Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/10108/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2025.
Дата набрання законної сили: 26.06.2025
Номер судового провадження: 61-9103ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 758/10108/15-ц
		провадження № 61-9103св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Київенерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі»,
		відповідач - ОСОБА_1 , правонаступниками якого є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кутах Дмитро Олександрович, на рішення Подільського районного суду міста Києва 
		від 03 жовтня 2022 року у складі судді Ларіонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду у від 05 березня 2024 року у складі колегії суддів: 
		Головачова Я. В., Нежури В. А., Невідомої Т. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго», товариство) звернулося до суду позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом звільнення нежитлового приміщення трансформаторної підстанції ТП № 645(далі - ТП № 645), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Позов обґрунтовано тим, що згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28 листопада 2014 року (індексний номер: 30189820) ПАТ «Київенерго» на праві приватної власності належить будівля ТП № 645 (літера «Г»), розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Зазначене приміщення ТП № 645 ОСОБА_1 , за відсутності законних підстав, використовує як гараж для автомобіля.
		Посилаючись на те, що відповідач відмовляється звільняти спірне приміщення, чим створює товариству перешкоди у користуванні власністю, ПАТ «Київенерго» з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні нежитловим приміщенням 
		ТП № 645 (літера «Г»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; яке належить ПАТ «Київенерго», шляхом звільнення від усього майна та передачі зазначеного нежитлового приміщення у користування та розпорядження товариства. 
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Київенерго» про визнання права власності на гараж.
		Позов обґрунтовано тим, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Поряд з його будинком знаходиться нежитлове приміщення колишньої ТП № 645, яким він відкрито та безперервно (більше 25 років) володіє та користується на законних підставах, використовуючи його як гараж.
		У липні 1977 року підприємство «Київська міська електрична мережа «Київенерго» прийняло рішення про демонтаж ТП № 645 у зв`язку зі зміною пункту 1 Технічних умов від 18 липня 1977 року № 4581 (реконструкція кварталу в районі Подолу: АДРЕСА_3 ), у зв`язку зі зміною схеми цього району. 
		14 липня 1988 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та підприємством «Київські кабельні мережі «Київенерго» він набув у власність будівельні матеріали (цегла, плити залізобетонні), які були у використанні ТП № 645. На виконання зазначеного договору ОСОБА_1 сплатив 86,58 рублів.  
		10 квітня 1989 року Виконавчий комітет Подільської районної ради народних депутатів надав ОСОБА_1 дозвіл утримувати автомобіль у колишньому приміщенні ТП № 645 у садибі будинку за адресою: АДРЕСА_4 (безстрокове право користування), на підставі пункту 1.6 рішення Виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів від 10 квітня 1989 року № 202 «Про надання дозволу на утримання автомашини та установку металевих збірно-розбірних гаражів». 
		Таким чином, з квітня 1989 року ОСОБА_1 , правомірно володіє та користується гаражем (колишнім приміщенням ТП № 645), утримує його за власний рахунок, самостійно здійснює обслуговування та ремонт. Про таке користування відомо сусідам та компетентним органам. Однак, через стан здоров`я оформити правовстановлюючі документи він не зміг.
		Посилаючись на те, що він є власником будівельних матеріалів, з яких побудовано гараж (нежитлове приміщення колишньої трансформаторної підстанції), має право користування гаражем (приміщенням), ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на гараж площею 22,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності ПАТ «Київенерго» на нерухоме майно від 28 листопада 2014 року, серія НОМЕР_1 ; скасувати рішення державного реєстратора від 28 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності ПАТ «Київенерго» на трансформаторну підстанцію ТП № 645 (літера «Г»), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст судових рішень
		Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2022 року залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 
		Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року провадження у справі за позовом ПАТ «Київенерго» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 .
		Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що ОСОБА_1 набув у власність лише будівельні матеріали, однак право власності ані на земельну ділянку, ані на приміщення колишньої ТП № НОМЕР_2 (літера «Г») у нього не виникло, оскільки власником спірного нерухомого майна є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі», товариство), яке є правонаступником ПАТ «Київенерго». 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи  
		У червні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кутах Д. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.  
		 
		 
		Як на підставу касаційного оскарженнязаявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 317, 319, 321, 328, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не врахували, що у 1977 році підприємство «Київська міська електрична мережа «Київенерго» прийняло рішення про демонтаж (знищення) ТП № 645 у зв`язку з чим було вивезено все електротехнічне обладнання (трансформатори), необхідне для функціонування підстанції, а будівельні матеріали та конструкції, що залишилися після демонтажу будівлі, у 1988 році було відчужено позивачу. 
		Таким чином, трансформаційна підстанція ТП № 645 фактично перестала існувати та виконувати своє функціональне призначення з моменту прийняття власником рішення про її демонтаж (1977 рік), й відповідно, право власності підприємства «Київська міська електрична мережа «Київенерго» припинилося внаслідок знищення (розбирання) майна. 
		Набувши право власності на будівельні матеріали, що залишилися після демонтажу ТП № 645 (14 липня 1988 року), ОСОБА_1 10 квітня 1989 року отримав дозвіл утримувати автомобіль у колишньому приміщенні трансформаторної підстанції ТП № 645 у садибі будинку за адресою: АДРЕСА_4 (безстрокове право користування), на підставі пункту 1.6 рішення Виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів від 10 квітня 1989 року № 202 «Про надання дозволу на утримання автомашини та установку металевих збірно-розбірних гаражів». 
		Тобто, предмет цього спору - будівля ТП № 645 перестала існувати 14 липня 1988 року та була знята з балансу ПАТ «Київенерго».
		ПАТ «Київенерго», здійснивши незаконну реєстрацію права власності на неіснуючу (демонтовану) будівлю ТП № 645, яка йому не належала, порушило законні права ОСОБА_1 на вільне володіння та розпорядження належним йому майном. 
		Протягом 2004 - 2005 років він звертався до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Житлово-експлуатаційної організації № 701 з метою оформлення права власності на гараж (нежитлову будівлю колишньої ТП  № 645), проте через стан свого здоров`я не зміг надати всіх необхідних документів і не отримав правовстановлюючого документа. 
		26 квітня 2006 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно за заявою позивача було здійснено технічну інвентаризацію гаражного боксу (колишнього приміщення ТП № 645), та видано йому технічний паспорт. Загальна площа приміщення становить 22,3 кв.м. 
		Згідно з витягом з Державного земельного кадастру станом на 24 березня 2006 року на земельній ділянці 85:332:010, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться цегляний гараж. 
		Зазначене дає підстави для висновку про правомірність володіння та користування позивачем спірним нерухомим майном. 
		На порушення норм процесуального права, суди попередніх інстанцій фактично не вирішили спір, який виник між сторонами. Вимоги позивача за первісним позовом не розглянуто, у зв`язку із незаконним закриттям провадження у справі, а зустрічний позов залишено без задоволення. 
		Спадкоємці ОСОБА_1 продовжують користуватися гаражем, а ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - залишається в стані невизначеності, що неминуче призведе до нового кола судових спорів.
		Апеляційний суд безпідставно не дослідив та не надав відповідної оцінки обставинам розпорядження відповідачем за зустрічним позовом будівлею ТП  № 645, а також здійснення державної реєстрації права власності за ПАТ «Київенерго», належно не дослідив зібраних у справі доказів.
		Не взяв до уваги доводи заявника про те, що з квітня 1989 року компетентні органи не приймали жодних рішень про необхідність звільнити земельну ділянку від належних позивачу будівельних матеріалів/гаражу та не заявляли своїх прав на спірне нежитлове приміщення. 
		У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у якому товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 придбав будівельні матеріали (цегла, плити залізобетонні), а не об`єкт нерухомості, а тому він може бути власником лише придбаних матеріалів. 
		На підставі рішення Виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів від 10 квітня 1989 року № 202 ОСОБА_1 було тимчасово дозволено утримувати автомобіль у колишньому приміщенні ТП № 645, тобто, йому надано дозвіл користуватися спірним нерухомим майном без переходу права власності. 
		При цьому пунктами 1.9 та 1.10 зазначеного рішення дозвіл на утримання автомашини в приміщенні ТП № 645 є тимчасовим із забороною виконання капітальних робіт, будівництва льоху. Всупереч цим вимогам, ОСОБА_1 побудував погреб, що підтверджується технічним паспортом на гаражний бокс. 
		Товариство у законний спосіб набуло право власності на спірне нерухоме майно та зареєструвало своє речове право у встановленому законом порядку.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кутах Д. О., на рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 рокупередано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.   
		Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою  ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кутах Д. О., з підстав, визначених пунктом 3частини другої статті 389  ЦПК України; витребувано з Подільського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 758/10108/15-ц; надано учасникам справи строк для подання відзиву. 
		У серпні2024 року матеріали справи № 758/10108/15-ц надійшли до Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених 
		у пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів від 10 квітня 1989 року № 202 ОСОБА_1 дозволено утримувати автомашину у колишньому приміщенні ТП № 645 у садибі будинку за адресою: АДРЕСА_4 . Заборонено йому виконання будь-яких капітальних робіт/будівництво капітального фундаменту, льоху, оглядової ями, тощо/при установці металевого збірно-розбірного гаража. 
		Відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31 серпня 1995 року № 177 «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», фонд Державного майна України передав до статутного фонду «Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», зокрема, будівлю ТП № 645, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Зазначене підтверджується листом фонду Державного майна України від 22 січня 2004 року № 10-21-755. 
		28 листопада 2014 року право власності на будівлю ТП № 645 (літера «Г»), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ПАТ «Київенерго». Відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
		Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 
		від 02 листопада 2018 року № 144327433 за ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на праві приватної власності (частка 1/1) зареєстровано об`єкт нерухомості - будівлю ТП № 645 (літера «Г»), за адресою: АДРЕСА_1 , 
		площею 22,4 кв. м.
		Підставою виникнення права власності у ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» зазначено акт приймання-передачі майна, майнових і немайнових прав від 28 лютого 2018 року. До ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» перейшло також право користування земельною ділянкою, на якій розташована ТП № 645 (літера «Г»).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, спадкоємцями після його смерті є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		За змістом статей 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. 
		 
		Відносини, пов`язані з набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються ЦК України.
		 
		Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		 
		Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		 
		Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України (у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом) особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		 
		Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
		 
		Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що він набув у власність лише будівельні матеріали, однак право власності ані на земельну ділянку, ані на приміщення колишньої ТП № 645 (літера «Г») у нього не виникло, оскільки власником спірного нерухомого майна є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі», товариство), яке є правонаступником ПАТ «Київенерго».
		 
		Орендну плату за користування земельною ділянкою на якій розташоване спірне нерухоме майно сплачувало ПАТ «Київенерго», а надалі - його правонаступник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».
		 
		Надаючи оцінку добросовісності користування ОСОБА_1 приміщенням ТП № 645, яке він використовував як гараж, суд апеляційної інстанції зауважив, що питання правомірності використання спірного майна було предметом неодноразових звернень Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до правоохоронних органів, починаючи з 2005 року, що виключає можливість застосування положень статті 344 ЦК України до спірних правовідносин. 
		 
		У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не дослідив та не надав відповідної оцінки обставинам розпорядження відповідачем за зустрічним позовом будівлею ТП № 645, а також здійснення державної реєстрації права власності за ПАТ «Київенерго».
		 
		Верховний Суд відхиляє такі доводи заявника як необґрунтовані, оскільки, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31 серпня 1995 року № 177 «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» Фонд державного майна України передав до статутного фонду «Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», зокрема, будівлю трансформаторної підстанції № 645, яка розташована за адресою: вул. Юрківська, 18, м. Київ.
		 
		На письмовий запит Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» Фонд державного майна України відповідно до пункту 4.2. Положення про впорядкування передачі нерухомого майна, приватизованого у складі цілісного майнового комплексу або переданого до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25 листопада 2003 року № 2097та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2003 року за № 1201/8522 (далі - Положення) надав перелік майна, переданого до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго». Серед якого, зокрема значиться спірна будівля ТП № 645. 
		 
		Згідно зі статутом ПАТ «Київенерго», затвердженим 22 квітня 2013 року загальними зборами ПАТ «Київенерго» (протокол від 22 квітня 2013 року № 2/2013) товариство є юридичною особою із новим найменуванням у результаті проведення державної реєстрації змін до статуту, які пов`язані із набранням чинності Законом України «Про акціонерні товариства та зміною найменування «Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» на ПАТ «Київенерго». 
		 
		Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго». 
		 
		Перелік документів, необхідний для проведення державної реєстрації прав, визначено Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17жовтня 2013 року № 868.
		 
		Документами, що підтверджують виникнення права власності на нерухоме майно, переданого до статутного фонду юридичної особи, є рішення про створення державної акціонерної компанії та акт приймання-передавання нерухомого майна, переданого до статутного фонду юридичної особи.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 115 ЦК України, статті 12 Закону України «Про господарські товариства», товариство, зокрема, є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
		 
		Згідно з частиною четвертою 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
		 
		Відповідно до статті 182 ЦК України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		 
		28 листопада 2014 року право власності на будівлю ТП № 645 (літера «Г»), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ПАТ «Київенерго». Відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
		 
		Натомість ОСОБА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів від 10 квітня 1989 року № 202 було дозволено тимчасово утримувати автомашину у колишньому приміщенні ТП № 645.
		 
		Матеріали справи не містять доказів, що орган місцевого самоврядування приймав рішення про відведення земельної ділянки на якій розташоване ТП № 645 ОСОБА_1 .
		 
		Водночас суди встановили, ПАТ «Київенерго», а надалі ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне нежитлове приміщення ТП № 645. 
		 
		За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у ОСОБА_1 не виникло права власності ані на земельну ділянку, ані на розташовану на ній будівлю ТП № 645, надану йому у тимчасове користування, зокрема з метою «утримання автомашини» (1.6 рішення Виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів). Тривале користування 
		ОСОБА_1 спірним нерухомим майном не є підставою для визнання за ним права власності на таке майно. 
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, фактично зводяться до незгоди зі встановленими судами обставинами справи та здійсненою оцінкою доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України, не входить до повноважень касаційного суду.
		 
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду 
		від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а тому Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ: 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кутах Дмитро Олександрович, залишити без задоволення. 
		Рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у від 05 березня 2024 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:          І. Ю. Гулейков     Р. А. Лідовець      Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...