Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/5155/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 19.06.2025. Зареєстровано: 20.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2025.
Дата набрання законної сили: 19.06.2025
Номер судового провадження: К/990/30960/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 400/5155/24
		адміністративне провадження № К/990/30960/24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів - Жука А.В., Смоковича М.І.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №400/5155/24
		за позовом ОСОБА_1 
		до Військової частини НОМЕР_1 
		про визнання дій протиправними, зобов`язання провести донарахування і виплату грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань,
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року  
		(головуючий суддя: Ярощук В.Г.)
		і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року (головуючий суддя: Домусчі С.Д., судді: Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.),
		 
		УСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		 
		У травні 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просив суд:
		 
		- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 28 лютого 2022 року до 30 квітня 2024 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - «Постанова № 704»);
		 
		- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплатити позивачу за період з 28 лютого 2022 року до 30 квітня 2024 року грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
		 
		- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2022, 2023 та 2024 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
		 
		- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2022, 2023 та 2024 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
		 
		- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
		 
		- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 і 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
		 
		- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 і 2024 роки у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року;
		 
		- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 і 2024 роки у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року;
		 
		- визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування під час складання грошового атестату позивачу розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року, за період з 28 лютого 2022 року до 30 квітня 2024 року;
		 
		- зобов`язати відповідача виготовити та направити позивачу грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року, за період з 28 лютого 2022 року до 30 квітня 2024 року;
		 
		- визнати протиправними дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 28 лютого 2022 року до 30 квітня 2024 року;
		 
		- зобов`язати відповідача виготовити та направити позивачу довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 28 лютого 2022 року до 30 квітня 2024 року;
		 
		- визнати протиправними дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (пункт 3 розділу ІІ), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 2 березня 2023 року №10-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 28 лютого 2022 року до 30 квітня 2024 року;
		 
		- зобов`язати відповідача виготовити та направити позивачу довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пункт 3 розділу ІІ), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 2 березня 2023 року № 10-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 28 лютого 2022 року до 30 квітня 2024 року.
		 
		Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху в частині позовних вимог, що стосувались нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 19 липня 2022 року до 31 грудня 2023 року. Вказаною ухвалою позивачу надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року до 31 грудня 2023 року.
		 
		На виконання вимог ухвали суду від 3 червня 2024 року, від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій ОСОБА_1 наголошував на тому, що 28 лютого 2022 року він був мобілізований у першу хвилю та призначений на посаду начальника служби пожежної безпеки Військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до функціональних обов`язків він відповідав за пожежну безпеку усіх підрозділів військової частини, а особлива увага була на підрозділах, які приймали безпосередню участь у відбитті російської збройної агресії. Під час несення військової служби він постійно перебував у місці служби, що обмежувало належну реалізацію його процесуальних прав. 
		 
		Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 11 червня 2024 року про поновлення строку звернення до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративною позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 .
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 повернуто в частині таких позовних вимог, а саме щодо:
		 
		визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 19 липня 2022 року до 31 грудня 2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
		 
		зобов`язання відповідача провести нарахування та виплатити позивачу за період з 19 липня 2022 року до 31 грудня 2023 року грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
		 
		визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки, які були нараховані та виплачені йому в період з 19 липня 2022 року до 31 грудня 2023 року, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
		 
		зобов`язання відповідача провести нарахування та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки, які були нараховані та виплачені йому у період з 19 липня 2022 року до 31 грудня 2023 року, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
		 
		визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, які були нараховані та виплачені йому у період з 19 липня 2022 року до 31 грудня 2023 року, у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року;
		 
		зобов`язання відповідача провести нарахування та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, які були нараховані та виплачені йому в період з 19 липня 2022 року до 31 грудня 2023 року, у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
		 
		Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №400/5155/24 залишено без змін.
		 
		Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на них до Верховного Суду.
		 
		На обґрунтування підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року у справі відкрите касаційне провадження з метою перевірки доводів касаційної скарги позивача, щодо порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
		 
		Відповідач у своєму відзиві просить відмовити скаржнику у задоволенні вимог касаційної скарги, з огляду на дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
		 
		ІІ. Мотиви Верховного Суду
		 
		Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої  статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України  (далі - «КАС України»), виходить із такого.
		 
		Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої  статті 2 КАС України  є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		 
		Відповідно до частин першої-четвертої  статті 242 КАС України  рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		 
		Предметом касаційного перегляду у цій справі є (не)дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при поверненні позовної заяви в частині позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
		 
		Вирішуючи спір, який виник між сторонами з цього процесуального питання, Верховний Суд виходить із такого.
		 
		Суд враховує, що частиною першою й другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		 
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особі встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		 
		Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		 
		Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 28 лютого 2022 року до 30 квітня 2024 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 20222 - 2024 календарних років на відповідний тарифний коефіцієнт з додатками до  Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум. 
		 
		Ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви в частині, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звертаючись з цим позовом 29 травня 2024 року в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року до 31 грудня 2023 року, пропустив тримісячний строк звернення до суду з цим позовом, при цьому поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначив. 
		 
		Так, суд першої інстанції, з посиланням на абзац третій пункту 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, виснував, що про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за відповідний місяць особа дізнається першого числа місяця, який слідує за наступним місяцем.
		 
		Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення за грудень 2023 року позивач дізнався 1 лютого 2024 року, а з позовною заявою звернувся лише 29 травня 2024 року.
		 
		У підсумку, суди першої та апеляційної інстанцій констатували, що позивач пропустив тримісячний строк на звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року до 31 грудня 2023 року, адже спірні правовідносини виникли вже під час дії норм статті 233 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX.
		 
		Проте, у касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду з позовом, оскільки ця редакція не може бути використана для минулих періодів. Більше того, позивач вважає хибними міркування судів попередніх інстанцій стосовно того, що проходження ним військової служби не може бути розцінене як поважна причина несвоєчасного вчинення процесуальних дій.
		 
		Перевіривши обґрунтованість касаційної скарги та правильність застосування судами норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		 
		Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		 
		Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
		 
		Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
		 
		Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
		 
		Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми.
		 
		Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		 
		Законом України від 1 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
		 
		«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		 
		Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
		 
		Для правильного вирішення цього спору необхідно з`ясувати, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19 липня 2022 року до 31 грудня 2023 року.
		 
		Колегія суддів зауважує, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
		Зокрема, Судова палата сформулювала позицію, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
		З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 1 липня 2023 року.
		Крім цього, Судова палата погодилася з висновком суду попередньої інстанції про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
		Отже, з урахуванням зазначеної позиції Судової палати, суд, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення із заявленими позовними вимогами, мав би спершу визначити момент, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, потім спірний період (з 28 лютого 2022 року до 30 квітня 2024 року) умовно поділити на дві частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX (19 липня 2022 року) та після цього, визначитися, в якій частині спір належить розглянути по суті позовних вимог, а в якій слід застосувати наслідки порушення строку звернення до суду, якщо вважатиме, що для цього є правові підстави.
		Беручи до уваги викладене, висновок судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви є передчасним.
		Порушення норм процесуального права при вирішенні питання щодо строку звернення до суду призвело до постановлення судом першої інстанції незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в адміністративній справі. Суд апеляційної інстанції помилок місцевого адміністративного суду не виправив.
		Згідно із частиною першою статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року  і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року скасувати, а справу направити на продовження розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		Постанова ухвалена з окремою думкою.
		 
		 
		……………………………
		 
		 
		……………………………
		 
		 
		…………………………….
		 
		Н.М. Мартинюк
		А.В. Жук
		М.І. Смокович,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...