Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/22303/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2025.
Дата набрання законної сили: 05.06.2025
Номер судового провадження: 11-143апп25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А
		05 червня 2025 року
		м. Київ
		Справа № 420/22303/23
		Провадження № 11-143апп25
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Кривенди О. В.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
		перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи № 420/22303/23 за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Комунального підприємства «Сервісний центр», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
		за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року,
		УСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2023 року заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (далі ? позивач, Прокурор) звернувся до судув інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі ? ГУ ДСНС в Одеській області, ДСНС), Одеської обласної військової адміністрації (далі ? Одеська ОВА) з позовом доКомунального підприємства «Сервісний центр» (далі - відповідач, КП «Сервісний центр»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеської міської ради, у якому просив:
		? визнати протиправною бездіяльність КП «Сервісний центр», яка полягала в незабезпеченні готовності захисної споруди цивільного захисту № 57237 за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 103-А, до використання за призначенням;
		? зобов`язати КП «Сервісний центр» вчинити дії стосовно приведення у стан готовності зазначеної захисної споруди з метою використання її за призначенням відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09 липня 2018 року.
		На обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що захисна споруда цивільного захисту № 57237 перебуває в обмежено придатному стані, а КП «Сервісний центр» як балансоутримувач не вживає заходів з метою приведення цієї споруди у належний стан. Разом з цим ГУ ДСНС у Одеській області та Одеська ОВА як спеціально уповноважені органи у сфері контролю за станом утримання та використання об`єктів цивільного захисту не вжили повних, вичерпних та достатніх заходів до зобов`язання КП «Сервісний центр» привести захисну споруду цивільного захисту в стан, придатний для її використання за призначенням. 
		З огляду на зазначене, з метою захисту цивільного населення, збереження життя та здоров`я людей в умовах військової агресії російської федерації проти України, а також у зв`язку з уведенням на території України воєнного стану Прокурор вважав, що набув право на звернення до суду із цим позовом відповідно до приписів статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30 жовтня 2023 року позов задовольнив.
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що КП «Сервісний центр» як балансоутримувач захисної споруди цивільного захисту № 57237 не виконало своїх обов`язків щодо її утримання та приведення у стан готовності до використання за призначенням (непрацююча вентиляція, непридатні ущільнювачі тощо), а ГУ ДСНС в Одеській області та Одеська ОВА як органи контролю не реалізували своїх повноважень щодо нагляду (контролю) та не зобов`язали балансоутримувача виконати вимоги закону, що має наслідком тривале збереження захисної споруди в незадовільному стані.
		У свою чергу Прокурор виявив порушення під час огляду 06 липня 2023 року захисної споруди цивільного захисту № 57237 в межах кримінального провадження № 42023163030000043, повідомив про це ГУ ДСНС України в Одеській області та Одеську ОВА у листах від 05 та 12 липня 2023 року відповідно та у зв`язку з бездіяльністю зазначених органів звернувся до суду з позовом, представляючи інтереси держави відповідно до статті 23 Закону № 1697-VII.
		П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 січня 2025 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та залишив позов Прокурора без розгляду.
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що інтереси держави повинні захищати відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду, замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.      
		Крім того, як зазначив суд, чинним законодавством не передбачено повноважень у ГУ ДСНС в Одеській області та Одеської ОВА  на звернення до суду із заявленими в позові вимогами.  
		З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для звернення Прокурора до суду із цим позовом та необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		Не погодившись із прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування П`ятим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		На обґрунтування доводів касаційної скарги Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував правові висновки Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата), викладені в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 820/4717/16 у подібних правовідносинах, де зазначено про те, що прокурор має право на звернення до суду з відповідним позовом в інтересах держави саме в особі органів ДСНС. Велика Палата у зазначеній постанові вказала на безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача про відсутність у територіального органу ГУ ДСНС повноважень на звернення до суду з таким позовом.
		Касатор  вважає, що апеляційний суд не врахував при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків про застосування положень частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, частин четвертої та п`ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статей 17-1, 18, 64, 66, 68 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) щодо правомірності звернення прокурора до адміністративного суду в інтересах територіальних органів ДСНС до суб`єктів господарювання, на балансі яких перебувають захисні споруди, з позовними вимогами, що спрямовані насамперед на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, викладені в постанові Великої Палати від 15 травня 2019 року у справі № 820/4717/16 та постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 820/5164/15, від 09 серпня 2019 року у справі №520/2796/19.
		Крім того, Прокурор у касаційній скарзі звертає увагу, що станом на час звернення до суду з цим позовом повноваження ДСНС звертатися до суду з будь-якими позовами в межах її компетенції були визначені пунктами 48 та 61 частини другої статті 17-1 КЦЗ України, проте суд апеляційної інстанції не врахував цього під час прийняття рішення у справі.
		За наведених обставин Прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив наявності підстав для представництва ним інтересів держави та дійшов помилкового висновку про залишення позову без розгляду.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. 
		14 березня 2025 року заступник Генерального прокурора подав клопотання про передачу справи № 420/22303/23 на розгляд Великої Палати.
		Ухвалою від 24 березня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду задовольнив клопотання заступника Генерального прокурора та передав справу на розгляд Великої Палати на підставі частинип`ятої статті 346 КАС України.
		Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		Суд касаційної інстанції зазначив, що наразі немає чіткого механізму притягнення балансоутримувачів до відповідальності за неналежний стан захисних споруд. Так, зміни, внесені до КЦЗ України Законом України від 21 квітня 2022 року № 2228-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» (далі ? Закон № 2228-IX), обмежили повноваження ДСНС звертатися до суду з позовами щодо приведення захисних споруд у належний стан, водночас, не вирішили питання, як державі виконувати встановлений законодавством обов`язок забезпечувати функціонування захисних споруд.    
		Отже, за висновком суду, наразі існує правова невизначеність щодо органу, уповноваженого подавати до суду позови про зобов`язання балансоутримувачів привести захисні споруди цивільного захисту  у належний технічний стан та забезпечити їхню готовність до укриття населення.
		Так, Велика Палата в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 820/4717/16 зазначила, що прокурор, діючи в інтересах держави в особі Головного управління ДСНС у Харківській області, має повноваження звертатися до суду для усунення порушень у сфері цивільного захисту, зокрема щодо готовності захисних споруд для укриття населення. 
		У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 826/2793/18 Велика Палата визнала повноваження Державіаслужби звертатися до суду за відсутності прямої норми, спираючись на публічний інтерес та статтю 28 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі ? Закон № 3166-VI).
		Натомість Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду в постановах від 03 березня 2025 року у справі № 260/4199/22, від 23 січня 2025 року у справі № 520/16197/23, від 24 січня 2025 року у справах № 520/30126/23, № 520/13228/23 та № 400/9970/23, від 30 січня 2025 року у справах № 400/10777/23, № 520/28873/23, № 400/4928/22, № 420/22304/23, № 560/17801/23, № 560/17369/23, від 31 січня 2025 року у справах № 140/25901/23, № 240/28363/23 та інших дійшов висновку, що прокурор не має права на звернення до суду у подібній категорії спорів щодо зобов`язання приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту з огляду на те, що ДСНС не має таких повноважень, хоча й проводить планові або позапланові перевірки цих споруд.
		За висновком колегії суддів, ця справа містить виключну правову проблему щодо повноважень ДСНС та прокурора у спорах про приведення захисних споруд цивільного захисту у належний стан. Розгляд справи необхідний для розвитку питання права - уточнення повноважень ДСНС і створення ефективного механізму захисту публічного інтересу - прав населення на безпечні укриття в умовах воєнного стану ? як реалізації статті 3 Конституції України. 
		На переконання колегії суддів, відсутність єдиної судової практики щодо повноважень ДСНС та прокурора в цій категорії спорів суперечить принципу правової визначеності (статті 8 Конституції України, практиці Європейського суду з прав людини), що призводить до стану неконтрольованості утримання захисних споруд цивільного захисту. Водночас передача справи на розгляд до Великої Палати усуне непослідовність з 2019 року позицій Верховного Суду щодо підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі державного органу, який не реалізовує своїх повноважень у межах покладених на нього функцій, з огляду на положення статті 28 Закону № 3166-VI та необхідність захисту публічного інтересу. 
		З урахуванням викладеного Касаційний адміністративний суд наголосив, що передача справи до Великої Палати є необхідною для усунення прогалини в законодавстві, забезпечення правової визначеності та виконання державою свого обов`язку щодо захисту життя громадян відповідно до Конституції України та міжнародних зобов`язань України.
		Позиція Великої Палати 
		Перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата не вбачає передумов для використання своїх повноважень для касаційного перегляду судового рішення, про яке йдеться у скарзі, з огляду на таке.
		Відповідно до вимог частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати суд постановляє ухвалу з викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій ? четвертій статті 346 цього Кодексу, або з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу (частина четверта статті 347 КАС України).
		Таким чином, підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати є обґрунтований висновок суду, який розглядає справу в касаційному порядку, про те, що справа містить виключну правову проблему і метою її вирішення є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
		Для віднесення справи до категорії справ, що містять виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, справа щонайменше повинна мати декілька з таких ознак:
		- справу не може вирішити відповідний касаційний суд у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
		- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж самими сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах;
		- існують якісні критерії, зокрема: відсутність усталеної судової практики в застосуванні однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можна кваліфікувати як виключну правову проблему, у тому числі необхідність застосування аналогії права чи закону; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.
		Суд, який розглядає справу в касаційному порядку і вирішує передати на розгляд Великої Палати справу як таку, що має виключну правову проблему, повинен обґрунтувати не тільки те, що є правова проблема, але й те, що вона є виключною (цьому покликані сприяти відповідні критерії). Констатація наявності певної правової проблеми без відповідного обґрунтування її виключності не означає наявності підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати та не зумовлює доцільності розгляду цієї справи.
		Велика Палата вважає, що в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2025 року немає належного обґрунтування виключної правової проблеми. 
		Як зазначено в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати, колегія суддів вважає, що наявні передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, оскільки повноваження ДСНС звертатися до суду з позовами про зобов`язання приведення в належний технічний стан та готовність захисних споруд цивільного захисту до укриття населення обмежені Законом № 2228-IX, а альтернативного органу для контролю за захисними спорудами цивільного захисту немає.
		Ця справа, як зазначив суд, містить виключну правову проблему щодо повноважень ДСНС та прокурора у спорах про приведення захисних споруд цивільного захисту у належний стан.
		Крім того, суд указав, що за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні судів різних інстанцій перебуває понад 300 справ, із них 100 - у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду за позовами прокурорів в інтересах органів ДСНС про зобов`язання привести захисні споруди цивільного захисту в належний технічний стан та готовність до укриття населення, проте судова практика у цій категорії спорів характеризується непослідовністю та відсутністю усталеної позиції.
		Водночас, передаючи справу на розгляд Великої Палати, колегія суддів, зокрема, зазначила, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 03 березня 2025 року у справі № 260/4199/22, від 23 січня 2025 року у справі № 520/16197/23, від 24 січня 2025 року у справах № 520/30126/23, № 520/13228/23 та № 400/9970/23, від 30 січня 2025 року у справах № 400/10777/23, № 520/28873/23, № 400/4928/22, № 420/22304/23, № 560/17801/23, № 560/17369/23, від 31 січня 2025 року у справах № 140/25901/23, № 240/28363/23 та інших дійшов висновку, що прокурор не має права на звернення до суду у подібній категорії спорів щодо зобов`язання приведення в належний технічний стан та готовність захисних споруд цивільного захисту до укриття населення, з огляду на те, що ДСНС не має таких повноважень, хоча й проводить планові або позапланові перевірки таких споруд.
		Велика Палата, проаналізувавши рішення Касаційного адміністративного суду у подібній категорії спорів, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановила, що правова позиція Верховного Суду у справах зазначеної категорії є усталеною. Натомість в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2025 року не наведено  правових висновків суду касаційної інстанції, які суперечать один одному. У зв`язку із цим немає підстав стверджувати про наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з подібними правовідносинами. 
		Щодо посилання Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на висновки Великої Палати, що викладені в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 820/4717/16, якими визнано право прокурора звертатися до суду в інтересах ДСНС для усунення порушень у сфері цивільного захисту, то Велика Палата зазначає, що такі висновки не є застосовними до спірних правовідносин. 
		Так, за змістом постанови Великої Палати від 15 травня 2019 року у справі № 820/4717/16, ця справа була передана на розгляд Великої Палати на підставі частини шостої статті 346 КАС України - через оскарження судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції. 
		Велика Палата у цій справі погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. Питання щодо наявності у прокурора повноважень для звернення до суду в інтересах держави в особі ДСНС Велика Палата не вирішувала, оскільки це питання не було предметом касаційного оскарження. 
		На це Велика Палата Верховного Суду звернула увагу й в ухвалі від 02 листопада 2023 року у справі № 260/4199/22, в якій зазначила, що, вказуючи на публічно-правовий характер спору за участю прокурора, який звернувся до суду на реалізацію повноважень щодо захисту інтересів держави, пов`язаного з усуненням порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі із забезпеченням захисту мирного населення, вона у справі № 820/4717/16 не вирішувала питання щодо наявності в ДСНС повноважень  на самостійне подання до суду відповідного позову, зокрема й у розумінні пункту 48 частини другої статті 17-1 КЦЗ України.
		Також необхідно зауважити, що правову позицію у справі № 820/4717/16 Велика Палата Верховного Суду сформувала з урахуванням, зокрема, положень статей 18, 32, 64, 66, 68 КЦЗ України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у цій справі (лютий 2015 року). 
		 Водночас у справі  № 420/22303/23 встановлено, що спір виник у липні 2023 року. На той час статті 18, 32, 66, 68  КЦЗ України діяли в іншій редакції, а стаття 64 цього Кодексу була виключена на підставі Закону № 2228-ІХ.   
		До того ж обставини справи № 820/4717/16 (проведення органами ДСНС перевірки додержання відповідачем вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб у захисній споруді цивільного захисту, внесення припису, накладення адміністративного штрафу, невиконання відповідачем вимог припису) відрізняються від обставин справи № 420/22303/23, у якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність КП «Сервісний центр» щодо незабезпечення готовності захисної споруди цивільного захисту до використання за призначенням.
		Слушним буде нагадати й те, що на момент звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави у справі № 820/4717/16 діяльність органів прокуратури була врегульована розділом VII (статті 121-123) Конституції України. Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» були внесені відповідні зміни до Конституції України, якими зазначений розділ виключено, а повноваження прокурора врегульовано статтею 131-1 Основного Закону України, відповідно до вимог якої позивач звертався до суду у справі  № 420/22303/23.
		Отже, враховуючи, що фактичні обставини у справі № 820/4717/16 та їх нормативне регулювання відрізняються від таких у справі № 420/22303/23 Велика Палата вважає, що її висновки у справі № 820/4717/16 не стоять на заваді колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка передала цю справу на розгляд Великої Палати, здійснити касаційний перегляд рішення суду апеляційної інстанції.
		Щодо посилання в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2025 року на те, що висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 березня 2025 року у справі № 260/4199/22, від 23 січня 2025 року у справі № 520/16197/23, від 24 січня 2025 року у справах № 520/30126/23, № 520/13228/23 та № 400/9970/23, від 30 січня 2025 року у справах № 400/10777/23, № 520/28873/23, № 400/4928/22, № 420/22304/23, № 560/17801/23, № 560/17369/23, від 31 січня 2025 року у справах № 140/25901/23, № 240/28363/23 та інших, не узгоджуються з правовою позицією Великої Палати, викладеною у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 826/2793/18, Велика Палата вважає за необхідне зазначити, що правовідносини у цих справах не є подібними з огляду на різні предмети спорів та суб`єктний склад учасників процесу. 
		Так, у справі № 826/2793/18 предмет спору стосувався невиконання товариством рішення Державної авіаційної служби України про припинення будівництва на приаеродромній території та зобов`язання знести самочинне будівництво, тоді як у зазначених справах , які перебували на розгляді в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду,  розв`язувалися спори за позовами ДСНС щодо зобов`язання приведення в належний технічний стан та готовність захисних споруд цивільного захисту до укриття населення.
		Крім того, під час розгляду справи № 826/2793/18 Велика Палата вирішувала питання порушення правил предметної юрисдикції спору та дійшла висновку, що з огляду на публічний інтерес цього спору позивач правильно обрав спосіб захисту порушеного права.
		Водночас у справі № 420/22303/23 потребує вирішення питання, чи наділена ДСНС правом звернення до суду з позовом до балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту з вимогою щодо приведення її у стан готовності та використання за призначенням.
		Ураховуючи викладене, Велика Палата дійшла висновку, що наведене в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 березня 2025 року обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою справи № 420/22303/23.
		Таким чином, на розгляд Великої Палати в цій справі передані питання, які має вирішити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду як належний суд, який відповідно до законодавчо визначених повноважень може дійти власного висновку щодо застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах.
		Відповідно до частини шостої статті 347 КАС України якщо Велика Палата дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		Ураховуючи викладене та керуючись статтями 346, 347 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Справу № 420/22303/23 за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Комунального підприємства «Сервісний центр», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернути до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                     О. В. Кривенда 
		Судді:                                     О. О. Банасько                                              С. Ю. Мартєв
		О. Л. Булейко                                                С. О. Погрібний
		І. А. Воробйова                                             Т. Г. Стрелець           
		Ж. М. Єленіна                                                О. В. Ступак
		А. А. Ємець                                                   І. В. Ткач
		Л. Ю. Кишакевич                                          В. Ю. Уркевич 
		В. В. Король                                                  Є. А. Усенко
		М. В. Мазур                                                   Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...