Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/3453/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2025.
Дата набрання законної сили: 17.06.2025
Номер судового провадження: 51-3724км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014110350000422

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 червня 2025 року
		м. Київ
		справа № 296/3453/23
		провадження № 51 - 3724 км 23
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		захисника засудженого ОСОБА_6               адвоката ОСОБА_7 
		в режимі відеоконференції,  
		                                    
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014110350000422 від 23 грудня 2014 року, щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нехворощ Андрушівського району Житомирської області, громадянина України, з останнім відомим місцем реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,  
		за ст. 111 ч. 1, ст. 408 ч. 1 КК України, 
		за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката          ОСОБА_7 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 25 червня 2024 року  та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 25 червня 2024 року засуджено ОСОБА_6 : 
		-          за ст. 111 ч. 1 КК України в редакції від 05 квітня 2001 року № 2341-III до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років;  
		-          за ст. 408 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк                       5 років.
		На підставі ст. 70 ч. 1 КК України ОСОБА_6 призначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 15 років.  
		Початок строку відбування засудженим ОСОБА_6 покарання вказано обчислювати з дати його затримання.
		Прийнято рішення щодо процесуальних витрат. 
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду,                      ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин. 
		Наказом Голови Державного космічного агентства України (далі - ДКА) від 13.06.2013 № 14-оф майора ОСОБА_6 призначено на посаду спеціаліста групи підтримки наземної станції управління супутником зв`язку відділу управління                      КА « ІНФОРМАЦІЯ_2 » національної системи супутникового зв`язку центру управління польотами космічних апаратів (науково-випробувального) ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - НЦУВКЗ), який дислокувався в АДРЕСА_2 , і він фактично проходив військову службу за місцем розташування майданчика № НОМЕР_1 вказаного ЦККП (місце дислокації - АДРЕСА_1 ).
		ОСОБА_6 , реалізовучи протиправний умисел, що полягав у переході на бік ворога у період збройного конфлікту,  не пізніше 19 березня 2014 року в приміщенні клубу НЦУВКЗ, що в м. Євпаторія-19, АР Крим, отримавши пропозицію від невстановлених представників збройних сил російської федерації (далі - зс рф), щодо проходження військової служби в зс рф, погодився на неї.  
		ОСОБА_6 , незважаючи на прийняття керівництвом ДКА усного рішення, не пізніше 24 березня 2014 року доведеного до керівництва НЦУВКЗ та його структурних підрозділів, а також підрозділів кадрової політики, в телефонному режимі, про передислокацію НЦУВКЗ та його особового складу до м. Києва, шляхом подачі військовослужбовцями ЗС України рапортів про їх переведення за власним бажанням до установ та філій ДКА, розміщених на материковій частині України з подальшим їх призначенням на посади,з відповідним рапортом не звернувся.
		При цьому в кінці березня 2014 року ОСОБА_6 був прийнятий та розпочав військову службу на умовах окупаційної влади у « НОМЕР_2 Окремому командно-вимірювальному комплексі Військ повітряно-космічної оборони зс рф (в/ч НОМЕР_3 )». Вказане вище найменування було незаконно присвоєно НЦУВКЗ на початку 2015 року. У цьому збройному формуванні російської федерації ОСОБА_6 обіймав ту ж саму посаду та виконував ті ж самі посадові обов`язки, які були в нього в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		У такий спосіб ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи, що внаслідок його дій може бути завдано шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, державній безпеці України, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, тобто вчинив державну зраду.
		Крім того, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України (далі - ЗСУ) у військовому званні майор, маючи кримінальний протиправний умисел на ухилення від військової служби, вчинив умисне кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби - дезертирство, за таких обставин.
		30 квітня 2014 року ДКА на адресу НЦУВКЗ електронним поштовим зв`язком направлено Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з вимогою його доведення до працівників та військовослужбовців з обов`язковим роз`ясненням ст. 14 цього Закону. 
		Відповідно до вимог вказаної ст. 14 Закону, Директиви Міністерства оборони України і Генерального Штабу ЗСУ від 12.05.2014 № Д-2 та з метою упорядкування проходження військової служби військовослужбовцями ЗСУ, які відряджені до ДКА, Головою ДКА був виданий наказ по особовому складу від 14.05.2014 № 14-оф про необхідність прибуття військовослужбовців установ і філій, які розташовані на території Автономної Республіки Крим, до ДКА України, яке дислокується за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, з визначеним граничним терміном прибуття - 30 травня 2014 року.
		Зазначений вище Наказ № 14-оф був розміщений на офіційному сайті ДКА та в той же день 14 травня 2014 року за вих. № 2162/10- 9/14 був направлений електронною поштою на адреси Центру контролю космічного простору (науково-випробувального) (далі - ЦККП), НЦУВКЗ та Південного центру радіотехнічного спостереження (далі - ПЦРС), був ними отриманий та доведений офіцерам встановленим порядком. Крім того, 19 травня 2014 року на адреси ЦККП, НЦУВКЗ та ПЦРС було додатково направлено лист-розпорядження ДКА №2232/10-9/14, щодо здійснення усіх можливих заходів щодо доведення вимог наказу ДКА від 14.05.2014 № 14-оф, до військовослужбовців.
		Однак, ОСОБА_6 , обіймаючи посаду спеціаліста групи підтримки наземної станції управління супутником зв`язку відділу управління КА « ІНФОРМАЦІЯ_2 » національної системи супутникового зв`язку Центру управління польотами космічних апаратів (науково-випробувального) НЦУВКЗ, який дислокувався в АДРЕСА_2 , будучи обізнаним з вище вказаним Наказом від 14.05.2014 № 14-оф, всупереч вимог ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, та ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551- XIV, а також ст. 1, 2, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою ухилення від військової служби, 30 травня 2014 року не з`явився на службу до ДКА, яке дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , з відрядження.
		За час відсутності у ДКА майор ОСОБА_6 обов`язки військової служби за посадою не виконував, з рапортом про звільнення з військової служби до ДКА не звертався, перебуваючи поза межами ДКА, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та його причини, не повідомляв і проводить час на власний розсуд.
		У такий спосіб ОСОБА_6 , будучи повідомленим про необхідність виконання Наказу № 14-оф від 14.05.2014, порушив встановлений порядок проходження військової служби та без поважних причин не прибув з відрядження на службу до ДКА України з метою ухилення від її проходження з 30 травня 2014 року до моменту затвердження обвинувального акта, чим вчинив дезертирство.
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
		Дане кримінальне провадження як на етапі досудового розслідування, так і під час судового розгляду здійснювалося за відсутності обвинуваченого («in absentia») в порядку спеціального досудового та судового провадження.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 , як необґрунтовані і помилкові, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону. На думку захисника, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 370, 419 КПК України належним чином не перевірив доводи його апеляційної скарги, допустивши формальний підхід до їх оцінки. Також вказує на порушення процесуального закону щодо проведення відносно ОСОБА_6 спеціального судового провадження.  
		Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження 
		Захисник у судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу, вважав її обґрунтованою та просив її задовольнити.  
		Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.   
		Мотиви Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.   
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410, 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
		Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні державної зради та дезертирства, тобто злочинів, передбачених ст. 111 ч. 1,                       ст. 408 ч. 1 КК України, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.
		Судовий розгляд кримінального провадження як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 проведено у відсутність обвинуваченого, оскільки провадження за його обвинуваченням здійснено в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з дотриманням вимог КПК України про належне повідомлення його про час та місце судового розгляду шляхом опублікування судового виклику у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Судової влади.
		Однією з умов здійснення спеціального судового провадження є здійснення спеціального досудового розслідування. Неявка особи більше як два рази до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду є однією з підстав здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування стороною обвинувачення вжито заходів для повідомлення           ОСОБА_6 про здійснюване щодо нього кримінальне провадження, зокрема, окрім повідомлень в спосіб, передбачений вимогами КПК України шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в газеті «Урядовий кур`єр», розміщенням публікацій на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, також шляхом направлення та отримання ОСОБА_6 за допомогою месенджерів текстових повідомлень про підозру та його виклик. Крім того, засобами мобільного зв`язку були надіслані SMS-повідомлення з повідомленням про підозру та повістки на номер мобільного телефону ОСОБА_6 .  
		Будучи повідомленим про розгляд кримінального провадження, ОСОБА_6 жодних клопотань, заяв, скарг не подавав. 
		24 грудня 2014 року ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 408 ч. 1 КК України, а 21 січня 2022 року складено  повідомлення про його підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 ч. 1 КК України. 
		21 січня 2022 року старшим слідчим в ОВС СВ УСБУ в Житомирській області ОСОБА_8 здійснено виклик підозрюваного ОСОБА_6 для проведення за його участю необхідних процесуальних та слідчих дій у цьому кримінальному провадженні на 01, 02 та 03 лютого 2022 року.
		Факт повідомлення ОСОБА_6 про підозру, а також його виклик до слідчого підтверджується протоколом процесуальних дій з додатками, у якому зафіксовано надіслання та отримання ним за допомогою месенджерів текстових повідомлень про підозру та виклик. Крім того, повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_6 опубліковані в газеті  «Урядовий кур`єр» № 16 від 27 січня 2022 року, тобто в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 21 січня 2022 року вручено його родичу - ОСОБА_9 .
		Постановою слідчого від 07 лютого 2022 року оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_6 у зв`язку із тим, що останній переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території АР Крим. 
		16 листопада 2022 року в межах кримінального провадження                                                        № 42014110350000422 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочинів, передбачених ст. 111 ч. 1, ст. 408 ч. 1                  КК України. Цього ж дня старший слідчий в ОВС СВ УСБУ в Житомирській області ОСОБА_8 здійснив виклик підозрюваного ОСОБА_6 для проведення за його участю необхідних процесуальних та слідчих дій на 22, 23 та 24 листопада 2022 року. Однак підозрюваний у вказані вище дати до слідчого не з`явився, що зафіксовано рапортом від 25 листопада 2022 року. Факт повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 , а також його виклики до слідчого на зазначені вище дати підтверджуються публікаціями в газеті «Урядовий кур`єр» № 246 від                  18 листопада 2022 року та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Крім того, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6                     16 листопада 2022 року вручено його захиснику ОСОБА_7 . Цього ж дня слідчим за участю захисника ОСОБА_7 здійснено виклик за номером мобільного телефону, який значиться як такий, що належить ОСОБА_6 , та через месенджер «Viber» направлено йому фотокопію повідомлення про зміну раніше повідомленої йому підозри  від 16 листопада 2022 року, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, повістку про його виклик до СВ УСБУ в Житомирській області на 22, 23, 24 листопада 2022 року.  
		Орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення          ОСОБА_6 повідомлення про підозру в спосіб, передбачений КПК України.
		Встановивши достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також наявність достатніх доказів для його підозри у вчиненні злочинів, передбачених ст. 111 ч. 1, ст. 408 ч. 1 КК України, слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ухвалою від 16 березня 2023 року відповідно до ст. 297-1, 297-2, 297-4 КПК України надала дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні (т. 2, а.с. 198-200). 
		Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 було відомо про розпочате щодо нього кримінальне провадження. 
		В подальшому на підставі ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 01 вересня 2023 року здійснювався судовий розгляд цього кримінального провадження за відсутності обвинуваченого в порядку спеціального судового провадження («in absentia») з обов`язковою участю захисника (т. 1, а.с. 122-124).
		Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19.01.1973 встановлено, що процедура заочного розгляду (trial in absentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного.
		Спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 здійснювалося з дотриманням вимог ст. 323 КПК України, за участю захисника ОСОБА_7 з повідомленням обвинуваченого у спосіб, передбачений КПК України. 
		Відповідно до ст. 297-5 ч. 1 КПК України оголошення про виклик обвинуваченого до суду публікувалися в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр», а також на офіційному веб-сайті Судової влади України з переходом на інформацію про справи, що розглядаються у  Корольовському районному суді м. Житомира.
		Суд першої інстанції з об`єктивних причин не зміг допитати ОСОБА_6 в процесуальному статусі обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження по суті, оскільки він переховується від суду на тимчасово окупованій території України  - АР Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності. ОСОБА_6 не з`явився в судове засідання суду першої інстанції та про причини неявки суд не повідомив. При цьому захист обвинуваченого ОСОБА_6 як під час спеціального досудового розслідування, так і під час спеціального судового провадження за призначенням здійснював фахівець в галузі права - адвокат ОСОБА_7 . 
		Отже, враховуючи специфіку судового провадження (in absentia), судом першої інстанції були вжиті прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування обвинуваченого ОСОБА_6 про здійснення стосовно нього кримінального провадження за ст. 111 ч. 1, ст. 408 ч. 1 КК України шляхом публікації відповідної інформації в ЗМІ та мережі Інтернет, однак забезпечити явку обвинуваченого до суду вжитими заходами не вдалося. Відповідно до                                        ст. 297-5 ч. 1 абз. 3 КПК України з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягали врученню обвинуваченому ОСОБА_6 , надсилалися захиснику згідно зі ст. 297-5 ч. 2 КПК України.
		За таких обставин, доводи касаційної скарги захисника щодо безпідставності здійснення щодо ОСОБА_6 спеціального судового провадження є необґрунтованими. 
		Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111 ч. 1, ст. 408 ч. 1 КК України, а саме державної зради та дезертирства, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України.
		В обґрунтування висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, місцевий суд послався у вироку на такі докази.  
		Свідок ОСОБА_10 надав показання щодо відомих йому обставин подій 2014 року, які відбулися за місцем його служби в АР Крим, а саме - в центрі контролю космічного простору державного космічного управління, де разом з ним проходив службу офіцер ЗСУ ОСОБА_6 . Свідок зазначив, що у ході подій 2014 року особовий склад  отримав наказ про вихід на материкову частину України, датований травнем 2014 року, на виконання якого він виїхав за приписом 24 чи 25 березня в м. Київ. Він підтвердив, що зі слів київського керівництва йому стало відомо розпорядження про необхідність прибуття офіцерського складу до міста Києва. Щодо зборів у військовій частині в АР Крим свідок зазначив, що їх провидили тричі, під час яких виступав чоловік, який представився генералом російської армії. На перших зборах був увесь особовий склад, в тому числі ОСОБА_6 , який в подальшому не повернувся на материкову частину України. При цьому свідок вказав, що будь-якого тиску або примусу щодо прийняття рішення про подальшу службу на них не здійснювалось і після першого зібрання офіцерський склад розділився на 3 групи. Перша - це ті, хто повернулись на материкову частину України, друга - активна проросійська позиція, а третя -  просто люди, які мовчали і чекали. ОСОБА_6 був у третій групі та мовчки чекав поки все закінчиться.
		Допитана місцевим судом свідок ОСОБА_11 - дружина свідка ОСОБА_10 , показала, що у 2014 році була разом із чоловіком, який проходив службу у космічному агентстві як військовослужбовець. Там же проходив військову службу ОСОБА_6 , який проживав поруч з ними, але потім ОСОБА_6 та його дружина переїхали в м. Євпаторію. Свідок показала, що після анексії Криму                                                    18 військовослужбовців повернулися на материкову частину України, а решта - ні, і ОСОБА_6 був серед останніх. При цьому вона підтвердила, що можливість покинути анексований Крим їм була надана, і військовослужбовці, які не хотіли залишатися в АР Крим, передавали посади та повертались до м. Києва, проте               ОСОБА_6 цією можливістю не скористався.
		Свідок ОСОБА_12 показав, що знає ОСОБА_6 , з яким проживав у гуртожитку № 3, коли вони проходили службу в Космічному агентстві України в с. Вітине, № 189,                м. Євпаторія, АР Крим, Україна. Підтвердив, що весь офіцерський склад зібрали в одну групу після того як у 2014 році приїхали російські війська. На зборах їм сказали, що, в залежності від бажання, вони можуть їхати в Україну для продовження служби в ЗСУ, або ж залишитися і в роботі для них нічого не зміниться, пообіцявши кращі умови праці. Свідок підтвердив, що ОСОБА_6 залишився, оскільки у нього була квартира в Євпаторії і йому обіцяли гарну зарплату. Також свідок показав, що згодом йому стало відомо проте, що ОСОБА_6 разом з іншими військовослужбовцями прийняв військову присягу рф. Свідок показав, що проблем з отриманням документів та особової справи не було, був наказ з`явитися до                         м. Києва і проходити далі службу за розподілом, що він і зробив. Свідок підтвердив, що за його участю проводили огляд відеозаписів, де військовослужбовці маршували "коробкою", і на відео він упізнав ОСОБА_6 , який був у формі зразка рф.
		У сукупності із вказаними показаннями свідків, судом першої інстанції були досліджені та враховані інші докази вини ОСОБА_6 , а саме: 
		- протокол огляду  від 18 лютого 2021 року мережі інтернет фото- та відеоматеріалу з назвою «День освобождения Евпатории 2015», датованого 15.04.2015, на якому зафіксовано події, які відбуваються на Театральній площі Євпаторії 13 квітня 2015 року за участю чоловіків у військовій формі з розпізнавальними знаками приналежності до зс рф, які вишикувані в колону по 4 чоловіки та беруть участь у стройовій ході на площі з піднятим прапором рф. У першій клоні четвертої шеренги на відео зображено чоловіка худорлявої статури середнього зросту, у військовій формі зеленого кольору зразка зс рф, при пагонах офіцерського складу - майор, який візуально схожий на ОСОБА_6 ;  
		- висновок експерта від 30.04.2021 № СЕ-19/106-21/4209-ФП, відповідно до якого підтверджено, що на наданих для проведення судової експертизи відеофайлі  «День освобождения Евпатории 2015.mp4» та на порівняльних вільних погрудних фото ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у заяві про видачу паспорта (форма № 1), зображена одна й та ж сама особа. 
		- протоколи оглядів відеозаписів «День освобождения Евпатории 2015» за участю свідків ОСОБА_10 від 19.02.2021, ОСОБА_13 від 19.02.2021, ОСОБА_12 від 07.05.2021, ОСОБА_14 від 18.05.2021, ОСОБА_15 від 19.05.2021 року, які впізнали ОСОБА_6 на цих відеозаписах, який був одягнений у військову форму рф та брав безпосередню участь у параді на Театральній площі Євпаторії; 
		- протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_12 від 07.05.2021, ОСОБА_10 від 19.02.2021, ОСОБА_13 від 19.02.2021, ОСОБА_14 від 18.05.2021, ОСОБА_15 від 19.05.2021 року, які впізнали ОСОБА_6 як особу, яка здійснила державну зраду та дезертирство;
		- протокол огляду документів від 16.04.2021 року, вилучених у ДМС України, у яких зафіксовано, що ОСОБА_6 є громадянином України; 
		- протокол обшуку від 21 січня 2022 року, проведеного на підставі ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 18.01.2022 року, в житлі за адресою: АДРЕСА_4 ,  у ході якого вилучено копії паспорта громадянина рф ОСОБА_6 та свідоцтва про народження ОСОБА_6 , а також протокол огляду цих копій від                 21 січня 2022 року;
		- протокол огляду від 17.02.2021 відеоролику під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », в якому зафіксовано збори військовослужбовців ЗС України (НЦУВКЗ) з представниками Міністерства оборони рф, де зафіксовано факт виступу перед військовослужбовцями ЗСУ представника збройних сил рф;
		- протокол огляду від 09.09.2021 особової справи № 3/168арх, в якій, зокрема, міститься особиста інформація про ОСОБА_6 , фотокартки з його зображенням, перелік посад, які він обіймав та медалей, якими він був нагороджений, будучи військовослужбовцем ЗСУ; 
		- протокол огляду від 09.09.2021 сайту «Вікіпедія», в якому відображено інформацію щодо присвоєння ЦККП НЦУВКЗ назви - 40-й Окремий командно-вимірювальний комплекс Військ повітряно-космічної оборони зс рф;
		- протокол процесуальної дії від 21.01.2022 року, відповідно до якого обвинуваченому ОСОБА_6 було передано повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень;
		- наказ голови ДКА від 14.05.2014 року № 14-оф про організацію прибуття військовослужбовців установ і філій, які розташовані на території АР Крим, до ДКА, за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, і визначення граничного терміну прибуття 30 травня 2014 року;
		- клопотання голови ОСОБА_16 від 02.02.2014 № 2416/09-9/14 про зарахування осіб офіцерського складу, які відряджені до ДКА України із залишенням на військовій службі, у розпорядження Міністерства оборони України як таких, що не прибули у встановлені строки на материкову частину з тимчасово окупованої території АР Крим. У вказаному клопотанні, серед інших, зазначено ОСОБА_6 ;
		- наказ по особовому складу № 6-оф від 24.03.2014 року, відповідно до якого офіцерів ІНФОРМАЦІЯ_7 звільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження Голови ДКА. Серед зазначених у вказаному наказі осіб ОСОБА_6 відсутній, оскільки він не з`явився до визначеного пункту у встановлений строк;
		- витяг із наказу Міністра оборони України (по особовому складу) № 272 від                      05 червня 2014 року, відповідно до якого осіб офіцерського складу ЗСУ, відряджених до ДКА із залишенням на військовій службі, які не прибули до визначених пунктів у встановлені строки, зараховано у розпорядження Міністра оборони України з 31.05.2014 та вказано утримувати їх у списках особового складу Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України. Серед зазначених у вказаному витязі з наказу осіб є ОСОБА_6 .
		При цьому суд першої інстанції перевірив та дав оцінку процесуальним документами, які були підставами для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , визнавши зібрані у результаті цього докази належними та допустимими.  
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, в тому числі й інші наявні в матеріалах провадження письмові докази, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 вчинив державну зраду та дезертирство, тобто злочини, передбачені ст. 111 ч. 1, ст. 408 ч. 1 КК України.  
		При цьому суд першої інстанції безпосередньо в судовому засіданні дослідив усі докази, на які послався у вироку, забезпечивши стороні захисту можливість давати пояснення та показання з приводу обвинувачення, збирати і подавати суду докази, висловлювати в судовому засіданні свою думку та користуватись своїми правами.
		Всі фактичні дані у цьому провадженні, що досліджені судом, отримані стороною обвинувачення із застосуванням належної правової процедури, виходять із належних процесуальних джерел, зібрані уповноваженими суб`єктами і в належному процесуальному порядку за наявності на те правових підстав.
		Усі досліджені у цьому провадженні докази, як кожен окремо, так і їх сукупність, підтверджують обставини, що передбачені ст. 91 КПК України щодо події кримінальних правопорушень (їх часу, місця, способу, обставин їх вчинення), причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому діянь, його винуватості, форми вини, та водночас дають повне уявлення щодо усіх елементів і ознак інкримінованих ОСОБА_6 у вказаному провадженні кримінальних правопорушень.
		Докази, на які послався суд у вироку, є допустимими та такими, що у своїй сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діянь, інкримінованих йому стороною обвинувачення.
		Вирок суду першої інстанції належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК України. Зокрема, в ньому вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень, диспозицій відповідних частин статей закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких засудженого визнано винуватим, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		За таких обставин доводи касаційної скарги захисника про те, що у вироку не конкретизовано обвинувачення ОСОБА_6 , яке визнане судом доведеним, є безпідставними. При кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 111 ч. 1 КК України суд у вироку зазначив яким чином він перейшов на бік ворога, яку обіймає посаду та які обов`язки виконує, а відсутність інформації щодо прийняття ним військової присяги рф не впливає на кваліфікацію його дій за цією частиною статті. У вироку вказано, що в кінці березня 2014 року ОСОБА_6 був прийнятий та розпочав військову службу на умовах окупаційної влади у « НОМЕР_2 Окремому командно-вимірювальному комплексі Військ повітряно-космічної оборони зс рф (в/ч НОМЕР_3 )». Вказане найменування було незаконно присвоєно НЦУВКЗ на початку 2015 року. У вказаному збройному формуванні російської федерації ОСОБА_6 обіймав ту саму посаду та виконував ті ж самі посадові обов`язки, які були в нього в ЦККП НЦУВКЗ.
		Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 розглядалося в порядку спеціального судового розгляду з обов`язковою участю захисника і за відсутності обвинуваченого («in absentia»), який усних показань суду не надавав, при цьому будь-яких письмових заяв, клопотань та заперечень на адресу суду від нього не надходило.
		У цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції врахував специфіку спеціального судового провадження (ст. 323 ч. 3 КПК України), зберігаючи неупередженість та безсторонність під час розгляду справи приділив особливе значення охороні прав і законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувалося за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням установлених законом особливостей, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а отже поріг вимогливості до доказування в такому випадку підвищений.
		Суд першої інстанції вжив всіх можливих дій аби наданий обвинуваченому державою захист був ефективним, та, дотримуючись вимог статей 10, 22, 23 КПК України, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Крім того, відповідно до ст. 374 ч. 5 КПК України у зазначеному рішенні суд обґрунтував, що в цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення вжила всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням установлених законом особливостей для кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження («in absentia»).
		Суд першої інстанції урахував правові позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Колоцца проти Італії» (Colozza v. Italy) , рішення від 12 лютого 1985 року; справа «Шомоді проти Італії» (Somogyi v Italy), рішення від 18 травня 2004 року та інші), за якими суд під час розгляду справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були вжиті всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Сформована практика  ЄСПЛ з цього питання вказує: «Той факт, що судове засідання проводиться за відсутності підсудного не є саме по собі порушенням                    ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому відмова в доступі до правосуддя має місце, коли особа, засуджена заочно, не має можливості в подальшому досягти нового судового рішення стосовно обґрунтованості обвинувачення за фактичними та юридичними підставами після того, як воно було заслухано, якщо не встановлено, що вказана особа відмовилась від права на захист та на явку в суд, чи мав місце намір ухилитись від правосуддя». Відповідні позиції Суду викладені, зокрема, у справах «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» (№ 50049/99, п. 54), «Меденіца проти Швейцарії» (№ 20491/92, п. 54-55) «Кромбах проти Франції» (№ 29773/96), «Колоцца проти Італії» (№ 9024/80 п. 30).
		При цьому, інститут спеціального кримінального провадження, передбачений КПК України, передбачає можливість подання обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, апеляційної скарги поза межами загальних процесуальних строків, за умови надання обвинуваченим підтвердження поважності причин неприбуття на виклик, передбачених ст. 138 цього Кодексу (ст. 400 ч. 3 КПК України).
		Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України.
		Не погодившись із вироком суду першої інстанції захисник оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. Захисник засудженого          ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 заперечував висновки місцевого суду щодо наявності у діях ОСОБА_6 складів злочинів, передбачених ст. 111 ч. 1, ст. 408 ч. 1 КК України, зазначивши доводи, більшість з яких аналогічна доводам його касаційної скарги, а також вважав призначене ОСОБА_6 покарання занадто суворим.  
		Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями               368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених 
		у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
		При залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, тобто процесуальний закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.
		Апеляційний суд покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування судом норм матеріального і процесуального закону, безпомилковість вирішення тих питань, що підлягають з`ясуванню під час ухвалення судового рішення.
		Суд апеляційної інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.
		Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги, належним чином перевірив доводи захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_6 , про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Апеляційний суд визнав такі доводи апеляційної скарги захисника безпідставними та належним чином мотивував своє рішення і зазначив підстави, з яких їх визнано необґрунтованими, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів підтверджує вину    ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 111 ч. 1, ст. 408 ч. 1 КК України. 
		Таким чиним, доводи касаційної скарги захисника про допущені апеляційним судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження. 
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Суд апеляційної інстанції погодився із вироком суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, визнавши безпідставними доводи апеляційної скарги в цій частині та належним чином мотивувавши своє рішення. Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції відповідно до ст. 50, 65 КК України призначив ОСОБА_6 справедливе покарання згідно з санкціями ст. 111 ч. 1,                    ст. 408 ч. 1 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених правопорушень, одне з яких є особливо тяжким злочином, які направлені проти основ національної безпеки України та встановленого порядку несення військової служби, мають підвищену суспільну небезпеку, а також із врахуванням відомостей про особу винного, відсутності обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, і погодився із тим, що визначене місцевим судом покарання буде необхідним та достатнім для досягнення мети покарання.
		Покарання, призначене ОСОБА_6 за ст. 111 ч. 1, ст. 408 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципу справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу засудженого. Підстав для пом`якшення ОСОБА_6 призначеного покарання за доводами касаційної скарги і матеріалами провадження колегія суддів не вбачає.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК України, в ній зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою та викладено докази, що спростовують її доводи.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини               ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 111 ч. 1, ст. 408 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій. 
		Суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України. 
		Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений є винним у його вчиненні.
		За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника, скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції не вбачає. 
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 25 червня 2024 року  та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...