Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 215/1719/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано судом: 25.06.2025. Зареєстровано: 26.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2025.
Дата набрання законної сили: 25.06.2025
Номер судового провадження: К/990/49761/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 215/1719/24
		адміністративне провадження № К/990/49761/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
		розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 215/1719/24
		за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни про встановлення компетенції (повноважень),-
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: судді-доповідача - Чепурнова Д.В., суддів Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
		УСТАНОВИВ:
		Суть спору
		1. До Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до начальника управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у                          м. Кривий Ріг ради Каретіної О.В., у якій позивач просив: встановити наявність компетенції (повноважень) начальника управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради   Каретіної О.В. 15.03.2024 при розгляді заяви від 23.02.2024 вх. № 66 діяти в межах статей 3, 21, 46, 92 Конституції України з урахуванням умови забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати перерахувати компенсацію з 01.01.2024 по 31.12.2024 з суми 2250 грн на суму 2920 грн, а з 01.03.2024 - 3028 грн, що передбачено законодавством.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2. Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.03.2024 позовну заяву передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
		3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, а позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк протягом 5 (п`яти) днів, з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання належним чином завіреної копії заяви від 23.02.2024 вх. № 66 для відповідача, надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн, надання уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій викласти позовні вимоги, враховуючи обраний спосіб судового захисту порушених прав та інтересів із зазначенням обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
		4. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 направлено на адресу позивача, зазначену у позовній заяві.
		5. 20.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернувся поштовий конверт, направлений ОСОБА_1 , з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
		6. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.05.2024, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовну заяву повернув позивачу, оскільки той не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
		7. Не погодившись із таким рішенням ОСОБА_1 11.06.2024 подав апеляційну скаргу, яка була залишена без руху ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024. Цією ухвалою суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та зменшив розмір судового збору за подання апеляційної скарги до 1500 грн з урахуванням доходу позивача за останні 12 місяців, 5% від якого становить 1553,40 грн, та встановив строк для усунення недоліків (десять днів) шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду документа про сплату судового збору в розмірі 1500 грн.
		8. Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024 надіслана на поштову адресу скаржника, вказану в позовній заяві та в апеляційній скарзі (50083, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Пляжна, 2-8).
		9. 17.07.2024 до суду апеляційної інстанції повернуся конверт із копією вказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з відміткою про невручення адресату - «за закінченням терміну зберігання». 
		10. 22.07.2024 апеляційний суд повторно направив копію ухвали від 24.06.2024 про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху, однак 16.08.2024 поштовий конверт повернувся до суду з відміткою про невручення адресату - «за закінченням терміну зберігання».
		11. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику, оскільки на час постановлення цієї ухвали строк для усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 , встановлений ухвалою апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, сплинув і скаржник такі недоліки не усунув.
		12. При цьому суд вказав, що оскільки електронна адреса, як у позові, так і в апеляційній скарзі не вказана, ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте до апеляційного суду двічі повертався конверт з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання», що, на думку суду, свідчить про неотримання скаржником поштового відправлення у поштовому відділенні з власних невідомих суду міркувань.
		13. Отже апеляційний суд констатував, що апелянт не відмовився отримати судове рішення, проте і судом апеляційної інстанції виконані усі передбачені чинним процесуальним законодавством заходи для повідомлення скаржника про прийняте рішення.
		14.  ОСОБА_1 повторно звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 про повернення позовної заяви.
		15. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження урахувавши обставини попереднього звернення із апеляційною скаргою та її повернення, а також посилався на указ Президента України від 24.02.2024 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».
		16. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.10.2024 визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, зменшив розмір судового збору до 1553,40 грн. Апеляційну скаргу                   ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням обґрунтованих та поважних причин для такого поновлення та доказів сплати судового збору.
		17. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.11.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2024.
		18. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що копію ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 було направлено на адресу скаржника зазначену ним в позові та в апеляційній скарзі, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду апеляційної інстанції з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Крім того апеляційний суд вказав, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху оприлюднена в електронному ресурсі «Єдиний державний реєстр судових рішень» 21.10.2024, з цього дня скаржник мав можливість дізнатися на якій стадії судового процесу знаходиться його апеляційна скарга та ознайомитись із текстом ухвали від 18.10.2024 і такі дії залежали виключно від бажання самого скаржника. За вказаних обставин апеляційний суд дійшов висновку про нехтування ОСОБА_1 правами та обов`язками, визначеними статтею 44 КАС України.
		19. Оскільки підстави, наведені скаржником для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані апеляційним судом неповажними, а інших поважних підстав скаржник не навів, Третій апеляційний адміністративний суд, керуючись пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовив у відкритті апеляційного провадження.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		20. Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024, ОСОБА_1 звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить її скасувати та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду як типову справу.
		20.1. Ця касаційна скарга подана на підставі частини третьої статті 328 КАС України з посиланням скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
		20.2. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції допустив надмірний формалізм, що призвело до порушення його права на апеляційний перегляд судового рішення. Переконує, що не отримав ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 про залишення його апеляційної скарги без руху тому був позбавлений можливості виконати її вимоги. 
		20.3. На думку позивача суд не з`ясував дня вручення судового рішення про залишення апеляційної скарги без руху та не здійснив усі належні заходи для вручення такої ухвали, не використавши для повідомлення усі засоби зв`язку, зокрема телефонний зв`язок та створив штучні перешкоди щодо доступу до правосуддя.
		20.4. В касаційній скарзі ОСОБА_1 наводить доводи щодо безпідставності висновків суду апеляційної інстанції про визнання неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору оскільки він є членом малозабезпеченої сім`ї, а предметом позову є захист соціальних прав.
		20.5. Також доводить, що справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.
		21. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, залишено касаційну скаргу без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом сплати судового збору.
		22. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід усім суддям Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду повернуто заявнику без розгляду, оскільки з погляду на вимоги статей 36, 37, та 39 КАС України відвід учасником справи може бути заявлено лише тому судді (суддям), який (які) визначений (визначені) в установленому порядку для розгляду відповідної справи та заява про відвід не містить конкретних фактів щодо проявів упередженості чи необ`єктивності суддів.
		23. Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2025 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 та відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою.
		24. Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
		Позиція інших учасників справи
		25. Начальник управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради Каретіна О.В. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 залишити без змін. Відповідач наводить доводи про дотримання судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону, що спростовує твердження скаржника про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.
		26. У запереченні на відзив ОСОБА_1 наводить доводи про те, що відзив відповідача не відповідає вимогам статті 162 КАС України та не містить заперечень щодо наведених ним у касаційній скарзі доводів.
		Висновки Верховного Суду, оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
		27. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
		28. Касаційне провадження у справі відкрите з підстав оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
		29. На стадії касаційного провадження спірним є питання наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
		30. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, необхідно вказати на таке.
		31. Збереження права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте вказане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що мають бути до неї додані. 
		32. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		33. Принцип рівності передбачає, зокрема, що кожній стороні має бути надано можливість нарівні з протилежною стороною користуватися всіма відповідними процесуальними правами.
		34. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
		35. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору.
		36. Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
		36.1. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		36.2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
		1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
		2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		36.3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		37. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		38. Таким чином, процесуальне законодавство встановлює порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
		39. Якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
		40. Отже, встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		41. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
		42. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
		43. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
		44. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
		45. При поданні апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
		46. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
		47. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		48. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
		49. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
		50. За частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		51. Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
		52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі                          № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
		53. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
		54. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
		55. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна зі складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
		56. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій - гарантія забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).
		57. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
		58. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		59. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
		60. Відмова у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 стала наслідком невиконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 про залишення апеляційної скарги без руху. За таких обстави Суд вважає за необхідне надати оцінку дотриманню процесуального закону при ухваленні рішення від 18.10.2024 в частині наявності/відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки саме у зв`язку із визнанням неповажними причини пропуску процесуального строку та не наведенням скаржником інших поважних причин для поновлення строку Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.
		61. За обставинами цієї справи, апеляційний суд в ухвалі від 18.10.2024 при аналізі зазначених ОСОБА_1 підстав для поновлення строку підкреслив, що попереднє звернення з апеляційною скаргою не є підставою для поновити строк її подання, адже право на повторне звернення не звільняє від дотримання строків. 
		62. Аналізуючи підстави поновлення строку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд також дійшов висновку, що посилання скаржника на Указ Президента України від 24.02.204 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» не є обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки скаржник не зазначив, яким чином введення воєнного стану в Україні завадило йому у встановлений законом строк звернутися до суду з апеляційною скаргою. 
		63. У цьому контексті Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на можливість скаржника дотриматись процесуальних строків.
		64. Натомість, суд визнає, що наведені обставини могли ускладнити подання апеляції, однак скаржник не довів їхнього реального впливу на неможливість своєчасного оскарження, пославшись лише на видання Президентом України Указу про введення в Україні воєнного стану. 
		65. Отже, питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві. 
		66. За таких обставин і правового регулювання, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_1 та дійшов правильного висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне скарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2024.
		67. Щодо доводів скаржника про неотримання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 про залишення його апеляційної скарги без руху та як наслідок, відсутність у нього можливості виконати вимоги цієї ухвали, Суд зазначає про таке. 
		68. Відповідно до наявного у матеріалах справи супровідного листа від 18.10.2024 № 215/1719/24 9 (852/20582/24)-14 ухвалу суду апеляційної інстанції від 18.10.2024 про залишення апеляційної скарги без руху направлено на адресу                     ОСОБА_1 , зазначену ним в апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення (матеріали апеляційного провадження № 852/20582/24 аркуш 9).
		69. Однак поштовий конверт з копією зазначеної ухвали повернувся на адресу суду апеляційної інстанції без вручення адресату з відміткою у довідці пошти про причини повернення «повертається за закінченням терміну зберігання».
		70. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом вжито всіх передбачених процесуальним законом заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про залишення його апеляційної скарги без руху і на час прийняття оскаржуваної ухвали недоліки апеляційної скарги не усунуто.
		71. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на частину одинадцяту статті 126 КАС України, відповідно до якої у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
		72. Водночас, Верховний Суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що вказаною нормою не врегульовано порядку вручення інших судових документів, зокрема судових рішень.
		73. Як убачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції на адресу скаржника було направлено судове рішення, а саме ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху, порядок вручення якої врегульовано статтею 251 КАС України, пунктом 4 частини шостої якої встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
		74. Відповідно до положення частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
		75. Таким чином, суд апеляційної інстанції застосував положення статті 126 КАС України, що регулює порядок вручення судових повісток і не застосував положення статті 251 КАС України, якою врегульовано порядок вручення судових рішень.
		76. Проте Верховний Суд зазначає, що положення статті 251 КАС України також не врегульовують усіх випадків належного вручення рекомендованої поштової кореспонденції, зокрема, судових рішень, не вручених адресату з незалежних від суду причин.
		77. Деякі з них врегульовано Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
		78. Згідно з пунктами 81, 86, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка», «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_1»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.
		79. У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку.
		80. У разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
		81. У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку.
		82. Відповідно до пункту 102 Правил надання послуг поштового зв`язку після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати».
		83. Таким чином, у разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї і неможливістю вручити їм поштове відправлення протягом встановленого строку зберігання, воно повертається з відміткою - «За закінченням терміну зберігання» (крім виключень, визначених Правилами).
		84. У контексті наведеного, Верховний Суд зазначає, що суду апеляційної інстанції в ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 необхідно було застосувати положення статті 126 КАС України, яка визначає порядок вручення судових повісток, в системному зв`язку зі статтею 251 КАС України, яка встановлює порядок вручення судових рішень.
		85. Однак незастосування судом апеляційної інстанції у рішенні вказаної статті не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки, як положення статті 126 КАС України, так і положення статті 251 КАС України, регулюють порядок вручення судових документів (судових повісток, судових рішень) та передбачають однакові юридичні наслідки, які полягають в тому, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами поштового зв`язку з позначками «За закінченням терміну зберігання», з врахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
		86. До подібного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20.
		87. Крім того, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		88. Відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
		89. Частиною першою статті 131 КАС України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		90. Суд зауважує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		91. З урахуванням наведеного, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та клопотаннями про звільнення від сплати судового збору і поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 мав цікавитися результатами розгляду його клопотань та враховувати процесуальні строки на його розгляд. Строк зберігання поштового відправлення дає можливість особі, яка подала апеляційну скаргу, вжити заходів для отримання відправлення та ознайомлення з такою ухвалою протягом цього строку.
		92. Необхідно також звернути увагу на позицію сформовану в ухвалі Верховного Суду від 24.03.2021 в адміністративному провадженні № К/9901/35851/20 про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «За закінченням терміну зберігання», «Адресат вибув», «Адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
		93. У рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain; заява №11681/85), Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони у справі зобов`язані проявляти зацікавленість процесом її розгляду.
		94. У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
		95. Ураховуючи наведене та обставини, встановлені у цій конкретній справі, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 оскільки скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, а наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Однак оскільки суд апеляційної інстанції, як уже зазначалося в пункті 84 цієї постанови, крім статті 126 КАС України також помилково не застосував положення статті 251 КАС України, судове рішення містить помилкові мотиви. Водночас такі недоліки оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції не вплинули на результат розгляду цієї справи.
		96. Доводи ОСОБА_1 про те, що справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, є безпідставними, оскільки форма адміністративного судочинства визначається під час прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі судом першої інстанції. Водночас провадження у цій справі відкрите не було, оскільки позовна заява була повернута скаржнику.
		97. Що стосується інших доводів касаційної скарги, то вони фактично зводяться до власного трактування позивачем норм права та не впливають на законність рішення суду апеляційної інстанції.
		98. Суд зазначає, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
		99. Крім цього, ОСОБА_1 просить передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду і кваліфікувати її як типову справу.
		100. Вирішуючи указане клопотання, колегія суддів виходить з такого.
		101. Підстави та порядок передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду встановлені статтями 346, 347 КАС України.
		102. Згідно з частинами третьою-шостою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд до Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати; якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		103. Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
		1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
		2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
		3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		104. Отже, КАС України чітко визначає випадки, у яких перегляд судових рішень здійснює саме Велика Палата Верховного Суду, а також підстави такого перегляду.
		105. Водночас клопотання скаржника не містить належного обґрунтування та підстав для передачі на розгляд до Великої Палати Верховного Суду цієї справи.
		106. Ураховуючи викладене, у клопотанні скаржника про передачу цієї справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
		107. Щодо вимог ОСОБА_1 «кваліфікувати справу як типову» Верховний Суд вважає їх безпідставними та повторно звертає увагу, що провадження у справі № 215/1719/24 не відкрито. Разом з тим інститут зразкової справи запроваджений з метою вирішення Верховним Судом питань застосування норм матеріального права у значній кількості адміністративних справ, які характеризуються аналогічними позовними вимогами та підставами виникнення спору, однаковими нормами, які регулюють спірні правовідносини, а також відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (є типовими справами). 
		108. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		109. За змістом частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		110. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судом апеляційної інстанції установлено повно, але допущено порушення норм процесуального права в частині, то Верховний Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у частині мотивів щодо застосування положень статті 251 КАС України, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		111. За наведених обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції належить змінити в мотивувальній частині щодо застосування    статті 251 КАС України.
		Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 215/1719/24 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		3. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 215/1719/24 змінити, виклавши її мотивувальну частини у редакції цієї постанови, в іншій частині ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі №215/1719/24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк  В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...