Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/1570/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2025.
Дата набрання законної сили: 24.06.2025
Номер судового провадження: 51-782км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022082080001371

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 червня 2025 року
		м. Київ
		справа № 336/1570/23
		провадження № 51 - 782 км 25
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції
		захисника засудженого ОСОБА_6              ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
		до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082080001371
		від 12 вересня 2022 року, щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		раніше не судимого,
		за ст. 115 ч. 2 п. 1, ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 4 КК України,
		за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 
		на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2024 року
		та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2024 року ОСОБА_6 засуджено:
		- за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі;
		- за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		На підставі ст. 70 частин 1, 2 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Прийнято рішення щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
		ОСОБА_6 11 вересня 2022 року о 03 годині 25 хвилин, діючи в умовах воєнного стану, проник на територію домоволодіння 
		АДРЕСА_2 , де проживали його близькі родичі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		і ОСОБА_10 , та намагався викрасти належний останньому станок-пилораму, вартістю 2 500 грн, однак не довів свої злочинні дії до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки з приміщення будинку вийшла ОСОБА_9 .
		О 05 годині 00 хвилин того ж дня ОСОБА_6 , маючи умисел на вбивство вказаних вище осіб через особисті неприязні відносини з ними, наніс удар сокирою в шию ОСОБА_9 , убивши її, зайшов до кухні будинку й таким же способом убив
		ОСОБА_10 , після чого в спальні наніс тим же знаряддям множинні удари в голову, шию, тулуб та по рукам ОСОБА_8 , від чого останній теж помер.
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2024 року щодо
		ОСОБА_6 - без зміни.
		Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 змінити та призначити йому за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України покарання
		у виді позбавлення волі на певний строк.
		Зазначає, що суд першої інстанції визнав ряд обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, навів ряд відомостей, які позитивно характеризують його особу, але при цьому всупереч положенням статей 65, 66 КК України призначив
		ОСОБА_6 найбільш суворе за видом покарання.
		Вказує, що апеляційний суд не звернув увагу на наведені порушення, не виправив їх,
		не перевірив та не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України. Крім того, цей суд порушив вимоги ст. 67 ч. 3 КК України, оскільки врахував ряд обставин - ступінь тяжкості, характер, фактичні обставини вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, зокрема убивство трьох осіб, які є його близькими родичами, шляхом нанесення ударів сокирою у життєво важливі органи, по суті витлумачивши вказані обставини як такі, що обтяжують покарання.
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_11 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених захисником доводів.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
		Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу, вважав її обґрунтованою та просив задовольнити.
		У судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою
		і просила залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
		та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
		про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу,
		та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обґрунтованість засудження  ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій
		за ст. 115 ч. 2 п. 1, ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 4 КК України, а також призначене
		за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 4 КК України покарання у касаційній скарзі не оспорюються.
		Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки судів щодо призначеного ОСОБА_6 покарання.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості
		й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання)
		та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого
		без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє
		для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи,
		що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами,
		та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання,
		яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром
		є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги
		при призначенні покарання.
		Санкція ст. 115 ч. 2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі
		на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі,
		з конфіскацією майна у випадку, передбаченому п. 6 частини другої цієї статті.
		Довічне позбавлення волі - найтяжчий вид основного покарання, що полягає
		у довічній (пожиттєвій) ізоляції особи, визнаної судом винною у вчиненні особливо тяжкого злочину, від суспільства в спеціальних кримінально-виконавчих установах.
		Відповідно до вимог ст. 64 ч. 1 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
		Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Обставиною, яка зумовлює призначення покарання у виді довічного позбавлення волі і водночас вказує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, є надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину і особи, яка його скоїла. Надзвичайність суспільної небезпеки вчиненого злочину визначається сукупністю усіх зібраних у кримінальному провадженні даних, які стосуються вчиненого злочину, особи винного і обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про необхідність призначення ОСОБА_6 за вчинений ним злочин, передбачений ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України, покарання у виді довічного позбавлення волі, вірно врахував зазначені вище вимоги закону та обставини кримінального провадження.
		Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України
		є особливо тяжким злочином, відомості про особу ОСОБА_6 , який раніше
		не судимий, має сталі соціальні зв`язки, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, які пом`якшують ОСОБА_6 покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, а обставиною, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину щодо двох осіб похилого віку.
		Також місцевий суд врахував конкретні обставини кримінального правопорушення, холоднокровний характер дій ОСОБА_6 , який вчинив умисне вбивство трьох осіб послідовно за незначний проміжок часу, спосіб вчинення злочину, характер, локалізацію та кількість нанесених ударів сокирою, поведінку ОСОБА_6 після вчинення злочину, а саме намагання приховати свою причетність до скоєного, його ставлення до вчиненого, наслідки злочину - настання смерті трьох осіб, з якими
		у ОСОБА_6 були родинні зв`язки, а також думку потерпілого щодо необхідності призначення суворого покарання.
		Врахувавши вказані обставини, зневажливе ставлення ОСОБА_6 до людського життя і загальноприйнятих норм моралі, суд першої інстанції дійшов висновку
		про виключну небезпеку його особи для суспільства, неможливість виправлення протягом певного строку покарання та наявність підстав для призначення
		ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі. При цьому суд вказав, що покарання у виді позбавлення волі на певний строк, без постійної ізоляції від суспільства, не матиме належного виховного впливу
		на ОСОБА_6 і не забезпечить безпеку людей та суспільства після його звільнення з місць позбавлення волі, а тому його довічна ізоляція від суспільства в цьому випадку є справедливою і відображає співмірність вчиненого діяння до такого покарання.
		Отже, покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо  ОСОБА_6 в частині призначення останньому за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України покарання та за сукупністю кримінальних правопорушень належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПКУкраїни.
		При розгляді апеляційної скарги ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції належним чином перевірив відповідні доводи щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення, погодившись із висновком суду першої інстанції щодо необхідності призначення ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі та не встановивши підстав для його пом`якшення. Обґрунтовуючи такі висновки, апеляційний суд зазначив,
		що обставини, на які посилався ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі, зокрема ті,
		що пом`якшують його покарання, були належним чином враховані судом першої інстанції, проте вони в сукупності з іншими обставинами справи не є такими,
		що дають підстави для призначення ОСОБА_6 іншого, більш м`якого покарання ніж довічне позбавлення волі.
		Посилання захисника на порушення апеляційним судом вимог ст. 67 ч. 3 КК України та врахування ряду обставин такими, що обтяжують покарання ОСОБА_6 ,
		є безпідставними.
		Ступінь тяжкості, характер, фактичні обставини вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, зокрема вчинення останнім убивства трьох осіб,
		які є його близькими родичами, шляхом нанесення ударів сокирою у життєво важливі органи, були враховані судом першої інстанції при призначені йому покарання відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, проте не як такі,
		що обтяжають покарання. З покаранням, призначеним ОСОБА_6 
		за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України та за сукупністю кримінальних правопорушень, погодився і апеляційний суд, який не встановив додаткових обставин,
		які обтяжують покарання, а тому доводи в касаційній скарзі захисника в цій частині є необґрунтованими.
		За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_6 , навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі у касаційній скарзі не наведено і таких відомостей за матеріалами кримінального провадження не встановлено.
		Отже, покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
		для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
		За таких обставин, підстави для зміни чи скасування судових рішень за доводами касаційної скарги захисника відсутні, а тому вона не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2024 року
		та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...