Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/2462/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: 24.06.2025. Зареєстровано: 24.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2025.

Номер судового провадження: 2/707/14/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		707/2462/17 
		2/707/14/25 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		18 червня 2025 року м.Черкаси
		Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
		головуючого судді Суходольського О.М.
		з участю секретаря Культенко Н.В.
		представника позивача прокурора Пітюренко М.В.
		представника відповідачів адвоката Дрогомана О.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури до відповідачів: Будищенської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна, про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельну ділянку та договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора та витребування земельних ділянок, -
		в с т в н о в и в :
		Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовами до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю.В. про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельну ділянку та договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора та витребування земельних ділянок.
		В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що за результатами вивчення законності відведення у приватну власність земельних ділянок на території Свидівоцької сільської ради встановлено, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 року «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 земельні ділянки площею 0,25 га кожному по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності на спірні земельні ділянки рішенням державного реєстратора було зареєстровано за вищевказаними особами, які в подальшому на підставі договорів купівлі-продажу передали свої речові права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який відчужив належні йому земельні ділянки ОСОБА_1 .
		Позивач вказує, що рішення сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 року «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» є протиправним, оскільки надані ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 земельні ділянки розташовані в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, а тому на ній відповідно до містобудівної документації та державних будівельних норм і правил заборонено індивідуальне будівництво, а відповідно до ст.ст.58, 88 Водного кодексу України, ст. ст. 58, 60, 61 ЗК України спірна земельна ділянка може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.
		Крім того, позивач зазначає, що в зв`язку з тим, що спірні земельні ділянки перебувають в межах прибережної захисної смуги, проект землеустрою, щодо їх відведення підлягав обов`язковому погодженню структурним підрозділом Черкаської ОДА у сфері охорони навколишнього природного середовища, Державним агентством водних ресурсів України, що в порушення вимог ч. 1 ст. 186-1 ЗК України зроблено не було, також не була проведена державна експертиза проектів відведення земельних ділянок. 
		Також, позивач зазначає, що спірні земельні ділянки перебували на момент передачі у власність за межами населеного пункту с. Свидівок, Черкаського району, а тому необхідно було зробити детальний план території, що в порушення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зроблено не було.
		Посилаючись на те, що спірні земельні ділянки не могли бути надані у приватну власність, оскільки відносяться до земель водного фонду та знаходяться в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища, щодо них установлено спеціальний правовий режим  обмежено в обороті, передача їх у приватну власність відбулась з порушенням встановленого законом порядку, зазначає, що державна реєстрація права власності на земельні ділянки підлягає скасуванню, договори купівлі-продажу мають бути визнаними недійсними і земельні ділянки необхідно витребувати їх у теперішніх власників, а тому просить суд: 
		- визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 року «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» в частині відведення земельних ділянок ОСОБА_5 кадастровий номер 712498600:04:002:0600, ОСОБА_7 кадастровий номер 712498600:04:002:0601, ОСОБА_6 кадастровий номер 712498600:04:002:0599, ОСОБА_4 кадастровий номер 712498600:04:002:0602;
		- визнати недійсними: свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії СТА № 004224 від 29.12.2014 року видане ОСОБА_5 , свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії НОМЕР_1 від 26.12.2014 року видане ОСОБА_7 , свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії НОМЕР_2 від 26.12.2014 року видане ОСОБА_6 , свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії НОМЕР_3 від 26.12.2014 року видане ОСОБА_4 ; 
		- визнати недійсними договори купівлі-продажу: № 2-492 від 24.04.2015 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , № 2-496 від 24.04.2015 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , № 2-502 від 24.04.2015 року укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , № 2-499 від 24.04.2015 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 
		- скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки;
		- витребувати земельні ділянки: кадастровий номер 712498600:04:002:0600, кадастровий номер 712498600:04:002:0599 у ОСОБА_2 та кадастровий номер 712498600:04:002:0599, кадастровий номер 712498600:04:002:0601, кадастровий номер 712498600:04:002:0602 у ОСОБА_1 
		- стягнути з відповідачів судові витрати.
		Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області (головуючий суддя Тептюк Є.П.) цивільні справи за вказаними вище позовами було об`єднано в одне провадження та присвоєно об`єднаній справі № 707/2462/17. 
		Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18.10.2018 (головуючий суддя Тептюк Є.П.) у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з недоведеністю позову.
		Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 24.01.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з тим, що при зверненні до суду прокурором не дотримано вимог частини четвертої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення до звернення до суду суб`єкта владних повноважень, який не здійснював або здійснював неналежним чином захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Постановою Верховного Суду від 05.06.2019 рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18.10.2018 та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21.01.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 01.07.2022 (головуючий суддя Смоляр О.А.) у задоволенні позовних вимог, зі урахуванням заяви про зміну предмету позову, відмовлено, у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог.
		Постановою Черкаського апеляційного суду від 29.11.2022 рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01.07.2022 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад учасників справи.
		Постановою Верховного Суду від 31.05.2023 рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01.07.2022 та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 19.11.2022 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 06.07.2023р. (головуючий суддя Суходольський О.М.) вказану цивільну справу прийнято до свого провадження та розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання. В ухвалі судом вказано, що враховуючи, що попередні рішення судів скасовані, а справа буде розглядатись спочатку, тому, відповідно до положень ЦПК України та позиції Верховного Суду, суд вважає необхідним призначити до підготовчого засідання справу саме за тими позовними вимогами, що були першочергово заявлені позивачем та були об`єднані судом згідно ухвали суду від 31.01.2018р. Вподальшому, у підготовчому засіданні за участі учасників процесу та за наявності відповідних клопотань, судом будуть вирішені питання щодо складу учасників справи, можливого залучення співвідповідачів (про що зазначив Верховний Суд), наявності підстав для зміни предмету чи підстав позову у позивача, та інші питання, що передбачені ст.197 ЦПК України. 
		За клопотанням позивача прокурора, ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 28.09.2023р. залучено до участі по даній справі в якості співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , виключивши їх з числа третіх осіб.
		Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 24.10.2024 закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
		При цьому, суд констатує, що на стадії підготовчого провадження прокурором не було заявлено клопотань про зміну предмету чи підстав позову.
		Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 09.01.2024 залучено до участіпо даній справі в якості співвідповідача Будищенську сільську раду, як правонаступника Свидівоцької сільської ради, відповідно виключивши Будищенську сільську раду з числа третіх осіб, а Свидівоцьку сільську раду з числа відповідачів.
		Ухвалами Черкаського районного суду Черкаської області від 24.12.2024р. та 06.03.2025р. у задоволенні клопотань прокурора про призначення у справі повторної та нової судових земельно-технічних експертиз відмовлено.
		У судовому засіданні прокурор просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у заяві про зміну предмету позову від 04.11.2021, в якій він фактично змінив первинний віндикаційний позов на негаторний та виклав позовні вимоги в новій редакції, де просив усунути перешкоди територіальній громаді с. Свидівок у користуванні та розпорядженні майном шляхом: визнання незаконним та скасування спірного рішення Свидівоцької сільської ради в частині відведення земельних ділянок громадянам; скасування державних реєстрацій права приватної власності за власниками спірних земельних ділянок; зобов`язання повернути спірні земельні ділянки на користь територіальної громади. Додатково просив врахувати, що згідно експертного висновку №19/13-3/279-СЕ/17 від 06.06.2018, спірні земельні ділянки перебувають в межах прибережної захисної смуги.
		Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адвокат Дрогоман О.О. щодо задоволення позовних вимог заперечував, просив врахувати, що актуальними вимогами станом на момент розгляду справи є вимоги викладені в позовній заяві 2017 року, оскільки при новому розгляді справи прокурором заяви про зміну предмета чи підстав позову заявлено не було, а судом дане питання не вирішувалось. А тому просив врахувати , що в матеріалах справи наявний відзив від 16.07.2018, в якому зазначив, що спірні земельні ділянки перебувають в межах населеного пункту та знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , 76/2, 76/3, АДРЕСА_3 . Заперечив, що спірні земельні ділянки перебувають в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, пославшись на висновок судової земельно-технічної експертизи № 133/18-23; 531-533/18-23 від 30.05.2018, що проведена по справі за ухвалою суду. В зв`язку з чим, представник відповідачів вважає, що виділення вказаних земельних ділянок було законним і не потребувало всіх тих погоджень, про які зазначає прокурор. Вважав доводи позивача необгрунтованими і недоведеними належними доказами, фактично безпідставними, тому просив відмовити в задоволенні позову.
		Інші відповідачі в судове засідання в черговий раз не з`явилися, про розгляд даної справи повідомлялися неодноразово належним чином, у встановлений законом порядок, відзив на позовну заяву та клопотання до суду не подали.
		Третя особадержавний нотаріусПершої Черкаськоїдержавної нотаріальноїконтори Черкаськогоміського нотаріальногоокругу ПочинокЮ.В. в судове засідання не з`явилася, проте на адресу суду надійшла заяви про розгляд справи без її участі.
		Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 земельні ділянки площею 0,25 га кожному в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		В грудні 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області було зареєстровано право власності та видано свідоцтва на право власності на земельні ділянки площею по 0,25 га: ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 від 29.12.2014 року кадастровий номер 712498600:04:002:0600, ОСОБА_7 серії САК № 317071 від 26.12.2014 кадастровий номер 712498600:04:002:0601, ОСОБА_6 серії САК № 317070 від 26.12.2014 року кадастровий номер 712498600:04:002:0599, ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 від 26.12.2014 року кадастровий номер 712498600:04:002:0602.
		В подальшому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали договори купівлі-продажу з ОСОБА_2 №2-496 від 24.04.2015 та № 2-492 від 24.04.2015, відповідно, а ОСОБА_7 та ОСОБА_4 уклали договори купівлі-продажу з ОСОБА_3 № 2-502 від 24.04.2015 та № 2-499 від 24.04.2015, відповідно. ОСОБА_3 продав належні йому земельні ділянки ОСОБА_1 . На даний час власниками спірних земельних ділянок являються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
		Спірні земельні ділянки на момент їх надання у власність знаходилися в межах с. Свидівок Черкаського району, Черкаської області, що підтверджується: 
		- рішенням Черкаської обласної ради № 21-20 від 14.08.2001, відповідно до якого Свидівоцькій сільській раді було передано земельні ділянки загальною площею 2927,77 га.;
		- рішенням Свидівоцької сільської ради № 2-19 від 26.06.2002 «Про встановлення прибережної захисної смуги сіл Свидівок та Сокирно», яким встановлено прибережну захисну смугу в с.Свидівок  10 метрів в с.Сокирно  30 метрів; 
		- рішенням Черкаської обласної ради № 21-17/ІУ від 13.04.2005, відповідно до якого в межі с.Свидівок Черкаського району було включено земельні ділянки загальною площею 260,28 га;
		- клопотанням сільського голови с. Свидівок Калюжної Д.П. від 02.11.2005 року № 196, з якого вбачається, що сільський голова зверталася до Черкаського регіонального управління водних ресурсів з проханням про виготовлення проектної документації на влаштування прибережної захисної смуги в межах с. Свидівок від санаторію «Світанок» до причалу ПП ОСОБА_8 ;
		- технічною документацією щодо встановлення меж земельних ділянок належних ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 розробленій ФОП ОСОБА_9 , в якій зазначено, що земельні ділянки знаходяться в АДРЕСА_1 . 
		Згідно з листом Свидівоцької сільської ради № 391/02-75 від 05.12.2017 від санаторію «Світанок» до причалу ПП ОСОБА_8 куди входять земельні ділянки кадастровий номер 712498600:04:002:0600, кадастровий номер 712498600:04:002:0601, кадастровий номер 712498600:04:002:0599, кадастровий номер 712498600:04:002:0602, було розроблено та затверджено проектну документацію про внесення змін в робочий проект «Водоохоронна зона Кременчуцького водосховища на території Свидівоцької сільської ради Черкаського району», якою було змінено розмір водоохоронної зони з 100 м. на 20 м.
		Листом Черкаської районної ради № 254/01-09 від 15.10.2004 було надано дозвіл Черкаському регіональному управлінню водних ресурсів на внесення змін до проекту встановлення прибережної смуги Кременчуцького водосховища зокрема і в межах сіл Сокирно та Свидівок. 
		Прокурором надано листи Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА від 27.11.2017 № 02-45/3347 та від 10.12.2017 року № 02-45/3490, в яких зазначено, що документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок: кадастровий номер 712498600:04:002:0600, кадастровий номер 712498600:04:002:0601, кадастровий номер 712498600:04:002:0599, кадастровий номер 712498600:04:002:0602 на погодження до них не надходив і висновок не надавався.
		Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України № 4982/9/11 від 31.08.2017, документація із землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок на погодження до них не надходила і висновок не надавався.
		З листа Департаменту містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації від 08.12.2017 № 01-01-24/903 вбачається, що спірні земельні ділянки, відповідно до генерального плану, станом на 2014 рік знаходились за межами населеного пункту с. Свидівок,
		Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.12.2017 № 10-23-04-1254/90-17 вказано, що спірне рішення Свидівоцької сільської ради прийнято з порушеннями ст. ст. 59, 60, 186-1 ЗК України, ст. 88 ВК України, ст. 50 ЗУ «Про землеустрій». 
		Разом з тим, в матеріалах справи наявний висновок експертів Черкаського відділення КНДІСЕ за результатами проведення комплексної земельно-технічної, будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 133/18-23; 531-533/18-23 від 30.05.2018р. (Т.2 а.с.88-93)., проведеної за ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 05.02.2018. Згідно висновку експерта, відстані від урізу води Кременчуцького водосховища до меж земельних ділянок відповідачів кадастровий номер 712498600:04:002:0600, кадастровий номер 712498600:04:002:0601, кадастровий номер 712498600:04:002:0599, кадастровий номер 712498600:04:002:0602 становить 23,99  31,19 м., а крутизна схилу відносно урізу води не перевищує три градуси та становить 2 градуси 49 хвилин 53 секунди. Експерт Шишкін О.В. особисто оглянув об`єкти дослідження в присутності прокурора та представника відповідачів по справі, дослідження проводилося методом зіставлення наданої документації із матеріалами візуально-інструментального обстеження та документами в сфері землеустрою. Під час проведення експертизи прокурором не було заявлено жодних зауважень. Експертом були проведені геодезичні вимірювання та після камеральної обробки було складено план-схему із позначенням відстаней та надано чітку відповідь на поставлене в ухвалі суду питання, щодо відстані від урізу води до меж земельних ділянок відповідачів із зазначенням крутизни схилу відносно узрізу води.
		Крім того, до матеріалів справи прокурором було долучено висновок експерта №19/13-3/279-СЕ/17 від 06.06.2018, виконаний у рамках кримінального провадження в Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України, відповідно до якого спірні земельні ділянки частково потрапляють до меж прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища. Суд критично оцінює та вважає неналежним доказом вказаний висновок експерта по кримінальному провадженню, оскільки, на думку суду, доводи прокурора про суперечливість висновку експерта Черкаського відділення КНДІСЕ від 30.05.2018р. наявним у справі матеріалам є оціночними та непереконливими для суду, зокрема з огляду на спосіб збирання доказу - висновку від 06.06.2018р., отриманого поза рамками даної цивільної справи, в межах кримінального провадження, яке існує вже понад сім років, по якому відсутні дані про його завершення, відсутні дані про прийняті рішення по суті, визнання винними осіб, тощо. При цьому, висновок експерта Черкаського відділення КНДІСЕ від 30.05.2018р. отриманий за ухвалою суду в рамках даної цивільної справи. Доводи представника відповідачів адвоката Дрогомана О.О. з даного приводу суд вважає обгрунтованими.
		Окремо суд констатує, що згідно з ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
		Відповідно до ч. 4 ст. 49 ЦПК України разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.
		Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви у визначені законом строки. Однак, вчинення вказаних дій при новому розгляді справи допускається лише у виключному випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи.
		Із матеріалів справи вбачається, що в 2017 році прокурор звернувся до суду із віндикаціним позовом про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 в частині відведення земельних ділянок громадянам, визнання недійсними свідоцтв на право власності на спірні земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу щодо спірних земельних ділянок, скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки та витребування спірних земельних ділянок у відповідачів. 
		Тому суд констатує, що після скасування Верховним Судом рішень суду першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд, не допускається зміна предмета, підстав позову згідно вимог ч.4 ст.49 ЦПК України.
		Враховуючи, що попередні рішення судів скасовані, а розгляд справи розпочато спочатку, ухвалою суду від 06.07.2023 було вирішено призначити до підготовчого засідання справу саме за тими позовними вимогами, що були першочергово заявлені позивачем та були об`єднані судом згідно ухвали суду від 31.01.2018. Крім того, у вказаній ухвалі було зазначено про можливість в подальшому, у підготовчому засіданні за участі учасників процесу та за наявності відповідних клопотань, вирішення питання, зокрема, щодо наявності підстав для зміни предмету чи підстав позову у позивача.
		Втім, на стадії підготовчого засідання прокурором не було заявлено клопотання про вирішення відповідної заяви про зміну предмету позову та не було надано належного обґрунтування зміни фактичних обставин справи, що могли бути підставою для зміни предмету позову після направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		За таких обставин, з огляду на правила ч. 4 ст. 49 ЦПК України, суд вважає за необхідне не враховувати заяву прокурора про зміну предмету позову та розглядати справу за позовними вимогами, викладеними у позові 2017 року, згідно визначеного судом порядку в ухвалі суду від 06.07.2023р.
		У відповідності до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Згідно зі ст. ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, зокрема, землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
		Згідно з положенням ч.1 ст. 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.
		Частина друга статті 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
		Відповідно до п. б ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
		Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
		Чинним законодавством України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
		Згідно з ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, визначених цим Кодексом.
		Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом. (ч. 4 ст. 59 ЗК України).
		Отже, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема, прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
		За положеннями ч. 1 ст. 60 ЗК України та ч. 1 ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
		Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЗК України, ч. 2 ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.
		За змістом ст. 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.
		Згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
		Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, який був чинним на час передачі у власність земельних ділянок, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж і розмірів водоохоронних зон, з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.
		Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України «Про землеустрій».
		Таким чином, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання, оскільки прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим. Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
		Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам ст. ст. 83, 84 цього Кодексу.
		Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18).
		Разом з тим, щодо доводів прокурора про те, що спірні земельні ділянки перебувають в межах прибережної захисної смуги відповідно до експертного висновку №19/13-3/279-СЕ/17 від 06.06.2018 суд зазнає наступне.
		Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно із ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		В межах даної цивільної справи було проведено комплексну земельно-технічну, будівельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою № 133/18-23; 531-533/18-23 від 30.05.2018, згідно висновку експерта відстані від узрізу води Кременчуцького водосховища до меж спірних земельних ділянок становить 23,99  31,19 м., а крутизна схилу відносно узрізу води не перевищує три градуси та становить 2 градуси 49 хвилин 53 секунди. Суд звертає увагу, що під час проведення експертизи прокурором не було заявлено жодних зауважень. 
		Враховуючи викладене, суд критично оцінює доводи прокурора про суперечливість висновку експерта Черкаського відділення КНДІСЕ від 30.05.2018 та наявним у справі матеріалам, зокрема з огляду на спосіб збирання доказу - висновку від 06.06.2018, отриманого поза рамками даної цивільної справи, в межах кримінального провадження, яке існує вже понад сім років, по якому відсутні дані про його завершення, відсутні дані про прийняті рішення по суті, визнання винними осіб, тощо.
		Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; г) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
		Підпункт «г» частини 4 статі 83 ЗК України передбачає, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		Тобто, набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель водного фонду, положеннями ЗК України та ВК України заборонено.
		Оскільки спірним рішенням Свидівоцької сільської ради затверджено проекти землеустрою та надано у власність громадянам спірні земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, які належить до земель водного фонду, то таке рішення органу місцевого самоврядування, наділеного повноваженнями щодо земельної ділянки, є незаконним.
		Відповідно до ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		Держава або територіальна громада не втрачають володіння земельними ділянками водного фонду, які за законом не можуть бути передані у приватну власність у разі такого їх передання фізичним чи юридичним особам, а відтак, у таких випадках слід усувати перешкоди у користуванні відповідною земельною ділянкою (стаття 391 ЦК України), шляхом повернення її власникові.
		Це стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки водного фонду було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані.
		Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), п. 97 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)). Відмова у задоволенні віндикаційного позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов негаторний про повернення земельної ділянки водного фонду.
		У справі що переглядається, прокурор пред`явив позов про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельну ділянку та договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора та витребування земельних ділянок, що належать до земель водного фонду. Тобто, віндикаційний позов. 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого виплаває із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16; від 06 лютого 2019 року у справі №522/12901/17-ц, від 19 травня 2020 року у справі №922/4206/19; від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18; від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18; від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17.
		Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство передбачає такий, як усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (статті 391 ЦК України, частина 2 статті 52 ЗК України).
		Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.
		Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20) і є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
		Враховуючи, що мета позову прокурора спрямована на усунення перешкод територіальній громаді, яка не втратила володіння земельними ділянками, у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, шляхом її повернення від відповідачів, то ефективним способом судового захисту є негаторний, а не віндикаційний позов.
		За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову прокурора, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Разом з тим, суд звертає увагу, що відмова у задоволенні віндикаційного позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов негаторний про повернення земельної ділянки водного фонду.
		Питання щодо судових витрат суд не вирішує, оскільки у задоволенні позову керівника Черкаської окружної прокуратури суд відмовляє.
		Керуючись ст.ст. 81, 82, 141, 223, 265, 267, 273, 274 ЦПК України, суд, - 
		 
		в и р і ш и в :
		У задоволенні позову заступника керівника Черкаської окружної прокуратури до відповідачів: Будищенської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна, про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельну ділянку та договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора та витребування земельних ділянок  відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.
		Повний текст рішення виготовлений 23 червня 2025 року.
		 
		Суддя:     О.  М.  Суходольський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...