Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/7953/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано судом: 01.07.2025. Зареєстровано: 02.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2025.

Номер судового провадження: П/380/9124/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30 червня 2025 рокусправа № 380/7953/25
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, 
		у с т а н о в и в:
		Позивачка звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, у якому просить: 
		-визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №275 від 26.03.2025 р;
		- визнати дії виконавчого комітету ЛМР протиправними та зобов`язати утриматися від встановлення обмежень кількості пільгових поїздок для пенсіонерів за віком та інвалідів 3-ї групи.
		В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 26.03.2025 виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №275, яким повторно встановлено обмеження на проїзд у громадському транспорті 2-м пільговим категоріям осіб (пенсіонерам за віком та інвалідам 3-ї групи) у розмірі - 60 безкоштовних поїздок громадським транспортом впродовж одного місяця.
		Позивачка вважає, що таке обмеження суперечить постанові Кабінету Міністрів України №354 від 17.05.1993р. і грубо порушує її законні права та права пенсіонерів за віком, яким вказаною постановою гарантовано безоплатний проїзд без будь яких лімітів поїздок.
		Крім цього, позивачка звертає увагу, що встановлений ліміт поїздок є необґрунтованим, оскільки для того аби пересуватись по місту пасажир - пенсіонер змушений здійснювати пересадки на різні види транспорту, оскільки маршрути транспорту не завжди забезпечують безпересадкове добирання до потрібного місця. В умовах скрутного економічного становища пенсіонерів таке додаткове фінансове навантаження є неприпустимим та порушує їхні права.
		Ухвалою від 25.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
		Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, подав відзив на позовну заяву (вх.№40277 від 14.05.2025), у якому зазначив, що оскаржуване рішення відповідача не суперечить Конституції України, міжнародним актам, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України або законам України, а тому можу бути прийнято з огляду на дискреційність повноважень органів місцевого самоврядування.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши позивача, представника відповідача, суд встановив таке.
		ОСОБА_1 є пенсіонеркою та людиною з інвалідністю.
		Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.03.2025 № 275 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 25.01.2019 № 61» внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 25.01.2019 № 61 «Про забезпечення безкоштовного проїзду пенсіонерів за віком та осіб з інвалідністю ІІІ групи у міському транспортів м. Львова», виклавши пункт 1 у новій редакції: 
		« 1. Встановити у міському пасажирському транспорті загального користування на території Львівської міської територіальної громади, окрім пільг, що встановлені Законами України, безкоштовний проїзд у кількості не більше 60 безоплатних поїздок на календарний місяць для: пенсіонерів за віком та осіб з інвалідністю ІІІ групи.».
		Не погодившись з цим рішенням позивачка звернулась до суду.
		При вирішенні спору суд керувався таким.
		Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Законом України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон України "Про автомобільний транспорт"), Законом України від 29 червня 2004 року № 1914-IV "Про міський електричний транспорт" (далі - Закон України "Про міський електричний транспорт"), Законом України від 27 лютого 2014 року № 794-VII "Про Кабінет Міністрів України" (далі - Закон України "Про Кабінет Міністрів України"), Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. № 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" (далі - Постанова КМУ №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування").
		Пільгові перевезення пасажирів врегульовані положеннями Законів України "Про автомобільний транспорт", Про міський електричний транспорт".
		Відповідно до статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
		Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
		Статтею 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
		Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
		Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
		Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
		Абзацом першим частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф за безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України "Про міський електричний транспорт" перевізник не вправі відмовлятися від пільгових перевезень, крім випадків, передбачених законами.
		Замовник транспортних послуг зобов`язаний представляти і захищати інтереси споживачів таких послуг (абзац перший частини першої статті 12 Закону України "Про міський електричний транспорт".
		Статтею 14 Закону України "Про міський електричний транспорт" визначено, що тарифна політика у сфері міського електричного транспорту ґрунтується на принципах забезпечення доступності транспортних послуг та створення умов для здійснення сталих і безпечних пасажироперевезень.
		Відповідно до частини 3 статті 39 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України в порядку, визначеному законом, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України, компенсує витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади.
		Отже, пільгове перевезення пасажирів встановлюється державою та компенсується перевізникам замовниками таких послуг за умовами договору.
		Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень Кабінету Міністрів України компенсуються Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України.
		Соціальний захист пільгових категорій населення здійснюється згідно з Конституцією України та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Підпунктом 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
		Згідно з положеннями частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Конституційний Суд України здійснив тлумачення зазначених конституційних положень, а також сформулював юридичну позицію, за якою:
		Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.
		Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.
		Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики (абзаци 5 та 6 пункту 4 мотивувальної частини рішення КСУ від 11.10.2005 № 8-рп/2005)
		Конституційний Суд України вказав, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація; звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням (абзац 4 підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини рішення КСУ від 22.10.2005 № 5-рп/2005).
		Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
		Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
		Згідно з пунктом 2 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян.
		Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
		17 травня 1993 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування".
		Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" Кабінет Міністрів України постановляє: ввести безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.
		П.п. 1-1 цієї постанови встановлено, що право на безплатний проїзд надається за наявності посвідчення встановленого зразка чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який зареєстрований у зазначеній системі і видається на безоплатній основі.
		Постанова КМУ №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" прийнята у сфері державної соціальної політики, забезпечує соціальний захист пенсіонерів за віком та є обов`язковою до виконання.
		Встановлення Виконавчим комітетом Львівської міської ради обмеження кількості безкоштовних поїздок громадським транспортом впродовж одного місяця (60 поїздок) для пенсіонерів, тобто встановлення оплати проїзду для них за умови перевищення встановленого ліміту, суперечить постанові КМУ №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", якою введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.
		Отже, рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.03.2025 № 275 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 25.01.2019 № 61» не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - постанові КМУ №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування".
		Відповідно до положення ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідач позовні вимоги не спростував.
		Відповідно до частини 9 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
		Отже, рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.03.2025 № 275 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 25.01.2019 № 61» належить визнати протиправним та нечинним повністю. 
		Оскільки друга позовна вимога є похідною від першої, то вона також підлягає скасуванню, шляхом визнання дії виконавчого комітету ЛМР протиправними та зобов`язати утриматися від встановлення обмежень кількості пільгових поїздок для пенсіонерів за віком та інвалідів 3-ї групи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд висновує, про задоволення позовних вимог.
		Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, відтак судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 264 Кодексу адміністративного судочинства України
		у х в а л и в:
		1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Ринок 1, ЄДРПОУ 26256622) про визнання протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету- задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №275 від 26.03.2025 р.
		3. Визнати дії виконавчого комітету ЛМР протиправними та зобов`язати утриматися від встановлення обмежень кількості пільгових поїздок для пенсіонерів за віком та інвалідів 3-ї групи
		4.Судові витрати розподілу не підлягають.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		 
		СуддяГрень Наталія Михайлівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...