Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/3047/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2025.
Дата набрання законної сили: 25.06.2025
Номер судового провадження: 51-990км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023100030003194

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 червня 2025 року
		м. Київ
		справа № 754/3047/24
		провадження № 51-990км25
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
		у складі:
		головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		засудженого (відеоконференція)                                  ОСОБА_6 ,
		захисника                                                                           ОСОБА_7 , 
		розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100030003194 за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше  не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 301 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Деснянський районний суд м. Києва вироком від 29 травня 2024 року визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень і призначив йому покарання за ч. 1 ст. 155 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, за ч. 1 ст. 156 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, за ч. 2 ст. 301 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки.
		На підставі положень ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд остаточно призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі положень ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 , достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітньою в період з 05 серпня 2023 року по 24 серпня 2023 року тричі умисно за взаємною згодою з останньою, без застосування фізичного та психологічного насилля, а також без погрози застосування до неї такого насилля, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним, оральним проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_8 з використанням геніталій за обставин, детально викладених у вироку, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1           ст. 155 КК України.
		Крім того, у ОСОБА_6 , який достовірно знав про те, що ОСОБА_8 є неповнолітньою, у літній період часу 2023 року (більш точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено) винник злочинний умисел, спрямований на вчинення розпусних дій щодо неповнолітньої.
		Зокрема ОСОБА_6 з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення розпусних дій щодо неповнолітньої ОСОБА_8 , під приводом спільного проведення дозвілля та спілкування вчинив щодо ОСОБА_8 інтелектуальне розбещення, а саме вів цинічні бесіди на сексуальну тему з ОСОБА_8 , які здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку останньої та сформувати аморальні погляди у неповнолітньої. Крім того ОСОБА_6 упродовж серпня - вересня 2023 спілкувався з останньою за допомогою смс-повідомлень через програму «Телеграм» й під час спілкування здійснював цинічні бесіди на сексуальну тему.
		Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КК України.
		Крім того, у серпні - вересні 2023 року, точної дати не встановлено, після вчинення дій сексуального характеру з неповнолітньою ОСОБА_8 у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на виготовлення зображення порнографічного характеру з метою розповсюдження, а також його розповсюдження неповнолітній.
		З цією метою ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідування час, перебуваючи за місцем свого проживання в кв. АДРЕСА_2 , використовуючи мобільний телефон, демонструючи свій статевий орган, виготовив один фотознімок порнографічного характеру, який надіслав неповнолітній ОСОБА_8 , тим самим безоплатно розповсюдив вказане зображення неповнолітній особі.
		Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 301 КК України, а саме виготовлення та розповсюдження зображення порнографічного характеру неповнолітній особі.
		Київський апеляційний суд 16 січня 2025 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання скасував і ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив йому покарання за ч. 1 ст. 155 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, за ч. 1 ст. 156 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 роки, за ч. 2 ст. 301 КК України - у виді позбавлення волі строком 3 роки.
		На підставі положень ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим апеляційний суд остаточно призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		В інший частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду й на підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
		На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про призначення покарання, формально послався на положення ст. 65 КК України і не врахував конкретних обставин справи, зокрема те, що ОСОБА_6 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, під час досудового розслідування сумлінно дотримувався умов обраного йому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
		Крім цього, захисник вказує, що засуджений до взяття під варту постійно проживав разом зі своїми батьками, які потребують допомоги сина; до обрання запобіжного заходу працював інженером, за місцем проживання характеризується позитивно.
		За таких обставин захисник вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, тому останнього доцільно звільнити від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
		Прокурор подав заперечення на касаційну скаргу захисника, у якому просить залишити вирок апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений та захисник підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити.
		Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
		Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки для суду апеляційної інстанції.
		За змістом касаційної скарги захисника вирок суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 301 КК України не оспорюється.
		Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
		Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює новий вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на вирок місцевого суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав конкретні доводи про м`якість призначеного покарання та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема положень ст. 75 КК України. Прокурор просив скасувати вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 й ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання у виді позбавлення волі у більшому розмірі, яке потрібно відбувати реально.
		Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. 
		Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. 
		Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті, й повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання.
		Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке мало бути призначене, враховуючи обставини, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Вирішуючи питання про призначення покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення та наслідки, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.
		Апеляційний суд, скасовуючи вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування, обґрунтовано вказав, що суд першої інстанції не врахував характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, спосіб їх вчинення, підвищену суспільну небезпеку та стійкість умислу ОСОБА_6 . 
		Зокрема апеляційний суд умотивовано послався на те, що вчинені ОСОБА_6 кримінальні правопорушення посягають на статеву свободу та недоторканність неповнолітньої особи й характеризуються виключною аморальністю та цинічністю дій винного.
		Крім цього, апеляційний суд правильно врахував суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, які, крім іншого, заподіюють шкоду суспільним відносинам та соціальним цінностям, нормальному психічному та фізичному розвитку дітей, здоров`ю, честі і гідності особи, можуть заподіяти глибоку психічну травму дитині.
		Також апеляційний суд зважив на дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується посередньо, має ознаки зловживання алкоголем, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта № 165 від 20.02.2024 (т. 2 а. с. 122-130).
		За відсутності обтяжуючих покарання обставин апеляційний суд визнав обставиною, яка пом`якшує покарання, щире каяття. 
		З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду вважає, що за обставин цього провадження аспекти врахування чи не врахування апеляційним судом окремих обставин, які пом`якшують покарання, не впливають на правильність висновків суду  щодо виду та розміру призначеного покарання з огляду на те, що захисником у касаційній скарзі ставиться питання про доцільність застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, для чого колегія суддів однозначно не вбачає передбачених законом підстав. 
		За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій відповідних частин статей Особливої частини КК України й призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. 
		Також апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання на підставі положень ст. 75 КК України не сприятиме меті покарання - виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень. 
		З цим погоджується і колегія суддів Верховного Суду, вбачаючи, що надані захисником до касаційної скарги, а також засудженим в ході касаційного провадження, додаткові документи, які характеризують особу засудженого, не впливають на обґрунтованість цього висновку. 
		Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 374, 419, 420 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Призначене судом апеляційної інстанції засудженому покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
		З огляду на це неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та явної несправедливості призначеного покарання внаслідок суворості під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
		Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...