Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/4394/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 01.07.2025. Зареєстровано: 01.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2025.
Дата набрання законної сили: 31.07.2025
Номер судового провадження: 1-кп/204/200/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022050000000063

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 204/4394/22
		Провадження № 1-кп/204/200/25
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 червня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
		 
		головуючогосудді              ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		сторін кримінального провадження:
		прокурора              ОСОБА_3 ,
		захисників      ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,        обвинуваченого                      ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.03.2022 за №22022050000000063, за обвинуваченням: 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Слов`янськ Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, до затримання працюючого помічником приватного виконавця, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
		Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		До здійснення збройної агресії РФ проти України керівництвом держави-агресора залучено незаконні збройні формування силового блоку терористичної організації «Донецька народна республіка», зокрема представників «Министерства государственной безопасности ДНР», які діють на виконання завдань та цілей, що їм ставляться Федеральною службою безпеки РФ, зокрема ОСОБА_8 (досудове розслідування у відношенні якого здійснюється у іншому кримінальному провадженні).
		24 лютого 2022 року указом Президента України ОСОБА_9 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
		Так, 26.02.2022 у період часу з 13:22 до 22:22 ОСОБА_6 , діючи умисно, переслідуючи мету зміни меж території та державного кордону України встановленогоКонституцією України, у ході спілкування з ОСОБА_8 , який використовує номер телефону НОМЕР_1 , використовуючи особистий номер телефону НОМЕР_2 , ініціативно повідомив ОСОБА_8 шляхом надсилання повідомлення через месенджер «Telegram» про розташування в районі колишньої фабрики з виробництва комбікорму, розташованої на виїзді з м. Слов`янськ Донецької області в бік м. Ростова-на-Дону РФ та в районі психіатричної лікарні у с. Семенівка Краматорського району Донецької області, розташованої поблизу траси Харків  Ростов-на-Дону, що несло шкоду державній безпеці України, підривало стан боєготовності підрозділів Збройних Сил України та несло загрозу життю та здоров`ю їх військовослужбовців.
		Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України  у вчиненні умисних дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 якому відповідно до ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним, прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_6 , у присутності захисника ОСОБА_4 , з додержанням наступних вимог. 
		Відповідно до зазначеної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання фактичних обставин кримінального правопорушення та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 110 КК України. 
		Зі змісту угоди вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 зобов`язався: беззастережно визнати у ході судового розгляду свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України; сприяти здійсненню досудового розслідування кримінальних проваджень стосовно колаборантів м. Слов`янська Краматорського району Донецької області, які виїхали та зараз знаходяться на непідконтрольній території, а також надати відповідні свідчення під час розгляду обвинувальних актів у судових засіданнях. 
		Також сторонами угоди визначено та узгоджено покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 110 КК України, а саме сторони дійшли згоди про призначення покарання обвинуваченому у виді 3 років 4 місяців позбавлення волі, ураховуючи тяжкість вчиненого інкримінованого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких, дані про особу обвинуваченого, який у вчиненому щиро розкаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має родину, а отже міцні соціальні зв`язки. Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме його щире каяття, що виражається у негативному ставленні до скоєного. Відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність потерпілих у даному кримінальному провадженні, в також тяжких наслідків від скоєного. 
		Із запропонованим видом та мірою покарання обвинувачена ОСОБА_6 згоден. 
		Також, сторонами угоди оговорено, що долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України, стягнути з обвинуваченого судові витрати, пов`язані з залученням експертів.
		Наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, положення статей 394, 424, 473-474,476 КПК України та ст. 389-1 КК України оговорені сторонами.
		Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що права, надані законом у зв`язку з укладенням угоди про визнання винуватості, розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди обізнаний; характер обвинувачення та його суть зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди з ним узгоджений та є цілком зрозумілим; виконати взяті на себе відповідно угоди про визнання винуватості зобов`язання він в змозі реально; свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме  в умисних діях, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, визнала та пояснила про вчинення нею кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом.
		Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
		Відповідно до положень статей 468-469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним правам інтересам або правам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ним угоди. 
		Прокурор у судовому засіданні, уважаючи, що при укладенні цієї угоди дотримані вимоги та правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просив затвердити вказану угоду та призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання. 
		Захисник ОСОБА_4 уважаючи, що при укладенні цієї угоди дотримані вимоги та правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просила затвердити вказану угоду та призначити обвинуваченому узгоджену між сторонами міру покарання та інші передбачені угодою заходи. 
		Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 беззастережно визнав себе винним, згідно зі ст.12 КК України є нетяжким злочином. 
		Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_6 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
		Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
		Суд уважає доведеним в судовому засіданні факт вчинення ОСОБА_6 умисних дій, які виразились у вчиненні умисних дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 110 КК України.
		Судом встановлено обставину, що пом`якшує покарання та знижує ступінь вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, зокрема, щире каяття, що виражається у негативному відношенні до скоєного. Також судом встановлено, що обвинувачений раніше не судимий, позитивно характеризується, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має родину.
		Ураховуючи викладене, оскільки умови, форма і зміст угоди про визнання винуватості міжпрокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 відповідають вимогам КПК, КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження зазначеної угоди.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити міру покарання, узгоджену сторонами угоди. 
		Питання з речовими доказами суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України слід застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави речовий доказ, який слугував знаряддями вчинення злочину: мобільний телефон Xiaomi Redmi з IMEI 1  НОМЕР_3 , IMEI 2  НОМЕР_4 з двома сім  картами.
		Відповідно довимог ст.124КПК Українисуд стягуєз ОСОБА_6 на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення комп`ютерно-технічної експертизи за висновком експерта № 29 від 10.04.2022 року у сумі 6040, 64 грн.
		Оскільки з винесенням вироку суду закінчується судовий розгляд кримінального провадження,одночасно з ухваленням судового рішення, суд вирішує питання про скасування арешту майна, накладеного в рамках даного кримінального провадження. 
		Запобіжний захід, обраний ОСОБА_6 , у вигляді тримання під вартою в державній установі «Дніпровська установа виконання покарань ( № 4)», залишити незмінним в межах строку призначеного покарання до 07 липня 2025 року включно.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 471-475 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		   Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 червня 2025 року, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_4 . 
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 30 червня 2025 року покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 4 (чотири) місяці позбавлення волі.
		Запобіжний захід, обраний ОСОБА_6 , у вигляді тримання під вартою в державній установі «Дніпровська установа виконання покарань ( № 4)», залишити незмінним в межах строку призначеного покарання до 07 липня 2025 року включно.
		Строк відбування покарання рахувати з часу затримання - 07 березня 2022 року.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати строк попереднього ув`язнення, починаючи з часу затримання з 07 березня 2022 року, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення. 
		Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.06.2022 року на майно, а саме: двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; мобільний телефон Xiaomi Redmi з IMEI 1  НОМЕР_3 , IMEI 2  НОМЕР_4 , в якому встановлено дві сім-картки з номерами абонентів НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , після набрання вироком законної сили скасувати.
		На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію, конфіскувати у власність держави речовий доказ, який слугував знаряддями вчинення злочину: мобільний телефон Xiaomi Redmi з IMEI 1  НОМЕР_3 , IMEI 2  НОМЕР_4 з двома сім  картами. 
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави вартість проведеної комп`ютерно-технічної експертизи за висновком експерта № 29 від 10.04.2022 року у сумі 6040, 64 грн. 
		У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Чечелівський районний суд міста Дніпра.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...