Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990SСGС/3/25 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2025.
Дата набрання законної сили: 05.06.2025
Номер судового провадження: 11-59сап25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 червня2025 року
		м. Київ
		справа № 990SCGC/3/25
		провадження № 11-59сап25
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Кривенди О. В., 
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
		розглянула в порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 14 січня 2025 року № 40?0/15-25, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3157/3дп/15-24, і
		ВСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
		1.           13 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) зі скаргою на рішення ВРП від 14 січня 2025 року № 40/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3157/3дп/15-24 про притягнення суддів Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та відмову у притягненні суддів Харківського апеляційного суду ОСОБА_9, ОСОБА_10 (відряджена до Київського апеляційного суду) до дисциплінарної відповідальності» (далі - Спірне рішення).
		2.           Цим рішенням ВРП залишила без змін згадане рішення її Третьої Дисциплінарної палати (далі - Третя ДП ВРП), яким остання вирішила притягнути суддів Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1, ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до них дисциплінарне стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, та відмовити у притягненні суддів Харківського апеляційного суду ОСОБА_9, ОСОБА_10 (відрядженої до Київського апеляційного суду) до дисциплінарної відповідальності.
		3.            ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) [істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору], та застосовано згадане дисциплінарне стягнення. 
		4.            ОСОБА_1 вважає, що Спірне рішення не містить підстав та доводів для кваліфікації дій судді за підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII; будь-якого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, або незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору нею як головуючою суддею по справі при розгляді заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2010 року допущено не було, будь-які істотні негативні наслідки ні для кого не настали, тому просить скасувати Спірне рішення.
		5.           Подібно до доводів, висловлених у скарзі до Ради на рішення її Дисциплінарної палати, суддя ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду заяви ОСОБА_3 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами вона дотрималась вимог частини четвертої статті 466 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та врахувала відповідну практику Верховного Суду. 
		6.           З її погляду, ВРП в оскаржуваному рішенні не врахувала, що суд розглядав лише заяву ОСОБА_3 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, а клопотань інших учасників судового провадження, зокрема засудженого ОСОБА_4 , не було, його допиту суд не проводив, а прокурор не висловлював заперечень щодо процедури судового розгляду та порядку дослідження інших доказів, в тому числі допиту іншого засудженого ОСОБА_4 .
		7.           На переконання скаржниці, будь-яких негативних наслідків щодо засудженого ОСОБА_4 не настало, він не заявляв про порушення його прав, до того ж під час нового розгляду після скасування вироку (Дергачівського районного суду Харківської області від 11 листопада 2019 року) ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 січня 2021 року засуджений ОСОБА_4 був допитаний та пояснив, що ОСОБА_3 з ним не вчиняв вбивства таксиста ОСОБА_5 .
		8.           У скарзі йдеться і про те, що, враховуючи роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, яка зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення, суд встановив, що у цьому конкретному випадку на підставі пункту 4 частини другої статті 459 КПК України показання свідків та надані ними письмові докази є нововиявленою обставиною, тобто такою, яка не була відома суду на час судового розгляду і яка в сукупності з іншими доказами доводить неправильність вироку, який був переглянутий місцевим судом у порядку глави 34 КПК України.
		9.           Суддя ОСОБА_1 зазначила, що після того як ОСОБА_3 надав у судовому засіданні пояснення щодо тортур, яких він зазнав у період з 15 до 25 липня 2003 року і через які був змушений написати дві «явки з повинною», вона не могла залишитися осторонь та вважала за необхідне ретельно перевірити всі викладені ним доводи. Зауважила, що пояснення ОСОБА_3 щодо застосування до нього недозволених методів ведення досудового слідства підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Богомол проти України» від 10 листопада 2022 року.
		10.        Скаржниця також вважає, що показання свідків, на які посилався  ОСОБА_3 як на нововиявлені, що були допитані у судовому засіданні, не були голослівними, а підтверджені письмовими доказами.
		11.        Як і в скарзі до ВРП, так і у скарзі до Великої Палати суддя ОСОБА_1 зазначає, що твердження про те, що всі допитані свідки були знайомими    ОСОБА_3 і відомі на час розгляду справи в Апеляційному суді Харківської області, спростовується тим, що подія відбулася 23 червня 2000 року, а «явку з повинною» ОСОБА_3 подав лише 15 липня 2003 року, після чого справу неодноразово закривали за відсутністю доказів, у тому числі у 2003 та 2005 роках. У лютому 2007 року провадження поновили, ОСОБА_3 допитали як свідка 12 лютого 2007 року, того самого дня його затримали, а наступного дня допитали як підозрюваного, коли він відмовився давати свідчення, підтримавши раніше надані показання.
		12.        Справа розглядалася в Апеляційному суді Харківської області, де 09 березня 2010 року був ухвалений вирок. З огляду на те, що ОСОБА_3 давав свідчення через багато років після подій, і зважаючи на застосовані до нього недозволені методи слідства, він не міг пам`ятати, хто саме і коли відвідував його вдома десять років тому.
		13.        Суддя ОСОБА_1 указала, що суд за результатами дослідження доказів, які оспорювала сторона захисту, визнав їх недопустимими з наведенням відповідних мотивів. Пояснила, що, встановивши, що показання свідків є нововиявленими обставинами, та оцінивши їх істотність для справи, суд дослідив ці показання в сукупності з доказами, які оскаржувала сторона захисту; визнав більшість доказів недопустимими, що призвело до застосування доктрини «плодів отруєного дерева», у зв`язку із чим не було потреби досліджувати інші докази. Як результат, було ухвалено виправдувальний вирок за епізодом вбивства ОСОБА_5 із призначенням нового покарання.
		14.        Серед іншого звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, скасувавши вирок від 11 листопада 2019 року, не зазначив про відсутність у вироку мотивів прийняття чи відхилення аргументів сторін щодо суті спору. До того ж висновки суду першої інстанції стосовно нововиявлених обставин не спростовано, вирок скасовано лише з підстав неповноти судового розгляду.
		15.        Мовить скаржниця і про те, що дисциплінарний орган порушив встановлену законом заборону притягувати суддю до відповідальності за скасоване судове рішення.
		Рух скарги
		16.        Велика Палата ухвалою від 20 лютого 2025 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 26 березня 2025 року суддя Великої Палати Кривенда О. В. призначив справу за цією скаргою до розгляду в порядку письмового провадження.
		Позиція ВРП
		17.        У відзиві на скаргу судді ОСОБА_1 ВРП передусім повідомляє про відсутність передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ)підстав, з яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути скасоване. 
		18.        Зокрема, посилається на те, що Спірне рішення було прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні. Повідомляє, що на засіданні ВРП 14 січня 2025 року були присутні 11 членів Ради, «за» Спірне рішення проголосувало 11 членів ВРП, «проти» - 0 членів ВРП.
		19.        Звертає увагу, що у засідання ВРП, призначене на 14 січня 2025 року, скаржник та судді ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не прибули, про дату, час і місце розгляду скарг були повідомлені належним чином. Зазначену інформацію також було оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП. Суддя ОСОБА_2 брав участь у засіданні Ради в режимі відеоконференції. 
		20.        Далі представник Ради на підтвердження наявності в Спірному рішенні визначених законом підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, цитує Спірне рішення, тим самим спростовуючи доводи скарги судді ОСОБА_1 в цій частині.
		21.        ВРП просить залишити скаргу судді ОСОБА_1 без задоволення, а Спірне рішення - без змін.
		Встановлені обставини справи 
		22.         ОСОБА_1 Указом Президента України від 10 листопада 2009 року № 918/2009 призначена на посаду судді Дергачівського районного суду Харківської області строком на п`ять років, Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 479-VIII обрана на посаду судді цього суду безстроково.
		23.        Судова справа № 1-8/10 за заявою ОСОБА_3 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами перебувала у провадженні колегії суддів Дергачівського районного суду Харківської області у складі суддів ОСОБА_1, ОСОБА_2, Калмикової Л. К.
		24.        Дергачівський районний суд Харківської області вироком від 11 листопада 2019 року, ухваленим вказаною колегією суддів, заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 9 березня 2010 року задовольнив. 
		Вирок Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2010 року щодо ОСОБА_3 скасував.
		25.         ОСОБА_3 визнав невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених підпунктами «а», «і» статті 93 Кримінального кодексу України (далі - КК України) в редакції 1960 року, за епізодом вбивства ОСОБА_5 та виправдав його, оскільки не доведено, що він вчинив вказаний злочин.
		26.        Ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених підпунктами «а», «і» статті 93 КК України в редакції 1960 року (за епізодом вбивства ОСОБА_6 ) та частиною третьою статті 142 КК України в редакції 1960 року, із призначенням покарання:
		- за підпунктами «а», «і» статті 93 КК України в редакції 1960 року - у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- за частиною третьою статті 142 КК України в редакції 1960 року - у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		27.        На підставі статті 42 КК України в редакції 1960 року за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 
		28.        Відповідно до частини четвертої статті 70 КК України за сукупністю злочинів за цим вироком і злочинів, за які ОСОБА_3 було засуджено вироком Київського районного суду міста Харкова від 23 лютого 2004 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		29.        Вироком також вирішено питання щодо обчислення строку відбуття ОСОБА_3 покарання.
		30.        Дергачівський районний суд Харківської області ухвалою від 14 листопада 2019 року виправив описку у вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 11 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_3 щодо обчислення строку відбування покарання, доповнено резолютивну частину таким абзацом: «До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою».
		31.        Вирок мотивований тим, що показання нових семи свідків та відповідні письмові докази підтверджують, що 23 червня 2000 року з 15 до 17 години ОСОБА_3 перебував у своїй квартирі, що виключає вчинення ним дій у зазначений час та за обставин, викладених у вироку Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2010 року за епізодом вбивства ОСОБА_5 .
		32.        Крім того, у вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 11 листопада 2019 року зазначено, що докази у кримінальній справі, які покладено в основу обвинувачення ОСОБА_3 за епізодом вбивства ОСОБА_5 , отримані з порушенням кримінального процесуального законодавства під час його допиту як підозрюваного, очної ставки із ОСОБА_4 , відтворення обстановки та обставин події, а тому є недопустимими.
		33.        Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Калмикова Л. К., яка брала участь у розгляді справи за заявою ОСОБА_3 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, не погоджуючись із виправдувальним вироком, письмово виклала окрему думку.
		34.        В окремій думці суддя Калмикова Л. К. розцінила показання засудженого ОСОБА_3 як недостовірні та надані з метою уникнення кримінальної відповідальності за вбивство ОСОБА_5 , оскільки в судовому засіданні засуджений не навів жодного аргументованого доказу на обґрунтування неможливості повідомлення апеляційного суду під час судового розгляду кримінальної справи про надважливі обставини справи, які підтверджували б його невинуватість.
		35.        Суддя Калмикова Л. К. також зауважила, що повідомлені ОСОБА_3 обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні статті 459 КПК України.
		36.        Не погоджуючись із вказаним вироком, прокурор Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області Лисенко В. Ю. оскаржив його в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. 
		37.        В апеляційній скарзі прокурор зазначив, що досудовим розслідуванням зібрано достатньо доказів винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 . Наголосив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 написали явки з повинною за епізодом убивства ОСОБА_6 , а згодом - явки з повинною за фактом убивства ОСОБА_5 . До моменту написання явок із повинною органам досудового розслідування не було відомо про вбивство ОСОБА_5 . У зв`язку з написанням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 явок з повинною було проведено ексгумацію трупа ОСОБА_5 та встановлено, що смерть потерпілого була насильницькою. Прокурор наголосив, що у явках з повинною ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виклали деталі злочину, які могли бути відомі лише безпосереднім виконавцям злочину. Водночас доводи сторони захисту щодо написання явок з повинною під диктовку працівників міліції спростовуються висновками судових авторознавчих експертиз.
		38.        Крім того, прокурор стверджував, що показання засудженого про наявність свідків, які підтверджують його перебування вдома в момент вчинення злочину, є недостовірними, наданими з метою уникнення відповідальності за вбивство ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_3 звернувся із заявою про перегляд вироку лише у грудні 2014 року, після розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_8 (який був свідком у справі за обвинуваченням ОСОБА_3 та засуджений за введення в оману суду), хоча всі заявлені ОСОБА_3 свідки є його знайомими та були відомі йому ще на час розгляду справи в Апеляційному суді Харківської області.
		39.        Прокурор також зазначив, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 занадто м`яке покарання, не врахувавши, що він раніше був засуджений та вчинив особливо тяжкі злочини.
		40.        Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 11 січня 2020 року справу № 1-8/10 із вказаною апеляційною скаргою прокурора передано до провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду у складі суддів ОСОБА_9 (доповідач), ОСОБА_10, Савченка І. Б.
		41.        Харківський апеляційний суд ухвалою від 25 січня 2021 року, постановленою зазначеною колегією суддів, апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково. 
		42.        Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 11 листопада 2019 року щодо ОСОБА_3 скасував і призначив новий розгляд справи в суді першої інстанції.
		43.        Скасовуючи вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 11 листопада 2019 року, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_3 оспорював свою причетність до вбивства ОСОБА_5 , тому з урахуванням вимог частини четвертої статті 466 КПК України суд першої інстанції повинен був досліджувати всі докази щодо обставин убивства ОСОБА_5 , які були покладені в основу обвинувального вироку, що переглядається за нововиявленими обставинами. Однак суд першої інстанції дослідив лише докази, надані стороною захисту, та частину доказів, які були покладені в основу обвинувального вироку, що переглядається, критично переоцінивши їх на користь ОСОБА_3 . Решту доказів сторони обвинувачення за епізодом вбивства ОСОБА_5 , що наведені у вироку Апеляційного суду Харківської області від 9 березня 2010 року на підтвердження доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину, суд першої інстанції не дослідив.
		44.        Крім того, в ухвалі апеляційного суду зазначено, що суд першої інстанції не допитав засудженого ОСОБА_4 та свідків, показання яких були викладені у вироку апеляційного суду, що переглядається, на підставі яких було встановлено винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вбивстві ОСОБА_5 .
		45.        З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не дослідив обставин, з`ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 410 КПК України свідчить про неповноту судового розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 КПК України, отже, є підставою для скасування судового рішення.
		46.        Згодом за результатами нового розгляду справи Дергачівський районний суд Харківської області ухвалою від 19 серпня 2021 року заяву засудженого ОСОБА_3 про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2010 року за нововиявленими обставинами залишив без задоволення.
		47.        Вказану ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області залишено без змін за результатами апеляційного та касаційного переглядів.
		48.        Ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 19 серпня 2021 року мотивована тим, що обставини, на які посилався ОСОБА_3 , -перебування засудженого у день убивства ОСОБА_5 вдома протягом дня та наявність показань свідків, які можуть це підтвердити, не можуть вважатися нововиявленими обставинами в розумінні статті 462 КПК України, оскільки безпосередньо стосуються самого засудженого, і йому на час розгляду справи було або могло бути відомо, де і коли він знаходився. 
		49.        Щодо решти обставин, на які посилалася захисник ОСОБА_3, а саме неправдивість явок з повинною ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , недопустимість деяких доказів у кримінальній справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди вищих інстанцій, зазначив, що вони також не є нововиявленими.
		Короткий зміст рішення Третьої ДП ВРП
		50.        Ухвалюючи рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, Третя ДП ВРП виходила з того, що вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 11 листопада 2019 року у справі № 1-8/10 щодо ОСОБА_3 не містить мотивів, якими суд керувався, визнаючи наведені ОСОБА_3 обставини нововиявленими. Зокрема, у вироку не наведено мотивів прийняття аргументів ОСОБА_3 про те, що до 2014 року йому не були відомі та не могли бути відомі обставини того, що 23 червня 2000 року (в день вбивства ОСОБА_5 ) він перебував удома, куди протягом дня приходили вказані ним свідки, а також не зазначено мотивів відхилення аргументів сторони обвинувачення щодо наявності доказів, які доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні вбивства ОСОБА_5 , про які йдеться у вироку, що переглядався за нововиявленими обставинами. Зазначена обставина свідчить про невмотивованість цього вироку.
		51.        З погляду Третьої ДП ВРП, наведене свідчить про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402?VIII (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторони щодо суті спору).
		52.        Третя ДП ВРП також дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 допустила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, коли колегія суддів за її участю розглянула відповідне кримінальне провадження без виклику та участі ОСОБА_4 , що унеможливило реалізацію цим засудженим наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Такі дії судді ОСОБА_1 містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		Короткий зміст рішення ВРП
		53.        ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Третьої ДП ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3157/3дп/15-24 залишила це рішення без змін.
		54.        ВРП погодилася із Третьою ДП ВРП, що незазначення у вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 11 листопада 2019 року мотивів прийняття судом аргументів ОСОБА_3 про те, що станом на дату ухвалення вироку, який переглядався за нововиявленими обставинами, йому не були відомі та не могли бути відомі обставини, на які він посилався як на нововиявлені, а також незазначення мотивів відхилення аргументів сторони обвинувачення щодо наявності доказів, які доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні вбивства ОСОБА_5 , свідчать про наявність у цих діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		55.        Правильним ВРП визнала висновок Третьої ДП ВРП про те, що вказані негативні наслідки для засудженого ОСОБА_4 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з діями, зокрема, судді ОСОБА_1, яка, визначивши, що зазначені ОСОБА_3 обставини є нововиявленими, розглянула у складі колегії відповідне кримінальне провадження без виклику та участі ОСОБА_4 .
		56.        ВРП вважає, що Третя ДП ВРП дійшла правильного висновку, що суддя ОСОБА_1 вчинила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію засудженим ОСОБА_4 наданих процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Такі дії судді ОСОБА_1 охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402?VIII.
		57.        ВРП, розглянувши матеріали дисциплінарного провадження, погодилася з висновками Третьої ДП ВРП, що докази, надані та отримані під час розгляду дисциплінарної справи, є чіткими, переконливими і підтверджують наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
		58.        ВРП дійшла висновку, що її Дисциплінарна палата, ухвалюючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень з дотриманням балансу під час визначення дисциплінарного стягнення, зазначене рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких дисциплінарний орган дійшов правильного висновку про необхідність застосування до суддів дисциплінарного стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, що є пропорційним вчиненим ними дисциплінарним проступкам.
		59.        ВРП вважає, що накладене на суддів дисциплінарне стягнення є пропорційним та відповідає вимогам статті 50 Закону № 1798-VІІІ та статті 109 Закону № 1402-VIII.
		60.        Перевіривши обставини, встановлені під час розгляду скарг на рішення Третьої ДП ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3157/3дп/15-24, та застосовані дисциплінарним органом норми права, ВРП дійшла висновку, що доводи скарг не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а тому відсутні підстави для їх задоволення.
		Позиція Великої Палати 
		61.        Велика Палата, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, дослідивши наведені в скарзі на рішення ВРП доводи, виходить з такого. 
		62.        Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
		63.        З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
		64.        Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		65.        Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
		66.        Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
		67.        У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
		68.        Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
		69.        Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
		70.        Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798?VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
		71.        Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
		72.        За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
		1)                скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
		2)                скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
		3)                скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
		4)                змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
		5)                залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
		73.        На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має, зокрема, суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
		74.        Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
		75.        Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
		76.        Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
		1)                склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2)                рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
		3)                суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
		4)                рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		77.        У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у зазначеному вище органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).
		78.        Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		79.        Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		80.        Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
		81.        Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, зокрема, на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.
		82.        Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
		83.        Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
		84.        Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 14 січня 2025 року при розгляді скарги судді Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 були присутні 11 членів ВРП, рішення підписали всі члени ВРП, які брали участь у його ухваленні.
		85.        Дотримано й вимог частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII, якими встановлено неможливість участі у розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		86.        Отже, рішення ухвалено повноважним складом ВРП.
		87.        На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасоване у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.
		88.        З матеріалів дисциплінарної справи видно, що суддя ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду скарги (листи від 22 листопада 2024 року № 31885/0/9-24 та від 03 січня 2025 року № 151/0/9-25). Зазначену інформацію оприлюднено й на офіційному вебсайті ВРП.
		89.        У засідання ВРП, призначене на 05 грудня 2024 року, суддя ОСОБА_1 не прибула, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлена належним чином. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП. 
		90.        2 грудня 2024 року до ВРП надійшла заява судді ОСОБА_1 з проханням розглянути скаргу за її відсутності.
		91.        Під час засідання ВРП було оголошено перерву. 
		92.        У засідання ВРП, призначене на 14 січня 2025 року, суддя ОСОБА_1, не прибула, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлена належним чином. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП. 
		93.        13 січня 2025 року до ВРП надійшла заява судді ОСОБА_1 з проханням розглянути скаргу за її відсутності.
		94.        Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 3 засідання ВРП від 14 січня 2025 року.
		95.        Ураховуючи викладене, Велика Палата дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
		96.        Оцінюючи Спірне рішення на наявність у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку як підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
		97.        Підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема, як: істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
		98.        Велика Палата вважає, що у Спірному рішенні ВРП правильно погодилася з тим, що підстави дисциплінарного правопорушення, які встановила Третя ДП ВРП і які були відтворені в цій постанові, містять достатньо даних для настання дисциплінарної відповідальності. У цьому рішенні Рада проаналізувала кожну з них і надала відповідну правову характеристику з погляду належності до ознак, що утворюють склад дисциплінарного делікту.
		99.        Рада перевірила і не поставила під сумнів те, що вибір виду дисциплінарного стягнення провадився на підставі множинності, сукупності та характеру вчиненого суддею діяння, відомостей про особу судді та обставин, що впливають на дисциплінарну відповідальність, із розуміння того, що проступок вчинив саме суддя і саме у сфері правосуддя, а також наскільки дії судді під час здійснення провадження в кримінальній справі були об`єктивними, відповідали вимогам закону і принципу верховенства права, присязі судді, дотриманню високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
		100.     Велика Палата дійшла висновку, що наведені в Спірному рішенні результати розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Третьої ДП ВРП вмотивовані, ґрунтуються на належних і допустимих доказах, рішення ухвалене на підставі закону та з урахуванням принципу пропорційності. Передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII обов`язкових підстав для скасування Спірного рішення ВРП немає. Рада діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII.
		101.     У скарзі до ВРП на рішення Третьої ДП ВРП суддя ОСОБА_1 навела доводи про його протиправність і необхідність прийняття запропонованого у скарзі рішення. ВРП навела мотиви незгоди із ними, зміст який викладений у цій постанові. Доводи тієї скарги в основному перекликаються із міркуваннями та вимогами, які містять у скарзі на Спірне рішення.
		102.     Велика Палата вважає, що ВРП правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА_1  як дисциплінарний проступок, передбачений підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та, обираючи вид стягнення, врахувала характер дисциплінарного проступку, його негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		103.     Висновок ВРП про застосування до судді ОСОБА_1  дисциплінарного стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є правильним, а застосоване стягнення - пропорційним учиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону № 1798-VIII, у зв`язку із чим доводи скарги ОСОБА_1 в цій частині Велика Палата вважає необґрунтованими.
		104.     Відповідаючи на доводи скаржниці стосовно незаконності та необґрунтованості рішення дисциплінарного органу про скоєння нею дисциплінарного проступку, які вона висловила в скарзі до ВРП, Рада, зокрема, визнала, що оцінка правомірності ухваленого суддею рішення не належить до повноважень дисциплінарного органу і не є предметом розгляду ВРП. 
		105.     Слід додати, що Третя ДП ВРП проаналізувала зміст саме дій скаржниці під час здійснення правосуддя в рамках конкретного судового кримінального провадження, зіставила їх з вимогами процесуального закону, які регламентують правомірний порядок здійснення цих дій і які суддя повинен був знати й дотримуватися, а потім виявила, виокремила, визначила в цих діях ознаки порушення вимог процесуального закону, характер та юридична природа яких дозволили побачити в них ознаки порушення конкретно визначеної заборони, вчиненого в формі грубої недбалості, та кваліфікувати його як дисциплінарний проступок. А тому доводи скарги судді ОСОБА_1 про притягнення її до відповідальності за скасоване судове рішення, прийняте під її головуванням, не знайшли свого підтвердження.
		106.     Стосовно тверджень скаржниці про ненастання негативних наслідків для іншого засудженого - ОСОБА_4 від судового рішення, постановленого під її головуванням, треба зазначити, що такого змісту твердження (судження) скаржниці не можуть впливати на правове (юридичне) оцінювання дисциплінарного правопорушення, оскільки вони мають факультативне значення і не охоплюються юридичним складом дисциплінарного проступку. Ненастання конкретної шкоди для сторін чи учасників справи внаслідок порушень заборон, яких суддя повинен дотримуватися відповідно до вимог статті 106 Закону № 1402?VIII, незалежно від суб`єктивних та об`єктивних чинників емоційного сприйняття наслідків порушень, допущених суддею, не означає, що суддя не вчинив дій (не вдавався до бездіяльності) (умисно або внаслідок недбалості), які через специфіку судового провадження в часі та просторі відбуваються раніше (ще до настання або загрози настання шкідливих наслідків) та які набувають рис (властивостей) дисциплінарного правопорушення лише тоді, коли суддя, власне, дією (бездіяльністю), певною послідовністю (черговістю) дій у межах судового провадження порушує заборони, передбачені цією нормою Закону, і вдається до діяння, достатнього для кваліфікації його як дисциплінарного правопорушення.
		107.     Протиправність дій (бездіяльності) судді, які надають їм ознак дисциплінарного правопорушення, визначається змістом порушення, його характером, істотністю, множинністю, силою (очевидністю) факту порушення.
		108.     Настання / ненастання шкідливих наслідків для конкретних осіб від порушень, які допустив суддя, перебувають поза межами цих дій; вони впливають на оцінку самого правопорушення, характеризують ступінь і рівень його небезпечності, можуть мати значення для вибору форми відповідальності, але не виправдовують його протиправності. Ненастання означених наслідків або настання результатів, які, приміром, скаржниця ОСОБА_1 наводить на свій захист у цій справі, самі по собі не вказують на відсутність (не заперечують) факту (складу) дисциплінарного правопорушення, оскільки не спростовують того, що об`єктивно вже стало реальністю (дисциплінарним правопорушенням).
		109.     Інші доводи та міркування, викладені у скарзі, не спростовують правильності висновків ВРП.
		Висновки Великої Палати 
		110.     На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.
		111.     Оскільки ВРП прийняла Спірне рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, і дійшла обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення Третьої ДП ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3157/3дп/15-24, Велика Палата вважає, що скарга судді ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1.           Скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.           Рішення Вищої ради правосуддя від 14 січня 2025 року № 40?0/15-25, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3157/3дп/15-24про притягнення до дисциплінарної відповідальності, в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 ,залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                     О. В. Кривенда 
		Судді:                                     О. О. Банасько                                           С. Ю. Мартєв
		О. Л. Булейко                                             С. О. Погрібний
		І. А. Воробйова                                          Т. Г. Стрелець 
		Ж. М. Єленіна                                            О. В. Ступак
		А. А. Ємець                                                 І. В. Ткач
		Л. Ю. Кишакевич                                      В. Ю. Уркевич
		В. В. Король                                                Є. А. Усенко
		М. В. Мазур                                                 Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...