Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 730/160/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 30.06.2025. Зареєстровано: 01.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2025.
Дата набрання законної сили: 30.06.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4823/426/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024270410000204

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 730/160/25 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/426/25   Категорія - ч. 4 ст. 185 КК України Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі  ОСОБА_5 ,
		за участю учасників судового провадження: 
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		обвинуваченої  ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінальних проваджень, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025275520000009 від 04.02.2025 року, № 12025270410000018 від 04.02.2025 року, № 12024270410000204 від 12.12.2024 року за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26 лютого 2025 року щодо:
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у м. Борзна Борзнянського району Чернігівської області, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимої:
		- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25.05.2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 2 роки;
		- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 15.11.2004 року за ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 185 КК України, 70 КК, до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнена 12.10.2007 року умовно-достроково на невідбуту частину строку покарання 3 місяці 10 днів;
		- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19.05.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України, до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
		 
		 
		 
		- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 12.04.2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України, 71 КК, до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнена 07.06.2014 року умовно-достроково на невідбуту частину строку покарання 4 місяці 9 днів;
		- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13.01.2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;
		- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24.06.2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України, 71 КК, до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільнена 21.02.2017 року по закінченню строку покарання;
		- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.08.2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України, 71 КК, до 3 місяців арешту;
		- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 03.11.2017 року за ч. 2 ст. 185; 395 КК України, ст. ст. 70, 71 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі. Звільнилась 23.11.2018 року по закінченню строку покарання;
		- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25.03.2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнена 06.10.2020 року умовно-достроково на невідбуту частину 6 місяців 27 днів;
		- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29.03.2021 року за ст. 185 ч.2, 71 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі;
		- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.06.2021 року за ст. 309 ч.1; 185 ч.2, ст.ст. 70, 71 КК України до 2 років позбавлення волі;
		- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20.07.2021 року за ст. 185 ч.2, 70 ч.4 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі;
		- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.12.2021 року за ст. ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнилась з місць позбавлення волі 25.04.2024 року умовно-достроково на 9 місяців 10 днів на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області,
		обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 1 ст. 309 КК України.
		 
		Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26 лютого 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України та призначено їй покарання за:
		- ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;
		- ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
		Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання ОСОБА_7 призначено у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
		На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_7 покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.12.2021 року, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 6 (шість) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту її фактичного затримання у ході виконання даного вироку після набрання ним законної сили.
		До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченій у виді особистого зобов`язання  залишено без зміни.
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням судових експертиз: на залучення експерта для проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів у сумі 1591,8 грн., 3581,55 грн. на проведення судової трасологічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/125-24/16593-Д від 26.12.2024); 2785,65 грн. на проведення судової трасологічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/125-25/1930-Д від 12.02.2025).
		Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. 
		 
		Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу в якій не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини обвинуваченої, просить вирок стосовно ОСОБА_7 скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого діяння та особі обвинуваченої внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70, пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Зазначає, що ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, проте судом не перевірено, під час вирішення питання про призначення покарання ОСОБА_7 , чи наявний у неї невідбутий строк покарання за попередніми вироками з огляду на внесені до КУпАП зміни у 2024 році та, не врахувавши вказані зміни, безпідставно застосував ст. 71 КК України. Та, на підставі Закону № 3886-ІХ були декриміналізовані кримінальні правопорушення, за якими ОСОБА_7 була засуджена вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.12.2021 року та вироками ж цього суду від 03.11.2017, 25.03.2019, 29.03.2021, 09.06.2021 року. Таким чином, суд при ухваленні вироку мав би лише перевірити наявність невідбутого строку покарання за вироками Борзнянського районного суду від 09.06.2021 року (за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України) та від 20.07.2021 року (за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України).Також, станом на 25.04.2024 року (дата звільнення з місць позбавлення волі) ОСОБА_7 відбула призначене покарання у повному обсязі, що свідчить про відсутність невідбутої частини покарання, яка б підлягала приєднанню на підставі ч. 1 ст. 71 КК України. Крім того, місцевий суд допустив суперечність своїх висновків щодо призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, вказавши, що обвинуваченій необхідно, з урахуванням думки прокурора, призначити покарання в мінімальній межі санкції статті, що становить 5 років, натомість у резолютивній частині судового рішення призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Вважає, що так як ОСОБА_7 не працює, перебуває у лікаря нарколога з 2004 року, у короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі вчинила нові умисні кримінальні правопорушення, що свідчить про її схильність до протиправної поведінки, остаточний вид та міра покарання ОСОБА_7 має призначатися на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного складання покарань за ч. 1 ст. 309 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України з урахуванням положень ст. 72 КК України. 
		 
		Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 , будучи раніше неодноразово судимою, востаннє вироком Борзнянського районного суду від 09.12.2021 за ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі строком та на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 17.04.2024 звільнена умовно-достроково від подальшого відбування покарання з невідбутою частиною покарання 9 місяців 10 днів, на шлях виправлення не стала та вчинила ряд нових злочинів.
		Так, 12 грудня 2024 близько 16:30 години ОСОБА_7 прийшла до господарства ОСОБА_9 та її брата ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 та в пошуках господарів зайшла до будинку. Зрозумівши, що за її діями ніхто не спостерігає, у ОСОБА_7 виник умисел на викрадення чужого майна (крадіжку), реалізуючи який, вона з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, що введений на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово був продовжений та діє на даний час, та зі столу в жилій кімнаті повторно вчинила крадіжку гаманця з грошовими коштами в сумі 8000 грн., які належать ОСОБА_10 . В подальшому ОСОБА_7 покинула будинок та розпорядилась викраденими коштами на власний розсуд. Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_7 спричинила ОСОБА_10 матеріальних збитків на суму 8000,00 гривень.
		Крім того, в ніч з 24.01.2025 на 25.01.2025, більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_7 ночувала у будинку ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_4 . Зрозумівши, що за її діями ніхто не спостерігає, у ОСОБА_7 виник умисел на викрадення чужого майна (крадіжку), реалізуючи який, вона з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, що введений на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово був продовжений та діє на даний час, із жилетки, яка належить ОСОБА_11 , та яка знаходилась на ліжку в жилій кімнаті, повторно вчинила крадіжку грошових коштів в сумі 19000 грн., які належать ОСОБА_11 . В подальшому ОСОБА_7 покинула будинок та розпорядилась викраденими коштами на власний розсуд. Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_7 спричинила ОСОБА_11 матеріальних збитків на суму 19000,00 гривень.
		Крім того, у середині жовтня 2024 року, точної дати та часу під час досудового слідства встановити не представилося можливим, ОСОБА_7 , перебуваючи на околиці с. Красностав Ніжинського району Чернігівської області, виявила дикорослі рослини коноплі. У цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, виготовлення, перевезення та зберігання наркотичного засобу  канабісу для особистого вживання без мети збуту. Діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне придбання, виготовлення, перевезення та зберігання наркотичного засобу  канабісу, ОСОБА_7 вирвала декілька гілок з листям та верхівками вказаної дикорослої рослини коноплі, тим самим незаконно придбала та розпочала незаконно зберігати наркотичний засіб  канабіс для особистого вживання. У подальшому ОСОБА_7 зірвані нею гілки дикорослої рослини коноплі з листям та верхівками перенесла до житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , де залишила їх сушитись, для подальшого власного вживання, без мети збуту. У подальшому, 04 лютого 2025 року ОСОБА_7 незаконно перевезла висушені фрагменти гілок дикорослої рослини коноплі з листям та верхівками до м. Борзна Ніжинського району, де близько 11:40 години при проведенні огляду по вул. Садова, 25 у присутності двох понятих остання добровільно видала працівникам поліції з метою вилучення висушені фрагменти гілок дикорослої рослини коноплі з листям та верхівками. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-25/1976-НЗПРАП від 13.02.2025 року, вилучена у ОСОБА_7 речовина рослинного походження є наркотичним засобом, обіг якого обмежено  канабісом, маса якого, в перерахунку на висушену речовину, становить 20,4 г.
		 
		Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, позицію обвинуваченої, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, колегія суддів,
		 В С Т А Н О В И Л А:
		У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_7  відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз`яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченої та дослідження даних про її особу, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, фактичні обставини справи в апеляційному порядку не перевіряються.
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є у тому числі застосування закону, який не підлягає застосуванню.
		Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого діяння та особі ОСОБА_7 внаслідок м`якості колегія суддів вважає слушними з наступних підстав.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, проте судом першої інстанції, під час вирішення питання про призначення покарання ОСОБА_7 не перевірено чи наявний у неї невідбутий строк покарання за попередніми вироками з огляду на внесені до КУпАП зміни у 2024 році.
		 
		Так, 09.08.2024 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, яким ст. 51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст. 51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Зокрема, згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
		Відповідно п. 5 підрозділу 1 розділу XX ПК, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (розмір, якої дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
		При цьому суд бере до уваги приписи ч.1 ст.5 КК України, якими визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
		Крім того, відповідно до ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
		Тому наведені зміни в законодавстві, які пом`якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.
		На підставі зворотної дії закону суд також повинен виходити з розміру неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння.
		Водночас, вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.12.2021 року стосувався вчинення ОСОБА_7 двох епізодів таємного викрадення майна на суму 1925 грн. та 1100 грн. відповідно, що менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян станом на 01.01.2021, при цьому прожитковий мінімум для працездатної особи, станом на 01.01.2021 року становив 2270 грн., а тому вказані правопорушення відповідно до Закону № 3886-ІХ були декриміналізовані.
		Так само, на підставі цього Закону були декриміналізовані кримінальні правопорушення, за які ОСОБА_7 було засуджено вироками Борзнянського районного суду Чернігівської області від 03.11.2017, 25.03.2019, 29.03.2021 та 09.06.2021.
		Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.06.2021 року ОСОБА_7 також було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту, який був повністю приєднаний до покарання у виді 2 років позбавлення волі за вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області 20.07.2021 року на підставі ч. 1 ст. 71 КК України та загальний строк покарання становив  2 роки 3 місяці позбавлення волі, який вона почала відбувати з моменту її затримання на підставі розпорядження суду про приведення вироку Борзнанського районного суду Чернігівської області від 09.06.202 року до виконання.
		Тобто, станом на 25.04.2024 року  дату звільнення з місць позбавлення волі, ОСОБА_7 відбула призначене покарання в повному обсязі, що свідчить про відсутність невідбутої частини покарання, а тому посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині вироку на те, що остаточна міра покарання має бути визначена з урахуванням ч. 4 ст. 81, ст. ст. 71, 72 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню.
		Крім того, місцевий суд в резолютивній частині судового рішення допустив суперечність у своїх висновках, призначивши ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців, вказавши при цьому в мотивувальній частині, що для виправлення обвинуваченої необхідно призначити їй покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, проте з урахуванням думки прокурора, у мінімальній межі, тоді як санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, передбачено, що за крадіжку, вчинено в умовах воєнного стану, особа карається позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, тобто, мінімальним розміром позбавлення волі за цей злочин є 5 років. 
		 
		Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
		При призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, та взяті до уваги інтереси потерпілих, які зазнали шкоди. 
		Тому, незважаючи на те, що більшість кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_7 у період з 2017 року по 2021 рік були декриміналізовані, суспільна небезпечність обвинуваченої є високою, а ризик вчинення нових кримінальних правопорушень дуже високим. 
		 
		Врахувавши обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченої, то, що остання не працює, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 2004 року, у короткий проміжок часу, після звільнення з місць позбавлення волі вчинила нові умисні кримінальні правопорушення, що свідчить про її схильність до протиправної поведінки та нехтування конституційними правами і свободами інших громадян, колегія суддів вважає, що остаточне покарання ОСОБА_7 необхідно призначити на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного складання покарань за ч. 1 ст. 309 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст.. 72 КК України.
		Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
		Внаслідок чого, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань, необхідно остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. 
		З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з постановленням нового вироку.
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. ст. ст. 404, 405, 407, 420, 615 КПК України колегія суддів, -
		 
		 У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_8  задовольнити.
		Вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
		Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватою за ч. 1 ст. 309 , ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання:
		- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, 
		- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		На підставі ч. 1 ст. 70, пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
		У решті вирок суду залишити без змін.
		Вирок набуває законної сили після його проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_3  ОСОБА_2  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...