Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 190/391/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2025.
Дата набрання законної сили: 25.06.2025
Номер судового провадження: 61-14789ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА                                                                            
		 
		25 червня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 190/391/22
		провадження № 61-14789св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,                   Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Вишнівська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області,
		особа, яка подавала апеляційну скаргу, - керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області.
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай)
		 
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Войтенко Катерини Володимирівни на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року у складі судді Фирси Ю. В та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у складі колегії суддів Максюти Ж. І., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «Лозуватка» П`ятихатського району Дніпропетровської області (далі - КСП «Лозуватка»), розміром 5 423,2 в умовних кадастрових гектарах, із земель запасу, що перебували у колективній власності колишнього КСП «Лозуватка», розташованих на території Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 27 січня     1989 року він почав працювати у колгоспі ХХІІ партз`їзду на території П`ятихатського району Дніпропетровської області. Рішенням зборів членів колгоспу від 27 січня 1989 року його було прийнято в члени колгоспу газоелектрозварювальником.
		 
		У подальшому колгосп ХХІІ партз`їзду було реорганізовано в КСП «Лозуватка».
		 
		17 травня 1995 року КСП «Лозуватка» отримало державний акт на право колективної власності на землю І-ДП № 000040; розмір паю по КСП становить                                            5 423,2 умовних кадастрових гектарів.
		 
		17 лютого 1998 року позивача звільнено та виключено зі складу КСП «Лозуватка».
		 
		На час видачі державного акта на право колективної власності на землю він був членом КСП і працював на вказаному підприємстві, був включений до списків членів КСП, що мають право на земельну частку (пай), і мав правові підстави для отримання відповідного сертифіката, але сертифікат з невідомих причин йому не виданий, що надалі унеможливило отримання відповідного державного акта на землю.
		 
		Вважав, що оскільки він був членом КСП «Лозуватка», то має право на земельну частку (пай) відповідно до закону.
		 
		У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.
		 
		Суди розглядали справу неодноразово.
		 
		П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 25 травня                        2022 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Лозуватка», розміром 7,63 умовних кадастрових гектарів, розташованих на території Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області за рахунок земель нерозподілених, невитребуваних паїв, які розташовані на території Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що оскільки позивач має право на земельну частку (пай), але у зв`язку з відсутністю сертифіката на право на земельну частку (пай) не може підтвердити право на неї, оформити правовстановлюючі документи та реалізувати цеправо, його права підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вишнівської селищної ради, як за членом колишнього КСП «Лозуватка», який значиться під порядковим номером 11 у списку громадян-членів КСП «Лозуватка», що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю серії І-ДП № 000040.
		 
		Враховуючи те, що на день видачі КСП «Лозуватка» державного акта на право колективної власності на землю позивач був членом вказаного КСП, він має право на земельну частку (пай), яку необхідно виділити із земель запасу, що перебували                 у колективній власності колишнього КСП «Лозуватка».
		 
		Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області залишив без задоволення. Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2022 року залишив без змін.
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд зазначив, що право позивача відповідно до закону припинене не було, ніким не заперечувалось, не оспорювалось і не було обмежене будь-яким строком для його реалізації, позивач унесений до списку громадян-членів КСП під номером 11, а той факт, що через 5 років ці списки були змінені, на правильність висновків суду першої інстанції не впливає.
		 
		Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про пропуск позовної давності та зазначив, що вона не пропущена, як і не заявлено відповідне клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності.
		 
		Верховний Суд постановою від 06 грудня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнив частково. Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року скасував                      і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Верховний Суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин імперативних положень ЦК УРСР щодо застосування позовної давності. Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки належно не дослідив обставини, за яких позивач міг довідатися про порушення своїх прав. Зокрема, суд не дослідив аргументи позивача, викладені у позовній заяві, про те, що право на земельну ділянку (пай) у нього виникло з моменту отримання КСП «Лозуватка» державного акта на право колективної власності на землю, у якому він вказаний як особа, що має право на земельну частку (пай). Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що з моменту порушення прав позивача пройшло більше трьох років, а саме понад 27 років, а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, він не навів.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 26 березня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач довів факт наявності               у нього права на отримання земельної ділянки при паюванні КСП, на момент розпаювання якого він був його членом та був включений до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		Водночас суд дійшов висновку про те, що порушене право позивача не підлягає судовому захисту через пропуск позовної давності.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Дніпровський апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2024 року, з урахуванням ухвали від 21 листопада 2024 року про виправлення описки, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Войтенко К. В. залишив без задоволення. Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року залишив без змін.
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
		 
		У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Войтенко К. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду                                      від 03 листопада 2021 року у справі № 540/1100/18, від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності. Суди попередніх інстанцій не врахували, що право позивача на отримання земельної частки є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлений, тому таке право підлягає захисту без обмеження позовною давністю.
		 
		У січні 2025 року Дніпропетровська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		25 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 з 27 січня 1989 року до 17 лютого 1998 року працював у колгоспі ім. ХХІІ партз`їзду, з 1992 року - у колгоспі «Лозуватський», а з 1993 року у КСП «Лозуватський» (з 2000 року Приватне підприємство «Лозуватка»), що підтверджується архівними довідками Комунальної архівної установи П`ятихатської міської ради «П`ятихатський трудовий архів»                            від 11 лютого 2022 року № 128, № 129, № 130, № 131.
		 
		На підставі рішення Лозуватської сільської ради народних депутатів від 17 травня 1995 року КСП «Лозуватка» 18 травня 1995 року видано державний акт серії І-ДП      № 000040 на право колективної власності на землю, згідно з яким передано у колективну власність 5 423,2 гектарів землі для ведення сільськогосподарського виробництва.
		 
		Згідно з додатком 1 до державного акта на право колективної власності на землю      у списку громадян-членів КСП «Лозуватка»,  ОСОБА_1 значиться під № 11.
		 
		З метою реалізації свого права на земельну частку (пай)  ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про надання інформації щодо включення його до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), та отримав 20 січня 2022 року відповідь, , що він значиться в списках до державного акта на право колективної власності на землю в КСП «Лозуватка» під № 11, а також зазначено, що сертифікат на право на земельний (пай) членів КСП «Лозуватка» на його ім`я не виготовлявся і не видавався. На підставі рішення від 26 квітня 2000 року № 107-р розмір земельної частки (паю) по КСП «Лозуватка» на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області становить 7,63 умовних кадастрових гектарів.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу                           в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що справа підлягає передачі на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом                             у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
		 
		Відповідно до пункту 1 Указу Президента від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю)                                     у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
		 
		У пункті 2 Указу № 720/95 зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		Відповідно до частини дев`ятої статті 5 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.
		 
		У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
		 
		Таким чином, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
		 
		Особа, яка вважає, що її права або інтереси порушені, може звернутися до суду за їх захистом лише в межах визначеного законодавством строку.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 на момент отримання КСП «Лозуватка» державного акта на право колективної власності на землю був його членом та був включений до списку осіб, доданого до державного акта.
		 
		Тобто право ОСОБА_1 на земельну ділянку (пай) виникло з 18 травня        1995 року - з моменту отримання КСП «Лозуватка» державного акта на право колективної власності на землю, у якому він вказаний як такий, що має право на земельну частку (пай), що підтверджується додатком до цього державного акта,                       у якому він значиться під № 11.
		 
		З цього часу вказане право позивача, яке є правом на мирне володіння майном, що захищається Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини                                           і основоположних свобод, не оспорювалось і припинено не було.
		 
		Відповідно до пункту 6 «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.
		 
		Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
		 
		Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
		 
		Статтею 76 ЦК Української РСР передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
		 
		Згідно зі статтею 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
		 
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
		 
		Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).
		 
		Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.
		 
		Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто часове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
		 
		Таким чином, оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з  моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, у якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), -це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлени1, а тому воно підлягає захисту з моменту порушення цього права, його невизнання або відмови в його оформленні чи реалізації.
		 
		Близькі за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19 та від 03 листопада 2021 року у справі                                          № 540/1100/18.
		 
		Разом з тим Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 жовтня 2024 року у справі                                      з подібними правовідносинами № 190/1900/23 (провадження № 61-8624св24), за обставинами якої особа (спадкоємцем якої є позивач) на момент отримання                                18 травня 1995 року КСП «Лозуватка» державного акта на право колективної власності на землю також була членом цього КСП і була включена до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю), застосував до таких правовідносин наслідки спливу позовної давності.
		 
		Наведене свідчить про застосування у різних палатах суду касаційної інстанції принципово різного підходу до розуміння і тлумачення норм матеріального права      у подібних правовідносинах, що зумовлює необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці Верховного Суду щодо їх розгляду.
		 
		Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого                      в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		 
		У зв`язку з наведеним Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року у справі з подібними правовідносинами № 190/1900/23 (провадження № 61-8624св24)).
		 
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати справу № 190/391/22 за позовом  ОСОБА_1 до Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко    В. М. Коротун    М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...