Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/6160/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 25.06.2025. Зареєстровано: 25.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2025.
Дата набрання законної сили: 24.06.2025
Номер судового провадження: 11-кп/819/27/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023231030001239

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		Єдиний унікальний номер справи: 766/6160/23
		Номер провадження: 11-кп/819/27/25
		Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 червня 2025 року Херсонський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді: ОСОБА_2 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі судового засідання: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		за участю прокурора: ОСОБА_7 
		адвоката: ОСОБА_8 
		обвинуваченого: ОСОБА_9 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12023231030001239 за апеляційними скаргами прокурора Херсонської окружної прокуратури ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 07 жовтня 2024 року щодо:
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		Вироком  Херсонськогоміського судуХерсонської областівід 07жовтня 2024року  ОСОБА_9  визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишено без змін у виді тримання під вартою.
		Строк відбування покарання ОСОБА_9 обраховано з дати затримання  26.06.2023 року.
		Вирішено питання про речові докази та заходи забезпечення кримінального провадження. 
		Цим вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у тому , що він 26.06.2023 року близько 15.40 год., перебуваючи на території парку Слави в м. Херсоні, поблизу перехрестя вулиць Гімназична та Дружби в м. Херсоні, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_11 , наніс йому один удар колюче-ріжучим предметом, а саме ножом, в область живота потерпілого, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, що спричинило смерть потерпілого.
		Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. 
		Узагальнені доводи та вимоги апеляційної скарги.
		Прокурор вапеляційній скарзіпросить вирок суду від 07.10.2024 року скасувати. 
		Визнати винним та визначити ОСОБА_12 покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді 10 років позбавлення волі. 
		Строк відбуття покарання ОСОБА_9 відраховувати з дня затримання, тобто з 26.06.2023 року. 
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою. 
		Виключити зобставин,що пом`якшуютьпокарання обвинуваченомув порядкуст.66КК України те, що він шкодує про наслідки вчиненого, розкаюється у своєму вчинку. 
		В решті вирок суду залишити без змін.
		Вважає вирок суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість. 
		Зазначає, що приймаючи рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_13 з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК суд вказав на відсутність даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_9 , завдаючи потерпілому удар ножем бажав спричинити смерть ОСОБА_11 . 
		Між тим, питання про умисел необхідно вирішувати виходячи iз сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, характер нанесення тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного, що передувала події.
		З матеріалів провадження вбачається, що в ході судового розгляду обвинувачений пояснював, що 26.06.2023 близько 16 год., він зі своїм знайомим сиділи на лавочці на території парку Слави в м. Херсон, випивали пиво, поряд в кафе, в метрах 100 від місця, де був обвинувачений, компанія осіб голосно себе вела. Один чоловік з компанії почав рухатись в бік обвинуваченого та виражався нецензурною лайкою, був в стані алкогольного сп`яніння. Обвинувачений вказав, що боявся, що чоловік його вдарить. ОСОБА_9 дістав ніж, коли чоловік був в метрах 10, узяв ніж у руку та сидів. Коли чоловік підійшов до нього близько, обвинувачений встав з ножом та чоловік напоровся на ніж, взявся за живіт сказав, що «ще зустрінемось» і пішов. Обвинувачений викинув ніж та пішов. При цьому потерпілий не бив ОСОБА_9 . Швидку допомогу обвинувачений не викликав. 
		Крім того, допитаний в якості свідка ОСОБА_14 пояснив, що 26.06.2023 після обіду, він перебував з ОСОБА_15 , на території парку в м. Херсон, були на лавочці, пили пиво. В метрах 100 від них знаходилась компанія в кафе на літній площадці. Свідок відійшов, тому не бачив як підійшов потерпілий, але чув, як останній сказав, що вони роблять безпорядок, бачив як потерпілий йшов в бік ОСОБА_16 . ОСОБА_16 стояв спиною до свідка, який побачив удар ножем вище поясу потерпілого, чим саме вдарив свідок не бачив, ніж побачив у ОСОБА_17 , лише коли той його викинув. Потім ОСОБА_18 сказав що вони йдуть, а потерпілий лише сидів і за щось тримався вище від поясу, навіть не обернувся.
		Зазначає, що аналіз вищевказаних показань дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_9 наносячи удар ножем в область живота потерпілого мав умисел на вбивство останнього, оскільки з боку потерпілого не вчинялося жодних дій, які б свідчили про намір заподіяти реальну шкоду здоров`ю ОСОБА_9 . Виходячи з показів свідків, між потерпілим та ОСОБА_9 ані бійки чи будь якого іншого тілесного контакту взагалі не було, відповідно підстав відчути загрозу своєму життю та здоров`ю у засудженого не було.
		Натомість при цих обставинах ОСОБА_9 жодним чином не намагався вирішити ситуацію, яка склалась, словесним шляхом. Відразу взяв ніж в руку та чекав моменту, коли потерпілий підійде до нього ближче, після чого, одразу без будь яких слів чи дій з боку потерпілого цілеспрямовано наніс удар в живіт, розуміючи, що наніс удар в ділянку тіла, де знаходяться життєво важливі органи. Крім того, коли потерпілий підходив ОСОБА_19 , останній бачив, що і підтвердив в ході судового розгляду, що в руках потерпілий нічого не тримав. При цьому, після нанесення удару ОСОБА_9 не вчинив жодних дій, направлених на надання допомоги потерпілому, не поцікавився станом ОСОБА_20 , не викликав швидку допомогу та не покликав на допомогу оточуючих. Всі вищезазначені обставини свідчать про наявність умислу у обвинуваченого на вбивство ОСОБА_11 . 
		Вказує, що про умисел ОСОБА_9 на вбивство ОСОБА_11 свідчить характер нанесення тілесних ушкоджень та їх локалізація, оскільки згідно висновку судово-медичної експертизи № 713 від 12.08.2023 ОСОБА_11 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки. Таким чином обвинувачений, завдаючи удар у живіт потерпілого розумів, що у черевній порожнині знаходяться життєво важливі органи.
		За таких обставин прокурор вважає, що висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження у зв`язку із неприйняттям до уваги всіх обставин на які вказує обвинувачений та свідок ОСОБА_14 .
		Зазначає, що судом застосовано Закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню у зв`язку з кваліфікацією судом дій обвинуваченого за ст. 121 ч. 2 КК.
		Судом при перекваліфікації дій ОСОБА_9 та пом`якшенні йому покарання не надано належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого у зв`язку з чим ОСОБА_9 призначено м`яку міру покарання.
		Крім того вказує, що суд вказав y вироку як обставину, що пом`якшує покарання те, що ОСОБА_9 шкодує про наслідки вчиненого, розкаюється у своєму вчинку, тоді як під час судового розгляду останній фактично вину у вчинення інкримінованого злочину не визнав.
		В доповненняхдо апеляційноїскарги прокурор ОСОБА_10 просить вирок Херсонського міського суду від 07.10.2023 року ( як вказано у тексті) щодо ОСОБА_9 скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 115 КК країни у вигляді позбавлення волі строком на 10 років.
		Вказати , що строк відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_9 у строк відбування призначеного покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 26.06.2023 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		Виключити із мотивувальної частини вироку від 07.10.2024 року посилання суду на те, що ОСОБА_9 шкодує про наслідки вчиненого, розкаюється у своєму вчинку як на обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого. В решті вирок залишити без змін.
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить вирок суду від 07.10.2024 року змінити, кваліфікувавши дії ОСОБА_9 за ст. 128 КК.
		Вказує, що вирок є незаконним, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Суд основну увагу приділив доведенню того, що ОСОБА_9 не мав умислу на вбивство потерпілого, отже і має нести відповідальність за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. При цьому суд жодним чином нe оцінив мотивів дій ОСОБА_13 той же час, ніяких раптово виниклих особистих неприязних відносин між потерпілим і засудженим не було.
		Усі обставини подій 26.06.2023 року пояснили лише 2 особи  ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_14 . Інших доказів вчинення правопорушення (як і його мотивів) не існує.
		З початком окупації Херсона ОСОБА_9 втратив роботу і пішов неофіційно працювати охоронцем автостоянки. Із собою на роботі він брав їжу, а також складний ніж із ложкою. 26 червня 2023 року після роботи він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_14 в районі парка Слави. Всупереч тому, що зазначено у вироку, вони не випивали пиво. ОСОБА_9 лише купив пляшку пива, але пити його навіть не почав. Разом із ОСОБА_14 він сидів у парку. Метрів за 100 від них біля кафе на стільцях сиділа група молодиків. Один із чоловіків піднявся і пішов в сторону ОСОБА_17 . Це був чоловік років 40, кремезної статури, в стані помітного алкогольного сп`яніння. Рухаючись в сторону ОСОБА_9 зі стиснутими кулаками, він висловлювався грубою нецензурною лайкою, погрожував ОСОБА_17 . Причина такої агресивності була абсолютно немотивована та незрозуміла. Враховуючи значну різницю iз потерпілим у віці, статурі, очевидну агресивність потерпілого, власний стан здоров`я після перенесеного інсульту, ОСОБА_21 реально відчував загрозу своєму здоров`ю. З метою захисту він дістав зі своєї сумки ніж і спрямував його в сторону нападника, заподіявши йому колоте поранення в живіт. До цього моменту він із потерпілим знайомий не був, ніяких стосунків, зокрема і неприязних, між ними не було. Усі дії ОСОБА_9 були обумовлені лише захистом від агресивного незнайомця.
		Зазначає, що свідок ОСОБА_14 підтвердив, що потерпілий підійшов до ОСОБА_13 із безпричинними погрозами та нецензурною лайкою. Також зазначив значну різницю у статурі хирлявого ОСОБА_9 та високого та міцного потерпілого. 
		Ніяких інших безпосередніх доказів правопорушення немає. 
		Посилається на те, що допитані в суді свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 виключно позитивно охарактеризували ОСОБА_9 , відзначивши його толерантність та не конфліктність. Свідок ОСОБА_24 окрім того пояснила, що на протязі багатьох років близько знала як сім`ю ОСОБА_11 так i самого потерпілого. Відзначила як зловживання ОСОБА_11 спиртними напоями, так і його антисоціальні нахили.
		Оспорює висновки суду про те, що ОСОБА_9 начебто умисно , саме з метою заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень наніс йому удар ножем, та звертає увагу на те, що суд не взяв до уваги мотиви ОСОБА_13 , який не знав ОСОБА_11 , не шукав із ним зустрічі, не провокував конфлікту. Саме нетверезий ОСОБА_11 безпричинно погрожував завідомо більш слабкому ОСОБА_9 . З урахуванням усіх обставин (нетверезий стан потерпілого, його невмотивовану агресивність, суттєву різницю у віці та фізичних кондиціях між засудженим та потерпілим, власний стан здоров`я) ОСОБА_21 сприйняв дії ОСОБА_11 як реальну загрозу для себе.
		Зазначає, що можливо, ОСОБА_9 захищаючись від посягання ОСОБА_20 , нe зовсім вірно оцінив обстановку, що склалася, але цілком очевидно, шо діяв він виключно з метою захисту (можливо і уявного). Жодних інших підстав для заподіяння шкоди потерпілому у нього не було і не могло бути. Саме для таких обставин законодавцем запроваджено поняття уявної оборони. 
		Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальний відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони. 
		Положення ст. 37 КК сформульовані саме для ситуації, що склалася між ОСОБА_9 та ОСОБА_25 .
		Адвокат ОСОБА_8 подав зміни до апеляційної скарги , вказавши на те, що у тексті апеляційної скарги допущено технічну помилку . Просить вирок від 07.10.2024 року змінити, кваліфікувавши дії ОСОБА_9 за ст. 118 КК України.
		Позиції учасників судового провадження.
		Прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги прокурора з доповненнями, заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 .
		Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник  адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги захисника , просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
		Потерпіла ОСОБА_26 в судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, заяви про відкладення апеляційного розгляду не подавала. Про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлялася шляхом направлення повідомлень за місцем проживання, відомості про яке містяться у матеріалах провадження та шляхом розміщення оголошень на сайті судової влади України. Апеляційним судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення потерпілої про дату, час та місце апеляційного розгляду.
		Неприбуття потерпілої в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду відповідно до положень ч. 4 ст. 405 КПК України.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг , колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Мотиви суду.
		Апеляційний розгляд кримінального провадження у відповідності до приписів ч.1 ст. 404 КПК України здійснюється в межах апеляційної скарги.
		З метою перевірки доводів апеляційної скарги прокурора та захисника , які посилалися на неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, апеляційним судом за клопотанням прокурора безпосередньо досліджені письмові докази , допитано свідка ОСОБА_14 та обвинуваченого. Про допит апеляційним судом інших свідків клопотань не надходило. 
		Апеляційний суд не надає іншу оцінку показанням потерпілої та свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_22 ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , тому процесуальних підстав для їх безпосереднього дослідження за відсутності клопотань учасників апеляційний суд не має.
		Як видно із матеріалів провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався в тому, що він 26.06.2023 близько 15.40 год, перебуваючи на території парку Слави в м. Херсон, поблизу перехрестя вулиць Гімназична та Дружби в м. Херсоні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, направлений на заподіяння смерті іншій людині, після раптово виниклого словесного конфлікту з громадянином ОСОБА_11 , наніс останньому один удар ножем в область живота , чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, яке в подальшому ускладнилося посттравматичним абсцесом печінки та ускладнилося поліорганною недостатністю, в результаті чого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер в КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім О.С. Лучанського» ХМР.
		Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		Суд першої інстанції за результатами судового розгляду дійшов висновку про те , що прокурором не доведено , що обвинувачений наніс удар ножем ОСОБА_11 з умислом заподіяти йому смерть , а тому його дії мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України.
		Суд також проаналізував доводи сторони захисту про те, що дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ст. 118 КК України та визнав такі твердження необґрунтованими.
		До такого висновку суд дійшов шляхом оцінки досліджених безпосередньо письмових доказів, показань свідків , потерпілої та обвинуваченого.
		Обвинувачений під час судового розгляду, як видно, свою винуватість у вчиненні злочину інкримінованого обвинувачення не визнав, пояснив, що 26.06.2023 близько 16 год, він перебував зі своїм знайомим, на території парку Слави в м. Херсон, сиділи на другій лавочці від дороги випивали пиво, поряд в кафе, яке знаходилось в метрах 100 від місця, де був обвинувачений, компанія осіб, голосно себе вела. Його знайомий відійшов, а один чоловік з компанії почав рухатись в бік обвинуваченого та виражався нецензурною лайкою, був в стані алкогольного сп`яніння. Цей чоловік мав велику статуру, був з оголеним торсом. Обвинувачений вказав, що раніше переніс інсульт, боявся, що якщо чоловік його вдарить, то він боявся за себе. ОСОБА_9 дістав свій ніж, коли чоловік був в метрах 10, відділив від нього ложку та виделку, узяв ніж у руку та сидів. Коли чоловік підійшов до нього близько, обвинувачений встав з ножом, чи чоловік сам напоровся, чи обвинувачений встав швидко, але чоловік напоровся на ніж, взявся за живіт сказав, що «ще зустрінемось» і пішов. Обвинувачений викинув ніж, та пішов. В цій компанії було троє людей, в тому числі і офіціантка. Компанія була в метрах 60 від обвинуваченого. Без будь-яких причин потерпілий почав йти в бік обвинуваченого, був агресивний, руки зжаті в кулаки, при цьому в руках потерпілий нічого не тримав. Ніж бере з собою на роботу, щоб порізати їжу та поїсти, був в сумці, німецький ніж. Потерпілий не бив ОСОБА_9 . Швидку обвинувачений не викликав.
		Потерпіла ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що померлий ОСОБА_11 її син. Про те, що сина поранено та забрали до лікарні, повідомили його друзі. При спілкування із сином на другий день після операції, він їй повідомив, що вони відпочивали, підійшов чоловік та викинув сміття, син зробив зауваження, хотів піти, чоловік його вдарив ножом. Син був високого зросту, худий, мав інвалідність по зору ІІІ групи. Цивільний позов не подавала.
		Свідок ОСОБА_27 , яка є цивільною дружиною в суді надала свідчення про те , що ОСОБА_9 спиртними напоями не зловживав, спокійна та хороша людина. 26 червня 2023 року, близько 11 години побачила, обвинувачений пішов у сторону парку Слави з сумкою. Приблизно о 16 год. приїхали поліцейські , запитали де чоловік, чи був він у парку. Приїхав інший наряд поліції знайшли сумку та забрали з кухні ножі. Наступного дня сказали, що сталося. Свідок їздила в лікарню до потерпілого та в подальшому цікавилася станом його здоров`я. 
		Свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 в судовому засіданні характеризували обвинуваченого з позитивної сторони, як врівноважену, виховану людину. Свідок ОСОБА_24 пояснила, що померлого ОСОБА_11 також знала, він вживав спиртні напої. 
		Під час розгляду провадження в суді свідок ОСОБА_14 пояснив, що 26.06.2023 після обіду, він перебував з ОСОБА_9 на території парку в м. Херсон, зустрілись та вирішили випити пиво. В метрах 100 від них знаходилася компанія людей в кафе на літній площадці, які лаялись і випивали. Свідок відійшов туалет та не бачив як підійшов потерпілий, але чув, як останній сказав, що вони роблять безпорядок, бачив зі спіни, що потерпілий «кидався» на ОСОБА_9 , на другий раз обвинувачений вдарив ножем. Сам удар ножем свідок не бачив, ніж побачив у обвинуваченого , коли той його викинув. Вказав, що потерпілий в порівнянні з ОСОБА_9 великої статури, тому останній захищався. Удар прийшовся потерпілому десь вище від поясу. Потім обвинувачений сказав, що сказав що вони йдуть, а чоловік, що нападав сидів і за щось тримався рукою вище від поясу. Компанія його лише спостерігала. Характеризує обвинуваченого як спокійну людину.
		Також суд взяв до уваги протокол огляду місця подія від 26.06.2023 року, в якому зафіксовані обставини огляду місця події парк «Слави» в м. Херсоні, де виявлено пачку з під цигарок «Mustang Blok», скляні пляшки з під пива « Янтарне світле», 2 пластикові стаканчики білого кольору, зроблено змив РБК, що визнано речовими доказами постановою слідчого від 27.06.2023 року.
		Згідно довідки КНП «Херсонської міської клінічної лікарні ім. А.С. Лучанського» ХОР від 26.06.2023 року. ОСОБА_11 з 26.06.2023 року перебуває на стаціонарному лікуванні з діагнозом: колото-різана рана передньої стінки проникаюча у черевну порожнину з пораненням лівої долі печінки, портальної вени; гемоперитонеум; геморагічний шок ІІ ст.; алкогольне сп`яніння.
		Протокол огляду місця події від 30.07.2023 року містить відомості про те, що за участю чергового лікаря КПН «ХМКЛ ім. А.С. Лучанського» ХОР, оглянуто приміщення лікарні, виявлено труп ОСОБА_11 .
		У довідці про підтвердження смерті КУ «Бюро СМЕ» ХОР вказано, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причина смерті: поліорганна недостатність; постравматичний абсцес печінки; проникаюче колото-різане поранення тулубу з ушкодженням печінки.
		Відповідно до висновку експерта №» 713 від 12.08.2023 року щодо медичної експертизи трупу ОСОБА_11 його смерть настала внаслідок колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки, що ускладнилося посттравматичним абсцесом печінки та ускладнилося поліорганною недостатністю, що підтверджується даними медичної документації, внутрішнього та гістологічного досліджень;
		Відповідно до висновку експерта № 262 від 10.08.2023 року, при судово-медичній експертизі гістопрепаратів від трупу ОСОБА_11 зроблено висновок: гостра нирково-печінкова недостатність; набряк мозку, м`яких мозкових оболонок; фокусний набряк легенів; дистрофічні зміни внутрішніх органів.
		Згідно із висновком судово-психіатричного експерта № 68 від 16.08.2023 року, ОСОБА_9 психічними захворюваннями в сенсіст. 19 ч. 2 КК Українине страждав і не страждає. У період часу, що цікавить слідство, у нього не було будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, тоді міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування заходів медичного характеру не потребує.
		Досліджені судом обставини зазначені у протоколі проведення слідчого експерименту від 09.08.2023 року за участю свідка ОСОБА_14 та протоколу проведення слідчого експерименту від 01.09.2023 року за участю обвинуваченого ОСОБА_9 . 
		Доводів про недопустимість зазначених доказів апеляційні скарги прокурора та захисника не містять. 
		На підставі аналізу та оцінки сукупності досліджених доказів суд першої інстанції вважав доведеною вину ОСОБА_9 у завданні потерпілому ОСОБА_11 одного удару ножем в область живота ОСОБА_11 , внаслідок чого йому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки. При цьому суд зазначив , що характер дій обвинуваченого свідчать про умисний характер його дій , направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 і необережне ставлення до наслідків у виді настання його смерті , а отже дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 2ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. 
		Мотивуючи такий висновок суд взяв до уваги, що знаряддям вбивства є ніж, який обвинувачений завжди носив з собою в сумці, коли йшов на роботу для використання під час прийняття їжі. Тобто заздалегідь знаряддя злочину обвинувачений не готував, а під час конфлікту ніж був в його сумці.
		Також суд зазначив, що обвинувачений і потерпілий не були знайомі, тобто між ними не було жодних відносин, в тому числі і неприязних, які б в свою чергу могли би викликати бажання позбавити життя потерпілого. Причина конфлікту між обвинуваченим та потерпілим виникла раптово, в тому числі і через поведінку потерпілого (який перебував в стані алкогольного сп`яніння, як вказано в довідці від 26.06.2023 року).
		ОСОБА_9 26.06.2023 року під час скоєння злочину, міг керувати своїми діями, усвідомлював їх, як вказано у висновку експерта № 68. Тобто, дістаючи ніж ОСОБА_9 , свідомо був готовий його застосувати, він чекав, поки потерпілий до нього підійде, коли останній підійшов, то обвинувачений наніс один удар ножем в живіт ОСОБА_11 , об`єктивно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння. Завдаючи удар ножем в живіт, обвинувачений припускав, що таким ударом буде заподіяно проникаючого ножового поранення, і, відповідно, припускав настання наслідків у виді завдання будь-якої тяжкості шкоди здоров`ю потерпілого, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода. Тобто обвинувачений діяв із неконкретизованим (невизначеним) умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, а до настання смерті потерпілого від такого пошкодження ставився необережно, про що також вказує, поведінка обвинуваченого , який після завдання удару ножем потерпілому замість викликати швидку, пішов з місця події.
		Відхиляючи доводи сторони захисту про те, що наносячи удар ножем в область живота потерпілого ОСОБА_9 вимушений був захищатися , а тому його дії мають бути кваліфіковані за ст. 118 КК України , суд зазначив, що згідно з показів ОСОБА_9 , даних під час судового розгляду, відомостей зафіксованих в проколах проведення слідчого експерименту від 09.08.2023 року, 01.09.2023 року, на підставі інших досліджених доказів, судом встановлено, що потерпілий рухався в бік обвинуваченого ,вживав нецензурну лайку, при цьому жодних предметів та речей, які б могли становити загрозу іншій особі, в руках не тримав, жодного удару обвинуваченому не наніс, жодної дії, яка б загрожувала життю, здоров`ю або майну обвинуваченого, потерпілий не зробив. Так, оскільки дії потерпілого не становили реальної загрози життю, здоров`ю або майну обвинуваченого, то це виключає стан необхідної оборони. 
		Суд обґрунтовано відхилив доводи сторони захисту про наявність підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 118 КК України.
		Колегія суддів вважає суд першої інстанції повно дослідив наявні у кримінальному провадженні докази, перевірив доводи обвинувачення і захисту, дав правильну оцінку доказам, що стосуються причин смерті потерпілого, проте припустився помилки в оцінці доказів, які підтверджують суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій та неправильно кваліфікував дії обвинуваченого як заподіння тяжкого тілесного ушкодження, що потягло смерть потерпілого, тобто за ч.2ст.121 КК України.
		Визначальним для розмежування умисного вбивства та умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, є ставлення винного до наслідку у вигляді смерті. Якщо у складі умисного вбивства таке ставлення є умисним, то у складі злочину, передбаченого ч. 2ст. 121 КК, це ставлення є необережним. При цьому потрібно враховувати те, що винний може вчинити умисне вбивство як з прямим, так і з непрямим умислом.
		Для вирішення питання про наявність в особи умислу необхідно враховувати сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		Якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, то йдеться про вчинення нею відповідних діянь із прямим умислом.
		Разом з тим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання, то має місце вчинення відповідних діянь з непрямим умислом.
		У разі вчинення діяння із непрямим умислом, особа хоч і не бажає настання суспільно небезпечних наслідків, однак припускає їх настання.
		Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого,для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
		Як видно із вироку суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності у обвинуваченого ОСОБА_9 умислу на вбивство ґрунтуючись, в переважній більшості, на показаннях самого обвинуваченого , свідка ОСОБА_14 який був присутнім на місці події , а також свідків, які не були безпосередніми очевидцями події.
		Разом із тим, поза увагою суду залишилося те, що розмежування складу злочинів передбачених ч. 1 ст. 115 КК та ч. 2 ст. 121 КК здійснюється за їх суб`єктивною стороною, виходячи з фактичних обставин конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, а також усвідомлення особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбачення його негативних наслідків та ставлення до них.
		Так, в ході допиту в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_9 показав, що вони прийшли в парк , сіли на лавку, за метрів 50-60 від них була компанія з кількох людей , ОСОБА_14 пішов в туалет. Потерпілому було близько 40 років, великої статури, на вигляд був у стані алкогольного сп`яніння, проявляв агресію, наближався потерпілий до нього близько хвилини, погрожував , зрозумів, що його будуть бити сукупно по статурі потерпілого та його поведінці. Витягнув ніж, встав , думав що потерпілий злякається. Потерпілий був за метрів півтора, зробив такий рух як наче замахнувся, потім підійшов майже впритул і обвинувачений вдарив ножем в живіт. Потерпілий присів. Наносив удар не прицільно. Наніс удар тому, що думав, що потерпілий буде його бити, він після інсульту. Відійшов метрів 5-6 і викинув ніж. Вони з ОСОБА_14 пішли з місця події. Підстав та наміру вбивати потерпілого він не мав , наніс удар захищаючись. 
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що були з ОСОБА_9 у парку Слави, неподалік перебувала компанія людей , він відійшов в туалет, почув нецензурні слова, зрозумів , що ці слова звернуті до них , чув претензію про те, що вони насмітили , потерпілий просив закурити , ОСОБА_9 відповів, що не курить. Бачив як потерпілий наближався до того місця, де сидів на лавочці ОСОБА_9 десь за півтора метрів, коли потерпілий наближався ОСОБА_9 встав з лавки , потерпілий замахнувся, ОСОБА_9 зробив рух правою рукою, потерпілий присів, держався рукою за живіт, сказав «ми з тобою зустрінемся». ОСОБА_9 сказав, що треба йти. Ніж в руці обвинуваченого побачив лише тоді, як він його викинув. Швидку допомогу вони не викликали. Погроз з боку потерпілого не чув. Потерпілий з нецензурною лайкою просив закурити, потерпілий замахнувся і хотів вдарити ОСОБА_9 в обличчя. Потерпілий був великої статури.
		З протоколу проведення слідчого експерименту від 01.09.2023 року, вбачається, що в ході слідчого експерименту ОСОБА_9 показав, що 26.06.2023 року близько 15-00 год. він разом з ОСОБА_28 прийшли до парку «Слави» в м. Херсоні відпочити, він випив пива. У парку сіли на другу лавочку відносно проїзної частини. Через декілька хвилин ОСОБА_29 пішов справити нужду до кущів в метрах 5 від лавки. В цей час з кафе почав йти в сторону ОСОБА_9 та нецензурно виражатись, погрожуючи, що ОСОБА_9 зараз буде лежати. Коли цей чоловік підійшов ближче до ОСОБА_9 , останній дістав ніж, який знаходився в сумці, яка лежала на лавці. Ніж був розкладний , марки «Браунінг». Коли чоловік підійшов, ОСОБА_14 вже знаходився поблизу лавки. ОСОБА_9 в подальшому заявив, що чоловік бачив ніж в його руці, але продовжував скорочувати дистанцію. Коли цей чоловік був на відстані менше метра, ОСОБА_9 тримаючи ніж в правій руці, наніс 1 удар в живіт вказаному чоловіку в нижню частину живота поштовхом, ніж зайшов всередину, після чого не випускаючи ніж, ОСОБА_9 його вийняв. Після цього ОСОБА_9 сказав ОСОБА_14 що трапилось і що треба йти. Невідомий чоловік пішов в бік кафе, тримаючись за живіт. ОСОБА_9 разом з ОСОБА_29 пішли в напрямку центральної алеї парку, де викинув ніж в кущі (в бік вул. Артилерійської), так як відійшов від шоку та зрозумів, що зробив. 
		З протоколу проведення слідчого експерименту від 09.08.2023 року за участю свідка ОСОБА_14 вбачається, що свідок вказав, що 26.06.2023 року він зустрівся вдень із своїм знайомим ОСОБА_9 , пішли до парку «Слави» в м. Херсоні, де пройшовши перехрестя вулиць Дружби та Гімназичної пройшли в парк до 2-ї лавочці від перехрестя, де сіли відпочивати та вживали алкогольні напої. Свідок відійшов «оправити нужду» до дерев, повернувшись до лавки побачив, що поблизу ОСОБА_9 знаходився невідомий чоловік. ОСОБА_9 та невідомий чоловік стояли на доріжці поблизу лавки. В цей час свідок побачив різкий рух правою рукою в бік невідомого чоловіка, після чого ОСОБА_9 розвернувся, а цей чоловік присів. Далі ОСОБА_9 сказав, що він порізав цього чоловіка, після чого свідок в праві руці ОСОБА_18 побачив ніж. Після цього свідок та ОСОБА_18 пішли в бік центральної алеї, де останній викинув ніж.
		Із висновку експерта № 713 від 12.08.2023 року вбачається, що смерть ОСОБА_11 настала внаслідок колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки, що ускладнилося посттравматичним абсцесом печінки та ускладнилося поліорганною недостатністю, що підтверджується даними медичної документації, внутрішнього та гістологічного досліджень; 
		-при судово-медичній експертизі трупа виявлено: колото-різане поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки (за даними мед. карти), яке утворилося від колюче-ріжучої дії колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа 26.06.2023 року, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
		З висновку експерта  № 40/173 від 08.09.2023 року по факту смерті ОСОБА_11 , вбачається, що при судово-медичній експертизі трупа виявлені ушкодження: колото-різане поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки (за даними мед карти), яке утворилося від колюче-ріжучої дії колото-ріжучого предмету типу клинка ножа 26.06.2023 року, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 , способом та при обставинах, як вказано в протоколі проведення слідчого експерименту від 01.09.2023 року та у протоколі допиту підозрюваного від 01.02.2023 року не виключаються.
		Із зазначених висновків судово медичних експертиз вбачається, що смерть ОСОБА_11 настала внаслідок колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки, що ускладнилося посттравматичним абсцесом печінки та ускладнилося поліорганною недостатністю, яке утворилося від колюче-ріжучої дії колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа 26.06.2023 року і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
		Наведені у вироку докази у своїй сукупності свідчать про те, що спричинення ОСОБА_9 одного ножового проникаючого удару в область живота , тобто в життєво важливий орган створило безпосередню загрозу настання наслідку у вигляді смерті потерпілого. 
		Зважаючи на те, що обвинувачений наніс потерпілому удар ножем, який мав при собі тому була велика ймовірність того, що при його застосуванні можна заподіяти смерть людині. Хоча ОСОБА_9 наніс лише один удар ножем потерпілому, однак це був навмисний, цілеспрямований удар у черевну порожнину ,у місце розташування життєво важливого органу з пошкодженням печінки, щознаходиться у прямому причинномузв`язку зі смертю потерпілого ОСОБА_11 .
		Звертає на себе на увагу і поведінка обвинуваченого після нанесення удару потерпілому, а саме те, він після спричинення ножового поранення ОСОБА_11 не намагався вжити заходів задля збереження життя останнього, адже не надав йому жодної допомоги, не викликав медичну допомогу, а просто залишив потерпілого та пішов, викинув ніж , тобто приховав знаряддя злочину . 
		Зазначене у сукупності свідчить про те, що про те, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок таких дій буде заподіяно смерть особи , свідомо їх допускав, тобто діяв із непрямим умислом на вбивство потерпілого. 
		За наведеного не можна погодитися із висновками суду першої інстанції про те, що до настання смерті ОСОБА_11 від нанесеного тілесного ушкодження обвинувачений ставився необережно, тому його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК. Та обставина , що потерпілий та обвинувачений не були раніше знайомі, не вказує на правильність кваліфікації дій обвинуваченого судом за ч. 2 ст. 121 КК, за обставинами справи нанесення удару ножем послідувало за раптово виниклим словесним конфліктом із потерпілим. 
		Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає доведеним, що ОСОБА_9 26.06.2023 року близько 15.40 год, перебуваючи на території парку Слави в м. Херсоні, поблизу перехрестя вулиць Гімназична та Дружби в м. Херсоні, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій у виді смерті іншої людини та свідомо припускав їх настання , після раптово виниклого словесного конфлікту із ОСОБА_11 , наніс останньому один удар ножем в область живота , чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, яке в подальшому ускладнилося посттравматичним абсцесом печінки та ускладнилося поліорганною недостатністю, в результаті чого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер в КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. О.С. Лучанського» ХМР.
		З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 1 ст.115КК України яквбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині.
		Твердження сторони захисту та доводи апеляційної скарги про те, що дії обвинуваченого, який діяв в умовах необхідної або уявної оборони, слід кваліфікувати за ст. 118 КК України як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, колегія суддів відхиляє. 
		Так, умисне вбивство, передбачене ст. 115 КК України з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторониумисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
		Кримінальна відповідальність за ст. 118 ККнастає за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
		З об`єктивної сторони цей злочин, як і умисне вбивство, характеризується дією у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діями та наслідками.
		На відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченогост. 118 КК, є мотив діяння- захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання. При цьому відповідальність настає лише у випадку перевищення особою, яка захищається, меж необхідної оборони.
		За статтею 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Слід відрізняти необхідну оборону від уявної, під якою розуміється заподіяння шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання (ст. 37 КК).
		Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної або уявної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які би не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала би ту, яка для цього необхідна.
		У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		Як під час розгляду провадження в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду ОСОБА_9 не заперечував факт нанесення удару ножем в область живота ОСОБА_11 , однак зазначав, що він вимушений був захищатися, оскільки потерпілий був великої статури , молодого віку, агресивним, направлявся в його бік, тому він боявся за своє життя, так як був слабкіший від потерпілого , нещодавно переніс інсульт. Вбивати потерпілого він не хотів, удар наніс з метою самозахисту.
		Проте з пояснень самого обвинуваченого,показань свідків ОСОБА_14 ,відомостей,які  зафіксовані упротоколах слідчихекспериментів з ОСОБА_9 та  ОСОБА_14   вбачається,  що міжобвинуваченим тапотерпілим раптововиник словеснийконфлікт ,в ходіякого  потерпілий рухався в бік обвинуваченого, вживав нецензурну лайку, тобто його поведінка обмежувалася лише його висловлюваннями, проте жодного удару обвинуваченому не наніс, жодної дії, яка б загрожувала життю, здоров`ю обвинуваченого, потерпілий не вчинив, а відтак твердження обвинуваченого про те, що він знаходився у стані необхідної оборони чи уявної оборони, оцінюючи вік, статуру потерпілого та його агресивні вислови, колегія суддів оцінює критично . 
		Враховуючи те, що обвинувачений наніс потерпілому удар ножем в життєво важливий орган потерпілому раптово , жодних реальних дій які б загрожували життю чи здоров`ю обвинуваченого потерпілий не вчиняв, що у сукупності свідчить про відсутність реальної загрози з боку потерпілого. 
		Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у цьому кримінальному провадженні зі сторони потерпілого ОСОБА_11 не відбувалося такого посягання, яке б викликало у обвинуваченого невідкладну необхідність у заподіянні потерпілому шкоди здоров`ю, необхідної для негайного відвернення чи припинення посягання, та яке б виправдало заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до його смерті.
		На підставі викладеного, колегія суддів вважає неприйнятними доводи захисника про те, що обвинувачений діяв в умовах необхідної чи уявної оборони. Існування у обвинуваченого обґрунтованих побоювань за свою безпеку як на початку раптово виниклого словесного конфлікту так і безпосередньо перед заподіянням удару потерпілому об`єктивно не підтверджено.
		Отже апеляційні вимоги захисника щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 118 КК України задоволенню не підлягають.
		Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій обвинуваченого заслуговують на увагу, тому вирок суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового вироку.
		Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення.
		Призначаючи ОСОБА_9 покарання за ч. 1ст. 115 КК України, суд апеляційної інстанції, враховує, що він обвинувачується у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину проти життя людини, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується посередньо, на обліках у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований , проживає у незареєстрованому шлюбі, відсутність обставин, що обтяжують покарання. Також колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_9 шкодує про наслідки своїх дій та розкаюється у вчиненому та вважає, що покарання у виді 7 років позбавлення волі буде достатнім для виправлення обвинуваченого та відповідатиме вимогам ст. 50. 65 КК України.
		Доводи апеляційної скаргипрокурора про те,що не встановлено обставини,що пом`якшує покарання- каяття обвинуваченого ,колегія суддів відхиляє,оскільки згідно з обвинувальним актом таку обставину зазначено як пом`якшуючу. ОСОБА_9 послідовно під час судового розгляду та апеляційного розгляду вказував, що не погоджується із кваліфікацією його дій, разом із тим зазначав, що жалкує про скоєне.
		Колегія суддів вважає, що прокурором не наведено достатнього обґрунтування того, що обвинуваченому має бути призначене покарання у виді 10 років позбавлення волі, прокурор не навів переконливих доводів про те, що покарання у виді позбавлення волі у мінімальній межі санкції ч. 1 ст. 115 КК України не буде достатнім для досягнення мети покарання.
		Апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити частково.
		Керуючись ст. 370, 374, 404,405,407,409,420, ч. 15 ст. 615 КПК України , апеляційний суд,-
		УХВАЛИВ:
		Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу прокурора з доповненнями задовольнити частково. 
		Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 07 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_9 скасувати. 
		Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.115КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_9 обраховувати з дня набрання вироком законної сили.
		У строк відбуття покарання ОСОБА_9 на підставі ч.5ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення з 26.06.2023 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		Зняти арешт з: мобільного телефонуRedmi , штанів джинсових; сорочки блакитного кольору та повернути власнику ОСОБА_9 . 
		Речові докази: пачку з під цигарок «Mustang Blok», скляні пляшки з під пива «Чернігівське світле», « Янтарне світле», 2 пластикові стаканчики білого кольору, змив РБК - знищити.
		Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з дня вручення йому копії вироку суду.
		 
		Судді :
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...