Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/13003/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 26.06.2025. Зареєстровано: 27.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2025.
Дата набрання законної сили: 01.09.2025
Результат оскарження 01.09.2025 Сьомий апеляційний адміністративний суд: відмовлено у відкритті провадження
Номер судового провадження: 240/13003/24/13093/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		25 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/13003/24
		категорія 106030000
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		встановив:
		 
		До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі  позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі  відповідач), у якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку за шість місяців затримки всіх сум належних йому у день звільнення 29.09.2023 року;
		- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за шість місяців затримки частини грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 29.09.2023 року, обчислений відповідно до норм "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, виходячи з виплат за липень та серпень 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року № 2710-ІХ станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , проте його було звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення з 16.09.2023 року. Як вказує позивач, під час проходження військової служби відповідач невірно виплачував розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, в зв`язку з чим він був змушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду.
		Позивач стверджує, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 року у справі №240/31930/23, яким вирішено вказаний спір на його користь, 28.06.2024 року відповідач сплатив належну позивачу суму перерахованого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 29.09.2023 року в сумі 344 048,88 грн.
		Тому позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 29.09.2023 (дата звільнення та виключення із списків особового складу військової частини) по 28.06.2024 року (день повного розрахунку). Однак, посилаючись на встановлене статтею 117 Кодексу законів про працю України обмеження виплати середнього заробітку працівникові шістьма місяцями, просив зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити йому середній заробіток за шість місяців затримки розрахунку.
		Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду з постановленням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.
		Вказує, що на момент звільнення спору з позивачем щодо розміру виплачених при звільненні сум не було, тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень 117 КЗпП України відсутні. 
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
		Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
		Відповідно до Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2023 року № 315 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 29.09.2023 року. 
		При цьому звільнення позивача зі служби відбулося без проведення з ним остаточного розрахунку.
		Так, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 року у справі № 240/31930/23, яке набрало законної сили 26.02.2024 року, було задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язано останню нарахувати та виплатити позивачу з 29.01.2020 по 29.09.2023 року грошове забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IХ станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-IХ станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року №2710-IХ станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
		Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2023 року відповідачем було виплачено позивачу грошове забезпечення в сумі 344 048,88 грн. 
		Отже, повідомленням про надходження коштів підтверджено факт несвоєчасного остаточного розрахунку з позивачем при звільненні, що, в свою чергу, стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
		При цьому, позивач вказав періодом затримки розрахунків період з 11.02.2019 по 08.08.2024 року, водночас просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
		Правовідносини з приводу грошового забезпечення військовослужбовців регулюються низкою спеціальних актів, а саме: Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" тощо.
		Водночас питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців із військової служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
		У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
		Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України в редакції, чинній на час звільнення позивача, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
		У силу вимог статті 116 КЗпП України в редакції, чинній на час виключення позивача із списків особового складу відповідача, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Частиною 1 статті 117 КЗпП України в редакції, чинній на день звільнення позивача, встановлено: в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
		Згідно з частиною 2 цієї норми при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
		Отже, спірний період з 29.09.2023 по 08.08.2024 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
		Обраховуючи розмір середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, яке підлягає виплаті на користь позивача, суд бере до уваги наведені вище правові висновки Верховного Суду та зазначає таке.
		Згідно з статтею 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 100).
		Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
		Абзацом 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Застосовуючи приписи частини 2 статті 117 КЗпП щодо права органу, який виносить рішення по суті спору, визначати розмір відшкодування, а також положення Порядку № 100 до обставин цієї справи, суд зазначає, що з наявної в матеріалах справи довідки про доходи позивача встановлено, що розмір його грошового забезпечення за два останніх повних місяці перед звільненням становив, відповідно, 32 261,63 грн. за липень 2023 року та 32 261,63 грн.  за серпень 2023 року. Виходячи з цього, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становив 1040,70 грн. (32 261,63 грн. х 2 / 62 дні) . 
		Отже, з врахуванням наведених вище норм, за період затримки в межах шести місяців з дня звільнення сума середнього заробітку становить 190 448,10 грн. (183 к.дн. х 1040,70 грн.) 
		Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в загальному розмірі 190448,10 грн. 
		Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами правомірності непроведення виплати середнього заробітку та компенсації втрати частини доходів, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
		Підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню. 
		Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 гривень.
		 
		Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		вирішив:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язати вчинити дії задовольнити.
		Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошового забезпечення у день звільнення у належному розмірі.
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.09.2023 по 29.03.2024 року в сумі 190 448,10 грн. 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя Н.М. Майстренко
		 
		 
		 
		25.06.25

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...