Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/26521/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2025.
Дата набрання законної сили: 03.06.2025
Номер судового провадження: 61-4944ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		03 червня 2025 року
		м. Київ 
		 
		справа № 569/26521/21 
		провадження № 61-4944св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., 
		 
		учасники справи: 
		позивач -  ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , 
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мун Індустріал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нове тепло України», 
		треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради Чернецька Оксана Володимирівна, державний реєстратор Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області Ружнілов Олексій Володимирович, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ільїн Вадим Анатолійович, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області                    від 29 червня 2023 року в складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року в складі колегії суддів Хилевич О. В, Боймиструк О. В., Шимків О. О. у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мун Індустріал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове тепло України», треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради Чернецька Оксана Володимирівна, державний реєстратор Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області Ружнілов Олексій Володимирович, про скасування державної реєстрації права власності, 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА 
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мун Індустріал» (далі - ТОВ «Мун Індустріал»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове тепло України» (далі - ТОВ «Нове тепло України»), треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради (далі - КП «РОБТІ») Чернецька О. В., державний реєстратор Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - Дубенської РДА) Ружнілов О. В., про скасування державної реєстрації права власності. 
		 
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що 28 лютого 2008 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» (далі - AT «Брокбізнесбанк», банк) та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 104К-08 та додаткову угоду № 1 до кредитного договору. 
		 
		На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором        28 лютого 2008 року між банком, позичальником ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира). 
		 
		Рішенням Рівненського міського суду від 06 жовтня 2010 року у справі № 2-6282/10 позов ПАТ «Брокбізнесбанк», який є правонаступником AT «Брокбізнесбанк», задоволено, стягнено солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 243 926,58 грн, у рахунок якої звернено стягнення на спірну квартиру, яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації 303 330,00 грн. Рішення суду набрало законної сили, однак виконано не було. 
		 
		За договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 19 квітня 2018 року № 241 та договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги                   від 19 квітня 2018 року № 245, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Мунз Індустріал», право вимоги за кредитним договором від 28 лютого 2008 року                         № 104К-08 та іпотечним договором від 28 лютого 2008 року № 104К-08/І перейшло до ТОВ «Мун Індустріал». 
		 
		З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно               від 20 серпня 2021 року № 2714273 55 позивачу стало відомо, що державний реєстратор КП «РОБТІ» Чернецька О. В. 23 липня 2018 року прийняла рішення індексний номер 42214240 про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Мун Індустріал» на підставі договору іпотеки, кредитного договору та договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. 
		 
		У жовтні 2021 року право власності на спірну квартиру перейшло до ТОВ «Нове тепло України». 
		 
		Позивач звертала увагу на те, що ТОВ «Мун Індустріал», зловживаючи своїм правом іпотекодержателя, та усупереч вимогам Закону України «Про іпотеку», порушило право власності позивача на нерухоме майно. 
		 
		Тому позивач вважала, що оспорювані рішення державних реєстраторів КП «РОБТІ» та Дубенської РДА про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підлягають скасуванню як протиправні, адже порушують право власності іпотекодавців на спірну квартиру. 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Рівненський міський суд Рівненської області заочним рішенням від 14 червня             2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив. 
		 
		Визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25 липня 2018 року, індексний номер 42214240, прийняте державним реєстратором КП «РОБТІ» Чернецькою О. В., щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Мун Індустріал». 
		 
		Визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18 жовтня 2021 року, індексний номер 60955777, прийняте державним реєстратором Дубенської РДА Ружніловим О. В., щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Нове тепло України». 
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що іпотекодержатель вже використав один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, тому обрання ним іншого способу задоволення своїх вимог суперечить умовам іпотечного договору та Закону України «Про іпотеку». У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про незаконність рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Мун Індустріал». 
		 
		Оскільки ТОВ «Мун Індустріал» порушило право власності позивача на нерухоме майно, то відповідно і ТОВ «Нове тепло України» не мало підстав для набуття права власності на спірну квартиру, що свідчать про незаконність рішення державного реєстратора Дубенської РДА Ружнілова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. 
		 
		Ухвалою від 03 серпня 2022 року Рівненський міський суд Рівненської області скасував заочне рішення від 14 червня 2022 року і призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. 
		 
		Рішенням від 29 червня 2023 року Рівненський міський суд Рівненської області у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. При цьому застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягнення заборгованості. 
		 
		ОСОБА_2 як спадкоємець прав і обов`язків ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , через адвоката Ільїна В. А., подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. 
		 
		Ухвалою від 27 лютого 2024 року Рівненський апеляційний суд замінив ОСОБА_1 на її правонаступника ОСОБА_2 . 
		 
		Рівненський апеляційний суд постановою від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 червня 2023 року - без змін. 
		 
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а також зазначив, що звернення ТОВ «Мун Індустріал» до державного реєстратора для задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна в позасудовому порядку не суперечить положенням укладеного сторонами іпотечного договору та нормам Закону України «Про іпотеку», оскільки метою укладення договору іпотеки є забезпечення належного виконання договірного зобов`язання шляхом одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника. Здійснення особою чи її правонаступником права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. 
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 
		 
		01 квітня 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ільїн В. А., через засоби поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області                             від 29 червня 2023 року і постанову Рівненського апеляційного суду від 27 лютого          2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. 
		 
		У касаційній скарзі заявник посилається на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а також не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 травня 2019 року в справі № 569/14315/16. 
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за кредитним договором уже захищене судовим рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки та передане до виконання органам виконавчої служби, а тому додаткового захисту не потребує. Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку свідчить про подвійне звернення стягнення, що суперечить нормам Закону України «Про іпотеку» та іпотечному договору. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою від 29 травня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Рівненського міського суду Рівненської області. 
		 
		У червні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, з`ясовані судами 
		 
		28 лютого 2008 року між AT «Брокбізнесбанк» в особі Рівненської філії та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 104К-08 та додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 104К-08 (т. 1, а. с. 4-6). 
		 
		За умовами кредитного договору від 28 лютого 2008 року № 104К-08 банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 200 000,00 грн строком до 15 лютого 2018 року зі сплатою 20 % річних (пункт 1.1). 
		 
		Також 28 лютого 2008 року між AT «Брокбізнесбанк», з однієї сторони, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , з другої сторони, з метою повернення отриманих кредитних коштів укладено договір іпотеки № 104К-08/І, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано спірну квартиру, чим забезпечено виконання кредитного зобов`язання. Вартість предмета іпотеки визначено сторонами у розмірі 303 330,00 грн (т. 1, а. с. 7-9). 
		 
		Відповідно до пункту 5.1.1 договору іпотеки банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання позичальником основного зобов`язання або його частини воно не буде виконане, а також вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання отримати задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки. 
		 
		Умовами пунктів 7.4, 7.5, 7.6 іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 
		 
		- рішення суду; 
		 
		- виконавчого напису нотаріуса; 
		 
		- передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання за кредитним договором у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору; 
		 
		- продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору. 
		 
		За рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку, передбаченому цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке визнається сторонами договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та чинним законодавством України. 
		 
		Рішенням Рівненського міського суду від 06 жовтня 2010 року у справі № 2-6282/10 позов ПАТ «Брокбізнесбанк», який є правонаступником AT «Брокбізнесбанк», до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнено солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 243 926,58 грн, у рахунок якої звернуто стягнення на спірну квартиру, яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , шляхом продажу її на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації 303 330,00 грн. 
		 
		У частині позовних вимог про виселення мешканців цієї квартири відмовлено                       (т. 1, а. с. 10, 11). Рішення суду набрало законної сили. 
		 
		Рішення суду боржником не виконано, що не заперечувалося позивачем. 
		 
		За договором про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 19 квітня 2018 року № 245 та договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором                      від 19 квітня 2018 року № 241, укладеними між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Мун Індустріал», право вимоги за кредитним договором від 28 лютого 2008 року                         № 104К-08 та іпотечним договором від 28 лютого 2008 року № 104К-08/І перейшло до ТОВ «Мун Індустріал» (т. 1, а. с. 179-189). 
		 
		23 липня 2018 року ТОВ «Мун Індустріал» звернуло стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеки» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 серпня 2021 року, індексний номер 42214240, прийнятого державним реєстратором КП «РОБТІ» Чернацькою О. В. Державна реєстрація проведена на підставі: кредитного договору від 28 лютого          2008 року № 104К-08, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 ; іпотечного договору від 28 лютого 2008 року № 104К-08І; договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 19 квітня 2018 року № 241 та договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 19 квітня 2018 року № 245, укладених між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Мун Індустріал» (т. 1, а. с. 159-208). 
		 
		12 жовтня 2021 року право власності на спірну квартиру перейшло до ТОВ «Нове тепло України» на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Нове тепло України»   від 12 жовтня 2021 року № 1/21, акта приймання-передачі від 12 жовтня 2021 року № 1/21. Право власності ТОВ «Нове тепло України» зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Дубенської РДА Ружнілова О. В. від 18 жовтня 2021 року, індексний номер 60955777 (т. 1, а. с. 209-225). 
		 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА 
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вказаним вимогам закону. 
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		 
		Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. 
		 
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). 
		 
		Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. 
		 
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. 
		 
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. 
		 
		Кредитні правовідносини за своєю правової природою є договірними цивільними відносинами; на них повною мірою поширюються вимоги цивільного законодавства, зокрема приписи про неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а також принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності, передбачені статтею З ЦК України. 
		 
		Зазначені приписи вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, а й у необхідних випадках за аналогією права (стаття 8), за звичаями ділового обороту (стаття 7); добросовісно, при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо (стаття 13 ЦК України). Водночас особа не може бути примушена до дій, що не є обов`язковими для неї, або дій, що знаходяться поза межами актів цивільного законодавства або договору. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України). 
		 
		Зазначені правила чинного цивільного законодавства, які містять принципи регулювання цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного                  обороту діяти добросовісно, відповідно до законодавства та договору,            намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи. 
		 
		Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. 
		 
		За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		 
		Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 625 ЦК України). 
		 
		За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України). 
		 
		Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. 
		 
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). 
		 
		Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України). 
		 
		У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України). 
		 
		За змістом частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. 
		 
		Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, зокрема у Законі України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). 
		 
		Частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. 
		 
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. 
		 
		Відповідно до статей 12, 33 Закону України «Про іпотеку» одним із способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки. 
		 
		У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону. 
		 
		Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. 
		 
		Згідно з частинами першою та третьою статті 36 Закону «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. 
		 
		Відповідно до статті 37 Закону «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. 
		 
		Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), у разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону України «Про іпотеку»). 
		 
		Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, оскільки застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості. 
		 
		Здійснення особою (її правонаступником) права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. 
		 
		Схожі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 квітня           2021 року в справі № 676/8249/18, від 03 травня 2022 року у справі № 569/23762/19, від 27 березня 2024 року в справі № 569/7864/13, від 06 вересня 2023 року в справі № 496/5343/18, у яких зауважено на помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, що наявність судового рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки на користь первісного кредитора, позбавляє його правонаступника можливості задовольнити свої вимоги в інший передбачений законом спосіб, за наявності даних про невиконання вказаного судового рішення. 
		 
		З аналізу зазначених вище положень, слідує, що для вирішення питання про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, після ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора / іпотекодержателя є факт виконання чи невиконання такого рішення, причини та об`єктивна можливість його виконання, а відтак факт наявності порушених прав іпотекодержателя. 
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зазначено, що: «способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені сторонами в іпотечному договорі, не є взаємовиключними за умови відсутності спору щодо наявності боргу і його розміру. Тому хоч на момент звернення до нотаріуса банк уже застосував один з передбачених пунктом 6.2 іпотечного договору способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя - у судовому порядку, але подальше звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису (у позасудовому порядку) не суперечить положенням іпотечного договору та положенням Закону України «Про іпотеку» зважаючи на відсутність у цій справі спору щодо наявності боргу і його розміру, вказаного у виконавчому написі нотаріуса». 
		 
		Отже, встановивши, що звернення стягнення на предмет іпотеки ще не відбулось, існує лише рішення суду про таке звернення стягнення, а у матеріалах справи відсутні докази реалізації спірного майна, а також врахувавши те, що боржник не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. 
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за кредитним договором уже захищене судовим рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки та передане до виконання органам виконавчої служби, а тому додаткового захисту не потребує, не можуть бути взяті колегією                          суддів до уваги. 
		 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що хоча на момент звернення для вчинення реєстраційних дій щодо права власності на квартиру відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» кредитор уже застосував один із передбачених законом способів задоволення своїх вимог, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, подальше звернення ТОВ «Мун Індустріал» до державного реєстратора для задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна в позасудовому порядку не суперечить положенням укладеного сторонами іпотечного договору та приписам Закону України «Про іпотеку», оскільки метою укладення договору іпотеки є забезпечення належного виконання договірного зобов`язання шляхом одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника. 
		 
		Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 травня 2019 року в справі № 569/14315/16, є безпідставним, оскільки такі висновки спростовуються правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 квітня 2021 року в справі № 676/8249/18, від 03 травня 2022 року у справі № 569/23762/19, від 27 березня           2024 року в справі № 569/7864/13, від 06 вересня 2023 року в справі № 496/5343/18, які ухвалені пізніше за постанову в справі № 569/14315/16. 
		 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначила, що              незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати     Верховного Суду. 
		 
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, висновків судів не спростовують, на законність рішень не впливають, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускається. 
		 
		З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, оскільки не задовольнивши свої вимоги у судовому порядку, кредитор вправі звернути стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, визначений у договорі іпотеки, адже вони не є взаємовиключними. Доказів виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки або відсутності заборгованості перед кредитором позивач не надав. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без - змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		 
		Щодо розподілу судових витрат 
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ільїн Вадим Анатолійович, залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 червня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:Є. В. Петров   А. І. Грушицький   І. В. Литвиненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...