Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/10937/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них; військової служби.
Надіслано судом: 26.06.2025. Зареєстровано: 27.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2025.
Дата набрання законної сили: 26.06.2025
Номер судового провадження: К/990/12413/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 червня 2025 року 
		м. Київ
		справа №240/10937/24
		адміністративне провадження № К/990/12413/25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
		суддів: Соколова В.М., Желєзного І.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року (судді: Мацький Є.М., Іванов С.М., Шальєва В.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
		- визнати протиправними дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, із врахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та видати довідку з помісячним розрахунком індексації, місяця підвищення (базового місяця) і визначеної раніше суми (фіксованої суми) за вказаний період.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідачем 08 листопада 2024 року через підсистему «Електронний Суд» подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано особі, яка її подала, п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі 240/10937/24 повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги в установлений строк. 
		13 лютого 2025 року через підсистему «Електронний Суд» відповідачем повторно подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, разом з якою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи яке відповідачем зазначено, що вперше апеляційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі 240/10937/24 він подав з дотриманням строків, однак ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року апеляційну скаргу повернуто через невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме несплату судового збору. Оскільки він оперативно повторно звернувся до суду апеляційної інстанції після повернення вчасно поданої апеляційної скарги вперше та отримання відповідного фінансування, наявні підстави для визнання таких причин пропуску строку поважними.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі 240/10937/24 залишено без руху та запропоновано особі, яка її подала, десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строків із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.
		Залишаючи апеляційну скаргу без руху, судом апеляційної інстанції зазначено, що оскаржене судове рішення судом першої інстанції прийнято в порядку письмового провадження 09 жовтня 2024 року. 08 листопада 2024 року відповідач вперше подав апеляційну скаргу на рішення, яку повернуто відповідачу згідно з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у зв`язку із несплатою судового збору. Відповідачу було надано достатньо часу для усунення недоліків скарги. Вдруге відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 09 жовтня 2024 року лише 14 лютого 2025 року.
		Підстави, наведені скаржником для поновлення строку на апеляційне оскарження, судом апеляційної інстанції визнано необґрунтованими. Судом апеляційної інстанції зауважено, що доводи відповідача про те, що 25 листопада 2024 року військова частина НОМЕР_1 направляла на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд» заяву про продовження процесуального строку для усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги не виправдовують пропуск відповідачем строку звернення до апеляційного суду більше ніж на три місяці з моменту закінчення строку на апеляційне оскарження. 
		Також судом апеляційної інстанції звернуто увагу, що судовий збір за подання апеляційної скарги відповідач сплатив відповідно до платіжної інструкції №207 лише 06 лютого 2025 року. Тобто, з моменту повернення вчасно поданої апеляційної скарги вперше із недоліками, що стали причиною повернення апеляційної скарги, відповідач більше двох місяців не вживав достатніх заходів для отримання фінансування для сплати судового збору у цій справі. Натомість, відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
		03 березня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, із наведенням обґрунтувань, аналогічних тим, що були зазначені ним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданому разом з апеляційною скаргою.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі 240/10937/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Судом апеляційної інстанції визнано неповажними наведені у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстави. Судом наголошено, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, тим більше за відсутності поважних причин. При цьому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень, не є поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
		Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10 березня 2025 року, військова частина НОМЕР_1 просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на продовження розгляду.
		Скаржник зазначає, що пропуск строку звернення повторно з апеляційною скаргою зумовлений поважними причинами. Він указує, що перше звернення з апеляційною скаргою військова частина НОМЕР_1 звернулася у межах строку, встановленого процесуальним законом. Проте зазначену апеляційну скаргу було залишено без руху через наявні недоліки, що стосувалися ненадання документа про сплату судового збору, які військова частина НОМЕР_1 мала намір усунути в установлений судом строк. З цією метою військова частина подала до апеляційного суду відповідне клопотання про продовження строку на усунення недоліків. Водночас суд апеляційної інстанції залишив це клопотання без оцінки та повернув апеляційну скаргу скаржнику.
		Скаржник зауважує, що повторно з апеляційною скаргою звернувся до апеляційного суду 12 лютого 2025 року, отримавши 06 лютого 2025 року фінансування від вищого забезпечувального органу. Відповідне фінансування від забезпечувального органу на оплату судового збору військова частина тривалий час не отримувала через відсутність коштів. Вказані обставини об`єктивно перешкоджали військовій частині НОМЕР_1 сплатити судовий збір у повному розмірі за подання апеляційної скарги у справі № 240/10937/24 та не допустити недоліків при зверненні до суду апеляційної інстанції вперше.
		З точки зору скаржника, вказані дії свідчать про добросовісну процесуальну поведінку. Посадові особи військової частини НОМЕР_1 вживали всіх можливих заходів для належного представництва інтересів у суді апеляційної інстанції, не допускаючи бездіяльності чи зловживань правами.
		Позиція інших учасників справи
		Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив. 
		Рух касаційної скарги
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Желєзний І.В.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі 240/10937/24.
		Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 25 червня 2025 року призначено справу до розгляду.
		Джерела права та акти їхнього застосування
		Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
		1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
		2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
		При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, звертає увагу на таке.
		У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин, підтверджених належними доказами.
		Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
		У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, належні підстави для цього.
		У цьому випадку, намагаючись довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідач зазначав, що вперше він подав апеляційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року в межах процесуального строку, проте така була повернута судом апеляційної інстанції. Відповідач, користуючись правом на повторне подання апеляційної скарги, усунув усі недоліки первинної апеляційної скарги та виконав всі вимоги процесуального закону щодо її оформлення.
		Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року залишено без руху її апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року. Скаржникові встановлено п`ятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу апеляційного суду документу про сплату судового збору.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року апеляційну скаргу повернуто скаржникові у зв`язку з неусуненням зазначених недоліків у встановлений в ухвалі від 12 листопада 2024 року строк.
		13 лютого 2025 року відповідач знову оскаржив рішення суду першої інстанції до апеляційного суду, подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи яке зазначив, що він оперативно повторно звернувся до суду апеляційної інстанції після повернення вчасно поданої апеляційної скарги вперше та отримання відповідного фінансування.
		Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 лютого 2025 року залишив апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року без руху, мотивувавши це тим, що відповідачу надано достатньо часу на усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги, проте такі він не усунув, при цьому із поданням апеляційної скарги вдруге відповідач допустив свідоме зволікання. Посилання відповідача на те, що 25 листопада 2024 року військова частина НОМЕР_1 направляла на адресу суду апеляційної інстанції заяву про продовження процесуального строку для усунення недоліків, апеляційний суд визнав такими, що не виправдовують пропуск відповідачем строку звернення до апеляційного суду більше ніж на три місяці з моменту закінчення строку на апеляційне оскарження. У зв`язку із цим скаржникові встановлено строк для усунення зазначених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення. 
		03 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» скаржник повторно подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому навів обґрунтування, аналогічні тим, що містилися в попередньому клопотанні, поданому разом з апеляційною скаргою.
		Оскаржуваною ухвалою від 10 березня 2025 року суд апеляційної інстанції відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, мотивувавши це тим, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, проте це не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, тим більше за відсутності поважних причин. Водночас неналежне фінансування суб`єктів владних повноважень з Державного бюджету України не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
		Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а обставини щодо сплати судового збору 06 лютого 2025 року не є непереборними обставинами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою повторно. При цьому такі обставини є внутрішніми питаннями організації роботи відповідача, та не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.
		У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
		З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
		Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
		Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
		Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01 серпня 2019 року у справі №1440/1822/18, від 22 липня 2021 року у справі №640/13056/19, від 30 листопада 2021 року у справі №560/6797/20, від 14 квітня 2022 року у справі №420/3670/20, від 05 квітня 2023 року у справі №300/8677/21.
		Та обставина, що відповідач звернувся вперше з апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою уважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
		Із цього приводу Верховний Суд у справі № 560/15534/21 зазначив, що строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги. вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
		Аргументи відповідача про те, що він, з метою усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги в межах встановленого судом строку подав до суду клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків, проте суд апеляційної інстанції залишив таку заяву без уваги і повернув позовну заяву, не заслуговують на увагу. Відповідач не був позбавлений на касаційне оскарження відповідної ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги згідно з частиною другою статті 328 КАС України, якщо вважав її постановленою з порушення норм процесуального закону, проте він цим правом не скористався. Тому наведені аргументи відповідача не мають правового значення у межах цього касаційного провадження.
		Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанцій не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.
		Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
		Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.
		Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
		Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі №240/10937/24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                          А.Г. Загороднюк
		судді                                                                                                              В.М. Соколов
		                                                                                                                      І.В. Желєзний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...