Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10882/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 27.06.2025. Зареєстровано: 27.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2025.
Дата набрання законної сили: 19.06.2025
Номер судового провадження: 694 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 червня 2025 року м. Харків Справа № 910/10882/24 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
		 
		за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
		за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламабельбуд"
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламабельбуд" (вх. №694) на рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2025 у справі №910/10882/24
		 
		за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламабельбуд" (код ЄДРПОУ 33636019, адреса: 04107, м. Київ, вул. Татарська, буд. 21А)
		до відповідача російської федерації (russian federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції російської федерації (російська федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14)
		про стягнення збитків в розмірі 871785520 грн., що становить 21271240 доларів США,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 у справі № 910/10882/24 надійшли за підсудністю до Господарського суду Донецької області матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламабельбуд" з вимогами до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків у розмірі 871785520 грн., що за курсом НБУ становить 21271240 доларів США (вх.№7230/24 від 01.10.2024).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що окупаційною адміністрацією російської федерації конфісковано нерухоме майно, що належить позивачу на праві приватної власності та знаходиться на тимчасово окупованій території України у місті Донецьк Донецької області по проспекту Дзержинського, 13, а саме будівлі бізнес-центру літ. А-15, площею 16777,4 кв.м., про що позивач довідався з отриманого електронною поштою документа з назвою "постановление об изьятии имущества для государственных нужд" виданої 29.08.2022 за № 207 "государственным комитетом обороны донецкой народной республики". На переконання позивача, такими діями відповідач спричинив йому матеріальну шкоду у загальному розмірі 871785520 грн., що за курсом НБУ становить 21271240 доларів США, у тому числі реальний збиток від втрати права володіння і користування нерухомим майном у сумі 537199240,00 грн. або 13107360 доларів США, а також упущена вигода (неотриманий прибуток) - 334586280 грн. або 8163880,00 доларів США.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.03.2025 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, необхідних для покладення на відповідача деліктної відповідальності. 
		Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, господарський суд першої інстанції зазначив, що законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини. Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
		Також суд зазначив, що частина наданих позивачем до матеріалів справи договорів оренди в офісному центрі «СКІФ» по проспекту Дзержинського 13 у місті Донецьк діяли до 31.12.2012, до 31.12.2013 та до 25.03.2014, тоді як до матеріалів справи не надано доказів продовження строку їх дії після спливу строку на який такі договори укладені. До матеріалів справи також не надані докази передачі в оренду всіх приміщень бізнес-центру, що перебували у власності позивача. Проте розмір упущеної вигоди суб`єктом оціночної діяльності розраховано від активу (всього майна, що належить позивачу) за період з 01.06.2014 (дата втрати контролю над активом) до 08.08.2024 (дата оцінки). Докази, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум у визначений період, матеріали справи не містять.
		Суд також звернув увагу, що факт втрати майна позивачем є наслідком дій окупаційної адміністрації рф, яка не є стороною у справі, а відтак, відсутні підстави для покладення відповідальності за завдану шкоду на відповідача. Окремо суд наголосив, що поданий позивачем звіт про оцінку упущеної вигоди не відповідає вимогам Методики № 3904/1223 щодо обґрунтованості вихідних даних і не враховує обставини, пов`язані з окупацією відповідної території, що унеможливлювали здійснення господарської діяльності.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фламабельбуд" з рішеннями суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
		В обґрунтуванні апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фламабельбуд" зазначає, що:
		- суд першої інстанції встановив всі чотири елементи складу цивільного правопорушення (протиправність дій рф, наявність шкоди, причинний зв`язок, вина), але безпідставно відмовив у задоволенні позову. Суд не призначив експертизу, якщо мав сумніви у звіті про оцінку збитків, чим порушив ст. 99 ГПК України;
		- суд першої інстанції не врахував банківські виписки, які свідчать що плата за доданими до позову договорами оренди надходила на користь позивача в період, що безпосередньо передував моменту втрати позивачем контролю та доступу до свого об`єкту нерухомості. Вказане, на думку скаржника, свідчить про факт продовження орендних правовідносин між сторонами і підтверджує факт використання позивачем втраченого об`єкту нерухомості в комерційних цілях, отримання ним майнової (грошової) винагороди від здачі в оренду втраченого об`єкту нерухомості.
		Також апелянт посилається на постанову ВС від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, де викладено позицію про непоширення судового імунітету на рф як державу-агресора.
		Від відповідача відзив до Східного апеляційного господарського суду не надходив.
		Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
		 
		У судове засідання від 12.05.2025 з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Разом з тим, колегія суддів вирішила відкласти розгляд справи на 19.06.2025 об 11:30. 
		02.06.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній, зокрема, вказує на те, що до матеріалів позовної заяви ним було додано рецензію на звіт про оцінку збитків. На думку позивача зазначена рецензія підтверджує обґрунтованість головного доказу  звіту про оцінку збитків і має вирішальне значення у даній справі. 
		Водночас аналіз наданих матеріалів не підтверджує наявність зазначеної рецензії серед додатків до позовної заяви, у переліку доданих документів така рецензія не згадується. Таким чином, колегія суддів зазначає, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції, рецензія на звіт про оцінку збитків долучена не була, отже апеляційний суд сприймає такий документ як новий доказ за своєю правовою природою.
		За змістом ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 16.04.2024 у справі № 922/331/23, від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23).
		Отже, у зв`язку з тим, що надані докази не існували на момент прийняття оскаржуваного рішення господарського суду (дата підписання рецензії 23.05.2025) і не розглядались судом першої інстанції, колегія суддів не приймає вищевказані нові докази на стадії апеляційного перегляду та розгляд справи здійснює без їх врахування.
		 
		Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
		Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фламабельбуд» (далі - позивач) є юридичною особою, резидент України, діє на підставі власного установчого документа, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 33636019, дата державної реєстрації в єдиному державному реєстрі 12.08.2005, номер запису 10701020000011554, місцезнаходження: Україна, 04107, місто Київ, вулиця Татарська, будинок 21 літера А; основним видом діяльності є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
		Позивачу на праві власності належить нерухоме майно часткою 83/100 будівлі бізнес-центру літ.А-15, площею 16777,4 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Донецьк Донецької області, проспект Дзержинського, будинок 13.
		Право власності на вказане нерухоме майно підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 29124231 від 25.02.2011, виданим Комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Донецька, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.02.2011 серії САЕ № 249231, видане Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, із застереженням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої О.А. про посвідчення 16.11.2011 за № 2909 договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, за умовами якого передано у власність ПАТ «Брокбізнесбанк» 17/100 ідеальної частки від будівлі бізнес-центру літ.А-15, загальною площею 16777,4 кв.м, що знаходиться в Донецькій області, м. Донецьк, проспект Дзержинського, буд. 13, а саме: приміщення загальною площею 2837,5 кв.м. у цокольному, на першому, другому, третьому, четвертому, п`ятому поверхах будівлі бізнес-центру літ.А-15.
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.08.2024 № 392019510, будівля бізнес-центру загальною площею 16777,4 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Донецьк Донецької області, проспект Дзержинського, будинок 13, (реєстраційний номер майна 15830128), загальна вартість нерухомого майна 40216934,00 грн..
		З наданих документів відомо, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фламабельбуд» було передано у тимчасове платне користування на підставі договорів оренди частину офісного центру, що знаходиться за адресою м. Донецьк, проспект Дзержинського, буд. 13, а саме:
		- на 1-му (першому) поверсі, офіс 104, загальною площею 154,20 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 3095400,00 грн., строк оренди  до 31.12.2013, орендна плата  15420,00 грн. на місяць, орендар  ТОВ «КП ОБЛАСНЕ БТІ», код ЄДРПОУ 38707356 (договір оренди № 56/05-13 від 15.05.2013);
		- на 6-му (шостому) поверсі, офіс 616, загальною площею 44,70 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 904500,00 грн., строк оренди  до 31.12.2014, орендна плата  5811,00 грн. на місяць, орендар  ТОВ «ТД ГЕЛІКОН», код ЄДРПОУ 38888463 (договір оренди № 70/12-13 від 01.12.2013);
		- на 7-му (сьомому) поверсі, офіс 716, загальною площею 45,00 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди  904500,00 грн., орендна плата  6300,00 грн. на місяць, строк оренди  до 25.04.2014, орендар  Представництво «Хенань Щібао Металурджі Матеріалс Груп Ко., Лтд», свідоцтво про реєстрацію видане Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 25.04.2013 № ПІ 4866 (договір оренди № 57/04-13 від 25.04.2013 з додатковою угодою № 1 від 02.11.2013);
		- на 8-му (восьмому) поверсі, офіс 814, загальною площею 65,00 кв.м., технічне приміщення № 828 загальною площею 15,00 кв.м., орендна плата  10350,00 грн. на місяць, строк оренди  один рік (до 25.04.2014), орендар  ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», податковий номер 36048094 (договір оренди № А/249/18-0413 від 25.04.2013);
		- на 8-му (восьмому) поверсі, офіс 816, загальною площею 44,80 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди  900480,00 грн., орендна плата  5824,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2012, орендар  ТОВ «Український лізинговий фонд», код ЄДРПОУ 37859096 (договір оренди № 18/06-12 від 26.06.2012);
		- на 8-му (восьмому) поверсі, офіс 817, загальною площею 139,80 кв.м., та на 9-му (дев`ятому) поверсі, офіс 917, площею 139,60 кв.м., разом 279,40 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди  5615940,00 грн., орендна плата  28740,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.05.2015, орендар  ТОВ «Системи обслуговування бізнесу «Інженерно-програмні рішення», код ЄДРПОУ 36559318 (договір оренди № 58/05-13 від 30.05.2013);
		- на 9-му (дев`ятому) поверсі, офіс 914, загальною площею 67,30 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 1352730,00 грн., орендна плата  9229,76 грн. на місяць, строк оренди  до 25.03.2014, орендар  ТОВ «ЕЙ.ПІ.ЕЛ. ТРЕВЕЛ», код ЄДРПОУ 37041571 (договір оренди № 50/03-13 від 26.03.2013);
		- на 11-му (одинадцятому) поверсі, офіс 1104, загальною площею 175,10 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди  3519510,00 грн., орендна плата  19160,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2015, орендар  ТОВ «Леман-Бетон», код ЄДРПОУ 34843832 (договір оренди № 64/11-13 від 01.11.2013);
		- на 11-му (одинадцятому) поверсі, офіс 1105, загальною площею 166,30 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 3342630,00 грн., строк оренди  до 31.12.2015, орендна плата  17880,00 грн. на місяць, орендар  ТОВ «Донсервісбуд», код ЄДРПОУ 32942802 (договір оренди № 65/11-13 від 01.11.2013);
		- на 11-му (одинадцятому) поверсі, офіс 1111, загальною площею 105,50 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди  2120550,00 грн., орендна плата  11800,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2015, орендар  ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС», код ЄДРПОУ 24157485 (договір оренди № 67/11-13 від 01.11.2013);
		- на 11-му (одинадцятому) поверсі, офіс 1114, загальною площею 73,10 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 1469310,00 грн., строк оренди  до 31.12.2015, орендна плата  74100,00 грн. на місяць, орендар  ТОВ «Проектна фірма «Аркон», код ЄДРПОУ 33620784 (договір оренди № 71/12-13 від 01.12.2013);
		- на 11-му (одинадцятому) поверсі, офіс 1116, загальною площею 44,40 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди  892440,00 грн., орендна плата  4840,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2015, орендар  ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС», код ЄДРПОУ 24157485 (договір оренди № 68/11-13 від 04.11.2013);
		- на 11-му (одинадцятому) поверсі, офіс 1117, загальною площею 145,20 кв.м., та технічні приміщення № 1127, загальною площею 15,10 кв.м., разом  160,30 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 3222030,00 грн., орендна плата  16880,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2014, орендар  ТОВ «Стратегія регіонального розвитку у Донецькій області», код ЄДРПОУ 37492906 (договір оренди № 69/11-13 від 14.11.2013);
		- на 12-му (дванадцятому) поверсі, офіс 1217 загальною площею 148,00 кв.м., офіс 1214 площею 72,70 кв.м., офіс 1211 площею 103,50 кв.м., що разом становить 324,20 кв.м., орендна плата  34070,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2014, орендар  Фізична особа-підприємець Полянський Є.К., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (договір оренди № 62/09-13 від 05.09.2013 з додатковою угодою № 1 від 11.12.2013);
		- на 13-му (тринадцятому) поверсі, офіс 1317 загальною площею 146,50 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 2944650,00 грн., технічні приміщення на 13-му поверсі № 1327 загальною площею 10,00 кв.м., орендна плата  16900,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2013, орендар  ТОВ «Донбаскераміка», код ЄДРПОУ 30942491 (договір оренди № 23/09-13 від 12.09.2012 з додатковою угодою № 2 від 15.11.2013).
		Як встановлено і сторонами не оспорюється, місто Донецьк Донецької області віднесено до територій тимчасово окупованих російською федерацією, дата початку окупації 07.04.2014, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
		За твердженням позивача, 01.09.2022 керівнику (директору) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фламабельбуд» Нікітіній Н.Б. на електронну пошту від окупаційної адміністрації російської федерації надійшов лист, в якому містилося (мова оригіналу): «постановление государственного комитета обороны Донецкой Народной Республики от 29.08.2022 за № 207 об изьятии имущества для государственных нужд», за змістом якого відбулась конфіскація приватної власності ТОВ «Фламабельбуд», а саме будівлі бізнес-центру літ.А-15, площею 16777,4 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Донецьк, проспект Дзержинського, 13, органом управління цим об`єктом визначено «Фонд государственного имущества Донецкой Народной Республики».
		Позивачем долучено до матеріалів справи також копію роздруку статті з мережі інтернет про конфіскацію (націоналізацію) будівлі бізнес-центру «СКІФ», що знаходиться за адресою: місто Донецьк, проспект Дзержинського, 13.
		Позивач звернувся до правоохоронних органів України із заявою про вчинення кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України. Згідно листів Слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 01.06.2023 № 78/2/13-2764, від 04.09.2024 № 78/2/13-3883 за результатами розгляду заяв ТОВ «Фламабельбуд» у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 01.06.2023 зареєстровано кримінальне провадження № 22023050000002291.
		Як стверджує позивач, 29.08.2022 на окупованій Російською Федерацією території України в Донецькій області (місто Донецьк) окупаційна адміністрація Російської Федерації завдала позивачу матеріальної шкоди на загальну суму 871785520 (вісімсот сімдесят один мільйон сімсот вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять) гривень, або за курсом НБУ  21271240 (двадцять один мільйон двісті сімдесят одна тисяча двісті сорок) доларів США, з них:
		537199240 (п`ятсот тридцять сім мільйонів сто дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень, або за курсом НБУ 13107360 (тринадцять мільйонів сто сім тисяч триста шістдесят) доларів США  реальний збиток, заподіяний від втрати права володіння та користування будівлею бізнес-центру,
		334586280 (триста тридцять чотири мільйони п`ятсот вісімдесят шість тисяч двісті вісімнадцять) гривень, або за курсом НБУ 8163880 (вісім мільйонів сто шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят) доларів США  упущена вигода (неотриманий прибуток).
		На підтвердження матеріальної шкоди у пред`явленому розмірі позивач надав виготовлений на його замовлення Звіт про оцінку збитків від 20.08.2024 Приватного підприємства «АВЕРТІ», дата оцінки  08.08.2024.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.
		Предметом розгляду у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фламабельбуд» про стягнення з російської федерації шкоди, завданої внаслідок збройної агресії, окупації частини території України та втрати контролю над належним позивачеві нерухомим майном, розташованим у місті Донецьк. У зв`язку з цим позивач просить суд визнати протиправними дії російської федерації як держави-агресора, яка спричинила втрату майна, та стягнути з відповідача суму збитків, що включає в себе упущену вигоду, розраховану за період з червня 2014 року по серпень 2024 року.
		Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Частинами першою, другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
		(1) неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
		(2) наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
		(3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
		(4) вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
		Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає.
		Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
		Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
		Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі  ГПК) наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Статтею 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.
		При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
		Як відомо, Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України запроваджено антитерористичну операцію на території України.
		Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначений період проведення антитерористичної операції час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.
		Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 №33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення, відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014.
		Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької області з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.
		Одночасно, проведення антитерористичної операції на території Донецької області є загальновідомим фактом.
		Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р Про затвердження переліку пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція місто Донецьк Донецької області затверджені в переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
		30.04.2018 Указом Президента України Про затвердження рішення РНБО Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей №116/2018, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях та згідно Указу Президента України Про початок операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей розпочато з 14:00 30.04.2018 операцію об`єднаних сил, що фактично є переформатуванням антитерористичної операції.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався і триває на даний час.
		14.04.2022 Верховною Радою України прийнято постанову про схвалення Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», в якій Верховна Рада України визнає дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022, геноцидом Українського народу.
		22.05.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну».
		Так, згідно зі ст.2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» російська федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
		Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
		Аналогічних висновків дійшов Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
		Також, Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію Росії проти України, вимагала від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засудила всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагала безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
		Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, вся територія Донецького району Донецької області (UA14080000000098686) є тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 07.04.2014.
		Відповідно до ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
		Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії росії проти України та окупації ним частини території України, зокрема міста Донецьк Донецької області з 07.04.2014, в розумінні ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом і не потребує доведення у судовому порядку.
		Судами встановлено, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацію всієї території Донецького району Донецької області позивач фактично втратив можливість володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, а саме: часткою 83/100 будівлі бізнес-центру літ.А-15, площею 16777,4 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Донецьк Донецької області, проспект Дзержинського, будинок 13, що підтверджує наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою.
		Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.
		Що стосується шкоди як складового елементу складу цивільного правопорушення, колегія суддів зазначає таке.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, починаючи з 19.02.2014.
		Згідно з п.2 вказаної постанови Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
		За змістом пп.18 п.2 Порядку, визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
		Відповідно до п.5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до постанови №326 від 20.03.2022 Кабінету Міністрів України, далі Загальні засади) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
		Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
		Спільним наказом №3904/1223 від 18.10.2022 Міністерства економіки України та Фонду державного майна України затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
		Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.
		Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звіту про оцінку майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
		Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону, а згідно ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
		На підтвердження розміру збитків Товариством з обмеженою відповідальністю "Фламабельбуд" надано господарському суду виготовлений на його замовлення Звіт про оцінку збитків від 20.08.2024 Приватного підприємства «АВЕРТІ», що діє на підставі Сертифікату суб`єкта оціночної діяльності № 272/2024 від 07.06.2024.
		Звіт про оцінку збитків підписаний директором ПП «АВЕРТІ» Березовською Т.В. та оцінювачем Гуменною Оксаною Дмитрівною, що має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 5035 від 19.05.2007 та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 864-ПК від 09.05.2024, видані Фондом державного майна України.
		Під час виготовлення висновку (звіту) про оцінку оцінювачем визначено базу оцінки  ринкова; види вартості, що підлягає визначенню та відповідає меті оцінки: ринкова вартість; методичні підходи: при оцінці були використані дохідний і порівняльний методичні підходи.
		У висновку оцінювач повідомляє відповідно до пункту 37 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», що визначення вартості проводилось в умовах обмеженого ринку щодо цін пропозицій щодо продажу та передачі в оренду об`єктів нерухомого майна.
		Оцінювач не здійснював огляд нерухомості, оскільки вона розташована на тимчасово окупованій території.
		За результатами проведеної оцінки збитків від втрати права володіння та користування будівлею бізнес-центру літ.А-15, площею 16777,4 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Донецьк, проспект Дзержинського, 13, за висновком оцінювача, на дату оцінки  08.08.2024 завдана позивачу матеріальна шкода становить 871785520 (вісімсот сімдесят один мільйон сімсот вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять) гривень, або за курсом НБУ  21271240 (двадцять один мільйон двісті сімдесят одна тисяча двісті сорок) доларів США, з них:
		- 537199240 (п`ятсот тридцять сім мільйонів сто дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень, або за курсом НБУ 13107360 (тринадцять мільйонів сто сім тисяч триста шістдесят) доларів США  реальний збиток, заподіяний від втрати права володіння та користування будівлею бізнес-центру,
		- 334586280 (триста тридцять чотири мільйони п`ятсот вісімдесят шість тисяч двісті вісімнадцять) гривень, або за курсом НБУ 8163880 (вісім мільйонів сто шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят) доларів США  упущена вигода (неотриманий прибуток).
		Під час визначення розміру упущеної вигоди внаслідок втрати контролю над активом оцінювач визначив тривалість строку компаундування, у межах якого враховується упущена вигода від активу (майна), і склав 124 місці (з 01.06.2014 (дата втрати контролю над активом) до 08.08.2024 (дата оцінки) з округленням до цілого числа).
		Дослідивши наданий до матеріалів справи звіт про оцінку збитків, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаний звіт викликає сумнів у його правильності, містить розбіжності і не відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.
		Так, за змістом Звіту про оцінку збитків від 20.08.2024, що під час оцінки збитків оцінювачем застосовані інформаційні джерела: 1) ринкові дані: інформація про угоди купівлі-продажу подібного до об`єкта оцінки майна, ринкові ціни на подібне майно тощо; 2) інші інформаційні джерела, визначені нормативними актами, зокрема інформація з інших актів (звітів, експертиз).
		За рівнем надійності оцінювач відносить використані ринкові дані, що ґрунтуються на прямому порівнянні пропозицій продажу  до категорії «А»; водночас інформація з опублікованих джерел чи комерційних баз даних; її відносна вважливість буде залежати від актуальності, авторитету та можливості перевірки; належить до категорії «В». Характер використаних вихідних даних зазначається у випадках їх застосування.
		У розділі 4 «Загальна характеристика об`єкту оцінки та обставини події» оцінювач вказує, що використання технічних засобів та інформаційних джерел (фотоматеріали, відеоматеріали, дані дистанційного зондування Землі та їх похідні продукти, аналітика соціальних мереж, існуюча публічна інформація та інше) наразі недоступні, оскільки нерухоме майно, що є втраченим, розташоване на тимчасово окупованій території з 07.04.2014, доступ до якої не відновлено, відповідно інформація яка може бути отримана з зазначених джерел може не відповідати дійсному стану нерухомості на дату оцінки. Оцінювачем застосовано інформацію про об`єкт нерухомого майна, який є втраченим, відповідно до інформації та документів, які зберіглись у замовника на дату оцінки.
		У той же час, на сторінках 27-30 Звіту оцінювачем здійснено визначення ринкової вартості об`єкта оцінки шляхом порівняння нерухомого майна, яке на думку оцінювача може вважатись подібним, при цьому використані дані пропозицій на ринку майна, місцем розташування якого є Київський, Калінінський та Ворошиловський райони міста Донецьк Донецької області.
		Також, у таблицях №№ 7-10 розрахунку вартості нежитлових приміщень, що використані для порівняння (сторінки 34-44 Звіту), оцінювач наводить їх вартість, при цьому відсутні достеменні відомості про подібність обраних об`єктів нерухомості на дату оцінки. 
		У своєму звіті оцінювач не наводить підстав та обставин неможливості підбору для порівняння подібного майна з місцем розташування на іншій території України, що не є окупованою.
		Відтак, судом першої інстанції правомірно не прийнято поданий позивачем звіт про оцінку реальних збитків як належний доказ у справі.
		Колегія суддів зазначає, що пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
		Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
		Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц.
		Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
		Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.
		Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої ст.13, ст.ст.74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
		Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
		Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20 зазначив, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
		Так, обґрунтовуючи наявність збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач посилався на те, що внаслідок російської окупації та націоналізації його нерухомого майна, останній не може використовувати своє майно, як наслідок, отримувати дохід від підприємницької діяльності.
		Наведене, на думку позивача, безпосередньо вказує на наявність збитків у формі упущеної вигоди, на підтвердження їх розміру надає суду звіт про оцінку від 20.08.2024 Приватного підприємства «АВЕРТІ», у тому числі упущеної вигоди, яка сформувалась за період з 01.06.2014 (дата втрати контролю над активом) до 08.08.2024 (дата оцінки), період компаундування становить сто двадцять чотири місяці.
		Компаундування грошових потоків  це процес перерахунку теперішньої вартості грошових коштів (вкладу) в їх майбутню вартість в конкретний період часу шляхом додавання до первісної суми нарахованої величини відсотка.
		Згідно з висновком оцінювача збитки у формі упущеної вигоди становлять 334586280 (триста тридцять чотири мільйони п`ятсот вісімдесят шість тисяч двісті вісімнадцять) гривень, або за курсом НБУ 8163880 (вісім мільйонів сто шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят) доларів США.
		Відповідно до п.5 розділу IV "Методичні засади оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди (неотриманого прибутку)" Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України №3904/1223 від 18.10.2022, визначення розміру упущеної вигоди передбачає здійснення оціночних процедур, у тому числі аналізу та визначення тривалості строку компаундування, у межах якого враховується упущена вигода від активу (майна).
		Для цілей цієї Методики під упущеною вигодою розуміють розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що його міг отримати власник (балансоутримувач, користувач) пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії.
		Згідно з п. 5.3. розділу IV "Методичні засади оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди (неотриманого прибутку)" Методики оскільки грошові надходження від майбутнього відшкодування упущеної вигоди, як правило, оподатковуються як звичайний дохід, для цілей цієї Методики грошовим потоком, що використовують для визначення розміру упущеної вигоди, є прибуток до оподаткування, крім випадків, передбачених абзацом другим цього підпункту. Неотриманий прибуток за визначений період часу обчислюють як такий, що мав би бути отриманий підприємством, діяльність якого заснована на майні, визначеному в пункті 1 цього розділу, за умови відсутності наслідків збройної агресії.
		У разі коли існують підстави пов`язувати виникнення упущеної вигоди з іншими факторами, ніж неодержання підприємством прибутку, або наявність упущеної вигоди не є наслідком збиткової діяльності підприємства, аналіз неотриманих грошових потоків та оцінка (визначення розміру) упущеної вигоди здійснюється з дотриманням вимог цієї Методики або інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна, розроблених відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та вимог міжнародних та національних стандартів оцінки, міжнародної оціночної практики, що склалася. У таких випадках звіт про оцінку (висновок експерта) повинен містити обґрунтування відхилення від положень цієї Методики.
		Під час підготовки Звіту для визначення розміру упущеної вигоди, суб`єктом оціночної діяльності не використовувались результати господарської діяльності замовника, що відображені у фінансовій звітності, оскільки Товариство не має можливості користуватись нерухомим майном, що розглядається, вже близько 10 років і доходи від оренди (фактичні ретроспективні) не відображаються у звітності з 2014 року. Тобто, у цьому питанні оцінювач відступив від положень Методики.
		При розрахунку недоотриманої орендної плати оцінювач застосував кумулятивне значення коефіцієнта інфляції з міркувань, які оцінювач зазначив при розрахунку вартості будівлі бізнес-центру порівняльним методичним підходом. Визначений ним розмір втраченої орендної плати становить 1539892 грн на місяць або 37572,36 доларів США на місяць. У дану суму не включені поточні експлуатаційні витрати, що зазвичай сплачує орендар.
		Проте, на думку суду, визначення тривалості строку компаундування, у межах якого враховується упущена вигода від активу (майна), в даному випадку було проведено некоректно.
		При визначенні розміру упущеної вигоди оцінювач не використовував дані договорів оренди, за якими Товариством з обмеженою відповідальністю «Фламабельбуд» було передано у тимчасове платне користування частину офісного центру, що знаходиться за адресою м. Донецьк, проспект Дзержинського, буд. 13, а саме:
		- на 1-му (першому) поверсі, офіс 104, загальною площею 154,20 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 3095400,00 грн., орендна плата  15420,00 грн. на місяць, орендар  ТОВ «КП ОБЛАСНЕ БТІ», код ЄДРПОУ 38707356 (договір оренди № 56/05-13 від 15.05.2013 зі строком дії до 31.12.2013,);
		- на 6-му (шостому) поверсі, офіс 616, загальною площею 44,70 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 904500,00 грн., орендна плата  5811,00 грн. на місяць, орендар  ТОВ «ТД ГЕЛІКОН», код ЄДРПОУ 38888463 (договір оренди № 70/12-13 від 01.12.2013 зі строком дії до 31.12.2014);
		- на 7-му (сьомому) поверсі, офіс 716, загальною площею 45,00 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди  904500,00 грн., орендна плата  6300,00 грн. на місяць, строк оренди  до 25.04.2014, орендар  Представництво «Хенань Щібао Металурджі Матеріалс Груп Ко., Лтд», свідоцтво про реєстрацію видане Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 25.04.2013 № ПІ 4866 (договір оренди № 57/04-13 від 25.04.2013 з додатковою угодою № 1 від 02.11.2013);
		- на 8-му (восьмому) поверсі, офіс 814, загальною площею 65,00 кв.м., технічне приміщення № 828 загальною площею 15,00 кв.м., орендна плата  10350,00 грн. на місяць, строк оренди  один рік (до 25.04.2014), орендар  ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», податковий номер 36048094 (договір оренди № А/249/18-0413 від 25.04.2013);
		- на 8-му (восьмому) поверсі, офіс 816, загальною площею 44,80 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди  900480,00 грн., орендна плата  5824,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2012, орендар  ТОВ «Український лізинговий фонд», код ЄДРПОУ 37859096 (договір оренди № 18/06-12 від 26.06.2012);
		- на 8-му (восьмому) поверсі, офіс 817, загальною площею 139,80 кв.м., та на 9-му (дев`ятому) поверсі, офіс 917, площею 139,60 кв.м., разом 279,40 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди  5615940,00 грн., орендна плата  28740,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.05.2015, орендар  ТОВ «Системи обслуговування бізнесу «Інженерно-програмні рішення», код ЄДРПОУ 36559318 (договір оренди № 58/05-13 від 30.05.2013);
		- на 9-му (дев`ятому) поверсі, офіс 914, загальною площею 67,30 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 1352730,00 грн., орендна плата  9229,76 грн. на місяць, строк оренди  до 25.03.2014, орендар  ТОВ «ЕЙ.ПІ.ЕЛ. ТРЕВЕЛ», код ЄДРПОУ 37041571 (договір оренди № 50/03-13 від 26.03.2013);
		- на 11-му (одинадцятому) поверсі, офіс 1104, загальною площею 175,10 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди  3519510,00 грн., орендна плата  19160,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2015, орендар  ТОВ «Леман-Бетон», код ЄДРПОУ 34843832 (договір оренди № 64/11-13 від 01.11.2013);
		- на 11-му (одинадцятому) поверсі, офіс 1105, загальною площею 166,30 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 3342630,00 грн., строк оренди  до 31.12.2015, орендна плата  17880,00 грн. на місяць, орендар  ТОВ «Донсервісбуд», код ЄДРПОУ 32942802 (договір оренди № 65/11-13 від 01.11.2013);
		- на 11-му (одинадцятому) поверсі, офіс 1111, загальною площею 105,50 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди  2120550,00 грн., орендна плата  11800,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2015, орендар  ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС», код ЄДРПОУ 24157485 (договір оренди № 67/11-13 від 01.11.2013);
		- на 11-му (одинадцятому) поверсі, офіс 1114, загальною площею 73,10 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 1469310,00 грн., строк оренди  до 31.12.2015, орендна плата  74100,00 грн. на місяць, орендар  ТОВ «Проектна фірма «Аркон», код ЄДРПОУ 33620784 (договір оренди № 71/12-13 від 01.12.2013);
		- на 11-му (одинадцятому) поверсі, офіс 1116, загальною площею 44,40 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди  892440,00 грн., орендна плата  4840,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2015, орендар  ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС», код ЄДРПОУ 24157485 (договір оренди № 68/11-13 від 04.11.2013);
		- на 11-му (одинадцятому) поверсі, офіс 1117, загальною площею 145,20 кв.м., та технічні приміщення № 1127, загальною площею 15,10 кв.м., разом  160,30 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 3222030,00 грн., орендна плата  16880,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2014, орендар  ТОВ «Стратегія регіонального розвитку у Донецькій області», код ЄДРПОУ 37492906 (договір оренди № 69/11-13 від 14.11.2013);
		- на 12-му (дванадцятому) поверсі, офіс 1217 загальною площею 148,00 кв.м., офіс 1214 площею 72,70 кв.м., офіс 1211 площею 103,50 кв.м., що разом становить 324,20 кв.м., орендна плата  34070,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2014, орендар  Фізична особа-підприємець Полянський Є.К., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (договір оренди № 62/09-13 від 05.09.2013 з додатковою угодою № 1 від 11.12.2013);
		- на 13-му (тринадцятому) поверсі, офіс 1317 загальною площею 146,50 кв.м., балансова вартість об`єкта оренди складає 2944650,00 грн., технічні приміщення на 13-му поверсі № 1327 загальною площею 10,00 кв.м., орендна плата  16900,00 грн. на місяць, строк оренди  до 31.12.2013, орендар  ТОВ «Донбаскераміка», код ЄДРПОУ 30942491 (договір оренди № 23/09-13 від 12.09.2012 з додатковою угодою № 2 від 15.11.2013).
		Суд першої інстанції в своєму рішенні вказав, що частина наданих позивачем до матеріалів справи договорів оренди в офісному центрі «СКІФ» по проспекту Дзержинського 13 у місті Донецьк діяли до 31.12.2012, до 31.12.2013 та до 25.03.2014. До матеріалів справи не надано доказів продовження строку їх дії після спливу строку на який такі договори укладені. До матеріалів справи також не надані докази передачі в оренду всіх приміщень бізнес-центру, що перебували у власності позивача. Проте розмір упущеної вигоди суб`єктом оціночної діяльності розраховано від активу (всього майна, що належить позивачу) за період з 01.06.2014 (дата втрати контролю над активом) до 08.08.2024 (дата оцінки). Докази, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум у визначений період, матеріали справи не містять.
		З огляду на викладене, місцевий суд вважає звіт суб`єкта оціночної діяльності в частині визначення розміру упущеної вигоди таким, що викликає обґрунтовані сумніви у його правильності, повноті, ясності і обґрунтованості, з чим погоджується апеляційна інстанція.
		Таким чином, позивачем у даній справі на підставі належних та допустимих доказів не доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування майнової шкоди, зокрема, позивачем не доведено факту завдання йому збитків у заявленому розмірі. 
		Відтак колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, щодо відмови позивачу у задоволенні позовної заяви.
		 
		Разом з тим, скаржник у своїй апеляційній скарзі вказав, що суд першої інстанції встановив всі чотири елементи складу цивільного правопорушення (протиправність дій рф, наявність шкоди, причинний зв`язок, вина), але безпідставно відмовив у задоволенні позову. Суд не призначив експертизу, хоча мав сумніви у звіті про оцінку збитків і не володів спеціальними знаннями, що є порушенням ст. 99 ГПК України. 
		З приводу цього колегія суддів зазначає таке.
		Як убачається з тексту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійсно визнав доведеним окремі елементи складу правопорушення, зокрема, факт втрати контролю позивачем над нерухомим майном на тимчасово окупованій території. Водночас у частині доведення розміру шкоди судом було чітко вказано, що поданий звіт про оцінку упущеної вигоди не може вважатися належним і допустимим доказом. Причиною цього стало те, що звіт було складено без належного обґрунтування обраного періоду (124 місяці), без аналізу документально підтверджених джерел доходу, а вихідні дані для оцінки не підтверджені відповідними фінансовими документами. При цьому, колегією суддів враховано, що оцінювач не мав фізичної можливості оглянути будівлю, оскільки вона розташована на окупованій території. Разом з тим, він оцінив об`єкт лише на підставі документів, які йому надав позивач, не перевіряв, чи об`єкт зберігся фізично, у якому він стані, чи не був пошкоджений чи зруйнований. Тобто вартість була визначена теоретично, без підтвердження реального стану об`єкта.
		Крім того, сам підхід до оцінювання не відповідає вимогам Методики № 3904/1223, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України. У зв`язку з цим суд дійшов обґрунтованого висновку, що хоча сам факт заподіяння шкоди є ймовірним, її конкретний розмір залишився недоведеним.
		Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції був зобов`язаний призначити у справі судову експертизу, колегією суддів відхиляються, оскільки призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду. При цьому, висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України, за змістом якої жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 
		 
		Додатково апелянт зауважує, що суд першої інстанції не врахував банківські виписки, які свідчать що плата за доданими до позову договорами оренди надходила на користь позивача в період, що безпосередньо передував моменту втрати позивачем контролю та доступу до свого об`єкту нерухомості. Вказане, на думку скаржника, свідчить про факт продовження орендних правовідносин між сторонами і підтверджує факт використання позивачем втраченого об`єкту нерухомості в комерційних цілях, отримання ним майнової (грошової) винагороди від здачі в оренду втраченого об`єкту нерухомості.
		Суд першої інстанції у своєму рішенні обґрунтовано вказав, що частина договорів оренди, на які посилається позивач, діяла до 31.12.2012, 31.12.2013 та 25.03.2014. Жодних додаткових угод про продовження строку їх дії або інших доказів пролонгації таких правовідносин у матеріали справи не надано. Так само відсутні й будь-які інші правочини, що підтверджують оренду приміщень після вказаних строків.
		Посилання апелянта на банківські виписки як на доказ фактичного користування майном і продовження оренди є необґрунтованим, оскільки такі виписки лише фіксують надходження коштів на рахунок позивача, але не вказують про продовження строку дії договорів.
		Крім того, як слушно зазначив суд першої інстанції, позивач не надав доказів фактичної передачі в оренду всіх приміщень бізнес-центру, що перебували у його власності. Водночас оцінювач розрахував упущену вигоду, виходячи з площі усього майнового комплексу (активу) за період з 01.06.2014 по 08.08.2024, без будь-якого коригування на реально орендовані площі або документально підтверджені орендні відносини.
		Отже, надходження грошових коштів, зафіксоване у банківських виписках, не є беззаперечним доказом ані наявності чинних орендних договорів, ані правомірності включення всього об`єкта до бази розрахунку упущеної вигоди. Таким чином, наведені апелянтом аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недоведення розміру шкоди як складу цивільного правопорушення.
		У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламабельбуд". Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламабельбуд" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2025 у справі №910/10882/24 має бути залишене без змін.
		Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламабельбуд" залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2025 у справі №910/10882/24 залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		Повна постанова складена 27.06.2025.
		 
		Головуючий суддя В.В. Россолов
		 
		 
		Суддя Р.А. Гетьман 
		 
		 
		Суддя В.С. Хачатрян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...