Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/14806/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: 23.06.2025. Зареєстровано: 23.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2025.
Дата набрання законної сили: 19.06.2025
Номер судового провадження: 22-ц/801/1406/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/14806/24
		Провадження № 22-ц/801/1406/2025
		Категорія: 62
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
		Доповідач:Оніщук В. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 червня 2025 рокуСправа № 127/14806/24м. Вінниця
		 
		Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого  Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,
		з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г., 
		 
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_1 ,
		відповідач  Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Бойка В. М. в залі суду, 
		 
		встановив:
		 
		Короткий зміствимог 
		У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення недоотриманої суми пенсії у порядку спадкування.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 вересня 2022 року Вінницьким окружним адміністративним судом було прийнято рішення у справі № 120/5116/22 за позовом ОСОБА_2 до ГУ ПФУ у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, яким позовні вимоги задоволено. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
		ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та його спадкоємицею.
		За час життя ОСОБА_2 , ГУ ПФУ у Вінницькій області рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі №120/5116/22 виконано не було. 
		ОСОБА_1 в установлений законом строк вступила у спадщину після смерті ОСОБА_2 як спадкоємиця за заповітом, отже, успадкувала належні спадкоємцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України в тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
		Представник позивачки звертався із запитом щодо можливості отримання відповідних сум заборгованостей у розмірі 289 452,42 грн на виконання рішення суду, однак листом від 05 грудня 2023 року було повідомлено, що для отримання відповідних коштів необхідно звернутись із заявою до суду про заміну сторони. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року в задоволенні заяви було відмовлено. 
		Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просила суд, стягнути з ГУ ПФ України у Вінницькій області на свою користь недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_2 , у розмірі 289 452,42 грн. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2025 року позовні вимоги було задоволено та вирішено стягнути з ГУ ПФ України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 у розмірі 289452,42 грн, вирішено питання судових витрат.
		Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив із того, за життя ОСОБА_2 оскаржував дії ГУ ПФУ у Вінницькій області, було ухвалено рішення суду, що набрало законної сили, останній набув право на отримання ним 289452,42 грн пенсійних виплат, при цьому останні залишилися не одержаними, суд прийшов до висновку, що його дочка ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положеньстатті 1227 ЦК України.
		Водночас місцевий суд відхилив твердження відповідача про те, що ця справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рух справи в суді апеляційної інстанції
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя  Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Рибчинський В. П.
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2025 року суддю Рибчинського В. П. замінено на суддю Голоту Л. О.
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2025 року справу призначено до розгляду на 19 червня 2025 року о 09 год 45 хв.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що справа мала розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Якщо позивачка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий позов.
		Також відповідач зазначає, що представник позивачки адвокат Дзісь А. Р. звернувся із запитом про виконання рішення у справі № 120/5116/22 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 06 листопада 2023 року, тобто після спливу 6-місячного строку, адже відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивачка із заявою про виплату нарахованої та неотриманої померлим батьком пенсії після отримання свідоцтва про право на спадщину взагалі не зверталась. 
		Нараховані кошти на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у розмірі 289452,42 грн включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України. 
		Вказана заборгованість буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону № 2262 встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. 
		Власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі  Закон №1058). Статтею 73 Закону №1058 встановлено вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим законом. За таких підстав, у Головного управління відсутні правові підстави для виплати пенсій колишнім працівникам силових структур за рахунок власних коштів.
		Не отримання донарахованих коштів позивачу відбувалось не з вини Головного управління, а через брак коштів на виконання рішень суду що проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, що обліковуються в реєстрі судових рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
		 
		Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
		 
		У судовезасідання позивач та її представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому надано заяву про розгляд справи у його відсутність.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно 31 липня 2023 року (а. с. 14).
		Відповідно до довідки завідувача Першої вінницької державної нотаріальної контори № 2887/02-14 від 11 жовтня 2023 року після смерті ОСОБА_2 , 1947 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , заведена спадкова справа № 421/2023 року. Згідно матеріалів зазначеної спадкової справи до Першої вінницької державної нотаріальної контори, надійшла заява про прийняття спадщини за заповітом від дочки померлого ОСОБА_1 . Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, згідно матеріалів спадкової справи немає (а. с. 13).
		Як видно із листа ГУ ПФ України у Вінницькій області щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_2 , на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі № 120/5116/22, Головним управлінням з 01.12.2019 ОСОБА_2 проведено перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області» № 4438 від 27.06.2021 з урахуванням раніше виплачених сум. Сума доплати з 01.12.2019 року по 31.10.2022 року становить 289 452,42 грн. … Для отримання коштів нарахованих ОСОБА_3 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі за № 120/5116/22, ОСОБА_1 необхідно звернутись до суду із заявою про заміну сторони (а. с. 16-17).
		 
		Позиція суду апеляційної інстанції
		Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
		Підставою своїх позовних вимог позивачка зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
		Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно достатті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV»Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
		Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№ 2262-ХІІ).
		Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
		Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
		Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року усправі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
		- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
		- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
		- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
		Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
		Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отриманнягрошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
		Із матеріалів справи встановлено, що на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 120/5116/22, яке було ухвалене за життя спадкодавця та набрали законної сили, ГУ ПФУ у Вінницькій області провело ОСОБА_2 перерахунок пенсії за період з 01 грудня 2019 року до 31 жовтня 2022 року.
		Суми пенсії, що належали ОСОБА_2 , залишилися недоодержаними у зв`язку із його смертю, що не заперечується відповідачем.
		Таким чином, право на отримання належних ОСОБА_2 , але не отриманих пенсійних виплат, передається його спадкоємцям. 
		Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 покликалася на те, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , який є її батьком.
		Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження родинних зв`язків між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 , оскільки є відмінними «ім`я» спадкодавця та «по-батькові» заявника, при цьому копія свідоцтва про народження останньої в матеріалах справи відсутня.
		На а. с. 15 міститься копія останньої сторінки заповіту ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Болотновою М. М., однак надана копія взагалі не містить змісту заповіту.
		Позивачкою надана довідка Першої вінницької державної нотаріальної контори № 2887/02-14, відповідно до якої за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом була зведена спадкова справа № 421/2023, інших спадкоємців, які прийняли спадщину, згідно матеріалів спадкової справи немає.
		Проте вказана довідка датована 11 жовтня 2023 року, у той час як із цим позовом ОСОБА_1 звернулася 01 травня 2025 року, а тому у суду немає достатніх підстав вважати, що відображені у ній відомості щодо кола спадкоємців ОСОБА_2 є актуальними.
		Водночас колегія суддів зауважує, що як зазначалося, право на спадкування не отриманих пенсійних виплат спадкодавця, передається його спадкоємцям за законом у рівних частках.
		Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		З огляду на встановлені обставини апеляційний суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами свого права на спадкування недоотриманої суми пенсії після смерті ОСОБА_2 , у розмірі 289 452,42 грн, на що суд першої інстанції уваги не звернув, дійшовши помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
		 
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК України,статті 141 ЦПК Українисуд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати, понесені ГУ ПФ України у Вінницькій області у зв`язку з апеляційним переглядом справи.
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити.
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення недоотриманої суми пенсії, яка набута в порядку спадкування, відмовити.
		Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у суді першої інстанції залишити за нею.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4371,78 грн (чотири тисячі триста сімдесят одна грн 78 коп).
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
		 
		Головуючий                                   В. В. Оніщук
		 
		 
		 
		Судді                                     Л. О. Голота
		 
		 
		 
		   С. Г. Копаничук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...