Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № ЗД/380/1/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 18.06.2025. Зареєстровано: 19.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2025.
Дата набрання законної сили: 17.06.2025
Номер судового провадження: К/990/12913/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №ЗД/380/1/25
		адміністративне провадження № К/990/12913/25 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Рибачука А.І.,
		суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В., 
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № ЗД/380/1/25
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» до Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», про скасування вимоги про демонтаж конструкції, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради
		на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2025, постановлену у складі головуючого судді Гавдика З.В.
		та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025, ухвалену у складі колегії  суддів:  головуючого  судді  Затолочного  В.С.,  суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,     
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ 
		1. 04.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» (далі - Товариство) звернулося до суду із заявою про забезпечення позову (до подання позовної заяви), у якій просило заборонити КП «Адміністративно-технічне управління» та Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради вчиняти будь-які дії щодо демонтажу конструкцій відкритого літнього майданчика на проспекті Свободи, 16-18 у місті Львові (загальною площею 738 м.кв.), що використовується Товариством, до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі.
		2. Заявник зазначав, що має намір подати позовну заяву щодо визнання протиправною і скасування вимоги Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради від 30.12.2024 №24/Б-0421, яка адресована Товариству щодо демонтажу відкритого літнього майданчика у добровільному порядку, з мотивів його самовільного встановлення. Також, вказана вимога містить попередження, що у випадку нездійснення демонтажу відкритого літнього майданчика у добровільному порядку, його буде демонтовано примусово КП «Адміністративно-технічне управління» у будь-який робочий день після 15.01.2025 з покладенням на Товариство витрат, пов`язаних з його демонтажем та зберіганням.
		3. Товариство вважало, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, оскільки дії Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради та КП «Адміністративно-технічне управління» фактично призведуть до примусового демонтажу літнього майданчика, який ним використовується на законних підставах. Вищенаведене призведе до значних фінансових витрат. Зазначені обставини суттєво ускладнять відновлення прав Товариства та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Забезпечення позову у цій справі направлено на захист права власності, що є єдиним дієвим засобом для збереження майна до вирішення в судовому порядку питання щодо законності дій відповідача.
		4. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2025, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025, заяву Товариства про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви від 06.01.2025 задоволено частково.
		5. Зупинено дію вимоги Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради від 30.12.2024 № 24/Б-0421 до набрання законної сили рішенням у справі. В задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
		6. 26.03.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, скаржник просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № ЗД/380/1/25 скасувати та відмовити у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову.
		7. Верховний Суд ухвалою від 07.04.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		8. 17.04.2025 Товариство надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без задоволення цю касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		9. 30.12.2024 Департаментом природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради видано Товариству вимогу № 24/Б-0421, в якій зазначено:
		«Вами порушено п. 2.1 Ухвали Львівської міської ради від 26.05.2023 № 3250 «Про затвердження Порядку розміщення відкритих літніх майданчиків біля об`єктів ресторанного господарства на території Львівської міської територіальної громади», а саме: самовільне встановлення відкритого літнього майданчика за адресою: м. Львів, проспект Свободи 16-18.
		Розмір відкритого літнього майданчика: 738,00 м.кв. (загальна площа).
		Пропонуємо добровільно демонтувати самовільно встановлений відкритий літній майданчик в термін до 15.01.2025 р. про що повідомити КП «Адміністративно-технічне управління» (79008 м. Львів, а/с 1919 або на електронну адресу office.atu@lvivcity.gov.ua)
		Попереджаємо, що у разі невиконання даної вимоги згідно із статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення Вас буде притягнуто до адміністративної відповідальності, а також демонтаж відкритого літнього майданчика буде здійснено КП «Адміністративно-технічне управління» примусово у будь-який робочий день після 15.01.2025. При цьому на Вас буде покладено обов`язок компенсації витрат по демонтажу та зберіганню демонтованого відкритого літнього майданчика».
		Вважаючи рішення відповідача протиправним, а його реалізацію такою, що призведе до порушення прав позивача та неможливості відновлення попереднього становища, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позову.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ  
		10. Задовольняючи частково заяву Товариства про забезпечення позову (до подання позовної заяви), суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради від 30.12.2024 № 24/Б-0421 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має на меті звернутися.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		11. Касаційна скарга Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради мотивована, зокрема тим, що суди першої і апеляційної інстанцій ухвалюючи оскаржувані судові рішення дійшли висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, проте не дослідили належним чином та не надали оцінку відсутності об`єктивних обставин, які б свідчили про наявність підстав для забезпечення позову відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зокрема, судами не було з`ясовано, чи існує реальна загроза порушення прав та інтересів позивача до ухвалення рішення у справі. Таким чином, не було дотримано вимог процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову.
		Також скаржник зазначив, що спірна вимога не підлягає оскарженню, оскільки вона не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України, безпосередньо не створює реальних правових наслідків, а тому відсутні підстави вважати, що прийняття оскаржуваної вимоги порушує права чи інтереси Товариства.
		12. У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін та звертає увагу на наслідки, які можуть настати у разі невжиття судом заходів забезпечення позову, їх вплив на права позивача і неможливість їх відновлення в разі реалізації відповідачем спірної вимоги, передбачених нею дій щодо демонтажу споруд, які належать позивачу і якими користується він на законних підставах.
		Вжиті судом заходи, на думку позивача, у цьому конкретному випадку є адекватними і співмірним з предметом спору й не завдають жодної шкоди інтересам відповідача.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		14. Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		15. Згідно із частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		16. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		17. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
		18. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за умови існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
		19. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
		20. Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
		Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		21. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		22. Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
		23. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
		24. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
		25. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі  № 420/6907/20,  від 13.05.2021 у справі  № 420/2719/20, від 23.09.2021  у  справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21.
		26. Судами встановлено, що Товариство здійснює розміщення відкритого літнього майданчика за адресою м. Львів, проспект Свободи, 16-18, що підтверджується наявними у справі доказами, зокрема:
		1) дозволом на розміщення відкритого літнього майданчика від 15.03.2011 № 6, виданим управлінням архітектури Львівської міської ради;
		2) паспортом відкритого літнього майданчика від 11.10.2012 № 148 (Д№ 6), виданим управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради;
		3) паспортом відкритого літнього майданчика біля об`єкту ресторанного господарства від 30.03.2015 № 65-2015, виданим управлінням архітектури Львівської міської ради;
		4) паспортом відкритого літнього майданчика від 30.01.2020 № 10-2020, виданим управлінням архітектури та урбаністики Львівської міської ради, термін дії якого з 09.04.2020 - 08.04.2024.
		27. Вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд вказав, що примусовий демонтаж вказаного майданчика, до вирішення справи по суті і набрання рішенням суду законної сили, буде мати наслідки істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду про визнання протиправною спірної вимоги. Також вказане призведе до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		28. Колегія суддів не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що у разі прийняття судом рішення на користь позивача, останньому доведеться докласти значних зусиль для того, щоб ефективно поновити порушені права на ведення господарської діяльності із використанням цього літнього майданчику.
		29. Саме лише твердження позивача про можливе ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнано судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди останній.
		30. Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, то Верховний Суд в питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах,  зокрема,  у  постановах  від  20.03.2019  у   справі   № 826/14951/18   та   від  30.09.2021  у  справі  № 160/7358/21 дійшов наступних висновків:
		"Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
		Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".
		31. У цій справі предметом розгляду є заява про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування спірної вимоги відповідача щодо демонтажу відкритого літнього майданчика, який встановлюється сезонно та повинен легко демонтуватися. 
		32. Колегія суддів відхиляє посилання суду апеляційної інстанції, зокрема, на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/10756/22 з огляду на те, що при забезпеченні позову існує єдиний підхід до вирішення заяв, проте результат розгляду певної заяви залежить у кожному конкретному випадку від обґрунтувань заяви та наданих доказів. 
		33. Крім того, колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
		34. Правова оцінка питань правомірності вимоги відповідача від 30.12.2024 № 24/Б-0421 має надаватися судами під час розгляду справи по суті.
		35. Зі змісту оскаржуваних судових рішень про забезпечення позову не вбачається, що суди належним чином обґрунтували мотиви, з яких вони дійшли висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
		36. Також, колегія суддів звертає увагу, що ні заявником, ні судами попередніх інстанцій не зазначено, в чому полягає неможливість захисту порушених прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, не мотивовано наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
		37. З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій про застосування заходів забезпечення позову є такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та без належного обґрунтування, а тому підлягають скасуванню.
		38. Частиною першою статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		39. Отже, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 слід скасувати. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» про забезпечення позову - відмовити.
		Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради задовольнити.
		Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № ЗД/380/1/25 скасувати.
		У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» про забезпечення позову - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                              А.І. Рибачук
		 
		                                                                                                              А.Ю. Бучик
		 
		                                                                                                              Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...