Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 477/1484/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 25.06.2025. Зареєстровано: 26.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2025.
Дата набрання законної сили: 24.06.2025
Номер судового провадження: 854/22037/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 477/1484/24Головуючий в 1 інстанції: Козаченко Р.В. 
		Дата і місце ухвалення 10 березня 2025 р., м. Миколаїв
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Головуючого судді: Бойка А.В.,
		суддів: Єщенка О.В.,
		Шевчук О.А.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 березня 2025 р. у справі №477/1484/24 за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 29 травня 2024 року № ПС002227 у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.132-1 КУпАП, з накладенням штрафу в розмірі 51000,00 грн., та закрити провадження по справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. 
		Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 березня 2025р. у задоволенні позову відмовлено. 
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, зокрема зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення не врахував, що адміністративна відповідальність за порушення вимог ч. 3 ст. 132-1 КУпАП наступає лише за порушення вчиненні особою в межах пункту габаритно-вагового контролю. Враховуючи, що зазначені в матеріалах перевірки обставини відбувалися не в зоні габаритно-вагового контролю, в діях позивача відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення.
		Зважаючи на зазначене, апелянт просив апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.
		Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції встановлено, що у період 01 по 07 квітня 2024 року по посадовими особами Укртрансбезпеки здійснювались рейдові перевірки (перевірка на дорозі) транспортних засобів з питань додержання останніми вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови КМУ від 27.06.2007р. №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг», постанови КМУ від 10.10.2021р. №1306 «Про правила дорожнього руху».
		01 квітня 2024 року, о 21:20год., посадовими особами Укртрансбезпеки за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія, 70, був зупинений вантажний автомобіль у складі спеціального вантажного сідлового тягача марки DAF р.н. НОМЕР_1 з причепом марки Kogelр.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
		Під час перевірки та візуального огляду транспортного засобу було встановлено його ймовірне перевантаження, у зв`язку з чим, водію було запропоновано проїхати до пункту габаритно-вагового контролю, що розташований на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса, 452 км + 811 м. Проте водій відмовився.
		Факт відмови підтверджується відеозаписом, здійсненим нагрудним відеореєстратором (посилання на файл в хмарному сховищі Державної служби України з безпеки на транспорті: https://cams.dsbt.gov.ua/index.php/s/yeGf9nedQ7rqJqC?path=%2F0002832).
		В зв`язку з цим інспектором відповідача був складений Акт про відмову від проходження габаритно-вагового контролю 18 квітня 2024 року, а потім протокол відносно водія про адміністративне правопорушення №0002832 тією ж датою за ст. 188-57 КУпАП - невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
		Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 08 травня 2024 року, залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2024 року водія ОСОБА_2 було визнано винуватим за ст. 188-57 КУпАП що він відмовився виконати законні вимогу посадової особи Укртрансбезпеки, які полягали в необхідності пройти габаритно-ваговий контроль.
		Відповідно до ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
		За наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що власником транспортного засобу марки DAF р.н. НОМЕР_1 з причепом марки Kogelр.н. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.
		29 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 , на підставі ст.14-3 КУпАП, було винесено постанову №ПС002227, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.132-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 51000,00 грн.
		За змістом зазначеної вище постанови 01 квітня 2024 року о 05:15 за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія, 70, водій ОСОБА_2 здійснював вантажні перевезення автомобілем марки DAF р.н. НОМЕР_1 з причепом марки Kogelр.н. НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 , та відмовився проходити габаритно-ваговий контроль в зоні габаритно-вагового контролю.
		Не погодившись із правомірністю зазначеної вище постанови, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.
		Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.132-1 КУпАП є законною та обґрунтовано, а отже підстави для задоволення позову відсутні. 
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
		Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-ХІІ, визначають «Правила дорожнього руху» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 із змінами та доповненнями).
		У силу положень ч.5 ст.14 Закону №3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		За змістом п.п.1.3,1.9 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Так, ч.3 ст.132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення, зокрема правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами
		Ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків і розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених ч.6 ст.121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст.246 КУпАП).
		У той же час, ст.7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.
		Положеннями ст.280 КУпАП закріплено «обов`язок» посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
		Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
		Як вбачається зі змісту ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе виключно за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка, у свою чергу, підтверджена належними, достатніми доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.
		При цьому, виходячи з закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги особи в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
		Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
		Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		У відповідності до ч.1 ст.279-5 КУпАП, у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч.2 ст.122-2, ч.ч.2, 3 ст.132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- та кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або ж в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у ч.1 ст.14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
		Так, матеріалами справи підтверджується, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови від 29 травня 2024 року № ПС002227 була відмова як водія - ОСОБА_2 , так і власника транспортного засобу - ОСОБА_1 пройти габаритно-ваговий контроль (при встановленні за візуальною ознакою імовірного перевантаження), що, у свою чергу, є вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-1 КУпАП.
		Саме такий склад правопорушення зазначено у спірних постановах про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та саме за це до нього було застосовано штрафні санкції, що передбачені ч.3 ст.132-1 КУпАП.
		Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вказує на те, що у відповідності до ч.2 ст.29 Закону №3353-ХІІ, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або ж габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Так, порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з ч.19 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-III, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право зокрема: супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух транспортного засобу у порядку, який визначений Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або ж пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- та відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі.
		Як уже зазначалося вище, ч.3 ст.132-1 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю.
		За приписами ч.1 ст.14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч.2 ст.122-2, ч.ч.2 і 3 ст.132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, несе відповідальна особа, а саме - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів було внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
		У цьому контексті, слід враховувати, що за визначенням, наведеним у ст.1 Закону №2344-III, відмова від габаритно-вагового контролю - будь-які дії або бездіяльність, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, що призвели до ухилення від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю. Габаритно-ваговим контролем, при цьому, є саме контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
		Аналізуючи наведені вище положення ст.1 Закону №2344-III та ч.3 ст.132-1 КУпАП, колегія суддів доходить висновку, що санкція ст.132-1 КУпАП настає у випадку ухилення або відмови від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю.
		При цьому, як положення ст.1 Закону №2344-III, так і ч.3 ст.132-1 КУпАП не містять будь-яких застережень щодо того, що факт ухилення від проходження габаритно-вагового контролю повинен бути зафіксований лише та виключно у зоні габаритно-вагового контролю транспортних засобів.
		Повертаючись до факту відмови водія (власника транспортного засобу) від проходження габаритно-вагового контролю, колегія суддів, як зазначала вище, наголошує на тому, що на законодавчому рівні «відмова від габаритно-вагового контролю» визначена у виді будь-яких дій або бездіяльності, що призвели до ухилення від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю.
		Як наслідок, цілком логічним та послідовним є те, що відмова водія транспортного засобу на вимогу посадових осіб Укртрансбезпеки прослідувати до стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю є за своєю суттю діями (бездіяльністю), які так чи інакше призведуть (та фактично призвели) до подальшого ухилення від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю. Тим більше, що посадовою особою Укртрансбезпеки, у даному випадку, було чітко та однозначно запропоновано водію проїхати до пункту габаритно-вагового контролю для зважування транспортного засобу.
		Водночас, виходячи з наведеного розуміння, слід дійти висновку, що орган Укртрансбезпеки при встановленні факту відмови від проходження габаритно-вагового контролю має зафіксувати дії або ж бездіяльність, що призвели до ухилення від проходження габаритно-вагового контролю.
		У підтвердження факту відмови від проходження габаритно-вагового контролю відповідачем надано: копії рішення про супроводження транспортного засобу, складеного щодо водія протоколу про адміністративне правопорушення; акту про відмову проходження габаритно-вагового контролю; відеофіксацію проведеної перевірки.
		З наявних у справі матеріалів (відеоматеріалів) вбачається, що 01.04.2024р. по вул. Семена Палія, 70, в м. Одесі уповноваженими особами Укртрансбезпеки зупинено вантажний автомобіль у складі спеціального вантажного сідлового тягача DAF р.н. НОМЕР_1 з причепом марки Kogelр.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 ..
		Після зупинки та огляду документів, посадовими особами було здійснено огляд транспортних засобів та повідомлено про наявність ознак перевантаження, зокрема, просідання вузлів підвіски транспортного засобу.
		У зв`язку із чим, водію -  ОСОБА_2 запропоновано проїхати до пункту габаритно-вагового контролю, що розташований за адресою автомобільна дорога М-05 Київ-Одеса (452 км + 811 м) для зважування транспортного засобу, про що складено рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу.
		Втім, з наданого відеозапису вбачається відмова водія вказаного вище транспортного засобу від проїзду до пункту габаритно-вагового контролю та подальшого проходження габаритно-вагового контролю.
		Разом з цим, апеляційний суд враховує, що відповідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
		За п.2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режим» (затв. наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021р. №512), справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		Розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадках, коли є підтвердження про належне повідомлення цієї особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Як свідчать обставини, повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення направлялися на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв`язку.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач діяв в межах положень КУпАП та у спосіб, визначений Інструкцією №512, не допустивши порушення прав позивача, як особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності..
		На переконання суду апеляційної інстанції, позивач, як власник транспортного засобу, який використовується у підприємницькій діяльності, мав усвідомлювати можливі негативні наслідки, пов`язані із порушенням ПДР України при перевезенні вантажів, та забезпечити внесення даних про місце свого проживання до відповідних державних реєстрів або подати заяву до національного оператора поштового зв`язку про переадресацію поштових відправлень, чи забезпечити отримання кореспонденції уповноваженою особою.
		За таких умов, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУпАП, обґрунтовано, тобто із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, а тому підстави для її скасування - відсутні.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
		Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Враховуючи, що дана справа у відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України, належить до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
		Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 березня 2025 р.,- залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді  О.А. Шевчук   О.В. Єщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...