Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/15150/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; адвокатури.
Надіслано судом: 20.06.2025. Зареєстровано: 21.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2025.
Дата набрання законної сили: 20.06.2025
Номер судового провадження: К/990/22408/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 320/15150/24
		адміністративне провадження № К/990/22408/24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів -Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження за матеріалами електронної справи у касаційній інстанції адміністративну справу №320/15150/24
		за позовом ОСОБА_1 
		до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		 
		за  касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2024 року (головуючий суддя: Файдюк В.В., судді: Кобаль М.І., Мєзєнцев Є.І.),
		 
		УСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		1 жовтня 2023 року   ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд»   звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в якому просив суд:
		- визнати протиправною і скасувати рішення ВКДКА 31 серпня 2023 року VIII-001/2023 стосовно адвоката Поліщука В.А.- повністю;
		- зобов`язати Вищу кваліфікаційну-дисциплінарну комісію повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 25 червня 2023 року на рішення КДКА Рівненської області від 31 травня 2023 року про відмову у порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Поліщука В.А.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).
		Не погодившись із ухваленим рішенням суду у цій справі, адвокатом Кошлій Романом Васильовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , 29 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу. 
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга сформована в системі «Електронний суд» адвокатом Кошлій Романом Васильовичем і на підтвердження своїх повноважень до апеляційної скарги додано копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, у якому відсутній підпис адвоката. З огляду на те, що в ордері відсутні такий обов`язковий реквізит, як підпис адвоката, Суд дійшов висновку, що наданий представником скаржника документ не може вважатися юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у суді.
		Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, позивач звернувся із касаційною скаргою на неї до Верховного Суду.
		У поданій касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2024 року і направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		Відповідач у поданому відзиві просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. 
		ІІ. Мотиви Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
		Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
		Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
		Наведеним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
		Статтею 296 КАС України визначено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги, відповідно до частини першої якої апеляційна скарга подається у письмовій формі.
		Згідно з частиною другою статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
		При цьому, пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України обумовлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
		За змістом частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
		У частині другій статті 26 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
		Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (далі - Положення №41).
		Згідно з пунктом 4 Положення №41 ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
		За приписами пункту 6 Положення №41 бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.
		Відповідно до пункту 9 Положення №41 ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
		Наведеній нормі кореспондує підпункт 12.10 пункту 12 Положення №41, який відносить підпис адвоката, що видав ордер, до обов`язкових реквізитів ордера.
		При цьому, виходячи з положень підпункту 12.4 пункту 12 Положення №41, цей реквізит ордера автоматично не генерується і заповнюється адвокатом самостійно.
		Отже, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є письмовий документ встановленої форми, що містить обов`язкові реквізити, передбачені Положенням №41, зокрема, особистий підпис адвоката, який його видав.
		Водночас відповідно до положень частин сьомої і восьмої статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
		Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 затверджене Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).
		Згідно з пунктом 8 Положення про ЄСІТС підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - це підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.
		Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про ЄСІТС).
		Пунктом 24 Положення про ЄСІТС визначено, що підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) є підсистемою ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
		Згідно з пунктом 26 Положення про ЄСІТС електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
		Відповідно до абзацу першого пункту 27 Положення про ЄСІТС до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
		Абзацом другим цього пункту обумовлено, що технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
		Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 755/1549/22 (постанова від 22 березня 2023 року) досліджував поняття електронного документу та електронного підпису.
		Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
		Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (частини перша та друга статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
		Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (частина перша статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
		У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (частина друга статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
		Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частини четверта-шоста статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
		Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
		Створення паперового примірника електронного документа відбувається шляхом його виготовлення на папері разом з усіма обов`язковими для даного виду документа реквізитами з дотриманням встановленого законодавством порядку їх розміщення, а також з іншими наявними необов`язковими реквізитами (пункт 2 глави 6 розділу ІІ Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2014 року № 1886/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2014 року за № 1421/26198, у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги в електронній формі).
		Відповідно до частини десятої статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).
		Електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» тут і далі у редакції, чинній на момент подання апеляційних скарг).
		Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина четверта статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).
		Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними.
		Перевірка кваліфікованого електронного підпису чи печатки проводиться будь-якою особою з метою отримання інформації про дійсність чи недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки (пункт 82 Вимог у сфері електронних довірчих послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2018 року № 992).
		Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу аозивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, дійшов висновків, що до апеляційної скарги було додано копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії у якому відсутній підпис адвоката; таким чином, до апеляційної скарги не додано жодного допустимого документу в розумінні статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, який би підтверджував повноваження адвоката щодо надання правової допомоги.
		Так, положення статті 59 КАС України регламентують, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (частина четверта вказаної статті).
		У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина сьома статті 59 КАС України).
		Проаналізувавши конструкцію пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, слід дійти висновку, що вказана норма наділяє повноваженнями суд апеляційної інстанції повертати апеляційну скаргу у таких випадках: 
		1) якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
		2) якщо апеляційна скарга не підписана;
		3) якщо апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати;
		4) якщо апеляційна скарга підписана особою, посадове становище якої не зазначено.
		З огляду на висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, застосовною у цій справі була частина процесуальної норми, яка регламентувала повернення апеляційної скарги у випадку, якщо апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
		Матеріалами справи підтверджується, що апеляційна скарга була сформована Кошлій Р.В. через підсистему «Електронний суд», та на підтвердження повноважень адвоката було надано копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1267240.
		Повертаючи апеляційну скаргу, сформовану та подану заявником через підсистему «Електронний суд», апеляційний суд виходив з того, що згаданий вище ордер не підписаний адвокатом. 
		З приводу зазначеного слід зазначити наступне.
		За висновками, зробленими вище, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1267240, що був долучений до матеріалів апеляційної скарги в електронному вигляді, не є ордером в електронній формі (електронним ордером) у розумінні частини сьомої статті 59 КАС України, оскільки він не сформований за допомогою засобів ЄСІТС.
		Водночас, його слід вважати електронною копією письмового документа - ордера, що відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видається лише в письмовій формі.
		А відтак, з огляду на те, що поданий Кошлій Р.В. примірник ордеру є електронною копією письмового документа, сформованого за допомогою інтернет-ресурсу та на якому відсутній власноручний підпис адвоката, то з урахуванням наведених вище висновків та законодавчих приписів, такий документ може бути підписаний електронним цифровим підписом, який, як вже зазначалось, прирівнюється до власноручного.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 8 червня 2023 року у справі № 466/566/22.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
		У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
		Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
		Також Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
		При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
		Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі П/9901/736/18 (провадження №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише   фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №640/3040/21.
		Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, дійшовши передчасних висновків, які стали підставою для повернення апеляційної скарги, допустив порушення норм процесуального права та ухвалення судового рішення, яке може перешкоджати подальшому провадженню у справі.
		А відтак, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2024 року скасувати.
		3. Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		 
		……………………………………
		 
		 
		……………………………………
		 
		 
		……………………………………
		 
		Н.М. Мартинюк
		А.В. Жук
		Ж.М. Мельник-Томенко,
		Судді  Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...