Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/61641/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано судом: 25.06.2025. Зареєстровано: 26.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2025.

Номер судового провадження: П/320/61641/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		25 червня 2025 року справа №320/61641/24
		Київський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Білоноженко М.А.,
		розглянувши у приміщені суду в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011)провизнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішеннявстановив:
		ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просив суд:
		- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.07.2024 №75609240102 форми «Р», яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов?язання у розмірі з 3150346,36 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 315034,64 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач є резидентом України, у період з 2022 по 2023 роки безпосередньо володів часткою у статутному капіталі іноземної компанія «FARMINVEST HOLDINGS LIMITED» (республіка Кіпр), в розмірі 76,99%, і саме за законодавством вказаної держави сплачував податки. 26.04.2024 позивач подав до контролюючого органу звіт про контрольовані іноземні компанії за 2022 рік, документ довільного характеру на підтвердження сплати податків в республіці Кіпр у розмірі 136642,98 Євро. Позивач вказав на той факт, що контролюючим органом порушено вимоги чинного законодавства щодо належного сповіщення платника податків про проведення перевірки, а також про її результати. Звертав увагу суду на те, що контролюючий орган вийшов за межі встановленого предмету камеральної перевірки, а також не дослідив усі фактичні обставини, наданні документи про зменшення розміру податкового зобов`язання, у зв`язку з чим оскаржуване податкове-повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
		Відповідач з поданим позовом не погодився, вважає його необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Вказує, що за результатами камеральної перевірки складено акт №57357/Ж5/26-15-24-01-02-03 від 30.05.2024 (направлено поштою 10.06.2024 трек номер №0600929276555) донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 3150346,36 грн та штрафні санкції у сумі 315034,64 грн. Акт направлено поштою. На підставі вищевказаного акта прийнято податкове-повідомлення рішення від 17.07.2024 №75609240102 (направлено поштою 22.07.2024 трек номер №0600944341959). Лист повернувся з позначкою за закінченням терміну зберігання. Відповідач зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Крім того, при відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 ПКУ, такий платник зобов`язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. При неподанні в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену Податкового кодексу України та іншими законами. В порушення вимог п.п. 170.13.2.4 п. 170.13.2, п.170.13 ст. 170, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) платником податків фізичною особою ОСОБА_2 у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2022 рік занижено податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 3150346,36 грн.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
		В призначених судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити останні.
		В свою черг представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
		За згодою представників учасників справи розгляд справи завершено у порядку письмового провадження.
		Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Фізична особа - громадянин України ОСОБА_1 є резидентом України та особою, що протягом 2022-2023 років безпосередньо володів часткою у статутному капіталі іноземної компанії, «FARMINVEST HOLDINGS LIMITED» (республіка Кіпр), в розмірі 76,99%.
		Позивачем 26 квітня 2024 року через електронний кабінет подав:
		- Звіт про контрольовані іноземні компанії за 2022 рік;
		- Документ довільного характеру «Фінансова звітність Фармінвест Холдінгз ЛТД за 2022 рік з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально, у відповідності до якого сума податку, що сплачена Фармінвест Ходінгз ЛТД за 2022 рік, становить 136 642,98 євро;
		- податкова декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік (з додатками №1-3 КІК за 2022 рік, №4-6 КІК за 2023 рік).
		У Додатку КІК №1 за 2022 рік «Розрахунок податкових зобов?язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, визначених з частини прибутку контрольованої іноземної компанії» щодо нерезидента «FARMINVEST HOLDINGS LIMITED» (Фармінвест Холдінгз ЛД зазначено:
		- у рядку 03 «сума податку на доходи фізичних осіб із скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії (позитивне значення)» 3 150 346,36 грн;
		- у рядку 04 «сума корпоративного податку або іншого аналогічного податку, що стягується згідно із законодавством іноземних держав, та фактично сплаченого контрольованою іноземною компанією, включаючи податки, що були утримані у джерела виплати із суми доходу, отриманого контрольованою іноземною компанією, пропоріціна частці контролюючої особи в такій контрольованій іноземній компанії» 3 574 744,60 грн;
		- у рядку 05 «сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету контролюючою особою із прибутку контрольованої іноземної компанії (позитивне значення)» 0,00 грн.
		Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, у порядок уст. 76 розділу ІІ ПКУ проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік №9386175349 від 26.04.2024 Позивача, за результатами якої 30.05.2024 складено акт №57357/Ж5/26-15-24-01-02-03 про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи.
		З Акту перевірки вбачається, що у податковій декларації:
		1. розрахунок суми податку на доходи фізичних осіб, сума корпоративного податку, що стягується згідно із законодавством іноземних держав, та фактично сплаченого контрольованою іноземною компанією, включаючи податки, що бути утримані у джерела виплати із суми доходу, отриманого контрольованою іноземною компанією, пропорційна частці контролюючої особи в такій контрольованій іноземній компанії,
		- за даними платника податку  3574744,60 грн;
		- за даними камеральної перевірки  0,00 грн.
		2. сума податкових зобов`язань, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків:
		- за даними платника податків  0,00 грн;
		- за даними камеральної перевірки  3150346,36 грн.
		Отже, за висновками відповідача, позивачем при заповненні податкової декларації порушено п. 167.1 ст. 167 та п.п. 170.13.2.4, п.п. 170.13.2 п. 170.13 ст. 170 ПКУ.
		Контролюючим органом акт перевірки від 30.05.2024 №57357/Ж5/26-15-24-01-02-03 направлено засобами поштового зв`язку 10.06.2024 (трек-номер відправлення 0600929276555.
		В подальшому, на підставі акта перевірки від 30.05.2024 №57357/Ж5/26-15-24-01-02-03 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 17.07.2024 №75609240102, яке направлено 22.07.2024 (трек-номер відправлення 0600944341959).
		Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
		Згідно змісту ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
		Згідно із положеннями ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
		Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним п. 2, 3 ч. 1 та п. 10 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
		Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПКУ камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
		Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов?язкова.
		Відповідно до пункту 76.2 статті 76 ПКУ порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
		Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
		Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
		3 аналізу вказаних положень Податкового кодексу України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
		Наведене свідчить про обов?язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, тому камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об?єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
		Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданій платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
		Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
		Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 10.04.2018 у справі №826/13195/16 та від 09.08.2022 №640/23486/21.
		В ході камеральної перевірки Відповідачем використовувалась податкова декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік (з додатками №1-3 КІК за 2022 рік, №4-6 КІК за 2023 рік), а податкова перевірка проведена на підставі підпункту 20.1.4 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), у порядку ст. 76 розділу ІІ ПКУ.
		Суд зауважує, що ані норми підпункту 20.1.4 п. 20.1. ст. 20 ПКУ, ані норми статті 76 ПКУ, вказані відповідачем в якості підстави для проведення перевірки, не передбачають проведення камеральної перевірки щодо правильності (повноти) нарахування зобов?язань з податку на доходи фізичних осіб.
		Як зазначалось вище, ст. 75 ПКУ надає право Відповідачу проводити камеральні перевірки виключно щодо обмеженого кола питань.
		Питання щодо повноти нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування може бути перевірено контролюючим органом під час камеральної перевірки виключно у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, З частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (абзац підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПКУ).
		Як встановлено обставинами справи, позивач не є резидентом Дія Сіті, відповідно питання щодо повноти нарахування податку на доходи фізичних осіб, не може вирішуватись в рамках проведення камеральної перевірки.
		Стосовно виявлених порушень по суті проведеної перевірки, суд зазначає наступне.
		Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV ПК України, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа- резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
		Підпунктом 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
		Дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо, інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам (пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
		Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 ПК України.
		У разі, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку-отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою 18 %, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПК України, крім доходів, визначених пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПК України, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПК України, а також крім доходів, визначених пп. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 ПК України (пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України).
		Під час отримання доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент отримання таких доходів (п. 164.4 ст. 164 ПК України).
		Враховуючи викладене, у разі, якщо дохід отримується фізичною особою - резидентом з джерел за межами України, то сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому фізична особа зобов`язана подати річну декларацію та сплатити податок (військовий збір) з такого доходу.
		У той же час, згідно з пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПК України у разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов`язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
		У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 цього Кодексу, такий платник зобов`язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами.
		Відповідно до положень п. 3.2 ст. 3 ПК України, якщо договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою Україні інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовую міжнародного договору.
		Згідно з п. 13.4 ст. 13 ПК України суми податків та зборі межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів правилами, встановленими цим Кодексом. Для отримання права на зарахування та зборів, сплачених за межами України, платник зобов`язаний отримати в органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країн закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 ПК України).
		Водночас, згідно з п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірності відомостей, зазначених у Декларації з цього податку.
		Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 №1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		Між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.11.2012, яку ратифіковано 04.07.2013. Набрала чинності для України 07.08.2013 (надалі також Конвенція).
		Згідно п.1 ст. 2 Конвенції дія цієї Конвенції поширюється на податки на доходи, що стягуються від імені Договірної Держави або її адміністративно-територіальних одиниць, або місцевих органів влади, незалежно від способу їхнього стягнення.
		Відповідно до п.3 ст. 2 Конвенції Податками, на які поширюється дія цієї Конвенції, зокрема є:
		a) в Україні:
		i) податок на прибуток підприємств; і
		ii) податок на доходи фізичних осіб;
		(далі - український податок);
		b) на Кіпрі:
		i) прибутковий податок;
		ii) корпоративний податок на прибуток;
		iii) спеціальний внесок на оборону Республіки; і
		iv) податок на доходи від відчуження майна;
		(далі - кіпрський податок).
		Пунктом 1 ст. 4 Конвенції встановлено, що Для цілей цієї Конвенції термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Цей термін, проте, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі.
		Згідно з п.1, 2 ст. 20 Конвенції види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їхнього виникнення, про які не йде мова у попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в першій згаданій Державі.
		Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до доходів інших, ніж доходи від нерухомого майна, визначеного в пункті 2 статті 6 цієї Конвенції, якщо одержувач таких доходів є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, і право або майно, у зв`язку з яким одержано дохід, справді пов`язані з таким постійним представництвом. У такому випадку застосовуються положення статті 7 цієї Конвенції.
		Відповідно до п.1, 2 ст. 21 Конвенції якщо резидент Договірної Держави одержує дохід, який згідно із положеннями цієї Конвенції може оподатковуватись в іншій Договірній Державі, перша згадана Держава дозволить вирахувати з податку на дохід цього резидента суму, що дорівнює сумі податку на дохід, сплаченій в цій іншій Державі. Такі вирахування у будь-якому випадку не повинні перевищувати ту частину податку з доходу, розраховану до надання вирахування стосовно доходу, який може обкладатись податком в цій іншій Державі.
		Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержаний дохід, яким володіє резидент Договірної Держави, звільнено від податку у цій Державі, така Держава може, проте, під час нарахування суми податку на залишок доходу такого резидента, взяти до уваги звільнений від податку дохід.
		Як вбачається з матеріалів справи, а саме з свідоцтва від 23.02.2022 №12203312Т компанія «ФАРМІНВЕСТ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД», створена та зареєстрована за законодавством Кіпру, є резидентом Кіпру відповідно до Конвенції між Урядом Республіки Кіпр та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування, яка була підписана в Нікосії 8 листопада 2012 року. Із зазначеного резидента стягується податок на Кіпрі на дохід з усіх джерел за 2022 рік.
		Згідно з сертифікату про повноваження, апостиль від 10 травня 2024 року №NIC MJPO-NIC 000806763/2024, ОСОБА_3 є власником 25484 простих акцій, що складає 76,99% статутного капіталу.
		Також, в матеріалах справи наявна платіжна інформація щодо сплати податків, податок на прибуток  Корпоративний податок, до податкової служби компаніє «ФАРМІНВЕСТ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» за 2022 рік складає 146464,20 Євро, а також платіжна квитанція №03407528-9924-5 від 24.04.2024 на суму 146464,20.
		Таким чином, враховуючи норми Конвенції, сума податку, сплаченого на Кіпрі, враховується при сплаті податку на доходи в Україні. Даний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 17 червня 2021 року у справі №803/737/17.
		При цьому, суттєвим є той факт, що відповідачем у поданих ним заявах по суті та відповідних поясненнях вказані обставини не були спростовані, а правомірність оскаржуваного рішення обґрунтовується виключно тією обставиною, що позивачем не було в повній мірі дотримано процедуру подачі відповідної податкової звітності та не надано копій відповідних підтверджуючих документів.
		З цього приводу суд зазначає, що позивачем під час подання до Головного управління ДПС у м. Києві податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік на виконання вимог приписів пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПК України надано підтверджуючі документи щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 цього Кодексу, а саме Документ довільного характеру «Фінансова звітність Фармінвест Холдінгз ЛТД за 2022 рік з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально, у відповідності до якого сума податку, що сплачена Фармінвест Ходінгз ЛТД за 2022 рік, становить 136 642,98 євро.
		В той же час, згідно з положеннями статті 13 ПКУ встановлено, що для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов`язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об`єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
		Згідно з пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПК України у разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами.
		Відповідно до п. 120.1. ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -
		тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
		Діючим ПК України не передбачено, що внаслідок несвоєчасного подання податкової декларації, або подання неповної чи неточної інформації застосовується відповідальність у розмірі донарахованого контролюючим органом податку.
		Окрім того, суд зазначає, що у акті перевірки №57357/Ж5/26-15-24-01-02-03 від 30.05.2024 зазначено про порушення вимог пп. 170.13.2.4 п.п. 170.13.2 п. 170.12 ст. 170 ПК України проте, у зв`язку з проведенням камеральної перевірки не надано оцінки документів, які були долучені платником податків разом з звітом про контрольовані іноземні компанії за 2022 рік, Документ довільного характеру «Фінансова звітність Фармінвест Холдінгз ЛТД за 2022 рік з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально, у відповідності до якого сума податку, що сплачена Фармінвест Ходінгз ЛТД за 2022 рік, становить 136 642,98 євро.
		Суд зауважує, що вказані висновки акту не відповідають фактичним обставинам вказаної справи, а положення пп. 170.13-1 п. 170.13 ст. 170 ПК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що свідчить про те, що висновки акту перевірки №57357/Ж5/26-15-24-01-02-03 від 30.05.2024 засновані на припущеннях, без врахування усіх обставин та доказів поданих, як до контролюючого органу так і до суду.
		Згідно з пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
		Відповідно до положень пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
		З урахуванням фактичних обставин справи, відповідач з метою встановлення наявності чи відсутності порушень податкового законодавства за наслідками не отримання відповіді на запит та відсутності відповідних документів щодо підстав зменшення суми річного податкового зобов`язання на суму податків, сплачених за кордоном повинен був провести документальну позапланову перевірку.
		Проте, такого запиту не було направлено.
		Як свідчать матеріали справи, відповідна документальна перевірка відповідачем проведена не була, а натомість останній на підставі акту перевірки №57357/Ж5/26-15-24-01-02-03 від 30.05.2024, який містить необґрунтовані висновки прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
		Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		При цьому суд зазначає, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків.
		Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків належить віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
		Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
		Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
		Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").
		Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
		За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України, внаслідок чого є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін по справі, наведені у заявах по суті, вищезазначених висновків суду не спростовують.
		За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового-повідомлення рішення від 17.07.2024 №75609240102 форми «Р», яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов?язання у розмірі з 3150346,36 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 315034,64 грн.
		Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про задоволення позовним вимог, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15140,00 коп.
		Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд 
		в и р і ш и в:
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.07.2024 №75609240102 форми «Р», яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі з 3150346,36 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 315034,64 грн
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 15140,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		 
		Суддя Білоноженко М.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...