Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/7075/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2025.
Дата набрання законної сили: 23.04.2025
Номер судового провадження: 61-3801ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		23 квітня 2025 року
		м. Київ
		Справа № 759/7075/22
		Провадження № 61-3801св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
		учасниками якої є
		позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Шевченко Ігор Леонідович,
		відповідачка-  ОСОБА_2 (далі - відповідачка), інтереси якої представляє адвокат Мироненко Марина Дмитрівна,
		про повернення безпідставно набутого майна
		за касаційною скаргою позивача на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2023 року, ухвалене суддею Горбенко Н. О., та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		(1) Вступ
		1.           Позивач стверджує, що на підставі усного договору доручення передав племіннику заощаджені за життя кошти для використання частини з них на поховання позивача, частини - для передання дружині останнього, а решту племінник мав залишити собі. Вказані кошти племінник поклав на депозитні рахунки. Після того помер. Ті кошти успадкувала відповідачка. Позивач вважав, що зі смертю повіреного зобов`язання за договором доручення припинилися, а тому дружина племінника як спадкоємиця має повернути позивачеві успадковані кошти як безпідставно набуті. 
		2.           Суди першої й апеляційної інстанцій вважали позов необґрунтованим, бо позивач не довів укладення із племінником договору доручення та своєчасне пред`явлення вимоги до спадкоємиці. Із судовими рішеннями позивач не погодився. У касаційній скарзі пояснив, що кредитору належить право заявити вимогу або безпосередньо спадкоємиці, або до нотаріуса, і позивач обрав другий варіант. Крім того, стверджував, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази, які підтверджують походження коштів на банківських рахунках племінника, а саме заяви позивача до банку про видачу готівки, яку він передав племінникові, а також опитувальники банку, в яких племінник, вносячи отримані кошти на депозити, вказав, що ті кошти були зняті з рахунків позивача.
		3.           Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) чи може кредитор заявити вимогу до спадкоємця боржника через нотаріуса за місцем відкриття спадщини? (2) чи обмежений суд юридичною кваліфікацією спірних правовідносин, яку запропонував позивач?
		(2) Зміст позовної заяви
		4.           У червні 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій із урахуванням зміни предмета позову просив стягнути на його користь 1 056 101,86 грн. Мотивував так:
		4.1.       Позивач уклав із його племінником - ОСОБА_3 (далі - племінник) - усний договір доручення, за умовами якого племінник зобов`язався, якщо з позивачем щось станеться, розпорядитися його коштами, накопиченим за життя позивача: частину заощаджень передати дружині позивача, частину - витратити на поховання останнього, а решту - залишити собі.
		4.2.       15 липня 2019 року на виконання тієї домовленості позивач зняв з власного депозитного рахунку 11 422,99 долари США, з яких 1 422,99 долари США вніс на свій новий депозитний рахунок, а 10 000,00 доларів США передав племіннику, які той одразу зарахував на відкритий того ж дня депозитний рахунок.
		4.3.       12 листопада 2019 року позивач передав племіннику 10 970,33 доларів США, які того ж дня були зараховані на депозитний валютний рахунок племінника.
		4.4.       На виконання договору доручення позивач передав племіннику 1 056 101,86 грн.
		4.5.        ІНФОРМАЦІЯ_1 племінник помер, внаслідок чого його обов`язок вчинити дії з розпорядження коштами позивача припинився згідно з пунктом 3 частини першої статті 1008 ЦК України. Тому кошти, які позивач передав племіннику, слід повернути, бо останній не набув на них право власності; юридичної підстави для безоплатного набуття права власності на валютні цінності немає.
		4.6.       Оскільки відповідачка (дружина племінника) не виконала вимогу позивача про повернення коштів, їх слід стягнути у судовому порядку.
		(3) Зміст рішення суду першої інстанції
		5.           18 вересня 2023 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував так:
		5.1.       Позивач не довів, що уклав із племінником договір доручення, умови останнього, а також те, що обов`язок племінника припинився. Визначення обов`язків повіреного, наявність депозитних договорів у позивача, відсутність у племінника рахунків у відділенні АТ «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», банк), яке визначив позивач, спільне відвідування відділень банку, розташування яких є ближчим до місця проживання позивача, не підтверджують досягнення згоди щодо мети, предмета договору доручення, його істотних умов.
		5.2.       Позивач пропустив строк пред`явлення вимоги до спадкоємиці, встановлений у статті 1281 ЦК України.
		(4) Зміст постанови апеляційного суду
		6.           24 січня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову (повний текст складений 7 лютого 2024 року), згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. Мотивував так:
		6.1.       Свідок ОСОБА_4 (донька племінника) спростувала належність позивачеві коштів на відкритих на ім`я племінника рахунках в АТ «Ощадбанк», а також існування будь-яких домовленостей і обов`язків померлого перед позивачем.
		6.2.       Позивач не підтвердив своєчасність звернення із вимогою до спадкоємиці племінника - у шестимісячний строк з дати, коли вона отримала свідоцтво про право на спадщину. Згідно з матеріалами справи позивач надіслав претензію лише на адресу приватного нотаріуса (т. 1, а. с. 21-25).
		(5) Провадження у суді касаційної інстанції
		7.           14 березня 2024 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 9019/1/220-24 від 15 березня 2024 року), згідно з якою просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		8.           27 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
		9.           14 червня 2024 року адвокат в інтересах позивача подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій додатково обґрунтував поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження.
		10.        6 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою поновив строк на касаційне оскарження; звільнив позивача від сплати судового збору за подання касаційної скарги; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій.
		11.        10 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		12.        Позивач мотивував касаційну скаргу так:
		12.1.    Апеляційний суд в оскарженій постанові застосував норми права без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постановах:
		Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 873/11/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 171/2639/18, згідно з яким кредитор може заявити вимогу безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця;
		Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 522/5924/17, згідно з яким неправильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що заява банку не є вимогою у розумінні статті 1281 ЦК України, бо не заявлена до спадкоємців боржника, а її зміст має інформаційний характер; за змістом статті 1281 ЦК України допускаються два способи подання кредитором спадкодавця вимог спадкоємцям: безпосередньо й опосередковано (через нотаріуса); обрання певного способу є правом кредитора, яке він реалізує на власний розсуд; законодавство не передбачає форму та зміст вимог кредитора, а на нотаріуса не покладений обов`язок перевіряти їхню обґрунтованість.
		12.2.    Суди порушили норми процесуального права, коли не дослідили зібрані у справі докази, зокрема: договори вкладу (депозиту) племінника в АТ «Ощадбанк» та заяви позивача про видачу готівки, датовані тими ж днями, що і дати зарахування коштів на рахунки племінника; опитувальник фізичної особи АТ «Ощадбанк», у якому підтверджене джерело походження коштів на рахунках племінника; знімки екрана зі сторінок «  G oogle M aps », що підтверджують відвідування відділень АТ «Ощадбанк» за домовленістю з позивачем; судові повістки про виклик свідків, у яких не вказане АТ «Ощадбанк» як місце їхньої роботи; протокол судового засідання від 18 вересня 2023 року (суд розглядав справу під час повітряної тривоги, поверхнево дослідив докази, не проголосив рішення).
		(2) Позиції інших учасників справи
		13.        Відповідачка відзив на касаційну скаргу не подала.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
		14.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 6 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій на підставах, визначених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		15.        Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		16.        З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
		(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(2.1) Чи може кредитор заявити вимогу до спадкоємця боржника через нотаріуса за місцем відкриття спадщини?
		17 .        Позивач просив стягнути безпідставно набуті кошти, які відповідачка успадкувала від племінника. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали позов необґрунтованим, зокрема, через те, що позивач пропустив строк пред`явлення вимоги до дружини племінника (спадкоємиці). Позивач із судовими рішеннями не погодився. Вказав, що цей строк не пропустив, бо вчасно надіслав вимогу до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Колегія суддів із цим аргументом позивача погоджується.
		18.        Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги (частина друга статті 1281 ЦК України).
		19.        Кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: 1) безпосередньо спадкоємцю; 2) опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 9 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц,Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц).
		20.        Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:
		20.1.    Племінник відкрив депозитні рахунки у філії - Головному управлінні у місті Києві та Київській області АТ «Ощадбанк» (т. 1, а. с. 208-233):
		НОМЕР_2 , валюта USD, дата відкриття - 15 липня 2019 року, дата закриття - 18 серпня 2022 року;
		НОМЕР_3 , валюта UAН, дата відкриття - 12 листопада 2019 року, дата закриття - 13 листопада 2020 року; 
		НОМЕР_4 , валюта USD, дата відкриття - 12 листопада 2019 року, дата закриття - 18 серпня 2022 року;
		НОМЕР_5 , валюта UAН, дата відкриття - 12 листопада 2020 року, дата закриття - 18 серпня 2022 року.
		20.2.     ІНФОРМАЦІЯ_1 племінник помер, що підтверджує свідоцтво про смерть серії  НОМЕР_6 (т. 1, а. с. 137). Спадкоємцем племінника є відповідачка (т. 1, а. с. 133-200), яка 21 жовтня 2021 року звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чібісова Геннадія Олександровича (далі - приватний нотаріус) із заявою про прийняття спадщини (т. 1. а. с. 136).
		20.3.    4 серпня 2022 року приватний нотаріус видав відповідачці свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщину згідно з цим свідоцтвом складають вклади з відповідними відсотками та компенсаціями у філії - Головному управлінні у місті Києві та Київській області АТ «Ощадбанк»: у ТВБВ № 10026/0168 на рахунках НОМЕР_2 ; у ТВБВ № 10026/084 на рахунках НОМЕР_4 і НОМЕР_5 ; у ТВБВ № 10026/0124 на рахунках НОМЕР_7 і НОМЕР_8 , що належали померлому на підставі повідомлення АТ «Ощадбанк» від 21 грудня 2021 року за № 46/12-05/30716БТ (т. 1, а. с. 197).
		20.4.    1 червня 2022 року позивач надіслав на адресу приватного нотаріуса претензію-вимогу до відповідачки (спадкоємиці) про повернення коштів у сумі 1 056 101,86 грн (т. 1, а. с. 21-25).
		21.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 племінника та до отримання відповідачкою 4 серпня 2022 року свідоцтва про право на спадщину за законом на кошти на депозитних рахунках племінника позивач 1 червня 2022 року надіслав на адресу приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини вимогу до відповідачки про повернення коштів. Тому з огляду на зміст частини другої статті 1281 ЦК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди попередніх інстанцій помилково виснували, що позивач пропустив строк пред`явлення вимоги до спадкоємиці.Обов`язку заявити цю вимогу безпосередньо відповідачці у позивача не було. Пред`явлення вимоги через приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини є належним виконанням обов`язку кредитора.
		(2.2) Чи обмежений суд юридичною кваліфікацією спірних правовідносин, яку запропонував позивач?
		22.        Позивач кваліфікував його відносини з племінником як усний договір доручення, за яким він передав племіннику заощаджені за життя кошти для використання частини з них на поховання позивача, частини - для передання дружині останнього, а решту племінник мав залишити собі. Оскільки той помер, не виконавши доручення, позивач вважав зобов`язання за цим договором припиненим і звернувся до суду з вимогою до спадкоємиці про повернення безпідставно набутих коштів, які та успадкувала після смерті племінника.
		23.        Суди першої й апеляційної інстанцій вважали позов необґрунтованим, зокрема через відсутність доказів укладення саме договору доручення. Позивач із судовими рішеннями не погодився. Вказав, що суди не дослідили зібрані у справі докази, які підтверджують, що кошти, які племінник розмістив на депозитних рахунках, він отримав від позивача, який у тому самому відділенні їх зняв зі своїх депозитних рахунків і передав племіннику.
		24.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу, що те, які саме приписи законодавства вважав застосовними до спірних правовідносин позивач, і як він їх тлумачив, не є визначальним для вирішення спору. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтував вимоги щодо захисту права, тоді як юридична кваліфікація цих обставин у позовній заяві й інших заявах по суті справи не обмежує суд у виборі норм права для вирішення спору. Незгода суду з наведеним позивачем юридичним обґрунтуванням не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи самостійно дає юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 83), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункти 7.42, 7.43), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункти 49, 50), від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункти 81, 83, 84), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1), від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) (пункт 9.52) та у справі № 904/5726/19 (пункти 9.55 - 9.58), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 22 вересня 2021 року у справі № 904/2258/20 (пункти 59, 60), від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 (пункт 32), від 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (пункт 65)).
		25.        Інакше кажучи, вказівка позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальною для вибору судом тих приписів, які слід застосувати, вирішуючи спір (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85), від 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (пункт 66)). З`ясувавши під час розгляду справи, які нормативні приписи вказала сторона справи або інший її учасник для обґрунтування вимог чи заперечень, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію спірних правовідносин і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні відносини (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85), від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 (пункт 33), від 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (пункт 66)).
		26.        Основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини, є вираження сторонами правочину їхнього волевиявлення у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину (див постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 (пункт 97)).
		27.        Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України).
		28.        За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя (частина перша статті 1000 ЦК України).
		29.        У Главі 68 ЦК України немає спеціальних вимог до форми договору доручення. Тому можливим є вчинення договору доручення в усній формі. З урахуванням змісту статті 244 ЦК України та принципу розумності довіреність має передбачати повноваження представника, необхідні для представництва довірителя перед третіми особами, а не обов`язки представника перед особою, яку він представляє (довірителем). Договірне представництво виключає можливість видання довіреності, яка передбачає можливість представника розпорядитися коштами на власний розсуд, оскільки це суперечить суті представництва. Видання довіреності на підставі усного договору доручення є підтвердженням укладення договору доручення. На такі правовідносини поширюються положення, зокрема, статті 1006 ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 458/229/18).
		30.        За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (стаття 717 ЦК України).
		31.        Договором дарування може бути встановлений обов`язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред`являти вимог до третьої особи про виселення тощо) (частина перша статті 725 ЦК України).
		32.        Договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (частина п`ята статті 719 ЦК України). У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).
		33.        Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України).
		34.        Суди першої й апеляційної інстанцій, правильно встановивши, що відносини позивача з племінником не можна кваліфікувати виключно як договір доручення, мали під час розгляду спору правильно кваліфікувати спірні правовідносини й оцінити аргументи позивача щодо їхнього змісту. Суди не врахували, що вимога про повернення безпідставно набутого (збереженого) за рахунок іншої особи майна застосовна не тільки у випадку, якщо повірений не виконав його обов`язок через припинення договору доручення (частина перша статті 216, частина перша статті 1212, пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України).
		35.        Крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили докази, які надав позивач, на підтвердження походження коштів на депозитних рахунках племінника (передання останньому коштів із депозитних рахунків позивача та їхнього прийняття і розміщення на депозитних рахунках племінника), зокрема:
		-                   за заявою про видачу готівки № 1915555221 від 15 липня 2019 року (т. 1, а. с. 15) позивач зняв з рахунку, відкритого на підставі договору № 1915555221 від 15 січня 2018 року (т. 1, а. с. 10-11) 11 422,69 дол. США;
		відповідно до листа АТ «Ощадбанк» від 20 жовтня 2022 року (т. 1, а. с. 208) 15 липня 2019 року племінник відкрив депозитний рахунок   НОМЕР_2 (у дол. США);
		згідно з випискою за вкладом №  НОМЕР_9 від 15 липня 2019 року за рахунком НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 226) того дня на цей рахунок племінник вніс готівкою 10 000,00 дол. США на підставі договору № 19486565211 від 15 липня 2019 року;
		у листі від 21 грудня 2021 року (т. 1, а. с. 169) АТ «Ощадбанк» вказало, що на рахунку племінника   НОМЕР_2 станом на 20 грудня 2021 року залишок складав 10 486,69 дол. США;
		-                   згідно з опитувальниками від 12 листопада 2019 року, які надав банк, племінник у цих опитувальниках вказав, що джерелом походження його коштів є рахунки позивача НОМЕР_10 і НОМЕР_14 (т. 1, а. с. 213-220), з яких того ж дня позивач зняв кошти;
		-                   на підставі заяви про видачу готівки № 1939141281 від 12 листопада 2019 року позивач зняв з рахунку    НОМЕР_11 529 607,90 грн, розміщених у банку на підставі договору від 12 листопада 2018 року № 19391412811 (т. 1, а. с. 12; т. 2, а. с. 249-250);
		відповідно до листа АТ «Ощадбанк» від 20 жовтня 2022 року (т. 1, а. с. 208) племінник відкрив декілька депозитних рахунків (у грн): 12 листопада 2019 року -   НОМЕР_3 , а 12 листопада 2020 року -   НОМЕР_5 (у грн);
		згідно з випискою за вкладом № 19535160211 від 12 листопада 2019 року за рахунком НОМЕР_3 (т. 1, а. с. 232) 12 листопада 2020 року з цього рахунку племінника, відкритого за договором № 19535160211 від 12 листопада 2019 року, на рахунок племінника НОМЕР_5 надійшли 530 000,00 грн його вкладу № 19681074711, відкритого 12 листопада 2020 року;
		згідно з випискою за вкладом №  НОМЕР_12 від 12 листопада 2020 року за рахунком НОМЕР_5 (т. 1, а. с. 223) того дня на цей рахунок племінника з його рахунку   НОМЕР_3 надійшли 530 000,00 грн вкладу племінника № 19535160211, який був відкритий на підставі договору № 19535160211 від 12 листопада 2019 року;
		відповідно до листа АТ «Ощадбанк» від 20 жовтня 2022 року (т. 1, а. с. 208) рахунок   НОМЕР_3 племінник закрив 13 листопада 2020 року;
		у листі від 21 грудня 2021 року (т. 1, а. с. 169) АТ «Ощадбанк» вказало, що на рахунку племінника   НОМЕР_5 станом на 20 грудня 2021 року залишок складав 572 562,01 грн;
		-                   на підставі заяви про видачу готівки № 1939141821 від 12 листопада 2019 року позивач зняв з рахунку    НОМЕР_13  10 970,33 дол. США, розміщених у банку на підставі договору від 12 листопада 2018 року № 19391418211 (т. 1, а. с. 13-14);
		відповідно до листа АТ «Ощадбанк» від 20 жовтня 2022 року (т. 1, а. с. 208) 12 листопада 2019 року племінник відкрив депозитний рахунок   НОМЕР_4 (у дол. США);
		згідно з випискою за вкладом № 19535161211 від 12 листопада 2019 року за рахунком НОМЕР_4 (т. 1, а. с. 229) того дня на цей рахунок племінник вніс готівкою 10 970,00 дол. США на підставі договору № 19535161211 від 12 листопада 2019 року;
		у листі від 21 грудня 2021 року (т. 1, а. с. 169) АТ «Ощадбанк» вказало, що на рахунку племінника   НОМЕР_4 станом на 20 грудня 2021 року залишок складав 11 468,18 дол. США.
		36.        Отже, для повного та всебічного дослідження обставин справи, які стосуються наявності боргу спадкодавця, та належної кваліфікації правовідносин, які виникли у позивача з племінником, слід належно дослідити й оцінити зібрані докази.
		37.        Помилка у сприйнятті позивачем змісту спірних правовідносин не змінює їхньої суті та не позбавляє його права на судовий захист у разі підтвердження судом обставин, про які стверджував позивач (передання племінникові коштів, які були на депозитних рахунках позивача, та відкриття племінником для розміщення цих коштів власних депозитних рахунків). За підтвердження вказаних обставин суди мали надати належну юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, а не обмежуватися висновком про те, що позивач не довів укладення із племінником договору доручення.
		38.        Не знайшли підтвердження доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час судового засідання 18 вересня 2023 року щодо розгляду справи під час оголошення тривоги та відсутності оголошення судового рішення. Як правильно вказав апеляційний суд, учасникам процесу під час розгляду справи суд першої інстанції надав можливість висловити доводи та заперечення, а також ознайомив із судовим рішенням, надіславши його поштою. Згідно з матеріалами справи позивач не заперечував проти ознайомлення у вказаний спосіб зі змістом судового рішення та не наполягав на його оголошенні після завершення повітряної тривоги.
		(3) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		(3.1) Щодо суті касаційної скарги
		39.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).
		40.        Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). 
		41.        Із урахуванням висновку про обґрунтованість касаційної скарги позивача через порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм права судові рішення слід скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
		(3.2) Щодо судових витрат
		42.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, слід розподілити за результатами розгляду спору.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		у х в а л и в:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.
		2.           Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2023 рокута постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима  І. О. Дундар  Є. В. Краснощоков  П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...