Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 156/848/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Доведення до самогубства.
Надіслано судом: 24.06.2025. Зареєстровано: 25.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/156/17/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023030520000368

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 156/848/24 
		Провадження № 1-кп/156/17/25 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		24 червня 2025 року сел. Іваничі
		Іваничівський районний суд Волинської області у складі :
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іваничі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023030520000368 від 12 травня 2023 року про обвинувачення
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Шахта № 104 Сніжнянського району Донецької області, українця, громадянина України, пенсіонера, особи з інвалідністю 3 групи, мешканця: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 120 Кримінального кодексу України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		потерпілої ОСОБА_6 ,
		в с т а н о в и в :
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		ОСОБА_3 з 01.06.2000 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 . У вказаному шлюбі народилися діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 
		ОСОБА_3 , проживаючи спільно із ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який був його сином, за адресою АДРЕСА_1 , посягаючи на передбачені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII права і свободи людини і громадянина, зокрема право на життя, свободу та особисту недоторканість ОСОБА_12 - сина, вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством при таких обставинах.
		Так, ОСОБА_3 , діючи умисно, систематично, починаючи з малолітнього віку сина, однак точно не встановленої досудовим розслідуванням дати та часу, вчиняв відносно неповнолітнього ОСОБА_12 психологічне насильство, інструментами якого слугували релігійні догми та настанови, які принижували неповнолітнього, нав`язували «правильні» дії та вчинки, примушували відчувати образу, страх, провину та нікчемність, унаслідок чого неповнолітній ОСОБА_12 перебував під впливом хронічного стресу обумовленого психогенними факторами зовнішнього порядку, проживав в умовах вираженої психоемоційної депривацїї і потерпав від домашнього та клерикального (релігійного) насильства, що негативно впливало на потерпілого, спричиняло йому психологічні травмування, заважало адаптовуватись у соціумі та перешкоджало активному функціонуванню його, як особистості. Крім цього, ОСОБА_3 гальмував саморозвиток сина ОСОБА_12 , тиснув на нього психологічно, економічно та фізично і контролював основні сфери його життєдіяльності, зокрема: свідомість (змінював під себе його ідентичність); поведінку (встановлював правила спілкування; визначав як одягатися, харчуватися, працювати і навчатись; куди використовувати фінанси, змушував погоджувати усе з ним); інформованість (спотворював, обмежував інформацію з метою впливу; забороняв книги, інтернет, телебачення; умисно обмежував комунікацію ззовні; перевантажував надмірною кількістю обов`язків, аби не було часу для «саморозвитку»; пропагував свою доктрину, маніпулював гріховністю, яка не вибачається і не забувається; вимагав послуху та підпорядкування); думки (навіював мислення категоріями чорне-біле з різким поділом на добро і зло, по-типу, хто не з нами, той проти нас; почуття (збуджував відчуття провини, маніпулював почуттями навіюючи страх померти за «непослух» і «непокаяніє» у пекельних муках, через хвороби, самогубства, «слабкість» і «бездуховність»), а також систематично жорстоко поводився з неповнолітнім ОСОБА_12 , що виражалось у неодноразовому нанесенні побоїв, які завдали фізичних і психічних страждань останньому.
		Внаслідок домашнього і клерикального (релігійного) насильства з боку ОСОБА_3 неповнолітній ОСОБА_12 проживав в умовах психоемоційної депривацїї і потерпав від нестачі душевного тепла, уваги і емоційної близькості із значущими людьми, через релігійні навіювання спрямовані на безапеляційний послух тільки батька, через жорсткі і спотворені правила внутрішньо-сімейних стосунків (тотальні обмеження, залякування релігійного змісту, примус до покори, до фізичної праці тощо). Все це негативно впливало на саморозвиток ОСОБА_12 , його емоційний стан та порушувало адаптацію у соціумі та перешкоджало активному функціонуванню його як особистості.
		У зв`язку із вищевказаними діями батька неповнолітній ОСОБА_12 перебував в особливому емоційному стані - гострої фрустрації, який розвинувся внаслідок вчиненого проти нього домашнього і релігійного насильства з боку батька ОСОБА_3 . З урахуванням цього, акумуляція негативних переживань у підлітка призвела до імпульсивної поведінки та вчинення самогубства як крайньої форми протесту проти існуючих в родині жорстких правил та девіантних стосунків.
		Так, 12 травня 2023 року близько 19:00 неповнолітній ОСОБА_12 , після незначного конфлікту із матір`ю ОСОБА_6 , маючи накопичення негативних переживань та імпульсивності поведінки (урвався терпець за принципом «останньої каплі»), зумовлюючи самогубство, як крайню форму протесту проти існуючих в родині жорстких правил та девіантних стосунків, вирішив позбутись своєї внутрішньої напруги на тлі відчуття сорому, несприйняття, хронічного страху і образи, безнадійності та безперспективності змінити обставини на краще, не витримавши систематичного приниження людської гідності, жорстокого поводження, вирішив покінчити життя самогубством через повішання. З метою доведення свого умислу до кінця, зайшов на територію неогородженої ділянки, на якій знаходиться нежитлове приміщення та дерева, по вул. Кропивщанська с. Кропивщина Грядівської ТГ Володимирського району Волинської області та використовуючи мотузку, прикріпив її до дерева, в подальшому закріпив за шию та стрибнув вниз. В результаті вказаних дій у ОСОБА_12 виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита травма шиї у виді странгуляційної борозни в верхньому відділі шиї з розвитком небезпечного для життя стану - механічної асфіксії, що знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із смертю і зумовило її настання, за ступенем тяжкості має ознаки тяжкого тілесного ушкодження як небезпечного для життя.
		Такими своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 120 КК України, тобто доведення особи до самогубства, що є наслідком жорстокого з нею поводження, систематичного приниження її людської гідності, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній залежності від винуватого, вчинене щодо неповнолітнього.
		ІІ. Правова позиція сторони обвинувачення.
		Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 19.07.2024 та погоджений прокурором Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_4 .
		Прокурор ОСОБА_4 вважає доведеним те, що обвинувачений діючи умисно, систематично, починаючи з малолітнього віку сина ОСОБА_12 , однак точно не встановленої досудовим розслідуванням дати та часу, вчиняв відносно неповнолітнього ОСОБА_12 психологічне насильство, інструментами якого слугували релігійні догми та настанови, які принижували неповнолітнього, нав`язували «правильні» дії та вчинки, примушували відчувати образу, страх, провину та нікчемність, унаслідок чого неповнолітній ОСОБА_12 перебував під впливом хронічного стресу обумовленого психогенними факторами зовнішнього порядку, проживав в умовах вираженої психоемоційної депривацїї і потерпав від домашнього та клерикального (релігійного) насильства, що негативно впливало на потерпілого, спричиняло йому психологічні травмування, заважало адаптовуватись у соціумі та перешкоджало активному функціонуванню його, як особистості. Крім цього, ОСОБА_3 гальмував саморозвиток сина ОСОБА_12 , тиснув на нього психологічно, економічно та фізично і контролював основні сфери його життєдіяльності, зокрема: свідомість (змінював під себе його ідентичність); поведінку (встановлював правила спілкування; визначав як одягатися, харчуватися, працювати і навчатись; куди використовувати фінанси, змушував погоджувати усе з ним); інформованість (спотворював, обмежував інформацію з метою впливу; забороняв книги, інтернет, телебачення; умисно обмежував комунікацію ззовні; перевантажував надмірною кількістю обов`язків, аби не було часу для «саморозвитку»; пропагував свою доктрину, маніпулював гріховністю, яка не вибачається і не забувається; вимагав послуху та підпорядкування); думки (навіював мислення категоріями чорне-біле з різким поділом на добро і зло, по-типу, хто не з нами, той проти нас; почуття (збуджував відчуття провини, маніпулював почуттями навіюючи страх померти за «непослух» і «непокаяніє» у пекельних муках, через хвороби, самогубства, «слабкість» і «бездуховність»), а також систематично жорстоко поводився з неповнолітнім ОСОБА_12 , що виражалось у неодноразовому нанесенні побоїв, які завдали фізичних і психічних страждань останньому.
		Внаслідок домашнього і клерикального (релігійного) насильства з боку ОСОБА_3 неповнолітній ОСОБА_12 проживав в умовах психоемоційної депривацїї і потерпав від нестачі душевного тепла, уваги та емоційної близькості із значущими людьми, через релігійні навіювання спрямовані на безапеляційний послух тільки батька, через жорсткі і спотворені правила внутрішньо-сімейних стосунків (тотальні обмеження, залякування релігійного змісту, примус до покори, до фізичної праці тощо). Все це негативно впливало на саморозвиток ОСОБА_12 , його емоційний стан та порушувало адаптацію у соціумі та перешкоджало активному функціонуванню його як особистості. У зв`язку із вказаними діями батька неповнолітній ОСОБА_12 перебував в особливому емоційному стані - гострої фрустрації, який розвинувся внаслідок вчиненого проти нього домашнього і релігійного насильства з боку батька ОСОБА_3 . З урахуванням цього, акумуляція негативних переживань у підлітка призвела до імпульсивної поведінки та вчинення ОСОБА_12 12 травня 2023 року близько 19:00 самогубства як крайньої форми протесту проти існуючих в родині жорстких правил та девіантних стосунків.
		Такими діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 120 КК України, тобто доведення особи до самогубства, що є наслідком жорстокого з нею поводження, систематичного приниження її людської гідності, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній залежності від винуватого, вчинене щодо неповнолітнього.
		Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які містяться у документах, висновках експертів, показаннях свідків, експертів, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.
		Під час виступу у судових дебатах прокурор вважає, що надані докази доводять склад кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 і судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності. Прокурор вважає, що поза розумним сумнівом доводяться фактичні обставини кримінального правопорушення (місце, дата, час), які не оспорювались обвинуваченим.
		Під час призначення покарання прокурор вважає за необхідне врахувати відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність однієї обставини, що таке обтяжує і призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 120 КК України у виді 10 років позбавлення волі із застосуванням на підставі ст. ст. 20, 94 КК України примусового лікування та обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду.
		 
		ІІІ. Правова позиція потерпілої сторони.
		Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні просила суд обвинуваченого ОСОБА_3 не карати, оскільки вважає його таким же потерпілим, як і себе. Зазначила, що вона сама не погоджувалася із деякими методами виховання в сім`ї, але не вважає, що ОСОБА_3 бажав смерті комусь із дітей.
		У судових дебатах потерпіла ОСОБА_6 вказала, що не вважає ОСОБА_3 винуватим, оскільки жоден батько не бажає смерті своєї дитини.
		IV. Правова позиція сторони захисту, надані обвинуваченим покази щодо пред`явленого йому обвинувачення.
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину заперечував. 
		Від допиту в судовому засіданні ОСОБА_3 відмовився мотивуючи тим, що потребуватиме багато часу на обдумування та формулювання відповідей на поставлені йому учасниками справи запитання і, щоб не сказати будь-що перед тим не обдумавши, 15.04.2025 обвинувачений ОСОБА_3 надав суду свої письмові показання з приводу пред`явленого йому обвинувачення, посилаючись на ч. 1 ст. 95 КПК України, яка дозволяє надавати покази в письмовій формі під час допиту обвинуваченого щодо відомих йому обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
		Оцінюючи надані письмові показання ОСОБА_3 суд виснував таке.
		Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 42 КПК України обвинувачений має право давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати.
		Відповідно до ч. 1 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.
		Відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.
		Допит - це процесуальна дія, яка являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в ньому участь, спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини по справі.
		Допит у кримінальному провадженні - це процес отримання показань від учасників кримінального процесу, зокрема обвинувачених, свідків, потерпілих та експертів. Допит проводиться з метою з`ясування обставин справи, встановлення істини та отримання доказів для судового розгляду.
		Показання обвинуваченого - усне повідомлення особи, щодо якої обвинувальний акт передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК, про обставини, що підлягають доказуванню, і дається добровільно на допиті в установленому законом порядку.
		Порядок допиту обвинуваченого встановлено ст. 351 КПК України. Так, допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.
		Основна ідея, за якою показання мають надаватися у формі запитань і відповідей, - це надання можливості сторонам після прямого допиту провести перехресний допит для перевірки й можливого спростування наданих показань як доказів.
		Отже, показання обвинуваченого, для того щоб стати доказами, повинні бути отримані при допиті на судовому слідстві в порядку ст. 351 КПК України. Ця ознака показань обвинуваченого характерна способу їх отримання і є підставою для їх відмежування від інших пояснень, заяв, повідомлень обвинуваченого, що не мають доказового значення, але використовуються обвинуваченим для свого захисту.
		Враховуючи вищевикладене, суд розцінює письмові показання ОСОБА_3 як повідомлення своєї позиції, у формі вільних пояснень (тобто пояснень без запитань), оскільки така частина судового допиту, передбачена ст. 351 КПК України для допиту обвинуваченого.
		У письмових вільних поясненнях ОСОБА_3 вказав, що як на досудовому слідстві, такі в суді, він не визнає себе винним у доведенні свого сина ОСОБА_14 до самогубства.
		Що стосується будь-якого релігійного насильства з боку ОСОБА_3 , то обвинувачений вважає це абсолютним вимислом та таким, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Зокрема, ніхто з допитаних судом членів сім`ї, знайомих, сусідів, вчителів не вказали на якесь релігійне насильство до ОСОБА_14 . Більше того, всі свідки дали показання, що дітей, та в тому числі ОСОБА_14 , ОСОБА_3 не заставляв до участі в релігійних зібраннях, не заставляв молитися. У ставленні до релігії в його сім`ї діти були абсолютно вільні. Особисті релігійні сповідування та право на релігійні обряди захищені ст. 35Конституції України.
		Що стосується фізичного насильства, то з показань матері ОСОБА_14 - потерпілої у справі слідує, що десь більше року до самогубства сина, ОСОБА_3 вже не карав його фізично. Те саме ствердили суду допитані свідками діти ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
		Щодо психологічного насильство відносно ОСОБА_15 вважає, що контролювати сфери життєдіяльності малолітнього сина - це був його прямий обов`язок, як батька. Звинувачення у забороні книг ОСОБА_3 взагалі вважає прямою нісенітницею, так як сподівається, що суд звернув увагу на показання свідків, в тому числі вчителів, що ОСОБА_14 читав дуже багато, був активним читачем шкільної бібліотеки.
		Користуватися сину інтернетом ОСОБА_3 не забороняв, а обмежував. Так, ОСОБА_14 навчанні використовував мобільний телефон матері, на цьому ж телефоні разом з матір`ю та сестрами дивився кінофільми. Також обвинувачений вважає встановленим судовим розглядом факт користування ОСОБА_14 через телефон соціальними мережами. Для зв`язку із сім`єю у ОСОБА_14 вже декілька років до самогубства був простенький «кнопочний» телефон.
		Що стосується економічного насильства, то ні повідомлена ОСОБА_3 підозра, ні вручений обвинувальний акт не містять жодної конкретизації в чому воно проявлялося. Зроблене досудовим слідством покликання в обвинувальному акті на контроль ОСОБА_3 за використанням ОСОБА_14 фінансів, на думку обвинуваченого, не можна розцінювати, як одну з форм домашнього насильства. Такий контроль ОСОБА_3 вважає цілком доречним, як з чисто людської, так і з правової точки зору, зважаючи на тодішню ОСОБА_14 часткову цивільну дієздатність.
		В процесі судового слідства прокурор не навів жодних доказів того, в чому полягало домашнє психологічне насильство ОСОБА_3 в плані як ОСОБА_14 мав харчуватися, як навчатися та як одягатися.
		Висновок посмертної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи про причину самогубства ОСОБА_14 - як форму протесту проти жорстких правил та девіантних стосунків обвинувачений розцінює як припущення експертів. Покази експертів в тій частині ОСОБА_3 вважає вкрай суперечливими: так, з одного боку експерти вказують, що індивідуальні психологічні особливості ОСОБА_14 можна було б дослідити лише прижиттєво, а з другої сторони роблять категоричний висновок про причину суїциду.
		Всі члени сім`ї ОСОБА_16 та близькі до сім`ї свідки висловили в суді думку, що причиною суїциду ОСОБА_14 були саме відносини в школі, зокрема, систематичне цькування дітей обвинуваченого, знущання над ними, особливо над малолітнім ОСОБА_17 . ОСОБА_3 вважає, що експерти свідомо проігнорували наявні у справі та в їхньому розпорядженні на час проведення експертизи показання на досудовому слідстві цілого ряду малолітніх свідків про знущання однокласників над ОСОБА_17 , про спроби ОСОБА_14 захистити ОСОБА_18 . ОСОБА_3 дивує позиція суду, який своєю ухвалою від 02.04.2025 року відмовив його захисникові у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів кримінального провадження протоколів допиту малолітніх свідків від 18.05.2023 року. Частково показання даних малолітніх свідків використані експертами при проведенні комплексних експертиз, а відтак, обвинувачений вважає, що суд мав би їх також використати як експертний матеріал при оцінці експертних висновків в нарадчій кімнаті.
		Чомусь експертам не спала професійна думка, що самогубство ОСОБА_14 вчинив після того, як мати ОСОБА_19 (потерпіла у справі)повернулася з батьківських зборів, на яких ОСОБА_18 звинуватили в крадіжці. Обвинувачений припускає, що швидше за все, що саме усвідомлена ОСОБА_14 безсилість у протистоянні шкільній мафії і була тією останньою каплею, про яку говорять експерти. Саме це і стало рішенням малолітнього сина ОСОБА_14 покінчити життя самогубством через безнадійність та безперспективність змінити обставини на краще.
		Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_14 старанно навчався, дуже любив читати, в школі був активний, завжди життєрадісний. В день самогубства однокласники не помічали в його поведінці якоїсь аномалії. Таким чином, скоєний сином суїцид став раптовим та непередбачуваним кроком дитини, передусім, виходячи з його індивідуальних психологічних особливостей. Такий вчинок ОСОБА_14 ніхто з рідних не міг передбачити.
		В ситуації із самогубством ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , як батько дитини, є таким же самим потерпілим, як і мати - ОСОБА_6 . Обвинувачений висловив думку, що, якби досудове слідство з самого початку не стало на шлях пошуку винних серед «інакомислячих», та не дало можливості навчальному закладу приховати докази булінгу дітей сім`ї ОСОБА_3 , на сьогодні в суді обвинуваченими були б ті, хто реально винен у смерті ОСОБА_14 та приховав від суду правду, даючи в судовому засіданні явно неправдиві покази.
		ОСОБА_3 вказує, що свідомий того, що винесення у цій справі виправдувального вироку потребує, крім відчуття справедливості, ще й значної сили волі та духу відстояти цю справедливість, однак, все таки вірить, що якщо не в першій, то в вищих судових інстанціях стосовно нього буде постановлено справедливий, а не замовний вирок.
		 
		Слід зазначити, що коли обвинувачений на стадії допиту обвинуваченого надав вільні пояснення в письмовій формі, а надалі відмовився відповідати на будь-які запитання, суд повинен урахувати це при оцінюванні цих показань як доказів. 
		Хоча прокурор (який у кримінальному процесі представляє державу) не користується правами людини, переліченими в ст. 6 Конвенції, він з огляду на принцип змагальності має право перевірити достовірність наданих показань, поставивши питання під час допиту. Якщо прокурор не мав такої можливості, суд ураховує факт відмови відповідати на запитання при оцінюванні достовірності показань обвинуваченого як доказів.
		З огляду на вищевикладене, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 надав вільні пояснення, однак відмовився відповідати на запитання, внаслідок чого учасники кримінального процесу були позбавлені можливості здійснити допит обвинуваченого відповідно до вимог ст. 351 КПК України, суд виснував, що викладена у вільних поясненнях позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо висунутого йому обвинувачення є суб`єктивним відображенням подій та фактів самого обвинуваченого, стратегією захисту, направленою на уникнення ним кримінальної відповідальності.
		Оскільки, нормами чинного КПК України не передбачено допиту обвинуваченого шляхом надання ним письмових показань, враховуючи відмову обвинуваченого ОСОБА_3 від усного допиту у визначеному ч. 1 ст. 351 КПК України порядку, то суд обмежився оцінкою показань обвинуваченого, викладених у письмовій формі.
		У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що його справа показала, що він - справжній християнин і саме тому на нього здійснюється атака і його переслідують за його віру. Останні дев`ять років ОСОБА_3 не втручається у виховання дітей, бо хворіє. Він - «капітан великого корабля», а тому вважає, що має бути дисципліна. У нього все ідеально, і тому йому заздрять. Вважає все маніпуляцією, оскільки факти відсутні.
		Прокурор все перекрутила. Він нічого дітям не забороняв, лише добре робив, вважає, що кримінальна справа щодо нього сфабрикована.
		У ОСОБА_3 все виховання ґрунтується на Біблії, і суд - це проти Біблії.
		ОСОБА_3 вважає, що при їхній бідності, сім`я багато жила. Сім`я ОСОБА_68 - прекрасна сім`я. А в людей говорить заздрість. Це все обман і наклепи. Діти на землі не працювали, він сам робив обрізку дерев.
		Освіта - це «ракова пухлина» в державі, бо корупція, безлад, вчителі не навчають дітей, а дистанційне навчання - повний абсурд.
		Відсутність батьківського виховання, на думку обвинуваченого, призводить до того, що діти ростуть ледарями і нічого не вміють, а батьків принижують.
		Любов ОСОБА_3 проявляється у турботі про дітей. Бог дав ОСОБА_3 мудрості розподілити всю роботу: Ольга одне робить, діти - інше, а він - хворіє.
		ОСОБА_3 не вважає, що в його діях є вина.
		ОСОБА_3 визнав, що бив дітей, але рідко, бо їх багато і таким чином він їх виховував. Але діти в нього хороші та виховані правильно, а школа - дітей дурить.
		Інші висловлювання обвинуваченого в судових дебатах та останньому слові зводилися до його незгоди із суттю інкримінованого йому обвинувачення.
		Отже, обвинувачений ОСОБА_3 під час судових дебатів частково визнав факт застосування «дисциплінарних заходів», однак повністю заперечував, що таким чином бажав довести до самогубства. Він стверджував, що його дії мали виховну мету, мотивовану релігійними переконаннями та бажанням «захистити» родину від зовнішніх впливів. Проте така позиція обвинуваченого не узгоджується з об`єктивними матеріалами справи, які підтверджують наявність систематичних обмежень, контролю та пригнічення особистості потерпілого.
		У судових дебатах захисник обвинуваченого  ОСОБА_5 наполягав на тому, що позиція захисту щодо невинуватості ОСОБА_3 в інкримінованому йому правопорушенні залишається незмінною, а висунуте ОСОБА_3 обвинувачення не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами, які б доводили склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 120 КК України. На думку захисника, до самогубства ОСОБА_12 могло довести жорстоке з ним поводження та систематичне приниження людської гідності в школі і ці відносини, що склалися до ОСОБА_20 і всіх членів його сім`ї у Грядівському ліцеї, на думку захисника, стало причиною самогубства ОСОБА_12 .
		V. Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		У силу ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю і кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 120 КК України.
		Незважаючи на невизнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 , його вина повністю підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, досліджених судом безпосередньо в судовому засіданні:
		1) В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , яка є дружиною обвинуваченого, надала показання, що протягом року вони з ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, а у 2000 році вони одружилися через вагітність ОСОБА_6 . До одруження з ОСОБА_3 вона сповідувала християнство.
		У 2000 році ОСОБА_3 прийняв хрещення, а у 2001 році - вона. Після цього вони почали ходити на зібрання.
		У неї з ОСОБА_3 різні прізвища, бо ОСОБА_6 не бажала змінювати прізвище через необхідність зміни всіх її документів. 
		Протягом сімейного життя ОСОБА_3 ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності не притягався. На момент одруження ОСОБА_3 не мав проблем із залежностями, однак задовго до одруження він був наркоманом, що потерпілій відомо як зі слів самого обвинуваченого, так і зі слів його матері.
		У ОСОБА_3 є рідна сестра, яка проживає у м. Нововолинську, з якою протягом останніх 15 років він не спілкується через те, що не співпадають погляди на життя та виховання, з огляду на релігійність ОСОБА_3 
		ОСОБА_6 у ОСОБА_3 є третьою дружиною. Перша дружина ОСОБА_3 померла, друга - розлучилася з ним поки він перебував на заробітках. У ОСОБА_3 від попередніх шлюбів є діти, однак ОСОБА_3 спілкується лише з ОСОБА_21 - сином від першого шлюбу.
		До шлюбу з ОСОБА_3 ОСОБА_6 вже виховувала дев`ятирічну дочку - ОСОБА_22 , яка після одруження ОСОБА_6 та ОСОБА_3 проживала разом з ними.
		Після одруження сім`я проживала в орендованій квартирі в м. Нововолинську. ОСОБА_6 працювала помічником вихователя у садочку, а ОСОБА_3 - недовго охоронцем у магазині «Вест» в м. Нововолинську. Згодом ОСОБА_3 оформив опіку над сусідкою-бабусею, якою опікувався декілька років. Після цього ОСОБА_3 не працював, і досі ніде не працює. ОСОБА_3 не міг працювати за станом здоров`я, бо отримав інвалідність по зору, а згодом почав хворіти - його болять ноги. До лікарів ОСОБА_3 не звертався, бо, на його думку, Бог - лікар. Сім`я існувала і харчувалася за кошти від соціальної допомоги, пенсії ОСОБА_3 та заробітної плати ОСОБА_6 . 
		У 2006 році переїхали у с. Кропивщину Володимирського району, і тоді ОСОБА_3 перестав допомагати ОСОБА_6 з дітьми, бо їздив проповідувати, а вона була вдома з дітьми. Діти пішли в школу в с. Гряди Володимирського району Волинської області. Чоловік займався просвітницькою діяльністю: їздив проповідувати, розказував людям про слово Боже, про Біблію, роздавав літературу про Бога. Гроші за це він не отримував. Згодом обвинувачений був переважно вдома. Спочатку сім`я належала до церкви у м. Нововолинськ, як християни - умовєнци, а потім вийшли. Коли діти були маленькі, то ходили до церкви, а згодом зібрання проходили у них вдома. ОСОБА_3 не змушував дітей брати участь у зібраннях.
		Під час подружнього життя із ОСОБА_3 були випадки, ситуації, які їй не завжди подобалися, однак вона смирялася, бо чоловік - голова сім`ї. Це був свого роду тиск на неї.
		У сімейному житті ОСОБА_6 дотримувалася того принципу, що жінка повинна слухати чоловіка, тому вона завжди слухалася ОСОБА_3 . Чоловік - глава сім`ї і він виховував дітей. Її думка нічого не вартувала. 
		З ОСОБА_3 у ОСОБА_6 семеро дітей, які за характером були трохи сильнішими і слабшими. Сильнішими були ОСОБА_14 , ОСОБА_23 і ОСОБА_24 діти більше слухалися ОСОБА_3 . Батько виховував дітей у строгості, діти боялися і слухалися ОСОБА_3 . Ставився ОСОБА_3 до всіх дітей однаково, в тому числі і до дочки ОСОБА_6 від попереднього шлюбу - ОСОБА_25 .
		Вся сім`я жила на соціальну допомогу, якою розпоряджався ОСОБА_3 п`ятнадцять років ОСОБА_6 перебувала у декретній відпустці, а заробітну плату витрачала на себе і потреби сім`ї. ОСОБА_3 витрачав соціальну допомогу держави на їжу та комунальні послуги. ОСОБА_3 займався закупівлею необхідних продуктів харчування. Переважно дітей забезпечували вживаним одягом із гуманітарної допомоги. Одяг зберігали на горищі будинку. Новий одяг дітям купували зрідка, оскільки ОСОБА_3 вважав, що якщо є одяг на горищі, то навіщо купувати. 
		У дітей виникали питання чому їхній стиль життя саме такий. 
		Всі діти носили одяг, наданий гуманітарною допомогою, оскільки діти, окрім школи, нікуди не ходили. Одяг дітям не подобався: із шкільного віку молодших класів дівчатка повинні були носити довгі спідниці, а штани носити було заборонено. Протистояти чоловікові і щось зробити ОСОБА_6 не могла. Вже пізніше дівчата могли одягатися так, як їм подобалося.
		Батько наполягав, щоб діти спілкувалися тільки між собою, оскільки спілкування «у світі» до добра не доводить, а під «світом» ОСОБА_3 розумів всіх інших людей, які не належать до їхньої церкви. Діти друзів не мали.
		На момент смерті її сина ОСОБА_14 вони вже не відвідували церкву у м. Нововолинську, оскільки їх виключили і у них вже була домашня церква, тобто вони збиралися вдома, ОСОБА_3 - пастор. З церкви у м. Нововолинську спочатку за непослух виключили ОСОБА_26 за те, що їм не подобалося те, що він проповідував. Згодом у 2010 році з церкви виключили й ОСОБА_6 за те, що послухала чоловіка і не ходила на зібрання. Зібрання в домашній церкві проходили так, що кожного вечора учасники читали і розбирали ОСОБА_27 : ОСОБА_6 , ОСОБА_28 , по телефону - ОСОБА_29 , ОСОБА_30 з м. Луцька, ОСОБА_31 . Дітей не примушували брати участь у зібраннях. По неділях відбувалися зібрання, на яких проповідували ОСОБА_3 та ОСОБА_31 . ОСОБА_3 сам себе назвав пастором. Домашня церква офіційно зареєстрована не була.
		ОСОБА_32 , 1982 року народження - жінка, яку тринадцять років тому після поїздок з проповідуванням ОСОБА_3 привіз додому як гостю і яка залишилася проживати разом із сім`єю ОСОБА_3 . У якому статусі ОСОБА_30 проживала в сім`ї ОСОБА_6 невідомо, однак ОСОБА_3 називав ОСОБА_33 прийомною дочкою, при цьому жодних офіційних документів на підтвердження цього у ОСОБА_3 не було. ОСОБА_30 допомагала по господарству, їжу готувала для ОСОБА_3 . ОСОБА_6 негативно віднеслася до того, що з ними в сім`ї почала проживати ще одна жінка. З появою ОСОБА_34 став строгіше відноситися до ОСОБА_6 і до дітей, з`явилось більше заборон: діти гуляли тільки на території подвір`я; діти ні з ким не спілкувалися, тільки між собою; на заходи, які проводилися в школі діти не ходили; дні народження не святкували, оскільки ОСОБА_3 казав, що це свято свого «Я»; Новий рік та релігійні свята взагалі не святкували, оскільки ОСОБА_3 казав, що святкувати не можна. 
		ОСОБА_35 приїхала на допомогу ОСОБА_6 і переїхала до них проживати тоді, коли народився ОСОБА_14 . ОСОБА_6 казала ОСОБА_3 про те, що їй не подобається, що ОСОБА_30 проживає з ними, але жодної реакції від ОСОБА_3 не було. Романтичних стосунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_36 вона не помічала. Матеріально ОСОБА_30 в сім`ю не вкладалася, ніде не працювала, жила на гроші сім`ї. ОСОБА_3 спочатку дозволяв ОСОБА_37 повчати дітей, однак пізніше заборонив. ОСОБА_30 живе у будинку з ОСОБА_3 і по сьогодні.
		Коли діти хворіли, ОСОБА_3 молився, дух зцілював. До лікарів вони майже ніколи не зверталися, обходилися молитвою і народними методами.
		У їхньому будинку є три жилі кімнати, кухня, їдальня. Всі мешканці у будинку проживали по принципу чоловіки і жінки проживають окремо: ОСОБА_38 проживала у окремій кімнаті, ОСОБА_6 з дівчатками - у одній кімнаті, а ОСОБА_3 з хлопцями - в іншій.
		Робота по домогосподарству між членами сім`ї була поділена: між дівчатами поділено хто готує сніданок, обід і вечерю, а ОСОБА_6 збирала і відправляла хлопців у школу. Надалі протягом дня всі члени сім`ї робили необхідну роботу по домогосподарству.
		В гості ніхто із знайомих до них не приходив. Зокрема, сусідам не подобалося те, щоб їх повчали як жити чи як робити чи проповідували про Бога .
		Вся сім`я їздила на відпочинок ще коли діти були маленькими. Останніми роками на відпочинок сім`єю ніколи не їздили, будь-які розважальні заклади вони ніколи не відвідували.
		Поведінка ОСОБА_3 була такою не одразу, а змінилася поступово. Одного разу ОСОБА_6 викликала службу у справах дітей у зв`язку із ситуацією, яка склалася в сім`ї. Приїхала комісія служби у справах дітей і розмовляли з ОСОБА_3 , потім склали акт, однак жодних дій не вчинили. ОСОБА_6 вважала, що все безрезультатно.
		ОСОБА_3 дітей, зокрема ОСОБА_14 , обіймав дуже рідко. Синів ОСОБА_6 також обіймала дуже рідко, бо це не дозволялося, оскільки хлопці не повинні бути «маминими синками». Також ОСОБА_3 дуже рідко хвалив дітей, а якщо хвалив, то за те, що вони його слухалися. Натомість обвинувачений постійно критикував дітей і робив їм зауваження. На думку ОСОБА_6 поведінка ОСОБА_3 до дітей не була поведінкою люблячого батька.
		ОСОБА_3 збирав дітей і говорив з ними, наставляв їх, проводив виховні бесіди з дітьми коли хтось з дітей провинився. Спочатку ОСОБА_6 була присутня під час таких настанов, але згодом виходила з кімнати, бо їй не подобалося як ОСОБА_3 говорив і вона не погоджувалася з настановами ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_6 не чула, щоб ОСОБА_3 підвищував голос чи кричав на дітей. Хоч їй це не подобалося, але чоловіку протистояти вона не могла, тому що чоловік - голова сім`ї. 
		Потерпіла вважає, що діти любили її і не боялися, а ОСОБА_3 діти боялися, та й вона сама спочатку боялася злого погляду ОСОБА_3 . Саму ОСОБА_6 чоловік не бив, а щодо дітей застосовував фізичне насильство змалечку: спочатку (коли діти вже могли самотужки ходити) - тапочком, бо діти повинні слухатись, а у старшому віці - пасок від штанів. ОСОБА_6 чула, як ОСОБА_3 бив дітей, бо діти плакали. Вона заходила в кімнату і просила, щоб не бив дітей. Не те, щоб ОСОБА_3 слухав прохання ОСОБА_6 , однак бити дітей переставав. Такі побиття відбувалися 2-4 рази. 
		ОСОБА_3 бив дітей, у тому числі і ОСОБА_14 , коли той був у віці 11-13 років. Стверджує, що протягом останнього року до смерті ОСОБА_14 , то ОСОБА_3 нікого з дітей не «наказував», тільки говорив з ними.
		Дітям також було заборонено вдома користуватися мобільним телефоном. У ОСОБА_14 мобільного телефону не було тому, бо ОСОБА_3 казав: «це - зло». Натомість у ОСОБА_3 мобільний телефон був. Коли у ОСОБА_14 у школі проводили уроки онлайн, він користувався телефоном ОСОБА_6 . 
		ОСОБА_6 всупереч настановам ОСОБА_3 вирішила і самостійно у порядку черги купувала дітям мобільні телефони за особисті кошти та кошти соціальної допомоги. До ОСОБА_14 черга так і не дійшла.
		Коли ОСОБА_14 було 11-12 років, ОСОБА_40 щовечора з хлопцями дивилися на телефоні фільми. ОСОБА_3 був незадоволений, однак телефон не відбирав.
		Натомість вдома дозволялося читати біблійні книжки. ОСОБА_14 був читачем бібліотеки і часто брав читати книжки додому. ОСОБА_3 не забороняв ОСОБА_14 читати книжки з бібліотеки, бо й міг не знати про те, що ОСОБА_14 читає нерелігійні книжки.
		На батьківські збори у школу ходила тільки ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ніколи не ходив, бо хворів. Назвати ОСОБА_3 батьком, який активно цікавився шкільним життям дітей, ОСОБА_6 не може. Тим, що говорили на батьківських зборах відносно дітей ОСОБА_3 цікавився не завжди. Питаннями школи займалася ОСОБА_6 . До 4 класу з виконанням домашнього завдання дітям допомагала ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ніколи не допомагав. Діти школу пропускали дуже рідко.
		ОСОБА_14 добре характеризувався у школі: добре читав, мав хорошу пам`ять і добре вчився. ОСОБА_14 спілкувався з однокласниками. На батьківських зборах ОСОБА_14 хвалили і в навчанні, і в поведінці. Після школи ОСОБА_14 відвідував гурток, однак який саме вона не знає.
		ОСОБА_6 вважає, що з ОСОБА_14 у неї відносини були хороші, однак про те, що його хвилює він їй не розповідав. Ставлення ОСОБА_14 до ОСОБА_3 і до ОСОБА_6 різнилося: ОСОБА_3 . ОСОБА_14 боявся, однак останнім часом ОСОБА_3 . ОСОБА_14 вже не бив, а на ОСОБА_6 . ОСОБА_14 міг і накричати. Щиро, відверто з ОСОБА_3 . ОСОБА_14 не міг поговорити.
		Чи була у ОСОБА_14 дівчина ОСОБА_6 не відомо. За місяць до смерті вона помітила, що з ОСОБА_14 щось не так: його поведінка змінилася, він став задуманий.
		ОСОБА_41 був з його братом ОСОБА_42 . На момент події ОСОБА_14 був у 7 класі, а ОСОБА_43 у 5 класі.
		ОСОБА_14 міг за себе постояти словесно, а тому ОСОБА_6 не вважає, що до ОСОБА_14 у школі застосовувався булінг. А от однокласники ОСОБА_44 дійсно булили його, бо він не такий як всі - з віруючої сім`ї і захистити себе ОСОБА_45 не міг, і ніхто його захистити не міг. З приводу булінгу ОСОБА_6 зверталася до вчительки і до директора, однак наслідки звернень їй невідомі. ОСОБА_3 на ту ситуацію жодним чином не впливав, ніяк не відреагував.
		Порівнюючи свою сім`ю з іншими віруючими сім`ями, ОСОБА_6 висловила думку, що погане ставлення до її дітей було зумовлене тим, що діти з других віруючих сімей більше собі дозволяли: були більш розкуті і більше собі дозволяли у зовнішньому вигляді.
		Перед смертю ОСОБА_14 у школі проводили батьківські збори, у яких ОСОБА_6 брала участь у класі меншого сина ОСОБА_19 та на яких розглядалося питання, що її син ОСОБА_43 вкрав гроші. Також піднімалося питання щодо негативного відношення дітей до ОСОБА_19 , однак реакція батьків однокласників ОСОБА_19 була така, ніби вони нічого не знали.
		Після батьківських зборів вона поверталася додому, дівчата та ОСОБА_43 її зустрічали. По дорозі додому вона запитувала ОСОБА_19 як так сталося, що його звинуватили. ОСОБА_46 такі питання не сподобалися, і він залишився на вулиці на дорозі, а вона з дівчатами пішла додому. Тоді вона попросила ОСОБА_14 піти за ОСОБА_42 , незадовго вони вдвох повернулися додому.
		З ОСОБА_3 результати батьківських зборів вона не обговорювала. Вона повернулася додому і розпитувала, а ОСОБА_14 почав сваритися на ОСОБА_18 , тому вона і захистилася. ОСОБА_14 не був сильно знервований і пішов. А через деякий час вона дізналася від сусідів про те, що ОСОБА_14 вчинив самогубство. 
		ОСОБА_14 був емоційним та імпульсивним. Батька слухався, боявся. Бунту у ОСОБА_14 проти наданих батьком настанов не було. ОСОБА_3 міг застосувати фізичне насильство у разі, якщо ОСОБА_14 не робив саме так, як йому було сказано.
		Про булінг над ОСОБА_47 дізналася від самого ОСОБА_19 . За рік до смерті ОСОБА_14 був випадок, коли діти зняли з ОСОБА_19 штани і фотографували його. 
		У день трагедії сварка між ОСОБА_6 і ОСОБА_14 почалася щодо того, що ОСОБА_6 захищала ОСОБА_19 . Після цього ОСОБА_14 пішов з дому.
		Смерть ОСОБА_14 вони з ОСОБА_3 не обговорювали, бо ОСОБА_26 себе вважає головою сім`ї, а вона - ніхто, щоб обговорювати такі питання. У тому, що сталося ОСОБА_3 винив школу, оскільки через віру їхніх дітей називали «штунди» і ставлення до їхніх дітей було не таким, як до інших дітей. Крім школи ОСОБА_3 у смерті сина винив її (потерпілу ОСОБА_6 ), бо вона не слухалася ОСОБА_3 : перестала ходити до нього на зібрання і почала чинити так, як вона вважає за потрібне.
		Потерпіла переконана, що смерті ОСОБА_14 обвинувачений не бажав, хоч у ОСОБА_3 є певні погляди і певне розуміння. У сім`ї не було прийнято планувати майбутнє, ставити цілі, мріяти про те, ким хочеш стати. День пройшов, то треба бути вдячним ОСОБА_48 за це. Завданням життя для дівчат було народження дітей, а хлопців - змужніти та бути главою сім`ї.
		Дозвілля діти проводили вдома з телефонами, а у кого телефонів не було, наприклад, у хлопців, то ходили гуляти, або ремонтувати велосипеди чи робили щось по дому.
		ОСОБА_6 вважає, що психологічний клімат у сім`ї не був доброзичливим, що вона пов`язує зі страхом перед покаранням. Переважаюча емоція у сім`ї - страх.
		ОСОБА_49 у сімнадцятирічному віці у зв`язку із навчанням переїхала проживати до діда в с. Будятичі. ОСОБА_3 казав, що вдома треба допомагати, а ОСОБА_25 хотіла вчитися. Зі слів ОСОБА_25 переломний момент був коли вона повернулася після пробіжки на шахті додому - батько її бив, і їй це не сподобалося, тому вона пішла з дому проживати до діда. Після переїзду, ОСОБА_25 в гості до них не приходила, лише один раз - коли народився ОСОБА_14 . ОСОБА_25 боялася ОСОБА_3 через строгість, бо треба все робити так, як сказав батько; якщо не послухаєш - буде покарання ременем. І такі правила стосувалося всіх дітей з малку. Згодом ОСОБА_25 виїхала проживати в Америку. Зв`язок ОСОБА_6 та ОСОБА_25 не підтримують, бо ОСОБА_25 заблокувала матір звинувачуючи її утому, що раніше не покинула ОСОБА_3 
		ОСОБА_3 забороняв ОСОБА_6 та дітям спілкуватися з дідусем (батьком ОСОБА_6 ), який не схвалював шлюб ОСОБА_3 і ОСОБА_6 через те, що ОСОБА_3 вминулому був наркозалежною особою.
		Перша спільна з ОСОБА_3 дитина - ОСОБА_50 зараз проживає у Канаді. Після 11 класу ОСОБА_50 самостійно покинула дім та поїхала на заробітки, а згодом виїхала проживати у Канаду. Коштів на навчання ОСОБА_51 сім`я не мала. ОСОБА_50 приїжджала в гості. З ОСОБА_52 підтримує зв`язок.
		ОСОБА_53 у 15 років пішла з дому тому, що батько її вдарив і їй це не сподобалося. Спочатку знімала квартиру у м. Нововолинську, а згодом переїхала проживати в м. Луцьк. ОСОБА_3 не обговорював з ОСОБА_6 ситуацію, що склалася з дочкою, оскільки він - глава сім`ї, а ОСОБА_6 (дружина) - ніхто. Рішення приймалися виключно ОСОБА_3 і останнє слово було тільки за ним. ОСОБА_54 приїжджала один раз.
		Причиною того, що діти в ранньому віці покидали дім, вважає їхнє бажання жити, так як вони хотіли, а не так, як змушує батько.
		ОСОБА_3 спілкується з дітьми тільки тоді, коли вони дзвонять, а сам до них не дзвонив. ОСОБА_3 казав, що якщо потрібна буде фінансова допомога, то він дівчатам допоможе.
		Дочка ОСОБА_30 після школи пішла вчитися в училище, згодом влаштувалася в с. Кропивщина працювати на фабриці, однак звільнилася через віддаленість місця роботи від місця проживання. Після цього ОСОБА_30 не працювала. ОСОБА_3 працювати ОСОБА_37 не забороняв, але казав займатися садом і городом, а не вчитися. ОСОБА_55 займалися всі члени сім`ї, діти - із шкільного віку.
		Дочка ОСОБА_56 закінчила дев`ять класів і вчилася на швачку в училищі, що в с. Будятичі. Згодом зрозуміла, що така професія не для неї, тому покинула навчання в училищі і пішла у вечірню школу в 11 клас. На момент події дочка ОСОБА_57 навчалася у школі у дев`ятому класі, а ОСОБА_43 - у п`ятому.
		Після смерті ОСОБА_58 від ОСОБА_3 переїхала, бо не могла там знаходитися, оскільки все довкола нагадувало їй про сина. Вважає, що і її моральний стан, і дітей покращився.
		На даний час ОСОБА_6 та ОСОБА_3 все ще перебувають у зареєстрованому шлюбі. На тепер неповнолітнім є ОСОБА_43 , якого ОСОБА_3 не утримує. Коли діти приходять до ОСОБА_3 , він дає їм те, що має з городу і саду. Солодощі дітям не купує. На які кошти зараз живе ОСОБА_3 їй невідомо. 
		Свою сім`ю ОСОБА_6 назвати зразковою не може, бо всі діти нещасні ідо сьогодні і не можуть спілкуватися належним чином один з одним. Через те, що діти спілкувалися тільки один з одним, вони не вміють спілкуватися з іншими людьми (з соціумом). Разом з тим, потерпіла наголосила, що діти тата люблять.
		Про доньку ОСОБА_60 розповіла, що вона орендувала квартиру у м. Луцьк. Повернувшись із заробітків, в один з вечорів до неї прийшли коліжанки, вони щось святкували. ОСОБА_54 випала із шостого поверху. Кримінального провадження за даним фактом не порушено. Після цієї події ОСОБА_6 навідувалася у квартиру, де ОСОБА_23 проживала, однак, враховуючи те, що ОСОБА_54 перед смертю повернулася із заробітків, проте грошей у квартирі вона не знайшла. Смерть ОСОБА_61 у сім`ї не обговорювали, бо було боляче повертатися до тієї теми і діти були налякані.
		На похованні ОСОБА_62 був присутній, а у ОСОБА_63 , бо казав, що погано себе почуває.
		На момент трагедії у будинку проживало семеро людей: ОСОБА_3 , вона ( ОСОБА_6 ), ОСОБА_64 і четверо дітей.
		Офіційно діагноз у ОСОБА_3 стосовно сліпоти на одне око, а з його слів він скаржився на те, що болять ноги, кров погано циркулює, має підвищений рівень цукру, простатит. Через це біля будинку ОСОБА_65 працював з перервами. Хвороба ОСОБА_3 на участь у вихованні дітей не вплинула.
		Крім заробітної плати ОСОБА_6 , пенсії ОСОБА_66 , державної соціальної допомоги, поки діти були малі сім`я отримувала від релігійних громад матеріальну підтримку - одяг.
		ОСОБА_14 взагалі не приймав участі у зібраннях. ОСОБА_6 вважає, що релігійного насильства над ОСОБА_14 зі сторони ОСОБА_66 не було.
		ОСОБА_65 нікого не обмежував у їжі, однак було чітке правило і визначено хто готує сніданок, обід і вечерю. Приготоване їли всі разом. Солодощі купувала ОСОБА_6 і розподіляла між всіма членами сім`ї. Сім`я постійно вживала молочні продукти і м`ясо. Овочі з городу, фрукти - з їхнього саду. Діти їли солодощі, якими пригощали їх у школі, однак ОСОБА_3 про це не знав. ОСОБА_3 дозволяв їй самостійно розпоряджатися її коштами.
		З одинадцяти років ОСОБА_14 мав обов`язок копати город лопатою. Город також копали і дівчата, і ОСОБА_67 . Діти всі по черзі поливали дерева у саду. ОСОБА_43 лінивий, і в городі нічого не робив; інколи збирав ягоди.
		ОСОБА_14 був записаний в сільську бібліотеку і був активним читачем книжок. ОСОБА_65 не перевіряв літературу, яку читав ОСОБА_14 , бо й не знав про те, що саме ОСОБА_14 читав.
		ОСОБА_14 мав свою сторінку в інстаграмі і брав у ОСОБА_6 телефон, щоб користуватися своєю сторінкою. Власного телефона ОСОБА_14 не мав.
		Про те, що ОСОБА_14 вів особисті записи ОСОБА_6 не знала.
		ОСОБА_14 негативно ставився до алко- і наркозалежних людей.
		Вимогою ОСОБА_3 до одягу ОСОБА_14 (та й інших дітей) було, щоб одяг був охайний. ОСОБА_3 казав ОСОБА_14 одягатися скромно, бо він мужчина і він не повинен красуватися. При цьому весь одяг, у який одягалися діти зберігався на горищі та був вживаний, і часто - то замалий, то завеликий. Якщо вживаний одяг ОСОБА_14 був завеликий чи замалий, перед початком навчального року ОСОБА_6 купувала йому новий - по розміру.
		ОСОБА_14 на емоціях міг висловлювати невдоволення та обурення методами виховання, повчання, настанов, однак на відкритий бунт не йшов. Фізичного опору батькові ОСОБА_14 не вчиняв. Якщо батько брав ремінь, то ОСОБА_14 мусів йти в кімнату, щоб його бити. Коли діти були меншими ОСОБА_6 їх всіх била тапочками, а ОСОБА_3 - ременем.
		Непослух ОСОБА_14 полягав у тому, що він робив наперекір тому, що наказував робити ОСОБА_3 .
		У настановах ОСОБА_3 щодо дітей вона участі не брала. Настанови полягали у обговорюванні між ОСОБА_3 та дітьми конфліктних ситуацій і того, як треба поступати.
		Порізів на зап`ясті ОСОБА_14 ОСОБА_6 не бачила.
		За місяць до самогубства вона помітила, що з ОСОБА_14 щось не так і запитувала його, однак син нічого їй не відповідав.
		ОСОБА_6 вважає потерпілими у кримінальному провадженні і себе і ОСОБА_66 , оскільки ОСОБА_14 був їхнім сином.
		ОСОБА_6 також вважає себе потерпілою від дій ОСОБА_66 , зважаючи на те, що відбувається в їхній сім`ї. Вважає, що обстановка у сім`ї була не здорова. На думку ОСОБА_6 ОСОБА_3 погано виховав дітей, бо діти не пристосовані до життя у суспільстві. Що стало підставою для такого вчинку ОСОБА_14 вона припустити не може.
		ОСОБА_6 самостійно вихованням дітей не займалася, оскільки щоб будь-що зробити всі діти ходили за дозволом до батька ОСОБА_3 .
		Емоційно-психологічний настрій, який сформувався в сім`ї ОСОБА_68 , всі її члени вважали добрим, оскільки жили в ньому й іншого не знали.
		В ОСОБА_6 були емоції страху за те, що коли діти щось не так зробили, то їх будуть наказувати; щоб все було добре з дітьми. ОСОБА_6 переживала за дітей, коли батько їх бив. Також була й радість за дітей.
		Також в ході судового розгляду, під час допиту свідок ОСОБА_69 стверджувала, що коли ОСОБА_70 з дітьми приїжджали до неї в гості, то вони їздили на каток. Потерпіла ОСОБА_6 уточнила, що це було вже після смерті ОСОБА_14 . Також доповнила, що коли ОСОБА_69 приїжджала разом із своїми дітьми у гості до ОСОБА_68 , проживала разом із сім`єю місяць-півтора, то витрати на харчування ОСОБА_69 з її дітьми несла сім`я ОСОБА_68 .
		 
		2) В судовому засіданні свідок ОСОБА_10  яка є дочкою обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_6 , суду показала, що закінчила вечірню школу. Анна є четвертою дитиною у сім`ї. У сім років пішла у школу, в садочок не ходила, бо було з ким гратися (брати і сестри).
		Період, коли ОСОБА_25 проживала разом з ними у сім`ї, вона не пам`ятає. 
		ОСОБА_71 у сімнадцятирічному віці пішла з дому (2017-2018 р.), бо поїхала на роботу. ОСОБА_56 вважає, що ОСОБА_71 пішла з дому через те, що їй не подобалося яка у них була сім`я: в селі і в школі до них ставилися не так, як до інших. Припускає, що причиною цього могло бути те, що в них не було всього, що було в інших, наприклад, комп`ютера, телевізора.
		Коли в класі учнів пересаджували місцями, хлопці завжди казали, що не хочуть сидіти поруч із ОСОБА_72 . Щодо інших дітей було таке ж ставлення. В селі відносно них завжди ходили плітки накшталт, що всі члени сім`ї ОСОБА_68 сплять на одному ліжку.
		Клімат у сім`ї ОСОБА_56 вважає благополучним, хоча до початкових класів дівчатам не дозволялося ходити одягненим у штани, не дозволялося виступати на всіх шкільних святах. Дні народження святкувати теж не можна було, бо зі слів батька тоді росте своє «Я». Батько також не дозволяв дітям мати телефони, однак коли стали старші і матір телефони купила, то батько з приводу цього вже нічого не казав. У ОСОБА_14 телефону не було. 
		Коли діти ще не ходили в школу, то їм приходили посилки з Америки, а згодом всі одягалися в одяг з гуманітарки, який зберігався на горищі будинку. Коли не вистачало якихось речей, то матір купувала новий одяг на базарі. 
		Коли їй було 13-15 років і у неї ще не було телефону, то вони ходили дивитись телевізор до сусідки баби ОСОБА_73 . Батько про це не знав, бо забороняв дивитися телебачення, а коли дізнався то сварив і казав до сусідки не ходити.
		Книжки читали: романи і художню літературу.
		Вважає, що батько до них (дітей) фізичного насильства не застосовував, не бив, але наказував: в куток ставив, ременем бив. Фізичне насильство, у розумінні ОСОБА_74 , це коли можуть залишитись синці чи інші ушкодження. 
		Батько наказував за непослух: якщо діти побилися між собою ставив у куток, а якщо збрехали - бив ременем. Інші діти не бачили, як батько їх наказував. Батько наказував всіх дітей. ОСОБА_75 батько наказував з 13 років. Востаннє батько наказував ОСОБА_75 у 16 років. Протягом останніх років батько дітей сильно не наказував.
		Час від часу батько збирав всіх дітей розказував їм про життєві ситуації, бо він багато пережив, і не хотів щоб діти повторили його досвід. Пояснював, чому не потрібно виступати на свята (щоб не росло їхнє «Я»), казав, щоб між собою не сварилися, міг приводити приклади ситуацій з Біблії.
		Після того, як на ОСОБА_19 впала підозра, що він вкрав гроші, батько зібрав всіх дітей і обговорював цю ситуацію.
		Батько наказував ОСОБА_14 , як і всіх дітей. Наприклад за те, що ОСОБА_14 з ОСОБА_42 часто билися і сварилися. Коли ОСОБА_14 сварився з дівчатами, то батько його теж наказував, якщо ОСОБА_14 був винен. З ОСОБА_76 були найближчі.
		Коли були меншими, до них у гості приходили діти. Батько розрізняв релігійних і віруючих людей. Батько не забороняв дружити з іншими дітьми, однак казав, що краще не дружити з віруючими дітьми (баптисти, п`ятидесятники), бо у них поняття інші: не можна курити, матюкатися, вживати алкоголь, як це роблять віруючі. Також і тому, що віруючі вони не виконують у повному обсязі Біблію.
		Батько казав, що добре було б якби спілкувалися з його церквою.
		Кожного вечора по телефону відбувалися зібрання, батько проповідував і один раз на місяць всі збиралися у с. Кропивщині, бо було причастя.
		Тітка ОСОБА_38 приїхала до них, коли вони ще були малими перед народженням ОСОБА_14 . Допомагала матері, а тепер доглядає за батьком, бо той хворіє. Матір робила зауваження ОСОБА_37 , що вона живе в їхній в сім`ї. ОСОБА_56 вважає неправильним те, що інша жінка проживає у їхній сім`ї.
		На її думку, з появою ОСОБА_77 у сім`ї нічого не змінилося. ОСОБА_30 з дітьми гралася, інколи допомагала з уроками.
		Біля будинку є невеличкий город, на якому вони садили городину. Раніше садили картоплю. Також є сад. Все, що вирощували - з`їдали, а надлишок батько роздавав сусідам. Обробляли своїми силами.
		ОСОБА_14 допомагав батькові в саду. Любив ремонтувати свій та ОСОБА_78 велосипеди з дядьком ОСОБА_26 ( ОСОБА_31 ). Робота в саду для ОСОБА_14 була посильною.
		Обмежень у їжі не було.
		Авторитетом вдома був батько - глава сім`ї.
		ОСОБА_56 любить батька. Зараз вже батька не боїться. Коли була менша, то батька боялася, зокрема того, що якщо зробить щось, чого батько не дозволяє, то батько буде сваритися.
		Батько б сварився, якби ОСОБА_56 виступала у школі. ОСОБА_56 це робила, однак без відома батька. Маму на виступи ОСОБА_74 у школі нічого не казала. ОСОБА_79 батько дізнався, то насварив би і наказав.
		Про виступ ОСОБА_14 у школі на Новий рік тато дізнався, і сварив ОСОБА_14 за те, що він зробив наперекір йому. Згодом батько сказав, що якщо ОСОБА_14 пообіцяв виступити, то має це зробити.
		ОСОБА_56 боялась батька, і ОСОБА_14 боявся батька. ОСОБА_56 боялася того, що батько б`є її ременем. Матері діти не боялися. Матір дітей не била.
		Батько бив також і ОСОБА_80 , однак вона пішла з дому, бо хотіла навчатися і працювати. Батько дозволяв вчитися і працювати лише після 18 років. ОСОБА_71 пішла на випускний, в той час як батько забороняв відвідування таких заходів.
		ОСОБА_54 пішла з дому у 16-17 років, бо хотіла носити різні прикраси, а батько таке забороняв. 
		З приводу ролі жінки, батько казав, що коли дівчата створять сім`ю, то головою повинен бути чоловік, а дівчата повинні своїм чоловікам допомагати.
		Стосовно навчання батько казав, що дівчатам слід закінчити школу, а далі вчитися не обов`язково. Роль дівчини - бути в сім`ї.
		ОСОБА_14 постійно скаржився, що до нього в школі придираються його однокласники - говорили на нього, що він циган, знущалися з нього.
		Після смерті ОСОБА_61 однокласники ОСОБА_19 говорили йому різні непристойності про ОСОБА_81 , що вона покінчила самогубством.
		З ОСОБА_82 раніше спілкувалися, однак перестали спілкуватися, бо ОСОБА_25 говорила їй погано про батька. З іншими братами і сестрами ОСОБА_56 до тепер спілкується.
		Після тієї ситуації, коли в школі однокласники зняли з ОСОБА_19 штани, ОСОБА_14 захищав ОСОБА_19 та з телефону матері в інстаграмі написав повідомлення батькам кривдників ОСОБА_19 . У ОСОБА_19 у класі друзів не було. ОСОБА_14 переживав за негативне ставлення однокласників до ОСОБА_19 і ходив до них з`ясовувати стосунки. ОСОБА_56 зверталася з цього приводу до шкільного психолога, який обіцяв поговорити з однокласниками. Класний керівник виганяла ОСОБА_75 з класу щоразу, як остання приходила, щоб захистити брата.
		Негативне ставлення і знущання ОСОБА_56 відчула і щодо себе, однак ніхто з кривдників не пояснював причин.
		Зі слів ОСОБА_14 з нього також постійно знущалися і дражнили його циганом. Одного разу, повертаючись додому зі школи старші і менші хлопці з палками накинулися на ОСОБА_14 і на ОСОБА_19 .
		Телефон ОСОБА_83 купили, коли вона була у 8 класі (у 15 років).
		У той час ОСОБА_57 , ОСОБА_14 і ОСОБА_45 ще не мали телефонів. Коли була потреба, ОСОБА_14 брав у ОСОБА_74 телефон. ОСОБА_14 хотів мати особистий телефон. На телефонах діти з матір`ю відкрито переглядали турецькі фільми.
		У день самогубства ОСОБА_14 , у розмові з матір`ю ОСОБА_43 нервував та заперечував свою причетність до зникнення грошей. ОСОБА_14 також сварився з ОСОБА_42 . В ході конфлікту ніхто нікому ударів не завдавав.
		Увечері напередодні самогубства всі діти сиділи перед вогнем, і ОСОБА_14 розповідав ОСОБА_83 про дівчину, яка йому подобалась - ОСОБА_60 . Дівчини у ОСОБА_14 не було.
		У день самогубства ОСОБА_14 нічого не казав з приводу того, що збирається зробити.
		ОСОБА_14 був веселим, добрим, відкритим і трохи агресивним у випадку, якщо йому щось сказано, що розходилося з його думкою. Про особисті речі та симпатії він не розповідав нікому.
		ОСОБА_14 любив гуляти і їздити на велосипеді, про що просив дозволу у батька.
		Одяг ОСОБА_14 був охайним і чистим, однак не завжди по розміру і порівняно з одягом однокласників - трохи старомодний. Батько робив зауваження ОСОБА_14 і казав, що найголовніше - скромність і щоб одяг був зручний.
		ОСОБА_56 не вважає, що відносно неї та інших дітей батько застосовував релігійне насильство.
		Щодо ситуації у школі, зі скаргами діти до батька не зверталися, бо вважали, що він не зможе піти до школи і їх захистити, бо він хворів.
		ОСОБА_56 вказала, що боялася батька, бо інколи її дуже лякав батьків погляд. ОСОБА_14 також боявся погляду батька. У суперечці з батьком інколи ОСОБА_14 міг поводити себе агресивно, однак в більшості випадків спокійно слухав батька і міг висловити свою думку з приводу ситуації. Відкритого супротиву ОСОБА_14 не чинив.
		ОСОБА_83 відомо, що ОСОБА_14 вів особисті записи, однак що конкретно він писав у блокнотах - їй невідомо.
		ОСОБА_56 вважає, що її братів і сестер булили через те, що у них не було матеріальних благ, і що одягалися не так, як інші діти. Були випадки, коли батьки забороняли своїм дітям спілкуватися з ОСОБА_84 .
		 
		3) Дочка обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_6 свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала показання, що різниця у віці в неї з ОСОБА_14 два роки. Пам`ятає, що в дитинстві вони були дуже щасливі. Грали між собою та з сусідами в ігри. Згодом із сусідами перестали гратися, бо їм стало нецікаво. В дитинстві вона любила читати книжки, які були вдома та які брала в бібліотеці. Батько проти читання книг нічого не мав.
		Як вона була старша, в село переїхали переселенці, і вона ходила до них гратися. 
		Спочатку до них додому приходили гості, а потім вже ні.
		Вважає, що стосунки з батьками у неї хороші. ОСОБА_57 любить і батька, і матір, поважає і не боїться їх. 
		Батько хвалив всіх дітей, коли вони були дружні і у простих речах.
		Були випадки, коли її ображали інші хлопці. Одного разу вона, ОСОБА_14 і ОСОБА_45 поверталися з магазину, а хлопці кидали в них каміння. 
		Про такі випадки ОСОБА_57 розповідала матері, яка піднімала питання на класних зборах, однак нічого не вирішувалося. Батькові ОСОБА_57 нічого не розповідала, бо вважала, що саме собою пройде, та й батько завжди лише казав, що Бог їх накаже.
		Уроки їй допомагали роботи деколи матір, а деколи тітка ОСОБА_38 ( ОСОБА_64 ).Батько уроки робити не допомагав. ОСОБА_64 не є її сестрою, просто тітка, яка близько десяти років проживає у них у сім`ї і допомагає матері по господарству: займається обробкою городу, готує їсти, прибирає. Також ОСОБА_30 доглядає за батьком. ОСОБА_85 допомагала робити роки, і навіть інколи грала з дітьми в ігри. Думає, що на відносини матері та батька ОСОБА_30 не впливала. З появою ОСОБА_77 в сім`ї нічого не змінилося.
		Речі, в які одягалися діти, привозив з секонд-хенду друг батька. Ці речі зберігалися на горищі будинку. Якщо дітям не подобалися речі, які були на горищі, вони казали матері і та їм купувала новий одяг. Гроші на прожиття сім`ї складалися із зарплати матері, пенсії батька та державної допомоги. 
		Коли ОСОБА_57 була менша, то дівчатам було дозволено носити штани, а коли дівчата ОСОБА_71 і ОСОБА_54 були малими, то носити штани їм не було дозволено.
		Батько не забороняв дружити з іншими дітьми.
		Останні роки наказування від батька не було, а коли ОСОБА_57 була трошки менша (з 10 до 14 років), то батько бив її ременем або міг поставити її в куток, якщо вона щось зробить погане: піде без дозволу далеко гуляти, або у разі, якщо діти між собою сварилися.
		Наказування батька відбувалося у батьковій в кімнаті, без присутності інших дітей. Вірі було трошки боляче, але вона не просила батька зупинитися, бо розуміла, що бив він не сильно, а трошки за те, що вона зробила погане і що тато її не б`є, а робить це для неї, щоб вона зрозуміла, що так робити не можна. Стверджує, що менших дітей не били, а наказували за те, хто що неправильно зробив.
		ОСОБА_57 вважає, що батько її взагалі не бив, тільки наказував.
		ОСОБА_25 пішла з дому у ранньому віці, жила у діда і часом до них приходила. Про причини, чому ОСОБА_25 так вчинила їй нічого не відомо.
		На думку ОСОБА_86 , ОСОБА_54 пішла з дому у 16 років, бо була не згідна з тим, як сім`я живе(щодо заборон батька) і як батько говорить: що добре і що зле.
		Час від часу батько збирав всіх дітей і розказував. Збиралися всі в кімнаті і батько питав дітей, що їм не подобається, однак вони не говорили йому. ОСОБА_57 нічого не виказувала батькові, бо була переконана, що жодної реакції від нього не буде. ОСОБА_57 хотіла б поїхати з с. Гряди і вона з іншими дітьми між собою це обговорювали. Батькові про це вона не казала. У с. Гряди їй не подобалося все, бо односельці мали їх за ніщо, і в школі їх мали за ніщо. Причини такого ставлення до її сім`ї ОСОБА_57 не знає. Одного разу у школі з ОСОБА_61 знімали футболку. Про цей випадок батькові ніхто нічого не казав, бо діти думали, що справляться самотужки.
		У школі були й інші учні, до яких ставилися так само як ідо ОСОБА_86 та її братів і сестер, але ніхто не пояснював чому.
		У школі над ОСОБА_17 постійно знущалися як словами, так і діями. Їй відомо про те, що один хлопець тримав ОСОБА_19 , а інший зняв з нього штани і зробив фотографію. ОСОБА_43 не міг втекти від тих хлопців, бо вони побігли за ним навіть у туалет.
		Про цькування ОСОБА_87 розповідала і директору, і шкільному психологу. Розбирався у ситуації тільки директор.
		Під час гри інші діти не дозволяли ОСОБА_46 грати з ними.
		ОСОБА_14 дуже переживав за ОСОБА_19 і хотів його захистити: самотужки розбирався з тими хлопцями і навіть писав батькам кривдників цього приводу у школі були батьківські збори, і директор був проти ОСОБА_19 , тому що ОСОБА_14 написав батькам.
		На батьківські збори у школу ходила тільки матір.
		Голова у сім`ї - батько, бо він вирішує головні сімейні питання: щодо поїздок на відпочинок, або щодо того, чи можна не піти у школу. Але батько рідко дозволяв не ходити до школи. Щоб покататися на велосипедах, потрібно було спитати дозволу батька.
		Батько не критикував - пояснював. Батькові діти свою думку не висловлювали, тільки він говорив, як вважає правильно, а тоді вже діти вирішували як діяти. Був випадок, коли у школі ОСОБА_88 брали на змагання з фізкультури, і їй хотілося поїхати, однак батько сказавши, що можна їхати, пояснив, що цього робити не треба. І після цього ОСОБА_57 повинна була вирішити чи їхати їй на змагання, чи ні. На змагання вона не поїхала, бо передумала.
		Батько рідко (один раз на місяць) запитував її про успіхи у школі, а матір запитувала майже щодня.
		Дні народження у сім`ї вони не святкували, бо батько казав, що від цього росте своє «Я». Релігійних свят вони також не святкували. Шкільні заходи відвідували, коли були менші, а коли подорослішали - не відвідували. Один раз ОСОБА_14 на Новий рік виступав у школі, батько про це не знав.
		У батьковій церкві були зібрання. У церкву ОСОБА_3 входили: батько, тітка ОСОБА_38 , тітка ОСОБА_38 з м. Луцька і дядько ОСОБА_26 . На зібраннях говорили про Бога , а розповідав про Бога їм ОСОБА_3 .
		ОСОБА_3 розповідав також дітям про Бога.
		У восьмому класі ОСОБА_83 віддала ОСОБА_71 свій старий мобільний телефон. До того у них був один телефон на двох. У дев`ятому класі матір ОСОБА_6 купила ОСОБА_83 новий мобільний телефон. Батько вважав, що телефон - це зло.
		У ОСОБА_14 мобільного телефону не було. Коли у ОСОБА_14 були уроки онлайн, то дівчата давали свій телефон ОСОБА_14 .
		ОСОБА_57 пам`ятає, що коли ОСОБА_14 був малий він хворів (мав жар) і був при смерті, тоді всі члени сім`ї над ним молилися. До лікарів не зверталися. Батько вірив, що Бог його зцілить. Тоді діти у пості були до обіду, а батько - три дні. ОСОБА_14 видужав.
		ОСОБА_14 був добрий, веселий і життєрадісний. Чому він так вчинив їй не відомо.
		Батько вірить в Бога , любить дітей, бо посадив їм сад і працював до виснаження. 
		Матір теж дуже сильно дітей любить і дітей не наказувала.
		По душах ні з батьком, ні з матір`ю вона ніколи не говорила. Інші діти говорили з матір`ю. Щоб інші діти розмовляли з батьком по душах вона не бачила.
		Буденні ситуації діти обговорювали між собою.
		Кишенькові гроші давала матір, суми були різні.
		В їжі ніколи не було потреби. Город не великий, там вирощували городину, а картоплю купували. Інколи город обробляли старші дівчата, а ОСОБА_14 копав землю.
		Діти між собою обговорювали свої мрії і цілі, а з батьками такого не обговорювали.
		Батько не розповідав дітям якою повинна бути жінка. Батько дозволяв продовжувати вчитися після школи.
		Вдома телевізора не було. Батько пояснював це шкодою від телебачення. ОСОБА_57 з цим не погоджується, але вважає, що коли діти були менші, то телевізор їм був не потрібен, а вже у старшому віці - так. Дивитись дітям фільми на телефоні батько не забороняв, однак таке і не схвалював.
		Щодо виключення батька з церкви він пояснював, що його виключили з церкви, бо він не так проповідує, як вони.
		Батько не проявляє ініціативи щодо спілкування з родичами. Родичі також не виявляють бажання спілкуватися. З дідусем (батьком ОСОБА_6 ) ОСОБА_3 не спілкується через релігійні переконання і погляди ОСОБА_3 , повчає інших і іншої думки не приймає, а своєї думки не змінює.
		ОСОБА_14 з ОСОБА_42 часто билися, але й найближче спілкувалися між собою. Напередодні вона, сестра ОСОБА_89 , ОСОБА_14 і ОСОБА_45 всі разом сиділи і ніхто не міг подумати, що таке може статися. Ні вона, ні інші діти не знають причин самогубства ОСОБА_14 . ОСОБА_14 казав, що хотів поїхати з дому і далі навчатися.
		ОСОБА_57 вважає, що відносини ОСОБА_3 і ОСОБА_14 були, як у батька із сином. За рік до смерті ОСОБА_3 вже не застосовував фізичний вплив до ОСОБА_14 .
		Деякі однокласники ОСОБА_14 боялися, а старші хлопці постійно його ображали та використовували. На змагання з футболу старші хлопці його не обрали, сказали, що ОСОБА_14 з ними не поїде, хоча він дуже добре грав у футбол.
		ОСОБА_14 розповідав, що йому подобалась дівчина, а згодом вже ні.
		ОСОБА_14 дуже любив грати у футбол і читати. Інші гуртки, крім шкільних, ОСОБА_14 не відвідував. Батько дозволяв ОСОБА_14 грати у футбол.
		У ОСОБА_14 була сторінка в інстаграмі, де він переписувався із однокласниками і друзями. У ОСОБА_14 був доступ до соціальної мережі, а телефон йому завжди ОСОБА_57 давала.
		Напередодні смерті ОСОБА_14 використовував інтернет для підготовки домашнього завдання.
		У день смерті ОСОБА_14 був збуджений більше, ніж зазвичай. ОСОБА_6 сварилася з ОСОБА_14 через те, що матір захищала ОСОБА_19 , якого ОСОБА_14 образив. ОСОБА_3 . ОСОБА_14 міг вслід щось випалити, однак в очі йому ніколи нічого не казав, бо батька трохи боявся. Останнє слово завжди було за батьком. 
		Після смерті ОСОБА_14 матір з дітьми переїхали у Нововолинськ, де ОСОБА_90 було краще, а у с. Гряди їй було погано. Ініціатива щодо переїзду була матері і дітей. Батько запитував чи є у них гроші на оренду квартири. Батько не захотів переїжджати до сім`ї, хоч вони його кликали.
		Батько хворіє на глаукому і у нього погано працюють ноги.
		Один раз на місяць батько може написати їй sms і тоді вона до нього приїжджає. ОСОБА_43 також відвідує батька. ОСОБА_3 інколи запитує у ОСОБА_86 як її справи і то тому, що інші діти перебувають за кордоном.
		Після школи далі навчатися пішли лише ОСОБА_38 та ОСОБА_23 . ОСОБА_57 планує поступати на навчання через рік через тяжку сімейну ситуацію та переживання.
		Виїзд дітей на навчання та проживання за кордон ОСОБА_57 не пов`язує з батьком.
		З мамою у ОСОБА_86 склалися довірливі стосунки. З батьком раніше стосунки не були довірливими, бо ОСОБА_57 боялася його.
		Про знущання в шкоді ОСОБА_57 не розказувала батькам, бо не хотіла їх засмучувати. ОСОБА_60 поховали у с. Кропивщина. На похороні у ОСОБА_61 батько був присутнім, а на похороні ОСОБА_14 не був, бо почувався зле.
		Причини смерті ОСОБА_61 у сім`ї обговорювали: кожен висловлював свою думку з приводу цього, згадували останні дні та ситуації, що могли б стати причиною цього.
		Причини смерті ОСОБА_14 з батьками не обговорювали. ОСОБА_57 вважає, що причиною могли стати школа, село і те відчуття, коли все давить і доводить.
		До лікарів батько не хотів звертатися, бо лікар - Бог.
		 
		4) Допитана як свідок вчитель Грядівського ліцею ОСОБА_91  показала, що працює у ліцеї близько 15 років, педагогічний стаж 24 роки. Вона навчала ОСОБА_75 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_92 , ОСОБА_14 , ОСОБА_88 і ОСОБА_18 .
		ОСОБА_80 характеризує як хорошу, приємну, добру і спокійну дівчинку. ОСОБА_54 - шустріша і була більш спроможна постояти за себе. ОСОБА_56 хороша і розумна, а ОСОБА_38 приємна, успіхами у навчанні не вирізнялася, але старанна і сумлінна. ОСОБА_14 охайний хлопець, у поодиноких випадках на зауваження міг відреагувати різкіше. ОСОБА_14 був замкнений і не ділився тим, що його хвилювало і турбувало.
		ОСОБА_57 запальна і до мови гостріша, на зауваження реагувала різко.
		ОСОБА_45 - хлопець неорганізований, неохайний, на парті завжди мав багато зайвих речей, на уроках належним чином не працював, не любив писати.
		Серед інших діти ОСОБА_3 не вирізнялись, одягались скромно, речі не мали вигляду нових.
		Яку саме віру чи релігію сповідували ОСОБА_96 ОСОБА_93 не відомо. З розмов між вчителями їй відомо, що віра у ОСОБА_68 якась особлива, бо зібрання проводить батько. 
		Батько строго відносився до зовнішнього вигляду дівчат і змалку забороняв їм носити штани. Дівчата з дому йшли в одному одязі, а по дорозі переодягалися, щоб прийти до школи у більш сучаснішому одязі.
		Їй також розповідали, що діти виконують по дому фізичну роботу, батько тримає сад і діти там працюють, виконуючи відповідні вказівки.
		Одного разу дідусь, який проживав в с. Будятичі телефонував у школу і заявив, що батько ОСОБА_94 і ОСОБА_81 і вони втекли з дому і на даний момент дівчата проживають у будинку дідуся. На той момент там у нього вже жила ще одна старша сестра ОСОБА_25 . Під час розмови ОСОБА_50 і ОСОБА_23 стримано, але підтвердили факт, що батько проявляв до них фізичне насильство у вихованні.
		Під час дистанційного навчання ОСОБА_14 брав участь у шкільних уроках онлайн, але не систематично.
		Жертвою булінгу ОСОБА_43 не був. Між дітьми були звичайні суперечки і непорозуміння. І ОСОБА_14 і ОСОБА_43 спілкувалися дітьми. Зі сторони інших дітей до ОСОБА_19 було у певній мірі відчуження через його неохайність.
		В день смерті ОСОБА_14 відбулися загальношкільні батьківські збори.
		Про смерть ОСОБА_14 вона дізналася з повідомлення директора у шкільній групі у вайбер про те, що учень ліцею помер за таких обставин. У чаті обговорень не було, трохи пізніше директор звернувся з питанням щодо допомоги у вирішенні питання доставлення тіла ОСОБА_14 з місця трагедії до моргу.
		Питання організації доставлення тіла ОСОБА_14 до моргу взяв на себе та оплатив директор школи.
		Вона була присутня на похороні ОСОБА_14 . Батько на похорон не прийшов, а інші члени сім`ї трималися осторонь, що справляло враження, що ховають чужу їм людину.
		Факт крадіжок, у яких звинувачували ОСОБА_19 не підтвердився. 
		На рівні школи ОСОБА_14 не був проблемною дитиною, однак ОСОБА_91 вважає, що проблеми у нього були значно глибші через надмірну строгість в сім`ї.
		У школі ОСОБА_3 вона ні разу не бачила.
		 
		5) Сусідка та односельчанка сім`ї ОСОБА_68 свідок ОСОБА_95  суду показала, що ОСОБА_96 проживають на одній з нею вулиці за 5-6 будинків. Сім`я ОСОБА_68 переїхала проживати в село близько двадцяти років тому і справили враження нормальної, багатодітної сім`ї. Тісно із ОСОБА_84 вона не спілкувалася. Сім`я ОСОБА_68 була відлюдькувата, діти замкнуті і гуляли між собою, з іншими дітьми не спілкувалися.
		Після смерті матері, у будинку ОСОБА_95 проживала разом з дядьком, який зловживав алкогольними напоями.
		Одного разу сусіди розповіли ОСОБА_95 , що коли вона перебуває на роботі, діти ОСОБА_97 приходять до неї додому.
		Коли була вихідна, ОСОБА_95 застала старшу дівчинку ОСОБА_3 - ОСОБА_25 , коли та принесла дядьку тарілку супу і прибирала в хаті екскременти після дядька. Тоді ОСОБА_95 сказала ОСОБА_25 не приходити в її будинок.
		Після цього до неї прийшов батько ОСОБА_3 і почав кричати щодо того, що ОСОБА_95 заборонила заходити в хату. А коли ОСОБА_3 привів дільничного, то пояснював останньому, що хоче дядька полічити. При цьому ходив біля подвір`я, кричав, відходив і повертався. Такими діями ОСОБА_3 вчиняв сильний моральний тиск на ОСОБА_98 .
		Зі слів людей вона знає, що після того, як ОСОБА_3 побив ОСОБА_25 , вона втекла до діда в с. Будятичі.
		Діти одягалися нормально, завжди віталися.
		Біля хати сім`я ОСОБА_68 обробляла город, мають сад. В основному ОСОБА_95 бачила як обробляє город ОСОБА_30 .
		Де взялася в сім`ї ОСОБА_99 , вона не знає. Зі слів односельчан ОСОБА_30 виховувала дітей.
		Одного разу у 6-ти річному віці ОСОБА_43 із ОСОБА_14 казали їй, що їхній тато Бог.
		До ОСОБА_3 приїжджає якийсь чоловік і допомагає йому у роботі.
		Для односельчан смерть ОСОБА_14 стала несподіванкою. Що могло стати причиною смерті ОСОБА_100 не припускає.
		Внуки ОСОБА_95 ходять до школи, однак нічого не казали з приводу знущань над ОСОБА_14 чи ОСОБА_42 .
		ОСОБА_14 і ОСОБА_43 найбільш говіркі. Коли приїжджала ОСОБА_25 , то теж могла щось запитати у ОСОБА_98 . Інші дівчата - більш стримані, тільки віталися.
		ОСОБА_95 була присутня на похованні ОСОБА_14 , батька ОСОБА_3 там не було. Зі слів односельців - похорони ОСОБА_14 організував директор школи.
		Також ОСОБА_95 була присутня на похороні ОСОБА_61 , де батько ОСОБА_3 казав те саме, що у неї на пам`ятнику написано, що ОСОБА_54 батька не слухала.
		 
		6) Із показів малолітнього свідка ОСОБА_13 , який є сином обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_6 , та який надавав показання у присутності законного представника та психолога, встановлено, що старші учні ображали, били ОСОБА_19 або ховали його одяг з невідомих йому причин. Про такі випадки ОСОБА_43 розповідав вчительці і батькам, а потім про це говорили на батьківських зборах. Однак після цього хлопці знову йому набридали. ОСОБА_14 приходив до ОСОБА_19 в клас і тоді всі кривдники ОСОБА_19 не чіпали, і таким чином ОСОБА_14 захищав ОСОБА_19 . Батькові ОСОБА_43 також розповідав про такі випадки, однак батько казав всім прощати. 
		Стосунки з батьком у ОСОБА_19 нормальні, вони спілкуються. Батько розповідав йому про Бога , про те, як треба жити.
		Батько в сім`ї - голова. ОСОБА_3 інколи сварив ОСОБА_19 , якщо останній щось погане робив. Батько забороняв іти гуляти далеко або на довго. Також батько наказував його (бив ременем). Інших дітей батько також бив.
		Серед односельців у сім`ї друзів не має. Батькові знайомі приходять в гості.
		Ні у ОСОБА_19 , ні у ОСОБА_14 товаришів не було. ОСОБА_43 найближче спілкувався з ОСОБА_14 .
		ОСОБА_43 , ОСОБА_14 та батько ночували в одній кімнаті, а матір з дівчатами - в іншій.
		Ще в сім`ї проживає тітка ОСОБА_38 , яка входить до батькової церкви.
		У батьковій церкві - батько пастор. У батькову церкву входять: тітка ОСОБА_38 , дядько ОСОБА_26 , тітка ОСОБА_30 , ОСОБА_30 з Луцька , тітка ОСОБА_102 (яка померла). Раніше ходила матір. Інколи у церкву ходили дівчата. Всі ходили на зібрання добровільно. На зібраннях батько розповідав про Бога. Зібрання проходили вдома.
		ОСОБА_28 проживає із сім`єю протягом п`ятнадцяти років. ОСОБА_38 інколи вдома прибирає, готує їжу. Обробляла город. Всіх влаштовує, що вона живе разом із сім`єю. 
		ОСОБА_85 скаржилася батькові на те, що хтось із дітей щось зробив не так.
		ОСОБА_43 з ОСОБА_36 багато читали. З ОСОБА_105 була з дитинства, так, як і з ОСОБА_42 .
		Стосунки вдома між рідними нормальні.
		На гуртки ОСОБА_43 не ходив, бо далеко їздити.
		На відпочинок сім`я їздила востаннє близько двох років тому.
		Після школи матір розпитувала ОСОБА_19 як пройшов день, а батько - рідко. На батьківські збори батько не ходив. З уроками ОСОБА_46 допомагала матір, а батько - ні, бо давно хворіє. З батьком ОСОБА_43 спілкувалися вечорами.
		ОСОБА_14 інколи не слухав батька і гуляв далеко, тому батько ОСОБА_14 наказував: ставив в куток, інколи бив ременем.
		Стосунки матері і батька люблячі нормальні.
		ОСОБА_43 зараз батька не боїться, однак раніше трохи його боявся. Матері ОСОБА_43 не боїться. Батько авторитет і його слово - головне. Батько зрідка хвалив ОСОБА_19 , не принижував.
		З ОСОБА_106 гуляв і грався.
		ОСОБА_107 був запальний, але з ОСОБА_42 поводився нормально.
		ОСОБА_43 одягався у той одяг, що був на горищі. Якщо чого не вистачало - купувала матір.
		Радіо чи телевізора вдома не було.
		ОСОБА_43 читав книжки. Деякі книжки батько не дозволяв читати.
		У день смерті ОСОБА_14 після школи вони з ОСОБА_14 каталися на велосипедах. У школі були батьківські збори, ОСОБА_14 кудись поїхав і протягом двох годин ОСОБА_43 його не бачив. Причини, чому ОСОБА_14 пішов, він не знає. ОСОБА_43 з ОСОБА_14 у той день посварилися на вулиці, бо ОСОБА_108 щось вказав, а той образився. Згодом ОСОБА_43 і ОСОБА_14 посварилися вже на подвір`ї біля будинку. ОСОБА_14 вдарив ОСОБА_19 тапочком, бо образився за те, що ОСОБА_43 щось не так зробив. Із школою це не було пов`язане.
		ОСОБА_14 жартома міг пожалітись ОСОБА_46 на життя.
		Місце, де знайшли ОСОБА_14 - поруч з домом і добре відоме ОСОБА_46 . Вони там часто гуляли.
		Інших друзів у ОСОБА_19 не було.
		Кишенькові гроші матір давала рідко. ОСОБА_14 також матір давала кишенькові.
		Дні народження, Новий рік і Різдво вони не святкували. Участь у концертах у школі брати і сестри інколи брали, ОСОБА_43 - ні. 
		Зараз батько проживає в селі з тіткою ОСОБА_109 . ОСОБА_46 в селі погано.
		Після смерті ОСОБА_14 у зібраннях батька ОСОБА_43 участі не бере. До смерті ОСОБА_14 брав участь, але не завжди.
		ОСОБА_43 хотів би жити разом з матір`ю і батьком, однак тільки з батьком - ОСОБА_43 проживати не бажає.
		Щодо виявлених тілесних ушкоджень ОСОБА_43 пояснив, що незадовго до обстеження впав з велосипеда і вдарився ненавмисно.
		Батько наказував ОСОБА_19 рідко, в окремій кімнаті без присутності інших дітей. При цьому батько пояснював за що карає. Згодом батько ще повчав і пояснював, що саме ОСОБА_43 зробив не так. 
		 
		7) Свідок ОСОБА_9 , яка є дочкою обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_6 , в судовому засіданні дала показання що все своє дитинство вона провела у с. Кропивщині. Шкільні роки минули недобре, тому що в школі її, а також її братів і сестер вважали вигнанцями. Вони не вдягалися настільки сучасно, як інші діти. Речі у них були старіші. Інколи дітям купували нові речі, тоді вони мали право вибору. Здебільшого ОСОБА_54 і ОСОБА_71 у молодшому віці одягали довгі спідниці у школу. У сім`ї також існувала заборона батька для дівчат щодо одягу, а також стосовно використання косметики, прикрас тому що це псує обличчя.
		У школі до дев`ятого класу ніхто не хотів сидіти з ОСОБА_36 за однією партою, всі однокласники її сторонились.
		У ОСОБА_68 не було тих речей, які були в інших дітей: телефони, телевізор, комп`ютер. Сімейне домашнє виховання дітей ОСОБА_68 було не таке як в інших, бо діти більш скромні та менш говіркі. Таке виховання в певній мірі впливало на те, що діти не могли подружитись з іншими дітьми. Та й інші діти відносились до них люто і вороже.
		Односельці у всіх негативних ситуаціях звинувачували дітей ОСОБА_68 , наприклад у зникненні телефону. Був випадок, коли в дитинстві ОСОБА_30 в недільній школі вкрала телефон, бо у всіх був, і їй хотілося.
		Взагалі односельці ОСОБА_68 не любили та обговорювали, що ОСОБА_96 не так виглядають чи щось не так говорять. Часто придумували та вважали, що ОСОБА_96 ходять в обідраному одязі, хоча одяг був чистий.
		ОСОБА_30 вважає, що заборони батька лише частково пов`язані з релігійними впливом.
		Вчити уроки їй допомагали матір, інколи тітка ОСОБА_30 ( ОСОБА_110 ). Батько з уроками не допомагав. Інколи запитував як у ОСОБА_77 справи.
		У сім`ї батько - головний: як батько сказав, так і буде; батько розподіляв сімейний бюджет.
		ОСОБА_111 наказували тоді, коли вона не слухалася. Наказування відбувалося так: діти лягали на ліжко, тоді батько бив ременем. Таким чином батько наказував всіх дітей. Батько пояснював за що наказував. ОСОБА_14 батько наказував зрідка. Останні роки батько дітей вже не наказував ременем. Батько наказував дітей таким способом, у період, коли ОСОБА_54 і ОСОБА_71 були меншими.
		Батько не критикував. Найбільше вихованням дітей займався ОСОБА_3 : батько з дітьми говорив, наставляв що і як краще робити. Наприклад, батько казав, що найкращі друзі - брат і сестра.
		Про булінг у школі стосовно себе, ОСОБА_30 батькам здебільшого не розказувала, бо їй було соромно. Крім того, ОСОБА_30 не відчувала захисту та вважала, що після того, як вона розкаже про булінг батькам, то нічого не зміниться. Захисту від батьків стосовно негативної ситуації у школі ОСОБА_30 не відчувала.
		Зі слів ОСОБА_19 , його у школі хлопці завжди били і цькували. Інколи били і дівчата. ОСОБА_30 ні до кого не зверталася з приводу цього. Вчителі бачили таке відношення, однак ніяких дій не вчиняли. 
		Подруг в ОСОБА_77 не було. В дитинстві у ОСОБА_77 була подруга ОСОБА_112 , однак вона перестала дружити після того, як пішла у школу. ОСОБА_30 вважає, що батьки забороняли своїм дітям дружити з нею та її братами і сестрами через батька ОСОБА_3 , бо він говорив правду.
		Батько її обіймав зрідка, матір - частіше.
		ОСОБА_32 у сім`ю прийшла давно: проживала, допомагала по дому і з городом, також допомагала з дітьми. Коли діти були менші, то проживання у сім`ї ОСОБА_113 було для них не комфортним. Спочатку ОСОБА_111 всі не любили. Фінансово ОСОБА_32 в сім`ю не вкладається. Коли діти були меншими, ОСОБА_32 доносила ОСОБА_3 про дітей.
		Батька характеризує як чесного, доброго, щедрого, справедливого.
		ОСОБА_30 зараз батька не боїться, однак колись боялася. З чим зв`язаний страх перед батьком пояснити не може. 
		Матері ОСОБА_30 не боїться. Матір її не била. Матір не захищала її, коли бив батько.
		ОСОБА_30 вважає, що в сім`ї діти мали можливість вільно висловлювати свою думку. Разом з тим, якщо думка дитини відрізняється від думки батька, то дитина поступить як правильно, тобто як сказав батько.
		Наказування батька ОСОБА_30 не вважає фізичним насильством.
		Коли працювала, то частину свого заробітку ОСОБА_30 віддавала в сім`ю, гроші давала батькові.
		Дні народження у сім`ї не святкували, бо батько казав, що це егоїзм. В дитинстві ОСОБА_37 хотілося святкувати свої дні народження, однак згодом вже ні.
		Релігійні свята сім`я також не святкувала.
		Батько їй казав, що дружина повинна слухатись свого чоловіка.
		Планів, мрій і цілей члени сім`ї не обговорювали.
		Психологічний клімат в сім`ї ОСОБА_30 вважає благополучним. Разом з тим всі члени сім`ї були замкнуті, з іншими людьми не спілкувалися, тільки між собою. Пов`язує із проблемами дітей у школі.
		У батька були знайомі і друзі, які приїздили до них додому.
		Сім`я ОСОБА_68 сповідувала християнство, однак до церкви вони не ходили. Релігія їхня була про Бога . На зібраннях головою був батько, який читав Біблію і роз`яснював. У домашню церкву входили: ОСОБА_29 , ОСОБА_38 з м. Луцька, ОСОБА_32 , ОСОБА_3 та інколи брав участь ОСОБА_115 , а також дядько ОСОБА_116 . Учасники церкви брали участь особисто, коли приїжджали, або по телефону. Всі учасники вважали ОСОБА_3 пастором. Документально це не зафіксовано.
		Діти участі у зібраннях не брали тому, що не хотіли. Батько повчав дітей: розповідав, що написано у Біблії, але брати участь у зібраннях не змушував.
		У ОСОБА_14 було багато одягу. Батько казав ОСОБА_14 , що він надто багато красується перед дзеркалом і занадто видягається. Недивлячись на це, ОСОБА_14 одягався, як хотів.
		ОСОБА_14 найтісніше спілкувався з ОСОБА_42 , оскільки перебував з ним постійно: і вдома, і в школі.
		У день смерті ОСОБА_14 були батьківські збори. Повернувшись, матір говорила з ОСОБА_17 , однак зміст розмови вона не чула. Згодом ОСОБА_43 прибіг додому і повідомив про смерть ОСОБА_14 . Того дня ОСОБА_14 теж кричав, однак що саме їй невідомо. Що могло стати причиною смерті ОСОБА_14 не припускає.
		З ОСОБА_105 мало спілкувалася через зайнятість.
		ОСОБА_14 був запальним, однак добрим і працьовитим. ОСОБА_14 багато читав.
		Мобільного телефону у ОСОБА_14 не було, бо батько вважав, дитина не може використовувати розумно телефон. ОСОБА_14 користувався телефоном матері і для учнівських потреб, і для дозвілля. ОСОБА_37 відомо, що у ОСОБА_14 була сторінка в соціальній мережі «Instagram».
		Матір самостійно розпоряджалась своєю заробітною платою, тому вирішила та купувала дітям мобільні телефони по черзі, незважаючи на заборону батька.
		ОСОБА_30 не вважає, що ОСОБА_3 причетний до смерті ОСОБА_14 .
		У розмовах між собою (дітьми) ОСОБА_14 часто був незадоволений тим, що йому говорили батько, матір чи інші діти, однак суїцидальних думок ОСОБА_14 ніколи не висловлював.
		Після закінчення школи ОСОБА_30 бажала йти вчитися на дизайнера, однак спочатку вирішила поїхати з сестрою в Республіку Польща на заробітки. Батькам про свої плани на навчання не казала. З виїздом за кордон матеріально їй допомогла матір. До батька ОСОБА_30 за фінансовою допомогою не зверталася, бо трохи боялася.
		Раніше батько часто їздив здійснювати просвітницьку діяльність. Однак останнім часом батько був вдома через хворобу. До нього приходили додому, як до церкви.
		Більшість дітей не хворіли. Вже, якщо хтось щось собі травмує, то йшли до лікаря. Відвідувати лікарів батько не забороняв, однак казав, що Бог зцілить. В дитинстві у дітей була вітрянка, батько помолився - і діти одужали. ОСОБА_14 теж в дитинстві хворів, мав високу температуру.
		Їй відомо зі слів ОСОБА_3 , його вигнали з церкви, бо він говорив правду, яка багатьом не подобалась.
		Батько розповідав, що колись був наркоманом і що йому колись у голову стріляли. 
		У батька є діти від попереднього шлюбу: ОСОБА_21 і ОСОБА_117 , з якими ОСОБА_30 не спілкується.
		Батько забороняв робити татуювання, бо так написано в Біблії. Перебуваючи у Польщі, ОСОБА_30 зробила татуювання на шиї, про що батько не знав, а матір дізналася про це напередодні.
		 
		8) Свідок ОСОБА_118 , яка є старостою Грядівського старостинського округу Нововолинської міської територіальної громади, суду показала, що на посаді перебуває з липня 2023 року. До Грядівського старостинського округу входять села: Гряди, Тишковичі, Низкиничі, Кропивщина і Хренів. У с. Кропивщині є близько 68 дворів, населення - до 198 людей. ОСОБА_119 є більш компактним та має одну центральну вулицю і три провулки. Сім`я ОСОБА_68 проживає у громаді в с. Кропивщині без реєстрації близько 15 років.
		Будинок, в якому проживає сім`я ОСОБА_68 належить ОСОБА_120 , яка виїхала в Америку.
		ОСОБА_118 мало знає про сім`ю ОСОБА_68 , однак їй відомо, що сім`я - відлюдькувата та мало спілкувалася з односельчанами. Проживали у закритому середовищі.
		Віросповідання у ОСОБА_68 не розповсюджене. З односельчан ніхто конкретно не говорив, яку саме віру ОСОБА_96 сповідують. Діти ОСОБА_68 ніде не були «замішані». Від односельчан скарги на ОСОБА_26 не надходили.
		ОСОБА_3 не характеризується позитивними відгуками тому, що ніхто з односельців не контактує ні з ОСОБА_3 , ні з його сім`єю.
		Зі школи скарг від дітей ОСОБА_3 не надходило. На дітей ОСОБА_3 у школі також не скаржилися. Про факти булінгу у школі стосовно дітей ОСОБА_3 скарги до сільської ради не надходили.
		Зі слів односельців їй відомо, що в день смерті ОСОБА_14 були шкільні збори і матір була на тих зборах. ОСОБА_14 прийшов зі школи веселий і радісний. Після того, як матір повернулася зі школи вони з ОСОБА_14 говорили і все було нормально. А ввечері сталося самогубство ОСОБА_14 . Що сталося вдома ніхто нічого не знає.
		Старша донька ОСОБА_68 навчалася у Луцьку . Зі слів інших людей їй відомо, що вітчим її недолюблював.
		Під час особистої зустрічі ОСОБА_118 з ОСОБА_3 з метою складення характеристики, він поводився як нормальна, адекватна людина.
		Перед будинком у ОСОБА_68 є сад і город. ОСОБА_3 займається тим господарством, діти допомагали.
		Жінка, яка проживає у сім`ї ОСОБА_68 ( ОСОБА_32 ) -як домогосподарка: при відвідуванні сім`ї жінка принесла ОСОБА_3 сніданок і покликала його за стіл. В якому статусі та жінка проживає у сім`ї ОСОБА_3 свідку не відомо.
		Відлюдькувато поводить себе саме сім`я ОСОБА_68 , а люди в селі сприймають всіх однаково.
		Негативного відношення від односельчан до сім`ї ОСОБА_68 не було, однак через віросповідання та спосіб життя ОСОБА_68 люди їх сторонилися.
		ОСОБА_3 віруючий, однак у церкву не ходить. Зі слів односельчан віросповідання ОСОБА_3 - типу якоїсь секти.
		ОСОБА_122 охайні, доглянуті, між собою дружні і згуртовані.
		Одяг дітей ОСОБА_68 вживаний, однак чистий.
		Похорон ОСОБА_14 організовувала школа. Зі слів односельців ОСОБА_3 навіть не бажав взяти участь у церемонії поховання сина.
		Особисто ОСОБА_14 вона не знала, за відгуками вчителів спочатку ОСОБА_14 був замкнутий, а згодом почав відкриватися і знаходити друзів. А потім все різко знову змінилося.
		Про факти булінгу відносно ОСОБА_14 їй нічого не відомо.
		 
		9) В судовому засіданні як свідка допитано директора Грядівського ліцею Нововолинської міської ради  ОСОБА_123 . Із показів свідка встановлено, що на посаді директора працює з 2010 року, а також є вчителем історії і громадянської освіти. У школі працює з 1987 року.
		ОСОБА_124 навчав ОСОБА_14 і ОСОБА_111 . У ОСОБА_14 викладав з 5 класу. ОСОБА_14 був одним із найкращих учнів цього класу. Історію вивчав на відмінно, цікавився історією. Хороший життєрадісних хлопець, хотів живого спілкування. Діти відносилися чудово, для однокласників був позитивним авторитетом. Проблем з однолітками, однокласниками у ОСОБА_14 не було.
		Про проблеми братів та сестер ОСОБА_14 з однолітками ОСОБА_124 нічого не знає.
		ОСОБА_54 і ОСОБА_50 - однолітки, навчалися в одному класі. Вони жваві, енергійні, життєрадісні, хотіли модно одягатися і фарбуватися. Дівчатка проявляли самостійність, бо батько вимагав по одному, а вони у 15-16 років одягалися і фарбувалися як хотіли. Вчилися посередньо.
		ОСОБА_30 - дуже здібна, старанна, скромна, трохи замкнута, спокійна. ОСОБА_30 не довчилася та покинула навчання у десятому класі.
		ОСОБА_158 ОСОБА_124 не навчав. Зі слів колег - замкнута дівчина.
		ОСОБА_57 - серед дівчат найбільш недисциплінована, часто пропускала уроки та мала якісь проблеми. Він часто бачив, як класний керівник індивідуально бесідувала з 
		ОСОБА_125 навчався в молодших класах. Під час розгляду питання про адаптацію учня 5 класу ОСОБА_19 педагогічна рада обговорювала те, що у ОСОБА_19 не були розвинені навички самообслуговування. ОСОБА_43 постійно перебував під увагою класного керівника, практичного психолога і ОСОБА_126 , як директора. Про факти булінгу щодо ОСОБА_19 йому не відомо.
		ОСОБА_124 ОСОБА_19 не навчав, однак постійно цікавився ним, оскільки відчувалося, що дитина не мала батьківської любові і йому не вистачало спілкування. Хлопчина, який загалом навчався слабо, дуже багато читав. ОСОБА_43 міг підставити ногу своїм однокласницям, можливо для того, щоб звернули на нього увагу і поспілкувалися з ним. 
		Заперечив те, що з ОСОБА_19 знімали штани і фотографували. Вказав, що був випадок, коли ОСОБА_43 вдягнув великі за розміром штани без ременя. З розповідей дітей і вчителів йому відомо, що з ОСОБА_19 сповзли штани, а діти допомогли ОСОБА_46 штани одягнути.
		ОСОБА_127 не відомо, щоб ОСОБА_19 чи ОСОБА_14 якось обзивали.
		Стосовно зовнішнього вигляду ОСОБА_14 , ОСОБА_124 вказав, що нового одягу на ньому не бачив. ОСОБА_14 носив поношений одяг. Одяг завжди був чистий, охайний, але інколи розмір одягу був або завеликий або замалий. У ОСОБА_14 гарно були розвинені навики самообслуговування, а ОСОБА_43 був неакуратний.
		Зовнішній вигляд дівчат завжди був акуратний, однак одяг теж був не новий. 
		Йому відомо, що ОСОБА_54 і ОСОБА_71 по дорозі до школи у селі у людей переодягалися у штани і приходили у школу. Коли поверталися назад, то перевдягалися у той одяг, у якому вийшли з дому. Це було пов`язано з тим, що батько вимагав одягати в шкоду довгі спідниці.
		Сім`я ОСОБА_68 поселилася у с. Грядах близько 20 років тому. Проживають у будинку мешканців с. Кропивщини, які виїхали у США.
		ОСОБА_128 не працював, ОСОБА_6 працювала помічником вихователя у дитячому садочку в м. Нововлинську.
		Присадибне господарство не вели (город не садили), домашню живність не тримали. ОСОБА_26 захоплювався вирощуванням винограду, кущів і плодових дерев.
		З ОСОБА_3 ОСОБА_124 спілкувався у 2012-2013 роках щодо запровадження шкільної форми у школі. Спочатку ОСОБА_26 виявив невдоволення, однак згодом вони порозумілися. Надалі діти одягали у школу шкільну форму, яку купили батьки.
		ОСОБА_6 постійно цікавилася шкільним життям дітей.
		Окремі жителі с. Кропивщина зверталися до ОСОБА_126 із повідомленням, що батько застосовує до дітей фізичне і психологічне насильство, насаджує їм свої погляди, вимагає повної покори і безумовного виконання всіх вимог.
		Коли загинула донька ОСОБА_129 , у 2017-2019 роках він звернувся у службу у справах дітей Іваничівського району, однак результату щодо такого звернення не було.
		Вчителі помічали, що на руках у дітей ОСОБА_68 є синці. У розмові діти пояснювали, що випадково вдарилися. На батька діти ніколи не скаржилися.
		ОСОБА_14 не мав мобільного телефону, і відчував себе обділеним, оскільки 25 дітей в його класі мобільні телефони мали. Припускає, що батько забороняв мати мобільний телефон через віру (що телефон не потрібен), і ще й, можливо, за браком коштів. ОСОБА_43 мобільного телефону також не мав.
		Щодо віросповідання, ОСОБА_124 вважає, що ОСОБА_3 вирішив, що заснував новий напрямок у протестантизмі. ОСОБА_3 спілкувався з п`ятидесятниками, але вони не сприйняли філософії ОСОБА_3 і тому припинили з ним співпрацю, хоч і допомогли у похороні 
		ОСОБА_130 харчувалися у школі безоплатно, як діти з малозабезпеченої сім`ї. У період коли закінчувалася дія попередньої довідки, а дія поточної довідки ще не почалася, ОСОБА_14 у шкільну їдальню не ходив, тому що грошей не мав. ОСОБА_14 власних кишенькових коштів ніколи не мав.
		ОСОБА_127 відомо про те, що, приїхавши у село, ОСОБА_14 виходив із шкільного автобуса не на кінцевій зупинці, а раніше, і замість того, щоб іти додому, ОСОБА_14 йшов на ігровий майданчик, де гойдався на гойдалці. При спілкуванні з ОСОБА_14 , він не казав причини, чому не йде додому, мотивуючи тим, що хоче погойдатися на гойдалці.
		ОСОБА_14 був дуже начитаним. Читав літературу не тільки із шкільної бібліотеки, а й із сільської. Відсутність телефона, телевізора, комп`ютера спонукали ОСОБА_14 до проведення часу за читанням. ОСОБА_14 неодноразово визнавався кращим читачем ліцею.
		ОСОБА_14 був фізично розвинутий, цікавився спортом, грав у футбол.
		На рівні класу він брав участь у розважальних заходах. У загальношкільних і класних заходах ОСОБА_14 також брав участь.
		Як відомо ОСОБА_127 , ОСОБА_3 окрім офіційної дружини, з якою мав семеро дітей, ще мав набагато молодшу співмешканку - чужу людину, яка живе у чужій сім`ї з незрозумілих підстав. ОСОБА_124 вважає, що ОСОБА_14 , будучи у 8 класі, вже добре розумів, що є матір і існування ще однієї жінки в сім`ї - це аморально. Наявність у сім`ї ще однієї жінки, окрім матері, не є нормальним прикладом для дітей. ОСОБА_124 вважає, що ОСОБА_14 це не подобалося, тому що до матері він відносився гарно.
		Відносини у ОСОБА_14 з батьком не були довірливі. Зі сторони батька був примус, вимога і послух. ОСОБА_124 вважає, що ОСОБА_14 не відчував батьківської любові.
		У ОСОБА_126 з ОСОБА_14 були хороші відносини. ОСОБА_14 був одним з найкращих його учнів.
		ОСОБА_14 завжди був у хорошому настрої. 
		Щодо причин суїциду, то вважає, що від матері діти мали любов, а батько поводився з дітьми не як люблячий батько, а як проповідник, який наставляє їх на шлях істини в умовах повної покори, виконання всіх його вимог і забаганок.
		В рамках шкільної програми діти були забезпечені всім необхідним.
		У день смерті ОСОБА_124 мав урок у класі ОСОБА_14 . На перерві у школі ОСОБА_14 був енергійний, веселий.
		В цей день були проведені загальношкільні батьківські збори. Питання щодо крадіжки ОСОБА_42 грошей на загальношкільних зборах не обговорювалось. Чи обговорювалось таке питання на класних зборах йому не відомо.
		ОСОБА_124 прийшов додому і підвечір йому зателефонувала класний керівник і повідомила, що ОСОБА_14 немає. Така новина була вкрай несподіваною. Він зателефонував до інспектора ювенальної поліції. ОСОБА_14 знайшли в закинутій хаті. Приїхала поліція і судмедексперт. Батьки побули на місці події, а потім пішли додому, сказавши, що вони є на місці. ОСОБА_14 необхідно було завезти у морг, однак не було кому і чим завезти. ОСОБА_124 зателефонував у Нововолинську ритуальну службу і попросив, щоб вони приїхали і забрали хлопця. Працівники ритуальної служби приїхали, виставили ОСОБА_127 рахунок і він оплатив цю послугу.
		Наступного дня відбувався похорон ОСОБА_14 . Його привезли з моргу зразу на кладовище, додому попрощатися не завозили. Організацію похорону взяла на себе церква п`ятидесятників. ОСОБА_126 вразило, що батька на похороні сина не було. 
		Вважає, що був накопичувальний ефект і якийсь конфлікт чи інцидент в хаті, який привів психіку до такого стану, коли ОСОБА_14 собі сказав, що не хоче на цьому світі жити.
		ОСОБА_124 заявив, що відношення до дітей ОСОБА_3 у школі було добрим.
		Із повідомлень мешканців с. Кропивщина ОСОБА_127 відомо, що ОСОБА_54 викинулася з вікна багатоповерхівки в м. Луцьку після розмови з батьком. Після цього випадку до ОСОБА_126 зверталися окремі мешканці с. Кропивщини, щоб він щось вдіяв, бо в сім`ї ОСОБА_68 не все гаразд.
		Щодо старшої дочки ОСОБА_25 , то ОСОБА_127 відомо, що його колишня учениця ОСОБА_25 і ОСОБА_25 (падчерка ОСОБА_3 )вирішили зробити спортивну пробіжку, а після повернення додому ОСОБА_3 . ОСОБА_25 побив за те, що вона це зробила без його дозволу.
		ОСОБА_3 залучав дітей до роботи у саду. До ОСОБА_126 доходили відомості про те, що ОСОБА_3 не дає самовільно зривати плоди з плодово-ягідних рослин, лише з його дозволу.
		Захоплення релігією, особливу релігійність у поведінці і спілкуванні ОСОБА_124 у ОСОБА_14 не помічав.
		Під час дистанційного навчання ОСОБА_14 не завжди виходив на зв`язок на уроки.
		Жоден з дітей ОСОБА_68 не підходив до нього з питанням щодо знущання над ними іншими дітьми.
		ОСОБА_132 і ОСОБА_133 сиділи за партою з іншими учнями і не були відлюдькуватими в класі.
		Сім`я ОСОБА_68 справляє враження, що в ній панує примус, обмеження особистої свободи, приниження гідності, відсутність любові з боку батька, а любов замінялася приниженням і спонуканням до певної поведінки.
		З чужих слів ОСОБА_127 відомо, що в сім`ї був планшет, який приховували, щоб ним можна було користуватися. Врешті ОСОБА_3 про це дізнався.
		В чому полягає суть релігії ОСОБА_3 ОСОБА_127 невідомо.
		 
		10) Сусід сім`ї ОСОБА_68 свідок ОСОБА_134  суду показав, що йому було близько 13 років, коли сім`я ОСОБА_68 переїхала проживати в с. Кропивщина. Сім`я справила враження звичайної багатодітної сім`ї.
		Із ОСОБА_3 свідок ОСОБА_134 має хороші стосунки.
		В дитинстві свідок спілкувався і гуляв разом із його одноліткою ОСОБА_25 - дочкою ОСОБА_6 від першого шлюбу. ОСОБА_25 не дозволяли ходити на дискотеки, поїздити на мотоциклі.
		Діти ОСОБА_68 під вікном бабиної хати ОСОБА_135 дивилися телевізор, бо у них свого не було. По дітях було видно, що їм багато що не дозволялося.
		Прояви насильства в сім`ї ОСОБА_68 ОСОБА_134 особисто не бачив, однак вважає, що такі були тому, що діти скритні, чітко не відповідали на питання і не розповідали про те, чи були такі випадки, чи ні.
		Гратися з молодшою сестрою ОСОБА_135 в гості приходили ОСОБА_54 і ОСОБА_136 .
		З роботою біля будинку інколи допомагав друг сім`ї ОСОБА_26 , який час від часу приїжджав. В основному з роботою біля будинку допомагали діти ОСОБА_68 . Також діти ОСОБА_97 копали, збирали і перевозили землю з одного місця на інше, що для них було важко. Також діти обрізали виноград, що не є заняттям для дітей такого віку, оскільки можна поранитися. На думку свідка, в той час діти повинні були насолоджуватися канікулами і вільно проводити дозвілля, а не тяжко працювати.
		ОСОБА_134 знає, що в сім`ї ОСОБА_68 існували заборони, бо дівчатам ОСОБА_68 не подобався одяг, в якому вони йшли з дому до школи, і по дорозі вони перевдягалися. ОСОБА_122 носили одяг із секонду.
		Також діяла заборона для дітей мати телефон, бо це щось погане, тоді як сам ОСОБА_3 мав мобільний телефон і користувався ним. Дітям теж хотілося мати телефони.
		ОСОБА_3 забороняв дітям кудись піти і погуляти. Заборона була однозначна і категорична.
		Синців на дітях ОСОБА_68 свідок не бачив, однак зі слів ОСОБА_25 - ОСОБА_3 бив дітей ременем.
		Щодо віри ОСОБА_3 свідок знає, що вона відрізняється, однак чим саме чи як називається віра ОСОБА_3 свідок не знає.
		ОСОБА_134 вважає, що ОСОБА_14 сам до вчиненого ним самогубства дійти не міг. ОСОБА_14 був дуже добрим. Він це бачив, коли ОСОБА_14 приходив і грався із сином свідка.
		Про випадки булінгу у школі відносно дітей ОСОБА_3 свідок не чув.
		Сім`я ОСОБА_3 справляє враження ідеальної, однак всередині не все без ускладень.
		Односельці із ОСОБА_3 не бажали спілкуватися, бо у розмові він все зводив до свого віросповідання і до свого бачення Бога .
		Свідок вважає, що ОСОБА_25 покинула місце проживання із сім`єю ОСОБА_68 тому, що підросла і зрозуміла, що може робити, що бажає. А бажала вона жити по-іншому, не так як заведено жити у сім`ї ОСОБА_68 .
		Щодо обстановки вдома ОСОБА_14 ОСОБА_134 нічого не розповідав.
		Щодо жінки, яка проживає із сім`єю ОСОБА_3 , то свідку відомо, що вона з Полісся і допомагає сім`ї по господарству.
		З іншими дітьми с. Кропивщини діти ОСОБА_3 спілкувалися. 
		Плодами із саду ОСОБА_3 ділився, в тому числі із свідком ОСОБА_138 .
		Жінка, яка проживає із сім`єю ОСОБА_3 , у саду і по господарству допомагає і по сьогоднішній день.
		Свідок підтвердив надані ним під час досудового слідства показання.
		Свідок вважає, що, враховуючи умови у яких проживав і ріс ОСОБА_14 , батько ОСОБА_3 спонукав ОСОБА_14 до самогубства.
		За характером ОСОБА_14 був спокійним і ставився до сина свідка, як до молодшого брата.
		У день смерті ОСОБА_14 якихось надзвичайних подій не було. Під вечір надзвичайною подією стало самогубство ОСОБА_14 .
		 
		11) Свідок ОСОБА_139 , яка четвертий рік є заступником директора Грядівського ліцею по виховній роботі, вчителем зарубіжної літератури Грядівського ліцею і навчала всіх дітей у школі, суду показала, що ОСОБА_14 був хорошим хлопцем, ввічливим, чемним. ОСОБА_14 багато читав, і два роки підряд вона дарувала ОСОБА_14 , як найкращому читачеві, приз - книжки. 
		ОСОБА_43 теж багато читав, однак не адаптований у самообслуговуванні (не сформовані відповідні навички): не міг зав`язати шнурки, тому йому часто допомагали однокласниці.
		Булінгу у школі відносно ОСОБА_19 , чи інших членів його сім`ї не було.
		Діти відрізнялися.
		Свідок ОСОБА_139 була класним керівником у ОСОБА_140 . ОСОБА_38 - скромна, спокійна, тиха. ОСОБА_38 мала середню успішність у навчанні. У класі ОСОБА_38 ні з ким не дружила. За партою сиділа не одна. 
		ОСОБА_14 мав успішність у навчанні більш до відмінника.
		ОСОБА_139 відомо, що дітям ОСОБА_68 було заборонено відвідувати позаурочні заходи.
		Яку саме віру сповідували ОСОБА_96 свідку не відомо, однак знає, що у них була особлива сімейна релігія, яка проявлялася в забороні фарбуватися, модно одягатися. Разом з тим, ОСОБА_141 полюбляла користуватися косметикою.
		По одягу дітей ОСОБА_68 , який вони носили до школи, претензій не було.
		Про факти насильства в сім`ї ОСОБА_68 свідку відомо зі слів інших вчителів, які казали, що дівчата мали синці. Щодо цього школа заходи не вживала, бо діти нічого не розповідали.
		Батько участі у шкільному житті дітей не брав. Матір постійно приходила на батьківські збори.
		Коли сталася подія, вчителі багато обговорювали в тому числі і те, що могло стати причиною. Всі вчителі зійшлися на думці, що вдома на ОСОБА_14 вчинявся психологічний тиск, бо у сім`ї було багато заборон для дітей.
		ОСОБА_139 на похороні у ОСОБА_14 присутня була, а батька ОСОБА_3 там не було, що всіх здивувало і обурило. З якої причини батько не був на похороні своєї дитини їй не відомо.
		На похороні ОСОБА_142 не була.
		Дозвілля ОСОБА_14 проводив на гойдалках у с. Кропивщина. 
		ОСОБА_143 грошей ОСОБА_14 ніколи не мав. 
		Одяг був скромний, із секонду. Решта дітей одягалися так само.
		Власного телефону ОСОБА_14 не мав, на дистанційне навчання ОСОБА_14 виходив з телефону матері.
		ОСОБА_139 вважає, що причиною смерті ОСОБА_14 могло стати невдоволення або проблеми (можливо психологічного тиску), про які ОСОБА_14 не міг нікому розповісти.
		У сім`ї ОСОБА_68 дітям не вистачало уваги, особливо ОСОБА_46 , який тягнувся до вчителів за увагою.
		Був випадок, коли ОСОБА_6 підійшла до неї і дякувала за гарне ставлення до дітей.
		Булінгу у школі щодо ОСОБА_19 не було, тому що часто у ОСОБА_19 спадали штани, адже були великуваті.
		 
		12) Допитана як свідок вчитель Грядівського ліцею  ОСОБА_144 - з 5 класу класний керівник сина обвинуваченого ОСОБА_15 , суду показала, що ОСОБА_14 із багатодітної, не дуже заможної сім`ї. Матір працювала, а батько - пенсіонер.
		Про сім`ю ОСОБА_14 майже ніколи не розповідав. Коли ОСОБА_144 запитувала як пройшло його дозвілля, ОСОБА_14 тільки опускав голову. Свідок вважає, що ОСОБА_14 не було чим поділитися, не було що розповісти. ОСОБА_14 був допитливим у навчанні, а що стосувалося особистих питань - замкнутим і нічого не розповідав.
		З хлопцями у ОСОБА_14 можливо і були певні суперечки, однак явних проблем, конфліктів не було. У класі ОСОБА_14 сидів за однією партою з ОСОБА_145 .
		Святкувати день народження у класі було не заведено, тільки словесне привітання.
		У всіх організованих нею заходах ОСОБА_14 брав активну участь. ОСОБА_14 був артистичним, мав гарну дикцію.
		ОСОБА_14 - єдиний учень у класі, котрий особистого мобільного телефону не мав. У період дистанційного навчання, матір дзвонила ОСОБА_144 і попереджала, що вона на роботі і дитина не зможе бути присутньою на уроках. Тільки в ті дні, коли ОСОБА_6 була вдома, ОСОБА_14 міг брати участь у навчанні. В кожної дитини у класі був мобільний телефон, тому і ОСОБА_14 хотілося.
		Зовнішній вигляд ОСОБА_14 був чистий, охайний, але одяг - не новий, скромний.
		Інших дітей із сім`ї ОСОБА_68 ОСОБА_144 навчала мало. 
		ОСОБА_14 ніколи не жалівся на фізичне чи психологічне насильство.
		До школи ОСОБА_14 доїжджав автобусом, і часто залишався на гуртки. Додому не поспішав, хотів довше побути у школі. ОСОБА_14 відвідував туристичний гурток.
		Яку релігію сповідує сім`я ОСОБА_68 свідок не знає. ОСОБА_14 в церкву не ходив і не хрестився, однак і фанатично прив`язаним до певної релігії не був.
		Спочатку ОСОБА_14 не відвідував уроки християнської етики, але у старшому віці - вже відвідував. Заборон від батьків на відвідування не було.
		ОСОБА_144 вважає, що ОСОБА_14 не мав підтримки і не мав до кого звернутися з тим, що його турбувало. У сім`ї не було любові і підтримки, тому це могло спричинити його смерть, незважаючи на те, що ОСОБА_14 сильний хлопець за характером.
		У ОСОБА_14 кишенькових грошей не було. Ніколи ОСОБА_14 не купував нічого ні у шкільній їдальні, ні у магазині. Просто ходив з хлопцями, які там щось купували.
		У періоди, коли закінчувалася довідка на безкоштовне харчування, то ОСОБА_14 у шкільній їдальні нічого не їв, і нічого не купував. З собою ніколи нічого не мав.
		Зі слів інших свідку відомо, що у сім`ї ОСОБА_68 проживала стороння жінка, яка допомагала у вихованні дітей.
		ОСОБА_144 , як класний керівник сім`ю ОСОБА_68 не відвідувала, оскільки не було потреби, бо сім`я на обліку не перебувала.
		Сім`я ОСОБА_68 не справляє враження, що у ній панує мир, гармонія і злагода, оскільки ОСОБА_14 про сім`ю взагалі нічого не розповідав і не бажав нічого говорити.
		У день смерті ОСОБА_14 були загальношкільні батьківські збори і ОСОБА_144 чергувала по школі. Вона стояла у коридорі, на перерві ОСОБА_14 разом із ще одним хлопцем підійшов до неї, усміхнувся. Вони поговорили про те, як справи. ОСОБА_14 був дуже життєрадісний і сказав, що справи у нього добре.
		ОСОБА_144 була знайома тільки з матір`ю ( ОСОБА_6 ), яка активно цікавилася шкільним життям дітей. З батьком ОСОБА_144 не знайома.
		ОСОБА_144 вважає, що вдома достатньо займалися розвитком і вихованням тому, що ОСОБА_14 був сильний за характером і сам про себе турбувався.
		Того ж дня ввечері ОСОБА_144 зателефонував директор і повідомив, що треба написати характеристику, бо ОСОБА_14 вчинив самогубство. ОСОБА_144 була на похороні.
		ОСОБА_144 вважає, що вдома дитину довели до відчаю, що він не мав виходу.
		У школі проблем у ОСОБА_14 не було. У школу ОСОБА_14 ходив завжди і із задоволенням.
		ОСОБА_14 турбувався і хвилювався за брата ОСОБА_19 , однак булінгу у школі немає. Скарг від батьків стосовно булінгу дітей ОСОБА_68 не було.
		 
		13) Свідок  ОСОБА_146 , яка працює вчителем у Грядівському ліцеї, суду показала, що навчала математики та була класним керівником ОСОБА_61 та ОСОБА_147 з 5 по 11 клас. 
		ОСОБА_146 навчала дітей ОСОБА_3 : ОСОБА_111 навчала математики та інформатики; ОСОБА_148 , ОСОБА_14 - математики та інформатики, а ОСОБА_19 - один рік інформатики.
		ОСОБА_54 і ОСОБА_71 хороші, приємні, товариські, комунікабельні. ОСОБА_71 більш схильна до навчання, а ОСОБА_54 не дуже хотіла вчитися. ОСОБА_56 - скромна і мовчазна, але дуже добре вчилася. ОСОБА_30 - дуже скромна і мовчазна, однак не загнана і не залякана. ОСОБА_57 відрізнялася від своїх сестер, бо була шустрішою.
		ОСОБА_14 прийшов у 5 клас та спочатку був зажатий і замкнутий, а потім розкрився і почав добре вчитися. У класі з ОСОБА_14 дружили і хлопці і дівчата. ОСОБА_43 - своєрідна дитина, незграбний у поведінці, але щирий, відкритий і хороший. 
		Однокласники ставилися до дітей ОСОБА_68 нормально, адекватно.
		До ОСОБА_61 і до ОСОБА_149 однокласники ставилися нормально. Дівчата здебільшого одягали не нові і не модні речі, але чисті та охайні.
		Станом на травень 2023 року ОСОБА_146 навчала ОСОБА_14 .
		Конкретно яку віру сповідують ОСОБА_96 свідок не знає. Запитувала у дівчат і вони відповідали, що у церкву вони не ходять, у молитовні будинки вони не ходять, у батька якась своя віра.
		Зі слів дітей свідку відомо, що батько забороняв дівчатам ходити у штанах. З дому дівчата виходили у спідницях, а в сусідів переодягалися і йшли у школу. У 10-11 класі батько забороняв дівчатам користуватися косметикою, ходити на вечори.
		Також батько забороняв користуватися ґаджетами. У дітей був планшет, який вони ховали від батька, щоб той не дізнався, бо це було строго заборонено.
		Мобільні телефони ОСОБА_71 і ОСОБА_54 не мали, бо в той час вони не були розповсюджені. А коли навчався ОСОБА_14 , то на дистанційне навчання він не завжди виходив, бо матір була на роботі, а користувався він її телефоном. В даний час з телефонами всі учні, хоча для навчання відсутність телефону не спричиняла особливих незручностей.
		Коли сім`я ОСОБА_68 переїхала на проживання у село, з ними приїхала старша донька ОСОБА_6 - ОСОБА_25 , яка в той час мала іти в 10 клас, однак батьки сказали, що вона в школу не піде, бо має глядіти дітей.
		Незадовго виник скандал, коли ОСОБА_25 з подружкою пішли на вечірню пробіжку і за це її батько ОСОБА_3 дуже сильно побив, тому дитина втекла до діда в с. Будятичі. У зв`язку із цим, ОСОБА_146 декілька разів запитувала у дівчат ОСОБА_54 та ОСОБА_149 , чи вдома їх не ображають, однак конкретної відповіді вони не давали. Синців у дівчат ОСОБА_146 не помічала.
		Батько в школі був один раз, а матір приходила на збори завжди і цікавилася навчанням дітей.
		Сім`я багатодітна і незвичайна. Однак шкільним приладдям діти були забезпечені, одягнені та обуті. Хоч деякі речі бажали кращого.
		Як класний керівник ОСОБА_146 сім`ю вдома не відвідувала.
		Незвичайна сім`я, на її думку, означає, що у сім`ї ОСОБА_68 був клаптик городу, однак вони садили кавуни і дині; картоплю на ньому не садили, а картопля - один із основних видів їжі. 
		Також незвичною була присутність у домі ОСОБА_68 тітки ОСОБА_150 . У ОСОБА_146 з дівчатами ОСОБА_151 та ОСОБА_152 була розмова, і діти негативно відкликалися про ОСОБА_111 і про її роль в сім`ї. Діти розповідали, що ОСОБА_30 за ними слідкує, шпигує і все розповідає батькові, а потім батько їх сварить, карає або щось забороняє. ОСОБА_71 розповіла, що матір спить в хатині (літній кухні) на вулиці, а тітка ОСОБА_38 спить з татом.
		На застосування фізичного насильства дівчата не скаржились, однак у сім`ї були заборони.
		ОСОБА_128 , як людина - для спілкування приємна і хороша, якщо розмова не стосується сім`ї, а стосується людей взагалі.
		ОСОБА_146 здається нетиповим те, що у ОСОБА_3 росте дуже гарний виноград, а грона на рівні зросту дітей - недоторканні, що наводить на думку про те, що дітям було заборонено зривати виноград.
		ОСОБА_146 бачила, що коли перекривали льох, то працювали і дівчатка і хлопці: землю згортали і застеляли плівкою. Діти інколи робили непосильну роботу.
		Односельчани дивуються: з чого сім`я ОСОБА_97 живе, оскільки город не садять, і з якого дива живе з ними тітка 
		ОСОБА_155 були нормальні відносини з іншими дітьми.
		Свідок вважає, що скоріш за все вихованням і розвитком дітей у сім`ї не займалися, оскільки навчання основним для дітей не було. Допомоги від батьків у навчанні дітей не було.
		ОСОБА_8 зі школи пішла після 9 класу, бо поступила у технікум в м. Нововолинськ. Після того від сім`ї її як відрізало. Недивлячись на те, що село розташоване близько від міста і всі діти, що навчаються у м. Нововолинську проживають вдома, ОСОБА_23 жила у гуртожитку в м. Нововолинськ. Коли ОСОБА_23 приїжджала на суботу-неділю, то не додому, а до подруги, до однокласниці, бо вдома її не чекали.
		На випускному ОСОБА_71 сказала ОСОБА_146 , що після випускного вона додому жити не повернеться, що дівчата винесуть їй валізу, адже вдома їй сказали, що якщо ОСОБА_71 вирішила піти на випускний, то щоб додому вже не поверталася. Після зустрічі світанку, зранку прийшли додому і ОСОБА_71 забрала свою валізу з речами та покинула дім.
		13.05.2023 року ОСОБА_146 подзвонила сусідка ОСОБА_68 і розповіла про смерть ОСОБА_14 . Новина її здивувала, бо все було як завжди - нормально. На місце події ОСОБА_146 не ходила.
		ОСОБА_146 була на похороні у ОСОБА_61 . В будинок ОСОБА_60 не заносили, одразу ж повезли на кладовище. ОСОБА_3 поводив себе дивно, бо підійшовши до труни, батько підняв руки вгору і попросив Божої кари на всіх, хто вчив дитину не слухати батька.
		ОСОБА_14 ходив і штурхав дівчат, щоб ті не плакали, бо батько сказав, щоб не плакали, бо не можна.
		ОСОБА_14 був життєрадісний, відкритий, розумний, бо багато читав. У класі користувався авторитетом: його поважали і хлопці, і дівчата.
		ОСОБА_146 бачила, що ОСОБА_14 не дуже мав бажання йти додому. ОСОБА_14 виходив зі шкільного автобуса і дуже часто йшов не додому, а на дитячий майданчик - кататися на гойдалці.
		Обговорюючи питання з колегами, дійшли думки, що причини, пов`язаної із школою, не було. Дійшли висновку, що якась причина була вдома. Свідок вважає, що причиною могло стати те, що з віком у ОСОБА_14 почала формуватися своя думка, яка йшла в розріз із баченням, заборонами і з обмеженнями, які йому нав`язувалися батьком.
		Щодо булінгу ОСОБА_19 , то його перша вчителька вчила всіх дітей, що треба один одному допомагати і підтримувати. Дівчата йому допомагали ОСОБА_46 шнурувати взуття.
		ОСОБА_60 і ОСОБА_80 в класі ніхто не ображав. ОСОБА_92 і ОСОБА_158 також ніхто не зачіпав, бо вони були тихими і спокійними. ОСОБА_57 могла за себе постояти.
		Претензій щодо відношення до дітей ОСОБА_146 ні від кого не чула.
		Релігійні свята сім`я ОСОБА_3 не святкували, бо від дівчат вона ніколи не чула що отримали на Миколая, чи як відсвяткували Новий рік.
		Зі слів іншої вчительки ОСОБА_146 знає, що ОСОБА_128 казав, що він - живий Бог і він знає що і як, і що це його віра.
		З приводу віри, то дівчата ОСОБА_54 та ОСОБА_136 казали ОСОБА_146 , що батько не дуже примушує їх молитися.
		Сім`я ОСОБА_68 не справляє враження щасливої, зважаючи, що дитина не мала права повернутися додому після випускного, який батько заборонив відвідувати.
		ОСОБА_146 вважає, що у дітей був протест, який виражався у тому, що ОСОБА_71 неодноразово приходила у школу з яскраво нафарбованим обличчям. Також нещодавно ОСОБА_57 приїхала у відпустку і стало відомо, що вона набила собі тату.
		З батьком дітей ОСОБА_146 не бачила, тільки матір займалася дітьми.
		ОСОБА_146 вказала, що з того часу, як сім`я ОСОБА_68 поселилися проживати у с. Кропивщина, ОСОБА_3 ніде не працював, у шкільній анкеті вона вказувала, що батько пенсіонер, а ОСОБА_6 перебувала у декретній відпустці, а згодом вийшла на роботу у дитячий садок.
		По тому, як одягалися діти, видно було, що речі вживані. Дуже мало було речей нових. В школі практично весь час діти ОСОБА_68 харчувалися безкоштовно, як діти із малозабезпеченої сім`ї.
		ОСОБА_71 у Грядівському ліцеї вчилася до 11 класу, а ОСОБА_23 після 9 класу пішла з ліцею навчатися в м. Нововолинськ, бо хотіла піти з дому щоб отримати трохи свободи.
		ОСОБА_71 і ОСОБА_54 були позитивними, живими і життєрадісними.
		Фактів звернення до ОСОБА_146 стосовно булінгу дітей ОСОБА_3 не було.
		 
		14) Із показів свідка ОСОБА_160 , яка з 1994 року працює вчителем фізики та астрономії у Грядівському ліцеї суду показала, що в силу своїх обов`язків перетиналася з усіма дітьми із сім`ї ОСОБА_68 . З матір`ю дітей ОСОБА_68 зустрічалась на батьківських зборах, а з батьком лише один раз.
		ОСОБА_122 відрізнялися від інших дітей лише скромним одягом, однак це не є вирішальним. На одному із шкільних заходів у ОСОБА_14 піджак розміром був трохи більший.
		Пригадує випадок, коли ОСОБА_161 на уроці була одягнена у футболку без рукавів і ОСОБА_162 помітила у неї на руках синці. На запитання про походження синців ОСОБА_71 опустила голову і не бажала нічого говорити. Конкретної відповіді ОСОБА_71 не дала. Між людьми була мова, що вдома за певні вчинки дітей ОСОБА_68 можуть покарати.
		Зі слів інших людей вона знає, що у дітей ОСОБА_68 було жорстке виховання і батько контролював кожен їхній крок.
		Племінник ОСОБА_160 зустрічався із ОСОБА_163 . Дівчині не дозволяли йти на випускний. Племінник підвозив ОСОБА_80 з матір`ю, щоб ОСОБА_164 змогла переодягтися так, щоб батько про це не знав.
		Зі слів інших людей ОСОБА_162 чула, що віра у ОСОБА_68 незрозуміла, однак в чому її особливості свідок не знає. Люди говорили, що ОСОБА_3 вдома проповідує, і говорить, що так правильно.
		За заявою батьків під час дисципліни християнська етика одна з дівчат ОСОБА_68 ( ОСОБА_56 чи ОСОБА_30 )виходила з класу і завжди сиділа на лавочці в очікуванні наступного уроку.
		Випадків булінгу стосовно дітей ОСОБА_68 ОСОБА_162 не помічала. На перервах ОСОБА_14 завжди був з іншими дітьми. Він був активним хлопцем. Молодшого брата ОСОБА_166 , ОСОБА_162 не вчила, а тому з ним не стикалася.
		ОСОБА_3 бачила у школі один раз.
		Був випадок, коли ОСОБА_162 їхала в автобусі разом з ОСОБА_167 і у них відбулася розмова про тітку ОСОБА_92 . ОСОБА_57 розповіла, що тітка ОСОБА_38 , яка з ними проживає, - з Ратнівського району, вчителька української мови; не працює, а гроші їй дає батько - ОСОБА_3 . Чи краще було б без тітки ОСОБА_150 , на що ОСОБА_57 дала позитивну відповідь.
		На переконання ОСОБА_160 у сім`ї ОСОБА_68 склалися відносини, що матір настільки боїться батька, що не може йому перечити в тому числі і щодо проживання з їхньою сім`єю іншої чужої жінки. Діти батька також боялися на що вказує випадок з випускним ОСОБА_168 .
		13.05.2023 року вона з директором приїхали на місце події, а згодом були на допиті у поліції. Вона була на похороні ОСОБА_14 , а батька ОСОБА_3 не було. Доставку тіла дитини до моргу організував та оплатив директор школи. Вчителі і діти школи збирали гроші на похорон. Організовував похорон просвітор, однак з якої віри вона не знає. Те, що батьки не організовували похорон сина вона, вважає дивним.
		Думка ОСОБА_160 , що до смерті ОСОБА_14 могло привести занадто жорстке виховання, тотальний контроль і заборони, в тому числі мати телефон.
		Тема булінгу на особливому контролі дирекції школи, ніхто з дітей про булінг щодо них не повідомляв.
		Діти ОСОБА_68 періодично харчувалися, як малозабезпечені. Часто були періоди, коли діти не харчували у шкільній їдальні. Разом з тим, ОСОБА_162 теж не бачила, щоб діти щось купували в магазині.
		У сім`ї ОСОБА_68 вихованням дітей займалися, однак була надмірна строгість.
		Шкільних гуртків на постійній основі ОСОБА_14 не відвідував, однак цікавився туристичним гуртком.
		ОСОБА_162 вважає, що ОСОБА_14 був з тих дітей, хто переживав все в собі і ні з ким не ділився про свої переживання і турботи. Це накопичилося.
		В сім`ї ОСОБА_68 було недостатньо любові і тепла зі сторони батьків, бо діти не хотіли йти додому. Були випадки, коли діти не їхали додому автобусом, а йшли пішки зі школи.
		На думку ОСОБА_160 через брак любові і непорозуміння в сім`ї у ОСОБА_14 була безвихідь у вирішенні своїх внутрішніх переживань. Щоб зважитися на такий крок у такому віці повинні існувати жорсткі обставини.
		Зі слів класних керівників дітей ОСОБА_68 заборона участі у позашкільних заходах чи гуртках походила із дому, тому що після уроків діти в школі не залишалися.
		 
		15) В судовому засіданні свідок ОСОБА_169 суду показала, що сприймає ОСОБА_3 як батька, а себе -як його прийомну дочку.
		ОСОБА_3 був місіонером, їздив по Волинській області і розповсюджував біблійну літературу. Її підкупило те, що ОСОБА_3 , як пастор, говорив правду - все як є.
		ОСОБА_169 приїхала проживати у сім`ю ОСОБА_3 коли їй було 27 років, в той період, коли у ОСОБА_68 щойно народився ОСОБА_14 з метою допомогти родині в побуті. На той момент у сім`ї було вже п`ятеро дівчат: ОСОБА_71 , якій було близько десяти років, ОСОБА_54 -вісім років, ОСОБА_30 -сім років, ОСОБА_56 -близько п`яти років, ОСОБА_170 або три роки і щойно народився ОСОБА_14 .
		До ОСОБА_6 ОСОБА_169 зверталася на ви і називала її сестрою. ОСОБА_3 ОСОБА_169 називає брат ОСОБА_26 .
		На який період ОСОБА_169 прийшла проживати в сім`ю ОСОБА_3 в сім`ї не обговорювалося, і чітких термінів не було встановлено.
		Дружня атмосфера сім`ї ОСОБА_3 . ОСОБА_169 подобалася, тому вона обрала шлях життя з ними.
		ОСОБА_169 проживає у сім`ї ОСОБА_68 близько п`ятнадцяти років.
		Діти зверталися до ОСОБА_169 тітка ОСОБА_38 , і говорили з повагою на «Ви». Останнім часом ОСОБА_14 звертався до ОСОБА_171 на «ти».
		Особистого доходу ОСОБА_169 не мала. Інколи мала підробіток. Зазвичай вона допомагала ОСОБА_172 по господарству та з дітьми. У грошах ОСОБА_169 гострої потреби не мала, оскільки базові потреби її були забезпечені.
		Сім`я ОСОБА_68 була забезпечена одягом. Попри те, що речі із секонд-хенду, такі були непоганої якості, і навіть траплялися нові речі. В ті речі ходила одягнена і ОСОБА_169 , і діти ОСОБА_68 .
		Члени сім`ї рідко хворіли, а в разі хвороби - молилися ОСОБА_48 . Був випадок, коли ОСОБА_169 зламала ногу, і тоді вже довелося звертатися по допомогу до лікарів. ОСОБА_6 була готова купити їй милиці. У разі перелому кісток у дітей, або у разі необхідності лікувати зуби, тоді дітей возили до лікарів. При ОРЗ - чай з малиною і звіробій. Одного разу ОСОБА_14 тяжко хворів і тоді члені сім`ї взяли пост-молитву і Бог підняв його до життя.
		Комунальні платежі ОСОБА_169 не платила, натомість допомагала сім`ї своєю працею по домогосподарству. 
		Їжу на всіх купували ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
		Сім`я ОСОБА_68 - малозабезпечена. ОСОБА_3 - дуже щедрий, багато робить добра іншим людям, а тому має багато друзів, які йому привозять і діляться благами. Таким чином Бог компенсує нестачу засобів для безбідного життя.
		Біля будинку є город, на якому садили різноманітні овочі. Картоплю садили, однак не щороку. Вважає, що в сім`ї в плані харчів був достаток. Господарство тримали раніше, коли діти були малими. Згодом вже нічого не тримали. До робіт на городі ОСОБА_96 залучали дітей. 
		За Біблією в сім`ї головний Бог, за ним - батько, за ним матір, а вже потім діти. В сім`ї ОСОБА_68 так і було. ОСОБА_169 у сім`ї ОСОБА_68 проживає як прийомна дочка ОСОБА_3 . У ОСОБА_169 в дитинстві не було батька, тому Бог дав їй іншого - ОСОБА_3 .
		Коли сім`я ОСОБА_68 переїхала у с. Кропивщину, то у будинку зробили ремонт, який організував ОСОБА_3 : туалет і ванну, у ванній - теплу підлогу, купили котли, морозилки, холодильники.
		В обов`язки голови сім`ї входило забезпечити благополуччя сім`ї; дбати про те, щоб діти гарно проводили дозвілля: ОСОБА_14 навчив ловити рибу, грати у настільний теніс. Також ОСОБА_3 організовував поїздки в ліс на Полісся, де діти навчилися плавати.
		Після того, як народився ОСОБА_43 і підріс, з ініціативи ОСОБА_3 ОСОБА_169 вчила дітей читати. Наприклад, ОСОБА_174 навчила грати на піаніно. ОСОБА_169 ніхто ніколи не просив покинути дім. ОСОБА_6 ніколи не просила ОСОБА_169 піти з дому.
		Відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були хороші, була гармонія, особливо у той період, коли ОСОБА_3 був здоровішим, а ОСОБА_6 читала Біблію. В той час кожен був на своєму місці і виконував свою функцію. Згодом відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 змінилися через те, що ОСОБА_70 почала робити те, що вона хотіла.
		Відносини між дітьми і батьком теж були хороші. Діти батька не боялися, однак батько намагався тримати в сім`ї дисципліну. Діти до батька приходили як до судді, а ОСОБА_3 дуже мудро все вирішував. Міг поставити в куток, або дати відповідне наставлення. ОСОБА_3 фізично наказував дітей дуже рідко, а коли наказував, то ременем.
		Був випадок, коли за те, що діти гралися сірниками і через це загорілася стерня, ОСОБА_3 наказав ременем ОСОБА_175 наказував і ОСОБА_19 . 
		Якщо діти робили якусь шкоду, то ОСОБА_169 розповідала про це ОСОБА_3 .
		ОСОБА_3 наказував всіх дітей (в тому числі і дівчат), коли ті були малими, а ОСОБА_3 ще мав здоров`я.
		Свідок, як і діти, стверджує, що фізичне насилля ОСОБА_3 до дітей не застосовував, а «наказував». Разом з тим, ОСОБА_3 часто ставив дітей у куток.
		Вона чула, коли ОСОБА_3 «наказував» дітей, і вона чула, як діти інколи плакали. Для ОСОБА_169 звичною справою є наказування дітей з метою підтримання у багатодітній сім`ї належного ладу, дисципліни.
		Був випадок, коли і сама ОСОБА_169 отримала від ОСОБА_3 «гарячого» (покарання ременем). ОСОБА_169 стала на коліна і ОСОБА_3 вдарив її ременем. Діти лягали і ОСОБА_3 наказував їх ременем.
		Ні ОСОБА_169 , ні діти не були проти такого покарання.
		Попри те, що ОСОБА_169 вже була у свідомому віці, вона сприйняла таке покарання, як покарання від батька, оскільки вважає звичним, коли батько виховує своїх дітей в тому числі і такими методами.
		Останні роки ОСОБА_3 дітей не наказував.
		ОСОБА_176 , ні ОСОБА_43 мобільного телефону не мали, бо сім`я малозабезпечена. ОСОБА_3 дуже мудро розподіляв сімейний бюджет, першочергово звертаючи увагу та потреби сім`ї.
		Останні роки ОСОБА_3 хворів, тому такі питання купівлі телефонів вирішувала матір ( ОСОБА_6 ).Сам ОСОБА_3 телефон мав.
		У сім`ї телевізора не було. Радіо було у телефоні.
		У церкву, яку очолює ОСОБА_3 входять: ОСОБА_3 , ОСОБА_177 , ОСОБА_169 , ОСОБА_178 і ще одна жіночка. Гроші на внесення застави за ОСОБА_3 взяли з церковної каси. Назви у церкви немає. Щовечора учасники на зібраннях читають Біблію, і стараються її виконувати. Зібрання проходили або вдома, або онлайн по телефону, а у неділю ОСОБА_178 приїжджав. Дітей ОСОБА_3 не примушував до участі у зібраннях.
		ОСОБА_3 виключили з церкви у м.Нововолинську через те, що він говорив правду, він викривав баптистів у тому, що вони любили не Бога, а гроші. 
		Дні народження у сім`ї ОСОБА_68 не святкували, оскільки сім`я віруюча, і батько таке свято не святкував, бо це свято егоїзму. Інші релігійні свята також не святкували.
		ОСОБА_169 трохи відомо про минуле ОСОБА_97 : що ОСОБА_3 був моряком, що у нього є син і є дочка ОСОБА_117 ; що ОСОБА_3 раніше вживав наркотики і зловживав алкоголем, але Бог його звільнив від нього. 
		Особисто ОСОБА_179 не знає, однак ОСОБА_3 розповідав їй про те, що ставився до ОСОБА_25 , як і до інших дітей, а з дому вона пішла, бо хотіла до свого рідного батька, який був у тюрмі, а вона його хотіла побачити. Згодом ОСОБА_25 проживала у свого батька у м. Львові.
		ОСОБА_71 пішла з дому добровільно, бо поїхала працювати в м. Ужгород, а згодом в Угорщину. ОСОБА_71 була на своєму випускному з матір`ю. Батькові про це не розповідали. ОСОБА_71 після випускного прийшла додому, батько дав їй свій телефон, щоб вона на перших порах мала зв`язок. ОСОБА_180 , плаксива. У підлітковому віці часто змінювався настрій.
		ОСОБА_54 пішла вчитися в коледж в м. Нововолинську. Трохи пожила у діда, а згодом проживала у гуртожитку в м. Нововолинську. Що сталося з ОСОБА_151 їй достеменно не відомо. ОСОБА_54 - пряма, як батько.
		ОСОБА_30 - спокійна, має свою думку. ОСОБА_56 добре вміє глядіти малих дітей, хороша господиня. ОСОБА_57 - вразлива.
		ОСОБА_14 любив подорожувати: з батьками їздили на Полісся до ОСОБА_181 . Чи їздив ОСОБА_14 в інші місця ОСОБА_169 не пам`ятає.
		По характеру ОСОБА_14 був справедливий, міг висловити свою думку, а батько прислухався. 
		ОСОБА_14 дуже любив читати художню літературу. Батько дозволяв читати книги, але казав, що ті книги, де є вбивства та розслідування негативно впливають на психіку людини. Тому ОСОБА_3 забороняв читати книги на таку тематику. І ОСОБА_182 і ОСОБА_64 стверджували, що ОСОБА_3 дозволяв дітям читати лише казки, бо там добро. ОСОБА_14 ходив в бібліотеку і все рівно брав читати такі книжки.
		ОСОБА_14 навчався добре, однак вчити уроки він не дуже любив.
		На запитання чи проявляв ОСОБА_3 свою любов до дітей, обіймаючи, пригортаючи, ОСОБА_64 відповіла, що коли з дітьми ОСОБА_3 давно не бачився, то при зустрічі він їх цілував, обіймав інколи. Батько не обіймав дітей, бо він - чоловік, а не матір для дітей, а любов ОСОБА_3 проявлялась не у ласці, а у піклуванні над дітьми.
		З ОСОБА_14 у ОСОБА_169 були дружні відносини. ОСОБА_183 спілкувався з ОСОБА_42 .
		ОСОБА_169 повідомила, що у травні 2023 року діти прийшли зі школи і вдома у їдальні розповідали між собою про булінг відносно ОСОБА_19 , що з ОСОБА_19 знімали штани і дівчата робили фото і виставляли в інтернет. У присутності інших дітей і батька, ОСОБА_14 признався, що хотів заступитися за ОСОБА_19 і з телефону матері написав sms батькам кривдників, висловивши своє невдоволення ситуацією.
		ОСОБА_3 завжди казав дітям молитися за їхніх кривдників і прощати їм. ОСОБА_14 такий підхід обурював, ОСОБА_14 хотів добитися справедливості, однак це йому не вдалося. ОСОБА_6 викликали з цього приводу в школу.
		ОСОБА_3 у школу не ходив, бо віддавався ОСОБА_48 - просто молився.
		ОСОБА_3 говорив як пише Біблія : голова сім`ї - батько, а діти повинні слухатися і батька і матір.
		13.05.2023 року ОСОБА_169 була на городі. У той день були батьківські збори, і все почалося після них. До батьківських зборів ОСОБА_14 був веселий.
		ОСОБА_169 чула, що ОСОБА_14 голосно говорив біля вікна ванни. З ким саме ОСОБА_14 мав розмову їй невідомо, однак голос був жіночий.
		У цей день ОСОБА_14 з батьком щось майстрували.
		ОСОБА_3 у той день перебував вдома в будинку.
		Про смерть ОСОБА_14 вона дізналася від ОСОБА_19 , який передав слова сусіда, який знайшов ОСОБА_14 . ОСОБА_169 не могла в це повірити. 
		ОСОБА_169 припускає, що причиною могло стати те, що ОСОБА_14 не зміг добитися справедливості у питанні булінгу відносно свого брата ОСОБА_19 . Знущання з брата для ОСОБА_14 було великою ганьбою і страждала його репутація.
		ОСОБА_14 не ділився з нею своїми переживаннями.
		В селі на дітей наговорювали, що ті щось крадуть. А згодом виявлялося, що це не правда.
		ОСОБА_169 вважає, що погане до них ставлення односельців викликане заздрістю і через те, що вони православні, а ОСОБА_96 - ні.
		Діти також скаржилися, що у школі їм занижували оцінки. Під час уроку вчителі не тримали зоровий контакт із дітьми ОСОБА_68 , чим відбивали бажання до навчання. 
		ОСОБА_169 вважає, що однокласники ставилися до дітей погано через те, що діти ОСОБА_68 з віруючої сім`ї.
		ОСОБА_14 повертався додому шкільним автобусом. ОСОБА_6 завжди контролювала, щоб діти приходили додому вчасно.
		Зі всіх дітей ОСОБА_43 найбільше не любив ходити в школу, бо там його ображали інші діти.
		ОСОБА_14 любив одягатися, особливо останнім часом. У ОСОБА_14 було дуже багато одягу, і не тільки секонд-хенду. Інколи знайомі привозили речі у хорошому стані, які стали замалі їхнім дітям.
		Стверджує, що дівчата носили штани, ОСОБА_3 не забороняв їм носити штани.
		ОСОБА_169 не вважає, що її перебування у сім`ї якимось чином впливало на відносини між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 та між батьками і дітьми. ОСОБА_169 вважає звичною справою, що всі вони, як учні Ісуса Христа , живуть у єднанні.
		ОСОБА_186 організував віруючий чоловік ОСОБА_187 з реабілітаційного центру наркоманів.
		ОСОБА_188 мешкає у м. Луцьку, слухає зібрання і є учасницею церкви ОСОБА_3 .
		ОСОБА_169 знає, що ОСОБА_14 мав блокнот, у якому щось писав. Коли приїхала поліція, то дівчата їм розповіли і поліція забрала блокнот як доказ.
		ОСОБА_169 на даний час продовжує проживати з ОСОБА_3 і піклуватися про нього тому, що останній хворіє і потребує догляду, бо має проблеми із зором. ОСОБА_169 готує їжу і тримає лад у будинку. На запитання, чому діти не доглядають батька відповіла, що діти ОСОБА_3 бажають побачити світ, а ОСОБА_169 доглядає ОСОБА_3 . ОСОБА_6 разом із дітьми приїжджають часом навідувати ОСОБА_3 .
		Своє перебування і проживання у сім`ї ОСОБА_189 вважає виконанням волі Божої . Також ОСОБА_169 вказала, що служить Богові, а не ОСОБА_3 
		 
		16) У зв`язку із відсутністю заперечень у всіх сторін кримінального провадження проти проведення дистанційного допиту свідка через застосунок для дзвінків і обміну повідомленнями «Viber» допитано як свідка ОСОБА_191 , яка є сусідкою ОСОБА_68 , суду показала, що проживає у с. Кропивщині близько дев`яти років. Коли вона переїхала сім`я ОСОБА_68 у селі вже проживала. ОСОБА_122 приходили до неї додому гратися з її дітьми.
		У ОСОБА_68 вдома ОСОБА_191 не була ніколи. Ні з ОСОБА_3 , ні з ОСОБА_6 свідок не спілкувалася.
		Найбільше ОСОБА_191 спілкувалася з ОСОБА_163 , бо остання 2-3 рази на тиждень приходила на годину-півтори, щоб няньчити дитину ОСОБА_192 .
		ОСОБА_122 скаржилися, що батько злий, строгий, заборон було багато: не можна мати телефон, носити штани та прикраси. ОСОБА_71 розповідала, що у школі їх цькували через батькові заборони. Загалом діти ОСОБА_193 .
		Близько п`яти років тому ОСОБА_71 розповідала, що матір ( ОСОБА_6 ) їй шкода, а батька вона дуже сильно боялася. Особливо ОСОБА_149 страшно було від погляду ОСОБА_3 . Хлопці теж були дуже залякані і дуже боялися батька і його погляду.
		Висловлювати свою думку діти ОСОБА_68 не мали права.
		ОСОБА_71 розповідала, що у неї чи у ОСОБА_61 був ланцюжок, про який ОСОБА_3 дізнався, зірвав той ланцюжок і сильно побив дівчинку. ОСОБА_71 плакала і просила нікому про цей випадок не розповідати, бо дуже боялася батька.
		ОСОБА_3 міг вдарити дитину, наказати і в льоху закрити.
		ОСОБА_43 і ОСОБА_14 часто приходили до ОСОБА_191 гратися з її старшим сином - ОСОБА_194 . Хлопці були дуже скритні і нічого не розповідали. Коли ОСОБА_3 виходив з хати, діти поспіхом бігли додому.
		У сім`ї ОСОБА_68 є садок, у якому вирощували виноград, яблука, вишні. Діти ОСОБА_97 важко працювали. Наприклад, брали тачку землі і везли її під гірку - робили дорогу, бо батько наказав зробити дорогу. Дівчата косили, дерева обрізали. Взагалі більшу частину роботи робили діти.
		На думку ОСОБА_191 у смерті ОСОБА_14 винен батько ОСОБА_3 тому, що сильно чинив утиски і ставився до дітей, як до рабів. Діти повинні були робити все, що батько скаже. Всі були змушені «танцювати під його дудку». 
		На переконання ОСОБА_191 , ОСОБА_6 знала і бачила як ОСОБА_3 ставився до дітей. Всі діти боялися. ОСОБА_71 неодноразово казала, що хоче піти з дому, однак їй шкода матері.
		На ОСОБА_3 діти неодноразово викликали поліцію, однак ніхто не міг їм допомогти. У ОСОБА_3 своя правда: всі винні (діти, школа, сусіди), тільки не він сам.
		Що за віросповідання у ОСОБА_3 , ОСОБА_191 не знає.
		ОСОБА_3 не дозволяв ОСОБА_149 гуляти з однокласниками, тому вона втікала. Хлопці ОСОБА_3 в селі гралися з іншими дітьми.
		ОСОБА_71 хотіла одягатися як інші - носити штани, однак батько категорично забороняв дівчатам носити штани і змушував ходити тільки у спідницях. Тому з дівчат у школі інші діти сміялися і дівчата були змушені по дорозі до школи переодягатися. ОСОБА_14 одягався нормально. 
		ОСОБА_191 з ОСОБА_151 близько не спілкувалася, однак з чужих слів знає, що ОСОБА_54 плачучи втекла з дому проживати до своєї подружки. ОСОБА_54 додому не повернулася.
		ОСОБА_191 особисто не бачила, щоб ОСОБА_3 бив дітей, однак одного разу вночі діти ОСОБА_68 сильно кричали.
		ОСОБА_3 не дозволяв дітям мати телефони, телевізор, планшети.
		Останнім часом перед смертю ОСОБА_14 вихвалявся ОСОБА_191 , що він їздить гуляти в місто.
		Проведення допиту свідка ОСОБА_191 дистанційно через застосунок для дзвінків і обміну повідомленнями «Viber» не вплинуло на ефективність участі сторони захисту у судовому процесі та не перешкодило реалізації прав обвинуваченого, у тому числі права на допит свідка. Крім того, особа свідка не викликала будь-яких сумнівів у сторін кримінального провадження, а тому суд приймає до уваги надані свідком ОСОБА_191 показання, оцінку яким буде надана у сукупності з іншими доказами.
		 
		17) У судовому засіданні як свідка допитано   ОСОБА_195 , який перебуває у дружніх стосунках із обвинуваченим та який дав такі показання. Знає сім`ю ОСОБА_3 близько 20 років. З ОСОБА_3 ОСОБА_195 пов`язує дружба. ОСОБА_178 багато допомагав сім`ї ОСОБА_68 , тому бачив як сім`я живе і як відбувалося виховання дітей. Разом із ОСОБА_3 вони були на Поліссі, трудилися з ним.
		Всі діти ОСОБА_3 народжені та зростали на очах ОСОБА_196 .
		В основному вихованням дітей займався ОСОБА_26 , виховував їх на християнських чеснотах і прививав такі дітям.
		ОСОБА_3 контактував з дітьми по різному: бесідами, повчанням, розмовами, поясненнями як треба вчиняти. У випадку непослуху ОСОБА_3 застосовував до дітей покарання ремінцем. ОСОБА_178 вважає таке виховання нормальним.
		Поки ОСОБА_26 був міцнішим, то міг застосувати до ОСОБА_14 покарання ремінцем, а останнім часом (близько восьми років) у ОСОБА_26 поганий стан здоров`я, тому покарання до дітей він вже не застосовував. ОСОБА_3 більше наставляв дітей, і то, коли мав сили. Останнім часом вихованням дітей займалася ОСОБА_6 .
		ОСОБА_178 проводив багато часу з ОСОБА_14 , який виховувався у християнських чеснотах: послух та повага до старших.
		ОСОБА_14 був хорошим хлопцем, невдоволення не висловлював.
		Діти ОСОБА_3 не дуже хотіли йти в школу тому, що до них відносилися упереджено, бо вони віруючі і відрізнялися від інших. Дітям було добре вдома.
		Діти і ОСОБА_6 допомагали по господарству. Під час будівництва літньої кухні і діти, і ОСОБА_70 допомагали ОСОБА_197 . Господарства у ОСОБА_68 немає. Біля будинку є сад. Урожай із саду збирали всі. Участь дітей по господарству насильницькою не була. Насилля в сім`ї ОСОБА_3 не було, прививалась любов до праці.
		ОСОБА_178 однієї віри з ОСОБА_3 і приймає щотижня участь у зібраннях, розмовах на тему віри у ОСОБА_26 в хаті. Коли дітям ОСОБА_3 було нудно, то діти самі просилися, примушування до участі у зібраннях не було. 
		ОСОБА_178 вважає ОСОБА_3 потерпілим у зв`язку зі смертю ОСОБА_199 сильно підірвала здоров`я ОСОБА_3 . Для ОСОБА_3 смерть старшої доньки ОСОБА_61 стала шоком. ОСОБА_178 бачив як ОСОБА_3 переживав за ОСОБА_60 .
		ОСОБА_14 з ОСОБА_42 були друзями «нерозлийвода». Погане відношення в школі ОСОБА_14 міг перенести, оскільки був сильним, а ОСОБА_43 - слабкий. ОСОБА_14 сильно переживав і його сильно гнітило погане відношення у школі до ОСОБА_19 . Після того, як з ОСОБА_42 у школі недобре поступили, ОСОБА_14 , не сказавши нічого батькові, намагався самостійно розібратися, але ніхто не відреагував. І це ОСОБА_14 роздавило.
		ОСОБА_14 був міцний, життєрадісний. ОСОБА_107 був імпульсивний і ОСОБА_3 ставив ОСОБА_14 з ОСОБА_17 в куток, щоб заспокоїти.
		ОСОБА_14 любив і багато читав. В дитинстві ОСОБА_3 розповідав дітям казки на основі біблійської мудрості. ОСОБА_3 не заохочував, однак і не забороняв читати книжки.
		Менші діти ОСОБА_3 телефонів не мали, а у старших дівчат - вже були.
		На даний час діти приїжджають до ОСОБА_3 і ночують; допомагають як фізичною працею, так і фінансово, оскільки сім`я - малозабезпечена, пенсія у ОСОБА_97 мала, а будинок великий.
		Щодо віри, то ОСОБА_178 показав, що у 2001 році його знайшов Бог: через сон Бог показав ОСОБА_201 , що останній і його життя - сухе дерево, чорне (це означало, що ОСОБА_178 був мертвий). По дереву ліз ангел, і ОСОБА_178 поліз за ним. Ангел дав йому зелену паличку - життя дав. ОСОБА_178 ту паличку взяв, і зліз з дерева. ОСОБА_178 прокинувся.
		В той період ОСОБА_178 працював у шахті і отримав травму ноги. Від госпіталізації ОСОБА_178 відмовився. Якась сила поставила його на коліна і сказала: «це залиш». ОСОБА_178 не міг спати, однак не від болю. 
		Бог почав посилати до ОСОБА_195 людей, з якими він раніше гуляв і веселився. 
		ОСОБА_128 скаже йому: «йдем до друга». ОСОБА_178 сидів на зібранні, слухав і мав відчуття, що з ним щось неприроднє, що його тримає якась сила. Так ОСОБА_178 прийшов до п`ятидесятників.
		До 2001 року ОСОБА_178 вживав алкоголь.
		У 2005-2006 роках ОСОБА_178 познайомився з ОСОБА_3 , коли допомагав йому з ремонтом.
		Щодо віросповідання - ОСОБА_178 - християнин. До церкви не ходить, зібрань у будинках не відвідує. Згодом він став неугодним п`ятидесятникам, бо ОСОБА_178 відкрито говорив, що їхнє вчення і їхні дії розходяться. Коли не вдалося ОСОБА_195 переламати, то п`ятидесятники його виключили, що відбулося вже після знайомства ОСОБА_195 з ОСОБА_3 .
		ОСОБА_3 також сповідує християнство. У той же час ОСОБА_3 відвідував п`ятидесятників - умовєнцев. ОСОБА_3 виключили з церкви за теж саме, що і ОСОБА_195 
		ОСОБА_178 прийшов до Бога, бо побачив, що ОСОБА_3 любить Бога і значить вірить в нього. Членами церви є: ОСОБА_64 , ОСОБА_203 , 
		ОСОБА_204 проходить так, що ОСОБА_3 читає Євангеліє , Біблію і роздумує. І кожен говорить, якщо є що сказати.
		Спочатку ОСОБА_6 брала участь у зібраннях, а згодом - вже ні. Причини ОСОБА_201 невідомі.
		ОСОБА_3 дітям мобільні телефони не купував, бо сім`я - малозабезпечена, а телефон це розкіш. Для дитини телефон більше шкоди приносить ніж користі, бо діти лізуть куди не можна.
		Своїм дітям ОСОБА_3 не забороняв спілкуватися з іншими дітьми (не з церкви), вони самі не хотіли. Діти ОСОБА_3 виховані по іншому - в християнських чеснотах (послух батькам, не зводити наклеп, поважати старших), тому спілкування з іншими не знаходили. Інші діти виховані не в християнських чеснотах. 
		Дитина має право висловлювати свою думку, однак допоки маленька, то її треба наставляти. Коли діти робили шкоду, то ОСОБА_3 їх наставляв.
		ОСОБА_3 дітей любив. Його любов проявлялася в тому, що він, як батько, піклувався про дітей, бо діти не мали нестатку в харчуванні, у вітамінах, в одязі.
		Одяг дітям купувала ОСОБА_70 , а також привозили речі з гуманітарки. Плодів із саду вистачало всім: і членам сім`ї, й іншим людям.
		Із городом допомагали всі, і діти в тому числі. Останнім часом ОСОБА_96 на городі картоплю не вирощували, бо їм привозили картоплю з 
		ОСОБА_206 не ділився своїми проблемами з батьком, бо батько вчив його прощати. І тому ОСОБА_14 не пішов до батька. Крім того ОСОБА_3 хворів.
		ОСОБА_3 близько останніх 8 років хворіє і прикутий до ліжка, тому участь у шкільному житті дітей не брав. ОСОБА_3 є інвалідом по зору і отримує соціальну допомогу.
		Відколи знає ОСОБА_3 , той не працював взагалі. Працював у саду годину-дві, на скільки у нього вистачало сили.
		Коли ОСОБА_3 не міг проводити зібрання, то таке проводили інші члени церкви. ОСОБА_169 також присутня на зібраннях у хаті.
		ОСОБА_178 вважає звичним ділом, що у сім`ї ОСОБА_68 проживає ОСОБА_169 , яка є прийомною (духовною) дочкою ОСОБА_3 .
		ОСОБА_178 відвідував сім`ю ОСОБА_68 часто, бо він їм допомагав через те, що ОСОБА_3 хворів.
		ОСОБА_178 декілька разів бачив, як ОСОБА_3 наказував дітей (не бив, а наказував). Наказування полягало в «напоумленні». Якщо до дітей не доходило, ОСОБА_3 ставив їх в куток, а якщо діти не слухалися, ОСОБА_3 казав їм лягати і бив їх ременем по сідницях.
		ОСОБА_54 пішла на свої хліба, однак зіштовхнулася з цим світом, з цим злом. Причиною смерті ОСОБА_61 стало те, що вона не послухала батька і пішла з дому, а він казав їй, щоб не йшла. Світове зло роздавило ОСОБА_60 .
		Догоджати дітям - тільки розпещувати їх. Дітей треба виховувати і любити, жертвуючи собою, так, щоб їм потім було легко. ОСОБА_3 не змушував, а привчав до праці.
		Сім`я ОСОБА_3 жила на пенсію ОСОБА_26 , доплату держави як малозабезпеченій сім`ї і на заробітну плату, яку отримувала ОСОБА_6 .
		Казна церкви складалася із внесків бажаючих людей. З Америки також приходили перекази. ОСОБА_3 також давав гроші на церкву, звідки ОСОБА_3 брав гроші на внески у церковну казну, ОСОБА_201 невідомо. ОСОБА_178 кошти на церкву дає з пенсії.
		У день смерті ОСОБА_207 у будинку ОСОБА_68 не був. ОСОБА_178 подзвонив ОСОБА_6 , щоб ОСОБА_14 вийшов йому на зустріч, а ОСОБА_70 повідомила йому про смерть ОСОБА_14 . Для ОСОБА_195 ця новина стала шоком.
		На похороні у ОСОБА_208 не було, бо останній фізично не зміг бути присутнім на похороні. ОСОБА_178 згодом приїхав до сім`ї ОСОБА_68 . ОСОБА_178 не пропонував сім`ї ОСОБА_68 ні фізичну, ні матеріальну допомогу.
		ОСОБА_178 давав настанови хлопцям ОСОБА_3 щодо ремонту велосипедів. Інших настанов ОСОБА_178 не давав.
		Заставу за ОСОБА_3 заплатив ОСОБА_178 , взявши гроші з церковної каси, а де взяв кошти на внески на церкву, відповів, що це його особиста справа.
		 
		18) Із показань допитаної в судовому засіданні як свідка ОСОБА_69 слідує, що з ОСОБА_6 вона знайома з 2019 року, а з ОСОБА_3 ще раніше. Перебуває із ОСОБА_84 у дружніх відносинах. З 2019 року в с. Крипивщину ОСОБА_69 приїжджала в гості до ОСОБА_68 , на зібрання. У релігійних зібраннях брали участь ОСОБА_177 , ОСОБА_209 , ОСОБА_32 та інші, однак не на постійній основі.
		За віросповіданням ОСОБА_69 - християнка. До 2019 року вона ходила в православну церкву, а за часів її навчання - відвідувала протестантські зібрання. 
		ОСОБА_69 разом із ОСОБА_210 приїхали в гості до ОСОБА_211 , з якою ОСОБА_69 вминулому навчалась. Саме там вона вперше побачила ОСОБА_3 . ОСОБА_212 побачила світло, коли почала спілкуватися з ОСОБА_3 . Тоді зібрання відбувались як телефонні конференції, на яких читали Біблію . Присутніми були ОСОБА_182 , ОСОБА_212 , ОСОБА_70 , ОСОБА_3 .
		В с. Кропивщину ОСОБА_69 вперше приїхала у 2019 році на запрошення ОСОБА_68 і ОСОБА_211 . Після цього ОСОБА_69 час від часу приїжджала в гості до сім`ї ОСОБА_68 , в тому числі разом з її дітьми і залишалась там на місяць - півтора.
		ОСОБА_69 особисто знає ОСОБА_80 , ОСОБА_111 , ОСОБА_88 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 та ОСОБА_213 . ОСОБА_214 свідок ОСОБА_69 особисто не знала.
		ОСОБА_14 був вихованим, працьовитим, дружелюбним, інколи імпульсивним, але це не тривало довго. ОСОБА_14 міг розлютитися, однак не на довго. Загалом ОСОБА_14 з повагою і любов`ю відносився до батьків.
		Ситуацією, яка склалася в школі ОСОБА_14 не ділився, однак ОСОБА_69 стверджує, що загалом їй відома ситуація щодо дітей у школі та на вулиці. 
		Останнім часом вихованням займалася ОСОБА_70 , ОСОБА_26 намагався брати участь у вихованні дітей, однак з огляду на стан здоров`я (погане самопочуття: постійні головні болі, біль у ногах, слабкий зір) не міг реалізовувати це в повній мірі. Виховувати дітей - брати безпосередню участь у їхньому житті, спостерігати за їхньою поведінкою, робити зауваження, давати вказівки. ОСОБА_69 одного разу бачила (влітку за рік до смерті ОСОБА_14 ), як ОСОБА_3 поставив у куток ОСОБА_14 і ОСОБА_88 . У цьому свідок бачила справедливе відношення до дітей. Ставлення ОСОБА_3 до дітей не було упередженим.
		Дозвілля дітей ОСОБА_68 полягало у тому, що діти часто готували їжу, дівчата робили випічку. ОСОБА_14 також любив готувати. Дозвілля було різноманітним - хто чим хотів, тим і займався. ОСОБА_14 багато читав.
		Господарства у ОСОБА_68 немає, є сад і невеликий клаптик городу. Роботи у саду та на городі не багато. Влітку хлопці допомагали збирати ягоди. ОСОБА_3 вчив дітей як доглядати за садом.
		Щодо матеріального забезпечення, то сім`я ОСОБА_68 - не заможна, однак і не малозабезпечена, бо вони нічого не потребували. У дітей було все необхідне, харчування -найкраще. ОСОБА_3 намагався забезпечувати сім`ю найкращим продовольством. З картоплею сім`ї ОСОБА_68 допомагала сім`я ОСОБА_181 .
		Діти ОСОБА_3 були охайно вдягнуті і мали все необхідне по віку. Одягу дітей був гарний і сучасний. Одяг купували, а також передавали пакунками із-за кордону. 
		У ОСОБА_14 особистого мобільного телефону не було. ОСОБА_3 не забороняв і не обмежував дітям користування телефоном.
		Діти ОСОБА_3 участі у зібраннях не приймали. ОСОБА_3 ніколи не давав вказівки дітям чи примушував їх брати участь у зібраннях.
		ОСОБА_96 завжди дружелюбно ставилися до інших дітей. До дітей свідка ОСОБА_69 ОСОБА_3 відносився, як до своїх.
		ОСОБА_3 своїх дітей не розпещував (не потурав дитячим капризам), виховував їх у строгості.
		ОСОБА_69 , як практичний психолог, описала психологічний клімат у сім`ї ОСОБА_68 : боязні у сім`ї не було, натомість була повага дітей до батьків, і батьків до дітей; атмосфера хороша.
		У ОСОБА_14 взагалі проблем не було, а якщо були, то тільки в школі. Хобі ОСОБА_14 - читання. Також ОСОБА_14 здійснював особисті записи. 
		ОСОБА_69 відомі факти булінгу ОСОБА_14 , дискримінації з боку і однолітків, і вчителів. ОСОБА_14 був добре фізично розвинений, однак на спортивні змагання його відмовилися брати. Діти ОСОБА_3 були як «білі ворони» серед інших дітей. 
		Зі слів дітей їй відомо, що їм не подобалося ходити до школи через упереджене до них ставлення. Вони робили це через обов`язок. Інші діти не хотіли спілкуватися з дітьми ОСОБА_68 . ОСОБА_69 вважає, що таке ставлення до дітей було через те, що вони не святкували свята; діти ОСОБА_68 дуже добре виховані, а тому, можливо, не поділяли захоплень інших дітей.
		Батько не забороняв відвідувати позашкільні заходи.
		Старші дівчата ОСОБА_3 , як тільки приїжджають з Польщі, одразу їдуть до батька, бо бажають спілкування. Відносяться до батька з любов`ю та з пошаною.
		ОСОБА_38 і ОСОБА_89 , приїхавши з роботи з Польщі, давали ОСОБА_3 гроші на оплату послуг адвоката.
		ОСОБА_32 у сім`ї ОСОБА_68 допомагала сім`ї з дітьми (доглядала, гуляла, допомагала з навчанням). Також допомагала по господарству, бо ОСОБА_26 не мав фізичної змоги доглядати за садом і городом.
		ОСОБА_69 , як психолог вважає, що ОСОБА_14 до самогубства підштовхнуло тривале погане відношення, дискримінація та булінг у школі.
		ОСОБА_69 стверджує, що вона також жодних свят не святкує. Для неї свято - причастя під час зібрання. Розповіла, що хліб і чашу підносить ОСОБА_3 . Готують хліб всі по черзі. Процедура сповіді проходить при всіх присутніх на зібранні. Сповідь раз в місяць, або раз у пів року.
		Зі слів ОСОБА_3 ОСОБА_69 відомо, що декілька років тому ОСОБА_3 наказував своїх дітей.
		ОСОБА_32 прийомна дочка ОСОБА_3 , що не суперечить Біблії .
		У сім`ї ОСОБА_216 найбільше спілкувалася з дорослими. ОСОБА_217 для неї - духовний батько, а ОСОБА_218 - подруга.
		ОСОБА_69 відчуває ставлення ОСОБА_3 до Бога, його любов і допомогу рости в духовному плані.
		ОСОБА_69 стверджує, що бачила, коли ОСОБА_219 обіймав своїх дітей, однак це не було часто.
		Любов ОСОБА_3 до дітей проявлялася у піклуванні щодо забезпечення матеріальних потреб, а також саме виховання в любові. Все це виражалося в настановах, у спілкуванні. Жорстокості чи насилля у сім`ї ОСОБА_3 не було.
		Сім`я ОСОБА_68 приїжджала до ОСОБА_69 в м. Луцьк в гості. Тоді ОСОБА_70 з дітьми ходили на каток (як уточнила потерпіла - це було вже після смерті ОСОБА_14 ).
		Щодо смерті ОСОБА_220 повідомила, що зі слів інших відомо, що напередодні у школі над ОСОБА_42 знущалися дівчата: зняли штани та знімали на відео. Також ОСОБА_19 звинуватили у крадіжці грошей у школі. Разом з тим, у сім`ї ОСОБА_68 з цього приводу були з`ясування.
		ОСОБА_14 важко сприймав ситуацію, намагався захистити ОСОБА_19 , вияснити і вирішити все з батьками дітей кривдників ОСОБА_19 , однак зіштовхнувся з ігноруванням як з боку батьків, так і з боку школи, що його засмутило.
		Зі слів ОСОБА_3 про ситуацію з ОСОБА_42 в школі, йому не було відомо. Разом тим, ОСОБА_217 завжди повчав дітей, що треба все і всім прощати.
		 
		19) Свідок  ОСОБА_221 , яка є колишньою дружиною  ОСОБА_3  суду дала такі показання. З ОСОБА_3 познайомилася у 1985 році. ОСОБА_3 був веселим, шальним. ОСОБА_3 працював на шахті. Вони зустрічалися близько року. В цей же період вони поїхали у ОСОБА_222 на заробітки, де ОСОБА_221 завагітніла. У 1987 році, повернувшись в м. Нововолинськ, одружилися і почали проживати у батьків ОСОБА_223 . У них народилася дочка.
		ОСОБА_3 не працював, сім`я жила на зароблені в Якутії гроші. Заробітки були сезонними. Коли гроші закінчувались, то їм допомагали батьки ОСОБА_223 .
		ОСОБА_3 почав вживати наркотичні засоби. Він сам їй признавався в цьому.
		ОСОБА_3 спокійний, однак змінювався, коли випивав. ОСОБА_3 випивав не постійно, на свята. Він не скандалив, нічого не виясняв, однак у ОСОБА_3 змінювався погляд на суворий, ненависний, пустий і злий, яким він дивився, а потім міг зненацька, раптово один раз вдарити в обличчя. Після цього ОСОБА_3 не вибачався. Свідком цього була сусідка.
		Загалом шлюб був нормальним, а розлучилися ОСОБА_221 з ОСОБА_3 тільки через те, що після того, як він вживав алкоголь, піднімав на неї руку та через те, що вживав наркотики.
		Як батько ОСОБА_3 проявляв себе нормально. Дочку він не бив, ставився до неї добре.
		Коли жили з ОСОБА_3 вони ходили до православної християнської церкви.
		Шлюб тривав 5-6 років. Спочатку ОСОБА_221 з ОСОБА_3 перестали спільно проживати, а коли дочці було 8 років, ОСОБА_221 подала на розлучення. Коли розлучалися, ОСОБА_221 вже перебувала у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком. 
		Стан здоров`я у ОСОБА_3 останній рік спільного проживання був поганий: здулися вени на ногах.
		Після розлучення ОСОБА_3 з донькою систематично не спілкувався, бо дочка не бажала спілкування. ОСОБА_3 платив аліменти, участі у вихованні не брав.
		ОСОБА_221 з ОСОБА_3 близько 30 років не спілкуються.
		До баптистів ОСОБА_3 прийшов вже після розлучення з ОСОБА_224 , після того, як лежав у критичному стані в лікарні і віруючі допомогли йому вийти з того стану.
		З ОСОБА_6 та з дітьми ОСОБА_3 . ОСОБА_221 особисто не знайома.
		Коли дочка була доросла і вже зі своїми дітьми приїжджала до ОСОБА_3 в гості, щоб познайомитися з братами і сестрами. Згодом вони до неї приїжджали в гості.
		ОСОБА_3 , як людина - нормальна, однак коли вживав - то бив ОСОБА_225 . В душі ОСОБА_3 старався все робити для сім`ї, але в реальності - нічого не робив.
		 
		20) У присутності законного представника ОСОБА_226 та психолога ОСОБА_227 судом допитано неповнолітнього свідка ОСОБА_228 , який надав показання, що навчався з ОСОБА_14 з першого класу включно по сьомий клас. З ОСОБА_14 спілкувалися виключно у школі, а у позаурочний час не спілкувалися. Про дім ОСОБА_14 ніколи не розповідав. В інстаграмі переписувалися з ОСОБА_14 лише щодо домашнього завдання.
		ОСОБА_229 знав, що молодший брат ОСОБА_230 також вчиться у школі.
		Які у ОСОБА_14 були відносини з іншими учнями ОСОБА_231 невідомо. ОСОБА_229 ніколи не бачив, щоб ОСОБА_14 заступався за ОСОБА_19 .
		В сьомому класі ОСОБА_14 сидів за однією партою з ОСОБА_145 . 
		Клас звичайний, дружній.
		Найбільше ОСОБА_14 спілкувався з хлопцями, з дівчатами не особливо. З хлопцями спілкувався з усіма однаково. ОСОБА_14 користувався авторитетом у однокласників.
		ОСОБА_14 був сміливий, завжди допомагав. Зазвичай був одягнений в один і той же вживаний одяг. Зовнішній вигляд ОСОБА_14 не впливав на ставлення однокласників до нього.
		Думає, що ОСОБА_14 мав мобільний телефон, однак він завжди казав, що залишив вдома. В школу телефон не приносив, бо не хотів. Вайбер та інстаграм у ОСОБА_14 був. По вайберу ОСОБА_232 з ОСОБА_14 не спілкувався.
		Романтичних стосунків у ОСОБА_14 не було.
		ОСОБА_14 подобалось навчатися, бо він завжди був активний. ОСОБА_14 завжди ходив у школу, уроки пропускали лише тоді, коли хворів. Улюблені предмети ОСОБА_14 : інформатика, фізкультура, математика. ОСОБА_14 любив читати. Читав казки, вірші знав на пам`ять.
		Вчителі ставилися до ОСОБА_14 добре. Випадків поганого ставлення до ОСОБА_14 зі сторони вчителів не було.
		Крім навчання ОСОБА_14 захоплювався настільним тенісом. Гуртки та секції не відвідував.
		Стосунки з однокласниками добрі, не конфліктні. Фактів поганого ставлення до ОСОБА_14 зі сторони однокласників не було.
		З молодшим братом ОСОБА_234 знайомий, вони віталися, однак не спілкувалися. Про факти булінгу відносно ОСОБА_235 не відомо, ОСОБА_14 нічого йому про це не розповідав.
		Про свою сім`ю ОСОБА_14 не розповідав ніколи.
		З іншими братами і сестрами ОСОБА_236 лише вітався у школі, однак не спілкувався. 
		Фактів булінгу до дітей сім`ї ОСОБА_68 не було. Діти не особливо відрізнялися від інших.
		ОСОБА_232 та ОСОБА_14 час проводили тільки в школі. Позаурочний час разом не проводили, бо проживають далеко один від одного. У гостях у ОСОБА_236 не був, бо живуть далеко один від одного. 
		ОСОБА_14 ніколи не ділився з ОСОБА_237 внутрішніми переживаннями, завжди був позитивний. ОСОБА_14 ніколи не розповідав, що він робив вдома.
		ОСОБА_232 вважає, що у ОСОБА_14 все добре було у школі.
		Останнього дня, коли ОСОБА_232 бачив ОСОБА_14 був звичайний день і все було нормально. В той день ОСОБА_14 був на навчанні і був веселий. Про плани на вихідні ОСОБА_14 не розповідав.
		Шкідливих звичок у ОСОБА_14 не було.
		У школі на свята ОСОБА_14 виступав, коли просили.
		ОСОБА_232 вітав ОСОБА_14 з Днем народження, ОСОБА_14 дякував. Чи святкував ОСОБА_14 дні народження - ОСОБА_238 невідомо.
		ОСОБА_14 любив читати Біблію, про що розповідав на уроці християнської етики.
		У ОСОБА_14 завжди були подряпини, на що ОСОБА_14 казав, що це від кота. Синці у ОСОБА_14 були рідко. Здебільшого синці були на руках. ОСОБА_14 ні на що не скаржився.
		ОСОБА_232 вважає, що у ОСОБА_14 могло статися щось погане, що він вчинив самогубство. Інші діти говорили, що ОСОБА_14 наклав на себе руки через те, що його вдома багато сварили.
		Смерть ОСОБА_14 з однокласниками не обговорювали. Новину про смерть ОСОБА_14 ОСОБА_232 сприйняв погано.
		ОСОБА_232 був на похороні у ОСОБА_14 .
		Відносно особистих щоденників ОСОБА_236 нічого не знає.
		 
		21) У присутності законного представника ОСОБА_239 та психолога ОСОБА_227 судом допитано неповнолітнього свідка ОСОБА_240 , який надав показання, що навчається у ліцеї з 4 класу. З цього ж часу знає ОСОБА_14 .
		Клас дружній. З ОСОБА_241 товаришував. ОСОБА_14 йому подобався, бо добре вчився, добре грав у настільний теніс і з ОСОБА_14 можна було поговорити.
		Поза школою з ОСОБА_14 не спілкувався, бо вони проживали в різних селах.
		ОСОБА_14 одягався в старий одяг, однак не комплексував.
		Думає, що ОСОБА_14 мав мобільний телефон, однак здебільшого у школу не приносив, бо не дозволяли батьки. Той телефон, який приносив, ОСОБА_14 казав, що це його.
		У телеграмі, месенджері, ватсапі ОСОБА_14 не було.
		ОСОБА_14 спілкувався з дівчатами. Чи мав ОСОБА_14 романтичні стосунки свідок не пригадує.
		ОСОБА_14 подобалося навчатися. Він не був авторитетом у класі, бо у сьомому класі не може бути авторитетів.
		ОСОБА_14 любив ходити у школу. Вчителі до нього ставилися добре. 
		Крім навчання ОСОБА_14 любив на перервах між уроками у школі грати у настільний теніс. Також любив читати. Читав художню літературу.
		Стосунки з однокласниками хороші. Фактів поганого ставлення зі сторони однокласників до ОСОБА_14 не було.
		ОСОБА_240 у школі бачив меншого брата ОСОБА_166 , однак особисто його не знав. Про факти булінгу щодо ОСОБА_242 нічого не відомо.
		Про сім`ю ОСОБА_14 нічого не розповідав, бо, можливо, батьки забороняли. ОСОБА_14 було заборонено носити телефон.
		ОСОБА_14 у гості ОСОБА_243 не запрошував. ОСОБА_240 також не запрошував ОСОБА_14 .
		Про свої мрії і плани на майбутнє ОСОБА_14 не розповідав.
		Діти ОСОБА_68 відрізнялися від інших одягом.
		Гуртки чи секції ОСОБА_14 не відвідував. Випадків, що ОСОБА_14 не брали на змагання не було.
		ОСОБА_14 відвідував шкільні заходи до свят.
		Шкідливих звичок ОСОБА_14 не мав.
		ОСОБА_240 бачив на ОСОБА_14 тілесні ушкодження: на руках подряпини, а ОСОБА_14 казав, що це від кота. Інших ушкоджень не бачив.
		ОСОБА_14 товаришував у класі зі всіма. 
		Віросповідання ОСОБА_14 - християнство. Про Бога про релігію з ОСОБА_14 не спілкувалися.
		ОСОБА_14 розповідав, що йому заборонено телефон.
		Одяг у ОСОБА_68 був старий, бо малозабезпечена сім`я.
		У школі у ОСОБА_14 все було добре. Про причини, чому ОСОБА_14 міг вчинити самогубство ОСОБА_240 не замислювався.
		Одного разу у школі було прибирання території і ОСОБА_240 разом з ОСОБА_14 вирішили піти по домівках. А після вихідних ОСОБА_14 розповідав, що батьки ставили його на коліна за те, що не прибирав територію.
		Щодо знущання над молодшим братом ОСОБА_244 , ОСОБА_245 нічого не відомо.
		 
		22) У присутності законного представника ОСОБА_246 та психолога ОСОБА_227 судом допитано неповнолітнього свідка ОСОБА_247 , який надав показання, що перейшов навчатися у школу в 6 класі. Разом з ОСОБА_14 навчалися три роки, товаришами не були, лише однокласниками. З ОСОБА_14 товаришували ОСОБА_248 і ОСОБА_249 .
		У класі діти добре ставились до ОСОБА_250 .
		ОСОБА_14 подобався як людина тим, що був говірким. ОСОБА_14 добре себе почував у школі.
		З одягу у ОСОБА_14 були нові речі.
		ОСОБА_14 мав мобільний телефон, який зрідка приносив у школу. ОСОБА_14 користувався соціальними мережами - інстаграмом. Був у вайбері, однак через вайбер вони із ОСОБА_247 не спілкувалися. Через інстаграм ОСОБА_14 вів переписку із ОСОБА_251 . Через мобільний телефон ОСОБА_14 спілкувався із ОСОБА_252 щодо уроків і домашнього завдання.
		ОСОБА_14 спілкувався з дівчатами, однак щодо романтичних стосунків ОСОБА_253 нічого не відомо.
		ОСОБА_14 подобалось навчатися і ходити в школу.
		Авторитетом у класі ОСОБА_14 не користувався. Лідером у класі ОСОБА_14 також не був.
		Улюбленими предметами ОСОБА_14 були зарубіжна та українська література.
		Вчителі до нього ставилися добре.
		Стосунки з однокласниками у ОСОБА_14 були хорошими, фактів булінгу щодо ОСОБА_14 не пам`ятає.
		Молодшого брата ОСОБА_254 знає. Про випадки булінгу ОСОБА_19 , і що ОСОБА_14 його захищав ОСОБА_253 нічого не відомо. ОСОБА_14 нічого не розповідав.
		Про свою сім`ю ОСОБА_14 йому нічого не розповідав. Про мрії і плани на майбутнє також нічого не розповідав.
		Про факти булінгу щодо ОСОБА_255 нічого не відомо.
		Поза школою із ОСОБА_256 час не проводили. З ОСОБА_14 вони не були близькі.
		Своїми переживаннями ОСОБА_14 не ділився. Про стосунки в сім`ї не розповідав. Шкідливих звичок не мав.
		ОСОБА_14 відвідував позаурочні заходи та брав у них активну участь.
		ОСОБА_257 зрідка бачив у ОСОБА_14 тілесні ушкодження - синці на руках, однак про них у ОСОБА_14 не запитував. Щодо обмежень у сім`ї ОСОБА_258 нічого не відомо.
		Смерть ОСОБА_259 вони з однокласниками обговорювали і припускали, що в сім`ї був конфлікт, бо у школі у ОСОБА_14 все було гаразд.
		 
		23) У присутності законного представника ОСОБА_260 та психолога ОСОБА_227 судом допитано неповнолітнього свідка ОСОБА_261 , який показав, що навчається у Грядівській школі з першого класу і знав ОСОБА_262 з цього часу. Вони з ОСОБА_14 перебували у дружніх стосунках. ОСОБА_14 також товаришував з ОСОБА_263 , ОСОБА_237 та 
		ОСОБА_264 подобався ОСОБА_265 як людина, бо був розумним і спокійним; зрідка агресивним. Одягався звично, як інші діти. Чи одяг у ОСОБА_14 був новий свідок не знає, однак охайний.
		ОСОБА_14 мобільного телефону не мав, однак не комплексував з приводу цього. Про причини відсутності мобільного телефону ОСОБА_14 нічого не розповідав. 
		Романтичних стосунків ОСОБА_14 не мав.
		ОСОБА_14 подобалось навчатися, йому подобались українська література та історія України. ОСОБА_14 багато читав.
		ОСОБА_14 любив ходити в школу. До ОСОБА_14 вчителі ставилися як до всіх інших. ОСОБА_14 завжди приходив у школу веселим.
		Стосунки з однокласниками дружелюбні. Випадків поганого ставлення однокласників до ОСОБА_14 свідок не пригадує. ОСОБА_14 не користувався авторитетом серед однокласників. Лідерів у класі немає, всі - рівні.
		Свідок знає молодшого брата ОСОБА_166 . Про випадки булінгу ОСОБА_19 свідку нічого не відомо. Чи ображали ОСОБА_19 у школі свідку нічого не відомо.
		Про свою сім`ю ОСОБА_14 не розповідав. Про мрії чи плани на життя ОСОБА_14 також не розповідав. ОСОБА_14 не ділився з ОСОБА_266 своїми переживаннями.
		Як проводив своє дозвілля ОСОБА_14 свідку не відомо, бо у гостях у ОСОБА_14 він не був, і до себе ОСОБА_14 не запрошував.
		Фактів булінгу як у школі загалом, так і до дітей ОСОБА_68 не було.
		Шкідливих звичок ОСОБА_14 не мав. Дні народження не святкував.
		Тілесних ушкоджень на ОСОБА_267 не бачив.
		Останнього дня ОСОБА_268 бачив ОСОБА_14 на уроці історії України, ОСОБА_14 йому допомагав.
		Про обмеження і заборони у сім`ї ОСОБА_14 свідку нічого не відомо.
		Причиною смерті ОСОБА_14 могли стати проблеми в сім`ї, вдома.
		 
		24) У присутності законного представника ОСОБА_269 та психолога ОСОБА_227 судом допитано малолітнього свідка ОСОБА_270  яка показала, що навчається у Грядівській школі з першого класу. ОСОБА_271 знайома з ОСОБА_272 з дитинства.
		ОСОБА_43 хороший і ввічливий. ОСОБА_43 товаришував з однокласниками. Сидів за партою з ОСОБА_273 , ОСОБА_274 . 
		Учні у класі ставилися до ОСОБА_19 добре. Випадків булінгу щодо ОСОБА_19 не було.
		Вчителі до ОСОБА_19 ставилися нормально. 
		ОСОБА_43 навчався добре. Улюбленими предметами у школі були математика і малювання.
		ОСОБА_43 одягався так же, як інші діти. Одяг у нього був новий. Чи був у ОСОБА_19 мобільний телефон ОСОБА_275 не відомо. ОСОБА_43 не відрізнявся від інших однокласників. ОСОБА_43 не скаржився на погане ставлення до нього інших дітей.
		У класі не святкували дні народження.
		ОСОБА_271 знає ОСОБА_111 , ОСОБА_88 , ОСОБА_75 , ОСОБА_14 і ОСОБА_60 , бо вони вчилися у Грядівській школі. До них у школі не ставилися погано. Вони не відрізнялися від інших дітей.
		ОСОБА_271 проводила час з ОСОБА_42 поза школою: раз-два на тиждень гуляли разом біля дому. ОСОБА_43 їй ні на що скаржився, не розповідав про свою сім`ю, вони говорили тільки про навчання. Ще з ними гуляв сусід ОСОБА_276 .
		Коли ОСОБА_271 з ОСОБА_42 разом гуляли, ОСОБА_3 був ввічливий і ставився з повагою. ОСОБА_6 теж ставилася до них добре.
		Про причини смерті ОСОБА_277 не знає.
		Домашніх тварин ОСОБА_96 не мали. ОСОБА_278 у ОСОБА_68 не була.
		ОСОБА_271 живе через два будинки від будинку сім`ї ОСОБА_68 і бачила, що сад обробляли ОСОБА_3 , їхня помічниця й інколи їм допомагав 
		ОСОБА_279 та ОСОБА_280 мають хороші відносини. 
		У класі ніхто не скаржився, що їх ображають.
		ОСОБА_14 не приходив у клас і не робив зауважень однокласникам ОСОБА_19 .
		ОСОБА_43 харчувався безкоштовно в шкільній їдальні. Разом з тим, мав кишенькові гроші на які міг купити булку. ОСОБА_14 теж харчувався безоплатно. ОСОБА_271 бачила його в їдальні. 
		ОСОБА_14 одягався нормально, в новий одяг.
		Влітку, коли ОСОБА_43 приїжджає, ОСОБА_271 з ним грається.
		 
		25) У присутності законного представника ОСОБА_281 та психолога ОСОБА_227 судом допитано малолітнього свідка ОСОБА_282 яка показала, що навчається у Грядівській школі з першого класу. З першого класу навчається з ОСОБА_272 . ОСОБА_283 з багатодітної сім`ї. 
		ОСОБА_43 був добрим. Однокласними з ним дружили, не ображали, не обзивали. Ставлення до ОСОБА_19 , як до всіх - хороше, добре, дружнє. У класі друзями ОСОБА_19 були ОСОБА_284 та ОСОБА_285 . В школі ОСОБА_19 не били, не знущалися з нього.
		ОСОБА_43 разом з усім класом брав участь у різних позаурочних заходах.
		Вчителі до ОСОБА_19 ставилися добре.
		В позаурочний час ОСОБА_286 з ОСОБА_42 не спілкувалися.
		ОСОБА_43 одягався як і всі, був охайним. Від інших однокласників не відрізнявся.
		ОСОБА_286 знала старшого брата ОСОБА_287 . ОСОБА_14 приходив до них в клас, щоб поспілкуватися з ОСОБА_42 .
		Про випадок, щоб з ОСОБА_19 зняли штани, фотографували та викладали фото в інтернет ОСОБА_288 не відомо.
		Під час виховної години класний керівник завжди говорила всім, що треба дружити і нікого не ображати.
		Бадзюнь ОСОБА_289 і ОСОБА_290 не знущалися над ОСОБА_42 . ОСОБА_19 в школі ніхто не ображав.
		 
		26) У присутності законного представника ОСОБА_291 та психолога ОСОБА_227 судом допитано малолітнього свідка ОСОБА_292 яка показала, що у Грядівській школі навчається з першого класу і з того ж часу знайома з ОСОБА_272 . ОСОБА_43 гарний і добрий. Однокласники з ОСОБА_42 завжди гралися, ділилися іграшками, ручками, олівцями; всі були добрі до ОСОБА_19 . І ОСОБА_43 ставився до однокласників добре. У класі він мав друзів: ОСОБА_293 , ОСОБА_294 , ОСОБА_285 , ОСОБА_295 , ОСОБА_284 .
		Випадків, щоб з ОСОБА_19 в класі знущалися - не було. Випадків, щоб ОСОБА_19 били у класі не було. ОСОБА_43 не відрізняється від інших учнів.
		Вчителі до ОСОБА_19 ставилися добре. 
		Мобільного телефону у ОСОБА_19 не було. Відсутність мобільного телефону у ОСОБА_19 не була приводом для знущань зі сторони однокласників.
		ОСОБА_296 вигляд - охайний.
		Про випадок, щоб з ОСОБА_19 зняли штани, фотографували та викладали фото в інтернет ОСОБА_288 не відомо.
		З ОСОБА_297 не знайома. Про сім`ю ОСОБА_68 їй нічого не відомо.
		 
		27) У присутності законного представника ОСОБА_298 та психолога ОСОБА_227 судом допитано малолітнього свідка ОСОБА_299 яка показала, що у Грядівській школі навчається з першого класу. З першого класу знайома з ОСОБА_300 , який є її однокласником.
		ОСОБА_283 добрий, хороша людина.
		Чи ображали ОСОБА_19 у класі ОСОБА_301 не бачила. Ставлення до ОСОБА_19 у класі було як до всіх - дружнє. Щоб обзивали чи били ОСОБА_302 не чула і не бачила.
		Вчителі ставилися до ОСОБА_19 нормально. Поведінка ОСОБА_19 не відрізнялася від поведінки інших дітей.
		ОСОБА_301 не бачила ніколи, щоб у ОСОБА_19 був мобільний телефон.
		З ОСОБА_303 знайома, бо він був старшим братом ОСОБА_19 . ОСОБА_14 приходив у клас, щоб поговорити з ОСОБА_42 , щось спитати.
		Випадку, щоб з ОСОБА_19 зняли штани, фотографували та викладали фото в інтернет ОСОБА_288 не було.
		Випадків булінгу щодо ОСОБА_19 не було.
		Особисто ОСОБА_299 ОСОБА_19 не ображала. Між ОСОБА_304 та ОСОБА_42 стосунки не були поганими.
		 
		28) У присутності законного представника ОСОБА_305 та психолога ОСОБА_227 судом допитано малолітнього свідка ОСОБА_306 який показав, що з першого класу навчається у Грядівській школі. Знайомий з ОСОБА_272 , з яким перебуває у нормальних стосунках. ОСОБА_43 навчався посередньо, йому було цікаво відвідувати школу. Вчителі до ОСОБА_19 ставились добре.
		Мобільного телефону ОСОБА_43 не мав. Всі діти у класі мали мобільні телефони. Відсутність мобільного телефону у ОСОБА_19 не була предметом насмішок у класі.
		Однокласники до ОСОБА_19 ставилися добре. Більш тісні дружні стосунки у ОСОБА_19 були з ОСОБА_307 . ОСОБА_308 інколи спілкувався з ОСОБА_42 .
		ОСОБА_309 був добре і охайно.
		ОСОБА_310 не чув, щоб ОСОБА_19 обзивали. Також він не бачив, щоб з ОСОБА_19 знущалися чи били його. Булінгу відносно ОСОБА_19 також не було.
		Поведінка ОСОБА_19 не відрізнялася від інших учнів. Поведінка ОСОБА_19 була хороша. Хуліганських вчинків зі сторони ОСОБА_19 не було. Також не було випадків хуліганських вчинків зі сторони інших дітей в сторону ОСОБА_19 .
		Клас - веселий.
		Про випадок, щоб з ОСОБА_19 зняли штани, фотографували та викладали фото в інтернет ОСОБА_311 не відомо.
		Старшого брата ОСОБА_312 ОСОБА_308 бачив декілька разів. В клас до ОСОБА_313 не приходив.
		Причини вчинку ОСОБА_314 не відомі.
		Безпосередньо ОСОБА_308 ОСОБА_19 не бив і не знущався над ним. Класний керівник не говорила і не проводила виховної роботи з ОСОБА_315 стосовно його ставлення до ОСОБА_19 . Чи ображали ОСОБА_19 дівчата ОСОБА_310 не бачив.
		Два роки тому ОСОБА_316 допитували у школі у присутності директора та матері. Які саме покази надавав ОСОБА_310 на досудовому слідстві не пам`ятає.
		 
		В судовому засіданні психолог ОСОБА_317 підсумувала, що допити всіх неповнолітніх свідків відбувалися з дотриманням всіх етичних норм і доброго ставлення до дітей. Стрес дітей від допиту в суді було мінімізовано присутністю батьків та здійсненням допиту деяких свідків з іншої кімнати суду. Свідки давали відповіді чесно та відверто тому, що був зоровий контакт і слухове сприйняття. Те, що діти не змогли пригадати якість події - нормально. Клас - дружній, один одного знають. Діти пам`ятають більше хорошого. Індикаторів впливу третіх осіб на показання свідків не було.
		Щодо показів ОСОБА_306 , то психолог пояснила, що ОСОБА_310 давав показання чесно, оскільки декілька разів повторив про те, що він каже правду. Дитина хотіла бути почутою.
		Отже, відсутні будь-які об`єктивні дані, які б свідчили про наявність неправомірного тиску на неповнолітніх свідків та примушування їх до надання неправдивої інформації під час проведення їхнього допиту.
		 
		29) У судовому засіданні з урахуванням приписів ч. 11 ст. 615 КПК України суд дослідив протокол допиту свідка ОСОБА_318 , яка на час розгляду кримінального провадження у суді померла (Свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 26.09.2024; а.с.32, том 2).
		Під час допиту свідок ОСОБА_318 дала показання, що познайомилися з ОСОБА_3 у 2007 році. Вперше вона побачила його у школі в Почапах коли він спілкувався з вчителями. ОСОБА_318 відомо, що ОСОБА_3 - пенсіонер, має місіонерське посвідчення та об`їздив всю Волинь , проповідуючи та працюючи зі школами та роздаючи книжки про Бога .
		Згодом на зібраннях у Почапах ОСОБА_318 дізналася, що на той час у ОСОБА_3 вже було п`ятеро дітей - дівчат. Він розповідав, що його сім`я живе на зйомній квартирі, діти малі, допомоги ні від дідусів, ні від бабусь немає; виховують дітей вдвох з дружиною і проводять сімейні читання.
		ОСОБА_3 своїм дітям не читав Біблії чи релігійних книжок, він читав їм казки, після чого разом розбирали і кожен висловлював свою думку з приводу прочитаного. Це були сімейні читання-чаювання. 
		ОСОБА_318 вперше приїхала в будинок до ОСОБА_3 в селі Кропивщина у 2008 році. Надалі вона часто приїжджала у гості до ОСОБА_68 у будинок, який вони орендували. Приїжджала як самостійно, так із чоловіком і своїми дітьми.
		Їхні зібрання - це вільне спілкування під час якого вони часто порівнювали ситуації з життя з Біблією.
		ОСОБА_3 любив своїх дітей і ця любов проявлялася у турботі про дітей: купівля одягу і їжі. ОСОБА_318 бачила, як ОСОБА_3 обіймав дітей, чи цілував їх - не бачила. Дні народження в сім`ї не святкували тому, що це беззмістовно. 
		ОСОБА_3 хотів, щоб дівчата вдягали і носили довгі спіднички, однак, щоб не короткі, а до колін або трохи нижче. Дівчатам же хотілося одягатися в джинси, або в подібний одяг. Після того, як ОСОБА_320 вже виповнилося 15 років ОСОБА_3 вже нічого не казав дівчатам за одяг і вони вдягали те, що хотіли: і штани, і джинси. За спостереженнями ОСОБА_318 дівчата і самі уже нічого короткого не носили.
		ОСОБА_14 допомагав із справами біля будинку: у тринадцятирічному віці допомагав перекопувати город біля будинку.
		Інші діти приходили гратися до дітей ОСОБА_68 , коли ті були менші - гралися у дворі.
		Коли дівчата ОСОБА_3 були молодшого віку і вчились у 4-5 класі, то часто розповідали ОСОБА_318 про те, що їх цькують у школі і кажуть, що їхній батько не такий як всі, бо не святкує свят і навіть називали його «дурачком».
		ОСОБА_71 і ОСОБА_321 були більш самостійні і мали друзів, а ОСОБА_322 - скромна і тиха; на неї сильно впливало те, що однолітки їх дражнили через те, що вони з багатодітної сім`ї, що не брали участі в якихось заходах через те, що їхня сім`я не святкувала жодних свят. Більшість дітей дразнили ОСОБА_68 за те, що вони були дружні, оскільки не всім подобалось, що ОСОБА_54 і ОСОБА_71 ходили в один клас і були один за одного. Зі слів дітей найбільше їх дражнили за те, що вони з багатодітної сім`ї і за те, що віруючі. ОСОБА_323 розповідала ОСОБА_318 про те, що ОСОБА_14 в класі дражнять «циганом», бо ОСОБА_14 смуглявий. Разом з тим, з усіх дітей ОСОБА_68 найбільше в школі потерпав ОСОБА_43 тому, що від інших дітей він трішки відставав фізично: був розсіяним. ОСОБА_14 був сильним хлопцем і міг дати відсіч, однак дуже переживав за постійне приниження у школі його брата ОСОБА_19 .
		Зі слів ОСОБА_74 , ОСОБА_86 і самої ОСОБА_6 , ОСОБА_318 відомо, що ОСОБА_19 в школі роздягли догола і знімали на відео, а потім це відео залили в одну з інтернет-мереж. ОСОБА_14 за цей випадок дуже переживав і сподівався, що кривдники понесуть покарання. В той день у школі були батьківські збори і ОСОБА_14 надіявся, що тих дітей, які зробили таке з ОСОБА_42 викриють, однак коли ОСОБА_6 прийшла додому зі зборів, то відео вже видалили, а про цей випадок у школі змовчали.
		Діти ОСОБА_3 також скаржилися на те, що вчителі їм занижують оцінки. Якось ОСОБА_71 розповідала, що вона підходила до шкільного психолога з приводу заниження вчителями їй оцінок.
		Коли ОСОБА_318 бачила ОСОБА_14 востаннє, він був дуже веселий. ОСОБА_14 завжди був веселим і позитивним. Зі слів сестер, ОСОБА_14 добре себе почував у класі і не мав проблем із спілкуванням з однолітками.
		ОСОБА_318 ніколи не чула від ОСОБА_14 , що він не хоче жити і має намір покінчити своє життя самогубством.
		Обставини, за яких померла ОСОБА_324 нікому не відомі. ОСОБА_14 теж був дуже сильний духом.
		ОСОБА_318 вважала, що виховання ОСОБА_3 своїх дітей було правильним. ОСОБА_318 бачила як ОСОБА_3 «наказував» своїх дітей, однак це було коли діти були меншими, а останні вісім років (з того часу як ОСОБА_3 захворів)він дітей вже не наказує (тобто не б (тобто не б`є фізично).
		ОСОБА_3 за матеріальне дітей ніколи не наказував. ОСОБА_325 наказував дітей за такі проступки, коли дитина робила зло, наприклад у випадку, коли дитина систематично говорила неправду або щось вкрала (був випадок, коли ОСОБА_322 щось в крала), або якщо ОСОБА_14 бив ОСОБА_18 .
		Загалом ОСОБА_3 спочатку проводив бесіди з дітьми і пояснював, що так робити не можна і попереджував дітей, що у разі непослуху він їх накаже. Коли бесіди не допомагали і діти однаково не слухалися, ОСОБА_3 наказував їх ременем (бив їх ременем по сідницях). При цьому ОСОБА_3 був спокійним, він ніколи не наказував дітей імпульсивно. ОСОБА_3 наказував дітей, бо у Біблії написано, що якщо пожалієш прута, то втратиш дитину.
		Вісім років тому ОСОБА_326 сказала ОСОБА_3 , що не погоджується з його позицією і вихованням, не погоджується з тим, що старша донька ОСОБА_324 пішла з дому ( ОСОБА_54 не хотіла слухати батька, а хотіла жити так, як сама хоче), і тоді ОСОБА_3 сказав ОСОБА_327 самостійно виховувати дітей. З того часу ОСОБА_3 дітей вже не наказував.
		ОСОБА_3 не забороняв дітям мати мобільні телефони. Разом з тим він телефони не купував, вважаючи їх недоречними для дітей у такому малому віці та не зважаючи на те, що з 2019 року через коронавірус у дітей навчання проходило онлайн.
		У будинку ОСОБА_68 також не було телевізора й інших ґаджетів, оскільки вважалося, що такі непотрібні.
		У 2010 році ОСОБА_32 приїхала у гості до ОСОБА_68 . У той же період ОСОБА_218 народила ОСОБА_14 . Враховуючи нещодавнє народження ОСОБА_14 і те, що інші п`ятеро дівчат були малими, ОСОБА_96 запропонували ОСОБА_328 залишитися і допомагати з дітьми. Хто саме запропонував ОСОБА_329 залишитись ОСОБА_318 невідомо. ОСОБА_32 вважається ОСОБА_172 прийомною дочкою. 
		Спочатку ОСОБА_64 була нянею: доглядала за ОСОБА_14 , а згодом за ОСОБА_42 . ОСОБА_6 займалася справами по господарству.
		Пізніше ОСОБА_32 допомагала з навчанням дітей. Дітям подобалось, що ОСОБА_64 допомагала їм з навчанням, вона «підтягнула» дітей з англійської мови.
		Причиною самогубства ОСОБА_14 ОСОБА_318 вважала його загострене почуття справедливості: він не зміг пережити несправедливість та знущання у школі над ОСОБА_42 , зважаючи на те, що вирішення цього питання ОСОБА_14 так і не отримав.
		Коли ОСОБА_14 був у дошкільному віці, одного разу ОСОБА_3 ходив і спілкувався з директором. 
		Коли діти скаржилися на образи з боку інших дітей, ОСОБА_3 казав простити і, що краще бути ображеним, ніж когось ображати. Казав, щоб вони (діти ОСОБА_3 ) поводили себе добре, щоб до них ніхто не мав претензій.
		ОСОБА_3 в школу не ходив і не захищав дітей, він за них молився вдома і казав, що треба пробачати і тоді їм (дітям ОСОБА_3 ) буде легше в дорослому житті.
		Перебуваючи в домі ОСОБА_3 , ОСОБА_318 ніколи не бачила з його сторони жорстокості, насилля в сім`ї, а те, що ОСОБА_3 бив дітей ременем -це наказування.
		ОСОБА_3 казав, що йому всі заздрили, бо його діти мають дуже гарне виховання, скромні, тихі, чутливі до ближнього та завжди раді допомогти. Всі дорослі захоплювалися дітьми ОСОБА_3 .
		На зібрання люди ходять по різному. На даний час зібрання відбуваються онлайн, хто має бажання, той підключається. 
		Є церковна каса, яку рахує ОСОБА_330 . Обов`язкової суми пожертви немає, хто скільки має чи бажає, той стільки і дає. ОСОБА_331 на даний момент віддає в церковну касу всю свою пенсію. За які кошти ОСОБА_3 живе ОСОБА_318 невідомо, припускає, що ОСОБА_3 живе за рахунок своїх збережень.
		З церковної каси сплачено суму застави за ОСОБА_3 
		ОСОБА_318 наголосила, що ОСОБА_3 є дуже чесною людиною, яка любить своїх дітей і ближніх.
		ОСОБА_3 був у гарних, дружніх відносинах з ОСОБА_14 . Вони жили в одній кімнаті. ОСОБА_14 дуже поважав і шкодував батька.
		 
		Суд вважає, що відеозапис з допитом ОСОБА_318 є належним та допустимим доказом, так як він не містить суперечностей та повністю узгоджується з іншими доказами дослідженими в ході судового розгляду. Смерть свідка ОСОБА_318 позбавляє суд можливості здійснити її безпосередній допит в судовому засіданні, що не спростовує фактичних обставин здобутих під час проведення такої слідчої дії, як допит свідка. Крім того, учасники кримінального провадження не висловили будь-яких заперечень щодо дослідження судом диску із відеозаписом допиту ОСОБА_318 , а також не вказували на порушення процесуального закону під час отримання вказаного доказу органом досудового розслідування.
		Суд відхиляє зауваження захисника ОСОБА_5 про те, що під час допиту слідча здійснювала на ОСОБА_318 тиск, оскільки ні під час допиту, ні після закінчення такого ОСОБА_318 не висловлювала будь-яких зауважень з цього приводу.
		 
		30) В порядку ч.11 ст. 615 КПК України досліджено допит 11 грудня 2023 року (а.с.176-181, том 1) під час досудового розслідування свідка ОСОБА_7 (яка з 2023 року проживає в м. Монреаль Ласаль, тобто за межами України, у зв`язку з чим не змогла надати пояснення в судовому засіданні), яка показала, що до виїзду за кордон вона проживала в м. Нововолинськ разом зі своєю сім`єю, а саме: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_6 , брати та сестри: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Тобто всього семеро, а ОСОБА_25 була восьмою. ОСОБА_25 - це сестра по матері, від першого шлюбу, яка проживала з ними. ОСОБА_71 з братами та сестрами ходили в Грядівську школу. До 10-ти років батьки спільно займались їхнім вихованням, потім деякий час займався батько, а потім - мати. Загалом сестри та брати між собою були дуже дружніми. До 10-тироків у ОСОБА_149 було щасливе дитинство. Батько будував їм зі снігу великі халабуди, возив їх на санках, вони постійно гуляли по місту, возив дітей в табір, читав постійно казки. Коли діти почали ходити в школу, батько почав хворіти, йому було не до них. Він почав трохи «сходити» на темі віри, трохи в другу сторону, він почав по своєму трактувати Біблію. Для ОСОБА_149 це було не зрозуміло, так як вона ще була дитиною, це і зараз для неї незрозуміло.
		Батько міг розповідати дітям на тему «Біблія», історії якісь з «Біблії», однак ОСОБА_149 це було не цікаво. ОСОБА_71 на даний час не притримується ніякого віросповідання. 
		Матір( ОСОБА_6 ) раніше була православною, а коли познайомилась з батьком, то через кілька років разом з ним пішли в церкву «п`ятидесятників».Через десять років, щось сталось і вони звідти пішли. Спочатку мама, а потім і тато. Так як ОСОБА_71 тоді ще була дитиною, то причини сказати чому вони пішли вона не знає.
		ОСОБА_71 вказувала, що загалом у них дружня сім`я: сестри, брати, мама і батько, але зараз він веде свій спосіб життя, він живе своїм життя: «він трохи, ну не трохи, а дивний». Дивацтво батька проявляється в трактуванні віри, віросповідання, трактуванні життя. Він не так трактує, а по-іншому, по своєму трактує Біблію і так живе.
		Батьки дітям давали кишенькові гроші до школи. Вони не дозволяли дітям ходити гуляти, хоча їм, як і всім дітям, хотілось цього. Батько забороняв дітям гуляти. Коли ОСОБА_71 стала старшою, то вже не слухала батька і виходила гуляти через вікно, старалась якось «вислизнути» з дому. Заборона стосувалось більш старших дітей: ОСОБА_149 , ОСОБА_332 та ОСОБА_150 , а менші ходили гуляти. Причиною було те, що батько хотів виховати їх нормальними дівчатами, хотів їх вберегти від людей, пояснював, що в світі багато злих людей, хотів вберегти.
		Щодо друзів, то товаришували зі школи, ходили гуляли з ними по селу, в парк ходили. У них була одна подруга, яку вони приводили до себе додому. Тато не забороняв цього, але діти самі не хотіли приходити до них, тому що коли вони приходили, то батько розповідав свої історії, а вони не хотіли його слухати.
		Щодо ОСОБА_25 , то ОСОБА_71 її сильно любила і зараз любить, але після смерті ОСОБА_332 , ОСОБА_71 з ОСОБА_25 не спілкується, тому що остання казала, що ОСОБА_23 їй не сестра. Коли ОСОБА_25 перелічувала хто помер, то зазначала, що дід помер, своїх друзів, а ОСОБА_332 не називала. За це ОСОБА_71 дуже ображена на ОСОБА_25 .
		ОСОБА_71 пам`ятає, як вони разом проживали. Батько до ОСОБА_25 відносився як до рідної. ОСОБА_25 поїхала, коли ОСОБА_149 було 10 років. ОСОБА_71 пам`ятає, що ОСОБА_25 не слухала батька. Батько її за це сварив, бив. Взагалі батько бив ременем. ОСОБА_80 батько майже не бив (всього два-три рази), бо вона послухає, покиває і зробить так, як я знає. А сестру ( ОСОБА_25 ) наказував ременем, бо вона не слухала. ОСОБА_25 після цього втекла від них. Вона хотіла навчатись в Одесі, а батько її не пускав: ОСОБА_25 хотіла поїхати до свого батька у м. Львів, він на той час перебував в місцях позбавлення волі, а тато не дозволив. Тоді ОСОБА_25 зв`язалась з дідусем і той забрав її до себе. Тато на ОСОБА_25 тоді образився.
		Щодо ОСОБА_61 , то батько її любив. Загалом батько любив всіх однаково, але ставився краще до тих дітей, які з ним не сперечались, тобто не «прискіплювався» до них. Батько з ОСОБА_333 постійно сварилися, але ОСОБА_334 постійно говорила, що любить батька, а потім говорила, що вона його не пробачить. Вони сильно сварились, постійно. ОСОБА_23 хотіла носити ланцюжки і постійно робила батькові на зло, а він цього не любить.
		Коли ОСОБА_71 була в Угорщині, то переглядала сторис, які виставляла ОСОБА_54 . Вона була з чотирма дівчатами. Вони щось святкували в ОСОБА_332 у квартирі в м. Луцьку. Зі слів інших ОСОБА_149 відомо, що ОСОБА_54 пішла в кімнату та вистрибнула з вікна шостого поверху. На той час ОСОБА_23 з батьком не спілкувалась, лише тоді, коли просила у нього гроші, і він їй висилав. ОСОБА_23 була дуже щаслива, ОСОБА_71 не може припустити чому так сталось. ОСОБА_54 була дуже сильною духом.
		В дитинстві у них було багато іграшок, а телефонів їм не дозволяли. Дітям ОСОБА_25 купила телефон, батько його побачив, розбив і сказав, що звідти йде багато поганої інформації з інтернету і він не хотів щоб діти це черпали. 
		Деякий період у них був телевізор, а потім батько теж його викинув, сказавши, що звідти теж йде багато поганої інформації і, що їм не варто її дивитись.
		ОСОБА_71 розповіла, що коли ходили в школу, діти одягались краще інших, у них не було проблем з одягом. Їм завжди купляли одяг новий, якщо навіть не новий, то була гуманітарка з Америки. У них була шкільна форма: спідниця та жакет, а діти хотіли ходити в штанах, бо це було зручніше. Батько спочатку не дозволяв ходити в штанах, то дівчата йдучи до школи по дорозі переодягались. Батько говорив, що їм, що вони дівчата і повинні одягати спідниці. «Насаджував» нам свою думку, говорив що це добре. А так як дівчата були вже дорослі, то їм хотілось ходити в штанах. Спочатку інші діти обзивали ОСОБА_80 «монашкою» тому, що у перший час вона ходила в спідниці, оскільки батько говорив ходити в довгій спідниці, а короткої одягати не дозволяв.
		Крім сім`ї з ними ще проживає ОСОБА_32 . ОСОБА_32 - вчителька української мови. Одного разу діти поїхали в табір і ОСОБА_38 там була вихователькою. Тато був директором табору, а вона - вихователькою. ОСОБА_3 по всій Україні робив дитячі табори: простий табір, де жили в палатках, на річку ходили, в походи ходили, робили всілякі розвиваючі завдання. Типу літнього табору. ОСОБА_30 там була і батько забрав її з собою додому. Вона приїхала до ОСОБА_68 в гості і залишилась. Батько з нею не перебуває в жодних стосунках, він її взяв для того, щоб вчити: вона їх (дітей ОСОБА_68 ) розвивала, вчила читати. Вона разом з ними жила, а батько сказав, що взяв її замість ОСОБА_25 . Сказав, що це Божа дочка ( ОСОБА_32 ).
		ОСОБА_14 був дуже подібним до ОСОБА_332 . Він дуже сильний хлопчик. Якщо у школі ОСОБА_19 завжди ображали, знущалися, били, могли зняти штани, то з ОСОБА_14 знущатися не могли, тому що він міг дати відсіч. ОСОБА_14 завжди ОСОБА_18 захищав. ОСОБА_14 дуже добре навчався у школі, він був відмінником. Любив займатись велосипедами, любив щось будувати, ремонтувати. У нього було аж три велосипеди, які йому перейшли від старших дітей. Коли ОСОБА_71 виїхала, то вони з ОСОБА_14 продовжували спілкуватись. Такої ж заборони мати телефон, як у дівчат у ОСОБА_14 не було, однак у нього його не було, бо йому його просто не купили. ОСОБА_71 з ним спілкувались за допомогою телефону матері ОСОБА_6 та сестер. ОСОБА_14 користувався їхнім старим телефоном, це був маленький такий телефон «Самсунг». Він міг грати ігри та з ОСОБА_17 і матір`ю дивитись фільми. Інтернету вдома не було, в кожного був мобільний інтернет. 
		ОСОБА_14 любила дівчинка ОСОБА_89 , але він її не любив. ОСОБА_71 знає, що він її не любив і, що вона його дратувала і бігала за ним. В школі всі дівчата за ним бігали, бо ОСОБА_14 був симпатичним хлопчиком.
		Не часто, але ОСОБА_71 пам`ятає, що батько ОСОБА_14 обіймав. ОСОБА_14 з батьком ходили і до лісу, і на рибалці були. Уроки батько з ним не вчив. ОСОБА_71 знає, що ОСОБА_14 не хотів би бути схожим на батька. ОСОБА_14 не скаржився на батьків, але він розповідав, що коли виросте - стане хірургом. Говорив, що коли виросте, буде допомагати сестрам, братові і мамі. 
		Батько для ОСОБА_14 не був взірцем, тому що батько постійно хворий. На здоров`я батька вплинуло і те, що він вживав наркотики. ОСОБА_71 висловила побоювання, що батько може бути психічно не здоровим.
		Коли ОСОБА_14 ходив в школу, батько до нього вже не мав жодної справи. ОСОБА_14 що хотів, те й одягав, а вони (дівчата) йому речі вибирали.
		Днів народжень чи якихось свят сім`я не святкувала взагалі. Батько пояснював, що день народження, це не хороше свято, бо тоді твоя гординя зростає. Він не святкував ні свій день народження, нічий. Коли йшла мова про день народження, то батько починав проповідувати щось із Біблії.
		ОСОБА_14 все тримав в собі, він ніколи ОСОБА_149 не скаржився. Вона не припускає чому так сталось. ОСОБА_71 приїжджала після похоронів ОСОБА_332 . Чи був присутнім батько на похованні ОСОБА_61 чи ОСОБА_14 не пам`ятає. Коли вона приїжджала після смерті ОСОБА_332 , то всі плакали.
		ОСОБА_71 припускає єдину версію щодо того, що могло штовхнути ОСОБА_14 на такий вчинок - це школа, бо хлопці ОСОБА_14 ображали і принижували, але він міг дати відсіч. Його боялись чіпати. 
		Батьки інших дітей дуже сильно налаштовували своїх дітей проти дітей ОСОБА_68 . Наприклад, матір однокласника ОСОБА_14 проклинала ОСОБА_80 за те, що у неї батько «не такий». Говорили, що ОСОБА_3 дітей не пускав на свята в школі, на Новий рік. Дійсно, діти нікуди не ходили, так як їх не пускали, а потім ОСОБА_149 вже і не хотілось ходити, бо помічала, що батьки між собою переговорювались. Тобто над дітьми ОСОБА_3 знущались із-за батька. 
		Батько протягом всього часу один раз був в школі, а так постійно ходила мама. 
		Після смерті ОСОБА_336 спілкувалась з рідними і знає, що ОСОБА_14 спілкувався з мамою, вони посварилися і він втік. Причин такої поведінки ОСОБА_336 не знає. Однак причиною самогубства ОСОБА_14 ця сварка стати не могла. ОСОБА_71 вважає, що таке сталося через школу. 
		 
		Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 11 ст. 615 КПК України показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Враховуючи дію воєнного стану в Україні, з огляду на зміст ч. 11 ст. 615 КПК України, суд вважає вказаний доказ допустимим. Водночас, такі покази свідка ОСОБА_7 не є єдиним вирішальним доказом у цій справі. Покази цього свідка, які вона надала слідчому під час досудового розслідування не суперечать та узгоджуються з іншими письмовими доказами у кримінальному провадженні. Більше того, учасники кримінального провадження не висловили будь-яких заперечень щодо дослідження судом диску із відеозаписом допиту ОСОБА_7 , а також не вказували на порушення процесуального закону під час отримання вказаного доказу органом досудового розслідування.
		 
		31) В порядку ч.11 ст. 615 КПК України досліджено допит 25.05.2024 (а.с.200-207, том 1) під час досудового розслідування свідка ОСОБА_337 (що з травня 2024 року перебуває за межами України, у зв`язку з чим не змогла надати пояснення в судовому засіданні). ОСОБА_338 надала показання, що народилася в м. Львів та прожила з мамою півроку, після чого вони переїхали до маминого тата (її дідуся) в с. Будятичі. Коли ОСОБА_25 було 1,7 місяців ОСОБА_6 віддала її в садочок і сама пішла працювати туди ж. Матір працювала завгоспом, поки не познайомилася із своїм другим чоловіком ОСОБА_3 . Вони познайомилися коли ОСОБА_25 було близько восьми років, а почали разом проживати коли їй було 9. ОСОБА_3 був хороший. Спочатку, щоб підлеститися до мами, він добре відносився до ОСОБА_25 .
		Потім ОСОБА_3 та ОСОБА_6 почали жити разом на м-н Шахтарському в м. Нововолинську, тоді ОСОБА_25 було 9 років. Згодом мама завагітніла і вони з ОСОБА_3 одружилися. Ще через трохи вони почали переїжджати з квартири на квартиру. 
		Дідусь (батько матері) від самого початку був проти ОСОБА_3 і не любив його взагалі, бо чув про нього багато чуток: про те, що ОСОБА_3 був наркоманом, а кожен нормальний тато не захоче, щоб в його дочки чоловік був наркоман. ОСОБА_3 був старший за маму на 15 років. В діда мама була єдиною дочкою, тому дід не хотів, щоб вони були разом. У ОСОБА_3 був попередній шлюб, від якого у нього є ще двоє дітей: син і дочка. Дочка проживає в м. Нововолинську, а син в м. Одеса.
		ОСОБА_25 пам`ятає, що вперше ОСОБА_3 замахнувся на неї, коли вони проживали у квартирі на м-н Шахтарському. Того дня ОСОБА_25 гуляла біля будинку і дідусь забрав її, щоб провести разом час. ОСОБА_25 не встигла сказати про це матері, а ввечері, коли вона прийшла додому, мама переживала і плакала через те, що не знайшла її у дворі і тоді ОСОБА_3 почав їй дорікати, що вона нервує і стресує матір і в коридорі квартири замахнувся на ОСОБА_25 . Тоді перший раз, матір нічого не сказала і не захистилася за ОСОБА_25 . З того часу ОСОБА_3 почав собі все більше і більше дозволяти.
		Коли вони вже проживали на другій квартирі (на б-рі Шевченка в м. Нововолиську) там ОСОБА_3 починав вже, як він говорив наказувати. «Наказувати» значить ременем бив, ставив в куток на півгодини. ОСОБА_3 бив буквально за все: щось не послухала, щось не зробила, він - ременем.
		Менших дітей ОСОБА_3 виховував з самого раннього дитинства «гарячим», кожне побиття він називав «гарячим». Він собі придумував скільки «гарячих» він буде наказувати, ОСОБА_3 називав це «наказувати», тобто скільки разів він буде бити «гарячими» вже за такі дрібниці, що «нормальні» батьки за таке не б`ють, а він їх бив.
		ОСОБА_3 почав «гарячого давати» дітям приблизно з того віку, як вони почали ходити, до того він теж їх бив, але легенько - тапочком, легесенько. А вже як почали ходити (приблизно в рік, після року), то він вже їх так бив, що сідниці, бувало, сині були в дітей. ОСОБА_6 плакала і просила ОСОБА_3 щоб так не робив, однак втрутитися чи забрати від нього дитину - вона не наважувалася.
		Діти постійно плакали коли ОСОБА_3 їх бив. При цьому ОСОБА_3 домагався того, щоб діти самі приходили і лягали отримувати «гарячого». Це було дуже часто. Дуже часто він дітей бив.
		Щоб отримати «гарячого» ОСОБА_339 . ОСОБА_3 відводив в іншу кімнату, так як вона вже була старша, а менших дітей він бив при всіх в залі, не відводив нікого окремо. Всі інші діти бачили як ОСОБА_3 б`є дитину, яка провинилася. 
		ОСОБА_3 не дозволяв своєї думки висловлювати - це не можна було, тобто він - голова сім`ї, як він це пояснював, і тільки він все вирішує і він може, а щоб хтось інший висловив свою думку - це неможна було, він не давав слова, рот закривав і все - мовчи.
		Мати свою думку і сказати, що не згідний з батьком - не можна було. Батько глава сім`ї і він знає, а інші ніхто, щоб щось говорити. Він затикав рот.
		За те, що хтось мав свою думку ОСОБА_3 не бив, але він не давав її висловлювати, він закривав рот.
		Яку віру сповідує ОСОБА_3 ОСОБА_340 не відомо, він свою віру зараз сповідає. Він зараз говорить, що він мало не брат Ісуса Христа , дитина Бога . ОСОБА_3 сам собі пастор. Спочатку ОСОБА_3 був п`ятидесятником з умовенієм ног. Прихожани збирались у будинку молитви по вул. Маяковського у місті Нововолинську Волинської області. Згодом його виключили з церкви так, як він собі придумав власне трактування Біблії .
		ОСОБА_341 переконана, що ОСОБА_14 до самогубства довів ОСОБА_3 .
		ОСОБА_3 на похороні відспівав ОСОБА_60 і пояснював, що він - дитя ОСОБА_342 , син Бога і в нього є на це право. 
		Як розповідала ОСОБА_25 матір ( ОСОБА_6 ) на похороні у ОСОБА_61 ні священника ні служби не було; ОСОБА_3 сам вийшов і похоронив ОСОБА_60 .
		За ОСОБА_14 матір розповідала, що його поховали віруючі, ОСОБА_3 вже туди не втручався.
		ОСОБА_3 морально пригнічував ОСОБА_14 , він дозволяв і сприяв, щоб в школі булили. 
		Був такий випадок, коли в ОСОБА_25 у сьомому класі порвався її шкільний портфель, вони з мамою із старої маминої шкіряної коричневої куртки з натуральної шкіри перешили два рюкзака. ОСОБА_25 носила рюкзак, він їй подобався. Потім ОСОБА_3 «перемкнуло», а йому так часто «перемикало» (він щось собі таке створював, якісь правила придумував), він забрав у ОСОБА_25 той портфель і дав їй квадратний портфель з котиками, схожий на чемодан, з яким ходять діти в перший клас, наказавши їй його носити. Він собі так захотів, щоб ОСОБА_25 ходила саме з тим портфелем. ОСОБА_25 у той час була у підлітковому віці. Вона пішла в школу і через це з неї всі почали сміятися.
		Також ОСОБА_3 кричав на ОСОБА_25 і не дозволяв спілкуватися і вітатися з хлопцями: їй не можна говорити, навіть здороватися, з хлопцями, бо вона дівчина.
		Коли телефони з`явилися, ОСОБА_3 придбав собі телефон, та й все, що він мав, собі купував за дитячі гроші. На той час ОСОБА_3 мав хороший телефон, з кольоровим дисплеєм. ОСОБА_6 ОСОБА_3 купив телефон значно пізніше.
		Дітям ОСОБА_3 не дозволяв користуватися телефоном, але діти хитрували. 
		ОСОБА_25 телефон «Нокія 3310» подарував дід, то вона телефон ховала то під ліжком, то під подушкою, то спереду в трусах носила. Включала на беззвучний і ним користувалася тільки в туалеті, на дворі, щоб ОСОБА_3 не бачив. А коли ОСОБА_3 , бувало знаходив телефони, забирав, наказував, бив за те, що, як пояснював, діти його обманювали і йшли проти нього, бо він вважав, що телефони непотрібно. Наказував. Одного разу розбив ОСОБА_25 телефон. 
		Перед тим, як ОСОБА_25 пішла з дому, за подаровані їй гроші, вона купила собі телефон і змушена була весь час ховати телефон то в трусах, то під подушкою, то під ліжком. Користувалася ним вночі, коли ОСОБА_3 спав і то під простирадлом і виглядала, щоб він не проснувся і не побачив, бо ж він не дозволяв. 
		ОСОБА_25 гуляти не виходила. Спілкувалася із сусідкою, коли йшла на маршрутку в місто, або коли йшла з міста і заходила до сусідки «на пару слів». А коли сусідка на вулиці була, то пересікалися на пару слів, але щоб виходити гуляти, то ні. 
		На початках, коли ОСОБА_164 і ОСОБА_23 були маленькі, то ОСОБА_3 ще відпускав ОСОБА_25 гуляти, а потів вже все, тільки з дітьми. Коли родилося більше дітей - ОСОБА_38 , ОСОБА_89 , то ОСОБА_3 дозволяв ОСОБА_25 гуляти по «стометрівці» тільки з дитиною в колясці.
		ОСОБА_25 повинна була доглядати за меншими дітьми. Була їм за няньку. Вона п`ятьох дітей вигляділа.
		Міняти підгузки, купати діток матері допомагала ОСОБА_25 . ОСОБА_3 міг гуляти з дітьми, з коляскою, але щоб підгузки дітям змінював ОСОБА_25 не пам`ятає.
		У 2010 році, коли народився ОСОБА_14 , ОСОБА_25 із сім`єю вже не проживала. ОСОБА_25 була з ОСОБА_6 в родзалі, і перша тримала на руках ОСОБА_14 .
		Коли ОСОБА_25 подзвонила ОСОБА_3 і повідомила, що у нього народився син, він ніякої радості не проявив. До матері ОСОБА_3 за весь час тільки один раз приїхав. З роддому ОСОБА_3 ОСОБА_6 не забирав, за транспорт домовилася ОСОБА_25 , а ОСОБА_3 до народження першого сина віднісся ніяк.
		У 2008 році ОСОБА_25 переїхали від сім`ї ОСОБА_68 проживати окремо.
		ОСОБА_25 закінчила 9 клас і хотіла йти вчитись далі або в 10-11 клас, або в училище. ОСОБА_3 був проти і не давав їй навчатися далі, навіть приїжджали соціальні служби. Тоді був скандал: ОСОБА_25 закінчила 9-й клас в четвертій школі в Нововолинську, а на той час жили вже в с. Кропивщині і ОСОБА_25 було б незручно їздити в м. Нововолинськ в школу і вона хотіла перейти в с. Гряди, а ОСОБА_3 їй цього зробити не дав, сказавши, що жінка для того, щоб вийти заміж і народити дітей, а не вчитися. Жінка не для того, щоб працювати.
		Приїхали соціальні служби, однак результату не було ніякого. ОСОБА_3 сказав, що він - батько, він - голова сім`ї, він знає краще, що треба для дітей і він вирішує і знає все краще. І все, вони розвернулися і поїхали. ОСОБА_25 не пішла далі вчитися, була вдома.
		В той час ОСОБА_50 і ОСОБА_23 пішли в перший клас і ОСОБА_25 щоранку водила їх в школу цілий перший клас. 
		Коли ОСОБА_25 було 17 років (у 2008 році) дівчата: ОСОБА_343 , яка жила навпроти через хату та з якою ОСОБА_25 спілкувалася і односельчанка ОСОБА_344 , бігли на 5 шахту на вечірню пробіжку і покликали ОСОБА_25 з ними пробігтися.
		ОСОБА_25 запитала дозволу у матері і та дозволила. Через годину ОСОБА_25 повернулася з пробіжки і побачила, що двері в будинок зачинені. ОСОБА_25 постукала у двері, вийшов ОСОБА_3 з оранжевим тоненьким резиновим шлангом у руках. ОСОБА_25 нічого не запідозрила, оскільки ОСОБА_3 завжди бив її ременем. Він сказав їй зайти в кімнату - в спальню ОСОБА_3 . ОСОБА_25 знала: якщо в ту кімнату заходить, то значить буде бита. ОСОБА_25 зайшла, ОСОБА_3 сказав лягати і пояснив: зараз вона буде наказана. На запитання «за що?» ОСОБА_3 відповів: «Я сказав лягай!». ОСОБА_25 не відчувала за собою ніякої провини, тому що все було добре, вона його слухала і все було добре в той день. І перед тим все було добре. ОСОБА_25 відмовилась лягати і просила ОСОБА_3 пояснити їй причину за що буде наказана, за що він її битиме. ОСОБА_3 повторив, щоб вона лягала. ОСОБА_25 не погодилась. Вперше ОСОБА_25 пішла йому наперекір. Вчергове почувши відмову лягти, ОСОБА_3 замахнувся і почав бити ОСОБА_25 тим резиновим оранжевим шлангом. Вона закрила руки, почала верещати, навіть не кричати, тому що було дуже боляче. ОСОБА_25 закрила рукою лице, щоб ОСОБА_3 не вдарив її по обличчю, він бив по ліктю і збоку, де бачив, там і бив. Коли ОСОБА_25 почала верещати, в кімнату забігла матір, а ОСОБА_3 сказав їй, щоб не заважала йому виховувати. Відштовхнувши, виставив її за двері і зачинив. «Відлупив» ОСОБА_25 , випустив пар і пішов як в нічому не бувало. Повечеряв. Матір йому щось говорила, а він там «закрив їй рота». Вони повечеряли, і пішли спати. Ту цілу ніч ОСОБА_25 просиділа в ванній. Цілу ніч вона не спала, проплакала, їй було боляче. ОСОБА_25 не розуміла, за що її покарав батько. Їй було прикро, тому, що він нічого не пояснив. Він просто її відлупцював. 
		На наступний день у ОСОБА_25 був синець - фіолетовий, не синій. 
		Зранку ОСОБА_25 вирішила, що не хоче з ними далі жити і пішла до сусідки, розказала їй і показала синці. Згодом ОСОБА_25 подзвонила до дідуся і розповіла про все і сказала йому, або нехай її забирає, або вона поїде у Львів до своєї тітки, до баби, але тут жити більше не буде в будь-якому випадку. Дід пообіцяв, що забере її.
		Вранці, всі прокинулися і сіли їсти. ОСОБА_3 побачив, що ОСОБА_25 насуплена і пояснив, що вона була наказана за те, що мамі сказала, що біжить до шахти, а йому - ні. ОСОБА_3 глава сім`ї, а не матір, і ОСОБА_25 повинна йому все говорити. А якщо ОСОБА_3 зайнятий, то ОСОБА_25 треба було на нього почекати, або взагалі з дівчатами не бігти. ОСОБА_25 пояснювала, що сказала матері і запитала в неї дозволу. На що ОСОБА_3 її запитав чи хоче вона ще «получити»? Ще слово і ОСОБА_25 ще раз получить.
		Після цього ОСОБА_25 подзвонила до дідуся і той її забрав. Більше вона з ОСОБА_84 не жила. Приїжджала, але вже не жила.
		Одного разу, коли ОСОБА_25 вже проживала з дідусем, до них без попередження прийшла ОСОБА_6 пішла у віддалену кімнату будинку, закрилась і стала плакати. Ні з ким не говорила, нічого не розповідала. Трохи пізніше ОСОБА_6 розповіла ОСОБА_25 , що вони з ОСОБА_3 посварилися і ОСОБА_6 хотіла піти у дев`ятиповерховий будинок, що біля автостанції у м. Нововолинську і звідти вистрибнути, бо їй вже так надоїло життя з ОСОБА_3 .
		ОСОБА_6 скаржилася, що їй образливо було коли клеїли шпалери в коридорі будинку і ота ОСОБА_345 ( ОСОБА_35 ) почала їй вказувати які шпалери потрібно вибрати і купити, тобто поводила себе як господиня в себе вдома. І коли ОСОБА_6 почала піднімати голос на ОСОБА_111 , то ОСОБА_3 став на захист ОСОБА_67 .
		Зі слів дітей, ОСОБА_25 знає, що ОСОБА_64 весь час доповідала ОСОБА_3 про дітей: вона стежила за дітьми і одразу доповідала йому що побачила і що чула про дітей. А ОСОБА_3 дітей наказував. ОСОБА_71 розповідала, що ОСОБА_30 «ходила по п`ятах» за ними і все розказувала ОСОБА_3 . Діти зроблять щось не так, ОСОБА_64 одразу говорила про це ОСОБА_3 і тоді він дітей наказував.
		ОСОБА_6 розповідала ОСОБА_25 , що ОСОБА_14 прийшов зі школи, якийсь пригнічений, ні з ким не хотів говорити і ввечері він кудись пішов, десь вийшов і більше не повернувся. 
		У той день ОСОБА_6 написала ОСОБА_25 , що у них сталася біда: ОСОБА_14 повісився. 
		ОСОБА_25 запитала у ОСОБА_6 чи ОСОБА_3 . ОСОБА_14 не відспівував, як ОСОБА_346 вони додому не приносили. ОСОБА_3 її відмолив, відспівав і вони ОСОБА_81 просто похоронили як якусь тваринку хоронять. А щодо ОСОБА_14 , то ОСОБА_6 розповідала, що ОСОБА_14 поховали знайомі віруючі, вони молитву читали. 
		У ОСОБА_25 тоді злість була за те, що це вже друга дитина і це для неї не було сильним здивуванням, що таке сталося. ОСОБА_25 вважає, що якби в неї була трохи слабша психіка, то і вона б давно повісилася з таким відношенням ОСОБА_3 до дітей. 
		ОСОБА_25 вважає, що у ОСОБА_14 був перехідний вік (13 років), а його у всьому обмежували. У ОСОБА_14 не було елементарного, що люблять хлопці: машинок, рибалок, телефонів, ігор. ОСОБА_14 ріс з дівчатами. ОСОБА_25 вважає, що причиною самогубства ОСОБА_14 стало моральне і фізичне гноблення - ОСОБА_3 бив дітей постійно, наказував, такими своїми діями він просто довів ОСОБА_14 до того.
		Матір розповідала ОСОБА_25 , що дівчата крали в школі то гроші, то якісь дрібниці - що це в них була якась проблема. ОСОБА_3 бив їх, вони їх виховували, а дівчата крали.
		ОСОБА_25 допускає, що ОСОБА_45 міг щось в школі вкрасти, а ОСОБА_14 захистився.
		Коли ОСОБА_3 в злості, то в нього очі, як в бика, наливаються кров`ю, він стає такий злий, як не людина. Поки ОСОБА_3 пар не випустить, поки він не відлупить - не зупиняється. От він відлупить, відійде - йому добре.
		ОСОБА_25 вважає, що ОСОБА_347 захистив і ОСОБА_3 за це ОСОБА_14 відлупив. Що саме сталося у сім`ї ОСОБА_348 не відомо, однак вважає, що можливо, ОСОБА_3 на передодні їх пригнічував морально і сварив. Ще і у ОСОБА_14 все накопичилося. Тим більше, що вони не жили як діти з нормальних сімей: в радості і в достатку. 
		Коли вони ( ОСОБА_25 та інші діти ОСОБА_3 ) були ще менші, а ОСОБА_14 тоді ще не народився, коли гості приносили цукерки, або в садочку на Миколая цукерки дарували, батьки не давали дітям їсти цукерок скільки ті хотіли. У них було правило - ділити все порівну всім: ОСОБА_3 , мамі ( ОСОБА_6 ), тоді ОСОБА_25 і всім дітям. Всі мали порівну: по одній цукерці, то по одній, по дві, значить усім по дві. Діти розпаковували цукерки і одразу ж з`їдали, а ОСОБА_3 ні одну не з`їдав, залишав собі до чаю. Він постійно, після кожного прийому їжі пив чай, їв хліб з маслом - це було його улюблене. Коли діти вже забули про те, що їли цукерки, ОСОБА_3 витягував ту цукерку, повільно її розмотував і починав повільно їсти перед дітьми, дразнити їх. Діти, як ті цуценята, сідали перед ОСОБА_3 і дивилися йому в рот, просили ту цукерку, а ОСОБА_3 не давав, казав, що вони вже з`їли і повинні вчитися терпінню і видержки. Їв помаленьку ту цукерку і дразнив дітей. Так ОСОБА_3 вчив дітей видержки.
		Дні народження у сім`ї ОСОБА_3 не святкували. ОСОБА_3 дуже принципово не дозволяв святкувати дні народження. Подарунки ОСОБА_3 ніколи дітям не дарував: ні на день народження, ні в будь-який інший день. 
		Останнє день народження вони святкували, коли ОСОБА_25 було 10 років. Після цього, дні народження не святкували. ОСОБА_3 так придумав, що день народження святкувати - це гріх. ОСОБА_3 казав, що чому ти свій день народження ти маєш святкувати в якийсь день? Ні і все!
		 
		Бувало, що ОСОБА_6 хотіла спекти торт на чиєсь день народження, а ОСОБА_3 категорично забороняв пекти торт саме на той день, в інший день - можна, а саме на день народження - ні.
		ОСОБА_25 не вважає, що вчинене ОСОБА_14 самогубство було пов`язане із школою.
		На рахунок школи, чи там до ОСОБА_14 погано відносилися, то ОСОБА_25 ніхто з дітей нічого не говорив щодо булінгу у школі чи щодо того, що їх там ображають. ОСОБА_14 про школу взагалі нічого такого не говорив. У ОСОБА_14 у школі було все добре: навчання - добре, його все влаштовувало. ОСОБА_14 любив ходити в школу.
		ОСОБА_25 також вказала, що коли діти булі малі, то ОСОБА_3 брав їх на ручки, співав їм, а коли вже були доросліші, то такого не було. ОСОБА_25 не пам`ятає, щоб батько їх обіймав, пригортав як тато. ОСОБА_3 любов`ю називав те, що він наказує, виховує - це в нього прояв любові.
		Коли ОСОБА_25 ще проживала з ОСОБА_84 , то на той час ОСОБА_3 ще був членом церкви, вони ходили в церкву. Але він завжди намагався доказати свою правоту будь-кому. Коли співрозмовник починав висловлювати свою думку, ОСОБА_3 перебивав, збивав з думки, ніс своє, доказував своє, що він правий і все. Чиюсь думку він не слухав. 
		ОСОБА_349 розповідали, що ОСОБА_3 збирав зібрання вдома і проповідував по своєму. Приїжджав знайомий ОСОБА_31 , який був послідовником ОСОБА_3 .
		Коли ОСОБА_182 не спілкувався з ОСОБА_3 , то був нормальним. Був такий момент, що вони з ОСОБА_3 перестали спілкуватися, тоді ОСОБА_182 був нормальним. Коли ОСОБА_182 спілкується з ОСОБА_3 , ОСОБА_3 має на нього вплив і тоді ОСОБА_182 «плясав під його дудку».
		ОСОБА_6 розказувала, що ОСОБА_3 набирав по телефону до ОСОБА_211 , вмикав гучний зв`язок і проповідував. Що саме ОСОБА_3 проповідував ОСОБА_25 невідомо. ОСОБА_3 все трактував під себе. 
		ОСОБА_25 також розповіла, що у них були знайомі ОСОБА_350 і ОСОБА_351 , вони жили в Згоранах, мали двоповерховий будинок, машини, буси, трактор. Сім`я була хороша, дружня, класна, у них дітки були. Зі слів матері ОСОБА_6 та самої ОСОБА_352 відомо, що ОСОБА_3 почав їздити до цієї сім`ї, спілкуватися з ОСОБА_353 . ОСОБА_3 почав внушати, щоб ОСОБА_354 продав своє майно і віддав на місію, во славу божу, щоб вони проповідували, і щоб будинки будували і там людей приймали, а на все це потрібні гроші. ОСОБА_3 казав, що Бог йому вночі відкрив, щоб ОСОБА_354 продавав що має: трактор, машини. На цьому ґрунті у ОСОБА_355 були скандали з ОСОБА_3 . ОСОБА_3 все заперечував, але ОСОБА_25 переконана, що ОСОБА_3 внушав ОСОБА_356 , щоб той продавав своє майно. Згоранець ОСОБА_354 і ОСОБА_351 перестали спілкуватися з ОСОБА_3 і у них все налагодилося.
		Мама ( ОСОБА_6 ) також розповідала ОСОБА_25 , що ОСОБА_3 і дитячі гроші брав і все вкладав до своєї церкви, хоч сам ніде ніколи не працював.
		 
		Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 11 ст. 615 КПК України показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Враховуючи дію воєнного стану в Україні, з огляду на зміст ч. 11 ст. 615 КПК України, суд вважає вказаний доказ допустимим. Водночас, такі покази свідка ОСОБА_337 не є єдиним вирішальним доказом у цій справі. Покази цього свідка, які вона надала слідчому під час досудового розслідування не суперечать та узгоджуються з іншими письмовими доказами у кримінальному провадженні. Більше того, учасники кримінального провадження не висловили будь-яких заперечень щодо дослідження судом диску із відеозаписом допиту ОСОБА_340 , а також не вказували на порушення процесуального закону під час отримання вказаного доказу органом досудового розслідування.
		 
		32) Згідно з протоколом огляду місця події від 12.05.2023 та додатків до нього, було оглянуто земельну ділянку, яка розташована по вул. Кропивщанській, що в селі Кропивщина Володимирського району. Земельна ділянка не огороджена. Посеред ділянки наявна нежила будівля з цегляним фасадом та відсутніми вікнами і дверима. По території земельної ділянки наявні дерева. На відстані близько 1 м від нежитлової будівлі наявне дерево. Праворуч від дерева на землі лежить труп чоловічої статі. Земля вкрита сухим листям, тирсою. Над трупом є гілка із зав`язаною мотузкою білого кольору з розпущеними та розволокненими кінцями. Частина мотузки лежить на землі біля правої руки трупа на відстані близько 5 см. Під тілом є уламки цегли і гілляк. Труп молодого віку, середньої тілобудови, волосся темно-русе. Одягнений у светр світлого кольору, футболку блакитного кольору, штани чорного кольору на яких є ремінь із шкірозамінника коричневого кольору, шкарпетки чорного кольору, труси блакитного кольору. Взутий в колоші чорного кольору. Під кофтою - футболка чорного кольору. Труп в положенні лежачи на спині, ноги випрямлені зведені майже разом, руки випрямлені дещо відведені від тулуба, очі та рот у при відкритому положенні. 
		Трупні явища: труп рівномірно охолоджений у всіх ділянках. Трупне заклякання виражене дуже слабо; у всіх групах м`язів за виключенням м`язів, які фіксують нижню щелепу, трупні плями прослідковуються слабо по зовнішній частині тулуба та кінцівок. Під час обмацування встановлено, що кістки та великі суглоби верхніх та нижніх кінцівок, кістки тазу - без патологічних особливостей. Кістки лицевого та мозкового черепа без патологічної рухливості. Грудна клітка асиметрична, пружня, без патологічної рухливості.
		В правій ліктьовій ділянці крапкова рана у місці проекції підшкірної вени, від рани відходить незначний кровопідтік.
		У верхній третині шиї наявна подвійна странгуляційна борозна у виді двох смуг осадження світло-коричневого кольору, між якими є валик із защемленої шкіри з крововиливом. Борозна більш чітко виражена на передній та правій бічній поверхні шиї та проходить косо-вертикально, з переду назад та знизу доверху, є незамкнутою, тобто гілки борозни не з`єднуються. Будь-яких інших видимих зовнішніх тілесних ушкоджень під час огляду не виявлено. 
		В середині приміщення є цегла, яка розміщена праворуч від входу. Ліворуч розташована саморобна клітка, виготовлена з дерева поруч з якою на підлозі лежить надувний матрац синього кольору (не надутий). 
		Під час огляду виявлено та вилучено частину мотузки з перерізаними та розволокненими кінцями, яка лежала поруч з тілом та поміщено в спецпакет НПУ № KIV3127613. Крім цього вилучено частину мотузки білого кольору з аналогічними кінцями та поміщено в спецпакет НПУ № KIV3127612. Труп направлено для проведення судово-медичної експертизи в приміщення моргу КНП «НЦМЛ», що за адресою: проспект Перемоги, 7 м. Нововолинськ (а.с.92-98, том1).
		 
		33) Згідно з висновком експерта № 30 від 14.07.2023 при проведенні судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_12 , виявлено наступні тілесні ушкодження: Закрита травма шиї: в верхній третині шиї одинарна, циркулярна, незамкнена, странгуляційна борозна в вигляді садна буро-коричневого кольору, крововиливи в м`які тканини шиї по ході странгуляційної борозни. Характер і локалізація странгуляційної борозни на шиї свідчать про те, що петля затиснулась у напрямку спереду назад та знизу доверху під дією ваги тіла, тобто при повішенні. Враховуючи характер та морфологічні особливості странгуляційної борозни, стиснення здійснювалось на передню та бічні поверхні шиї одинарною петлею. Керуючись п.п. 4.8 «Правил судово-медичного визначення ступенів тяжкості тілесних ушкоджень», встановлена на тілі трупа гр. ОСОБА_12 закрита травма шиї у вигляді странгуляційної борозни в верхньому відділі шиї, з розвитком небезпечного для життя стану - механічної асфіксії, що знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із смертю і зумовило її настання, за ступенем тяжкості має ознаки ТЯЖКОГО тілесного ушкодження, як небезпечного для життя, згідно пункту 2.1.2 та 2.1.3.у «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995р.). Враховуючи вираженість трупних явищ, умови в яких перебувало тіло після настання смерті, смерть гр. ОСОБА_12 , найбільш ймовірно, наступила в період 12-16 годин до моменту дослідження трупа (а.с.99-103, том 1).
		 
		34) Як слідує з протоколу огляду приміщення від 12.05.2023 та додатками до нього, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Огорожа біля будинку відсутня. Вхід в будинок обмежений металопластиковими дверима, відчиненими на момент огляду. Будівля складається з восьми кімнат. Огляд проводиться за годинниковою стрілкою. 
		З входу в будинок потрапляємо у коридор (кімната номер 7). Пройшовши далі потрапляємо у наступний коридор (кімната номер 8). У коридорах обстановка не порушена.
		З лівої сторони від входу наявна кімната № 1, вхід у кімнату обмежений дерев`яними дверима, які на момент огляду відчинені. Кімната прямокутної форми, стіни пофарбовані у блакитний колір. На дерев`яній підлозі розміщені килими. Зліва від входу розміщена дерев`яна шафа, над якою зверху наявні тумби. За нею вздовж стіни розміщене дерев`яне вікно; під ним крісло, далі за ним - шафа дерев`яна з полицями та шухлядами з одягом. Двері в одному відділі шафи на момент огляду відчинені, всередині лежать зошити. Біля шафи стоїть електричний конвектор. У стіні, яка розміщена навпроти входу в кімнату розміщене дерев`яне вікно із фіранкою червоного кольору. Внизу під вікном батарея. Під стіною, що праворуч від дверей розміщена приліжкова полиця, за нею одномісне ліжко з простирадлом. Далі за ним розміщене двосекційне ліжко з розкиданими речами. Біля ліжка розміщена полиця на чотири секції у якій в хаотичному порядку лежить одяг. За полицею в кутку стоїть дерев`яна шафа, двері на момент огляду якої зачинені. Зверху на шафі є дві коробки. Справа від входу стоїть дерев`яний стілець коричневого кольору на якому лежить одяг. Також справа на дверній рамі розміщений гачок на якому висить одяг. Далі по коридору наявна кімната № 2 (їдальня). Обстановка у приміщенні не порушена. Вхід у кімнату обмежений білими дерев`яними дверима. Зліва від входу під стіною розміщений холодильник, справа від входу під стіною стоїть диван, а зліва від входу - два столи. В стіні наявна дверна рамка, пройшовши через яку потрапляємо в кімнату № 3. Обстановка в кухні не порушена. Зліва від входу під стіною розміщені два холодильники білого кольору та полиця з побутовими речами. Навпроти входу на стіні білого кольору розміщене вікно із фіранкою. Справа від входу - стіл, газова плита, рукомийник. Пройшовши далі по кімнаті № 2 потрапляємо у кімнату № 4 (ванна кімната). Вхід у кімнату обмежений дерев`яними дверима білого кольору. Обстановка у приміщенні не порушена. Справа від входу кімнати № 2 за диваном є вхід у кімнату № 5, обмежений дерев`яними дверима - спальне приміщення, у якому розміщено три двоярусних ліжка. Обстановка у кімнаті не порушена. З правої сторони від входу розміщений вхід до кімнати № 6. Вхід у кімнату обмежений дерев`яними дверима, які на момент огляду відчинені. Кімната прямокутного кольору, стіни пофарбовано у блакитний колір, на підлозі килими. Зліва від входу розміщене м`яке крісло, за ним під стіною стоїть дерев`яне двоярусне ліжко. Перед кріслом стоїть стіл, вкритий червоною накидкою. На момент огляду на столі лежить три блокноти, рюкзак чорного кольору. Три блокноти надалі вилучено та упаковано у спецпакет. За ліжком під стіною розміщено піаніно, а біля нього - м`яке крісло. Навпроти входу в кімнату стоїть диван. Справа від входу - м`яке крісло під стіною та шафа дерев`яна з полицями, на якій є книги та зошити. За шафою вздовж стіни розміщений дерев`яний стіл, на якому лежить мобільний телефон марки «Оppo» модель «CPH2477». Під час розблокування мобільного телефону слід ввести код доступу. Телефон був розблокований його власницею ОСОБА_6 . Після розблокування встановлено, що у додатку Instagram наявний профіль з нікнеймом « ОСОБА_357 ». Зі слів ОСОБА_6 на сторінці - фото її сина. Оглянувши додаток «Chrome», виявлено історію запитів, фото яких додано як невід`ємний додаток до протоколу огляду місця події. Після натискання комбінацій цифр *#06# - наявний IMEI мобільного телефону: IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 . Після натискання комбінації цифр *161# - наявний номер телефону НОМЕР_4 . Мобільний телефон у чохлі сірого кольору. Після знаття чохла встановлено, що мобільний телефон - блакитного кольору, без технічних пошкоджень, наявна тріщина у лівому нижньому кутку.
		Під час огляду виявлено три блокноти «Venice», блокнот «Underwater world» та блокнот «Axent». Виявлені під час огляду блокнот «Axent» вилучено та упаковано у спецпакет НПУ № KIV3127617; блокнот «Underwater world» вилучено та упаковано у спецпакет НПУ № KIV3127616; блокнот «Venice» вилучено та упаковано у спецпакет НПУ № KIV3127615 (а.с. 105-120, том 1).
		 
		35) Відповідно до протоколу огляду предметів від 13.05.2023 об`єктом огляду є блокнот «Underwater world» формату А5 в картонній обкладинці блакитного кольору із зображеннями акваріума з морськими жителями та надписами: «Underwater world», «for creative drawing», «Sketchbook». Після відкриття блокноту встановлено наявність різноманітних малюнків та надписів. Другим об`єктом огляду є блокнот формату А5 в картонній обкладинці жовто-зеленого кольору. Після відкриття блокноту встановлено наявність різноманітних надписів та символів. Третім об`єктом огляду є блокнот формату А6 в картонній обкладинці коричневого кольору із зображенням та надписом «Venice». Після відкриття блокноту встановлено наявність різноманітних надписів та символів (а.с.126-153, том 1).
		 
		36) Згідно з посмертною психолого-психіатричною експертизою щодо  ОСОБА_12  № 59 від 10.01.2024 при дослідженні об`єктів експертизи психіатричним дослідженням не встановлено достовірних даних на наявність у ОСОБА_12 якого-небудь психічного розладу. За психологічними критеріями, достеменно визначити прижиттєві індивідуально-психологічні особливості потерпілого ОСОБА_12 , які б могли бути визначальними факторами суїциду, не виявляється можливим. В той же час, аналізуючи матеріали справи, можна зазначити, що емоційно-вольова і особистісна сфера підекспертного була недостатньо стійкою та розбалансованою. Типологічні особливості підлітка, ймовірно, полягали у його чутливості до зовнішніх та внутрішніх подразників, у емоційній лабільності та навіюваності, у невмінні послаблювати фрустрацію, схильності відчувати страх і зневіру, усамітнюватись та занурюватись у світ власних тривожних чи вітальних переживань. Експертизою бралося до уваги те, що розповсюджені психологічні предикти суїцидогенезу можуть проявлятися у різних формах сімейного дисфункціонування і їх сполучення (дім/школа/релігія). 
		Наявними є відомості (покази свідків) про те, що його родина характеризувалась особливими міжособистісними девіантними стосунками в межах релігійної секти, якою керував батько ОСОБА_358 . Експерти дійшли висновків, що батько неповнолітнього, щодо членів своєї сім`ї застосовував психологічне насильство, інструментами, якого слугували релігійні догми та настанови, які принижували неповнолітнього, нав`язували «правильні» дії та вчинки, примушували відчувати образу, страх, провину та нікчемність. Ретроспективне психологічне дослідження обставин справи, поведінки та емоцій підекспертного, на той період, яким цікавиться слідство, вказує, що неповнолітній ОСОБА_359 перебував під впливом хронічного стресу обумовленого психогенними факторами зовнішнього порядку внаслідок систематичного вчинення, щодо нього домашнього (психологічного, економічного, фізичного) і релігійного насильства, що могло суттєво впливати на його свідомість та діяльність.
		Аналіз матеріалів справи вказує на те, що неповнолітній ОСОБА_359 проживав в умовах вираженої психоемоціної депривації і потерпав від домашнього та клерикального (релігійного) насильства, що негативно впливало на потерпілого, спричиняло йому психологічні травмування, заважало адаптовуватись у соціумі та перешкоджало активному функціонуванню його, як особистості. У розпорядженні експертизи не має інших відомостей, які б могли вказувати на наростаюче погіршення самопочуття і крайні особистісні проблеми, котрі б могли призвели до самогубства ОСОБА_20 , наприклад, внаслідок шкільного булінгу. Експертизою з`ясовано, що глава сім`ї ОСОБА_65 гальмував саморозвиток сина ОСОБА_20 , тиснув на нього психологічно, економічно та фізично і контролював основні сфери його життєдіяльності, зокрема, свідомість (змінював під себе його ідентичність); поведінку (встановлював правила спілкування, визначав як одягатися, харчуватися, працювати і навчатись; куди використовувати фінанси, змушував погоджувати усе з ним): інформованість (спотворював, обмежував інформацію з метою впливу; забороняв книги, інтернет, телебачення; умисно обмежував комунікацію ззовні; перевантажував надмірною кількістю обов`язків, аби не було часу для саморозвитку; пропагував свою доктрину, маніпулював гріховністю, яка не вибачається і не забувається; вимагав послуху та підпорядкування); думки (навіював мислення категоріями чорне-біле з різким поділом на добро і зло, по-типу, хто не з нами, той проти нас; не виключено, що використовував «гіпноз» (на це вказували свідки); почуття (збуджував відчуття провини, маніпулював почуттями навіюючи страх померти за «непослух» і «непокаяніє» у пекельних муках, через хвороби, самогубства, «слабкість» і «бездуховність»).
		З точки зору ментального здоров`я, вищезазначене могло призвести до наростаючої дезінтегрованості особистості неповнолітнього ОСОБА_12 та погіршити його спроможності адаптовуватись у соціумі. Інші діти також були погано інтегровані в суспільство, позбавлені можливостей для саморозвитку та відпочинку, не мали достатніх навиків для соціалізації і потерпали від сорому, непевності та нерозуміння з боку оточуючих. 
		Батько ОСОБА_65 для посилення релігійного тиску на дітей (потерпілого зокрема) залучав свою співмешканку ОСОБА_64 , оскільки власна дружина його ортодоксальних релігійних форм і виховання не підтримувала. Втручання співмешканки ОСОБА_64 у справи дітей поглиблювали кризу міжособистісних стосунків, що погіршувало самопочуття ОСОБА_20 негативно впливало на світогляд неповнолітнього, спотворюючи уяву про традиційні сімейні цінності. З урахуванням встановлених слідством важливих обставин та виявлених експертизою (ретроспективно) індивідуальних особливостей підекспертного (пубертатний вік потерпілого, емоційна лабільність, чутливість до подразників, невисока резистентність до стрес-факторів) можливим є стверджувати, що досліджувана сімейна обстановка була для підекспертного психотравмуючою. Стосунки підлітка із батьком носили виражений насильницький характер, глибоко зачіпали сферу його вищих почуттів і впливали на нездатність потерпілого чинити йому психологічний і фізичний опір. Механізм переживань у підекспертного на цьому тлі проявлявся у наростаючому «перенапруженні» емоційної сфери підекспертного, браку «терпіння», суб`єктивному відчутті «безвиході» та «розпачу». Отже, за емоційно-вольовими показниками, на той час, яким цікавиться слідство, ОСОБА_12 перебував в особливому емоційному стані - в стані гострої фрустрації. Вказаний емоційний
		стан розвинувся внаслідок вчиненого домашнього і клерикального (релігійного) насильства збоку батька ОСОБА_66 що могло призвести до накопичення негативних переживань у підлітката імпульсивності поведінки (урвався терпець за принципом «останньої каплі»), зумовлюючи самогубство, як крайню форми протесту проти існуючих в родині жорстких правил та девіантних стосунків. При тому, імпульсивна поведінка потерпілого ОСОБА_20 (у визначений спосіб на час самогубства), могла супроводжуватись непереборними спонуканнями позбутись своєї внутрішньої напруги на тлі відчуття сорому, несприйняття, хронічного страху і образи, безнадійності та безперспективності змінити обставини на краще. Безпосередньо детермінуюче суїцид джерело подразнення (звичайний конфлікт із матір`ю) було несуттєвим, але на тлі вказаного механізму переживань, могло посилити психологічний дистрес у підлітка та прискорити перехід суїцидальних думок у дію. Обтяжуючими особливостями, які внаслідок домашнього насильства могли полегшили реалізацію вказаного самогубства, слід вважати пубертатний вік неповнолітнього, нестачу його емоційних та фізичних ресурсів змінити ситуацію, а також психотравмівний досвід, який був пов`язаний із вчиненням самогубства сестрою ОСОБА_8 .
		Відповідно до поставленого переліку запитань, експерти дійшли висновків, що експертизою не встановлено даних наявність у ОСОБА_12 на момент вчинення самогубства якого-небудь психічного розладу, котрий би впливав на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. На той час, яким цікавиться слідство, неповнолітній ОСОБА_12 перебував в особливому емоційному стані - гострої фрустрації, який розвинувся внаслідок вчиненого проти нього домашнього і клерикального (релігійного) насильства з боку батька ОСОБА_3 . З урахуванням цього, акумуляція негативних переживань у підлітка призвела до імпульсивної поведінки (з несуттєвого подразника увірвався терпець за принципом «останньої каплі») та вчинення самогубства, як крайньої форми протесту проти існуючих в родині жорстких правил та девіантних стосунків. Повноцінно дослідити індивідуально-психологічні особливості потерпілого ОСОБА_12 (характер, темперамент, мотиваційну, інтелектуальну сфери) можливо, лише експериментальним способом прижиттєво. В даному випадку ретроспективний аналіз ймовірних психологічних властивостей неповнолітнього відображений у мотивувальній частині висновку. Внаслідок домашнього і клерикального насильства з боку ОСОБА_3 підліток ОСОБА_12 проживав в умовах психоемоційної депривації і потерпав від нестачі душевного тепла, уваги і емоційної близькості із значущими людьми, через релігійні навіювання спрямовані на безапеляційний послух тільки батька, через жорсткі і спотворені правила внутрішньо-сімейних відносин (тотальні обмеження, залякування релігійного змісту, примус до покори, до фізичної праці, тощо). Все це негативно впливало на саморозвиток підлітка ОСОБА_12 , його емоційний стан, порушувало адаптацію у соціумі та перешкоджало активному функціонуванню підекспертного, як особистості. 
		З метою роз`яснення термінології та окремих формулювань, що подані у висновку комплексної посмертної психолого-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_12 № 59 від 10.01.2024, а також з метою отримання судом роз`яснення та доповнення до такого висновку у судовому засіданні здійснено допит психолога-експерта судового Волинської філії судових експертних ДУ "Інститут судової психіатрії МОЗ України" ОСОБА_360 , який в судовому засіданні зазначив, що у висновку вказано: « …експертизою бралося до уваги те, що розповсюджені психологічні предикти суїцидогенезу можуть проявлятися у різних формах сімейного дисфункціонуванння і їх сполучення (дім/школа/релігія)…» (а.с.214, том 1). Предикти суїцидогенезу - це те, що передує вчиненню самоушкодження. В даному випадку предиктом суїцидогенезу були обставини, які вказані у матеріалах справи, а також досліджені судово-психіатричною експертизою та стосувалися домашнього насильства зі сторони ОСОБА_3 
		« …Неповнолітній ОСОБА_359 перебував під впливом хронічного стресу обумовленого психогенними факторами зовнішнього порядку… » (зворот а.с.214, том 1). Психогенні фактори зовнішнього порядку - це обставини, які об`єктивно складені в межах, наприклад, сімейного співіснування. Внутрішні фактори - індивідуальні особливості (типологічні, характерологічні) самої особи, яка вчинила суїцид.
		« … Неповнолітній ОСОБА_359 проживав в умовах вираженої психоемоційної депривації…». Психоемоційна депривація - своєрідне відчуження, відокремлення, сепарація, нестача емоційної складової з боку батьків по відношенню до дитини. Психоемоційна депривація, при обставинах зазначених у матеріалах справи, була найбільш вираженою і явною.
		« … З точки зору ментального здоров`я, вищезазначене могло призвести до наростаючої дезінтегрованості особистості неповнолітнього ОСОБА_20 …» (а.с.215, том 1) Дезінтегрованість - це неможливість особистості добре адаптуватися до зовнішнього середовища (друзі, школа, товаришування). Це ОСОБА_14 заважало і наростало. Заважали безпосередньо сімейні обставини, які пов`язані з певними заборонами. Дитини не могла чітко увійти в соціум, не почувалася рівною серед своїх однолітків, страждала від переживань, що були в сім`ї.
		«…З урахуванням встановлених слідством важливих обставин та виявлених експертизою (ретроспективно) індивідуальних особливостей підекспертного (пубертатний вік потерпілого, емоційна лабільність, чутливість до подразників, невисока резистентність до стрес-факторів) можливим є стверджувати, що досліджувана сімейна обстановка була для підекспертного психотравмуючою…». Емоційна лабільність та невисока резистентність до стрес-факторів є факторами внутрішнього порядку. Емоційна лабільність - нестабільність, різкі зміни настрою у ОСОБА_361 . Коли особистість будучи веселою, невгамовною, емоційно приємною враз стає засмученою, невдоволеною, в певних випадках агресивною. Це складова характеру та є ознакою нестабільності настрою і в пубертатний період (підлітковий вік) така особливість є часто вираженою. Така особливість притаманна у підлітковому віці. Тому експерт відмітив емоційну лабільність незважаючи на матеріали справи, виходячи з показів свідків, які вказували, що ОСОБА_14 особистість замкнута і його настрій міг змінюватися. Чутливість до подразників корелюється з емоційною лабільністю, тобто ОСОБА_14 чутливий як до позитивних стимулів, так і до негативних. Невисока резистентність означає невисоку стійкість до стрес факторів. Якщо є стресові обставини, то такі швидко можуть викликати таку емоційну складову, тобто такі коливання. Коли є дуже багато подразників, то ця особливість (емоційна лабільність) загострюється і треба знайти причину.
		« … ОСОБА_359 перебував в особливому емоційному стані - в стані гострої фрустрації…». Гостра фрустрація - емоційний стан, який може суттєво впливає на свідомість і діяльність особистості. Експертиза дійшла висновку, що у ОСОБА_12 був саме стан фрустрації, оскільки його стан характеризувався напругою, невдоволенням, страхом, відчаєм. Тобто це сукупність своєрідних емоційних переживань. В основі цього лежать труднощі, які важко подолати (емоційні, фізичні). Механізм переживання проявлявся у наростаючому перенапруженні емоційної сфери, браку терпіння, суб`єктивному відчутті «безвиході» та «розпачу». Наслідки наростаючої дезінтегрованості особистості виразилися в стані саме гострої фрустрації.
		Експерт ОСОБА_362 зазначив, що у даній справі пусковий механізм самогубства не є переважаючим. У цьому випадку слід звертати увагу на емоційний фон, систематичність, тривалість взаємовідносин у негативному сенсі, дисгармонії в деструктивній сім`ї відносин з батьком. Коли емоційний фон сформований, то пусковим механізмом може бути будь-яка «дрібниця», в тому числі сварка з матір`ю. Але підґрунтя набагато глибше і не стосується безпосередньо конфлікту.
		На думку експерта, в цій справі і свідки, і матір ОСОБА_6 і матеріали справи вказують, що вона не відігравала рішучої і основної ролі в сім`ї, на що вказує багато маркерів: ОСОБА_6 сама боялася свого чоловіка, їй важко було йому перечити, вона під приводом страху хоч і допомагала дітям у певних моментах (з навчанням, з телефонами), але переносила відповідальність до чоловіка. В даному випадку матір є досить об`єктивною, розгубленою і безпорадною. Також маркером є те, що поряд проживала особа жіночої статі, яка перебувала у невідомо якому статусі і проживала в окремій кімнаті, тоді як діти проживали по декілька осіб в одній. Та особа позиціонувала себе вчителькою, повчала дітей, надавала рекомендації, незважаючи на те, що є матір. Матір ( ОСОБА_6 ) в даному випадку проявлялася як особа об`єктивна і мала проблеми у стосунках.
		Щодо підстав, що батько ОСОБА_3 підвів ОСОБА_12 до самогубства, експерт ОСОБА_362 звернув увагу на мотивуючу частину експертизи, у якій описано всі обставини справи. Виділив окремі моменти, зокрема, що експертизою встановлено, що глава сім`ї ОСОБА_65 гальмував саморозвиток сина ОСОБА_20 , тиснув на нього психологічно, економічно та фізично і контролював основні сфери його життєдіяльності, зокрема, свідомість (змінював під себе його ідентичність); поведінку (встановлював правила спілкування, визначав як одягатися, харчуватися, працювати і навчатись; куди використовувати фінанси, змушував погоджувати усе з ним); інформованість (спотворював, обмежував інформацію з метою впливу; забороняв книги, інтернет, телебачення; умисно обмежував комунікацію ззовні; перевантажував надмірною кількістю обов`язків, аби не було часу для саморозвитку; пропагував свою доктрину, маніпулював гріховністю, яка не вибачається і не забувається, вимагав послуху та підпорядкування); думки (навіював мислення категоріями чорне-біле з різким поділом на добро і зло, по-типу, хто не з нами, той проти нас; не виключено, що використовував «гіпноз» (на це вказували свідки); почуття (збуджував відчуття провини, маніпулював почуттями навіюючи страх померти за «непослух» і «непокаяніє» у пекельних муках, через хвороби, самогубства, «слабкість» і «бездуховність»). Тобто, практично всі сфери особистості були під контролем ОСОБА_3 . Це вселяло в особистість зневіру та образу, що мало наслідком важку адаптацію у суспільстві.
		Стосовно того, що ОСОБА_133 ніколи не скаржився на те, що відбувалося в сім`ї, експерт пояснив, що у ОСОБА_14 неусвідомлений вік і він не знав своїх прав та обов`язків з юридичної точки зору. ОСОБА_14 був особистістю із своєрідної сім`ї, яку ні сусіди, ні однокласники не розуміли. Щоденник ОСОБА_14 на 90 відсотків зашифрований, що, на думку експерта, вказує на те, що саме там ОСОБА_14 писав про свої гнітючі переживання. Для хлопців ведення щоденника - рідкість, тому що те, що ОСОБА_14 вів щоденник вказує на те, що нього була необхідність поділитися своїми проблемами.
		Щодо того, що інші допитані в судовому засіданні діти ОСОБА_3 захищали батька і казали, що він хороший, справедливий і не бив їх, а «наказував», експерт ОСОБА_362 пояснив, що з одного боку - це нормально при спілкуванні з чужими людьми і таке часто буває у стресових обставинах. У даному випадку є щось подібне до «Стокгольського синдрому» -психологічний несвідомий захисний стан, який характеризується прив`язаністю жертви до кривдника. З іншої сторони - у дітей і близьких родичів почуття образи не є стабільним. Досить часто прощають рідних з надією на те, що щось зміниться, відносини переміняться. Це - природньо. Тому, природним є те, що діти під час допиту можуть відкоригувати свої покази (обдумувати те, що вони хочуть сказати, або сказати так, як вони хочуть щоб було) як на досудовому слідстві, так і під час судового засідання. Зважаючи на наявну на досудовому слідстві та під час здійснення експертизи інформацію, яка структуровано вкладалася у картину, що на той час спостерігалася, експерт не вбачає серйозних протиріч у показах дітей. Діти не заперечують, а підтверджують наявність заборон. Скоріш за все, діти заперечують в емоційному сенсі, можливо, на їхню думку, батько був достатньо добрий, достатньо уважний. Але діти не здатні сприймати обставини об`єктивно, бо вважають, що батько і мати не можуть виховувати чи діяти погано. Кожна дитина хоче, щоб була сім`я, батько і матір.
		Щодо булінгу ОСОБА_14 та його брата ОСОБА_19 , ОСОБА_362 вказав, що під час виконання експертизи у експертів була інформація, що ОСОБА_14 хвилювався за брата ОСОБА_19 , що ОСОБА_363 доглядав, намагався допомогти ОСОБА_46 адаптуватися. ОСОБА_14 було соромно і подразнювало те, що ОСОБА_43 вчиняв певні речі (звинувачення ОСОБА_19 в крадіжці) і виявляв непослух, ходив неохайний. ОСОБА_14 могло бути соромно за свого брата. ОСОБА_14 був відповідальним хлопцем, намагався ОСОБА_19 захистити і покращити становище брата. Але ОСОБА_14 міг розуміти, що він не є батьком, не є матір`ю, не має фінансових інструментів, щоб покращити матеріальний рівень, і що він не той, на кого покладено виховання ОСОБА_19 . ОСОБА_14 не вистачало комунікації, емпатії, співпереживання, любові, а тому, можливо, він хотів це компенсувати, а тому це переживання за брата є природнім. Це стосувалося не безпосередньо ОСОБА_14 , а його брата.
		Експерт ОСОБА_362 вказав, що наразі до вже наданого висновку судово-психіатричного експерта № 59 додатків чи заперечень немає. Експерт підтвердив свій висновок. Питання, які можуть виникнути в частині відповідей на них роз`яснюються мотиваційною частиною, де конкретно описано всі моменти. До цього висновку експерту додати нічого. ОСОБА_362 висновок підтримує та вважає, що експертиза об`єктивна. 
		Причиною суїциду була « … крайня форма протесту проти існуюючих в родині жорстких правил та девіантних стосунків ...» (а.с.215, том1). Девіантні стосунки, які привели до самогубства описані у мотивувальній частині висновку, зокрема у тому, що глава сім`ї ОСОБА_3 контролював основні сфери життя свого сина, його свідомість, інформованість, думки тощо. Девіантні стосунки - це стосунки, які мають вплив. У своєрідних сім`ях, таких як у цьому випадку, сім`я ОСОБА_68 - дисгармонійна сім`я, у якій спостерігаються особливості неправильного формування міжособистісних відносин, що може призводити до певних трагедій, як скоріш за все у цьому випадку і сталося. Девіантні стосунки - це стосунки у яких відсутні емпатії, співпереживання. Попри те, що базові фізичні потреби дітей закривалися (діти були нагодовані), у сім`ї не прослідковується забезпечення такої базової потреби, як відчуття прив`язаності до батьків. Дитина шукала інші способи комунікації з батьками, однак матір сама як жертва в цій ситуації, батько прохолодний, і відлякує своєю поведінкою і своїми правилами. Від того стан фрустрації наростав і тригер на основі всього цього підґрунтя спрацював.
		У висновку судово-психіатричного експерта щодо ОСОБА_3 № 197 від 12.06.2024 вказано: « …під час обстеження можливим було відмітити деяку мінливість у настрої підекспертного (не виключаються автохтонні коливання настрою)… » (а.с.228, том 1). Автохтонні коливання настрою - термін психіатричний, це безмотивні, безпричинні та безпідставні, спонтанні коливання настрою. Це відбувається у людей з порушенням психіки.
		« …В рамках цього можливими є вказівки на розлади психіки у підекспертного виражену дисоціальність… » (а.с.228, том 1). Дисоціальність - це неможливість адаптуватися у звичних умовах соціуму (несприйняття моральних норм, устоїв, правил, встановлення своїх правил і бачень); це нашарування дисгармонійних особливостей характеру, які відрізняються від загальноприйнятих норм і правил.
		« …Профіль має ознаки експансивно-шизоїдної особистості з поганою пристосованістю у соціумі, емоційною збідненістю, незграбністю у стосунках і ригідністю. Тобто виявлені показники поєднуються із вираженою інраспективністю… ». Виражена інраспективність входить у структуру того порушення, яке виявлено експертом-психіатром та відображає ступінь вираженості розладів.
		Висновок експерта є повним, експерт ОСОБА_362 такий підтвердив.
		Згідно з матеріалами справи, показів свідків (в тому числі членів сім`ї і сусідів) чітко відзначається своєрідність сім`ї ОСОБА_68, яка походила в першу чергу від глави сім`ї - ОСОБА_3 . Вони всі відмічали, що (члени сім`ї) жили саме по канонах, правилах і уставах, які сформував глава сім`ї. Відповідно звідти могли піти девіантні стосунки. 
		Ознаки клерикального насильства експерти виявили в свідомості особистості, яка ще формується, в думках, в інформованості. Батько, як духовник, постійно контролював всі абсолютно сфери життя особистості. Цим відкладав у свідомість свої думки і залучав до певних правил. Клерикальне насильство - це контроль усіх сфер діяльності, зміна свідомості ОСОБА_3 пропагував свої бачення, наполягав на тому під приводом всіляких заборон, які не можуть бути в рамках нормального виховання; на основі релігійних бачень встановлював свої правила: як одягатися, з ким спілкуватися, яка харчуватися; маніпулював гріховністю; навіював думки «чорне-біле», збуджував почуття провини, страху, що дитина може померти за непокаяння. Ці релігійні опералії, які додають своєрідного обтяження і відчуття провини. Тотальна заборона під приводом страху, чого не може бути у нормальних сім`ях. Експерт звернув увагу на те, що клерикальне насильство - це супутні ознаки домашнього насильства, як не менше, економічне, фізичне і психологічне. Тому його можна ставити в один ряд з іншими видами домашнього насильства.
		На думку експерта ОСОБА_360 у цьому випадку є всі ознаки секти. 
		У висновку судово-психіатричного експерта № 59 вказано: « …батько ОСОБА_65 для посилення релігійного тиску на дітей (потерпілого зокрема) залучав свою співмешканку ОСОБА_364 ». Слово «співмешканка» вжито у загальновідомому і поширеному понятті - особа, яка проживає з іншою під одним дахом. 
		« … Втручання співмешканки ОСОБА_64 у справи дітей поглиблювали кризу міжособистісних стосунків, що погіршувало самопочуття ОСОБА_20 …». Щодо висновку про поглиблення кризи експерти виходили з того, що існують традиційні сімейні цінності, і в них немає місця третім особам. Чи проживала ОСОБА_64 у сім`ї ОСОБА_68 як коханка, як співмешканка чи як домопрацівниця не має значення. Традиційна сім`я з моральними, етичними та правовими цінностями не має третьої особи. Роль ОСОБА_64 у сім`ї невідома, але загальне сприйняття суспільства негативне до таких обставин. ОСОБА_14 було соромно розуміти, що мама має менше прав ніж та особа, яка проживала поряд і мала кращі умови проживання ( ОСОБА_64 проживала в окремій кімнаті). Як пояснити, що за жінка з ними проживає, коли ставили це питання, адже про це знали ровесники, вчителі, сусіди. Хлопець міг не розуміти цих речей, оскільки навіть сама матір на запитання хто така ОСОБА_64 і на яких правах вона проживає з ними, не могла чітко відповісти. Єдине питання, на яке відповіла ОСОБА_6 , що ОСОБА_64 не є коханкою ОСОБА_3 . Разом з тим, ОСОБА_64 є особистістю, яка відігравала суттєву роль в спілкуванні, житті глави сім`ї, а значить її роль для інших є незрозумілою.
		Стверджуючи у висновку, що дослідити індивідуальні психологічні особливості ОСОБА_14 можливо лише при житті, експерт пояснив висновок щодо твердження, що ОСОБА_64 своєю поведінкою чинила поглиблення кризи ОСОБА_14 , а саме: тим, що ОСОБА_64 була елементом, одиницею, яка з`явилася у сім`ї, не відомо якого статусу, що викликало нерозуміння у дітей. Зі слів дітей ОСОБА_64 поводилася як вчителька: вона багато повчала, доносила до дітей правила і обов`язки, про які говорив батько. Тобто, не матір, а ОСОБА_64 відігравала роль вихователя. Це все формувало неправильне розуміння традиційних цінностей сім`ї. Такий стан речей міг напружувати, тривожити, вселяти розгубленість у свідомість ОСОБА_14 .
		У висновку також написано, що у ОСОБА_14 увірвався терпець за принципом «останньої краплі». У цій ситуації немає безпосередньої дії або подразника. Така поведінка повинна мати підґрунтя, підґрунтя психотравмуюче. Тобто остання крапля - це відчуття безвиході, негативної обстановки. Тут факторами підґрунтя є психогенні, які виникли в умовах цієї сім`ї. 
		Покликання на те, що на суїцид ОСОБА_14 наклав відбиток суїцид ОСОБА_61 у висновку експерта відсутнє. У досліджувальній частині висновку таке припущення зазначено зі слів свідка - однієї із сестер ОСОБА_14 .
		Посмертна експертиза - це особливий вид експертизи в ході якого експерти збирають інформацію, моделюють ситуацію, спираючись на образи, та формують індивідуальні особливості, емоційні стани. Тому експерти не могли випустити і не взяти до уваги те, що психотравмівний досвід ОСОБА_14 був пов`язаний із вчиненням самогубства сестрою ОСОБА_8 . Але у висновку не вказано, що це був пусковий механізм до суїциду ОСОБА_14 . Експерт не підтримав прямий, безпосередній і уособлений, ізольований зв`язок саме з цим.
		Психотравмівний (психотравмуюючий) досвід - обставини, які викликали страх, напруження, тривогу, нерозуміння тощо. Оскільки сім`я ОСОБА_68 - очевидно дисгармонійна, тому психотравмуючі стани довгий час ОСОБА_14 переслідували. З дитячого віку запитань тільки додавалося і ОСОБА_14 не міг знайти на них відповіді, а тому саме підґрунтям того нерозуміння була сім`я.
		Щодо констатації у висновку, що ОСОБА_14 не мав можливості користуватися телефоном, експерт звернув увагу на те, що зі слів матері серед всіх дітей саме у ОСОБА_14 не було телефону. 
		Крім того, експерт пояснив, що в сім`ї, де одні діти мають телефони, а інші не мають, при тому, що дистанційне навчання вимагало наявність телефону, то, на його думку, потреба у телефоні для ОСОБА_14 була на той час нагальною.
		Враховуючи заборони, зважаючи на те, що мама ( ОСОБА_6 ) сама кувала телефони зі своєї зарплати, а не батько, на цьому фоні у ОСОБА_14 цілком міг сформуватись емоційний негативний стан розпачу, образи. 
		Щодо перебування ОСОБА_14 напередодні суїциду в емоційному стані гострої фрустрації, експерт пояснив, що те, що дитина добре навчалася, до чогось прагнула спрацювало зі знаком рівності. Тобто на фоні прагнення, задумів, перспектив, гарного майбуття - деструктивна сім`я, яка тягнула його назад. ОСОБА_14 міг це чітко усвідомлювати. Іншими словами, ці речі заважали ОСОБА_14 бути більш впевненішим серед однолітків, вчителів, поза школою тому, що він мав обмежений час та коло для спілкування. ОСОБА_14 читав багато книжок через те, що не мав можливості спілкуватися із соціумом. ОСОБА_14 багато чого хотів. Все це вносило дисбаланс в розвиток його особистості. Це чіткий психологічний момент, який сприяє виникненню всякого роду напруження - стресу. Це також є чітким підтвердженням того, що ОСОБА_14 - розбалансований. 
		Під час дослідження всіх обставин справи, матеріалів, експерти звертали увагу на можливість прояву, зокрема, шкільного булінгу. Підстав для констатації того, що через шкільний булінг особистість вчинила самоушкодження, експерти не виявили.
		Експерт ОСОБА_362 також вказав, що емоційний стан ОСОБА_14 виник внаслідок дій його батька: усі переживання які виникли у ОСОБА_14 чітко корелюються з ознаками домашнього насильства: психологічного, економічного, фізичного і додатково клерикального на тлі релігійних міркувань батька.
		Експертизою підтверджено, що в ОСОБА_14 був емоційний стан, який став підставою для прийняття рішення про самогубство.
		Щодо наявності альтернативних пояснень, інших причин або інших факторів, які не враховані в експертизі, але могли вплинути на рішення ОСОБА_14 вчинити суїцид, експерт пояснив, що посмертна експертиза - особливий вид експертизи. Висновки такої ґрунтуються на матеріалах справи, на запитах і відповідях з уточненням інформації. У матеріалах справи та інших документах, які мали у розпорядженні експерти, інших причин або інших факторів, які могли вплинути на рішення ОСОБА_14 вчинити суїцид, експерти не виявили.
		 
		37) Відповідно до висновку психолого-психіатричної експертизи щодо  ОСОБА_3  № 197 від 12.06.2024 щодо психічного стану ОСОБА_3 : до кабінету заходить невпевненою ходою, хитаючись. Спілкується охоче. У викладенні скарг на здоров`я демонстративний, страждальницьким акцентує увагу на тяжкому стані здоров`я. Нарікає, що дружина з дітьми покинула його, «бо став немічний», «не нужний». У спілкуванні на інші теми інтонації змінюються на категоричні, повчальні, самовпевнені, активно жестикулює. В перебігу дослідження не виявляє ознак виснажливості, у перервах - досить активно і впевнено пересувається коридором і подвір`ям. Орієнтований всебічно. Значення експертизи розуміє після нетривалого пояснення. Які-небудь розлади психіки у себе заперечує. Розладів сприймання поведінково не виявляє. Викладаючи анамнез, намагається подати себе з кращого боку, компрометуючі обставини замовчує, применшує або виправдовує зовнішніми факторами (наприклад у трьох невдалих шлюбах винуватить колишніх дружин, розрив з сестрою пояснює привласненням нею батьківської квартири, не визнає неприязні сусідів). Мислення послідовне, ригідне, з надцінними ідеями релігійного змісту та власної значущості. Хизується авторитетом серед людей («друзів у мене багато, всі помагають, «мене люди люблять»»), господарськими якостями («в мене сад хороший... Бог дає мені мудрості у всьому... в мене треба повчитись хазяйнувати...»), щедрістю і моральністю («я роздаю все - сусідам саджанці, кавуни, дині... я вєрующий». «я свято живу» «всіх дивує, шо я ремонти роблю за свій рахунок, хоч я на квартирі...»), проповідницькими здібностями («в мене міжнародне посвідчення місіонера»). Вважає себе ідеальним батьком: «дітям нічого не бракувало», «лучче всіх одягались», «діти в мене порядні, хороші, то й я хороший». Через те що суворо дотримується Божих заповідей Бог наділив його цілительськими здібностями, виконує його прохання («подтвєрждає», «чує моє серце»). В формі експресивного монологу наводить численні приклади зцілення, часто цитує «писаніє». Вихваляє парафіян очолюваної ним церкви: «касир - ОСОБА_102 - сама психіатр, перше місце, міжнародна категорія по психіатрії, Бог зцілив від пухлини мозку», психолог Оля в Луцьку - Бог через мене її зцілив, у неї був рак». Самовпевнено виголошує політичні прогнози: «война це очіщєніє. росія впаде... Буде однополярний мір, «буде разоруженіє... союз меча і орала...». Свої переконання і твердження вважає єдино вірними. Протиріччя між декларованою фізичною неміччю та стенічністю в релігійній діяльності і в процесі обстеження пояснює тим, що «дуже сильний духом, плоть не може, а я заставляю». Відвідувачів приймає лежачи, бо «Ісус Христос всєгда з учениками возлєжав». Інтелект відповідає отриманій освіті і набутому життєвому досвіду. Пам`ять незначно послаблена. Увага застрягаюча. Інкриміноване правопорушення з обуренням заперечує. «Клєвєтою» називає наявні у справі свідчення про жорстке поводження з дітьми, їх обділеність. Вважає, що недоброзичливці просто заздрили добробуту його дітей і його хазяйновитості («що у мене все цвіте»), його авторитету і впливу на людей. Проводить аналогію з Христом, якого «розп`яли за добро». «Булінгом» у школі пояснює самогубство доньки ОСОБА_61 . В школі також затравлювали молодшого сина ОСОБА_18 , за якого ОСОБА_14 «вступив у боротьбу», «шкода, що мені не розказав». При вказанні на конкретні факти насильства над дітьми та накладених на них обмежень, виправдовується: дітей не бив, а «наказував чесно», за Біблією, де сказано: «єслі любіш дєтєй, нє жалєй розг», «забороняв святкувати день народження, бо «це дикунство, посвящонний день, воспітує егоїзм і гординю»; забороняв мобільні телефони та інтернет через їх розпусний вплив на дітей. Одночасно запевняє, що все це було в минулому, адже вже багато років через немічність в життя дітей не втручався. Їх вихованням займалась дружина. Переконаний, що його кримінальне переслідування «замовила школа, за нею стоять попи». Налаштований довести власну невинуватість, вважає, що «за мою справу починає пробуждатись церква у всьому світі, і Америці, і скрізь...». Зверхньо відкидає перспективу примусової психіатричної допомоги: «Навіщо? Я сам їм помагаю». 
		Під час психологічного обстеження у поведінці підекспертного відмічалось деяке напруження, метушливість, незібраність, при тому, що він прагнув показати себе невимушеним і розкутим. В процесі подальшого обстеження відзначався нестійкою вольовою і емоційною врівноваженістю, до запитань ставився недовірливо, судження були автономними. На поставлені запитання, частіше відповідав неконкретно, розлого, вітієвато, виправдовуючись. Помітним було прагнення висвітлити себе якнайпозитивніше: зазначити «хороший інтелект», «порядність», «мудрість», «законопослушність», «справедливість» тощо. В подальшому, у бесіді, зберігались манірність, самовпевненість, продукування поверхневих і спекулятивних міркувань. Мовна продукція розвинена, без дефектів, речення побудовані правильно. Викладаючи анамнестичні відомості, прагнув надати їм позитивного забарвлення. Про неблагоприємні факти із свого життя говорив у загальній формі, в деталі не заглиблювався. Експертів переконував, що є глибоко релігійною людиною, любить людей, лікує нужденних і навчає їх жити правильно - «бо я місіонер і несу слово Боже». Віруючим став, більше двадцяти років тому, але завжди притримувався власних поглядів на релігію, внаслідок чого був вигнаний із християнської конфесії євангелістів. Впевнений, що причиною багатьох бід у суспільстві і в його сім`ї є «оті попи, які все це наробили...». Православних священників називав «ідолопоклонниками, які виховують тільки ненависть». Звинувачував у бідах своєї сім`ї школу, інтернет, суспільство, яке відійшло від правильного розуміння віри і забуло про Бога. Себе характеризував правдолюбом, справедливим, набожним чоловіком, «цілителем людських душ», при тому, відзначаючи, що у людях цінує чесність, скромність та «покаяніє». Підекспертний обережно спілкувався з експертами, намагався не показувати схвильованість своїм становищем, обставинам через які було призначено експертизу знецінював і надавав їм применшене значення. 
		На час проведення експериментально-психологічного дослідження були вивчені матеріали справи і проведене тестування з використанням спеціальних діагностичних методів.
		Під час вказаного обстеження активність у підекспертного помітно знизилась. Зовні виглядав і гіпомімічним, втомленим, сповільнений у мовленні та скутим у жестах. Відмічав, що психічного здоров`я вистачає, а фізичного не має. Скаржився на вади зору, на те, що важко рухатись «бо ноги та спина болять», що відчуває загальну фізичну слабкість і втому. На у уточнюючі запитання експертів відповідав недовірливо і претензійно. Традиційній медицині не довіряє, а тому до лікарів намагається не звертатись. За результатами тестування рухливість психічних процесів у підекспертного виявилась невисокою. Відношення до себе і, зокрема, до свого «здоров`я», «характеру», «розуму», «щастя» суперечливе, завищене і відірване від реалій життя. Особливих скарг на пам`ять не висловлював. «Крива» запам`ятовування помірно зростаюча, за продуктивністю невисока. Здатен до заучування матеріалу, ретенції та відтворення нескладної інформації. Мислення і асоціативна сфера виявились нечітко структурованими. Прогностична і регуляторна функції мислення були ослаблені. Часом у простих, класичних завданнях «шукав глибокий зміст», намагався актуалізовувати несуттєві ознаки предметів, нечітко формулювати висновки. Своєрідні міркування поєднувались із пустопорожніми мудруваннями (резонерством), різноплановістю, вираженими спекулятивними судженнями на тлі задовільно збереженого інтелекту. В «асоціативному тесті» траплялись персеверації, поодинокі атактичні мовні реакції дисоціативного характеру. На складніші завдання давав не обґрунтовані відмови, що може свідчити про невисокі енергетичні ресурси підекспертного, нестабільну працездатність і послаблені вольові функції. Ряд експериментальних завдань (проективні методи) не зміг виконати через скарги на поганий зір. Натомість, за іншим тестами продукував самовпевнені міркування, які погано піддавалисякорегуванням. Так, наприклад, підекспертний охоче намагався продемонструвати свій високий освітній рівень з релігії, історії, політики. Емоційно доводив власні концепції, які відмінні від суспільного сприйняття та реалій часу. Під час обстеження можливим було відмітити деяку мінливість у настрої підекспертного (не виключаються автохтонні коливання настрою), де благодушність і манірність змінювались напругою та неспокоєм. Отже дослідження пізнавальної сфери підекспертного виявило достатню віку збереженість функцій уваги, пам`яті, інтелекту, але зафіксували формальні порушення мислення дисоціативного характеру. 
		Результати подальшого дослідження типологічних, емоційних особливостей підекспертного виявляють у нього виражені дисгармонійні показники і сприятливе підґрунтя для наростання вже сформованих надцінних утворень (не тільки релігійного змісту). За висотою розташування конфігурація шкал ММРІ близька до типу «Р» «психотичного типу». В рамках цього можливими є вказівки на розлади психіки у підекспертного, виражену дисоціальність, наявність своєрідних особистісних реакцій, недовірливість, суб`єктивізм і відірваність від буденних суспільних реалій. Профіль має ознаки експансивно-шизоїдної особистості з поганою пристосованістю у соціумі, емоційною збідненістю, незграбністю у стосунках і ригідністю. Тобто, виявлені показники поєднуються із вираженою інраспективністю, не виключають надлишкові дратування, схильності до фіксації на перепонах, які заважають за задоволенню власних егоїстичних потреб. В суб`єктивно в складних ситуаціях можливі прояви зовнішньо обвинувачувальних реакцій, тамування образ, зниженого контролю за поведінкою і в власними міркуваннями, пошуки виправдовувань своїх дій і суб`єктивне бачення проблеми в цілому. На час тестування помітною також виявлялась потреба показувати свою честолюбність, декларувати прагнення дотримування своїх релігійних та інших бачень, відмінних від загальноприйнятих соціальних норм та суспільних правил. Також характерною особливістю підекспертного може бути його своєрідна активність і наполегливість там, де йому не вигідно. На тлі яскраво вираженого егоцентризму та почуття переваги схильний ставити себе вище оточуючих і вважатись розумнішим, мудрішим за інших людей. З легкістю знаходить недоліки в інших, і не бачать якихось вад у себе. У спілкуванні з оточуючими, котрі не перебувають у залежності від нього, схильний проявляти підкреслену толерантність, коректність, улесливість та люб`язність. Він може досягати задуманих цілей і пред`являти завищені вимоги в родинному середовищі, але пасувати в публічному просторі. При тому, енергетичні ресурси у підекспертного не є достатньо стабільними, притаманна йому специфічна астенія пов`язана із загальним вольовим зниженням. По відношенню до вищих емоцій, можливим є відмітити, що любов, емпатія, моральність, відповідальність і почуття батьківського обов`язку не мають потрібної вираженості. До недоліків свого характеру (стану) схильний ставитись поблажливо і в дражливій формі виправдовувати власну суб`єктивну суспільно-рольову позицію. У стресових (конфліктних) ситуаціях поведінка підекспертного може бути парадоксальною - як нестриманою і неупорядкованою, супроводжуватись крайніми проявами невдоволення агресією (вербальною і фізичною) без достатнього на те зважування на наслідки для близького оточення, так і зберігати, при цьому, "крижаний спокій" без докорів сумління та співчуття до потерпілих. Результати тестування також вказують на знижені показники відвертості, заперечення психологічних внутрішньо-особистісних проблем, на деяку збідненість вищих емоцій і почуттів тощо. 
		Відомості про правопорушення викладав неохоче. Звинувачення вважає надуманими, свою причетність до насилля у сім`ї заперечував. Критика до свою стану та власне, до наслідків вчиненого відсутня.
		За даними суб`єктивного анамнезу, свідченням сестри підекспертного він не має психопатологічно обтяженої спадковості, не переніс органічних захворювань головного мозку, ріс у задовільних мікросоціальних умовах. До зрілого віку ОСОБА_3 був достатньо соціально адаптованим, не виявляв ознак якого-небудь психічного розладу чи відхилень від культуральної норми. За наданою підекспертним інформацією, після розпаду першого шлюбу у нього мав місце тривалий (близько року) емоційний спад з вираженою дезадаптацією (втрата роботи, зловживання алкоголем, наркотизація). Після цього ОСОБА_3 відновив нормальне соціальне функціонування, вдруге одружився, успішно працював (в тому числі і за кордоном). Однак, за свідченням його другої дружини ОСОБА_365 , з`явилась раніше не притаманна йому жорстокість у стані алкогольного сп`яніння, через що вона зініціювала розрив стосунків. На тому тлі підекспертний пережив повторний емоційний спад, мав суїцидальні наміри, галюцинаторний епізод з афектом страху, наступним періодом розгубленості і невизначеності. Після цього знову повернувся інтерес до життя, втретє одружився. Приблизно тоді ж з`явились суттєві зміни у характері і світогляді ОСОБА_3 : він став фанатично релігійним, з`явилось відчуття власної обраності (особистого зв`язку з Богом) і надзвичайних можливостей. Він не повернувся до рутинної праці, зайнявшись, натомість, активною місіонерською діяльністю та цілительством. Через надмірну активність у цьому, недотримання встановлених догм, критику керівництва за кілька років з релігійної громади був виключений і заснував власну харизматичну церкву. В сімейному житті, за численними свідченнями у матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_3 виявляв крайню нетерпимість до відмінних від власних поглядів і установок, невиправдано обмежував дітей у спілкуванні, розвагах і задоволеннях, виявляв нечутливість до їхніх страждань і потреб, вдавався до психологічного і фізичного насильства, домагаючись абсолютного послуху. При цьому власні потреби підекспертний намагався задовільнити у повній мірі, переклавши на членів сім`ї рутинну працю, займався улюбленим виноградарством, реалізовував себе у проповідництві і цілительстві, лікувався у приватній клініці і санаторіях, користувався сучасними електронними ґаджетами. Значні кошти, акумульовані у «церковній касі» він використав у власних інтересах: вніс заставу, найняв захисника. Вищеописані обставини можна тлумачити як прояви емоційного огрубіння, егоїзму, патологічно завищеної самооцінки з корисливою маніпуляцією оточенням, нехтуванням актуальними суспільними і моральними нормами в межах радикальної деформації особистості («характелогічного зсуву»). Об`єктивне нинішнє дослідження виявило у ОСОБА_3 елементи маніпулятивності у поведінці, надмірно завищену самооцінку, надцінні ідеї власної значущості, непогрішимості і надприродніх здібностей, спекулятивність, ригідність і категоричність у судженнях, виражений егоцентризм, емоційне зачерствіння, недостатню критичність в оцінці інкримінованого йому правопорушення. При цьому у підекспертного не виявлено ознак когнітивного дефекту, органічного захворювання головного мозку, що могло б обумовлювати появу таких змін особистості. З урахуванням нижче викладених результатів психологічного дослідження, можна стверджувати, що ОСОБА_3 в минулому переніс щонайменше два депресивно-психотичні епізоди, що призвели до вираженої структурної деформації його характеру за експансивно-шизоїдним типом. Наявні у підекспертного характерогічні зміни істотно вплинули на його мотивацію і поведінку в кримінальній ситуації. При цьому в перебігу досудового розслідування та під час екпертизи ОСОБА_3 виявляє непогану орієнтованість в судово-слідчій ситуації, займає послідовну захисну позицію, що підтверджує достатній рівень здатності усвідомлювати своїх дій та керувати ними. Хронічний перебіг наявного у підекспертного психічного розладу обумовлює потребу у застосуванні щодо нього примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. За психологічними критеріями за підсумками експериментально-психологічного обстеження в структурі особистості підекспертного виявлені патопсихологічні зміни. Психічна діяльність підекспертного протікає з функціональними відхиленнями, типологічною розбалансованістю, емоційно-вольовими порушеннями та низькими показниками критики. Виявлені патопсихологічним обстеженням (психологом) і клінічним дослідженням (психіатром) вказані психопатологічні зміни особистості могли відобразитись на мотивації його вчинку.
		Підекспертний, як особистість із вище вказаними особливостями, може виявляти схильність до насильства і становити соціальну небезпеку оточуючим. Йому притаманна емоційна сплощеність (збідненість, дефіцит вищих емоцій і моральності), егоїстичність, виражена невідвертість, нездатність відчувати почуття провини та емпатії. При цьому у нього відсутньою є стурбованість тим, що своїми діями може завдавати шкоду іншим людям і своїм дітям. Маніпулюючи оточенням, схильний вводити їх в оману за рахунок перебільшення своїх «особливих якостей», «релігійної обізнаності», «харизми» і «проникливості» у соціальному та психологічному плані. Підекспертний цілком здатний до спонтанних, незрозумілих оточуючим вчинків, до ворожості, дратівливості, психологічного (клерикального) і фізичного насильства у сім`ї на тлі відсутності докорів власного сумління та співчуття до потерпілих. Досліджені матеріали вказують на те, що поведінка підекспертного, по відношенню до дітей, відзначалася безвідповідальною поведінкою і клерикальним насильством, яке призводило до їхньої психоемоційної депривації, поганої соціалізованості та схильності до суїцидів. 
		До критики підекспертний байдужий, особливо не сприймає її від близького оточення і в межах утвореної ним релігійної секти, як закритого середовища, де протиставлялися усі інші і де відбувався контроль над свідомістю членів його родини - інформаційний, поведінковий, емоційний. Є ознаки того, що він таким чином дискримінував інших (вчителів, сусідів, державні органи, православних священників тощо), вчиняв домашнє насильство продукуючи фарисейство. Вразливими категоріями для відповідних маніпуляцій, вданому випадку, слугували його діти, а також інші особи, не виключено, із низьким критичним мисленням, або ж ті, хто переживав травматичні ситуації і опинявся один на один із життєвими проблемами. Зі слів підекспертного ОСОБА_66 відомо, що його «відвідували люди з усієї області», яким він надавав «ритуальні» і «лікувальні» послуги та брав за це «подаяніє». Неправильне виховання, своєрідні богослужіння та інші дійства, які відбувалися у межах цієї секти мали чітку технологічну послідовність - включення людей (дітей) у процес, утримування їх з метою легкого маніпулювання і вигоди для себе. Все це обмежувало права дітей, погіршувало включеність в суспільство, а також формувало культову залежність (яка є залежністю, як і будь-яка інша) та, фактично, негативно впливало на їхній психоемоційний розвиток. 
		Відповідно до поставленого переліку запитань, експерти дійшли висновків, що ОСОБА_3 в період, що відноситься до вчинення інкримінованих йому протиправних дій виявляв ознаки постпсихотичних психопатоподібних змін особистості експансивно-шизоїдного типу, внаслідок чого повною мірою не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. В даний час ОСОБА_3 також страждає на постпсихотичні психопатоподібні зміни особистості експансивно-шизоїдного типу, що не позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. Поняття «осудності» є категорією права, а тому її констатація виходить за межі компетенції даної експертизи. ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. На той час, яким цікавиться слідство, під впливом фізіологічного афекту чи іншого будь-якого природнього емоційного стану (який би міг бути психологічною підставою для сильного душевного хвилювання) підекспертний ОСОБА_3 не знаходився.
		З метою роз`яснення термінології та окремих формулювань, що подані у висновку психолого-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_3 № 197 від 12.06.2024, а також з метою отримання судом роз`яснення та доповнення до таких висновків у судовому засіданні здійснено допит лікаря судово-психіатричного експерта Волинської філії судових експертиз ДУ "Інститут судової психіатрії МОЗ України" ОСОБА_366 , який в судовому засіданні зазначив, що підтримує свій висновок щодо ОСОБА_12 № 59 від 10.01.2024. Експерт досліджував питання в межах своєї компетенції про наявність чи відсутність психічного розладу. В межах компетенції експерту нічого додати до вказаного висновку. 
		У висновку психолого-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_3 № 197 від 12.06.2024 вказано: «… Тобто виявлені показники поєднуються із вираженою інраспективністю … » (а.с.228, том 1). Інраспективність - зосередженість особи на своєму внутрішньому світі, на своїх переживаннях, де є відірваність від зовнішніх реалій, малий вплив подій і обставин, що відбуваються ззовні на світогляд, рішення чи емоційний стан людини (типу собі на умі).
		Суспільна небезпечність у висновку експерта використана, як підстава для застосування примусових заходів медичного характеру. Потреба у таких заходах і суспільна небезпечність обумовлюється тим, що сам ОСОБА_3 заперечує наявність у себе будь-якого розладу, заперечує потребу у психіатричній допомозі. У разі доведення в судовому порядку, що мав місце факт злочину і, що на вчинення такого суттєво впливав психічний стан ОСОБА_3 , то є висока ймовірність повторення таких правопорушень, в чому і полягає суспільна небезпечність обвинуваченого. 
		Якщо буде продовжуватися подібний стиль поведінки у сім`ї, частково обумовлений станом психічного здоров`я ОСОБА_3 , то існують ризики вчинення самогубства іншими дітьми у разі подальшого їх спільного проживання з ОСОБА_3 .
		Висновок психолого-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_3 № 197 від 12.06.2024 експерт ОСОБА_367 підтримав.
		У висновку судово-психіатричного експерта щодо ОСОБА_3 № 197 від 12.06.2024 відповідь на перше питання: «… ОСОБА_3 в період, що відноситься до вчинення інкримінованих йому протиправних дій, виявляв ознаки постпсихотичних психопатоподібних змін особистості експансивно-шизоїдного типу, внаслідок чого повною мірою не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними …» (а.с.229, том 1). У відповіді на друге питання експертизи вказано, що страждання ОСОБА_3 на постпсихологічні психопатоподібні зміни особистості експансивно-шизоїдного типу не позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. Експерт роз`яснив, що відповідь на перше запитання визначає стан психічного здоров`я ОСОБА_3 на час вчинення протиправних дій - самогубство мало місце у травні 2023 року. Саме цього часу і безпосередньо часу, який йому передував, стосується оцінка психічного стану обвинуваченого. Законодавець не передбачає обмеження можливостей усвідомлювати свої дії і керувати ними на час поза вчиненням правопорушення. Норма обмеженої здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними може стосуватися лише станом на час вчинення правопорушення. Висновок про те, що ОСОБА_3 на момент скоєння протиправних дій не повною мірою міг усвідомлювати свої дії і керувати ними ґрунтується на тому, що у ОСОБА_3 було виявлено розлад психіки, описаний і сформульований у мотивувальній частині висновку експерта і відповідях на запитання. Саме цей розлад психіки значною мірою обумовлював поведінку ОСОБА_3 у ставленні до потерпілого сина ОСОБА_14 і таким чином, через перебування ОСОБА_3 значною мірою у хворобливому стані, він не міг повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними.
		Відповідь на друге запитання експертизи стосується процесуальної дієздатності ОСОБА_3 . Наявний у ОСОБА_3 розлад психіки не впливає суттєво на його процесуальну дієздатність і його здатність розуміти свої дії і керувати ними в межах досудового розслідуванні й інших дій.
		Обґрунтування наявності у ОСОБА_3 психічного розладу викладено у мотивувальній частині висновку № 197 від 12.06.2024. Крім того, не всі психічні розлади потрапляють у поле зору психіатрів. Є поняття латентної хворобливості і латентної злочинності. Лише невеликий відсоток психічних розладів, які існують у соціумі документуються психіатрами, і непоодинокі випадки, коли відбувається первинна діагностика психічного розладу в межах судово-психіатричної експертизи у справі про притягнення особи до кримінальної відповідальності.
		На запитання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо наявності у нього психічної хвороби, експерт відповів ствердно та зазначив, що хворобу ОСОБА_3 до певної міри можна коригувати, однак повністю вилікувати не можливо.
		 
		Під час судового розгляду сторона обвинувачення відмовилась від допиту як свідка ОСОБА_368 , оскільки законний представник - мати ОСОБА_369 надала суду докази неможливості проведення допиту з її сином. Сторона захисту та потерпіла ОСОБА_6 також не наполягали на допиті вказаного свідка.
		VІ. Оцінка наданих стороною обвинувачення доказів.
		Суд проаналізував покази допитаних у судовому засіданні дітей-свідків та встановив, що під час допиту дотримані всі права дітей-свідків, показання надавались ними у дружній обстановці, у присутності законних представників, психолога, а тому проведення такого допиту відповідає найкращим інтересам дітей, об`єктивні обставини, які б свідчили, що діти надавали свідчення під примусом, - відсутні.
		На зауваження захисника про неузгодженість показів, наданих малолітніми (неповнолітніми) свідками на досудовому слідстві, де вони розповідали про випадки булінгу у школі щодо ОСОБА_19 , та наданих в судовому засіданні слід зазначити наступне.
		Допит малолітніх (неповнолітніх) свідків було проведено у відповідності до норм процесуального законодавства з дотриманням принципу безпосередності. Надані малолітніми (неповнолітніми) покази є об`єктивними, послідовними та такими, що відображають фактичні обставини справи. Відтак, ставити під сумнів правдивість цих показів у суду не має підстав.
		Не довіряти показам вказаних свідків у суду немає підстав, оскільки обставин, що вони оговорюють обвинувачену судом не встановлено.
		Разом з тим, суд критично оцінив частину показань свідків - дітей ОСОБА_3 , що мали місце під час судового розгляду. Зокрема, деякі діти намагалися пом`якшити оцінку поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 , заперечити факти жорстокого поводження або ж виявляли невпевненість у деталях подій, що мали місце в попередні роки. Суд урахував, що між подією, яка трапилася із братом ОСОБА_14 , і моментом допиту у суді минуло майже два роки, що є значним строком, особливо для осіб дитячого віку. У цей період могли відбутися зміни у їхньому емоційному стані, механізми психологічного захисту (витіснення, заперечення), вплив з боку близького оточення, у тому числі родичів, які залишились лояльними до обвинуваченого, або зміна життєвих обставин. Крім того, покази дітей у суді давались у присутності дорослих, під наглядом суду, що могло викликати у них тривогу, страх, сором, бажання уникнути повторного травматичного досвіду або уникнути конфлікту з обвинуваченим чи потерпілою. Особливо важливим є те, що свідки - діти, у яких ще не сформовано повноцінного світогляду та здатності критично осмислювати події, в яких вони брали участь чи були свідками. Діти, які тривалий час проживали в умовах домашнього та клерикального (релігійного) насильства, часто сприймають такі стосунки як норму, а тому не можуть об`єктивно оцінити поведінку батька, не усвідомлюючи її девіантного або травматичного характеру. Більше того, у таких обставинах у дітей формується спотворене уявлення про стандартні сімейні відносини, засноване на домінуванні, покорі, страху перед батьком, та релігійно забарвленому виправданні насильства. У таких умовах дитина може помилково трактувати авторитаризм, ізоляцію та покарання як "виховання", а насильство - як "допустимий засіб контролю".
		Незважаючи на це, діти підтвердили факти, а саме, що батько систематично наказував - бив, застосовував фізичне насильство, що завдало фізичних і психічних страждань, що він вчиняв психологічне насильство через релігійні догми та настанови, які примушували їх відчувати образу, страх, провину та нікчемність; що батько тиснув на дітей фізично, економічно та психологічно; що він встановлював жорсткі правила поведінки, контролював, як одягатися, харчуватися, працювати і навчатися; що він обмежував їхній доступ до інформації, забороняв користуватись інтернетом, мобільними телефонами, не дозволяв спілкування з однолітками; що він змушував виконувати надмірну фізичну працю, позбавляючи часу на відпочинок і розвиток; що дитячі свята, у тому числі дні народження, заборонялись як прояви «гріха» і «гордині»; що будь-яке незадоволення або непослух трактувались як гріх, що заслуговує покарання, з приниженням і залякуванням; що в родині панувала атмосфера емоційного холоду, ізоляції, покори та страху перед батьком. Суд, зіставивши ці показання з іншими доказами у справі, визнає їх такими, що є внутрішньо узгодженими, правдоподібними та такими, що доповнюють загальну картину системного домашнього та клерикального насильства з боку обвинуваченого.
		При цьому, оцінюючи достовірність показань потерпілої  ОСОБА_6 суд виходить із сукупності всіх доказів, досліджених судом, в тому числі показів свідків, а тому факти, які наведені потерпілою в своїх показаннях, оцінені судом у взаємозв`язку та співставленні з іншими доказами.
		 
		Свідки, у тому числі особи, які були обізнані з умовами проживання сім`ї ОСОБА_68 , у своїх свідченнях вказували на систематичне моральне приниження, психологічний контроль, ізоляцію та жорстоке ставлення до неповнолітнього ОСОБА_262 з боку його батька. Свідки також підтверджували наявність заборон на спілкування з однолітками, перегляд телебачення, читання книг, інтернет, а також нав`язування авторитарної релігійної доктрини та покарання за «непокору». Свідки підтверджували ведення ОСОБА_3 аморального способу життя (наявність іншої жінки в сім`ї), тривале перебування в статусі безробітного та фанатичне ставлення до релігії, возвеличення себе та своїх здібностей. Свідки з кола сусідів, знайомих родини, а також педагогічні працівники школи, яку відвідував ОСОБА_133 , надали узгоджені покази про соціальну ізоляцію підлітка, обмеження його прав на спілкування, відпочинок та освіту. Окремі свідки повідомили про випадки, коли ОСОБА_14 не міг пояснити причин фізичних травм або змін у поведінці, що також свідчить про ймовірний систематичний тиск.
		Під час оцінки судово-медичного висновку про смерть потерпілого, встановлено, що причиною смерті стала механічна асфіксія внаслідок повішення, а характер пошкоджень вказує на суїцидальний характер смерті без ознак насильства з боку інших осіб. Водночас у зв`язку між діями обвинуваченого і летальним наслідком потерпілого наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		 
		Оцінивши висновки експертів № 59 та № 197 суд зазначає, що відповідно до ст. 101 КПК України висновок експерта повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.   Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновків. Статтею 102 КПК України визначено зміст висновку експерта.
		При дослідженні судом висновків вбачається, що посмертна психолого-психіатрична експертиза щодо  ОСОБА_12  № 59 від 10.01.2024 та психолого-психіатрична експертиза щодо  ОСОБА_3  № 197 від 12.06.2024 виконані експертом-психологом судовим Волинської філії судових експертих ДУ "Інститут судової психіатрії МОЗ України" ОСОБА_370 та лікарем судово-психіатричним експертом Волинської філії судових експертиз ДУ "Інститут судової психіатрії МОЗ України" ОСОБА_371 .
		За відмову або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу свідомо неправдивого висновку чи за розголошення даних судового слідства експерти попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385, 387 КК України. Під час дослідження інші особи присутні не були, а при дослідженні ОСОБА_3 - присутній адвокат ОСОБА_5 . Тобто, експертами дано в даному випадку висновок від свого імені і він несе за нього відповідальність.   
		Експерти дали відповідь на питання, що не виходять за межі їх спеціальних знань.
		У процесі розгляду справи судом задоволено клопотання про допит в судовому засіданні вищезазначених експертів для роз`яснення їх висновків.
		Суд, керуючись вимогами статей 94, 101, 242-244 КПК України, здійснив оцінку доказів, зокрема висновку психолого-психіатричної експертизи № 197 від 12.06.2024 року, яка була призначена відповідно до процесуального порядку, проведена спеціалізованим експертним закладом, уповноваженими фахівцями з належною кваліфікацією.
		Експертиза відповідає вимогам повноти, наукової обґрунтованості та внутрішньої узгодженості, оскільки: була проведена на підставі всебічного вивчення матеріалів кримінального провадження, включно з письмовими доказами, показами свідків, анамнестичними даними; викладено логічно послідовний аналіз особистісних характеристик підекспертного, історію розвитку психічного стану, оцінку вольової, емоційної, пізнавальної та поведінкової сфер, яка базується не лише на суб`єктивному сприйнятті підекспертного, а й на об`єктивних даних, що містяться у матеріалах провадження (у тому числі - свідчення членів сім`ї, педагогів, сусідів, а також анамнез з медичної та соціальної історії);надано обґрунтований висновок щодо наявності постпсихотичних психопатоподібних змін особистості експансивно-шизоїдного типу, їх впливу на мотивацію і поведінку обвинуваченого на момент інкримінованих йому дій. Суд не встановив підстав для сумніву в неупередженості або достовірності експертного висновку, відсутні дані про процесуальні порушення при його призначенні або проведенні.
		Суд, керуючись вимогами статей 94, 101, 242-244 КПК України, здійснив оцінку доказів, зокрема висновку посмертної психолого-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_12 № 59 від 10.01.2024, яка була призначена відповідно до процесуального порядку, проведена спеціалізованим експертним закладом, уповноваженими фахівцями з належною кваліфікацією. Хоча експерти визнали неможливість повного прижиттєвого дослідження особистості ОСОБА_12 у зв`язку з його смертю, проте, всебічно проаналізувавши матеріали кримінального провадження( у тому числі - свідчення, психосоціальні умови, релігійний контекст, обставини самогубства, висновки інших фахівців), зробили логічно обґрунтовані висновки щодо причинного зв`язку між середовищем проживання, насильством і мотивацією самогубства. Отже, висновок посмертної психолого-психіатричної експертизи №59 від10.01.2024відповідає вимогам допустимості, належності, достовірності та достатності та підтверджує, що самогубство ОСОБА_12 було результатом довготривалого психотравмуючого впливу з боку батька, що є ключовим для кваліфікації діянь за ч. 3 ст. 120 КК України.
		 
		VІІ. Оцінка інших наданих стороною обвинувачення доказів.
		Суд визнає неналежними надані стороною обвинувачення нижчезазначені докази, а тому суд не бере такі до уваги:
		1) Блокнот «Underwaterworld» формату А5 в картонній обкладинці блакитного кольору із зображеннями акваріума з морськими жителями та надписами: «Underwaterworld», «forcreativedrawing», «Sketchbook», у якому є різноманітні малюнки та надписи; блокнот формату А5 в картонній обкладинці жовто-зеленого кольору, у якому є різноманітні надписи та символи; блокнот формату А6 в картонній обкладинці коричневого кольору із зображенням та надписом «Venice»,у якому є різноманітні надписи та символи.
		На переконання суду такі докази лише підтверджують те, що блокноти належали ОСОБА_12 і що він здійснював у них записи та малював малюнки. Однак через те, що записи у блокнотах частково зашифровані, суд позбавлений можливості встановити їхній зміст. Відтак, на підставі вказаних доказів неможливо здійснити будь-які висновки щодо умов та обставин життя ОСОБА_262 .
		2) протокол освідування ОСОБА_10 від 24.05.2023, відповідно до якого у неї наявних тілесних ушкоджень не виявлено (а.с.163, том 1);
		3) протокол освідування ОСОБА_9 від 24.05.2023, відповідно до якого у неї наявних тілесних ушкоджень не виявлено (а.с.166, том 1).
		Протоколи освідування ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не мають жодного доказового значення, оскільки не містять обставин та фактів, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, тобто не доводять і не спростовують вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 120 КК України.
		4)протокол освідування ОСОБА_11 від 24.05.2023, відповідно до якого у неї виявлено тілесне ушкодження - синець (а.с.172, том 1);
		5)протокол освідування ОСОБА_13 від 24.05.2023,відповідно до якого у нього виявлено тілесні ушкодження: два рожеві рубці (а.с.169, том1).
		Протоколи освідування ОСОБА_11 та ОСОБА_13 підтверджують наявність у дітей тілесних ушкоджень, однак у матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між такими ушкодженнями та протиправною умисною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_3 .
		6) Долучені до матеріалів кримінального провадження протоколи допиту на досудовому слідстві свідків ОСОБА_169 , ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , у зв`язку з тим, що вказані особи були допитані як свідки безпосередньо судом в судовому засіданні, а згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
		 
		VІІІ. Оцінка наданих стороною захисту доказів.
		У судовому засіданні судом також досліджено покази свідків сторони захисту.
		1) Так, у присутності законного представника ОСОБА_372 та психолога ОСОБА_227 судом допитано малолітнього свідка ОСОБА_373 яка показала, що з ОСОБА_42 знайома з першого класу. ОСОБА_43 добрий і сміливий. ОСОБА_43 завжди ділився з однокласниками смаколиками, і однокласники з ним ділилися. 
		У класі ОСОБА_43 дружив здебільшого з хлопцями. ОСОБА_43 одягався охайно. 
		Випадків, щоб до ОСОБА_19 погано ставилися у класі не було. Випадків, щоб з ОСОБА_19 знущалися, обзивали чи били не було. Поведінка ОСОБА_19 була як і в інших.
		Вчителі до ОСОБА_19 ставилися добре. Навчався ОСОБА_43 добре.
		Чи мав ОСОБА_43 мобільний телефон ОСОБА_374 не пам`ятає.
		ОСОБА_375 знає як старшого брата ОСОБА_19 . ОСОБА_14 приходив у клас, щоб щось запитати у ОСОБА_19 чи поговорити з ним.
		Випадку, щоб з ОСОБА_19 зняли штани, фотографували та викладали фото в інтернет ОСОБА_288 не було.
		Після смерті ОСОБА_14 з ОСОБА_376 розмовляли вчителька та прокурор. Свідок ствердила, що на досудовому слідстві давала правдиві показання. Щодо показів ОСОБА_377 , які вона дала на досудовому слідстві про те, що в класі ОСОБА_19 могли ображати і бити, зокрема ОСОБА_378 та ОСОБА_294 , свідок пояснила, що такі дії відбувались між хлопцями, коли вони жартували та дуріли по-дитячому.
		 
		2)У присутності законного представника ОСОБА_379 та психолога ОСОБА_227 судом допитано малолітнього свідка ОСОБА_380 яка показала, що з ОСОБА_42 знайома з першого класу. ОСОБА_43 добрий і сміливий. 
		ОСОБА_43 навчався погано, однак насмішок з нього з цього приводу не було. На уроках йому було цікаво. У класі ОСОБА_43 спілкувався зі всіма, однак близьких дружніх стосунків ні з ким не мав.
		ОСОБА_43 сидів за однією партою з ОСОБА_381 .
		Мобільного телефону у ОСОБА_382 не бачила. У класі всі діти мають мобільні телефони. Відсутність мобільного телефону не була предметом насмішок з ОСОБА_19 .
		ОСОБА_380 не бачила, щоб з ОСОБА_19 знущалися, обзивали, били чи щоб відносно нього відбувався булінг.
		Про випадок, що з ОСОБА_19 зняли штани, фотографували та викладали фото в інтернет, ОСОБА_288 не було відомо.
		ОСОБА_14 ОСОБА_380 знала як брата ОСОБА_383 міг приходити в клас, щоб поспілкуватися з ОСОБА_42 .
		ОСОБА_43 ні поведінкою, ні зовнішнім виглядом не відрізнявся від інших однокласників.
		ОСОБА_43 одягався нормально, однак інколи штани були порвані. Одяг у ОСОБА_19 був новий.
		Із сім`ї ОСОБА_68 вона знала тільки ОСОБА_19 і ОСОБА_14 .
		Після смерті ОСОБА_14 її допитували у присутності матері. Стверджує, що тоді ОСОБА_384 давала правдиві показання. Щодо показів ОСОБА_385 , які вона дала на досудовому слідстві про те, що в класі ОСОБА_19 бив ОСОБА_386 - свідок не пам`ятає. Також не пам`ятає і про те, що давала покази, щодо того, що в клас приходив ОСОБА_14 і просив ОСОБА_387 не бити ОСОБА_19 .
		Розмови класного керівника з учнями щодо відношення до ОСОБА_19 не було. Чи класний керівник сварила ОСОБА_388 за погане ставлення до ОСОБА_19 свідок не пригадує, однак ствердила, що на досудовому слідстві давала правдиві показання.
		 
		Суд критично оцінює показання неповнолітніх свідків сторони захисту, допитаних безпосередньо в судовому засіданні, як такі, що не містять відомостей про обставини, що підлягають доказуванню у справі, мають узагальнений, оціночний характер, не спростовують дані, на які посилається обвинувачення, а частково, навпаки, підтверджують відсутність боулінгу та цькувань щодо ОСОБА_19 - молодшого брата ОСОБА_14 .
		З урахуванням викладеного, суд не вбачає у зазначених показаннях доказів, які можуть поставити під сумнів достовірність або повноту обвинувачення, і не приймає їх як такі, що мають істотне значення для вирішення питання про винуватість.
		 
		Під час розгляду кримінального провадження відносно обвинуваченого, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами своїх прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення, безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було. Отже, зважаючи на принцип змагальності сторін та на те, що сторони вільні у використанні своїх прав, суд, оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов таких висновків.
		Згідно Декларації прав Дитини прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 р., а саме, принципу 2, дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності.
		Принцип 6 цієї ж Декларації передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
		Принцип 9 Декларації передбачає, що дитина має бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості та експлуатації.
		Відповідно до Конвенції про права дитини, яка Ратифікована Україною 27.02.1991 р., а саме, ст. 18 держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Стаття 19 цієї ж Конвенції передбачає, що держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Так, на батьків покладається основна відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, тощо (ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 СК України).
		Одночасно, чинним законодавством України дитині гарантується право на захист від усіх форм насильства, батьки зобов`язані поважати дитину, забороняється фізичні покарання дитини батьками, які принижують людську гідність дитини (ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 СК України).
		Судом враховано тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України тяжким злочином (ч. 3 ст. 120 КК України).
		Протягом тривалого часу, з невстановленої дати, ОСОБА_3 систематично вчиняв щодо сина психологічне, фізичне, економічне та релігійне насильство, виявляючи жорстоке поводження, яке полягало у приниженні, залякуванні (викликаючи страх, сором, відчуття гріховності та безнадії), обмеженні свободи (обмежував доступ до зовнішньої інформації, комунікації та свободи мислення), нав`язуванні релігійних догм, контролі над поведінкою, інформацією, міжособистісним спілкуванням і життєвими виборами, при цьому застосовуючи «наказування» у вигляді побоїв ременем.
		Також судом встановлено, що обвинувачений за час подружнього життя із ОСОБА_6 ніде не працював, будучи безробітним досить тривалий час, мотивуючи це начебто хворобливим станом, проте належних медичних підтверджень цього суду не надав. Подаючи такий приклад, це формувало у сина викривлене уявлення про мотивацію до працевлаштування та відповідальності, і, як наслідок, справляла негативний вплив на його особистісний розвиток та адаптацію до соціального середовища. Також обвинувачений вів аморальний спосіб життя, що проявлялося, зокрема, у спільному проживанні з іншою жінкою в одному домі із законною дружиною та дітьми без будь-яких правових підстав чи згоди ОСОБА_6 . Така поведінка грубо порушувала засади сімейного співжиття, спричиняла конфлікти та емоційне напруження, і, як наслідок, негативно впливала на психоемоційний клімат у родині, у тому числі на формування особистості неповнолітнього сина. Крім того, обвинувачений, не маючи жодного визнаного духовного чи богословського статусу (не надав суду будь-яких доказів, хоч наголошував про наявність міжнародного свідоцтва), самовільно започаткував власну «церкву», яка за своїм устроєм має ознаки секти, і яку практикував у межах домогосподарства. Він оголосив себе "Богом", "пастором" та "цілителем", систематично проводив псевдорелігійні зібрання у присутності дітей, у тому числі неповнолітнього сина. Вищенаведене мало ознаки культу особи, спотворювала уявлення дитини про духовні, моральні та суспільні цінності, що у сукупності з обмеженим доступом до альтернативної інформації і відсутності критичного аналізу в силу свого віку негативно позначалося на формуванні належного світогляду, критичного мислення та особистісного розвитку неповнолітнього.
		Згідно з висновком посмертної психолого-психіатричної експертизи №59 від 10.01.2024 року, у ОСОБА_12 не було виявлено психічного розладу, який міг би стати самостійною причиною вчинення самогубства. Експертиза підтвердила, що на момент суїциду підліток перебував у стані гострої фрустрації, спричиненої системним психоемоційним тиском з боку батька. Висновки експертизи ґрунтуються на показах свідків, які характеризують родину, як замкнену релігійну спільноту з ознаками секти та з авторитарним контролем з боку обвинуваченого. Батько встановлював жорсткі правила, маніпулював почуттями, контролював фінанси, обмежував доступ до інформації, створював атмосферу страху, повної покори та провини. Все це мало характер системного насильства, що спричинило прояв беззахисності підлітка, страху та неможливості реалізації себе як особистості. Додатковим негативним чинником послугувала участь і проживання у сім`ї ОСОБА_68 співмешканки ОСОБА_64 , яка своєю присутністю порушувала гармонію у складі традиційної сім`ї, проте користувалася більшими привілеями та правами порівняно з дружиною та дітьми обвинуваченого. Експерти встановили, що вчинення самогубства було реакцією на глибокий дистрес та безвихідь, викликані довготривалим, систематичним насильницьким впливом з боку батька. Перебуваючи тривалий час в таких умовах в період, що передував самогубству, зумовило до емоційної ізоляції дитини та особливістю переживати проблеми в середині себе, що було найбільш руйнівним для підлітка. Тому пусковим механізмом був не конфлікт із матір`ю, чи з братом в той день, а сукупність наведених факторів, адже призвело до накопичення негативних переживань, імпульсивної поведінки та вчинення самогубства. Слід зазначити, що експертами підтверджено і відсутність інших причин вчинення суїциду, таких як психічна хвороба, булінг, конфлікти поза родиною, нерозділене кохання та ін., що було встановлено судом безпосередньо під час допиту експерта.
		На підставі досліджених доказів судом з`ясовано, що потерпілий ОСОБА_12 , будучи малолітнім на час вчинення обвинуваченим злочину та в силу обставин, які склалися в його сім`ї, будучи у сім`ї, яка перебуває у складних життєвих обставинах, потребував більшої уваги та турботи від своїх батьків, в тому числі обвинуваченого. У той же час, обвинувачений ОСОБА_3 , користуючись повною залежністю сина - потерпілого ОСОБА_12 від нього, створюючи умови уявної турботи про сина (виростити справжнього чоловіка, привчати до роботи, привчати всім прощати, жити за Біблією), користуючись надуманим авторитетом у сім`ї, а також безпорадним в силу свого віку станом потерпілого, ігноруючи чинне законодавство та існуючі норми моралі, вчиняв дії психологічного, фізичного, економічного, домашнього і клерикального насильства у відношенні нього, принижуючи людську гідність останнього, чим вчинив злочин проти життя та здоров`я особи та довів дитину до вчинення самогубства.
		Пояснення обвинуваченого не спростовують факти систематичного морального тиску. Хоча він і заперечував намір доводити сина до самогубства, однак частково підтверджував факти обмеження доступу до інформації, накладання заборон, «виховні» дії з ідеологічним підтекстом, які, на його думку, мали благородну мету. Суд визнає такі пояснення спробою максимально зменшити власну відповідальність та не визнає їх такими, що спростовують сукупність інших доказів.
		Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння події, викладеної в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.
		На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд дійшов висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між систематичним психологічним, релігійним (клерикальним) та фізичним, економічним насильством з боку обвинуваченого і фактом самогубства потерпілого, що підтверджується висновками судових експертиз, показаннями свідків і письмовими доказами.
		Відтак, суд вважає дані докази такими, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 120 КК України - доведення до самогубства неповнолітнього внаслідок жорстокого поводження, систематичного приниження людської гідності, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній та психологічній залежності від обвинуваченого.
		 
		ІХ. Мотиви призначення покарання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		За змістом ст. 65 КК України суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 є тяжким злочином, за який передбачено позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
		Під час призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3  суд також враховує обставини скоєння злочину (тривалість та системність жорстокого поводження, використання релігійних догм та настанов як інструмент маніпуляції, що є особливо небезпечним способом психологічного впливу, який значно ускладнив можливість опору  неповнолітнього потерпілого), особу обвинуваченого, який раніше не судимий (а.с.241, том 1), має постійне місце проживання, за яким не зареєстрований (а.с.233, том1), характеристику з місця проживання, відповідно до якої ОСОБА_3  громадського порядку не порушував, письмових та усних скарг на нього не надходило, проте не користується позитивною оцінкою односельчан, які позитивно про нього не відгукуються; веде усамітнений спосіб життя; сповідує дивну віру (а.с.234, 147 том 1), одружений, його сім`я перебуває на обліку в Грядівському старостинському окрузі Володимирського району Волинської області як малозабезпечена та багатодітна, однак на даний час ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_169 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка проживає у будинку без реєстрації, а дружина ОСОБА_6 з дітьми з липня 2023 року проживають у м. Нововолинську (а.с.247, том 1); непрацевлаштований, пенсіонер, особа з інвалідністю третьої групи (а.с.145, том 1), на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с.242, том 1).
		Суд також враховує відомості висновку судово-психіатричного експерта № 197 від 12.06.2024, згідно з яким в період, що відноситься до вчинення інкримінованих йому протиправних дій ОСОБА_3 виявляв ознаки постпсихотичних психопатоподібних змін особистості експансивно-шизоїдного типу, внаслідок чого повною мірою не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. В даний час ОСОБА_3 також страждає на постпсихотичні психопатоподібні зміни особистості експансивно-шизоїдного типу, що не позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними(зворот а.с.229, том 1). Отже, на момент вчинення інкримінованих дій, він не перебував у стані афекту чи іншому емоційному розладі, що могло б вплинути на здатність усвідомлювати або керувати діями. Особа не є неосудною, має часткові порушення особистості, які не позбавляють її здатності розуміти характер і наслідки своїх дій. Висновок експерта не виключає кримінальної відповідальності, проте обґрунтовує необхідність призначення примусових заходів медичного характеру.
		Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують обвинуваченому покарання, згідно обвинувального висновку не встановлено.
		В той же час відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 12.06.2024 №197 обвинувачений ОСОБА_3 в період, що відноситься до вчинення інкримінованих йому протиправних дій не міг повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними. Тому наявність у обвинуваченого психічного розладу, що зумовив дії ОСОБА_3 у стані обмеженої осудності, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання.
		Обставини, що згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання  ОСОБА_3 : вчинення кримінального правопорушення у щодо іншої особи з якою винний перебуває ( перебував ) у сімейних відносинах (п. 6-1 ст. 67 КК України).
		Судом не встановлено достатніх підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України.
		З огляду на вищевикладене та конкретні обставини справи, а також те, що обвинуваченим вчинено злочин відносно неповнолітньої дитини, проти її життя, враховуючи тяжкість наслідків (доведення до самогубства, що є наслідком систематичного приниження людської гідності неповнолітнього)та значну суспільну небезпечність, оскільки такий злочин посягає на життя людини, суперечить моральним принципам людського співжиття, умисну форму вини обвинуваченого у вчиненому, ставлення обвинуваченого до скоєногота поведінку обвинуваченого після вчинення злочину - який своєї протиправної поведінки не визнав та не усвідомив (відсутність каяття, провину не визнав, розкаяння не виявив, не співпрацював зі слідством, не проявив щирий жаль, не висловив співчуття та відчуття жалю і болю з приводу втрати сина, не був присутнім під час поховання свого сина), підвищеної суспільної небезпеки правопорушення, наявності однієї обставини, що пом`якшує покарання та однієї обставини, яка таке обтяжує, слідуючи загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості й індивідуалізації, а також вимогам ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, беручи до уваги, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, з урахуванням думки прокурора та потерпілої, на підставі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, для досягнення мети покарання (не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами),суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, з обранням покарання в межах санкції статті закону, за якою він притягується до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 120 КК України), оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для досягнення мети покарання. На глибоке переконання суду, призначене покарання, яке необхідно відбувати реально, є виваженим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
		Підстави для постановлення виправдувального вироку у кримінальному провадженні відсутні.
		Разом з тим, відповідно до статті 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
		Відповідно до роз`яснень пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб (ст. 96 КК України), - висновку судово-медичної експертизи.
		Пунктом 6 Постанови визначено, що суди, отримавши на розгляд кримінальну справу з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин вчинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановляють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховують його психічний стан як пом`якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання. Враховуючи, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № 197 від 12.06.2024 обвинувачений страждає на хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб, внаслідок наявного у ОСОБА_3 психічного розладу він потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування покарання.
		X. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Вирішуючи питання щодо застосування до обвинуваченого заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу - тримання під вартою, про що у судових дебатах клопотав прокурор суд зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні 30.05.2024 року був затриманий, в порядкуст.208 КПК України. Відносно ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 30.05.2024 (а.с.190, том 1) був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави в сумі 146 000 грн. 03.06.2024 ОСОБА_3 звільнений під заставу і є таким, щодо якого діє вказаний запобіжний захід, адже ухвалою суду від 01.05.2025 продовжено відносно ОСОБА_3 строк дії обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 30 травня 2024 року на два місяці (до 01.07.2025). 
		Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
		Згідно із ч.1 ст. 176 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Як зазначено у ч.4 ст. 176 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
		За змістом ст. ст. 184, 193 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України клопотання про застосування запобіжного заходу має бути ініційоване саме прокурором, копія такого клопотання має бути надана підозрюваному, обвинуваченому заздалегідь, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу відбувається за обов`язкової участі прокурора.
		Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії.
		Під час судового розгляду кримінальної справи від сторони обвинувачення до суду не надійшло письмове клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не було надано до суду доказів, які давали б достатні підстави вважати, що відносно обвинуваченого існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
		Конституційним Судом України в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017 висловлені правові позиції, згідно з якими «…продовження судом застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 Кодексу, які впливають на необхідність продовження домашнього арешту або тримання під вартою на стадії судового провадження у суді першої інстанції. Коли суддя за відсутності клопотань сторін (прокурора) ініціює питання продовження тримання обвинуваченого під вартою або домашнім арештом, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади…». Вбачається, що те ж саме стосується і питання зміни раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на більш суворий, пов`язаний з ізоляцією від суспільства за відсутності обґрунтованого клопотання сторони обвинувачення. Отже, підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу немає, а тому його слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу. Після набрання вироком законної сили та припинення запобіжного заходу у виді застави відповідно до ч.11 ст.182 КПК України її слід повернути заставодавцю.
		Згідно з ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 у період 30 травня 2024 року по 03 червня 2024 року перебував під вартою, то йому слід зарахувати зазначений строк попереднього ув`язнення у строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.
		Цивільний позов не заявлено.
		Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України потрібно скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 15.05.2023.
		Питання про долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 65-67 КК України, ч. 3 ст. 120 КК України, ст. ст. 124, 368 - 371, 373, 374, 376 КПК України, суд
		у х в а л и в :
		Визнати винуватим  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 120 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
		На підставі ст. ст. 20, 93, 94 КК України застосувати до  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування покарання.
		Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення, з часу затримання з 30 травня 2024 року по 03 червня 2024 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		 
		Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Після набрання вироком законної сили та припинення запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 заставу в розмірі 146 000 (сто сорок шість тисяч) гривень відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України повернути заставодавцю ОСОБА_389 .
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання та його затримання.
		Скасувати арешти майна, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 15.05.2023.
		Речові докази:
		- частину мотузки білого кольору з перерізаними та розволокненими кінцями, яка лежала поруч з тілом померлого ОСОБА_12 , яку поміщено у спецпакет НПУ № KIV3127613, частину мотузки білого кольору з перерізаними та розволокненими кінцями, яку виявлено та вилучено з гілки дерева та поміщено в спец пакет НПУ № KIV3127612 - знищити;
		- записник, на якому зазначена марка виробника «Axent», записник на якому наявне маркування «Underwater world» та записник, на якому наявне маркування «Venice», які поміщено до спеціального пакету НПУ ГСУ № 7004341 - залишити у матеріалах кримінального провадження № 12023030520000368 від 12.05.2023; 
		- копії повної медичної документації ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 : медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_12 на двох аркушах - залишити у матеріалах кримінального провадження № 12023030520000368 від 12.05.2023;
		 
		Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні копія рішення суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
		Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...