Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/1217/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано судом: 19.06.2025. Зареєстровано: 20.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2025.

Номер судового провадження: К/990/42114/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 червня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 640/1217/20
		адміністративне провадження № К/990/42114/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
		суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року (суддя Скрипка І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року (судді: Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Бєлова Л.В.) у справі за позовом Комунального підприємства «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, 
		установив:
		Комунальне підприємство «Софія» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - КП «Софія», позивач) звернулось суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (ГУ ДПС у Київській області, відповідач), в якому просило:
		- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.10.2019 № 0002931304, № 0002941304, №0003661402,                      № 0003631402, № 0003751402, № 0003791402;
		- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020             № Ю-0001121304;
		- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податку своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.02.2020 № 0001131304.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки головною метою діяльності позивача є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних із комунальним та побутовим обслуговуванням мешканців с. Софіївська Борщагівка, що є житлово-комунальними послугами.  
		Вказував, що усі понесені витрати на ремонт окремих частин приміщень і споруд є послугами, направленими на підтримання об`єктів у робочому стані, що є специфікою ведення господарської діяльності у цій сфері. 
		Звертав увагу на пункт 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», відповідно до якого витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані, включаються до складу витрат. 
		Наголошував на включенні доходу від отримання цільового фінансування протягом тих періодів,   за які відображено витрати, з огляду на що, навіть за умови проведення обліку відповідних робіт у порядку, який пропонував відповідач, дохід би також визнавався поступово, і за кінцевим результатом показники б все одно б не змінились. 
		Крім того, відсутність нотаріального посвідчення договору оренди автомобілів не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку та не може слугувати підставою для тверджень про використання палива не у господарській діяльності позивача, за умов наявності усіх необхідних первинних документів, що вимагаються законом для такого підтвердження, та донарахування у зв`язку із цим податкових зобов`язань із податку на додану вартість, єдиного внеску, військового податку. 
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року позов задоволено.
		Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 21.10.2019 № 0002931304, № 0002941304, № 0003661402, № 0003631402,                      № 0003751402, № 0003791402.
		Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 № Ю-0001121304.
		Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податку своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.02.2020 № 0001131304.
		Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 33 632, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000, 00 грн.
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що відповідно до наданих первинних документів було проведено реконструкції та капітальні ремонти основних засобів, у зв`язку з чим витрати на здійснення реконструкції, капітального ремонту повинні включатися до складу «Капітальних інвестицій в необоротні матеріальні активи» (збільшувати вартість основного засобу через 15 рахунок «Капітальні інвестиції»), тобто мають відображатися через «амортизацію основного засобу», а не включатися до витрат на пряму у період їх понесення.
		Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано нотаріально завірених договорів оренди транспортних засобів, внаслідок чого всі похідні документи не можуть вважатися належними доказами використання пального саме у господарській діяльності, що, на думку відповідача, свідчить про його використання в цілях, не пов`язаних з господарською діяльністю.
		Наголошує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування сукупності норм, а саме: пункту 14.1.138 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 4, 14 П(с)БО 7 «Капітальні інвестиції», пункт 4 частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме щодо необхідності віднесення витрат на здійснення реконструкції, капітального ремонту до складу «Капітальних інвестицій в необоротні матеріальні активи», тобто витрати мають відображатися через «амортизацію основного засобу», а не включатися до витрат на пряму у період їх понесення.
		Також відповідач категорично не погоджується також із розміром витрат позивача на правничу допомогу, переліком наданих послуг та часом, витраченим на її надання.
		У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо питання застосування норми права пунктів 14 та 15 П(С)БО 7 «Основні засоби» і норм розділу 6 Методичних рекомендацій № 561, відповідно до яких саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого.
		Звертає увагу на те, що за результатами дослідження наданих позивачем документів, які подавалися і податковому органу під час проведення перевірки, судами констатовано, що придбане підприємством паливо використовувалося саме у господарській діяльності позивача. Жодних доказів зворотного податковим органом не надано. При цьому незалежно від наявності договорів оренди транспортних засобів, витрачання пального працівниками позивача можливе при використанні власних транспортних засобів для виконання своїх посадових обов`язків, за умови належного складання працівниками подорожніх листів за формою згідно додатку та ведення журналу руху подорожніх листів по кожному транспортному засобу.
		Також наголошує на тому, що доводи відповідача про неспівмірність понесених позивачем витрат на правову допомогу не відповідають дійсності.
		З огляду на викладене вище просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - в силі.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП «Софія» перебуває на обліку в органах доходів та зборів, є платником податків і зареєстроване в якості юридичної особи, місцезнаходженням якої є: 08131, Київська область, Києво-Святошинский район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 53-б. Видами економічної діяльності підприємства є: 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів (основний); 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 81.21 Загальне прибирання будинків.
		З 12.08.2019 по 02.09.2019 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Софія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт від 09.09.2019 № 37/10-36-05-02/32611763.
		Відповідно до вказаного акту встановлено порушення позивачем:
		1) пункту 14.1.138 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3  651  322 (2016 рік - на 296  870 грн, 2017 рік - на              1  895  609 грн, 2018 рік - на 860  144 грн, півріччя 2019 року - на 598  699 грн);
		2) пункту 198.5 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на             76 092 грн;
		3) пункту 46.1 статті 46, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України - неподання додатку РІ та АМ до податкової декларації з податку на прибуток за періоди, що підлягали перевірці;
		4) пункту 120-1.2 статті 120.1 ПК України - не зареєстровані податкові накладні в ЄРПН на загальну суму 62  938,57 грн;
		5) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України - встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016-2019 роки в розмірі 69  617,58 грн;
		6) частини першої пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - встановлено заниження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 84 464,82 грн;
		7) підпункту 1.4 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу 20, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2016-2019 роки в розмірі 5 758,96 грн;
		8) ведення касових операцій у національній валюті в Україні та порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій (пункт 11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні) - на загальну суму 14  054,33 грн.
		За наслідками порушень констатованих у висновках акту перевірки, прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
		-  форми «Р» від 21.10.2019 № 0003661402 про збільшення податку на додану вартість на              84 156 грн (за податковим зобов`язанням на 67  325 грн і 16 831грн за штрафними санкціями);
		- форми «Р» від 21.10.2019 № 0003631402 про збільшення податку на прибуток підприємств на      4 564 153 грн (за податковим зобов`язанням на 3  651  322 грн і 912  831 грн за штрафними санкціями);
		- форми «Н» від 21.10.2019 № 0003751402, яким застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість у сумі 31 469,29 грн;
		- форми «ПС» від 21.10.2019 № 0003791402, яким застосовано штрафну санкцію з податку на прибуток у сумі 1  020 грн;
		- форми «Д» від 21.10.2019 № 0002931304, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб на    87 021,97 грн (за податковим зобов`язанням на 69 617,58 грн і 17 404,39 грн за штрафними санкціями);
		- форми «Д» від 21.10.2019 № 0002941304 про збільшення військового збору на 7 198,70 грн.
		Вказані повідомлення-рішення оскаржувались до Державної податкової служби України, однак рішенням про результати розгляду скарг від 20.12.2019 - залишені без змін.
		Крім того, 21.10.2019 відповідачем прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки)                            № Ю-0002981304 та рішення № 0002991304 про застосування штрафних санкцій, які у подальшому ДПС України рішенням від 25.11.2019 були скасовані і вважаються відкликаними. При цьому відповідача було зобов`язано винести нову вимогу і рішення.
		10.02.2020 ДПС у Київській області прийняті вимога про сплату боргу (недоїмки)                             № Ю-0001121304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податку своєчасно не нарахованого єдиного внеску       № 0001131304, у зв`язку з висновком у акті перевірки про встановлення неутримання та неперерахування до бюджету єдиного внеску з доходу, отриманого як додаткове благо з коштів, виділених на закупівлю палива.
		Так, вказані повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій прийняті у зв`язку із констатацією у акті перевірки двох порушень: врахування у складі витрат коштів, сплачених на виконання ремонтних робіт суб`єктам господарювання та недотримання нотаріальної форми посвідчення договорів оренди транспортних засобів, укладених позивачем із фізичними особами. Також, в акті перевірки міститься посилання на недотримання позивачем встановленої форми подорожніх листів.
		Порушення, у зв`язку з яким позивачу донараховано податок на прибуток (повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0003631402) та штрафні санкції з податку на прибуток у сумі 1020 грн (повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0003791402), обумовлені твердженням відповідача про включення до складу витрат коштів, сплачених позивачем контрагентам ПАТ «Будівельне управління №7», ТОВ «Будівельно-фасадна компанія «Євробуд», ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Золотий вік» та ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Євробуд» за ремонтні роботи, замість віднесення їх до капітальних інвестицій і збільшення балансової вартості основних засобів на 20  285  124 грн.
		За період, що перевірявся, підприємством задекларовано 80  022 400 грн доходу, при цьому перевіркою не було встановлено його заниження чи завищення.
		Рішеннями Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 25.12.2015, від 11.08.2016, від 21.12.2016, від 22.12.2017 КП «Софія» надавалися субвенції для виконання низки ремонтних робіт (реконструкцію тепломережі, реконструкцію системи водопостачання, поточний ремонт приміщень, капітальний ремонт покрівель, роботи по утепленню будинків, капітальний ремонт прибудинкової території, поточний ремонт гуртожитків, поточний ремонт бойлерної, ремонт котелень тощо).
		Для проведення вказаних робіт КП «Софія» залучалися підрядники. При цьому відповідно до акту перевірки претензій з боку податкового органу щодо реальності виконання таких робіт встановлено не було, як і не було виявлено недоліків в оформленні первинних документів у цій частині.
		Ремонти проводились по об`єктам, що були введені в експлуатацію, та обліковуються на рахунку 10 «Основні засоби».
		Під час проведення перевірки відповідачем досліджено:
		1)  акти виконаних робіт та договори між позивачем і ПАТ «Будівельне управління №7» (виконання капітального ремонту гуртожитку (санвузлів, утеплення, благоустрій прибудинкових територій), капітальний ремонт під`їздів); в бухгалтерському обліку операції відображені: Д-т 84 «Інші операційні витрати» К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» на 1 696 932 грн, Д-т 79 «Фінансові результати», К-т «Інші операційні витрати» на 1  696  932 грн;
		2) акти виконаних робіт та договори між позивачем і ТОВ «Будівельно-фасадна компанія «Євробуд» (капітальний ремонт покрівлі, заміна вікон у будівлі, утеплення фасаду, утеплення житлового будинку); в бухгалтерському обліку операції відображені: Д-т 84 «Інші операційні витрати» К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» на 9 566 067 грн, Д-т 79 «Фінансові результати», К-т «Інші операційні витрати» на 9  566  067 грн;
		3) акти виконаних робіт та договори між КП «Софія» і ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Золотий вік» (роботи з реконструкції теплової мережі, роботи з реконструкції системи централізованого опалення та гарячого теплопостачання); в бухгалтерському обліку операції відображені: Д-т 84 «Інші операційні витрати» К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» на       4  308  050 грн, Д-т 79 «Фінансові результати», К-т «Інші операційні витрати» на 4  308  050 грн;
		4) акти виконаних робіт та договори між позивачем і ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Євробуд» (утеплення житлового будинку, капітальний ремонт та утеплення фасаду); в бухгалтерському обліку операції відображені: Д-т 84 «Інші операційні витрати» К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» на 4 714  075 грн, Д-т 79 «Фінансові результати», К-т «Інші операційні витрати» на 4  714  075 грн.
		Виконання ремонтних робіт було пов`язано з аварійним станом частини приміщень, будівель, споруд у с. Софіївська Борщагівка. По кожному об`єкту проводились огляди робочими комісіями та технічні обстеження експертами, що підтверджується наявними у справі і дослідженими актами і звітами технічного стану, висновками про можливість проведення робіт, санітарним паспортом із висновками та фотозвітами. Вказані документи засвідчили аварійний стан об`єктів та/або руйнування, що унеможливлювали подальшу експлуатацію і необхідність проведення ремонтних робіт для можливості подальшого використання.
		Витрати на ремонтні роботи було сплачено за рахунок цільового фінансування, наданого на підставі перерахованих вище рішень Софіївського-Борщагівської сільської ради.
		Кошти, отримані як цільове фінансування, були відображені у бухгалтерському обліку як доходи у періоди, що відповідали здійсненим витратам на виконання відповідних ремонтних робіт, що підтверджується актом перевірки.
		Позивач, вважаючи вищевказані повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
		Відповідно до підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
		Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
		Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.
		Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об`єкта оподаткування закріплений у пункті 138.3 ПК України.
		Так, відповідно до підпункту 138.3.1 пункту 138.3 ПК України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.
		Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
		Відповідно до пункту 14 П(С)БО 7 «Основні засоби», первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від  використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.
		Згідно з пунктом 15 П(С)БО 7 «Основні засоби» витрати, що здійснюються для підтримання  об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
		Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе в майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат (пункт 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 (далі - Методичні рекомендації № 561).
		Судами встановлено, що згідно з пунктом 1.5 наказу КП «Софія» №15-П від 31.12.2015 «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку», основними засобами визнаються матеріальні активи, що призначаються для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 6  000 грн - відповідно до вимог підпункту 14.1.138 ПК України.
		Відповідно до пункту 1.8 вказаного наказу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно вимог пункту 138.3 статті 138 ПК України.
		При цьому витрати, що здійснюються для підтримання об`єкту основних засобів в робочому стані, з урахуванням вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 10.08.2004 № 150 - включаються до складу витрат (п. 1.10 зазначеного вище наказу).
		Розділ 2 вказаного Переліку містить житлово-комунальні послуги щодо проведення капітального ремонту, зокрема, обличкування фасадів, улаштування теплоізоляції фасадів, заміну та встановлення водостічних труб, заміну елементів покрівлі, перебудову даху, ремонт даху, заміну віконних рам, ремонт та заміну перил та поручнів сходів, великий ремонт та заміну балконів, заміну дверних полотен та підвіконних дощок з фарбуванням та встановленням нових приладів і склінням, штукатурні та малярні роботи, заміну ізоляції трубопроводів тощо.
		Крім того, відповідно до пункту 30 Методичних рекомендації № 561 витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою з амортизованою частиною (компонентом) основних засобів.
		Положеннями пункту 31 Методичних рекомендацій № 561 визначено, що вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.
		Прикладами такого поліпшення є:
		а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;
		б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);
		в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дасть змогу зменшити первісно оцінені виробничі витрати;
		г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.
		Згідно з пунктом 33 Методичних рекомендацій № 561 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.
		Крім того, відповідно до положень статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Проектування об`єктів нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури здійснюється згідно державних будівельних норм ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Мінрегіону від 16.05.2011 № 45.
		Відповідно до листа Державного комітету України з будівництва та архітектури №7/7-401 від 30.04.2003 «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів» поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).
		Разом з тим у чинному законодавстві щодо обліку основних засобів відсутні визначення капітальний або поточний ремонт, що надає можливість підприємству включати витрати по ремонту (капітальному та поточному) до поточних витрат.
		Наведений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 560/9332/22, від 28.02.2018 у справі № 821/1496/16.
		Постановляючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що проведені відповідачем роботи відносяться до житлово-комунальних послуг, при цьому проведені позивачем для підтримання об`єкту основних засобів в робочому стані. Крім того, назва в актах виконаних робіт «капітальний ремонт» не може сама по собі бути єдиним і достатнім доказом проведення саме капітального ремонту і розгляду відповідних витрат як капітальних інвестицій, і мати наслідком обов`язкове врахування у складі амортизації основних засобів. 
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком судів, оскільки відповідачем не доведено протиправності дій позивача щодо включення до складу витрат коштів, сплачених за виконання ремонтних робіт з метою підтримання об`єкту основних засобів в робочому стані.
		Щодо порушення позивачем, яке полягає у недотриманні нотаріальної форми посвідчення договорів оренди транспортних засобів, укладених позивачем із фізичними особами, слід зазначити таке.
		Судами встановлено, що КП «Софія» придбавалися паливно-мастильні матеріали на загальну суму 380 461,29 грн, крім того податок на додану вартість - 76  092,21 грн.
		КП «Софія» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 використовувало (списувало) паливно-мастильні матеріали згідно подорожніх листів на автомобілі: DACIA LOGAN СЕДАН-В, 2006 року випуску; CHEVROLET Lacetti, легковий седан-В, 2005 року випуску; ЗАЗ-DAEWOO, седан-В, 2007 року випуску, які використовувались на підставі договорів оренди з фізичними особами.
		Відповідно до статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
		Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору визначені статтею 220 Цивільного кодексу України, відповідно до умов якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
		Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
		а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
		б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
		в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
		г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
		Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України 201.1. на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Положеннями статті 120 ПК України визначені суми штрафу за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності.
		Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
		Згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового квартал податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
		Порядок обчислення і сплати єдиного внеску у визначений положеннями статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». 
		Єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (стаття 7 вказаного вище Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
		Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначені у Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Згідно з пунктами 2- 3 розділу 6 зазначеної Інструкції у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
		Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
		Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
		Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
		У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
		Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
		За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону (пункт 1 розділу 7 зазначеної Інструкції).
		Судами встановлено, що придбане підприємством паливо використовувалося саме у господарській діяльності позивача. Також позивачем надані належним чином засвідчені копії журналів руху подорожніх листів, відомостей з обліку талонів на паливо та актів списання пального.
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що факт відсутності нотаріально посвідчення договорів оренди транспортних засобів з фізичними особами не свідчить про відсутність факту використання палива у господарські діяльності і, як наслідок, правомірність донарахування зобов`язань із податку на додану вартість, податку з фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску, а також штрафних санкцій з таких платежів.
		З огляду на викладене оскаржувані податкові-повідомлення рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		В свою чергу, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
		Крім того, проаналізувавши висновки судів попередніх інстанцій та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки судів у цій справі при вирішенні питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду щодо критеріїв співмірності, також враховують доводи ГУ ДПС у Київській області, викладені у запереченнях проти заявленого розміру судових витрат, а, відтак, - суди попередніх інстанцій обґрунтовано зменшили суму заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу із         120 000 грн до 30 000 грн.
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, - без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                           І.Л. Желтобрюх
		 
		Судді                                                                                                                        О.В. Білоус
		 
		                                                                                                                                Н.Є. Блажівська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...