Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7682/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 30.06.2025. Зареєстровано: 30.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2025.
Дата набрання законної сили: 26.06.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/7682/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О.А.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Федорової О. В.,
		 
		за участю представників:
		позивача:      Лавріненко Т.М., Захарченко Ю.О.;
		відповідача:  Шукліна О.В., Гніздицька Л.В.;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп»
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024
		у складі колегії суддів: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.
		та на рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2024
		суддя: Ломака В.С.
		у справі № 910/7682/22
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп»
		до акціонерного товариства «Українська залізниця»
		про стягнення доходів за використання майна в розмірі 345 592 337,99 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Історія справи
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» (далі - ТОВ «Юнісон Груп», Товариство, позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», Залізниця, відповідач),  доходів за використання майна в розмірі 345 592 337,99 грн та звільнення їх з-під арешту, а саме:
		- стягнути з АТ «Українська залізниця» доходи, які закумульовано на окремому рахунку філії «Рефрижираторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця», відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» у розмірі 345 592 337,99 грн;
		- звільнити з-під арешту доходи, які закумульовано на окремому рахунку філії Рефрижираторна вагонна компанія АТ «Укрзалізниця», відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» в розмірі 345 592 337,99 грн.
		 
		Позов мотивовано тим, що АТ «Українська залізниця» в особі філії «Рефрижираторна вагонна компанія» отримано доходи внаслідок використання майна - 1  000 залізничних напіввагонів, належного позивачеві.
		 
		Крім того, позивач вказав на те, що станом на дату звернення з даним позовом, щодо 1  000 напіввагонів, які на праві власності належать ТОВ «Юнісон Груп», не існує жодних обмежень кримінально-процесуального примусу.
		 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ТОВ «Юнісон Груп» доходи, які закумульовано на окремому рахунку Філії «Рефрижираторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця» відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» у розмірі 345 592 337,99 грн, а також судовий збір на суму 868 350,00 грн, в іншій частині позову (звільнення з-під арешту доходів) - відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції зазначив, що право власності на грошові кошти, накопичені від оперування 1 000 залізничних напіввагонів ТОВ «Юнісон Груп» на окремому банківському рахунку Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця», відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк», належить власнику напіввагонів - ТОВ «Юнісон Груп», тобто позивачеві.
		 
		Щодо вимоги ТОВ «Юнісон Груп» про звільнення з-під арешту доходів, які закумульовано на окремому рахунку філії «Рефрижираторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця» відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» в розмірі 345 592 337,99 грн, суд зазначив, що такий арешт було накладено ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.05.2020 у справі № 991/3549/20 з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації у кримінальному проваджені № 42014000000000521 від 18.06.2014.
		 
		Арешт майна скасовується виключно у порядку встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, тому питання розпорядження грошовими коштами, отриманими від комерційного використання 1 000 напіввагонів ТОВ «Юнісон Груп», як речових доказів в кримінальному провадженні                              № 42014000000000521, регулюється виключно в рамках даного провадження та не може бути предметом розгляду у порядку господарського судочинства.
		 
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» (в частині стягнення доходів за використання майна в розмірі 345 592 337,99 грн) залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2023 - без змін.
		 
		У частині відмови у звільненні з-під арешту доходів, які закумульовано на окремому рахунку філії «Рефрижираторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця», відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк», в розмірі 345 592 337,99 грн, рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржене і в апеляційному порядку не переглядалося.
		 
		Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно набув за рахунок позивача грошові кошти у розмірі 345 592 337,99 грн, які в силу статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України підлягають поверненню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		 
		Постановою Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 910/7682/22 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2023 (в оскаржуваній частині) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023. Справу № 910/7682/22 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова мотивована передчасністю висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ТОВ «Юнісон Груп» доходів, які закумульовано на окремому рахунку Філії «Рефрижираторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця», відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» у розмірі 345 592 337,99 грн.
		 
		В постанові  Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 910/7682/22 зазначено, що:
		 
		- судами не враховано та не досліджено наявність справи № 910/4239/22 за позовом ТОВ «Юнісон Груп» до АТ «Укрзалізниця» та Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця» про стягнення грошових коштів, в якій позивач також ставить питання про стягнення, на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України (стягнення грошових коштів, отриманих без належної правової підстави), грошових коштів від комерційного використання 1 000 залізничних напіввагонів;
		 
		- судами не досліджено чи не є обставини (сума стягнення, обставини виникнення такої суми, період виникнення, причини та наслідки виникнення розміру такої суми), на які посилається позивач у справі № 910/4239/22 та у цій справі тотожними, чи не призведе одночасне задоволення позовних вимог, з огляду на подібне обґрунтування позовних вимог у зазначених справах, до подвійного стягнення грошових сум з відповідачів, що, в свою чергу, свідчитиме про безпідставне збагачення саме позивача;
		 
		- судами не було встановлено, що грошові кошти, на які накладено арешт 06.05.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду України (справа № 991/3549/20), підлягають спеціальній конфіскації. Однак вирішення подальшої долі таких доходів повинне визначатися з урахуванням прав та обов`язків юридичної особи, якій було передане арештоване майно в управління, повинні враховуватися витрати такої особи на управління та збереження майна, його ремонту, а також здійснення інших супутніх витрат, пов`язаних із збереженням та використанням арештованого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі                    № 757/45795/17-к майна позивача. Суди не досліджували чи було передбачено зазначеною ухвалою чи іншими судовими рішеннями наслідки щодо доходів (прибутку), отриманих від управління такими вагонами;
		 
		- суди не встановлювали фактичну наявність/відсутність укладених договорів про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах під управлінням філії «Рефрижераторна вагонна компанія», не досліджували інші докази, які б підтвердили чи спростували витрати на планові ремонти, а також не досліджували інші докази (банківські виписки, квитанції, договори на обслуговування або ремонт, купівлю запчастин тощо) на підтвердження чи спростування здійснених зазначеною Філією витрат та отриманих доходів;
		 
		- судами не досліджувалася вартість послуг АТ «Укрзалізниці», пов`язаних із збереженням арештованого майна, адмініструванням договірних відносин та їх подальшого оформлення відповідно до вимог чинного законодавства (щодо витрат на оформлення договорів банківського вкладу, сплату податків, сплату заробітної плати працівникам, які здійснювали збереження, ремонт та обслуговування арештованого майна тощо);
		 
		- судами попередніх інстанцій належним чином не були з`ясовані обставини щодо зняття арешту в порядку статті 174 Кримінального процесуального кодексу України та вирішення у межах зазначеного кримінального провадження відповідного питання стосовно компенсації витрат Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця» на зберігання арештованого майна - напіввагонів, зокрема, після зняття арешту та/або за рахунок отриманих від використання такого майна коштів, у тому числі закумульованих на окремому рахунку тощо;
		 
		- суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили чи здійснювалося закриття відповідних кримінальних проваджень та скасування арештів на підставі постанови прокурора про закриття кримінального провадження на підставі частини третьої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Крім того,  Верховний Суд наголосив, що арешт майна передбачає пряму заборону на відчуження, розпорядження та/або користування майном, на яке такий арешт був накладений. Наявність такої заборони не передбачає як відчуження, розпорядження та/або користування майном власником безпосередньо, так і на підставі рішення суду до скасування відповідного арешту у встановленому законом порядку. Тому до скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження, вирішення питання господарським судом щодо стягнення майна (в цьому випадку грошових коштів) в межах господарського судочинства є передчасним.
		 
		Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
		 
		За результатами нового розгляду справи № 910/7682/22 господарський суд міста Києва рішенням від 31.07.2024 відмовив у задоволенні позову. Стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» 1 302  525,00 грн витрат на подання апеляційної скарги та 1 741  662,00 грн витрат на подання касаційної скарги.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача спірних доходів, закумульованих за весь спірний у даній справі період.
		 
		Суд першої інстанції, посилаючись на ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України та спростовуючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача спірних доходів, вказав на те, що закон визначає отримання доходів і плодів безпідставним лише за умови, якщо набувач майна знав або мав знати про безпідставність його отримання. Тому набувач повинен повернути або відшкодувати потерпілому всі доходи, які він одержав чи міг одержати з цього майна з того часу, як дізнався або міг дізнатися про безпідставність набуття (збереження) майна. Доходи або інші вигоди, отримані ним до цього часу, не підлягають поверненню або відшкодуванню.  
		 
		Разом з тим, під час розгляду даної справи позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що Залізниця є (була) учасником справи № 757/57435/19-к та була повідомлена про розгляд питання у судовому засіданні 01.11.2019 щодо скасування арешту на залізничні вагони, накладеного ухвалою від 14.07.2017 у справі                               № 757/40448/17-к, у зв`язку з чим потенційно могла бути обізнана про скасування арешту в день постановлення ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2019, проявивши добросовісність, розумну обачність/звичайну зацікавленість станом своїх справ.
		 
		Крім того, суд зазначає, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, які є загальнодоступними, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2019 у справі № 757/57435/19-к була оприлюднена лише 18.06.2020, тоді як матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження фактів звернення до Залізниці певних осіб (зокрема особи, яка вимагала накладення арешту, або Товариства) з відповідним повідомленням про скасування арешту, так само як і доказів можливості отримання відповідачем такого повідомлення в день постановлення ухвали.
		 
		Суд першої інстанції наголошує на тому, що  з матеріалів справи вбачається, що відповідач дізнався про скасування арешту залізничних напіввагонів лише після отримання 25.02.2020 листа Печерського районного суду міста Києва          № 757/57435/19-к, датованого 19.02.2020, про направлення цієї ухвали до виконання.
		 
		Місцевий господарський суд, беручі до уваги наявність ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 06.05.2020 у справі № 991/3549/20, яка на час розгляду даного спору не була скасована та набрала законної сили, та є прямо передбаченою законом підставою, яка позбавляє як Залізницю, так і інших осіб, здійснювати будь-які дії з арештованими коштами до зняття наявного арешту в порядку, передбаченому законом, дійшов висновку, що ця обставина додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача доходів у розмірі 345 592 337,99 грн, які закумульовано на окремому рахунку філії «Рефрижераторна вагонна компанія» Залізниці, відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк».
		 
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 910/7682/22 рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2024 залишено без змін.
		 
		Суд апеляційної інстанції, посилаючись на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 757/45795/17-к, якою визначено порядок зберігання доказів у кримінальному провадженні шляхом визначення порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 про арешт, а саме передача 1 000 залізничних напіввагонів в управління та користування Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця», надавши право комерційного використання 1 000 залізничних напіввагонів, що належать ТОВ «Юнісон Груп», вказав на те, що зазначеною ухвалою, чи іншими судовими рішеннями не було передбачено наслідки щодо доходів (прибутку), отриманих від управління такими напіввагонами Залізницею. 
		 
		Ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 757/45795/17-к є обов`язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
		 
		Апеляційний господарський суд наголосив на тому, що метою комерційного використання є отримання прибутку, таким чином, доходи Залізниці за користування арештованим майном позивача та переданого відповідачеві в управління та користування, з правом комерційного використання не можна вважати безпідставно набутим майном за статтею 1212 Цивільного кодексу України. 
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах даної справи відсутні докази того, що грошові кошти, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 06.05.2020 у справа                       № 991/3549/20, підлягають спеціальній конфіскації.
		 
		Вирішення подальшої долі таких доходів повинне визначатися з урахуванням прав та обов`язків юридичної особи, якій було передано арештоване майно в управління, користування, з правом комерційного використання, та витрат такої особи на управління та збереження майна, його ремонт, а також здійснення інших супутніх витрат, пов`язаних із збереженням та використанням арештованого майна позивача.
		 
		У матеріалах даної справи відсутні докази, які свідчать про вирішення у межах кримінального провадження № 42014000000000521 відповідного питання стосовно компенсації витрат Залізниці на зберігання арештованого майна - напіввагонів, зокрема, після зняття арешту та/або за рахунок отриманих від використання такого майна коштів, у тому числі закумульованих на окремому рахунку філії відповідача.
		 
		Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що наявність ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 06.05.2020 у справі                       № 991/3549/20, яка набрала законної сили, про накладення арешту шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти, які знаходяться на окремому рахунку, відкритому у відділені АТ «Ощадбанк» Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця», є передбаченою законом підставою, яка позбавляє як Залізницю, так і інших осіб, здійснювати будь-які дії з арештованими коштами до зняття наявного арешту в порядку, передбаченому законом, що додатково свідчить про відсутність правових підстав для задоволення майнових вимог позивача.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі № 910/7682/22, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким стягнути з АТ «Укрзалізниця» на користь ТОВ «Юнісон Груп» доходи, які закумульовані на окремому рахунку філії «Рефрижираторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця», відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» у розмірі 345 592 337,99 грн.
		 
		Підставою касаційного оскарження позивач вказує п. 2, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме ст. 189 Цивільного кодексу України, відповідно до якої доходи, отримані від користування річчю, є власністю її власника, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Позивач вказав на те, що AT «Укрзалізниця» в особі філії «Рефрижераторна вагонна компанія» було отримано доходи внаслідок використання майна - 1 000 залізничних напіввагонів, належних позивачу.
		 
		Будь-які правочини, які б підтверджували передачу від ТОВ «Юнісон Груп» права власності на доходи, отримані від експлуатації AT «Укрзалізниця» 1 000 залізничних напіввагонів, не укладались.
		 
		Скаржник наголошує на тому, що право власності на грошові кошти доходу, отримані AT «Укрзалізниця» від комерційного використання 1 000 залізничних вагонів, належних ТОВ «Юнісон Груп», та накопичені на окремому банківському рахунку, є власністю ТОВ «Юнісон Груп».
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи судові рішення, проігнорували положення ст. 189 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки згідно з цією нормою право власності на спірні грошові кошти належить ТОВ «Юнісон Груп» та потребує захисту, оскільки кошти утримуються AT «Укрзалізниця» без наміру повернути їх. 
		 
		Крім того, позивач вказує на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі                            № 910/7682/22:
		 
		«наявність ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 06.05.2020 у справі № 991/3549/20 є прямо передбаченою законом підставою, яка позбавляє як AT «Укрзалізниця», так і інших осіб, здійснювати будь-які дії з арештованими коштами до зняття наявного арешту в порядку, передбаченому Законом. Колегія суддів наголошує, що арешт майна передбачає пряму заборону на відчуження, розпорядження та/або користування майном, на яке такий арешт був накладений. Наявність такої заборони не передбачає як відчуження, розпорядження та/або користування майном власником безпосередньо, так і на підставі рішення суду до скасування відповідного арешту у встановленому законом порядку. Тому до скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження, вирішення питання господарським судом щодо стягнення майна (в цьому випадку грошових коштів) в межах господарського судочинства є передчасним».
		 
		Скаржник вказує на те, що зазначений висновок Верховного Суду застосовано в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції. 
		 
		Крім того, позивач зазначає, що ТОВ «Юнісон Груп» неодноразово зверталося до слідчих суддів Вищого антикорупційного суду України з клопотанням про скасування арешту грошових коштів, що знаходяться на окремому рахунку, відкритому у відділені AT «Ощадбанк» Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» AT «Укрзалізниця», проте у задоволенні клопотань було відмовлено, через спір відносно права власності на грошові кошти між ТОВ «Юнісон Груп» та AT «Укрзалізниця», який слідчий суддя не наділений повноваженнями вирішувати. Спір про право власності на грошові кошти залишається не вирішеним, тому права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту не має, ні ТОВ «Юнісон Груп», ні AT «Укрзалізниця».
		 
		За таких обставин, позивач вважає, що первинним є вирішення майнового спору про право власності на грошові кошти по відношенню до прийняття рішення про скасування арешту.
		 
		Позивач наголошує на тому, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.03.2024 у справі № 910/7682/22 створив «замкнуте коло»: у кримінальному провадженні - неможливо скасувати арешт, оскільки існує спір про право власності на грошові кошти (відсутнє право на звернення до суду із відповідним клопотанням у заявника); у господарському судочинстві - передчасним є вирішення спору про право власності до скасування арешту у кримінальному провадженні.
		 
		Майном неможливо розпоряджатись до скасування арешту на підставі рішення суду, що є окремим процесом. Тому вирішення господарського спору про право власності на спірне майно не буде порушувати чиїсь права та інтереси (адже майно залишається під арештом). Захистивши право власності у господарському процесі, власник вправі буде звернутись до суду із клопотанням про скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні, вказуючи на його необґрунтованість або неактуальність. Суд у кримінальному провадженні може як задовольнити клопотання про скасування арешту, так й відмовити у його задоволенні.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить Суд касаційне провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України - закрити; касаційну скаргу ТОВ «Юнісон Груп» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України -  залишити без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 910/7682/22 - залишити без змін.
		 
		Відповідач зазначає, що позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 189 Цивільного кодексу України, як на підставу стягнення з АТ «Укрзалізниця» доходів, які АТ «Укрзалізниця» отримало від користування майном ТОВ «Юнісон Груп», у повній мірі нівелює специфіку правовідносин сторін, а також вимоги норм глави 83 Цивільного кодексу України в частині необхідності застосування ст. 1214 Цивільного кодексу України (як єдину належну правову підставу стягнення доходів у кондикційних правовідносинах).
		 
		Відповідач наголошує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Юнісон Груп», оскільки:
		- наявні у матеріалах справи документи у повній мірі підтверджують відсутність ані факту набуття, ані факту збереження АТ «Укрзалізниця» майна (вагонів) без достатньої правової підстави, що унеможливлює стягнення з відповідача доходів від такого майна з урахуванням вимог ст. 1214 Цивільного кодексу України;
		- висновки Вищого антикорупційного суду України, а також Верховного Суду, в т.ч., у справі № 910/4239/22 з урахуванням доказів, які містяться у матеріалах справи, підтверджують відсутність підстав для стягнення з АТ «Укрзалізниця» доходів, отриманих від використання вагонів ТОВ «Юнісон Груп», як до дати, коли АТ «Укрзалізниця» дізналось про зняття арешту з вагонів, так і до дати передачі таких вагонів після їх повторного арешту;
		- докази, наявні у матеріалах справи (ухвала Вищого антикорупційного суду України від 19.07.2021) підтверджують, що власником доходів, отриманих від комерційного використання вагонів, в т.ч., за спірний період, є АТ «Укрзалізниця»;
		- за відсутності дослідження та вирішення питання стосовно компенсації витрат АТ «Укрзалізниця» на зберігання арештованого майна після зняття арешту та/або за рахунок отриманих від використання такого майна коштів у межах кримінального провадження, стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь позивача грошових коштів у межах господарської справи на підставі положень ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України - є передчасним;
		- спір, пов`язаний з арештованим майном (грошовими коштами) у кримінальному провадженні №42014000000000521, не може бути вирішений в порядку господарського судочинства, оскільки є питанням кримінально-правового характеру (підтверджується як позицією Верховного Суду у справі, що розглядається, та у справі № 910/4239/22, так і листом Національного антикорупційного бюро України від 11.11.2022 № 0432-142/22136.
		 
		Крім того, відповідач звертає увагу на те, що витрати, понесені філією «РВК» АТ «Укрзалізниця» у зв`язку зі здійсненням перевезень у вагонах ТОВ «Юнісон Груп», які відображені у Витягах з переліків перевізних документів, є витратами, які ТОВ «Юнісон Груп» самостійно понесло б у випадку використання таких вагонів, як витрати за перевезення вантажів у власних вагонах замовника відповідно до Збірника тарифів.
		 
		Відповідач наголошує на тому, що чистий дохід, який отримано АТ «Укрзалізниця» у період з моменту, коли відповідач дізнався про винесення ухвали про скасування арешту вагонів (з моменту, коли особа дізналась або могла дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави у контексті статті 1214 Цивільного кодексу України та згідно з висновками Верховного Суду), становлять: 1 379 077,50 грн (сума доходів, отриманих відповідно до актів наданих послуг з лютого по квітень 2020 року) - 795 166,10 грн (вартість послуг з перевезення вантажів у вагонах замовника відповідно до витягів з переліків перевізних документів з лютого по квітень 2020 року) - 105 104,05 грн (податок на прибуток) = 478 807,35 грн.
		 
		Водночас, за період з 01.09.2017 по 31.03.2020 АТ «Укрзалізниця», для організації роботи з оперування напіввагонами власності ТОВ «Юнісон Груп» в кількості 983 одиниць були понесені також, але не виключно, витрати: на оплату праці персоналу, задіяного в організації експлуатації напіввагонів власності ТОВ «Юнісон Груп» та інші витрати на його утримання в загальній сумі 10 682 084,10 грн; на виконання поточних ремонтів (без урахування витрат на планові та деповські ремонти) напіввагонів власності ТОВ «Юнісон Груп» на загальну суму 6 255 989,84 грн, відповідно до наданої інформації відповідними службами вагонного господарства Регіональних філій АТ «Укрзалізниця».
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		 
		ТОВ «Юнісон Груп» є власником 1 000 залізничних напіввагонів.
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі № 757/40448/17-к задоволено клопотання групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України за підписом Миргородської О.М. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42016000000003536 та накладено арешт на майно ТОВ «Юнісон Груп», зокрема, на 1 000 залізничних напіввагонів за номерами, зазначеними в ухвалі, шляхом заборони розпоряджатися або користуватися вказаним майном.
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 757/45795/17-к задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Опанасенка В.І., визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом визначення порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.07.2017 про арешт майна, а саме передано 1  000 грн залізничних напіввагонів в управління та користування Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця», надавши Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» право комерційного використання 1  000 залізничних напіввагонів, з можливістю їх передання в оренду та оперативне управління третім особам.  Зобов`язано ПАТ «Укрзалізниця» в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів визначити приналежність зазначених вагонів до Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця» на час дії арешту, накладеного на майно ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017.
		 
		14 серпня 2017 року  ПАТ «Укрзалізниця» прийнято рішення № Ц-59/653-2017 про виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 757/45795/17-к, яким ухвалено: прийняти в управління на праві комерційного використання вагони відповідно до переліку, зазначеного в ухвалі, з можливістю їх передання в оренду та оперативне управління третім особам; забезпечити внесення до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів інформацію про зміну приналежності вагонів відповідно до переліку, зазначеного в ухвалі, до філії «РВК» на час дії арешту, накладеного на майно ухвалою Печерського районного суду міста Києві від 14.07.2017; організувати на станціях дислокації вагонів їх огляд щодо технічного стану, з оформленням актів приймання-передачі; обмежити полігон курсування вагонів, виключивши з нього залізниці країн СНД та Балтії; філії «РВК» забезпечити ефективне використання вагонів для цього включити до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів ознаку РВК на вагони відповідно до переліку, зазначеного в ухвалі; філії «РВК» забезпечити окремий облік доходних надходжень, облік витрат, пов`язаних з їх утриманням, а також відкрити окремий банківський рахунок для зарахування виручки від використання зазначених вагонів та забезпечити накопичення коштів із правом їх використання на проведення ремонтів та здійснення інших витрат, пов`язаних з утриманням цих вагонів.
		 
		На підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» у відділенні АТ «Ощадбанк» відкрито окремий рахунок для зарахування виручки від використання напіввагонів ТОВ «Юнісон Груп» та забезпечення накопичення коштів.
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду 01.11.2019 у справі               № 757/57435/19-к скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі                             № 757/40448/17-к, а саме: залізничних вагонів за номерами, зазначеними в ухвалі суду, та скасовано встановлений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва вiд 08.08.2017 у справі № 757/45795/17-к порядок зберігання речових доказів у кримінальному проваджені шляхом визначення порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 про арешт майна у кримінальному проваджені                       № 757/40448/17-к у вигляді передачі в управління та користування Філії «Рефрижераторна вагонна компанія ПАТ «Укрзалізниця», належних ТОВ «Юнісон Груп», залізних вагонів за номерами згідно з переліком, зазначеним в ухвалі суду та зобов`язати АТ «Укрзалізниця» визначити в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів приналежність зазначених залізничних напіввагонів до ТОВ «Юнісон Груп».
		 
		Листами від 28.02.2020 № Ц-2-80/375-20 та від 02.03.2020 року № Ц-2-801-384-20 відповідач звернувся до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України та Національного антикорупційного бюро України, відповідно, для визначення зворотного порядку передачі 1 000 напіввагонів органу досудового розслідування.
		 
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 06.03.2020 у справі № 991/1990/20 накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ТОВ «Юнісон Груп» (код ЄДРПОУ 37545528), шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме залізничними напіввагонами за номерами згідно з переліком, зазначеним в ухвалі (1 000 залізничних напіввагонів); передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»  майно, належне ТОВ «Юнісон Груп» (код ЄДРПОУ 37545528), а саме - визначені залізничні напіввагони, для здійснення заходів з управління таким майном з метою забезпечення його збереження та збереження його економічної вартості.
		 
		Листом від 10.03.2020 № 16/1/2-19651-19 Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора України повідомила Залізницю про повторний арешт напіввагонів, які перебувають у власності позивача, та передачу їх в управління до АРМА.
		 
		Листами від 23.03.2020 № ЦЦО-13/209 та від 23.03.2020 № ЦЦО-13/210 Залізниця звернулася до Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України з проханням поінформувати про зворотній порядок передачі речових доказів у вигляді 1 000 залізничних напіввагонів, що належать ТОВ «Юнісон Груп», а також про дату, час, місце та посадову особу, яка здійснюватиме приймання цього арештованого майна. Крім того, у наведених листах відповідач зазначив, що він підготував відповідні акти приймання-передачі із зазначенням технічного стану 983 напіввагонів, які є речовими доказами у кримінальному провадженні від 18.06.2014 № 42014000000000521.
		 
		Листом від 07.04.2020 № 0432-142/13078 Національне антикорупційне бюро України повідомило відповідача про час і місце підписання актів прийому-передачі 1 000 напіввагонів, а саме - 09.04.2020 року.
		 
		09 квітня 2020 року Залізниця в особі філії «Рефрижираторна вагонна компанія» відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2019 у справі № 757/57435/19-к та на виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 06.03.2020 у справі № 991/1990/20 передала, а прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора прийняв залізничні напіввагони у придатному технічному стані для експлуатації (зі складанням актів приймання-передачі), всього вагонів - 1 000 одиниць, що підтверджується актом від 09.04.2020 приймання-передачі арештованого майна у кримінальному проваджені № 42014000000000521 від 18.06.2014.
		 
		У цьому акті від 09.04.2020 також вказано, що на території України, окрім тимчасово окупованих територій Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей, на момент підписання означеного акта знаходяться 983 залізничних напіввагони. Залізничні напіввагони у кількості 17 штук, а саме: 60167368, 61117982, 61236881, 61480430, 61482543, 61489274, 61489373, 61495503, 61470217, 61119988, 61236659, 61495180, 61495230, 61495321. 61495651, 61238440, 61289765, на момент підписання цього акта знаходяться за межами України, окрім тимчасово окупованих територій Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей, у зв`язку з чим можливість фактичної їх передачі відсутня, тому вказані напіввагони фактично не передавались.
		 
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.05.2020 у справі № 991/3549/20 накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти, які знаходяться на окремому рахунку, відкритому у відділені АТ «Ощадбанк» Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця».
		 
		Постановою старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному проваджені, прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 29.04.2021 кримінальне провадження № 42014000000000521 від 18.06.2014 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
		 
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.05.2021 у справі № 991/3133/21 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2020 у справі № 991/1990/20 на майно, яке перебуває у власності ТОВ «Юнісон Груп», а саме: 1 000 напіввагонів за номерами, наведеними у вказаній ухвалі. Скасовано порядок зберігання майна, що належить ТОВ «Юнісон Груп», шляхом скасування передачі  в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів 1  000 напіввагонів з номерами, зазначеними в ухвалі.
		 
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.07.2021 у справі № 991/4672/21 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Юнісон груп» про скасування арешту майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.05.2020 у справі № 991/3549/20, а саме на грошові кошти, які знаходяться на окремому рахунку, відкритому у відділені АТ «Ощадбанк» Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця».
		 
		Відповідно до Інформації щодо доходів, отриманих від комерційного використання філією «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця» залізничних напіввагонів, які належать ТОВ «Юнісон Груп» за період з 08.08.2017 по 25.02.2020 від 17.11.2022, наданої відповідачем, за період з 08.08.2017 по 25.02.2020 філією «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця», відповідно до укладених договорів про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах під управлінням філії «Рефрижераторна вагонна компанія» надано послуг контрагентам на суму 824 084 404,32 грн (без ПДВ). Для організації процесу перевезення вантажів у напіввагонах та підтримання їх у робочому стані філією «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця» за відповідний період понесено витрати на суму 550 901 131,78 грн, в тому числі:
		- 522 255 755,70 грн тариф за перевезення завантажених та порожніх напіввагонів, знаходження вагонів на коліях станцій, переадресовка вагонів та інше;
		- 30 645 376,08 грн - витрати на планові ремонти.
		 
		За результатом роботи філії «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця» на прибуток, отриманий від даного виду діяльності, нараховано та сплачено до Державного бюджету України податок на прибуток підприємства на суму 49 172 989,06 грн; філія «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця» отримала від комерційного використання залізничних напіввагонів, які належать ТОВ «Юнісон Груп» за період з 08.08.2017 по 25.02.2020 чистий дохід на суму 224 010 283,48 грн.
		 
		Згідно наданої АТ «Ощадбанк» інформації та документів станом на 01.11.2022 залишок коштів на відкритому рахунку становить 345 592 337,99 грн.
		 
		Постановою старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні, прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 16.09.2021 кримінальне провадження № 42014000000000521 від 18.06.2014 щодо підозрюваних ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 225 , ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України; ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 225, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України;   ОСОБА_2 у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 225 , ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України; ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 225, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України; ОСОБА_4  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 225 , ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України закрити у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати, тобто на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Цією постановою арешт, накладений з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, скасовано, а також вказано, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні за наявності підстав має бути вирішено ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно зі статтями 171-174 КПК України. 
		 
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.11.2023 у справі № 991/9460/23 відмовлено ТОВ «Юнісон груп» в задоволенні клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.05.2020 у справі № 991/3549/20 у кримінальному провадженні                      № 42014000000000521 від 18.06.2014, на кошти, які знаходяться на окремому рахунку НОМЕР_1 , відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця».
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		 
		Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		 
		Законодавець поряд з державною, комунальною та приватною власністю на майно відповідно до ч. 2 ст. 316 ЦК України передбачив право довірчої власності як особливий вид права власності, яке виникає із закону або договору управління майном.
		 
		Отже, на відміну від права власності як цивільного права власника щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном (ч. 1 ст. 316 ЦК України), що здійснюється власником в межах закону на власний розсуд та незалежно від волі інших осіб, право довірчої власності (ч. 2 ст. 316 ЦК України) може обмежуватися в силу закону або відповідно до умов договору управління майном.
		 
		Частиною 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		 
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
		 
		Частиною 4 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
		 
		Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
		 
		Одним із важливих аспектів забезпечення права особи на мирне володіння майном у межах кримінального провадження є порядок збереження речових доказів, який визначений у ст. 100 КПК України.
		 
		Відповідно до абз. 6, 7 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:
		1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
		2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
		3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;
		4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.
		 
		Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі                              № 757/40448/17-к накладено арешт на майно ТОВ «Юнісон Груп», зокрема, на 1 000 залізничних напіввагонів за номерами, зазначеними в ухвалі, шляхом заборони розпоряджатися або користуватися вказаним майном. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 757/45795/17-к визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, а саме передано 1 000 грн залізничних напіввагонів в управління та користування Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця», надавши Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» право комерційного використання 1 000 залізничних напіввагонів, з можливістю їх передання в оренду та оперативне управління третім особам.  Зобов`язано ПАТ «Укрзалізниця» в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів визначити приналежність зазначених вагонів до Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця» на час дії арешту, накладеного на майно ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017. 
		 
		Право власності - це класичний інститут приватного права, у межах якого особа має повне, самостійне і незалежне право розпоряджатися майном у власних інтересах, а право довірчої власності (управління майном) - також належить до приватноправової сфери, але передбачає фідуціарний характер відносин: управитель володіє, користується і розпоряджається майном не для себе, а в найкращих інтересах іншої особи.
		 
		Управління арештованим майном має характер строкового повноваження спеціального призначення, яке виникає на підставі судового рішення або згоди власника. Воно має ознаки тимчасовості (діє до моменту скасування арешту або завершення провадження) та цільового характеру (служить для збереження майна).
		 
		Чітке розмежування між правом власності та управлінням майном у межах КПК України є необхідною умовою дотримання конституційного принципу недоторканності власності та забезпечення балансу між публічним інтересом і захистом прав особи.
		 
		Верховний Суд зазначає, що управління майном здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів.
		 
		Вжиття заходів з управління арештованим майном спрямоване на захист інтересів добросовісних власників майна, оскільки гарантує їм збереження його вартості, а також дає можливість збільшити цю вартість, тим самим компенсуються всі негативні наслідки застосування такого арешту.
		 
		Тобто АТ «Укрзалізниця», зберігаючи майно та забезпечуючи збереження вартості цього майна, могла і повинна була (відповідно до порядку зберігання -майно передано в комерційне використання) вживати заходів для його збільшення, тим самим компенсуючи можливі негативні наслідки арешту тобто, не просто зберігає майно, а й намагається зробити так, щоб воно не знецінювалося, а навіть приносило прибуток, що корисно для власника майна.
		 
		Відповідно до ст. 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення про забезпечення ефективного використання вагонів; забезпечення окремого обліку доходних надходжень, обліку витрат, пов`язаних з їх утриманням, а також відкриття окремого банківського рахунку для зарахування виручки від використання вагонів та забезпечення накопичення коштів із правом їх використання на проведення ремонтів та здійснення інших витрат, пов`язаних з утриманням цих вагонів. Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» у відділенні АТ «Ощадбанк» відкрито окремий рахунок для зарахування виручки від використання напіввагонів ТОВ «Юнісон Груп» та забезпечення накопичення коштів.
		 
		Також судами встановлено зберігання арештованого майна Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця», шляхом управління та комерційного використання 1  000 залізничних напіввагонів, належних ТОВ «Юнісон Груп», та акумулювання грошових коштів, отриманих від комерційного використання напіввагонів на окремому рахунку.
		 
		Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.05.2020 у справі № 991/3549/20 накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти, які знаходяться на окремому рахунку, відкритому у відділені АТ «Ощадбанк» Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця».
		 
		Ухвала мотивована тим, що майно, набуте за рахунок коштів, одержаних у результаті легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, використовувалося ТОВ «Юнісон Груп» для отримання доходів, такими доходами є і грошові кошти, що перебувають на спеціальному окремому рахунку, відкритому у відділені АТ «Ощадбанк» Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця».
		 
		Частиною 4 ст. 132 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		 
		Суди попередніх інстанцій в судових рішеннях вказують на те, що зі змісту наявної у матеріалах справи копії ухвали Вищого антикорупційного суду від 15.11.2023 у справі № 991/9460/23 вбачається, що 19.12.2022 детективом Національного антикорупційного бюро України Поминальним Я.М. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42014000000000521 від 18.06.2014, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні ознак складу кримінальних правопорушень, підслідних детективами Національного антикорупційного бюро України. Проте арешт, накладений на грошові кошти, що знаходяться на окремому рахунку, відкритому у відділені АТ «Ощадбанк» філією «Рефрижераторна вагонна компанія» Залізниці, скасований не був.
		 
		Суди зазначають, що докази скасування такого арешту, накладеного  слідчим суддею Вищого антикорупційного суду України від 06.05.2020 (справа № 991/3549/20), в порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України, у матеріалах справи, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відсутні.
		 
		Водночас зазначена постанова про закриття кримінального провадження відсутня в матеріалах справи, судами не встановлено її чинність на дату прийняття оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, продовження/непродовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.
		 
		У постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі 910/7682/22, на яку суди попередніх інстанцій посилаються в обґрунтування своїх позицій зазначено, що арешт майна передбачає пряму заборону на відчуження, розпорядження та/або користування майном, на яке такий арешт був накладений. Наявність такої заборони не передбачає як відчуження, розпорядження та/або користування майном власником безпосередньо, так і на підставі рішення суду до скасування відповідного арешту у встановленому законом порядку. Тому до скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження, вирішення питання господарським судом щодо стягнення майна (в цьому випадку грошових коштів) в межах господарського судочинства є передчасним.
		 
		Отже, доки не припинений арешт майна, застосований в межах кримінального провадження, стягнення цього майна за правилами господарського судочинства не є можливим - і з цим ствердженням (принаймні, стосовно арештів, накладених за правилами КПК України  2012 року) Верховний Суд у даній постанові  погоджується. 
		 
		Однак, при ухваленні оскаржуваних рішень, судами не враховано висновок Верховного Суду, який прямо визначає про припинення арешту майна після закриття кримінального провадження в силу прямої вказівки закону.
		 
		Верховний Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 6  ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від    02    червня 2016 року № 1402-VІІІ  висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами під час застосування таких норм, забезпечують єдину правозастосовну практику і є обов`язковими для всіх судів України.
		 
		Між тим, судами першої та апеляційної інстанції під час ухвалення рішення та постанови у даній справі не взято до уваги існування відповідних висновків Верховного Суду. Так, 15.04.2024, Верховним Судом (а саме Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду) в постанові у справі № 554/2506/22 прямо зазначено про формування наступних висновків щодо застосування норм права: 
		-  У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому  КПК, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4  ст. 132 КПК.
		-   Ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у його скасуванні, постановлена після закриття кримінального провадження, не передбачена кримінальними процесуальними нормами.
		 
		Вищевказані висновки Верховного Суду від 15.04.2024 ні під час ухвалення оскаржуваного рішення від 31.07.2024, а ні під час ухвалення оскаржуваної постанови від 03.12.2024 судами попередніх інстанцій враховані не були. 
		 
		Отже, суди попередніх інстанцій повинні були з`ясувати, чи закрите кримінальне провадження №42014000000000521, в межах якого накладався арешт на спірні кошти і, у випадку, якщо кримінальне провадження закрито, врахувати при вирішенні спору  обов`язкові для них висновки щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 15.04.2024 у справі 554/2506/22.  
		 
		Верховний Суд зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач у клопотанні  про витребування доказів від 26.07.2024 вказував, що він не був стороною кримінального провадження №42014000000000521 і тому не має можливості самостійно надати докази його  припинення. Верховний Суд вже зазначав (постанова від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20), що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі  статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.  
		 
		Верховний Суд констатує, що з`ясування наявності факту закриття чи напроти - існування кримінального провадження №42014000000000521 (а отже і з`ясування припинення чи існування арешту спірних коштів) є необхідним для ухвалення судом рішення, яке б відповідало всім вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України - тобто, для правильного вирішення справи судом.
		 
		За таких обставин, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування у Національного антикорупційного бюро України копії постанови про закриття кримінального провадження № 42014000000000521, а апеляційний суд - необґрунтовано визнав таке відхилення правомірним.
		 
		Верховний Суд констатує, що в оскаржуваному рішенні зазначено наступне: «За таких обставин, наявність ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 06.05.2020 року в справі № 991/3549/20, яка на час розгляду даного спору не була скасована та набрала законної сили, є прямо передбаченою законом підставою, яка позбавляє як Залізницю, так і інших осіб, здійснювати будь-які дії з арештованими коштами до зняття наявного арешту в порядку, передбаченому законом, що додатково свідчить про відсутність правових підстав для задоволення майнових вимог Товариства.» (том справи 4 аркуш 232)  В оскаржуваній постанові апеляційного суду міститься  аналогічне ствердження (том справи 5 аркуш 71), про що прямо зазначає позивач у касаційній скарзі (том справи 5 аркуш 101).  
		 
		Отже, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 15.04.2024 у справі № 554/2506/22, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення (факт існування на момент розгляду справи арешту коштів та відсутність підстав для задоволення майнових вимог позивача), на підставі недопустимих доказів (однієї лише наявності ухвали від 06.05.2020 у справі          № 991/3549/20). 
		 
		Не оцінюючи достовірність та перевагу доказів у справі, керуючись положеннями ст. 77 ГПК України та ч. 4  ст. 132 КПК України Верховний Суд зазначає, що виходячи з висновку Верховного Суду у справі № 554/2506/22 наявність нескасованої ухвали про арешт при вже закритому кримінальному провадженні не можна визнати допустимим доказом наявності діючого арешту, оскільки арешт майна після закриття кримінального провадження припиняє свою дію в силу прямої вказівки ч. 4  ст. 132 КПК України (а винесення ухвали про скасування арешту майна після закриття кримінального провадження взагалі не передбачено кримінальними процесуальними нормами). Виходячи з положень ст. 77 ГПК України, відповідно до законодавства (а саме ч. 1 та ч. 4  ст. 132 КПК України) обставина існування арешту майна (як заходу забезпечення кримінального провадження) повинна бути підтверджена тільки тією ухвалою слідчого судді або суду, яка не припинила свою дію.
		 
		Відповідно до вимог ст. 236 Господарського процесуального кодексу України: 
		1. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		2. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		3. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Оскаржувані рішення від 31.07.2024 та постанова від 03.12.2024 у справі № 910/7682/22 цим вимогам не відповідають.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Верховний Суд констатує, що і місцевий суд, і суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення,   дійшли передчасних висновків,   всупереч ст. 73 ГПК України не встановили наявності або відсутності сукупності обставин (фактів), що обґрунтовують заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Всупереч вимогам ст. 86 ГПК України суди попередніх інстанцій не дослідили докази у справі повно, об`єктивно та всебічно, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті без урахування висновків Верховного Суду, викладених у   постанові  від 15.04.2024 у справі № 554/2506/22.
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		   
		Частиною 4 ст. 310 ГПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		Ураховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені ст. 300 ГПК України, які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині встановлення обставин у справі, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Розподіл судових витрат
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.
		 
		Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» задовольнити частково.
		 
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі                             № 910/7682/22 скасувати.
		 
		3. Справу № 910/7682/22 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                             О. О. Мамалуй
		 
		 
		Суддя                                                                                                   О. М. Баранець
		 
		          
		Суддя                                                                                                   О. А. Кролевець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...