Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/11128/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано судом: 20.06.2025. Зареєстровано: 21.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2025.
Дата набрання законної сили: 18.06.2025
Номер судового провадження: 200/3191/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		Донецький окружний адміністративний суд 
		У Х В А Л А
		про закриття провадження у справі
		 
		 
		18 червня 2025 року Справа №640/11128/22 
		 
		 
		 
		Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , адреса місця проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 39007616, адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 37-б) в якому з урахуванням останніх уточнень просить суд:
		- визнати протиправними дії щодо не надання відповідачем, в особі директора КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповіді на заяви та адвокатські запити;
		- зобов`язати відповідача - КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 39007616 надати належним чином оформлену довідку про факт виїзду бригади швидкої медичної допомоги 02 січня 2021 року за викликом на адресу проживання дружини позивача.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2022 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, про які у ній зазначено. У встановлений судом строк від представника позивача через канцелярію суду надійшли матеріали для усунення недоліків позову.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825 (в редакціїЗакону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
		10.04.2025 адміністративна справа № 640/11128/22 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/11128/22 передано для розгляду судді Череповському Є.В.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/11128/22. Розгляд справи вирішено проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 22 січня 2022 року звернувся до відповідача із заявою про надання довідки (підтвердження) про виклик 02 січня 2021 року на адресу проживання моєї дружини по АДРЕСА_2 бригади швидкої медичної допомоги, яка доправила мою дружину до НКП «Київська міська клінічна лікарня № 6». Заява містила прохання надання підтвердження, що бригада дійсно виїжджала саме на цю адресу, без розкриття будь-яких даних складу бригади швидкої медичної допомоги. 25 січня 2021 року за № 193/Б отримав відповідь-відмову з посиланням на ст. ст. 162-165 КК України в який зазначено, зокрема: «ви не ідентифіковані як законний представник повнолітнього пацієнта». 05 травня 2022 року на адресу відповідача був направлений адвокатський запит (з копією договору про надання правової допомоги від 29.01.2021 р) з аналогічним питанням, проте, 13.05.2022 №855/Б знов була отримана відмова. 31 травня 2022 року на черговий запит до відповідача, 09.06.2022 р. була отримана відповідь, що «інформація про виїзд бригади може бути надана виключно за запитом самої особи ( на той час померлої), її представника, повноваження якого засвідчені належним чином, за запитом суду чи правоохоронних органів».
		Дослідивши позовну заяву, суд зазначає таке.
		Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначає, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
		Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Пунктами 1, 2, 7 ч. 1ст. 4 КАС Українивизначено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		З зазначених правових приписів вбачається, що публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
		Таким чином, як справу адміністративної юрисдикції розуміють публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов`язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» 19 листопада 1992 р. № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII) загальний заклад охорони здоров`я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров`я.
		Як вбачається з ст. 16 Закону № 2801-XIIЗалежно від форми власності заклади охорони здоров`я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров`я не підлягають приватизації. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як державні некомерційні підприємства або державні установи. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи. Заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати шляхом здійснення співробітництва територіальних громад у формах, передбачених законом, у тому числі як спільне комунальне підприємство.
		Відповідачем у справі є Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи». Предметом спору є фактично не надання витребуваної інформації на звернення позивача та адвокатський запит.
		Суд вкотре наголошує, що характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, виражені у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема, пов`язаних з реалізацією публічної влади. Обов`язковою ознакою публічно правового спору є в тому числі і участь суб`єкта владних повноважень. Проте навіть сама собою участь у спорі і суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Натомість, спірні у цій справі відносини по-перше, виникли між позивачем та закладом охорони здоров`я з приводу розгляду заяви про проведення психіатричного огляду іншої особи без її згоди, тобто відповідачем у спорі явно не є суб`єкт владних повноважень; по-друге, характер спору стосується обставин розгляду заяви про проведення психіатричного огляду особи та вчинення інших дій, пов`язаних з її реалізацією, тобто виконання закладом охорони здоров`я своїх статутних повноважень щодо надання спеціалізованих медичних послуг, а не виконання публічно-владних управлінських функцій; і по-третє, загальна спрямованість заявлених позивачем вимог пов`язана із захистом його немайнових прав цивільно-правового характеру.
		Таким чином відповідач при розгляді заяви позивача та адвокатського запиту діяв як заклад охорони здоров`я та не виконував жодних владних управлінський функцій, що виключає можливість існування публічно-правового спору в цій частині.
		Окремо суд не може оминути поза увагою і ту обставину, що в межах позовних вимог позивач не оскаржує безпосередньо прийняті відповідачем рішення за результатами розгляду його звернень (тобто листи-відповіді на його звернення), а заявляє вимоги про оскарження бездіяльності/дій відповідача, вчинених/невчинених під час розгляду його звернень.
		Щодо цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/2743/21 сформувала правовий висновок, згідно з яким у випадку надання суб`єктом владних повноважень заявнику відповіді на його звернення належним способом захисту порушеного права заявника є оскарження рішення цього суб`єкта, прийнятого за результатами розгляду звернення (скарги). Неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб`єкта владних повноважень під час розгляду звернення (незапрошення на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; непроведення об`єктивної та всебічної перевірки звернення, тощо) може бути підставами позову про визнання протиправним рішення, прийнятого за наслідками розгляду звернення, але не може бути предметом окремого позову (або ж окремих позовних вимог).
		Відтак Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові виснувала, що спір, предметом якого є неправомірність окремих дій чи бездіяльності суб`єкта під час розгляду звернення, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		В даному ж випадку значна частина позовних вимог у цій справі якраз і стосується оскарження бездіяльності відповідача під час розгляду його звернень, що з огляду на зазначену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду само по собі виключає окремий судовий розгляд таких вимог.
		Отже, підсумовуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відповідачем у даному спорі виступає Комунальне некомерційне підприємство, яке у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень у розумінніКАС України, а предметом спору фактично є визнання дій даної особи саме як закладу охорони здоров`я з приводу розгляду звернень про ненадання інформації та інших дій/бездіяльності відповідача, які нерозривно пов`язані із розглядом таких звернень, тому суд доходить висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а отже й не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		На переконання суду, заявлені у цій справі позовні вимоги носять приватно-правовий характер, та стосуються кола відносин, пов`язаних із діяльністю закладу охорони здоров`я та особами, щодо яких можуть надаватися відповідні медичні послуги (медичні заходи) чи які зацікавлені в їх наданні.
		Відповідно до вимог ч. 1ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Крім того, перелік прав пацієнтів в Україні визначено, перш за все, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (ст. 6, 34, 35-1, 35-2, 35-3, 35-4, 35-5, 35-6, 36, 38, 39, 39-1, 45, 48, 51) та нормами ст.283,284,285,286,287,288,289,290 Цивільного кодексу України.
		Також, відносини з лікарем або лікувальною установою носять договірно-розрахунковий характер, відповідно пацієнта додатково захищаєЗакон України «Про захист прав споживачів», який передбачає право на: отримання якісних і безпечних послуг; повну і достовірну інформацію про послугу і її виконавця; надання послуги у встановлений термін; стягнення неустойки за прострочення надання послуги; відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням послуги; відшкодування моральної шкоди.
		Суд зазначає, що Комунальний заклад «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради, який зареєстровано в установленому порядку як юридична особа, за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, отже, є закладом охорони здоров`я і не здійснює владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, а посада директора не відноситься до посад публічної служби, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, оскільки спір виник, як це вбачається із позову з приводу не надання відповіді на заяву.
		Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.
		Суд вважає, що відносини, які склалися між сторонами, виникли з приводу не розгляду саме звернення громадян комунальним некомерційним підприємством. У таких відносинах відповідач не реалізує владних управлінських функцій.
		Оскільки відповідач в спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а в основі цього спору правовідносини з приводу звернення громадян, то й спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Отже, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначенимистаттями 26-30 ЦПК України.
		Підстави закриття провадження у справі наведені в ст. 238 КАС України. Суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України).
		Відповідно до ч.1статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
		За приписами ч.2.ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету
		Враховуючи викладене, провадження у справі підлягає закриттю.
		Керуючись статтями 180, 183, 238, 248, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - закрити.
		Копію ухвали направити учасникам справи.
		Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.
		Роз`яснити заявникові, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
		Копію ухвали направити учасникам справи.
		Ухвала відповідно до вимог частини першоїстатті 256 КАС Українинабирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другоюстатті 299 цього Кодексу. 
		 
		 
		Суддя Є.В. Череповський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...