Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/5082/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано судом: 27.06.2025. Зареєстровано: 28.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2025.
Дата набрання законної сили: 26.06.2025
Номер судового провадження: К/990/11199/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 600/5082/21-а
		касаційне провадження № К/990/11199/22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Хохуляка В.В.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.11.2021 (суддя Григораш В.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2022 (головуючий суддя -  Полотнянко Ю.П., судді - Драчук Т.О., Смілянець Е.С.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - Управління) до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - 
		УСТАНОВИВ:
		Управління звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача податковий борг у загальному розмірі 488049,40 грн., з яких: 450507,13 грн. - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі: основний платіж - 312603,57 грн., штрафні санкції - 78150,89 грн., пеня - 59752,67 грн.; військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі: основний платіж - 26050,30 грн., штрафні санкції - 6512,58 грн., пеня - 4979,39 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача станом на 01.10.2021 утворився податковий борг в загальному розмірі 488049,40 грн. Нараховані грошові зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій та пені) відповідачем добровільно та в повному обсязі не сплачено і на виконання вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України, у  редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючим органом виставлена податкова вимога від 30,.12.2020 №23422-13, яка була надіслана поштою за місцем реєстрації платника податків, проте повернута на адресу контролюючого органу без вручення. Податкова вимога відповідачем не оскаржена та є чинною.
		Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 30.11.2021, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2022, позов задовольнив: стягнув з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 488049,40 грн.
		Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що сума боргу підтверджується наявними матеріалами справи, грошові зобов`язання платника, визначені контролюючим органом, є узгодженими, своєчасно не сплаченими, відтак наявні підстави для стягнення боргу в судовому порядку. Також, суди виходили з того, що податкова вимога була надіслана відповідачу на адресу, яка міститься в базі даних ДПС України, відповідач не повідомляв органи ДПС про зміну адреси, а жодна норма податкового законодавства не зобов`язує контролюючий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги. 
		Відповідач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав до суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин у справі, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
		Скаржник зазначає, що дана справа не відноситься до справ незначної складності у розумінні положень пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення відповідної процесуальної дії), оскільки перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також, ОСОБА_1 вказує, що податкова вимога була надіслана їй за адресою, за якою вона ніколи не проживала, тоді як вона увесь час була зареєстрована за іншою адресою і ніколи її не змінювала. Крім того, зазначає, що суди не перевірили та не дослідили структуру податкового боргу, який просить стягнути контролюючий орган.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.06.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення з підстав того, що податкова вимога була сформована та надіслана ОСОБА_1 на адресу, яка міститься в базі даних ДПС України, а саме - Україна, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Тарашани, вказана адреса зазначена в ідентифікаційних даних особи у блоці «місце проживання». Також, контролюючий орган вказує, що грошові зобовязання були нараховані ОСОБА_1 на підстав податкових повідомлень-рішень від 03.10.2019 № 0013171304 та № 0013161304 та є узгодженими з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 824/171/20-а, а саме - з 15.10.2020.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.06.2025 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 26.06.2025.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Суди попередніх інстанцій установили, що Управлінням була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, результати якої оформлені актом №160/24-13-13-04-19/ НОМЕР_1 від 08.08.2019, за висновками якого було встановлено порушення ОСОБА_1 вимог: підпункту «д» підпункту  164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту  168.1 статті 168 Податкового кодексу України, що призвело до  заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, яке підлягає сплаті до бюджету за 2016 рік, у загальній сумі 312603,57 грн;
		підпункту «д» підпункту  164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту   168.1 статті168, підпунктів 1.2, 1.4 пункту16-1 підрозділу 10  розділу XX Податкового кодексу України, що мало вираз у ненарахуванні та неутриманні військового збору із загального річного оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 26050,30 грн. 
		На підставі висновків акта перевірки Управлінням були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.10.2019  року: №0013171304, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 397054,46 грн, у тому числі: за основним платежем - 312603,57 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 78150,89 грн; №0013171304, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на  32562,88 грн, у тому числі: за основним платежем - 26050,30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6512,25  грн.
		Судами було встановлено, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість на загальну суму 488049,40 грн, в тому числі: 1) заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 450507,13 грн, нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0013161304 від 03.10.2019 року, в тому числі: основний платіж - 31203,57 грн: штрафна санкція - 78150,89 грн; пеня - 59752,67 грн; 2) заборгованість по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 37542,27 грн, нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0013171304 від 03.10.2019 року, в тому числі: основний платіж - 26050,30 грн: штрафна санкція - 6512,58 грн; пеня - 4979,39 грн.
		Зазначені податкові повідомлення-рішення були надіслані ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням-рішенням за адресою: АДРЕСА_1 , та отримані відповідачем особисто 04.10.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5801302956031. 
		Також, судами було встановлено, що за результатом судового оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 01.04.2020 у справі № 824/171/20-а, залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020, яким у задоволенні позову відмовив.
		У зв`язку з викладеним, Управління сформувало податкову вимогу форми "Ф" №23422-13 від 30.12.2020 на суму 488190,96 грн. Вказана податкова вимога була надіслана ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яка повернулася на адресу контролюючого органу без вручення адресату із зазначенням причин невручення: «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».
		Відповідно до статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» суд першої інстанції зробив запит до Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, стосовно ОСОБА_1 , на який Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області надало відповідь від 06.10.2021 № 7301.2-7074/73.2-21, відповідно до якої за обліками ВОМІРМП УДМС України в Чернівецькій області значиться громадянка ОСОБА_1 , зареєстрованою за місцем проживання: Чернівецька обл., Чернівецький (колишній Глибоцький р-н), с. Тереблече, за паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 29.09.1998.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
		Підпунктами 14.1.39, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або  Митним кодексом України).
		За правилами пункту 57.3 статті 57 ПК України, у   разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у  підпунктах  54.3.1 - 54.3.6  пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
		При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 ПК України).
		Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно, постанови від 13.02.2018 у справі №826/18379/14, від 19.02.2019 у справі №807/495/17, від 03.02.2022 у справі №560/4343/19, від 14.02.2022 у справі №826/9711/17 при їх системному аналізі) про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених  ПК України, тощо.
		При цьому, Верховний Сцд наголошує, що при вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених  ПК України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом.
		Відповідно до пункту  95.1 статті 95 ПК України  контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
		Відповідно до пункту  95.2 статті 95 ПК України  стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
		Згідно з абзацом 1 пункту  95.3 статті 95 ПК України  стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
		Отже, положеннями пунктів 95.1 - 95.3 статті  95 ПК України  встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом  95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
		За визначеннями, наведеними у підпунктах  14.1.153,  14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України,  податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Згідно з пунктом  59.3 статті 59 ПК України  податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
		Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що скерування податкової вимоги не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкових органів призводять лише до формування та документального визначення податкового боргу. При цьому, вони об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу (постанови Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 804/3642/16, від 14.07.2021 у справі № 815/2362/17, від 21.09.2018 у справі №808/3046/16).
		З аналогічних мотивів виходили і суди попередніх інстанцій у цій справі.
		В свою чергу, у касаційній скарзі ОСОБА_1 наголошувала, що податкова вимога була надіслана їй на адресу, за якою вона ніколи не була зареєстрована та не проживала, на підтвердження чого відповідачем були надані: довідка від 03.11.2021 № 434, видана Тереблеченською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області, про те, що ОСОБА_1 з 14.03.1989 була прописана за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає на даний час і за вказаний період місце проживання і прописки ніколи не змінювала%; довідка Тарашанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 09.11.2021 № 1523 про те, що ОСОБА_1 не зареєстрована та жодного дня не проживала у с. Тарашани.
		Разом з цим, Верховний Суд вказує, що аналіз норм підпунктів  14.1.153,  14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту  59.3 статті 59, пункту  95.2 статті 95 ПК України  дає підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачене у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом  95.2 статті 95 ПК України  строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою  9  Розділу  ІІ ПК України.
		Слід зазначити, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження.
		Отже, Верховний Суд вважає, що обставина надіслання податкової вимоги за адресою, яка значиться в базі даних ДПС України, проте не є адресою місця проживання платника, може мати значення виключно для повного, об`єктивного і всебічного розгляду справи, однак, не    може    впливати на перевірку дотримання умов, які передують зверненню до суду з позовом. 
		В межах спірних у цій справі правовідносин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дотримання контролюючим органом вимог пунктів 95.1-95.3 статті  95 ПК України  характеризується сукупністю таких обставин, які мали місце на момент звернення до суду з позовом: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту несплати податкового боргу в добровільному порядку.
		З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку в межах предмета доказування у цій справі про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, враховуючи висновок про дотримання контролюючим органом пунктів 95.1-95.3 статті  95 ПК України. 
		Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі слід залишити без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359, 375 КАС України, суд -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.11.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2022 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...