Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/662/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2025.
Дата набрання законної сили: 04.06.2025
Номер судового провадження: 61-9202ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		04 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 360/662/15-ц
		провадження № 61-9202св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого  -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І.,  Лідовця Р. А.,  учасники справи:
		позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в  особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство»,
		 
		відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, Бородянська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , Садівницьке товариство «Полісся-2006», ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 ,
		 
		треті особи: ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , Закрите акціонерне товариство «Міжтериторіальна виробничо-будівельна холдингова компанія «ЕПОС», ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Київській області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року у складі судді Міланіч  А.  М. та постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року у  складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У березні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» (далі - ДП «Клавдіївське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної  адміністрації, Бородянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_120 ,   ОСОБА_121 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,   ОСОБА_23 , ОСОБА_122 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_27 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_26 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , Садівницького товариства «Полісся - 2006» (далі - СТ «Полісся - 2006», треті особи: ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_18 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , Закрите акціонерне товариство (далі - ЗАТ) «Міжтериторіальна виробничо-будівельна холдингова компанія «ЕПОС», реєстраційна служба Головного управління юстиції у Київській області, про визнання недійсними розпоряджень, визнання недійсними державних актів, скасування рішень про  державну реєстрацію прав та обтяжень на земельні ділянки та витребування з  незаконного володіння земельних ділянок.
		 
		Позовну заяву мотивував тим, що розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації від 21 травня 2007 року та 13 серпня 2007 року затверджено 10 проектів землеустрою та вилучено з постійного користування ДП  «Клавдіївський лісгосп» земельну ділянку загальною площею 9,9 га лісів першої групи, які складають собою єдиний масив на території Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області, віднесено їх до земель запасу лісогосподарського призначення. 
		 
		Вважав, що на порушення земельного та лісового законодавства спірні земельні ділянки вибули з державної власності всупереч волі держави в особі уповноваженого на те органу.
		 
		Ураховуючи наведене, прокурор просив суд визнати недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 21 травня 2007 року №  338,  339, 340, 341, 342, 343, 344, 345, 346, 347 «Про вилучення земельної ділянки»; визнати недійсними розпорядження голови Бородянської районної державної адміністрації від 27 червня 2007 року № 739 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду садівницькому товариству «Полісся-2006» для ведення колективного садівництва на території Блиставицької сільської ради» від 10 липня 2007 року №805 «Про передачу земельних ділянок у  власність членам садівницького товариства «Полісся-2006» для ведення садівництва на території Блиставицької сільської ради» та від 13 серпня 2007 року № 1053 «Про передачу земельних ділянок у власність членам садівницького товариства «Полісся-2006» для ведення садівництва на території Блиставицької сільської ради»; визнати недійсним договір оренди, укладений 02 липня 2007 року між Бородянською районною державною адміністрацією та СТ «Полісся-2006» щодо земельної ділянки площею 9,9610 га для ведення колективного садівництва, який зареєстровано Бородянським районним відділом Київської регіональної філії № 8 «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 04 липня 2007  року за №  0400732400002; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії: ЯД № 769527, ЯД № 769526, ЯД № 942883, ЯЕ  № 087341, ЯД № 783500, ЯЖ № 927489, ЯЖ № 927490, ЯЖ № 927488, ЯЖ  № 927487, ЯЖ № 927486, ЯД № №903757, ЯД № 783484, ЯЖ № 053192, ЯЖ  № 053191, ЯД № 783497, ЯД № 783498, ЯД № 783499, ЯЛ № 022866, ЯЛ  № 022867, ЯД №929115, ЯЖ № 225368, ЯД № 929135, ЯД № 929136, ЯМ  № 335105, ЯД № 929133, ЯД № 929132, ЯЖ № 053209, ЯЖ № 053208, ЯЖ №  053211, ЯЖ № 053210, ЯД № 783483, ЯД № 942646, ЯД № 929227, ЯД  №  929123, ЯД № 929121, ЯД № 929122, ЯД № 929075, ЯД № 929128, ЯД  №  929140, ЯД № 929127, ЯД   № 929139, ЯД № 929128, ЯД № 929143, ЯД  №  929220, ЯД № 929144, ЯД № 929219, ЯД № 929225, ЯД № 929141, ЯД  №  929224, ЯД № 929110, ЯД № 929109, ЯЖ  № 053190, ЯД № 929108; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на ОСОБА_21 від 16 серпня 2013 року № 5062553 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0148, від  16  серпня 2013 року № 5067430 на  земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0105, від  29  серпня  2013  року № 5395861 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0123, від 16 серпня 2013 року № 5064814 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0140; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на ОСОБА_25 від 27 жовтня 2014 року №  16758888 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0117; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на ОСОБА_27 від 23 липня 2013 року № 4254430 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0114; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на ОСОБА_201 від 23 січня 2014  року № 10216978 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0113; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на ОСОБА_23 від 28 грудня 2013 року № 9644419 на земельну, кадастровий номер 3221080500:03:003:0098, від 28 грудня 2013 року № 9645302 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0099; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на ОСОБА_22 від 16 червня 2014 року №  13794696 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0152; витребувати у власність держави в особі Кабінету Міністрів України та в постійне користування ДП  «Клавдіївське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_19 , ОСОБА_202 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_122 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_203 , ОСОБА_129 , ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_27 , ОСОБА_134 , ОСОБА_204 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 земельні ділянки, що розташовані на території Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області, кадастрові номери: 3221080500:03:003:0080, 3221080500:03:003:0083, 3221080500:03:003:0087, 3221080500:03:003:0086, 3221080500:03:003:0100, 3221080500:03:003:0102, 3221080500:03:003:0103, 3221080500:03:003:0104, 3221080500:03:003:0106, 3221080500:03:003:0144, 3221080500:03:003:0107, 3221080500:03:003:0108, 3221080500:03:003:0110, 3221080500:03:003:0112, 3221080500:03:003:0115, 3221080500:03:003:0120, 3221080500:03:003:0121, 3221080500:03:003:0122, 3221080500:03:003:0127, 3221080500:03:003:0128, 3221080500:03:003:0132, 3221080500:03:003:0138, 3221080500:03:003:0139, 3221080500:03:003:0145, 3221080500:03:003:0146, 3221080500:03:003:0154, 3221080500:03:003:0147, 3221080500:03:003:0155, 3221080500:03:003:0143, 3221080500:03:003:0091, 3221080500:03:003:0170, 3221080500:03:003:0171, 3221080500:03:003:0148, 3221080500:03:003:0140, 3221080500:03:003:0105, 3221080500:03:003:0123, 3221080500:03:003:0152, 3221080500:03:003:0098, 3221080500:03:003:0099, 3221080500:03:003:0113, 3221080500:03:003:0117, 3221080500:03:003:0114, 3221080500:03:003:0159, 3221080500:03:003:0079, 3221080500:03:003:0136, 3221080500:03:003:0137, 3221080500:03:003:0158, 3221080500:03:003:0125, 3221080500:03:003:0126, 3221080500:03:003:0134, 3221080500:03:003:0135, 3221080500:03:003:0153, 3221080500:03:003:0156, 3221080500:03:003:0157, 3221080500:03:003:0118, 3221080500:03:003:0119, 3221080500:03:003:0109, 3221080500:03:003:0111, 3221080500:03:003:0101, 3221080500:03:003:0097, 3221080500:03:003:0116.
		 
		У березні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив змінити позовні вимоги про витребування земельних ділянок на вимоги про усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження спірними земельними ділянками лісового фонду, які розташовані на території Блиставицької сільської ради Бородянського району, шляхом їх повернення на користь держави в  особі Кабінету Міністрів України та в постійне користування ДП «Клавдіївське лісове господарство» з незаконного володіння відповідачів.
		 
		Суди розглядали справу неодноразово.
		 
		Короткий зміст судових рішень 
		 
		Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області відмовлено.
		 
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов  висновку про те, що прокурор не довів обґрунтованості своїх позовних вимог. 
		 
		Суд першої інстанції вказав, що самі по собі можливі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсними розпоряджень про передачу земельних ділянок та повернення спірного майна державі у порушення права власності набувачів, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки осіб, яким земельні ділянки були передані у  власність. Однак у судовому засіданні обставин, що вказують на наявність винної, протиправної поведінки осіб, яким земельні ділянки були передані у  власність не встановлені. Зокрема відсутність таких обставин підтверджується рішенням Науково-технічної ради Київського обласного головного управління земельних ресурсів.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення, а рішення Бородянського районного суду Київської області від  13  червня 2017 року - без змін.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи й  ухвалив законне і обґрунтоване рішення. 
		 
		Апеляційний суд вказав на те, що лише розпорядження земельною ділянкою, яка має площу понад 1 га, належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а  розпорядження земельними ділянками площею меншою 1 га належить до повноважень обласних державних адміністрацій. При цьому проектами землеустрою підтверджено, що кожна з 10 земельних ділянок є самостійним об`єктом з окремими межами, площею до 1 га, а законом не регламентовано кількість розпоряджень, що можуть бути прийняті державною адміністрацією впродовж одного робочого дня чи певного періоду часу.
		 
		Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (касаційне провадження №  61-10766св19).
		 
		Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували та не надали належну правову оцінку доводам прокурора щодо наявності мотиву відповідачів на вилучення земельної ділянки саме 9,99 га, а не окремих 10 ділянок площею 0,999 га. Зокрема, не було перевірено та спростовано доводів щодо вилучення спірних лісових земель єдиним масивом, враховуючи, що спірна земля, як єдина земельна ділянка площею 9,961 га, була передана в оренду СТ «Полісся-2006».
		 
		Також суд касаційної інстанції вказав, що при новому розгляді справі судам, крім іншого, необхідно врахувати правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
		 
		Ухвалою Бородянського районного суду від 11 серпня 2020 року до участі у справі як співвідповідачів залучено: ОСОБА_205 замість ОСОБА_123 ; ОСОБА_24 замість ОСОБА_122 ; ОСОБА_18 і ОСОБА_206 замість ОСОБА_120 ; ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_145 , ОСОБА_211 , ОСОБА_147 , ОСОБА_212 , ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_215 , ОСОБА_216 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_220 , ОСОБА_221 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_224 , ОСОБА_225 , ОСОБА_226 , ОСОБА_227 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_230 , ОСОБА_231 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_232 , ОСОБА_233 , ОСОБА_174 , ОСОБА_234 , ОСОБА_235 , ОСОБА_177 , ОСОБА_236 , ОСОБА_237 , ОСОБА_180 , ОСОБА_238 , ОСОБА_239 , ОСОБА_183 , ОСОБА_240 , ОСОБА_185 , ОСОБА_241 , ОСОБА_242 , ОСОБА_243 , ОСОБА_189 , ОСОБА_244 , ОСОБА_245 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 та як третіх осіб: ОСОБА_248 , ОСОБА_123 , ОСОБА_249 .
		 
		Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 13 травня 2021 року позовну заяву першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Клавдіївське лісове господарство» в частині позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії: ЯД № 769527, ЯД № 769526, ЯД № 942883, ЯЕ № 087341, ЯД № 783500, ЯЖ № 927489, ЯЖ № 927490, ЯЖ № 927488, ЯЖ № 927487, ЯЖ № 927486, ЯД № 903757, ЯД № 783484, ЯЖ № 053192, ЯЖ № 053191, ЯД № 783497, ЯД № 783498, ЯД № 783499, ЯЛ № 022866, ЯЛ № 022867, ЯД № 929115, ЯЖ № 225368, ЯД № 929135, ЯД № 929136, ЯМ № 335105, ЯД № 929133, ЯД № 929132, ЯЖ № 053209, ЯЖ № 053208, ЯЖ № 053210, ЯД № 783483, ЯД № 942646, ЯД № 929227, ЯД № 929123, ЯД № 929121, ЯД № 929122, ЯД № 929075, ЯД № 929128, ЯД № 929140, ЯД № 929127, ЯД № 929139, ЯД № 929128, ЯД № 929143, ЯД № 929220, ЯД № 929144, ЯД № 929219, ЯД № 929225, ЯД № 929141, ЯД № 929224, ЯД № 929110, ЯД № 929109, ЯЖ № 053190, ЯД № 929108, а також в частині вимог щодо відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_23 від 28 грудня 2013 року № 9645302 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0099, залишено без розгляду.
		 
		Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 13 травня 2021  року  залучено до участі у справі як відповідачів: ОСОБА_250 замість ОСОБА_203 , ОСОБА_251 замість ОСОБА_252 , ОСОБА_253 замість ОСОБА_254 , ОСОБА_255 замість ОСОБА_121 , ОСОБА_256 замість ОСОБА_257 .
		 
		Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року до участі у справі як відповідачів залучено: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,   ОСОБА_18 замість ОСОБА_27 .
		 
		Рішенням Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року в задоволенні позову заступника прокурора Київської області відмовлено.
		 
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що земельне законодавство не встановлює будь-яку заборону на розпорядження обласними державними адміністраціями кількома земельними ділянка, площа яких не перевищує 1 га. Законодавством визначені повноваження обласних державних адміністрацій щодо розпорядження земельними ділянками, площа яких не перевищує 1 га, та жодними нормами Лісового кодексу України (далі - ЛК України) чи Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не встановлюються обмеження при виконанні зазначених повноважень щодо кількості земельних ділянок та заборони виконання вказаних повноважень щодо одного і того самого заявника. Твердження прокурора, що при винесенні оскаржуваних розпоряджень обласна державна адміністрація вийшла  за межі своїх повноважень, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
		 
		Водночас суд не взяв до уваги посилання прокурора на те, що спірні земельні ділянки були вилучені єдиним масивом, загальною площею 9,961 га, шляхом видачі відповідних десяти розпоряджень, які були видані в один день, оскільки відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) прокурор не надав жодного доказу того, що земельні ділянки вилучені єдиним масивом та наявності мотиву відповідачів на вилучення земельної ділянки саме 9,99 га, а не окремих 10 ділянок площею 0,999 га. Також суд зазначив, що вказані твердження спростовуються проектами землеустрою, відповідно до яких, кожна з  10 земельних ділянок є самостійним об`єктом з окремими межами, площею до 1 га. Крім того, закон не регламентує кількість розпоряджень, що можуть бути прийняті державною адміністрацією впродовж одного робочого дня чи певного періоду часу. Фактично твердження прокурора про те, що земельні ділянки вилучені єдиним масивом є його припущенням. Норми, які діяли станом на  21  травня 2007 року, встановлювали можливість перебування в запасі земельних ділянок кожної категорії та передбачали повноваження обласної державної адміністрації припинити право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, вилучити її з користування, та оскільки розроблення проектів землеустрою щодо вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення відповідало статті 184 ЗК України, то винесення обласною державною адміністрацією 21   травня 2007 року розпоряджень не  суперечило вимогам чинного законодавства. На час виготовлення проектів землеустрою землевпорядна документація також відповідала вимогам статті 25  Закону України «Про землеустрій».
		 
		Крім того, суд першої інстанції зазначив, що посилання прокурора на наявність двох висновків державної експертизи землевпорядної документації: негативного від 22 червня 2007 року та позитивного від 26 червня 2007 року, не бере до уваги, оскільки надана суду технічна документація, що була затверджена оскаржуваним розпорядженням, містить позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 26 червня 2007 року, а доказів, що він є  підроблений, суду не надано. Тому наявність іншого - негативного висновку не спростовує висновок суду про безпідставність вимог позивача щодо розпорядження голови Бородянської РДА від 27 червня 2007 року.
		 
		Також суд першої інстанції встановив, що земельні ділянки не перебувають у  власності держави, вона не володіє ними, а тому як наслідок, неможливо вести мову про існування перешкод у користуванні, а тому підстав для задоволення негаторного позову немає.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від  09  жовтня 2023  року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ДП «Клавдіївське лісове господарство» скасовано та в цій частині ці позовні вимоги залишено без розгляду. Рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року в    частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в  інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про: визнання недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 21 травня 2007 року № 338, № 339, № 340, № 341, № 342, № 343, № 344, № 345, № 346, № 347 «Про вилучення земельної ділянки»; визнання недійсними договору оренди, укладеного 02 липня 2007 року між Бородянською районною державною адміністрацією і Садовим товариством «Полісся-2006» щодо земельної ділянки площею 9,9610 га для ведення колективного садівництва; відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію  прав та їх обтяжень від 16 серпня 2013 року № 5062553 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0148, від 16 серпня 2013 року №  5067430 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0105, від    29   серпня   2013   року № 5395861 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0123, від 16 серпня 2013 року № 5064814 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0140; від 27 жовтня 2014 року № 16758888 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0117; від  23 липня 2013 року № 4254430 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0114; від 23 січня 2014 року № 10216978 на земельну ділянку,  кадастровий номер 3221080500:03:003:0113; від 28 грудня 2013 року №  9644419 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221080500:03:003:0098; від  16 червня 2014  року № 13794696 на земельну ділянку, кадастровий номер  3221080500:03:003:0152, - змінено, шляхом викладення його мотивувальної  частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Бородянського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року залишено без змін.  
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ДП «Клавдіївське лісове господарство» та залишаючи такі позовні вимоги без розгляду, апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги прокурора в особі ДП  «Клавдіївське лісове господарство» не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано прокурором не від імені та  в  інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а  прокурор не має повноважень на ведення справ у частині таких вимог. 
		 
		Водночас, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у  задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в  інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації; визнання недійсними договору оренди, відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію  прав та їх обтяжень, апеляційний суд виходив із того, що обраний прокурором спосіб захисту не є  ефективним у спірних правовідносинах, а належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельних ділянок з  чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою, тому суду першої інстанції в задоволенні зазначених вимог слід було відмовити саме з цих підстав.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині, апеляційний суд дійшов  висновку, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам справи, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює; рішення суду першої інстанції ухвалено з  дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову не спростовують.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи 
		 
		25 червня 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури із  застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із  касаційною скаргою на рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від  08  травня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		 
		Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неврахування судами попередніх інстанції правових висновків, викладених у постановах Великої Палати   Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від  11  вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 14 листопада 2018 року у  справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від  04  вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц від  22  жовтня 2019 року у  справі № 923/876/16, від 16 червня 2020 року у  справі № 145/2047/16-ц, від  18  січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 20 червня 2023 року у справі №  633/408/18, та  у  постанові Верховного Суду  від 06 лютого 2018 року у справі № 363/1003/15-ц.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
		 
		-  не надали належної оцінки тому, що оскаржуваними розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації, які видано в один день - 21  травня  2007 року, затверджено проєкти землеустрою, розроблені однією землевпорядною організацією - ТОВ «Київоблпроектсервіс», на підставі договорів від  27 березня 2007 року №№ 01-27/03 - 10-27/03, що стосувались 10 суміжно розташованих лісових земельних ділянок; під час прийняття оспорюваних розпоряджень у Київської обласної державної адміністрації було чітке розуміння,  що спірні земельні ділянки вилучаються єдиним масивом саме для подальшої передачі їх для нелісогосподарських потреб одній приватній      структурі;
		 
		-  не звернули уваги на те, що порушення прав держави в особі Кабінету Міністрів України свідчить і та обставина, що розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 27 червня 2007 року № 739 спірні землі лісогосподарського призначення площею 9,961 га, що перебували в запасі після їх незаконного вилучення з постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського  підприємства, поза межами визначеної законом компетенції, визначеної статтею 122 ЗК України, передано для ведення колективного садівництва СТ «Полісся-2006»;
		 
		-  проігнорували, що посадові особи і учасники СТ «Полісся-2006» використали схему обходу положень частини дев`ятої статті 149 ЗК України (на момент виникнення спірних правовідносин), та діяли у спосіб, що за формальними ознаками відповідає вимогам чинного законодавства, однак за своєю суттю направлений на отримання у приватну власність обмежених в обороті земель державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських цілей - ведення садівництва;
		 
		-  виходячи з принципу jura novit curia, мали застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм;
		 
		-  не звернули увагу на те, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення земельних ділянок, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками, а тому ефективним способом захисту права власника у такому випадку є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.
		 
		-  проігнорували вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 жовтня 2019 року у цій справі.
		Також у касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури виклав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року та  постанови Київського апеляційного суду від  08  травня 2024 року. 
		 
		08 серпня 2024 року ОСОБА_258 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_259 , із  застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив,  у  якому просить касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної  прокуратури залишити без задоволення, а  оскаржувані рішення Бородянського районного суду Київської області від  09  жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року залишити без змін. 
		 
		Водночас у цьому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_258 виклала попередній орієнтований розрахунок витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції та заначила, що очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 10 000,00 грн, які складаються з таких робіт: попередній аналіз касаційної скарги; вивчення та аналіз змісту судових рішень у справах, на які посилався скаржник у своїй касаційній скарзі; безпосередня підготовка та подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу. Крім того, у відзиві ОСОБА_258 вказала на те, що керуючись приписами пункту 2 частини восьмої статті 141 та пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України докази щодо судових витрат, які вона очікує понести на професійну правничу допомогу у зв`язку із  розглядом (переглядом) справи у суді касаційної інстанції, будуть надані суду  після ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення за результатами  касаційного розгляду (перегляду) справи у строк, встановлений законом.
		 
		12 серпня 2024 року ОСОБА_256 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_260., із  застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у  якому просить касаційну скаргу  заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а  оскаржувані рішення Бородянського районного суду Київської області від  09  жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від  08 травня 2024 року залишити без змін. 
		 
		30 серпня 2024 року ОСОБА_126 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_261., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду пояснення, в яких просила касаційну скаргу  заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а  оскаржувані рішення Бородянського районного суду Київської області від  09  жовтня 2023 року та  постанову Київського апеляційного суду від  08 травня 2024 року залишити без змін. 
		 
		 
		Межі касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Оскільки касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури не   містить доводів оскарження постанови Київського апеляційного суду від  08  травня 2024 року в частині скасування  рішення Бородянського районного суду Київської області від  09  жовтня 2023 року та залишення без розгляду позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ДП «Клавдіївське лісове господарство», то оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій частині Верховним Судом не переглядається.   
		 
		Отже, Верховний Суд у цій постанові переглядає рішення Бородянського районного суду Київської області від  09  жовтня 2023 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від  08 травня 2024 року по суті вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в  особі Кабінету Міністрів України.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 червня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову  І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено заступнику керівника Київської обласної прокуратури строк на касаційне оскарження рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року; відкрито касаційне провадження у справі за  касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури з  підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389  ЦПК України; витребувано із  Бородянського районного суду Київської області матеріали справи №  360/662/15; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.
		 
		У листопаді 2024 року матеріали справи № 360/662/15-ц надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року справу № 360/662/15 призначено до судового розгляду колегією у  складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є   неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників   справи з  урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний   Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що  21 травня 2007 року головою Київської обласної державної адміністрації прийнято розпорядження № 338, 339, 340, 341, 342, 343, 344, 345, 346, 347, якими затверджені «Проекти землеустрою щодо вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Клавдіївський лісгосп» до земель запасу на території Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області, вилучено із постійного користування ДП «Клавдіївський лісгосп» 10  земельних ділянок площами від 0,9994 га до 0,9998 га, що знаходяться на території Блиставицької сільської ради Бородянського району, та віднесено їх до земель запасу лісогосподарського призначення.
		 
		Проекти землеустрою вказаних земельних ділянок виготовлені на підставі клопотання СТ «Полісся-2006» з дозволу Київської обласної державної адміністрації в особі її голови та стосуються десяти окремих земельних ділянок.
		 
		Розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації від 27 червня 2007 року № 739 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9,961 га в оренду (строком на 49 років) СТ «Полісся-2006» для  ведення колективного садівництва на території Блиставицької сільської ради,  вилучено земельну ділянку із земель запасу, змінено цільове призначення земельної ділянки та передано її в оренду терміном на 49 років у СТ «Полісся-2006» для ведення колективного садівництва, що підтверджується копією розпорядження та копіями проекту землеустрою, технічної документації.
		 
		02 липня 2007 року між Бородянською районною державною адміністрацією і СТ  «Полісся-2006» укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,9610 га для ведення колективного садівництва, який зареєстровано Бородянським районним відділом Київської регіональної філії № 8 «Центр ДЗК», про що у  державному реєстрі земель вчинено запис від 04 липня 2007 року за  №  0400732400002.
		 
		10 липня і 13 серпня 2007 року головою Бородянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 805 і № 1053, якими припинено право оренди та вилучено з дострокової оренди СТ «Полісся-2006» земельні ділянки, загальною площею 7,056 га та 1,8 га на території Блиставицької сільської ради. Передано вилучені земельні ділянки членам СТ «Полісся-2006» у власність для ведення садівництва та надано дозвіл громадянам на виготовлення державних актів на право власності на землю на території Блиставицької сільської ради, рекомендовано районному відділу земельних ресурсів подати заявку на розроблення технічної документації по складанню державних актів проектній організації, яка має ліцензію на виконання даної роботи.
		 
		Відповідно до вказаних розпоряджень громадяни отримали державні акти на право власності на земельну ділянку. На підставі договорів купівлі-продажу частина громадян відчужила свої земельні ділянки іншим особам.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їй правове обґрунтування
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд  відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		 
		Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).
		 
		В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
		 
		Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).
		 
		До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. У комунальній власності перебувають ліси   в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
		 
		Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.
		 
		Відповідно до статті 12 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за  плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця  площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і  малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. 
		 
		Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і  юридичних осіб.
		 
		Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також нормами статей 56, 57 ЗК України.
		 
		Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор, з  урахуванням уточнень, посилався на те, що спірні земельні ділянки належить до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, їх передача у  приватну власність фізичним особам здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, що є підставою для усунення державі перешкод в  користуванні та розпорядженні майном шляхом  скасування розпоряджень Київської ОДА та Бородянської РДА, скасування рішень про державну         реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язання повернути земельні ділянки лісогосподарського призначення, що відповідає негаторному позову.
		 
		Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).
		 
		Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа ним, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.
		 
		Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
		 
		Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18 (пункт 90). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317  ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна чи ні. Тому  власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з  державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним  або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від  23  листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункти 65-67).
		 
		Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема, фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункти 70-71)).
		 
		Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише у разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов, не може виникнути право власності. Якщо ж  закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх  використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.
		 
		З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного і негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.
		 
		Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі положень  яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. 
		 
		Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18 (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18 (пункт 95) і № 488/6211/14-ц, провадження № 14-235цс18 (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18 (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, провадження     № 12-140гс19 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, провадження № 14-31цс20, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, провадження № 12-25гс21 (пункт 37).
		 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновок, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження                              № 14-140цс18, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21).
		Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду  від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження                       № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі
		№ 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та інших. Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94))».
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірних земельних ділянок, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). 
		 
		Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з  володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у  разі задоволення вимог про витребування на її користь спірних земельних ділянок та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги  
		 
		Отже, суд першої інстанції, з яким у незміненій частині його рішення погодився й  апеляційний суд, виконавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від  09 жовтня 2019 року у цій справі, дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірних земельних ділянок, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянки лісового фонду.
		 
		Також суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відповідачів.
		 
		Водночас, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у  задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в  інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації; визнання недійсними договору оренди від 02 липня 2007 року, відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію  прав та їх обтяжень, апеляційний суд правильно виходив із того, що обраний прокурором спосіб захисту в цій частині також не є належним у спірних правовідносинах, тому суду першої інстанції в задоволенні зазначених вимог прокурора  слід було відмовити саме з цих підстав.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, з огляду на встановлення факту приналежності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та виходячи з принципу jura novit curia, мали  застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, є  необґрунтованими.
		 
		Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). За змістом частини першої статті 13  ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Верховний Суд наголошує на тому, що застосування судом принципу jura novit curia («суд знає закони»), безпосередньо залежить як від предмета пред`явленого позову, так і від конкретних фактичних обставин, встановлених судом у кожній справі окремо.
		 
		У цій справі прокурор, змінивши у ході розгляду справи предмет та підстави позову, остаточно обрав негаторний позов як спосіб захисту порушеного прав держави на спірні земельні ділянки, та наполягав на тому, що підставою у цих спірних правовідносинах є приписи статей 391 ЦК України, 152 ЗК України, та просив захистити порушені права держави шляхом задоволення негаторного позову (про усунення перешкод у користуванні майном шляхом його повернення), тому суд  першої інстанції, з яким у незміненій частині його рішення погодився й  апеляційний суд, розглянувши позов у межах предмета і підстав заявленого позову, дійшов правильного висновку про відмову у  задоволенні позовних вимог прокурора у  зв`язку з обранням ним неефективного способу захисту інтересів держави на землі лісогосподарського призначення. 
		 
		Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних  або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет  та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку  змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу. Подібний правовий висновок викладено в  постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 902/1592/15, від  18 березня 2019 року у справі № 908/1165/17, від 05 червня 2019 року у справі № 909/452/18.
		 
		За наведених вище обставин Верховний Суд вважає, що скаржник належним чином не обґрунтував необхідності застосування судами принципу jura novit curia («суд знає закони») при вирішенні цього спору.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що оскаржуваними розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації, які видано в один день - 21  травня  2007 року, затверджено проєкти землеустрою, розроблені однією землевпорядною організацією - ТОВ «Київоблпроектсервіс», на підставі договорів від  27 березня 2007 року №№ 01-27/03 - 10-27/03, що стосувались 10 суміжно розташованих лісових земельних ділянок; під час прийняття оспорюваних розпоряджень у Київської обласної державної адміністрації було чітке розуміння, що спірні земельні ділянки вилучаються єдиним масивом саме для подальшої передачі їх для нелісогосподарських потреб одній приватній структурі, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права держави на спірні земельні ділянки, що є самостійною підставою для відмови в позові.
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що належним способом захисту прав держави на спірні землі лісогосподарського призначення є негаторний позов, Верховний Суд також відхиляє, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений виключно володільцем майна (виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння), яким держава в особі Кабінету Міністрів України, в інтересах якої прокурором був пред`явлений цей позов, наразі не є. 
		 
		Натомість, як свідчать матеріали справи, що переглядається, дійсними володільцями спірних земельних ділянок є саме відповідачі.
		 
		Тому прокурор, який діє в інтересах держави як власника спірного майна, з  дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати таке майно від особи, яка є останнім його набувачем, та в такому випадку має бути заявлена вимога саме про витребування майна з чужого незаконного володіння, інші вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових  висновків, викладених у постановах Великої Палати   Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від  11  вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 14 листопада 2018 року у  справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від  04  вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц від  22  жовтня 2019 року у  справі № 923/876/16, від 16 червня 2020 року у  справі № 145/2047/16-ц, від  18  січня 2023 року у справі №  488/2807/17, від 20 червня 2023 року у справі №  633/408/18, та  у  постанові Верховного Суду  від 06 лютого 2018 року у справі № 363/1003/15-ц, є  необґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення таким висновкам не суперечать, і встановлені судами  у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є  іншими ніж у справі, яка переглядається. 
		 
		У цій справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд,  виходив з конкретних обставин справи з  урахуванням наданих сторонами доказів.
		 
		У постанові  від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 39) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не  відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не  обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		 
		Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального чи процесуального права.
		 
		Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). 
		 
		Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§  2  рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
		 
		За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає  касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без                          змін, якщо  рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню   без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін із підстав, передбачених частиною першою статті 410 ЦПК України.
		 
		Щодо розподілу інших судових витрат 
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового  розподілу інших судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи  у  судах  першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у  зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції,  немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.  
		 
		Рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник      Судді:І. Ю. Гулейков       Б. І. Гулько       Г. В. Коломієць       Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...