Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/2628/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Надіслано судом: 01.07.2025. Зареєстровано: 02.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2025.
Дата набрання законної сили: 01.07.2025
Номер судового провадження: 854/23386/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2628/25
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді  Коваля М.П.,
		суддів  Осіпова Ю.В.,
		 Скрипченка В.О.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Неруш Анни Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, прийняте у складі суду судді Скупінської О.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування постанови, наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Волинський обласний мобілізаційний пункт), ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просив суд: 
		- визнати незаконною та скасувати постанову позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Волинський обласний мобілізаційний пункт) оформлену довідкою від 21.11.2024 року № 182/6, про придатність ОСОБА_1 до військової служби;
		- визнати незаконним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.11.2024 року № 348-од «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині ОСОБА_1 ;
		- визнати незаконним та скасувати наказ начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) від 21.11.2024 року № 1146-ОС «Про особовий склад» в частині ОСОБА_1 ;
		- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Неруш Анна Юріївна звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилається на те, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
		Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що особи з інвалідністю не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, та можуть бути прийняті на військову службу виключно за контрактом - за наявності відповідного бажання та з урахуванням стану здоров`я, що не було враховано судом першої інстанції. Апелянт вважає, що з урахуванням положень Закону України «Про адміністративну процедуру», постанова позаштатної ВЛК може бути оскаржена в судовому порядку без дотримання процедури адміністративного оскарження. Апелянт звертає увагу на порушення процедури проходження позивачем ВЛК, яку він вбачає у неврахуванні наявної у нього інвалідності, непроведенні всіх необхідних обстежень та поверхневому огляді.
		Апелянт вказує, що позивача було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 незаконно, без жодних для цього правових підстав, а процедура його мобілізації, з огляду на його статус особи з інвалідністю в цілому була неправомірною. З урахуванням викладеного, апелянт вважає, що позивача було незаконно призвано на військову службу та зараховано до списків особового складу, а отже він підлягає звільненню з військової служби.
		Відповідачем  Військовою частиною НОМЕР_2 надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Відповідно до картки обстеження та медичного огляду Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 (Волинський обласний мобілізаційний пункт) від 21.11.2024 (а.с.26-27) та довідки позаштатної постійної діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 (Волинський обласний мобілізаційний пункт) від 21.11.2024 №182/6 (а.с.28), солдат ОСОБА_1 придатний до військової служби.
		Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.11.2024 №348-од «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» (а.с.29), на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до Законів України «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для комплектування команд, наказано, окрім іншого, призвати та направити для проходження військової служби під час загальної мобілізації в особливий період ОСОБА_1 та оформити військово-облікові документи.
		Відповідно до витягу з наказу НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 21.11.2024 №1146-ОС «Про особовий склад» (а.с.30), наказано, окрім іншого, призвати на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зарахувати до списків особового складу та на всі види забезпечення рядового запасу ОСОБА_1 , присвоїти йому військове звання «солдат». Підстава: поіменний список від 20.11.2024 №3326, довідка військово-лікарської комісії від 21.11.2024 №182/6, лист вивчення від21.11.2024, мобілізаційне розпорядження від 21.11.2024.
		Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 від 21.11.2024 (а.с.20-25), ОСОБА_1 призовною комісією Великоолександрівського району Херсонської області зарахований в запас 17.07.2003; 21.11.2024 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 призваний у лави Збройних Сил України; військову присягу прийняв 28.11.2024 у в/ч НОМЕР_2 
		Матеріали справи містять довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №499373 від 26.04.2021 (а.с.16-17), відповідно до якої ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи безстроково та посвідчення УСЗН Бериславської РДА серії НОМЕР_5 від 05.07.2021 (а.с.18-19) про виплату державної допомоги особи з інвалідністю ІІ групи.
		Вважаючи спірні рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
		Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання позивачем вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову. Щодо решти позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач перебував в статусі військовозобов`язаного, тому міг бути прийнятий на військову службу під час мобілізації.
		 Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
		Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
		Відповідно до частини 10 статті 2 Закону № 2232-XII з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі  Положення № 402).
		Відповідно до пункту 1.2. розділу 1 Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
		Згідно з абз. 1-7 пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
		Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
		ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
		Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
		Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
		Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
		Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
		Відповідно до підпунктів 2.5.1. 2.5.2. пункту 2.5. Розділу 2 Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей. Порядок створення ЛЛК визначається Положенням про лікарсько-льотну експертизу в державній авіації України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 20 листопада 2017 року №602, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2017 року за №1566/31434.
		Як передбачено вимогами підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
		Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
		Відповідно до підпункту 2.4.5 п. 2.4 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
		Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. п. 2.4 розділу І Положення №402).
		Згідно із пунктами 3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
		Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.
		Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП..
		Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.
		Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
		У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
		Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
		У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".
		У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.
		Як вбачається із наведених вище норм Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення № 402 з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.
		До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
		Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач пройшов медичний огляд постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Волинський обласний мобілізаційний пункт), результати якого оформлені довідкою від 21.11.2024 року № 182/6 про придатність позивача до військової служби.
		Суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням № 402, у разі незгоди із рішеннями позаштатної ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду. Вказане обумовлене тим, що оскарженню у судовому порядку, за приписами підпунктів 2.3.5. та 2.4.10. глави 2 розділу І Положення №402 підлягають тільки постанови ЦВЛК та ВЛК регіонів.
		Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що перевірка рішення постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.
		Аналогічні висновки було викладено Верховним Судом у постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 600/3273/22-а, та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на положення Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX), з огляду на наступне.
		Так, зазначений Закон упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону № 2073-IX).
		Положеннями статті 2 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).
		Поряд з цим, ч.2 ст. 1 Закону № 2073-IX передбачено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби. 
		Дійсно, статтею 18 Закону № 2073-IX, передбачено, що особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.
		Водночас, словосполучення та/або свідчить, що Законом № 2073-IX не встановлено правила, згідно якого усі адміністративні акти можуть бути оскаржені в судовому порядку, а передбачено лише таку можливість в залежності від встановленої іншими нормами чинного законодавства процедури.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у цій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а висновки апелянта зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Водночас, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині правомірності мобілізації позивача з огляду на наступне.
		Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом ІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №499373 від 26.04.2021 (а.с.16-17) та посвідченням УСЗН Бериславської РДА серії НОМЕР_5 від 05.07.2021 (а.с.18-19) про виплату державної допомоги особи з інвалідністю ІІ групи.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-IX, передбачено, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності.
		Положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначаються основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантуються їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
		Статтею 2 зазначеного Закону визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.
		На даний час строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі  Закон № 3543-XII, в редакції, станом на час спірних правовідносин).
		Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені категорії військовозобов`язаних які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
		Зокрема, згідно пункту 2 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації не підлягають особи, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.
		Згідно з частиною 2 статті 23 Закону №3543-ХІІ, особи з інвалідністю у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що законодавцем чітко визначено, що особи з інвалідністю не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, та можуть бути прийняті на військову службу виключно за контрактом - за наявності відповідного бажання та з урахуванням стану здоров`я.
		При цьому, колегія суддів враховує, що у матеріалах справи відсутні докази волевиявлення позивача, як особи з інвалідністю, щодо проходження військової служби за власним бажанням або ж укладення з ним відповідного контракту. Навпаки, зміст наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.11.2024 року № 348-од дозволяє стверджувати, що позивача було призвано на військову службу за мобілізацією без врахування його статусу особи з інвалідністю та його волевиявлення щодо бажання проходити службу, тобто з грубим порушенням визначеної Законом процедури.
		У цьому контексті колегія суддів також враховує процесуальну поведінку ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Так, незважаючи про обізнаність відповідача про розгляд даної справи та його належне сповіщення, що підтверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_9 своїм правом на подання відзиву не скористався ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.
		У зв`язку із викладеним, з урахуванням конкретних обставин даної справи та приписів ч.4 ст. 159 КАС України, апеляційний суд кваліфікує неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову у цій частині.
		З урахуванням зазначеного, колегія суддів доходить висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.11.2024 року № 348-од «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
		У даному контексті, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що з огляду на встановлену судом неправомірність мобілізації позивача, та з урахуванням того, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, підлягає задоволенню і позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу від 21.11.2024 року № 1146-ОС в частині зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
		Вирішуючи питання захисту порушеного права позивача, колегія суддів виходить з наступного.
		Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За положеннями статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 
		Виходячи зі змісту завдання адміністративного судочинства та можливості виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд адміністративної юрисдикції зобов`язаний не лише формально розглянути заявлені позовні вимоги, а й у комплексі дослідити обставини справи, надати їм відповідну правову оцінку і, у випадку необхідності, захистити порушене право позивача. Про це неодноразово нагадував у своїх постановах Верховний Суд, зокрема в рішенні від 30 січня 2020 року (справа № 263/15399/16-а). 
		Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
		Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).
		Враховуючи положення статті 245 КАС України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.
		Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану, зокрема, за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
		Зважаючи на викладене, враховуючи що проходження військової служби особами з інвалідністю може здійснюватися виключно у добровільному порядку, а також із урахуванням очевидного небажання позивача продовжувати військову службу, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин зобов`язання Військової частини НОМЕР_6 звільнити позивача з військової служби узгоджується із приписами чинного законодавства та забезпечить ефективний захист порушених прав позивача, а також належне вирішення спору. 
		Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у відповідній частині та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог. В свою чергу, в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу адвоката Неруш Анни Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року  задовольнити частково. 
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Волинський обласний мобілізаційний пункт), ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування постанови, наказів, зобов`язання вчинити певні дії  скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Вйськова частина НОМЕР_2 ).
		У цій частині прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )  задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.11.2024 року № 348-од «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині ОСОБА_1 .
		Визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) від 21.11.2024 року № 1146-ОС «Про особовий склад» в частині ОСОБА_1 ;
		Зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
		В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя: М. П. Коваль
		 
		Суддя: Ю.В. Осіпов
		 
		Суддя: В.О. Скрипченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...