Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1426/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них; кредитування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2025.
Дата набрання законної сили: 04.06.2025
Номер судового провадження: 12-27гс25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		04 червня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 905/1426/23
		провадження № 12-27гс25
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткача І. В. ,
		суддів Банаська О. О. , Булейко О. Л. , Воробйової І. А. , Єленіної Ж. М. , Ємець А. А. , Кишакевича Л. Ю. , Короля В. В. , Кравченка С. І. , Кривенди О. В. , Мазура М. В. , Мартєва С. Ю. , Пількова К. М. , Погрібного С. О. , Стрелець Т. Г. , Ступак О. В. , Ткачука О. С. , Уркевича В. Ю. ,  Усенко Є. А. , Шевцової Н. В. ,
		 
		перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи№ 905/1426/23
		за касаційною скаргою    ОСОБА_21 
		на постановуСхідного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 (головуючий суддя  Стойка О. В. , суддіІстоміна О. А. , Попков Д. О. )
		та рішення Господарського суду Донецької області від 06.03.2024 (суддя Левшина Я. О. )
		за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»
		до: 1) Приватного акціонерного товариства «Інтер Агролайн»,
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРУКС Груп»,
		3) ОСОБА_26 ,
		4) ОСОБА_21 ,
		5) ОСОБА_27 
		просолідарне стягнення заборгованості в розмірі 7 744 527,77 дол. США, 
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		1.                 Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ», позивач, кредитор) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інтер Агролайн» (далі - ТОВ «Інтер Агролайн», відповідач 1, боржник), Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРУКС Груп» (далі - ТОВ «АКРУКС Груп», відповідач 2), ОСОБА_26 (далі - відповідач 3), ОСОБА_21 (далі - відповідач 4, скаржник), ОСОБА_27 (далі - відповідач 5) про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 7 744 527,77 дол. США, з яких: 7 000 000,00 дол. США ? заборгованість за основною сумою кредиту, 744 527,77 дол. США ? заборгованість за відсотками за користування кредитом.
		 
		2.                 Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем 1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 16.09.2022 № КНА-Кл-14678 та відповідачами 2, 3, 4, 5 своїх зобов`язань за договорами поруки зі своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 7 744 527,77 дол. США.
		 
		3.                 Господарський суд Донецької області рішенням від 06.03.2024 у цій справі, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025, задовольнив позовні вимоги.
		 
		4.                 Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач 1 не повернув кредитних коштів у строк до 31.12.2022, а також не сплатив процентів за користування кредитом, у зв`язку із чим у ТОВ «Інтер Агролайн» виникла прострочена заборгованість перед позивачем за основною сумою кредиту та процентами. Як наслідок, право позивача на їх отримання є порушеним.
		 
		5.                 Стосовно доводів ТОВ «Інтер Агролайн» про настання форс-мажорних обставин, то суди дійшли висновку, що такі обставини не звільняють відповідачів від виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів.
		 
		6.                  ОСОБА_21 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 06.03.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		7.                 Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник стверджує, що за умовами пунктів 7.2, 8.3.8 кредитного договору банк визначив певну черговість / послідовність задоволення своїх кредиторських вимог, згідно з якою право вимоги до поручителів у банку виникає лише після реалізації предмета іпотеки / застави і в разі недостатності суми коштів від такої реалізації для повного задоволення вимог банку.
		 
		8.                 За доводами скаржника, позивач, звертаючись із позовом про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителів без застосування такого способу забезпечення своїх вимог, як реалізація іпотечного та заставного майна, що було передано кредитору з метою забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов`язань, діє недобросовісно, створюючи для поручителів непосильну для погашення суму заборгованості, фактично непропорційно зменшуючи відповідальність боржника.
		 
		9.                 Скаржник також звертає увагу суду на те, що він не отримував ні від позивача (як кредитора), ні від відповідача 1 (як боржника) повідомлення про порушення зобов`язання з вимогою та змістом зобов`язання ОСОБА_21 перед позивачем, а отже, скаржник не мав реальної можливості його виконати. Водночас строк повернення кредиту за кредитним договором станом на дату порушення відповідачем 1 основного зобов`язання в повному обсязі ще не настав.
		 
		10.            Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_21 наголошує на тому, що оскаржувані судові рішення були ухвалені без його участі та без його належного повідомлення про дату та час розгляду справи.
		 
		11.             ОСОБА_21 , звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), оскільки є учасником бойових дій, на підтвердження чого долучив до касаційної скарги копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданого на його ім`я 24.10.2024 військовою частиною НОМЕР_2 .
		 
		Мотиви для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		12.            Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 31.03.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_21 на вказані вище судові рішення. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		 
		13.            Водночас АТ «ПУМБ» звернулося до Верховного Суду із заявою від 19.04.2025, в якій просить залишити без руху касаційну скаргу        ОСОБА_21 у зв`язку з несплатою скаржником судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом розмірі.
		 
		14.            Позивач звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17, а також в ухвалі від 11.09.2024 у справі № 567/79/23, та зазначає, що немає підстав для застосування Верховним Судом у цій справі положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI і звільнення ОСОБА_21 від сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 1 878 800,00 грн, тому скаржник повинен сплатити судовий збір у зазначеному розмірі.
		 
		15.            Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 23.04.2025 передав справу № 905/1426/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України.
		 
		16.            Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
		 
		17.            Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
		 
		18.            Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674-VI.
		 
		19.            За приписами статті 4 Закону № 3674-VIсудовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		 
		20.            Водночас у частині першій статті 5 Закону № 3674-VI закріплений перелік пільг щодо сплати судового збору.
		 
		21.            Так, згідно із пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
		 
		22.            Законодавче регулювання правового статусу ветеранів війни та їх соціальні гарантії здійснюється, зокрема, положеннями Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), відповідно до статті 5 якого учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
		 
		23.            Стаття 6 Закону № 3551-XII визначає коло осіб, які належать до учасників бойових дій, а стаття 12 цього Закону ? перелік пільг, що надаються учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них.
		 
		24.            За висновком колегії суддів, відповідно до умов Закону № 3551-XII та наданих суду документів ОСОБА_21 належить до учасників бойових дій, а отже, він має право на перелік пільг, закріплених у статті 12 цього Закону, а також на пільги щодо сплати судового збору, які закріплені у пункті 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
		 
		25.            Проте в постанові від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 Велика Палата Верховного Суду в контексті аналізу застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VIдійшла висновку, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлено Законом № 3551-XII. У статті 22 Закону № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Водночас оскільки у справі № 9901/311/19 особа зверталась за захистом права, яке не випливало зі статті 12 Закону № 3551-XII, тобто позов не зачіпав обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосувався соціального і правового захисту ветеранів війни, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ця особа, попри її статус учасника бойових дій, не звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
		 
		26.            Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського судузазначив, що вказаний висновок корелюється з аналогічним висновком, який міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі № 490/8128/17.
		 
		27.            Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду ухвалою від 27.11.2019 передав справу № 545/1149/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правового висновку, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 490/8128/17.
		 
		28.            Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 зазначила, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначено у статті 12 Закону № 3551-XII. У статті 22 Закону № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону № 3551-XII. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не бачить підстав для відступу від цієї правової позиції та правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 490/8128/17.
		 
		29.            Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського судувважає за необхідне відступити від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, залишеного без відступу від нього її постановою від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 та ухвалою від 11.09.2024 у справі № 567/79/23 (а також в інших постановах Верховного Суду, зокрема: від 21.03.2018 у справі № 490/8128/17, від 04.05.2020 у справі № 314/3549/17, від 04.05.2022 у справі № 373/86/21 тощо), який обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII.
		 
		30.            На переконання Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, Закон № 3674-VI не містить застереження з приводу кола питань, які дають підстави для звільнення від сплати судового збору учасникам бойових дій.
		 
		31.            З огляду на викладене, пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI повинен застосовуватись при зверненні до суду осіб, які в ньому зазначені, у зв`язку з порушенням будь-яких їхніх прав, а не тільки безпосередньо пов`язаних з відповідним їхім статусом (учасник бойових дій, постраждалий учасник Революції Гідності, Герой України), незалежно від характеру, предмета та підстав їхніх позовів.
		 
		32.            Водночас звільнення таких осіб від сплати судового збору має відбуватись на всіх стадіях судового процесу, а також і в тому випадку, коли визначена у пункті 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI особа має статус відповідача у справі та звертається до суду апеляційної та/або касаційної інстанції за захистом своїх прав шляхом подання апеляційної / касаційної скарги.
		 
		33.            На підтвердження необхідності відступу від наведених вище правових висновків Великої Палати Верховного Суду Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наводить правові висновки, викладені після ухвалення постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16.10.2019 у справі № 187/1094/17, від 13.11.2019 у справі № 761/17654/17 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 280/3035/21.
		 
		34.            Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16.10.2019 у справі № 187/1094/17 зауважено, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI не містить посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій.
		 
		35.            На переконання Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, вказане корелюється з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі № 0640/4372/18 (пункт 19), у якій також зазначено, що відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI насамперед пов`язана з недоліками законодавчої техніки, яку використовував законодавець під час підготовки цього Закону, проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв`язку з порушенням будь-яких їхніх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів (пункт 25).
		 
		36.            Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії судді Касаційного господарського суду дійшов висновку про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України з огляду на необхідність відступу від її висновку, викладеного в постанові від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, щодо обмеженого застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
		 
		Мотиви, на основі яких Велика Палата Верховного Суду постановляє ухвалу
		 
		37.            Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		 
		38.            Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.
		 
		39.            Отже, зміст частини четвертої статті 302 ГПК України вказує на те, що має бути необхідність відступу, яка виникає з певних об`єктивних причин ? чітко визначених та аргументованих, до того ж відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
		 
		40.            Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейським судом з прав людини (далі ? ЄСПЛ), висновки якого повинні враховувати національні суди; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.
		 
		41.            У рішенні від 27.09.1990 у справі «Коссі проти Сполученого Королівства» (Cossey v. the United Kingdom, заява № 10843/84, пункт 35) ЄСПЛ зазначив, що, хоча він формально не зв`язаний своїми попередніми рішеннями, відступ від них може бути, наприклад, виправданий з метою забезпечення того, що тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) відображає соціальні зміни та відповідає умовам сьогодення. У рішенні від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95, пункт 70) ЄСПЛ також наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Оскільки Конвенція є передусім та в основному системою захисту прав людини, ЄСПЛ має стежити за змінами умов у державі-відповідачі та в інших договірних державах і реагувати, зокрема, на будь-який консенсус між ними як на досягнуті стандарти, яких слід прагнути.
		 
		42.            З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання з огляду на зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ.
		 
		43.            Отже, необхідність відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
		 
		44.            Наявність таких підстав обґрунтовує суд касаційної інстанції, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від її висновку, викладеного в іншій справі за подібних правовідносин.
		 
		45.            Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду послався на необхідність відступу від висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, щодо обмеженого застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
		 
		46.            Отже, Велика Палата Верховного Суду оцінює необхідність відступу від вказаного вище висновку з огляду на зазначене Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду мотивування. 
		 
		47.            У частині четвертій статті 302 ГПК України встановлено, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду у разі необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		 
		48.            Велика Палата Верховного Суду зазначає, що із часу ухвалення нею 09.10.2019 постанови у справі № 9901/311/19 і постанови від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII немає підстав стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого висновок із цих постанов втратив би зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
		 
		49.            Наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону       № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними.
		 
		50.            Слід зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду ухвалою від 27.11.2019 вже передавав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 567/79/23 (провадження № 14-93цс24) з підстав необхідності відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, з подібних мотивів.
		 
		51.            Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11.09.2024 повернула справу № 567/79/23 Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду для розгляду, зазначивши про відсутність підстав для відступлення від свого висновку.
		 
		52.            Також Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що періодичне передання їй на розгляд справ для вирішення однієї і тієї ж проблеми за відсутності обґрунтованих підстав та лише з мотивів незгоди з раніше сформульованими нею висновками не сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності (див., зокрема, ухвали від 19.10.2023 у справі № 465/5184/14-ц, від 11.09.2024 у справі № 567/79/23). 
		 
		53.            Натомість в ухвалі від 23.04.2025 у справі № 905/1426/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не навів жодних мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які б не були раніше проаналізовані Великою Палатою Верховного Суду.
		 
		54.            Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
		 
		55.            Отже, підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачена частиною четвертою статті 302 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
		 
		Висновки Великої Палати Верховного Суду
		 
		56.            Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		 
		57.            З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд та повернення справи Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.
		 
		Керуючись статтями 233-235, 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Справу № 905/1426/23 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до Приватного акціонерного товариства «Інтер Агролайн», Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРУКС Груп», ОСОБА_26 , ОСОБА_21 , ОСОБА_27 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 7 744 527,77 дол. США за касаційною скаргою     ОСОБА_21 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 та рішення Господарського суду Донецької області від 06.03.2024 повернути Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.
		 
		Ухвала у справі № 905/1426/23 набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач І. В. Ткач Судді:О. О. Банасько  М. В. Мазур  О. Л. Булейко  С. Ю. Мартєв  І. А. Воробйова  К. М. Пільков  Ж. М. Єленіна  С. О. Погрібний  А. А. Ємець  Т. Г. Стрелець  Л. Ю. Кишакевич  О. В. Ступак  В. В. Король  О. С. Ткачук  С. І. Кравченко  В. Ю. Уркевич  О. В. Кривенда  Є. А. Усенко    Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...