Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/30126/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 20.06.2025. Зареєстровано: 21.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2025.
Дата набрання законної сили: 20.06.2025
Номер судового провадження: К/990/7746/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 520/30126/24
		адміністративне провадження № К/990/7746/25 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача                                                              Мельник-Томенко Ж.М., 
		суддів -                                                             Жука А.В.,
		                                                                      Мартинюк Н.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1    
		на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 (суддя-доповідач - Біленський О.О.)
		та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2025 (суддя-доповідач - Бегунц А.О., судді - Русанова В.Б., Мельнікова Л.В.)
		у справі № 520/30126/24 
		за позовом ОСОБА_1    
		до Державної установи «Первомайська виправна колонія (№ 117)»
		про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Обставини справи
		1. 31.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Первомайська виправна колонія (№ 117)», у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Первомайська виправна колонія (№ 117)» щодо непроведення зі ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 01.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
		- зобов`язати Державну установу «Первомайська виправна колонія (№ 117)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 по 01.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
		- зобов`язати Державну установу «Первомайська виправна колонія (№ 117)» здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 59  198 грн 40 коп. 
		2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2025, у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Первомайська виправна колонія                 (№ 117)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 01.12.2022 повернуто позивачу.
		3. При постановленні ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом в частині вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 01.12.2022, та не наведення поважних причин пропуску такого строку. 
		4. Суд апеляційної інстанції такі висновки підтримав та виснував про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.  
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.     
		6. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач указує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 233 Кодексу законів про працю України, що призвело до помилкового висновку цих судів про пропуск позивачем строку звернення до суду. Позивач наголошує, що позовні вимоги про перерахунок та виплату грошового забезпечення у цій справі охоплюють період з 01.01.2020 по 01.12.2022. За позицією позивача, оскільки початок позовного періоду припадає на дату, якою стаття 233 Кодексу законів про працю України не обмежувала право на звернення до суду будь-яким строком, а позовний період не переривався, редакція статті 233 Кодексу законів про працю України до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», підлягає поширенню на весь позовний період. Також позивач указує, що за умови застосування статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, оскільки позивач є звільненим та спір стосується виплати всіх сум, що належать йому при звільненні. Указана норма визначає початком обрахунку строків день одержання письмового повідомлення про нараховані та сплачені суми при звільненні. Зауважує, що наказ про звільнення позивача не містить в собі інформацію про розрахунки при звільненні. На думку позивача, таким повідомленням можна вважати лист відповідача від 12.09.2024, у якому вказано відповідний механізм нарахування та додаток до вказаного листа - довідку про грошове забезпечення позивача. Позивач зазначає, що між датою листа від 12.09.2024 та датою звернення до суду з позовом (31.10.2024) тримісячний строк, передбачений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України не минув.
		Позиція інших учасників справи
		7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить у задоволенні скарги відмовити, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. 
		Рух касаційної скарги
		8 Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .    
		9. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2025 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
		Релевантні джерела права й акти їх застосування
		10. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		11. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		12. Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		13. Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		14. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: 
		«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).» 
		Оцінка Верховного Суду 
		15. За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		16. Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
		17. Так, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
		18. У означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		19. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
		20. У підсумку Судова палата виснувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону № 2352-IX).
		21. Застосовуючи означені підходи при вирішення цієї справи, Верховний Суд зазначає, що спірний період з 01.01.2020 по 01.12.2022 умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX (19.07.2022) та після цього.
		22. Період з 01.01.2020 до 18.07.2022 регулюється положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції до внесення змін Законом № 2352-IX, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
		23. Проте період з 19.07.2022 по 01.12.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
		24. З огляду на викладене, Верховний Суд поділяє позицію судів попередніх інстанцій щодо необхідності застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX, до позовних вимог, які стосуються періоду з 19.07.2022 по 01.12.2022.
		25. Разом з тим зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
		26. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		27. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
		28. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
		29. Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. 
		30. На переконання колегії суддів, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19.07.2022 по 01.12.2022, з урахуванням частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
		31. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі                           № 460/21394/23, постановленій Судовою палатою.
		32. За обставинами цієї справи, 02.12.2022 позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі.  
		33. Позивач наполягає, що лише з листа відповідача від 12.09.2024 позивач отримав інформацію щодо того, за яким механізмом нараховувалось та сплачувалось позивачу грошове забезпечення. 
		34. З огляду на обставини цієї справи, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 01.12.2022 слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до 12.09.2024 з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
		35. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом у частині вимог за період з 19.07.2022 по 01.12.2022 та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
		36. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду допустили неправильне застосування норм права, у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		37. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. 
		38. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 
		2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі № 520/30126/24 скасувати.
		3. Справу № 520/30126/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду. 
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                               Ж.М. Мельник-Томенко 
		 
		Судді                                                                            А.В. Жук
		 
		                                                                      Н.М. Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...