Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 156/742/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.
Надіслано судом: 27.06.2025. Зареєстровано: 27.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/156/95/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025030520000319

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 156/742/25 
		Провадження № 1-кп/156/95/25 
		 
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		27 червня 2025 року          сел.Іваничі
		Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисника ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_5 ,
		представника потерпілої юридичної особи Литовезької сільської ради ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в сел. Іваничі кримінальне провадження №12025030520000319 від 06.05.2025 про обвинувачення:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Нововолинськ Волинської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,- 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_5 , будучи засновником та кінцевим бенефіціарним власником ФГ «Люкс-Агро-В», керуючи процесом обробітку земельних ділянок, які перебувають у користуванні фермерського господарства, весною 2025 року, точної дати і часу досудовим розслідуванням не встановлено, в ході обробітку земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0105, яка перебуває в оренді ФГ «Люкс-Агро-В», розорав та засіяв вищевказану земельну ділянку сільськогосподарською культурою «соя» єдиним масивом з земельною ділянкою в межах охоронної зони прибережної захисної смуги струмка без назви, який знаходиться за межами населених пунктів, поблизу с. Литовеж Литовезької об`єднаної територіальної громади Володимирського району Волинської області.
		Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 весною 2025 року, точної дати і часу досудовим розслідуванням не встановлено, шляхом використання сільськогосподарської техніки та іншого сільськогосподарського обладнання, розорав та засіяв земельну ділянку площею 0,0851 га єдиним масивом разом з земельною ділянкою з кадастровим номером 0721182400:07:000:0105, яка розташована в межах охоронної зони прибережної захисної смуги струмка без назви та знаходиться за межами населених пунктів, поблизу с. Литовеж Литовезької об`єднаної територіальної громади Володимирського району Волинської області. При цьому усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, з метою отримання прибутку від реалізації отриманого врожаю, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадянин та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 ЗК України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельної ділянки, та його державної реєстрації, ст. ст. 60, 61 ЗК України, ст. ст.88, 89 Водного кодексу України, згідно з якими, навколо водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються навколо водойм вздовж урізу води шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів 25 метрів, на яких заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, самовільно зайняв земельну ділянку прибережної захисної смуги струмка без назви, площею 0,0851 га, тобто в природо-охоронній зоні земель водного фонду, яка нікому не надана у власність чи користування та розташована за межами населених пунктів, поблизу с. Литовеж Литовезької об`єднаної територіальної громади Володимирського району Волинської області, за допомогою сільськогосподарської техніки та іншого сільськогосподарського обладнання, засіяв вказану земельну ділянку сільськогосподарською культурою «соя», при цьому достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому законом порядку у володіння і користування йому не надавалась та не передавалась у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки.
		Таким чином, ОСОБА_5 своїми діями, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки, в охоронній зоні, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 КК України.
		Між прокурором у кримінальному провадженні прокурором Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37КПК України надано повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , на підставі п. 2 ч. 1 ст. 468, ч. 2, ч. 4 ст. 469, ст. 470, ст. 472, ч. 2 ст. 473 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
		Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості, обвинувачений ОСОБА_5 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
		Сторонами погоджена правова кваліфікація інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_5 , кримінального правопорушення за ч. 2 ст.197-1КК України та те, що відповідно до ст.66КК України обставинами, що пом`якшують його покарання є: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставини, які у відповідності до ст.67КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , не встановлено.
		Сторони також узгодили призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень.
		Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні підтримав угоду про визнання винуватості від 27.06.2025 укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , просив суд таку затвердити.
		Представник потерпілої юридичної особи Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області ОСОБА_6 , який діє на підставі довіреності від 21.05.2025 №308 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що самовільно зайнята земельна ділянка знаходиться у власності Литовезької сільської ради, просив затвердити угоду про визнання винуватості. Крім того, надав письмову згоду на укладення між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості. 
		У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, підтвердив, що він розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом, наслідки умисного невиконання угоди, передбачені ст. 389-1 КК України, ст. 476 КПК України, повідомив, що будь-який неправомірний фізичний чи психологічний тиск на нього під час досудового розслідування не чинився, просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно.
		Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримала угоду про визнання винуватості від 27.06.2025, укладену між її підзахисним ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 , просила суд затвердити.
		Судом з достатньою повнотою роз`яснені обвинуваченому ОСОБА_5 наслідки укладення зазначеної угоди.
		Вивчивши матеріали кримінального провадження, долучені прокурором під час проведення підготовчого судового засідання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого та представника потерпілої юридичної особи, які не заперечили проти затвердження угоди про визнання винуватості від 27.06.2025 у даному кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого (ч. 2 ст. 469 КК України).
		Згідно з ч. 4 ст.469КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		Судом встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, самовільне зайняття земельної ділянки, в охоронній зоні, і відповідно до ст.12КК України належить до категорії нетяжких злочинів.
		У кримінальному провадженні №12025030520000319 від 06.05.2025 визнано потерпілим юридичну особу Литовезьку сільську раду Володимирського району Волинської області. Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_6 надав свою згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим).
		При укладенні угоди про визнання винуватості були дотримані загальні засади щодо необхідності залучення до участі в кримінальному провадженні захисника (ч. 2 ст. 52 КПК України).
		При цьому, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Також в підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою вину та надав суду згоду на призначення узгодженого покарання.
		У підготовчому судовому засіданні суд переконався у тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Також судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, зокрема вимогам ст. 65 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , не встановлено. 
		Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
		Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується посередньо, за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався та враховуючи ст. 66 КК України, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.
		На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення ОСОБА_5 узгодженої сторонами міри покарання в межах санкцій ч. 2 ст.197-1КК України із застосуванням ст. 69 КК України.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, та керуючись статтями 314, 373, 374, 376, 474-476 КПК України, суд, -
		у х в а л и в:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 червня 2025 року, укладену між прокурором Володимирської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності його захисника ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025030520000319 від 06 травня 2025 року.
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.197-1КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
		Речові докази: виготовлену сертифікованим землевпорядником «Схема захвату»; копії рішень Литовезької сільської ради від 21.05.2021 №8/80 на 2 арк, від 24.03.2022 №20/79 на 1 арк.; копію договору оренди земельної ділянки з кадастровим №0721182400:07:000:0105 від 17.02.2022 на 6 арк., - залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження.
		Роз`яснити обвинуваченому про його обов`язок виконання умов угоди про визнання винуватості та передбачену ст.389-1КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.
		Роз`яснити обвинуваченому про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду з клопотанням про скасування вироку (476 КПК України).
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394КПК України до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
		 
		Суддя                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...