Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/2262/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2025.
Дата набрання законної сили: 23.06.2025
Номер судового провадження: 51-1314км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022082080001971

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 червня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 336/2262/23
		провадження № 51-1314км25
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2025 року в кримінальному провадженні стосовно 
		ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		громадянина України, 
		уродженця м. Сімферополя, 
		в силу ст. 89 КК не судимого,
		 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.  121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		 
		На підставі ст. 75 КК  ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
		 
		Згідно з ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання час перебування під вартою, а відповідно до ч. 7 цієї статті - строк перебування під цілодобовим домашнім арештом.
		 
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
		 
		Залишено без задоволення цивільний позов  ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної і моральної шкоди;
		 
		стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 витрати на правничу допомогу в сумі 26 000 грн.
		 
		Запорізький апеляційний суд вироком від 16 січня 2025 року вирок місцевого суду в частині звільнення  ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням скасував й ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		 
		Ухвалив рахувати початок строку відбування покарання з дня затримання  ОСОБА_7 та виконання вироку.
		 
		Згідно з приписами частин 5 і 7 ст. 72 КК ОСОБА_7 у строк відбування покарання зараховано час перебування під вартою і під цілодобовим домашнім арештом відповідно.
		 
		У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
		 
		За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, 11 грудня 2022 року в післяобідній час у приміщенні гаража АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних стосунків із раніше знайомим йому ОСОБА_9 , що раптово виникли в процесі спільного вживання алкогольних напоїв, усвідомлюючи протиправність своїх дій, підійшов до ОСОБА_9 , який у той момент сидів, і завдав йому одного удару кулаком у ділянку обличчя, внаслідок чого потерпілий втратив рівновагу та впав на підлогу. Після цього ОСОБА_7 , діючи умисно, схопив порожню скляну пляшку, яка була у приміщенні гаража, і, нагнувшись над потерпілим, заподіяв йому один удар у ділянку обличчя, від якого пляшка розбилася. Не зупиняючись на досягнутому і маючи явну фізичну перевагу над безпорадним ОСОБА_9 , ОСОБА_7 схопив ще одну порожню скляну пляшку, яка також була в гаражі, та завдав нею потерпілому ще одного удару в обличчя, внаслідок чого пляшка розбилася.
		 
		Після цього ОСОБА_7 , продовжуючи свої дії, схопив ножівку по дереву, що була в гаражі, та, стоячи над ОСОБА_9 , заподіяв йому її металевою робочою частиною два удари в ділянку голови. Унаслідок завдання усіх ударів він спричинив ОСОБА_9 , згідно з висновком експерта від 13 грудня 2022 року № 6441, ушкодження середнього ступеня тяжкості та легкі тілесні ушкодження пов`язані з короткочасним розладом здоров`я; при цьому численні рани, садна і крововиливи в м`яких тканинах обличчя, крововилив в білковій оболонці правого ока, рана проміжної частини нижньої губи зліва, а також синці на перехідних поверхнях ліктьових ямок у причинному зв`язку з настанням смерті не перебувають, як у сукупності, так й окремо мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
		 
		За висновком судово-медичної експертизи від 15 лютого 2023 року № 222/к тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 в обличчя, є тяжкими тілесними ушкодженнями, оскільки вони спричинили непоправне знівечення обличчя.
		 
		Указані вище дії  ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя.
		 
		Вимоги касаційної скарги й доводи особи, яка її подала 
		 
		У касаційній скарзі захисник, не оскаржуючи доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженого  ОСОБА_7 , просить змінити вирок Запорізького апеляційного суду в частині призначеного покарання у зв`язку з його невідповідністю ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого на більш м`яке, не пов`язане з позбавленням волі, тобто із застосуванням положень ст. 75 КК.
		 
		На обґрунтування своєї позиції стверджує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги характеру та ступеня тяжкості вчиненого правопорушення; обставин справи, зокрема того, що вчиненню злочину передувала неправомірна поведінка потерпілого, який висловлювався на адресу ОСОБА_7 нецензурною лайкою, погрожував застосуванням насилля та плював йому в обличчя і при цьому не реагував на неодноразові прохання припинити таку поведінку, що стало підставою для неправомірної реакції ОСОБА_7 ; даних про особу засудженого (має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, стійкі соціальні зв`язки - має цивільну дружину та її дитину, неофіційно працює, не перебуває на обліку у спеціальних медичних закладах) наявність обставини, передбаченої ст. 66 КК, яка пом`якшує покарання, - щирого каяття.
		 
		На думку касатора, місцевий суд належним чином обґрунтував застосування положень ст. 75 КК стосовно ОСОБА_7 , оскільки протягом іспитового строку засуджений має перебувати під наглядом уповноваженого органу з питань пробації, отримувати комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки та формування соціально сприятливих змін особистості. 
		 
		Автор скарги стверджує, що засуджений став на шлях виправлення і мету, яка має наслідком виправлення особи, уже досягнуто.
		 
		Зазначає, що з моменту вчинення кримінального правопорушення до поміщення до установи виконання покарань ОСОБА_7 до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягався, не намагався уникнути виконання ухваленого апеляційним судом вироку.
		 
		Уважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив повноти і правильності встановлених судом першої інстанції обставин та істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що перешкодило йому ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		Захисник підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
		 
		Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника.
		 
		Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце касаційного розгляду провадження повідомлені належним чином, заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду провадження не подавали.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, Суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		 
		Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Висновки суду про винуватість  ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень в цій частині ніким не оскаржується.
		 
		Доводи захисника фактично зводяться до оспорювання призначеного покарання.
		 
		Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		 
		При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винуватого й обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
		 
		Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. 
		 
		Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		 
		Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору його розміру й однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		 
		Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. 
		 
		Разом із тим дискреційні повноваження суду з призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 414, 438 КПК, які передбачають повноваження суду касаційної інстанції скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість, а також у разі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		 
		Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
		 
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію між визначеним судом хоча й у межах відповідної санкції статті видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
		 
		У цьому кримінальному провадженні, як видно зі змісту вироку апеляційного суду, не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_7  суд апеляційної інстанції призначив із порушенням указаних норм права. 
		 
		Як убачається з указаного вироку, апеляційний суд скасовуючи вирок місцевого суду в частині застосування приписів ст. 75 КК та призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, урахував вимоги ст. 75 КК, що може бути застосована у разі наявності для цього об`єктивних підстав, сукупність даних про особу засудженого, у тому числі відомості, які взяв до уваги місцевий суд, призначаючи покарання: ОСОБА_7 раніше не судимий в силу ст. 89 КК, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку у лікаря - нарколога та щире каяття засудженого і слушно вказав, що сукупність цих даних дає підстави для призначення покарання на мінімальний строк, передбачений ч. 1 ст. 121 КК, однак є недостатньою для застосування у цьому конкретному кримінальному провадженні приписів ст. 75 КК. 
		 
		Водночас, призначаючи засудженому покарання у виді позбавлення волі в нижній межі, установленій санкцією інкримінованої йому статті, відповідно до положень КК, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.  12 КК є тяжким, вчинення злочину проти здоров`я особи, цінність суспільних відносин, на які здійснено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, інтенсивність та характер дій ОСОБА_7 . Суд зважив і на конкретні обставини справи, що більшість тілесних ушкоджень засуджений завдав потерпілому, коли той лежав на підлозі, при цьому два удари в ділянку голови він заподіяв робочою частиною ножівки. Також суд узяв до уваги наявність обставин, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.
		 
		З указаними висновками суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів касаційного суду.
		 
		Крім того, апеляційний суд слушно зазначив, що досудова доповідь, на яку посилається місцевий суд для обґрунтування призначення покарання із застосуванням приписів ст. 75 КК, має рекомендаційний характер і може бути врахована судом з іншими даними. 
		 
		Вартий уваги й зміст досудової доповіді, у мотивувальній частині якої (стор. 4 доповіді, т. 1, а. с. 51) зазначено, що засуджений має високий ризик повторного вчинення кримінального правопорушення і дуже високий ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, однак після аналізу наявної позитивної характеристики та того, що останню судимість засудженого було погашено, у резолютивній частині доповіді (стор. 5 доповіді, т. 1, а. с. 52) представник персоналу органу пробації дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства. Така доповідь дійсно є суперечливою, як правильно про це вказав суд апеляційної інстанції.
		 
		Стосовно доводів захисника про поведінку потерпілого, яка передувала діям засудженого, то слід зауважити, що непоправне знівечення обличчя не є співмірною та адекватною реакцією на такі дії потерпілого, ба більше, не надає права особі вчиняти діяння, яке відповідно, містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК.
		 
		Отже, з урахуванням викладеного вище колегія суддів доходить висновку, що призначене ОСОБА_7 покарання належним чином умотивовано, є співмірним його протиправним діянням, необхідним і достатнім для виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ОСОБА_7 , так й іншими особами, не може вважатися явно несправедливим унаслідок суворості та відповідає вимогам статей 50, 65 КК. 
		 
		Водночас у касаційній скарзі захисника немає будь-яких доводів щодо обставин кримінального провадження, які б не були досліджені та не ураховані судом апеляційної інстанції, зокрема з огляду суспільну небезпечність вчиненого засудженим діяння, і надають можливість Верховному Суду пом`якшити призначене покарання.
		 
		Таким чином, переконливих доводів про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого й неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення ОСОБА_7 суворого покарання, з касаційної скарги захисника не вбачається та перевіркою матеріалів провадження не встановлено. 
		 
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час призначення покарання не допущено, касаційну скаргу захисника має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни. 
		 
		Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		 
		 
		 
		ухвалив:
		 
		Вирок Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2025 року стосовно  ОСОБА_7  залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - ОСОБА_6 без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді: 
		 
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...