Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/8049/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; факту смерті, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2025.
Дата набрання законної сили: 04.06.2025
Номер судового провадження: 61-17498ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 червня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/8049/24 
		провадження № 61-17498св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого- Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
		   
		учасники справи:
		 
		заявник -  ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи:  ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного суду                       від 27 листопада 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Таргоній Д. О.,               Голуб С. А., Слюсар Т. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст заяви
		 
		У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою.
		 
		Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року зник її син - ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Андріївка Донецької області, захищаючи суверенітет та незалежність України. З пояснень свідків вбачається, що тіло ОСОБА_3 розірвало в результаті прильоту міни                 в окоп, де перебував останній під час масового ворожого мінометного обстрілу.
		30 серпня 2023 року вона разом із чоловіком звернулися до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою щодо зникнення їх сина.
		31 серпня 2023 року на її адресу направлено сповіщення сім`ї померлого, в якому повідомлено, що ОСОБА_3 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_7 року в районі населеного пункту Андріївка Донецької області, захищаючи суверенітет та незалежність України.
		Вказувала, що визнання сина померлим їй необхідно для оформлення спадщини.
		 
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд оголосити померлим військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання на локації « ІНФОРМАЦІЯ_4 » поблизу АДРЕСА_3 Донецької області під час проходження військової служби та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки                 і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2024 року, ухваленим у складі судді Заставенко М. О., у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, суд першої інстанції виходив із того, що станом на день розгляду справи воєнні дії не закінчені, а тому відлік встановленого у частині другій статті 46 ЦК України шестимісячного строку ще не розпочався, у зв`язку із чим звернення заявника до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою                                    є передчасним.
		 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року скасовано, ухвалено у справі нове рішення.
		Оголошено померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , солдата кулеметника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 за обставин виконання бойового завдання поблизу            АДРЕСА_3 Донецької області під час проходження військової служби та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії              з боку збройних сил російської федерації на території України. Датою смерті         ОСОБА_3 вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті: АДРЕСА_3 Донецької області.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заяву ОСОБА_1 , апеляційний суд, керуючись положеннями статті 46 ЦК України, з урахуванням конкретних обставин справи, вважав, що оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців не з дня закінчення воєнних дій, а з дня настання відповідної події - загибелі у бою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 року у районі населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області, під час проведення яких ОСОБА_3 отримав поранення, несумісне з життям, що підтверджується належними та допустимими доказами.
		 
		Апеляційний суд посилався на відповідну судову практику Верховного Суду.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У грудні 2024 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на правило частини другої статті 46 ЦК України, не врахував, що воєнні дії на території України тривають, відлік установленого шестимісячного строку, відповідно, ще не розпочався, тому звернення заявниці до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним і унеможливлює визнання особи померлою                    в порядку, визначеному частиною другою статті 46 ЦК України.
		 
		Заявник також посилався на судову практику Верховного Суду.
		 
		Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 46 ЦПК України.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		04 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, в яких просила залишити без задоволення касаційну скаргу Міністерства оборони України, а постанову апеляційного суду -     без змін.
		 
		Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).
		 
		Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
		 
		24 січня 2025 року в ухвалі про відкриття касаційного провадження Верховний Суд роз`яснив учасникам справи право на подачу відзиву у строк, який не може перевищувати чотирнадцять днів з дня вручення ухвали, яку ОСОБА_1 отримала 07 лютого 2025 року. Оскільки додаткові пояснення у справі, які за змістом                         є відзивом на касаційну скаргу, подано лише 04 червня 2025 року, тобто після спливу відповідного строку, то ці доповнення слід залишити без розгляду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) та від 04 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22)).
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2025 року клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволено. Відстрочено Міністерству оборони України сплату судового збору                      у розмірі 1 211,20 грн до закінчення касаційного розгляду скарги. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		За фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 серпня 2023 року за № 12023100020003389 за частиною першою статті 115 КК України.
		 
		Згідно зі сповіщенням сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) від 31 серпня 2023 року № 6021, ОСОБА_2 сповіщено про те, що його син ОСОБА_3 , солдат військової частини НОМЕР_2 , зник безвісті ІНФОРМАЦІЯ_7 року в районі населеного пункту Андріївка Донецької області, захищаючи суверенітет та незалежність України.
		 
		ОСОБА_3 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 .
		 
		Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15 травня 2023 року № 82 солдат ОСОБА_3 відповідно до бойового розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 »                      від 13 травня 2023 року прибув на постійне місце дислокації у АДРЕСА_2 та приступив до виконання своїх службових обов`язків.
		 
		Згідно з Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21 червня 2023 року № 119 солдата ОСОБА_3 прийнято на посаду кулеметника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. 
		 
		Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09 вересня 2023 року «Про призначення службового розслідування за фактом можливої загибелі під час виконання бойового завдання солдата ОСОБА_3 » наказано призначити службове розслідування з метою встановлення причин та умов можливої загибелі під час виконання бойового завдання солдата ОСОБА_3 .
		 
		В акті службового розслідування, складеного 30 жовтня 2023 року, зазначено, що  згідно з довідкою-доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року № 1305, «близько 16 год. 37 хв. ІНФОРМАЦІЯ_7 року під час НОМЕР_2 солдат ОСОБА_3 потрапив під мінометний обстріл противника і отримав поранення, несумісне з життям. Військовослужбовець був одягнений в засоби індивідуального захисту. Видимих ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння не помічено».
		 
		Відповідно до поясненьголовного сержанта 3 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , старшого сержанта ОСОБА_5 , наданих 24 вересня 2023 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 орієнтовно о 16годині він став свідком загибелі солдата ОСОБА_6 на локації «ІНФОРМАЦІЯ_4» (надалі «ІНФОРМАЦІЯ_8»). Загибель ОСОБА_6 відбулася             в результаті масового ворожого мінометного обстрілу. В окоп, де перебував ОСОБА_7 , прилетіла міна, його тіло повністю розірвало.
		 
		У довідці-доповіді № 1305 про факт загибелі (БЗВ) військовослужбовця військової служби по мобілізації кулеметника 3 відділення 3 взводу 2 стрілецької роти солдата ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 року, складеній командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_8 , зазначено, ІНФОРМАЦІЯ_7 року близько о 16:37 під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу отримав несумісні з життям поранення солдат ОСОБА_3 . Під час виконання завдання військовослужбовець був споряджений в бронежилет та каску. Від отриманих поранень загинув на місці. Наслідки: Загибель - зафіксовані.
		 
		Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій), дата набуття статусу особи, зниклої без вісті за особливих обставин - 20 травня 2024 року.
		 
		У судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_9 повідомила, що      є хресною матір`ю ОСОБА_3 . Про те, що він загинув, їй повідомила ОСОБА_1 . Незадовго до цього ОСОБА_10 не виходив не зв`язок, а коли вийшов, то повідомив, що його відправляють на завдання. Після цього ОСОБА_10 перестав виходити на зв`язок.
		 
		Свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що ОСОБА_10 є її племінником. З ОСОБА_12 говорила по телефону ІНФОРМАЦІЯ_6 , він повідомив, що його відправляють на завдання,        і що це може бути остання їхня розмова. Потім ОСОБА_10 не виходив на зв`язок.              ОСОБА_1 подзвонив хлопець, який служив разом з ОСОБА_12 , який повідомив, що ОСОБА_10 загинув, розмову вона чула особисто.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                                 є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Міністерства оборони України підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                                      і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
		 
		У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.
		 
		Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
		 
		Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		 
		За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
		 
		Приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку                         з воєнним станом як таким.
		 
		Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або                         в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня            2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
		 
		За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):
		- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або                    в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
		- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
		- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
		- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
		 
		Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
		 
		Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України        від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).
		 
		Законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан».
		 
		Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії»                         і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
		 
		Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24).
		 
		У постанові від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22 (провадження                           № 14-94цс24) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
		 
		Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.
		 
		У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
		 
		Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
		 
		Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що обчислення шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило                       б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності.
		 
		У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт,                              а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
		 
		Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
		 
		Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
		 
		Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи,          у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.
		 
		У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.
		 
		У справі, яка переглядається, заявниця просила суд оголосити померлим військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання на локації «ІНФОРМАЦІЯ_4» поблизу АДРЕСА_3 Донецької області під час проходження військової служби та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки                 і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.
		 
		Згідно з інформацією, яка міститься в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, 08 січня 2025 року Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) склав актовий запис про смерть ОСОБА_3 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - Донецька область, Бахмутський район, с. Андріївка.
		 
		Зазначене підтверджено й інформацією (яка є публічною), яку надала Верховному Суду у травні 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через підсистему «Електронний Суд».
		 
		З огляду на те, що оголошення фізичної особи померлою у судовому порядку                      є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності, а смерть ОСОБА_3 вже зареєстрована у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян 08 січня 2025 року, що вже не є припущенням, колегія суддів вважає, що відсутня правова необхідність для оголошення              ОСОБА_3 померлим.
		 
		Суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, а апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Урахуванням наведене, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши мотиви відмови в задоволенні заяви в редакції цієї постанови.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року скасувати, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а у решті - залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,      є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     Д. Д. Луспеник
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. Ю. Гулейков
		 
		 
		 
		Б. І. Гулько
		 
		 
		 
		Г. В. Коломієць 
		 
		 
		 
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...