Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/14380/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано судом: 01.07.2025. Зареєстровано: 02.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/522/2884/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62025150020002622

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа №522/14380/25
		Провадження №1-кп/522/2884/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(на підставі угоди)
		 
		30 червня 2025 року                             Місто Одеса
		Приморський районний суду міста Одеси у складі:
		головуючого судді -              ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря -          ОСОБА_2 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №62025150020002622 від 20.06.2025 за обвинуваченням  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді оператора організаційно-планового відділення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст. 364, ч.4 ст.409 КК України. 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора -                  ОСОБА_4 
		захисника -                  ОСОБА_5 
		обвинуваченого -              ОСОБА_3 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		1. ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем на посаді оператора організаційно-планового відділення військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , у військовому званні «солдат», достовірно розуміючи злочинність дій особи1(матеріали щодо даної особи виділені в окреме провадження та далі по тексту зазначається як особа1), які полягали у незаконному збагаченні за рахунок одержання грошового забезпечення підлеглих військовослужбовців як неправомірної вигоди при зловживанні своїм службовим становищем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року №300, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи у власних інтересах та інтересах особи1, здійснив пособництво останньому у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, використанні особою1 службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки. 
		Так, ОСОБА_3 , перебуваючи на території м. Одеса, діючи умисно, з метою досягнення злочинного результату, який полягав в отриманні можливості для себе безперешкодно з боку командування військової частини НОМЕР_1 ухилятися від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, надав особі1 доступ до свого банківського рахунку, з якого останній, в якості неправомірної вигоди знімав нараховане ОСОБА_3 грошове забезпечення, отримане в період ухилення ОСОБА_3 від військових обов`язків, тобто з 02.10.2022 по 02.08.2024, більш точний час встановити не надалось можливим, на загальну суму 1 007 480,91 гривень.
		Таким чином, ОСОБА_3 , шляхом надання засобів та усуненням перешкод, сприяв особі1 у забезпеченні обліку робочого часу підлеглих йому військовослужбовців, які фактично за його сприяння ухилялися від виконання обов`язків покладених на них у зв`язку із проходженням військової служби та не перебували на місці несення служби, а також, одержанні ним в якості неправомірної вигоди грошового забезпечення ОСОБА_3 .
		Внаслідок пособництва ОСОБА_3 особа1, перебуваючи у невстановленому місці та у невстановлений час, однак не пізніше 02.10.2022, підтримав пропозицію ОСОБА_3 щодо надання останньому можливості ухилитися від несення обов`язків військової служби, шляхом зловживання особою1 своїм службовим становищем, та у зв`язку із цим, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, зажадав від ОСОБА_3 передати йому банківську картку із наданням доступу до її рахунку для зняття особою1 грошових коштів, які складають грошове забезпечення ОСОБА_3 за період його ухилення від обов`язків несення військової служби. 
		Також, з метою досягнення злочинного результату у вигляді одержання заробітної платні ОСОБА_3 як неправомірної вигоди для себе, особа1, зловживаючи своїм службовим становищем, будучи прямим начальником для військових службових осіб військової частини НОМЕР_1 , уповноважених здійснювати контроль та фіксувати перебування ОСОБА_3 на військовій службі(матеріали відносно яких виділені в окреме провадження) надав розпорядження щодо щомісячного табелювання перебування ОСОБА_3 на військовій службі та виплати останньому грошового забезпечення. 
		Отримавши від ОСОБА_3 доступ до рахунку банківської картки банку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 на який останньому здійснювалися виплати грошового забезпечення фінансовим підрозділом військової частини НОМЕР_1 в якості щомісячної заробітної платні, особа1, перебуваючи в м. Одеса, більш точного місця не встановлено, регулярно, в період часу з 02.10.2022 по 02.08.2024, більш точний час встановити не надалось можливим, здійснював зняття готівки через банківські термінали, яку привласнював собі, отримуючи в такий спосіб неправомірну вигоду для себе. 
		Таким чином, особа1 за пособництва ОСОБА_3 завдав тяжкі наслідки Державі у вигляді незаконно нарахованого та виплаченого ОСОБА_3 фінансовим підрозділом військової частини НОМЕР_1 грошового забезпечення за період ухилення останнім від несення обов`язків військової служби, тобто з 02.10.2022 по 02.08.2024, більш точний час встановити не надалось можливим, в сумі 1 007 480,91 гривень, яке особа1 за попередньою домовленістю та з відома військовослужбовця ОСОБА_3 , одержував як неправомірну вигоду шляхом зняття грошових коштів з банківського карткового рахунку. 
		За таких обставин, ОСОБА_3 вчинив , передбаченого ч. 5 ст. 27 ч.2 ст. 364 КК України, а саме: пособництво у зловживанні службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
		2. Крім того, ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу на посаді оператора організаційно-планового відділення військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 56, 57, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 1-6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, у період з 02.10.2022 по 02.08.2024 (момент припинення злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів), перебуваючи на території м. Одеса, діючи в порушення вищевказаних вимог нормативних актів України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, у власних цілях, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення та шляхом обману командування військової частини НОМЕР_1 , який полягав у створенні умов для фіктивного обліку його перебування на службі, в період з 02.10.2022 по 02.08.2024, більш точний час встановити не надалось можливим, в умовах воєнного стану ухилявся від військової служби.
		За таких обставин, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст. 409 КК України, за кваліфікуючими ознаками ухиленні військовослужбовцем від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану.
		За сукупністю вчиненого ОСОБА_3 вчинив злочини, передбачені ч.5 ст.27, ч.2 ст. 364, ч.4 ст.409 КК України. 
		Згідно угодипро визнаннявинуватості від24.06.205,укладеної міжпрокурором Одеськоїспеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 ,за участюзахисника ОСОБА_6 ,у відповідностідо вимогст.472КПК України,сторони кримінальногопровадження дійшлизгоди проте,що обвинувачений зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
		Одночасно сторони угоди про визнання винуватості погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за скоєні ним злочини, передбачені ч.5 ст.27, ч.2 ст. 364, ч.4 ст.409 КК покарання у виді основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, від якого ОСОБА_3 звільнити відповідно до ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, та додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах Державної влади, що пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, зокрема з обліком робочого часу підлеглих працівників та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на два роки, зі штрафом в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання. 
		У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочинів, злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст. 364, ч.4 ст.409 КК України визнав та зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення, вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні вказаної угоди.
		Захисник в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання ОСОБА_3 винуватості. 
		Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 24.06.2025, укладену прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 . 
		Суд, перевіривши надані матеріали, заслухавши учасників судового розгляду, приходить до наступного.
		Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. Згідно ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, які згідно ст.12 КК України, є тяжкими злочинами, внаслідок яких потерпілих немає.
		Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за:
		-ч.5 ст.27, ч.2 ст. 364 за ознаками: пособництво у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки;
		- ч.4 ст. 409 КК України, за кваліфікуючими ознаками: ухилення військовослужбовцем від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану.
		При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені п.п.1-4 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом.
		Дослідивши угоду про визнання винуватості та переконавшись, що укладена угода є добровільним волевиявленням обвинуваченого, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, з`ясувавши у обвинуваченого чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, роз`яснивши обвинуваченому право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення у вчинені якого її обвинувачують, встановивши правильне розуміння обвинуваченим змісту та наслідків затвердження угоди, а також перевіривши її відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши доводи учасників підготовчого судового засідання та роз`яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст.473 КПК України, суд вважає, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди є добровільним, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України, у зв`язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.
		Також судвраховує обставини,що пом`якшуютьпокарання обвинуваченому ОСОБА_3  згідно ст.66 КК України, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення через службову залежність. 
		Обставини,що обтяжуютьпокарання обвинуваченому  ОСОБА_3  згідно ст.67 КК України, судом не встановлені.
		Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, відшкодував завдану майнову шкоду, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, щиро розкаявся та усвідомив протиправність своєї поведінки, не намагався уникнути відповідальності та виявив стійкі наміри стати на шлях виправлення, суд приходить до висновку про наявність підстав для узгодження покарання у виді основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, від якого ОСОБА_3 звільнено відповідно до ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, та додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах Державної влади, що пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, зокрема з обліком робочого часу підлеглих працівників та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на два роки, зі штрафом в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Цивільний позов у провадженні не заявлено, процесуальні витрати відсутні, речові докази до кримінального провадження не долучались. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-476 КПК України, ст.1-96-2 КК України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Угоду про визнання винуватості від 24.06.2025 укладену між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 - затвердити.
		ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.409, ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України, та призначити йому покарання:
		-за ч.4 ст.409 КК України у виді п`яти років позбавлення волі. 
		-за ч.5 ст.27 ч.2 ст.364 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної влади, що пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, зокрема з обліком робочого часу підлеглих працівників та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на два роки, зі штрафом в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточно ОСОБА_3 основне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах Державної влади, що пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, зокрема з обліком робочого часу підлеглих працівників та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на два роки, зі штрафом в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два ) роки. 
		На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на обвинуваченого наступні обов`язки: 
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. 
		Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем її проживання.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді застави  скасувати.
		Повернути заставодавцю ОСОБА_7 заставу у розмірі 254200 гривень, що внесена на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 04.09.2024 по справі №947/23757/24 на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області згідно квитанції №003861203810.1 від 04.09.2024 року.
		Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 08.08.2024 року, 09.08.2024 року, 13.08.2024 року. 
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
		Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана, через суд який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Судом також роз`яснено обвинуваченому наслідки невиконання угоди передбачені ст.476 КПК України. Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченій.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...