Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/5451/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 23.06.2025. Зареєстровано: 23.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/643/788/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024220000001101

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 1-кп/643/788/25 
		Справа № 643/5451/25
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23.06.2025                                                                                          м. Харків
		 
		Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000001101 від 22.10.2024, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, який не одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		       Обвинувачення, визнане судом доведеним
		 
		Зверненням Верховної Ради України до Організації Об?єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації (РФ) державою-агресором, затвердженим постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, РФ визнано державою-агресором.
		22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи план розв`язання та ведення агресивної війни та військового конфлікту на території України, діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами РФ, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року о 05:00 годині за наказом Президента РФ, Російська Федерація незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи Збройні Сили РФ, Федеральну службу військ національної гвардії РФ та інші військові та незаконні збройні формування.
		Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагськими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв?язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжено.
		У громадянина України ОСОБА_6 (обвинувачений), який перебував у м. Харків, більш точне місце не встановлено, у невстановлений період часу, але не пізніше 14 жовтня 2024 року, за відсутності патріотичних переконань, невизнання верховенства державної влади України, її самостійності як усередині країни, так і незалежності у міжнародних відносинах, при усвідомленні факту повномасштабної збройної агресії РФ проти України та введення на всій території України правового режиму воєнного стану, виник злочинний умисел на вчинення державної зради в умовах воєнного стану, а саме шляхом надання представнику держави-агресора - РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		В подальшому ОСОБА_6 у невстановлений період часу, але не пізніше 14 жовтня 2024 року, перебуваючи на території м. Харків, більш точне місце не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення державної зради, використовуючи належний йому мобільний телефон марки «TCL» з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 та інстальований на ньому застосунок месенджера «Telegram» з авторизованим аккаунтом « ОСОБА_8 » (зареєстрований за допомогою номера мобільного телефону НОМЕР_3 ), добровільно налагодив зв`язок з представником держави-агресора та співробітником спецслужби РФ - Федеральної служби безпеки Російської Федерації (далі - ФСБ РФ) на ім`я « ОСОБА_9 » з позивним « ОСОБА_10 », який використовував аккаунт у вказаному месенджері під найменуванням « ОСОБА_9 », та погодився на пропозицію останнього щодо виконання завдань, спрямованих на проведення підривної діяльності проти України.
		Крім цього, о 23 год. 01 хв. 16 жовтня 2024 року ОСОБА_6 , реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, з метою включення його до складу агентурної мережі спецслужб держави-агресора та надання допомоги представникам РФ у проведенні підривної діяльності проти України на постійній основі, використовуючи встановлений на власному мобільному телефоні застосунок месенджера «Telegram» та авторизований у ньому аккаунт з найменуванням « ОСОБА_8 » (зареєстрований за допомогою номера мобільного телефону НОМЕР_3 ), надіслав вищевказаному представнику держави-агресора з найменуванням «ОСОБА_9» письмове зобов`язання щодо добровільного співробітництва з співробітниками ФСБ РФ, у подальшому обравши собі з метою конспірації своїх дій агентурний псевдонім « ОСОБА_11 ».
		В цей же день зазначений представник ФСБ РФ, отримавши дані про добровільну згоду особи на співробітництво у проведенні підривної діяльності проти України, повідомив ОСОБА_6 про необхідність у отриманні від нього інформації щодо актуального місцезнаходження військової техніки та військових об`єктів на території м. Харків та Харківської області.
		При цьому ОСОБА_6 був достеменно обізнаним про введення на території України воєнного стану на підставі відповідного указу Президента України у зв`язку із збройною агресією проти України, встановленої на загальнодержавному рівні заборони на поширення інформації про наявність та пересування сил і засобів ЗСУ, усвідомлював, що збір та передача вищевказаних відомостей матиме наслідком нанесення збройними формуваннями Російської Федерації вогневого ураження із застосуванням засобів невибіркової дії по відповідним місцям зосередження сил оборони України та їх оборонних споруд, що матиме наслідком численні жертви з-поміж військовослужбовців сил оборони України, цивільного населення регіону та руйнування об`єктів інфраструктури.
		Разом з цим ОСОБА_6 з метою підтвердження добровільності своїх намірів, з ідейних переконань, використовуючи застосунок месенджера «Telegram» та авторизований у ньому аккаунт з найменуванням « ОСОБА_8 » (зареєстрований за допомогою номера мобільного телефону НОМЕР_3 ), о 22 год. 18 хв. 21 жовтня 2024 року надіслав зазначеному представнику РФ на ім`я « ОСОБА_9 » відеозапис із власним відображенням, на якому у вербальній формі повторно надав свою добровільну згоду на співпрацю з представниками вищевказаної спецслужби держави-агресора.
		Діючи умисно і добровільно на виконання завдань вищевказаного представника іноземної держави - РФ на ім`я « ОСОБА_9 », ОСОБА_6 у період з 17 жовтня 2024 року до моменту затримання 14 січня 2025 року здійснював активні дії, направлені на здобуття інформації про пересування та візуальний пошук необхідної інформації про дислокацію підрозділів та військовослужбовців ЗСУ на території м. Харків та Чугуївського району Харківської області, їх військової техніки та озброєння, здійснюючи особисте спостереження за розміщенням, переміщенням і виконанням бойових завдань силами оборони України.
		Отримавши необхідну інформацію, ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи на виконання завдання вищевказаного представника іноземної держави - РФ на ім`я « ОСОБА_9 », умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний протиправний умисел, направлений на вчинення державної зради шляхом надання допомоги представникам іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, добровільно, в умовах воєнного стану, використовуючи належний йому мобільний телефон марки «TCL» з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 та інстальований на ньому застосунок месенджера «Telegram» з авторизованим у ньому аккаунтом « ОСОБА_8 » (зареєстрований за допомогою номера мобільного телефону НОМЕР_3 ), у період з 17 жовтня 2024 року по 08 грудня 2024 року здійснював відправлення на аккаунт месенджера «Telegram» абоненту з найменуванням « ОСОБА_9 », який використовував представник спецслужби держави агресора - ФСБ РФ, відомостей про знаходження та переміщення особового складу, військової техніки та транспортних засобів сил оборони України у вигляді фотозображень (скріншотів) місцевості з умовними позначеннями та географічними координатами, виконаних за допомогою додатку «Google Maps», та текстовими повідомленнями з поясненнями до них за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради через надання допомоги представникам держави-агресора у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23 год. 21 хв. по 23 год. 26 хв. 17 жовтня 2024 року, використовуючи встановлений на власному мобільному телефоні застосунок месенджера «Telegram» та авторизований у ньому аккаунт з найменуванням « ОСОБА_8 » (зареєстрований за допомогою номера мобільного телефону НОМЕР_3 ), діючи на виконання наданого завдання вказаним представником держави-агресора, здійснив передачу представнику ФСБ РФ на ім`я « ОСОБА_9 », більш точні дані якого не встановлено, відомостей про розміщення артилерійських підрозділів сил оборони України та їх озброєння біля с. Піщане Чугуївського району Харківської області, надіславши відповідне фотозображення місцевості з умовним позначенням на ній та географічними координатами, виконане за допомогою додатку «Google Maps», а також відповідні пояснювальні повідомлення.
		Надалі ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на вчинення державної зради шляхом надання допомоги представникам іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 23 год. 33 хв. по 23 год. 36 хв. 17 жовтня 2024 року, використовуючи встановлений на власному мобільному телефоні застосунок месенджера «Telegram» та авторизований у ньому аккаунт з найменуванням « ОСОБА_8 » (зареєстрований за допомогою номера мобільного телефону НОМЕР_3 ), виконуючи надане завдання представника держави-агресора, відправив представнику ФСБ РФ на ім`я « ОСОБА_9 », більш точні дані якого не встановлено, відомості про розміщення військових транспортних засобів та оборонних споруд підрозділів сил оборони України біля с. Піщане Чугуївського району Харківської області, надіславши відповідне фотозображення місцевості з умовним позначенням на ній та географічними координатами, виконане за допомогою додатку «Google Maps», а також відповідні пояснювальні повідомлення.
		В подальшому о 13 год. 12 хв. та о 13 год. 16 хв. 26 жовтня 2024 року 
		ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , продовжуючи реалізацію зазначеного кримінально-протиправного наміру, діючи на виконання наданого зобов`язання про співпрацю з представниками держави-агресора, добровільно, в умовах воєнного стану, переслідуючи мету надання допомоги представникам іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, використовуючи встановлений на власному мобільному телефоні застосунок месенджера «Telegram» та авторизований у ньому аккаунт з найменуванням « ОСОБА_8 » (зареєстрований за допомогою номера мобільного телефону НОМЕР_3 ), надіслав представнику ФСБ РФ на ім`я « ОСОБА_9 », більш точні дані якого не встановлено, інформацію про розміщення підрозділів сил оборони України біля с. Піщане Чугуївського району Харківської області шляхом відправлення фотозображення місцевості з умовним позначенням на ній та географічними координатами, виконаного за допомогою додатку «Google Maps», додавши текстове повідомлення наступного змісту: «В этом лесу стоят артиллеристы».
		Крім цього, ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на надання допомоги представникам іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільну небезпечність передачі представнику держави-агресора відомостей про місцезнаходження підрозділів Збройних Сил України, о 19 год. 34 хв. та о 19 год. 36 хв. 01 листопада 2024 року, використовуючи встановлений на власному мобільному телефоні застосунок месенджера «Telegram» та авторизований у ньому аккаунт з найменуванням « ОСОБА_8 » (зареєстрований за допомогою номера мобільного телефону НОМЕР_3 ), здійснив відправлення представнику ФСБ РФ на ім`я « ОСОБА_9 », більш точні дані якого не встановлено, відомостей про розміщення підрозділів сил оборони України на місцевості біля Комунального шляхопроводу по пр. Льва Ландау у м. Харків шляхом надсилання фотозображення місцевості з умовним позначенням на ній та географічними координатами, виконане за допомогою додатку «Google Maps», додавши текстове повідомлення наступного змісту: «под мостом стояла машина с пулемётом и просто машина легковая военная и машина которая танки перевозит».
		Надалі, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи на виконання завдання представника держави-агресора та вищевказаного наданого зобов`язання про співпрацю представникам РФ, о 20 год. 50 хв. 03 листопада 2024 року, використовуючи встановлений на власному мобільному телефоні застосунок месенджера «Telegram» та авторизований у ньому аккаунт з найменуванням « ОСОБА_8 » (зареєстрований за допомогою номера мобільного телефону НОМЕР_3 ), здійснив відправлення представнику ФСБ РФ на ім`я « ОСОБА_9 », більш точні дані якого не встановлено, відомостей про розміщення підрозділів сил оборони України у лісистій місцевості біля автобусної зупинки «Піщане» неподалік з`їзду з автомобільного шляху Т-2104 сполученням «Харків-Вовчанськ» у напрямку с. Піщане Чугуївського району Харківської області шляхом надсилання фотозображення місцевості з умовним позначенням на ній та географічними координатами, виконане за допомогою додатку «Google Maps», додавши текстове повідомлення наступного змісту: «там стоит военная машина и они там живут».
		В подальшому ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на вчинення державної зради шляхом надання допомоги представникам іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, о 20 год. 51 хв. 03 листопада 2024 року, використовуючи встановлений на власному мобільному телефоні застосунок месенджера «Telegram» та авторизований у ньому аккаунт з найменуванням « ОСОБА_8 » (зареєстрований за допомогою номера мобільного телефону НОМЕР_3 ), здійснив відправлення представнику ФСБ РФ на ім`я « ОСОБА_9 », більш точні дані якого не встановлено, відомостей про розміщення підрозділів сил оборони України у лісистій місцевості на північ від с. Піщане Чугуївського району Харківської області шляхом надсилання фотозображення місцевості з умовним позначенням на ній та географічними координатами, виконане за допомогою додатку «Google Maps», додавши текстове повідомлення наступного змісту: «Вот там они в сосновом лесу стоят Артиллеристы».
		Далі ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого кримінально протиправного наміру, направленого на державну зраду в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи на виконання завдання представника спецслужби держави-агресора, о 03 год. 16 хв. та о 03 год. 17 хв. 10 листопада 2024 року, використовуючи встановлений на власному мобільному телефоні застосунок месенджера «Telegram» та авторизований у ньому аккаунт з найменуванням « ОСОБА_8 » (зареєстрований за допомогою номера мобільного телефону НОМЕР_3 ), надіслав представнику ФСБ РФ на ім`я « ОСОБА_9 », більш точні дані якого не встановлено, відомості про розміщення підрозділів сил оборони України на місцевості біля з`їзду з автомобільного шляху Т-2104 сполученням «Харків-Вовчанськ» шляхом надсилання фотозображення місцевості з умовним позначенням на ній та географічними координатами, виконане за допомогою додатку «Google Maps», додавши текстове повідомлення наступного змісту: «Вот здесь мы с отцом проезжали на машине я увидел машину которая была сеткой накрыта», «Ну я видел и всё-таки какая-то пушка вот так вот выпирала».
		Крім цього, ОСОБА_6 о 23 год. 40 хв. 08 грудня 2024 року, діючи з метою надання допомоги представникам іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , на виконання наданого ним зобов`язання про співпрацю з представниками РФ, використовуючи встановлений на власному мобільному телефоні застосунок месенджера «Telegram» та авторизований у ньому аккаунт з найменуванням « ОСОБА_8 » (зареєстрований за допомогою номера мобільного телефону НОМЕР_3 ), здійснив передачу представнику ФСБ РФ на ім`я « ОСОБА_9 », більш точні дані якого не встановлено, відомостей про розміщення підрозділів сил оборони України у лісистій місцевості біля автобусної зупинки «Піщане» неподалік з`їзду з автомобільного шляху Т-2104 сполученням «Харків-Вовчанськ» у напрямку с. Піщане Чугуївського району Харківської області шляхом надсилання фотозображення місцевості з умовним позначенням на ній та географічними координатами, виконане за допомогою додатку «Google Maps», додавши текстове повідомлення наступного змісту: «Там они живут видел как топили печь стоят три машины одна белая бусик такой одна синяя похожа на АКа и ещё одна была накрытая сеткой может зелёная а может не знаю был немецкий корейский рисунок».
		У подальшому 14 січня 2025 року протиправна діяльність ОСОБА_6 була припинена співробітниками Управління СБ України в Харківській області.
		Згідно отриманих відомостей від ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вказані дати на зазначеній місцевості та безпосередній близькості до вказаної місцевості дійсно дислокувались підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань, що були задіяні при виконанні завдань з відсічі збройної агресії РФ на території Харківської області, а також перебували їх транспортні засоби, військова техніка.
		При цьому поширена ОСОБА_6 інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
		 
		       Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений 
		 
		Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 111 КК України як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду обороноздатності України шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
		 
		       Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно вказані час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. 
		Захисник обвинуваченого на уточнююче запитання суду пояснила, що в неї відсутні підстави ставити під сумнів щирість та добровільність вказаної вище позиції обвинуваченого. Зазначила, що обвинувачений протягом всього часу кримінального провадження послідовно визнавав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних вище обставин, при цьому не повідомляв їй про будь-які факти фізичного або психологічного тиску на нього з метою спонукання його до надання викривальних показань відносно себе. 
		Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67). 
		Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого та участь у кримінальному провадженні його захисника, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства. 
		Зважаючи на наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаного вище кримінального правопорушення та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено. 
		 
		       Призначення покарання
		 
		       Дані про особу обвинуваченого 
		 
		       Обвинувачений офіційно не працевлаштований, не одружений, дітей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, скарг та заяв відносно нього до органів поліції не надходило. Згідно з показаннями обвинуваченого, він до затримання працював без офіційного працевлаштування поваром у ресторані. 
		       Відповідно до Висновку судово-психіатричного експерта № 163 від 03.03.2025, складеного Харківською філією судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», ОСОБА_6 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_6 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		 
		       Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання
		 
		Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час досудового розслідування з боку обвинуваченого мали місце щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. 
		У судовому засіданні обвинувачений неодноразово висловлював жаль з приводу вчинення ним кримінального правопорушення та зазначав на своєму щирому розкаянні. 
		Ураховуючи наведене, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. 
		Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. 
		 
		       Застосовне законодавство та релевантна судова практика
		 
		       Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		       Згідно з ч. 2 ст.  65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. 
		Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18). 
		Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		В частині правильності застосування статті 69 КК, Суд зазначає, що частина 1 цього положення надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання призводить до висновку, що застосування статті 69 КК можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1)можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, Суд виходить зсистемного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей спеціальної частини Кодексу, що визначають певні пом`якшуючі обставини як елемент складу злочину. Про зв`язок пом`якшуючих обставин, зазначених у статті 66 КК, з привілейованими складами злочинів свідчить, зокрема, частина 3 статті 66 КК, яка забороняє врахування пом`якшуючої обставини, яка вже визначена законом як елемент складу злочину, у вчиненні якого особу визнано винуватою. Наприклад, закон визнає такі обставини як сильне душевне хвилювання, особливий стан породіллі та стан необхідної оборони такими, що істотно знижують тяжкість вбивства або тяжкого тілесного ушкодження, уформулюванні складів злочинів встаттях 116 118, 123, 124 КК. Це визначає підхід законодавця й у визначенні обставин, які можуть прийматися до уваги при вирішенні питання про можливість застосування статті 69 КК. Хоча в статті 69 КК закон передбачає, що можуть існувати й інші обставини чи сукупність обставин, за яких призначення покарання в межах санкції статті кримінального закону може бути явно несправедливим, однак, виходячи зсистемного тлумачення кримінального закону, Суд доходить висновку, що обставини чи сукупність обставин, які відповідно до статті 69 КК надають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають бути такого ж характеру і сили, які зумовили створення привілейованих складів злочинів. Крім того, Суд зазначає, що ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця. Суд, посилаючись при призначенні покарання на статтю 69 КК, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом`якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину (постанова Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 744/884/17). 
		Суд вже зазначав, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.  Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця (постанова Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 187/1548/15-к). 
		 
		       Мотиви призначення покарання 
		 
		Сторона обвинувачення просила призначити обвинуваченому покарання у виді мінімальної санкції ч. 2 ст. 111 КК України.
		При призначенні обвинуваченому покарання суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність двох обставин, що пом`якшують покарання, і призначає покарання у виді мінімальної санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді позбавлення волі на строк 15 років. 
		Оцінюючи доводи сторони захисту щодо призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, на підставі ст. 69 КК України, суд керується таким. 
		Умовою застосування положень ст. 69 КК України є наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. 
		Як вбачається з вказаних вище висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, обставини чи сукупність обставин, які надають суду право застосувати положення ст. 69 КК України, мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця; суд, посилаючись при призначенні покарання на статтю 69 КК, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом`якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину. 
		Повертаючись до обставин даної справи, суд констатує, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, стосуються виключно посткримінальної поведінки обвинуваченого, тобто поведінки, яка мала місце вже після його викриття працівниками правоохоронних органів та фактичного затримання. За таких обставин відсутній причинний зв`язок між вказаними обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, та тими обставинами, які можуть безпосередньо впливати на суспільну небезпеку вчиненого ним злочину (до яких можуть відноситись, як вже зазначалось судом, цілі та/або мотиви злочину, роль, яку виконував обвинувачений, його поведінка під час вчинення злочину тощо). Інакше кажучи, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, не можуть знижувати ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, оскільки не існували на час вчинення злочину та виникли вже після його закінчення. 
		За таких обставин суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. 
		Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 14.01.2025, обвинувачений затриманий 14.01.2025. 
		Обвинувачений у судовому засіданні підтвердив, що фактично затриманий 14.01.2025. 
		В подальшому згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.01.2025 відносно обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.  
		Ураховуючи наведене, суд у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України зараховує обвинуваченому в строк покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 14.01.2025 і до набрання вироком законної сили, виходячи із співвідношення, згідно з яким одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідає один день позбавлення волі.
		       
		       Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку 
		       
		       Щодо запобіжного заходу 
		 
		       Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.01.2025 відносно обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказаний запобіжний захід в подальшому продовжувався Салтівським районним судом міста Харкова. 
		Прокурор просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого. 
		Відповідно до ст. 374 КПК України суд у вироку в тому числі зазначає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили. 
		Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, який має застосовуватись до обвинуваченого до набрання вироком законної сили, суд керується таким. 
		Згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. 
		Обвинувачений згідно даного вироку визнаний винним у вчиненні особливо тяжкого злочину, йому призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, яке виконується реально. 
		Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 166/313/17, від 13.08.2020 у справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 у справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою. 
		У рішенні від 26.01.1993 у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. 
		Враховуючи, що обвинувачений згідно з даним вироком визнається винним у вчиненні особливо тяжкого злочину та йому призначене покарання, яке належить відбувати реально, а також дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку щодо доведеності ризиків, зокрема ризику переховування обвинуваченого через тиск тягаря можливого відбування покарання, та неможливості запобігання вказаному ризику шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. 
		Також суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховування, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
		Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховування від суду, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого залишити обраний раніше, а саме тримання під вартою. 
		 
		Щодо інших питань 
		 
		Процесуальні витрати в розмірі 15918,00 грн., пов`язані з проведенням експертиз, суд у відповідності до ст. 124 КПК України стягує з обвинуваченого на користь держави. 
		Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України з урахуванням позиції сторін кримінального провадження. Оскільки обвинуваченому призначається в тому числі покарання у виді конфіскації майна, належні обвинуваченому речові докази суд конфіскує в дохід держави. Належні батькам обвинуваченого телефони, які були визнані речовими доказами та в подальшому повернуті вказаним особам, суд визнає такими, що повернуті законним володільцям. Оскільки мобільний телефон «TCL» з ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , у який встановлена сім-карта з номером телефону НОМЕР_3 , був використаний як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, суд на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України застосовує до нього спеціальну конфіскацію.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлений. 
		 
		Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України
		 
		УХВАЛИВ
		 
		        ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна, крім майна, що не підлягає конфіскації згідно із законодавством України.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дати набрання вироком законної сили. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 , починаючи з 14.01.2025 року і до набрання вироком законної сили, виходячи із співвідношення, згідно з яким одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі. 
		       Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити обраний раніше - у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». 
		       Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в загальному розмірі 15918,00 грн. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень). 
		Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2025 року на мобільний телефон марки «TCL» з ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , у який встановлена сім-карта з номером телефону НОМЕР_3 .
		На підставі ст. 96-1, 96-2 КК України примусово безоплатно вилучити (конфіскувати) у власність держави мобільний телефон марки «TCL» з ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , у який встановлена сім-карта з номером телефону НОМЕР_3 . 
		Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2025 року на мобільний телефон марки «Samsung» з s/n НОМЕР_4 з ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , у який встановлені сім-карти з номерами телефонів НОМЕР_7 , НОМЕР_8 .
		Речовий доказ, а саме мобільний телефон марки «Samsung» з s/n НОМЕР_4 з ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , у який встановлені сім-карти з номерами телефонів НОМЕР_7 , НОМЕР_8 - конфіскувати у дохід держави. 
		Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2025 року на стартовий пакет «Київстар» та слот з-під сім-карти з номером телефону НОМЕР_3 .
		Речовий доказ, а саме стартовий пакет «Київстар» та слот з-під сім-карти з номером телефону НОМЕР_3 - конфіскувати у дохід держави. 
		Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2025 року на коробку з-під мобільного телефону «TCL» з ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 .
		Речовий доказ, а саме коробку з-під мобільного телефону «TCL» з ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 - конфіскувати у дохід держави. 
		Речовий доказ, а саме мобільний телефон «Samsung Galaxy J5» з ІМЕІ1: НОМЕР_9 , ІМЕІ2: НОМЕР_10 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_12 - вважати повернутим законному володільцю. 
		Речовий доказ, а саме мобільний телефон «iPhone XS», номер моделі MT9E2RM/As/n НОМЕР_11 , ІМЕІ1: НОМЕР_12 , ІМЕІ2: НОМЕР_13 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_13 - вважати повернутими законному володільцю. 
		Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження. 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для ОСОБА_6 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії вироку. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                 ОСОБА_1 
		 
		Судді         ОСОБА_2 
		 
		        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...