Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/10206/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Воєнні злочини.
Надіслано судом: 19.06.2025. Зареєстровано: 19.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/766/19/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023230000001957

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №766/10206/23
		н/п 1-кп/766/19/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13.06.2025
		 
		Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		секретаря ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023230000001957 від 24.10.2023 за обвинуваченням:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України(паспортгромадянина Українисерії НОМЕР_1 ,виданий ГолопристанськимВМ ХМВУМВС Українив Херсонськійобласті 03грудня 2003року), уродженця с. Нова Збур`ївка, Голопристанського району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України 
		встановив:
		 
		24.02.2022 збройні сили Російської Федерації шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на визнану міжнародним співтовариством територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад , нанісши ракетно-бомбові удари на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, та здійснили окупацію частини території України.
		В результаті вищезазначених дій 24.02.2022 більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями ЗС РФ та на цей час вона знаходиться під окупацією держави-агресора. 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався безперервно, і який продовжує існувати станом на час ухвалення цього вироку.    Тож протягом усього періоду часу, протягом якого ОСОБА_3 вчинялись інкриміновані йому діяння, в Україні діяв воєнний стан.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 Скадовський район Херсонської області включено до Переліку територій, які є тимчасово окуповані російською федерацією, а саме з 24.02.2022 до цього часу.
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи призначеним начальником створеної окупаційною владою Виправної колонії «Голопристанська виправна колонія (7) у період часу з 20.10.2022 по 07.11.2022, знаходячись за адресою: Херсонська область, Скадовський район, с. Стара Збур`ївка, вул. Набережна, 1-Б, діючи на виконання злочинного наказу особи, обвинувальний акт стосовно якої направлено до суду, умисно та за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, вчинив дії щодо депортації та переміщення до установ виконання покарань Російської Федерації та тимчасово окупованих територій України, без згоди та із застосуванням примусу більше, ніж 1700 осіб, які за вироками судів були засуджені та відбували покарання в установах виконання покарань Херсонської області, чим порушив вимоги ст. ст. 49, 146, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни та ст.8(4)(а) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій.
		Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України  вчинення за попередньою змовою групою осіб, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Тож протягом усього періоду часу, протягом якого ОСОБА_3 вчинялись інкриміновані йому діяння, в Україні діяв воєнний стан.
		ІІ. Підстави для здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		Судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) з урахуванням та дотриманням загальних засад, встановлених процесуальним законом для такого розгляду.
		У судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_3 не здійснювався через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України, при цьому обвинувачений викликався до суду через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження шляхом розміщення оголошення в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області, однак у судове засідання не з`явився.
		Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
		До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.
		При цьому згідно з ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Так, за змістом ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених участині другійстатті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Відповідно доч.ч.1,2ст.135КПК Україниособа викликаєтьсядо слідчого,прокурора,слідчого судді,суду шляхомвручення повісткипро виклик,надіслання їїпоштою,електронною поштоючи факсимільнимзв`язком,здійснення викликупо телефонуабо телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 на час розгляду справи перебував на тимчасово окупованій території Херсонської області.
		Водночас зазмістом ч.8ст.135КПК Українипередбачено,що повісткапро викликособи,стосовно якоїіснують достатніпідстави вважати,що такаособа виїхалата/абоперебуває натимчасово окупованійтериторії України,території держави,визнаної ВерховноюРадою Українидержавою-агресором,у випадкуобґрунтованої неможливостівручення їйтакої повісткизгідно зчастинами першою,другою,четвертою сьомою цієїстатті,публікується взасобах масовоїінформації загальнодержавноїсфери розповсюдженнята наофіційному веб-сайтіОфісу Генеральногопрокурора. 
		Особа,зазначена вабзаці першомуцієї частини,вважається такою,яка належнимчином повідомленапро виклик,з моментуопублікування повісткипро їївиклик узасобах масовоїінформації загальнодержавноїсфери розповсюдженнята наофіційному веб-сайтіОфісу Генеральногопрокурора. 
		У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
		Вказані положення кримінально-процесуального закону судом були дотримані.
		Так,у газеті«Урядовий кур`єр»,яка єзасобом масовоїінформації загальнодержавноїсфери розповсюдження,опубліковано оголошенняіз повісткоюпро викликдо суду ОСОБА_3 у підготовчісудові засідання:12.12.2023,08.01.2024;23.01.2024; 08.02.2024;29.02.2024;22.03.2024;у судовізасідання 30.04.2024; 07.06.2024, 02.08.2024;09.08.2024; 18.12.2024; 31.01.2025; 12.02.2025;28.02.2025; 12.03.2025; 19.03.2025; 25.03.2025; 16.04.2025, 18.04.2025; 23.04.2025; 26.05.2025, 10.06.2025 до Херсонського міського суду Херсонської області. Також повістки про виклик в судові засідання були направлені для опублікування на веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Крім того, повідомлення про виклик до суду обвинуваченого ОСОБА_3 були опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області.
		Зважаючи на правила ст. ст. 42, 135 КПК України, дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов`язку інших осіб, якими отримано процесуальний документ, призначений для неї, повідомити про надходження процесуального документу, а в тому, що про наявність цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
		Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК Україниу разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		Так, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.10.2023 надано дозвіл про здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_3 .
		Під час досудового розслідування повістки про виклик ОСОБА_3 та повідомлення про підозру публікувалися в засобах масової інформації у газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 від 13 вересня 2023 року ОСОБА_3 оголошено в розшук.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК Українисуд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст.52цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. В інших випадках обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні, серед іншого, щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження,  з моменту прийняття відповідного процесуального рішення (п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України).
		Стосовно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК Україниучасть захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
		Так, постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 від 13 вересня 2023 року вирішено питання про залучення захисника до участі у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській та Миколаївській областях.
		Згідно доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській та Миколаївській областях від 13 вересня 2023 року захисником ОСОБА_3 було призначено адвоката ОСОБА_7 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 06 листопада 2020року №001848).
		Під час судового розгляду до 19 травня 2025 року захист обвинуваченого ОСОБА_3 на підставі доручення Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Херсонській області від 09 січня 2024 року № 002-210000022 здійснював адвокат ОСОБА_8 (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №237/234 від 28 лютого 2003 року), повноваження ОСОБА_8 припинені у зв`язку з його смертю. З 19 травня 2025року на підставі доручення № 002-210000374 Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 20 травня 2025 року захист обвинуваченого здійснювала адвокат ОСОБА_5 (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №642 від 12 квітня 2012 року).
		Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29 лютого 2024 року задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 . 
		На виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України копії процесуальних документів направлялись захиснику, який крім того був обізнаний з матеріалами кримінального провадження. Будь-які клопотання від підозрюваного на стадії досудового розслідування та обвинуваченого на стадії судового розгляду на адресу суду не надходили.
		Враховуючи наведене та з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом було дотримано всіх можливих передбачених КПК заходів та способів повідомлення щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через призначеного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Захисник обвинуваченого, який бувзабезпечений державоюз Регіональногоцентру знадання безоплатноївторинної правовоїдопомоги уКіровоградській таМиколаївській областях не заперечував щодо розгляду даного кримінального провадження в порядку спеціального судового провадження, приймав участь у дослідженні доказів, виступав у дебатах та просив ухвалити законне рішення.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК Україниз дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		ІІІ. Позиція учасників кримінального провадження.
		Прокурор під час судових дебатів просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення згідно пред`явленого обвинувачення за ч. 2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України та призначити йому покарання у максимальному розмірі  12 років позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили. Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання  з дня його фактичного затримання. Цивільний позов під час досудового розслідування не заявлявся. 
		Захисник у судових дебатах зазначила, що не доведено мотивів, з яких обвинувачений депортував в`язнів, можливо, не було можливості утримувати таку кількість в`язнів у виправній колонії, не доведено добровільності дій ОСОБА_3 .
		IV. Докази, досліджені судом на підтвердження обставин вчиненого кримінального правопорушення.
		Вина ОСОБА_3 у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст.438КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується наступними показамипотерпілих та свідка,допитаних в ході судового провадження
		Потерпілий ОСОБА_9 показав суду, що на час повномасштабного вторгнення військ рф відбував покарання в колонії № 90, після вторгнення керівництво в колонії стало змінюватися, хто не хотів співпрацювати з окупантами, звільнялися. Потерпілому від заступника начальника колонії № 90 Арнаута стало відомо, що ОСОБА_10 став керівником в області з виконання покарань, також про це повідомили завгоспів колонії № 90 під час їх зібрання. Було розпорядження ОСОБА_10 вивезти всіх засуджених із колонії № 90. Із колонії №90 потерпілого разом з іншими засудженими вивезли в жовтні 2022 року. ОСОБА_10 і заступник начальника колонії №90 ОСОБА_11 склали списки і по цьому списку викликали по 5 осіб і заштовхували по 30-35 осіб у «воронки» - російські камази, надписи на яких свідчили про те, що це саме російські камази. Відмовитися від переміщення було неможливо під страхом побиття, всі дії відбувалися в присутності озброєних російських військових. Коли засуджених привезли у 7 колонію, то ОСОБА_12 особисто приймав прибулих засуджених і давав розпорядження щодо їх розселення. ОСОБА_12 офіційно ніхто не представляв, але потерпілий знав його як начальника колонії за виконуваними потерпілим функціями у колонії. ОСОБА_12 особисто бив потерпілого тільки за те, що йому не подобалися розмови потерпілого, бив ОСОБА_12 і інших засуджених. Потерпілий у 7-й колонії перебував приблизно місяць. Через місяць його з іншими засудженими вивезли до Сімферополя (АР Крим). Від переміщення відмовитися було неможливо під страхом побиття. В ОСОБА_13 розподілом засуджених займалася ОСОБА_14 потерпілого вивезли в 14 колонію у Краснодарі, де він перебував до кінця відбуття покарання. По відбуттю покарання йому була видана довідка про відбування покарання в колонії №7.
		Потерпілий ОСОБА_15 показав суду, що він відбував покарання в колонії №90 у м. Херсоні. В кінці жовтня 2022 року його разом із іншими засудженими зібрали і «воронками» переправили до Голопристанської колонії №7, де керівником був ОСОБА_12 . При прибутті засуджених зустрічав ОСОБА_12 , у засуджених забрали всі особисті речі, які вони мали при собі. За розпорядженням ОСОБА_12 усіх прибулих розмістили в бараки, де не було навіть ліжок. ОСОБА_16 були переповнені, спали по черзі. Приблизно через тиждень перебування у колонії №7 до суджених прийшов ОСОБА_12 з іншою особою, яка зачитала списки кому вийти для вивозу, при цьому сказали, що це евакуація. ОСОБА_12 розпорядився, щоб засуджені залишили всі особисті речі, які ще були при них. Все було примусово, згоди на переміщення не запитували, поруч знаходилися озброєні російські конвоїри. Казали, якщо хтось буде чинити спротив, то вивезуть у поле і розстріляють. ОСОБА_12 тільки запитував чи не має бажаючих залишитися працювати на росію. Потерпілого разом з іншими засудженими завантажили у «воронки» і вивезли, при цьому ніхто не пояснив куди везуть. В транспорті було дуже тісно, а тому засуджені стояли, примусово вивезли етапом під конвоюванням озброєних росіян, спочатку на ТОТ України  АР Крим, в тюрму ФСБ в м. Сімферополі, де протримали близько 4 годин та постійно били, а потім на територію російської федерації та утримували у виправній колонії № 14 Краснодарського краю до кінця строку відбування покарання. В Україну потерпілому допомогли повернутися волонтери.
		Потерпілий ОСОБА_17 показав, що на час повномасштабного вторгнення відбував покарання в колонії №90, де начальником був ОСОБА_10 . 21 жовтня 2022 року був примусово етапований з колонії №90 до колонії №7 у селі Стара Збур`ївка. Етапування з колонії №90 здійснювалося за розпорядженням ОСОБА_10 та ОСОБА_18 . При прибутті до колонії №7 їх зустрічав начальник колонії ОСОБА_12 , за розпорядженням якого потерпілого разом з іншими засудженими помістили до підвального приміщення. В колонії №7 перебували до листопада 2022 року, а 05 листопада 2022 року за розпорядженням Сороки в супроводі російського конвою засуджені були примусово вивезені до Сімферополя (Крим), а звідти 06 листопада 2022 року о 04 годині ранку були доправлені в колонію № 14 м. Краснодара (рф), в якій утримувався до вересня 2023 року. Після цього був відправлений до колоні № 2 у Керчі (Крим), в якій утримувався до 25 грудня 2023 року і в подальшому з допомогою волонтерів повернувся додому. Всі переміщення були примусовими, за невиконання розпоряджень наступали жахливі наслідки. Були випадки, коли засуджені, які відмовлялись виконувати розпорядження, зникали, і в подальшому їх ніхто більше не бачив.
		Потерпілий ОСОБА_19 показав суду, що до початку вторгнення військ рф він відбував покарання в Північній колонії №90 у м. Херсоні. За розпорядженням ОСОБА_10 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 20 жовтня 2022 року потерпілого разом з іншими засудженими вивезли з колонії №90 до Голопристанської колонії №7. Разом з транспортом із засудженими їхало багато іншого транспорту з награбованим майном. Всіх вивозили примусово, відмовитись було неможливо, бо били. При прибутті в колонію №7 засуджених приймав ОСОБА_12 разом з іншими службовцями. Розселили прибулих засуджених у бараках. До Криму Колонія №7 була призначена для відбування покарання хворих на туберкульоз, але тепер всіх засуджених утримували разом. Потерпілий перебував у колонії №7 до 03 листопада 2022 року. 02 листопада 2022 року ОСОБА_12 повідомив, що вивезуть всіх. ОСОБА_12 особисто контролював передачу засуджених російському конвою при їх відправленні. Відмовитися від переміщення було неможливо, оскільки тих, хто відмовлявся, били, окремі засуджені пропадали. З колонії №7 засуджених привезли 4 листопада о 2-й годині ночі до тюрми у Сімферополі, а вже о 6-й ранку повезли до колонії №2, сел. Умрацький у Краснодарі, де відбував покарання до 19.08.2023. Звідтіля 19 серпня 2023 року був знову доставлений до Керчі, звідки при допомозі організації «Захист в`язнів України» доставлений додому.
		Потерпілий ОСОБА_21 показав суду, що станом на 24 лютого 2024 року він відбував покарання у колонії № 90. 22 жовтня 2022 року засуджених з 90 колонії вивезли до колонії №7 у с. Збур`ївку. Перед вивозом всі речі у засуджених відібрали. Вивозили примусово, в супроводі російських озброєних військових. В колонії №7 керівником був ОСОБА_12 . При прибутті в колонію №7 засуджених просто вивантажили з «воронків» і розселили по бараках разом з хворими на туберкульоз. 02 листопада 22 року потерпілого з іншими засудженими у супроводі озброєних російських військових вивезли з колонії №7, спочатку до фсбшної тюрми у Сімферополі, а після до Краснодарського краю у колонію №2. Розпорядження про вивіз із колонії №7 надав ОСОБА_10 , а виконував його у 7-й колонії ОСОБА_12 . Офіційно про це засуджених ніхто не повідомляв, але всі засуджені знали цю інформацію. Зібрали всіх засуджених дуже швидко в блок для засуджених з відкритою формою туберкульозу. Було вже холодно, але засудженим видали дуже легкий одяг. Відмовитися було неможливо, оскільки за найменшу непокору зразу ж били. Потерпілий відбув покарання у колонії №2 у селі Двубратскоє Краснодарського краю, звідки був доставлений до Керчі, а звідти з допомогою волонтерської організації додому.
		Потерпілий ОСОБА_22 показав суду, що він до початку повномасштабного вторгнення відбував покарання на 10 колонії. Після повномасштабного вторгнення засуджених із колонії №10 перевезли до колонії №90 у м. Херсоні, а з часом вивезли до колонії №7, де керівником був ОСОБА_23 , а через місяць-півтора керівником колонії став ОСОБА_12 . ОСОБА_12 в кінці літа 2022 року розпорядився, щоб копали бліндажі для росіян, за розпорядженням ОСОБА_12 засуджених відправляли валяти ліс для росіян. Після затоплення потерпілого разом з іншими засудженими вивезли на ОСОБА_24 , на базу «Корал» при цьому їх супровід здійснював ОСОБА_12 , в подальшому знову направили до колонії №7. Потерпілий був свідком того, як засуджених при їх етапуванні з колоній ОСОБА_25 зустрічав ОСОБА_12 , як з часом засуджених завантажували в автозаки для етапування на територію рф. Потерпілий вважає, що ОСОБА_12 як самостійно приймав окремі рішення, так і виконував накази ОСОБА_10 , оскільки останній був головним по виконанню покарань у Херсонській області.
		Потерпілий ОСОБА_26 показав суду, що до повномасштабного вторгнення військ рф відбував покарання у ОСОБА_27 виправній колонії № 10, звідки його в кінці весни 2022 року перевезли до Голопристанської виправної колонії № 7. Всього з 10 колонії до №7 було вивезено 201 засудженого, де йому визначили валити ліс, а пізніше перевели ремонтувати транспорт російських військ. Масово почали привозити засуджених до колонії №7 в кінці жовтня 2022 року. Всіх прибулих засуджених зустрічав ОСОБА_12 . Потім цих засуджених вивозили до Криму. Вивезення було примусовим, за відмову слідувало побиття, вивозили без речей, ніхто не знав куди везуть. Звечора оголошували списки, а на ранок вивозили. Організовував вивезення засуджених ОСОБА_12 , всі виконували його розпорядження. Потерпілий залишався в колонії №7, після затоплення його вивезли на базу відпочинку «Корал», що у Генічеському районі, вивезення здійснював особисто ОСОБА_12 на власному автомобілі, за наказом ОСОБА_12 потерпілий обслуговував техніку росіян, копав бліндажі, працював з 06:00 до 22:00 години. Від виконання вказаних робіт потерпілий не міг відмовитися через загрозу розстрілом, оскільки раніше за непокору йому прострілили ногу. Потерпілий перебував в одному приміщенні з хворими на туберкульоз. Був звільнений за відбуттям строку покарання у грудні 2024 року і за допомогою волонтерів доправлений в Україну.
		Потерпілий ОСОБА_28 показав суду, що до повномасштабного вторгнення військ рф і до 20 жовтня 2022 року відбував покарання у північній виправній колонії № 90. В червні 2022 року в колонію №90 привезли багато засуджених із колонії №10. 20 жовтня 2022 року його разом з іншими засудженими вивезли в Голопристанську колонію №7, де начальником був ОСОБА_12 , якого потерпілий добре знав, оскільки разом навчались в одній школі. Засуджені з колонії №90 до колонії №7 були вивезені протягом 20-25 жовтня 2022 року. Потерпілому відомо, що накази про вивезення засуджених з колонії №90 видавав ОСОБА_10 , який уже в березні 2022 року став працювати на окупантів. Потерпілий бачив як 12 березня 2022 року ОСОБА_10 в супроводі двох військових рф показував територію колонії №90. Це відбувалося відкрито, в присутності інших засуджених. Вивіз засуджених здійснювали на російських техніці, в присутності російських військових. На техніці були зображення російського герба. Вивіз здійснювався примусово, нічого не пояснювали, сказали «не дьоргаться, дьорнитесь - розстріляєм», тому засуджені мовчки сідали у «воронки», які супроводжувались БТРами. По прибуттю в колонію №7 засуджених зустрічав ОСОБА_12 з прапорщиком, який на питання потерпілого про посаду ОСОБА_12 пояснив, що ОСОБА_12 є начальником колонії №7. За внутрішньою інформацією засуджених до колонії №7 було переміщено 2200 засуджених. Під час перебування потерпілого в колонії №7 туди у супроводі чеченців приїжджав ОСОБА_10 , який вже мав генеральське звання. 04 листопада 2022 року потерпілого разом з іншими засудженими вивезли з колонії №7 до Симферополя (Крим), при цьому нічого не пояснювали. Оголосили списки і стали завантажувати в «воронки». Коли засуджених завантажували у «воронки», то ОСОБА_12 особисто керував цим процесом. При цьому звучали все ті ж погрози до засуджених. Вивіз засуджених із колонії №7 здійснювався на російській техніці в супроводі озброєних росіян. Вивезли засуджених в тюрму м. Симферополя, де протримали 5 годин, при цьому постійно били. Із ОСОБА_29 потерпілого із іншими засудженими вивезли в колонію №2, що в селі Двубратскоє, Усть-Лабинського району Краснодарського краю, де потерпілий і відбував частину покарання.
		Потерпілий ОСОБА_30 показав суду, що на час повномасштабного вторгнення військ рф він відбував покарання в Дар`ївській виправній колонії №10. Влітку 2022 року прийшли зі списками і сказали збиратися їхати колонії №7, етапували в колонію №7, що у селі Збур`ївка. Вже після того, як потерпілий був перевезений, начальником колонії №7 став ОСОБА_12 , про що засуджених повідомили оперативні працівники. Під час перебування потерпілого у колонії №7 до колонії привозили засуджених із колонії №90 та колонії №5. В кінці осені 2022 року військові рф та колаборанти, які переїхали з 90 колонії та із 7-ї наказали всім засудженим у бараках повернутися до стінки і били засуджених, при цьому кричали, що це вам росія. Деяким засудженим під час побиття поламали руки, ноги, один засуджений помер, а вони продовжували його бити. Таке свавілля у кожному бараці тривало до 2-х годин. Після цього засуджених розселили по різних бараках. Потім потерпілого із засудженими вивезли до ОСОБА_13 . При вивезенні засуджених керував процесом ОСОБА_12 . ОСОБА_12 в супроводі інших осіб заходив до бараку, оголошував список, і кожен оголошений у списку виходив у двір. При цьому засуджених били дубинками військові, заштовхуючи у «воронок», при цьому нічого не пояснюючи. «Воронки» супроводжувала важка техніка  камази, урали. Коли доставили у тюрму у ОСОБА_13 , всіх засуджених роздягнули, скинувши їх одяг на кучу, і знову били. Після знову «завантажили у воронки» і доставили до Краснодару, де знову били, а з Краснодару на виправну колонію №26 у Волгограді. Потерпілому покарання за вироком в Україні було приведено у відповідність до російського законодавства. Після звільнення з колонії видали «справку об освобождении», в якій не було зазначено звідкіля звільнився, а тільки зазначено «следует в г. Москва, посольство Украины». В Україну доправили волонтери.
		Потерпілі ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ,  ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 ,  ОСОБА_39 ,  ОСОБА_40 ,  ОСОБА_41  - родичі осіб, які відбували покарання у виправних установах, показали, що їх родичі, які відбували покарання в колонії №90, №10, №7 були примусово вивезені до рф. 
		Так, потерпіла ОСОБА_31 показала суду, що її чоловік ОСОБА_17 відбував покарання в колонії №90 у м. Херсоні. Чоловік повідомив, що 21.10.2022 всіх засуджених вивозять до колонії №7. 03 листопада 2022 року чоловік у телефонній розмові повідомив, що знаходиться в колонії №7, а 22 листопада 2022 року зателефонував незнайомий чоловік і повідомив, що в`язнів з колонії №7 за розпорядженням ОСОБА_10 і ОСОБА_12 у супроводі російського конвою вивезли до рф. 
		Потерпіла ОСОБА_32 показала, що її син ОСОБА_42 відбував покарання в колонії №90, в телефонному режимі син повідомив, що їх будуть вивозити на лівий берег. Син був вивезений з м. Херсона в колонію №7, а 06 листопада 2022 року його разом з 250-ти засудженими вивезли до росії через Крим. В Криму їх сильно били. В подальшому утримувався в колонії №14 Краснодарського краю, де також сильно били. З колонії №14 був звільнений 26.01.2024. 
		Потерпілий ОСОБА_33 показав, що його брат ОСОБА_43 відбував покарання у м. Херсоні, а під час тимчасової окупації м. Херсона його було примусово вивезено до колонії №14 у Краснодарському краї.
		Потерпіла ОСОБА_44 показала суду, що її син ОСОБА_45 на час повномасштабного вторгнення військ рф відбував покарання в колонії №90. В жовтні 2022 року син в телефонній розмові сказав, що ОСОБА_10 повідомив, що засуджених будуть вивозити до ОСОБА_46 зателефонував один раз, повідомивши, що про свою подальшу долю йому невідомо. В подальшому син у телефонній розмові повідомив, що перебуває в колонії №5 м. Апшеронськ Краснодарського краю.
		Потерпіла ОСОБА_35 пояснила, що її син ОСОБА_47 відбував покарання у колонії №90. У 20-х числах жовтня 2022 року зателефонував і повідомив, що їх вивозять до виправної колонії у Нову Збур`ївку. З часом син зателефонував з ОСОБА_48 , повідомивши, що їх будуть везти далі, а пізніше невістка, яка перебуває у Польщі, повідомила, що син знаходиться в колонії в Усть-Лабенському районі Краснодарського краю. Син повідомляв, що при перевезеннях його сильно били.
		Потерпіла ОСОБА_39 показала, що її син відбував покарання в колонії №10 у с. Дар`ївка. З повідомлення сина їй відомо, що після повномасштабного вторгнення військ рф його перемістили до колонії №90, а звідти до колонії №7, а далі в м. Сімферополь і в Краснодарський край. При кожному переміщенні поводження із засудженими було дуже жорстоким, в`язнів сильно били тільки за те, що засуджені були громадянами України. Вибору при переміщенні не було.
		Потерпіла ОСОБА_40 показала суду, що її син ОСОБА_49 на час повномасштабного вторгнення військ рф відбував покарання в Дар`ївській колонії №10, і перебував в цей час на лікуванні, оскільки був дуже хворий, пересувався на милицях. Під час окупації був примусово переміщений до колонії №90, звідти в колонію №7, а в подальшому разом з іншими ув`язненими його вивезли в колонію до Краснодарського краю. До України син повернувся при допомозі волонтерів і в даний час відбуває невідбуту частину покарання.
		Потерпіла ОСОБА_50 показала суду, що її син ОСОБА_51 перед повномасштабним вторгненням військ рф відбував покарання в Дар`ївській колонії №10, звідки його всередині літа 2022 року перемістили до колонії №90, а в жовтні 2022 року сина переправили до Голопристанської колонії, звідки він повідомив, що їх вивезуть до росії, відмовитись не можна, це примусово, їм пропонують отримати російські паспорти. З часом їй повідомили, що в даний час він перебуває у виправній колонії у м. Волгограді.
		Потерпіла ОСОБА_52 показала суду, що її син ОСОБА_53 в лютому 2022 року був направлений для відбування покарання до Дар`ївської колонії №10. 24 квітня 2022 року син був переміщений до колонії №90 у м. Херсоні, а в жовтні 2022 року вивезли до колонії №60. 04 листопада 2022 року вивезли з м. Херсону до Криму, а звідти до Краснодарського краю.
		Потерпіла ОСОБА_36 показала, що її брат ОСОБА_28 до повномасштабного вторгнення військ рф відбував покарання в колонії №90. В жовтні 2022 року в телефонній розмові повідомив, що їх вивозять до колонії у Стару Збур`ївку, при цьому сказав, що всі особисті речі у засуджених відібрали. 04 листопада 2022 року брат повідомив, що його вивозять до Криму. В телефонній розмові казав, що начальник зони ОСОБА_12 , сестру якого знала потерпіла. На початку 2023 року брат зателефонував і повідомив, що перебуває у колонії №2 Краснодарського краю, схуднув на 30 кг. З російської колонії брата звільнили з колонії 28 серпня 2023 року.
		Потерпіла ОСОБА_54 показала суду, що її син ОСОБА_55 на час повномасштабного вторгнення відбував покарання у Дар`ївській колонії №10. З часом син повідомив, що його перевезли до колонії №7 у Старій Збур`ївці, а 05 листопада 2022 року син зателефонував, повідомивши, що їх вивозять до росії. Потім знайомі повідомили, що син перебуває в колонії №11 в Краснодарському краї. В 2024 році син у зв`язку з відбуттям покарання був звільнений з російської колонії і з допомогою волонтерів прибув до України. Син розповідав, що в росію перевозили «камазами», напівроздягнених, тоді як було вже холодно, при перевезенні дуже били.
		Потерпіла ОСОБА_56 показала суду, що її чоловік ОСОБА_57 на час повномасштабного вторгнення військ рф відбував покарання у колонії №7 у Старій Збур`ївці. Влітку 2022 року чоловік у телефонній розмові повідомив, що в колонію зайшли росіяни, також повідомляв, що в колонію привозять багато засуджених з колонії №90 і колонії №5, а в листопаді 2022 року чоловік повідомив, що їх великими колонами російські військові завантажують у великі військові машини і вивозять до Краснодарського краю. Через деякий час потерпілій зателефонувала незнайома жінка, в якої син утримувався в російській колонії, і повідомила, що чоловік утримується в колонії №19 у м. Волгограді. 
		Свідок ОСОБА_58 , показав суду, що є засновником і керівником з 2016 року громадської організації «Захист в`язнів України». З початком повномасштабного вторгнення військ рф підтримував зв`язок з виправними установами в Україні. В усіх установах відбування покарань на окупованій території вчинялись протиправні дії з ув`язненими. В кінці жовтня 2022 року отримував повідомлення про примусове вивезення засуджених до Голопристанської виправної колонії № 7, яких подальшому, в період з 03.11.2022 по 07.11.2022 вивезли до рф. При депортації у засуджених були відібрані особисті речі, вони зазнали знущань, їх били. Всі відомості про депортацію отримані від колишніх в`язнів після їх звільнення з російських колоній, свідчення об`єктивні, оскільки вони надані різними особами, які між собою не знайомі, але свідчення про обставини депортації однакові. Щодо депортації з колонії №7, то за свідченнями ув`язнених в колонії №7, де керівником був ОСОБА_12 , за його розпорядженням всі в`язні були розміщенні разом із хворими на туберкульоз, їх били, ОСОБА_12 особисто брав участь у побиттях засуджених. Багато в`язнів зникло. Згідно показань багатьох в`язнів депортацію в`язнів з м. Херсону до колонії №7 організовував ОСОБА_10 . 
		Окрім показань свідків, винуватість ОСОБА_3 також підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
		- наказом Міністра юстиції України № 921/5 від 12.03.2020, відповідно до якого на території Херсонської області знаходяться наступні державні установи, що належать до сфери управління Державної кримінально-виконавчої служби України: ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» (вул. Перекопська, 10, м. Херсон); ДУ «Північна виправна колонія (№90)» (вул. Некрасова, 234, Друге Північнеселище, м. Херсон); ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» (с. Дар ївка, Херсонського району, Херсонської області); ДУ «Голопристанська виправна колонія (№7)» (вул. Набережна, 1Б, Стара Збур`ївка, Бехтерської СГ, Скадовського району, Херсонської області).
		- відповідями з установ виконання покарань, згідно яких 12.05.2022  ДУ «Херсонський слідчий ізолятор», 01.06.2022  ДУ «Північна виправна колонія (№90)», 25.04.2022  ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)», 14.05.2022  ДУ «Голопристанська виправна колонія (№7)», 04.03.2022 - ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», що розташована за адресою: вул. Суворова, 1, сел. Центральне, Шевченківської СТГ, Снігурівський район, Миколаївської області, були захоплені російськими військами під час окупації м. Херсона та Херсонської області, що підтверджують незаконне переміщення та депортацію засуджених з установ виконання покарань Херсонської області, які відбувалися вже після їх захоплення окупаційними військами рф.
		- списками Міністерства юстиції України Департаменту з питань виконання кримінальних покарань в установах виконання покарань Херсонської області, згідно яких на момент повномасштабного вторгнення військ рф, а саме на 24.02.2022, перебувала наступна кількість засуджених українськими судами осіб:ДУ «Північної виправної колонії (№ 90)» - 858,ДУ «Дар`ївської виправної колонії (№ 10)» - 737,ДУ «Голопристанської виправної колонії (№ 7)»  242, ДУ «Снігурівська виправна колонія № 5»  97, ДУ «Херсонського слідчого ізолятору» - 321; 
		- наказом військового коменданта Херсонської області від 07.05.2022, відповідно до якого на тимчасово окупованій території м. Херсона та області створено  «Управління служби виконання покарань по Херсонській області» (мовою оригіналу  «О создании и назначении начальника службы исполнения наказаний по Херсонской области») та призначено його начальником  громадянина України ОСОБА_59 , який, до 24.02.2022, обіймав посаду начальника ДУ «Північної виправної колонії (№ 90)». Цим наказом підтверджується те, що окупаційною владою створено структуру, якій передали в оперативне управління всі установи виконання покарань Херсонської області та призначено її керівника.
		- Положенням від 17.05.2022 про заснування виправної колонії «Голопристанська виправна колонія (№7)» Управління службивиконання покараньпо Херсонськійобластізамість державної установи «Голопристанська виправна колонія (№7)», яким підтверджується те, що на базі ДУ «Голопристанської виправної колонії (№7)» окупаційною владою створено ВК «Голопристанську виправну колонію (№7)». Вказане положення затвердив керівник Управління виконання покарань по Херсонській області.
		- Наказом керівника Управління виконання покарань по Херсонській області від 24.05.2022 № 7, згідно якого начальником виправної колонії «Голопристанська виправна колонія (№7)» призначено ОСОБА_60 , а його заступником  ОСОБА_3 ;
		-копією зжурналу реєстраціїнаказів поособовому складуУправління виконанняпокарань поХерсонській області-титульної сторінки,на якій зазначенодату (24.05.2022),номер (№7),назву (пропризначення ОСОБА_60 , ОСОБА_3 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 )наказу,ким вінпідготовлений (відділкадрів).З відповідіз УКРГУНП вХерсонській області,встановлено,що  ОСОБА_3  на початку вересня 2022 року призначено тимчасово виконуючим обов`язки, а у жовтні 2022 року його призначено начальником «Голопристанської виправної колонії (№7)». Ці докази підтверджують, те що окупаційною владою у травні 2022 року ОСОБА_3 призначено спочатку заступником начальника ВК «Голопристанська виправна колонія (№7)», на початку вересня 2022 року  тимчасово виконуючим обов`язки, а у жовтні 2022 року  вже начальником вказаної установи. Будучи начальником установи він керувався Положенням від 17.05.2022 про заснування виправної колонії «Голопристанська виправна колонія (№7)» Управління служби виконання покарань по Херсонській області. Згідно до п. 4.6 якого він здійснював загальне керівництво діяльністю установи;
		- наказом ДУ «Голопристанської виправної установи (№7)» Міністерства юстиції України від 11.05.2022, відповідно до якого підполковник внутрішньої служби ОСОБА_3 був звільнений з посади заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи відділу соціально  виховної та психологічної роботи ДУ «Голопристанської виправної установи (№7) Міністерства юстиції України»
		- виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб рф, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на теперішній час є керівником установи, назва якої «Федеральна казенна установа «Виправна колонія № 1» УФСВП Росії по Херсонській області, що розташована за адресою: вул. Набережна, 1Б, с. Стара Збур`ївка, Скадовського району, Херсонської області, ТОТ України;
		- копії довідок про звільнення засуджених, рішень російських судів щодо депортованих, відповіді з колоній, де утримувались або утримуються або утримувалися незаконно переміщені або депортовані особи, якими підтверджуються факти утримання потерпілих в установах виконання покарань, що знаходяться на території ТОТ України або рф.
		Згідно роз`яснення експерта Асоціації Реінтеграції Криму примусове вивезення військовослужбовцями рф та інших підконтрольних рф збройних формувань осіб, які за вироками українських судів були засуджені та відбували покарання в установах відбування покарань Херсонської області до аналогічних установ російської федерації є серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права та, залежно від контексту, є злочином проти людяності або воєнним злочином.
		V. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення. 
		Відповідно до вимог ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011  «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України»(«Kobets v. Ukraine»)(з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
		Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		Відповідно до позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленої в постанові від 11.02.2020 у справі №761/33311/15-к, під час розгляду кримінального провадження, даючи оцінку допустимості доказу, суд має проаналізувати критерії допустимості таких доказів, як: законність джерела, законність способу отримання, процесуальне оформлення перебігу й результатів слідчої дії.
		Так, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази та покази свідків та надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, враховуючи, що показання свідків є послідовними, відповідають іншим обставинам справи, узгоджуються з іншими доказами щодо місця, часу та способу вчинення кримінального правопорушення, які, на переконання суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає. Перелічені вище джерела інформації, отримані з телеграм-каналів, Інтернет ресурсів, суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення, на підставі яких суд приймає рішення у справі. Жодної із передбачених законом обставин для визнання зазначених доказів недопустимими судом не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено, як і порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_3 гарантованихКонституцією Українита Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування та збиранні і оформленні доказів стороною обвинувачення.
		Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
		За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні серед іншого підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об`єктивну істину та на неї покладається обов`язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Таким чином, під час судового слідства не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_3 був вимушений діяти з примусу, під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли окупаційну владу країни-агресора рф.
		За викладенихпідстав суддійшов довисновку,що стороноюобвинувачення наданодостатньо доказіввинуватості обвинуваченого ОСОБА_3  у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України в обсязі пред`явленого обвинувачення, надані докази суд визначає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України, будь-яких порушень вимог діючого законодавства під час розгляду кримінального провадження не встановлено, достовірними, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченого ОСОБА_3 ознака добровільності, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №638/5446/22, провадження №51-4092км23, відповідно до якої зазначено, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.
		Зміст досліджених судом письмових доказів дає підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_3 , будучи громадянином України, діяв особисто в інтересах окупаційної влади країни-агресора. Здійснюючи діяльність на посаді начальника створеної окупаційною владою виправної колонії «Голопристанська виправна колонія №7, діяв добровільно, мав вибір та можливість відмовитись від дій, які є кримінально-караними. Суду не надано доказів того, що обвинувачений не мав можливості відмовитися від цієї посади, а також від вчинення дій щодо незаконного поводження із засудженими особами.
		Суд не приймає доводи захисника про те, що не доведено мотивів, з яких ОСОБА_3 депортував в`язнів, що, можливо, у ОСОБА_3 не було можливостей утримувати таку кількість ув`язнених осіб, а тому й депортував, що ОСОБА_3 діяв добровільно. Доводи захисника спростовуються показаннями потерпілих, згідно яких ОСОБА_3 при розселенні ув`язнених при прибутті з інших місць позбавлення волі, при їх депортації до російської федерації діяв дуже сумлінно, проявляв жорстокість відносно ув`язнених, в чому потреби не було. Ув`язненим при їх депортації до російської федерації не пояснювали, що немає можливості утримувати їх в колонії №7. Вказані дії ОСОБА_3 свідчать і про його добровільність при виконанні злочинних наказів щодо депортації ув`язнених до російської федерації.
		За викладених обставин, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд, оцінивши сукупність зібраних доказів, які є належними та допустимими, узгоджуються між собою, ставити їх під сумнів підстав немає та доводять факт вчинення обвинуваченим протиправних дій, а також за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.
		VI Призначення покарання. 
		У відповідності до ст. 12 КК України,кримінальне правопорушенняпередбачене ч.1.ст.428 ККУкраїни відноситься до особливо тяжкого злочину.
		Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
		При призначенні покарання суд враховує положення ст. 50 КК України, яка вказує, що метою покарання є кара, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Зазначена органом досудового розслідування в обвинувальному акті обставина, що обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, не враховується судом, оскільки це є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, яке поставлено в провину ОСОБА_3 .
		При визначенні розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує обставини скоєння злочину, а саме, що це є системна тривала діяльність, спрямована на шкоду народу України та державі Україна, те, що злочин вчинений в умовах окупації м. Херсона та Херсонської області і сприяло утвердженню авторитету окупаційної влади в умовах, коли було відомо про вчинення військовими рф масових руйнувань цивільної інфраструктури, промислових будівель на території України, масових злочинів проти цивільного населення України. Злочин вчинений проти великої кількості осіб.
		ОСОБА_3 , перебуваючи на службі в ДУ «Голопристанська виправна установа (№7) Міністерства юстиції України» мав спеціальне звання підполковника внутрішньої служби. Відповідно до ст.54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг чи чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу. Оскільки ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні особливо тяжкого злочину, то він має бути позбавлений спеціального звання підполковника внутрішньої служби.
		 
		Суд також враховує особу обвинуваченого, який є громадянином України, і під час військової агресії російської федерації добровільно співпрацював з окупантами, а також те, що останній переховується на тимчасово окупованій території України. 
		За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 має бути призначене покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.438 КК України,  позбавлення волі строком на 12 років, і вважає таке покарання справедливим та необхідним з метою убезпечення українського суспільства від подальшої його діяльності.
		Підстав для застосування статей 69 та 75КК України в даному кримінальному провадженні не встановлено.
		Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, то строк відбування ним покарання слід рахувати з часу його фактичного затримання.
		VII Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання суд вважає за доцільне залишити без змін.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст.ст. 323, 368, 370, 373, 381, 382, 394, 615 Кримінального процесуального Кодексу України, суд  
		ухвалив:
		 
		    ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 438КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.
		   Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання для виконання вироку.
		   Позбавити ОСОБА_3 спеціального звання  підполковника внутрішньої служби.
		   Запобіжний захід ОСОБА_3 , обраний Центральним районним судом м. Миколаєва 19.10.2023 у вигляді тримання під вартою, залишити незмінним.    
		   Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		   Вирок суду після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надіслати учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.
		Копію вироку для вручення обвинуваченому видати захиснику.
		 
		 
		 
		СуддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...