Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1.380.2019.001145 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 01.07.2025. Зареєстровано: 02.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2025.
Дата набрання законної сили: 30.06.2025
Номер судового провадження: К/9901/16675/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №1.380.2019.001145
		адміністративне провадження № К/9901/16675/20  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:           Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року (головуючий суддя Коморний О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року (головуючий суддя Пліш М.А., судді: Судова - Хомюк Н.М., Ільчишин Н.В.) у справі                                         № 1.380.2019.001145 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Кам`янкаводоканал» про визнання протиправними та скасування рішень,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ 
		 
		У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області (далі також відповідач або ВК Кам`янка-Бузької міської ради), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Кам`янкаводоканал» (далі також третя особа), в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
		визнати протиправними дії та бездіяльність Кам`янка-Бузької міської ради щодо не вирішення для позивача питання землекористування під встановленою тимчасовою спорудою площею 20 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 біля ЗОШ 1-ІІІ ст № 1 в м. Кам`янка-Бузька;
		зобов`язати Кам`янка-Бузьку міську раду у встановленому законом порядку вирішити для позивача питання землекористування під встановленою тимчасовою спорудою площею 20 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 біля ЗОШ І-ІІІ ст.№1 в м. Кам`янка-Бузька.
		визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 січня 2019 року № 30 (далі також рішення № 30);
		визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 січня 2019 року № 31 (далі також рішення № 31).
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності Кам`янка-Бузької міської ради щодо не вирішення для                 ОСОБА_1 питання землекористування під встановленою тимчасовою спорудою площею 20 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , біля ЗОШ І-ІІІ ст.№ 1 в                           м. Кам`янка-Бузька та в частині вимог про зобов`язання Кам`янка-Бузьку міську раду у встановленому законом порядку вирішити для ОСОБА_1 питання землекористування під встановленою тимчасовою спорудою площею 20 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , біля ЗОШ І-ІІІ ст № 1 в м. Кам`янка-Бузька. 
		В зазначеній частині позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 січня 2019 року № 30 та рішення Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 січня 2019 року № 31.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.001145 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішень відповідача № 30 та № 31 скасовано та провадження у справі закрито.
		Постановою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі                     № 1.380.2019001145 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Верховний Суд дійшов висновку, що відносини, які склались між учасниками спору, мають публічно-правовий характер та підлягають розгляду за правилами та в порядку адміністративного судочинства.
		Під час нового апеляційного перегляду, ухвалою від 15 червня 2020 року суд апеляційної інстанції відмовив представнику ОСОБА_1 - Мельницькій Ганні Володимирівні в задоволенні клопотання про передачу справи № 1.380.2019.001145 до Львівського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року залишено без змін.
		08 липня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 04 липня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.
		Відповідач та третя особа правом надання відзиву не скористалися, від відповідача надійшло клопотання про врахування практики Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 грудня 2020 року у справі № 161/13645/16-а.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
		 
		IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
		Позивач не погоджується із рішеннями відповідача від 29 січня 2019 року № 30 та № 31, вважає їх протиправними, прийнятими з грубим порушенням норм законодавства у тому числі й такими, що порушують його право на використання тимчасової споруди за призначенням.
		На думку позивача, за умови чинності паспорта прив`язки у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішень № 30, № 31 від 29 січня 2019 року.
		Позивач зазначає, що на час прийняття відповідачем рішень від 29 січня 2019 року № 30 та № 31 у відповідача була відсутня проектна документація (затверджена та погоджена у встановленому порядку), з якої б вбачалася можливість влаштування на місці, де знаходиться належна позивачу тимчасова споруда, зупинки шкільних автобусів та легкового автомобільного транспорту та необхідність у зв`язку з цим демонтажу такої тимчасової споруди. 
		Звертає увагу, що відповідач не має повноваження визначати строк, упродовж якого дозволено розміщення тимчасової споруди, адже таким органом є відділ містобудування, архітектури та будівництва Кам`янка-Бузької райдержадміністрації, який реалізував ці повноваження шляхом оформлення позивачу паспорта прив`язки тимчасової споруди. 
		Зазначає, що відповідач, приймаючи спірні рішення не врахував пункти 2.26, 2.28 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі також Порядок № 244).
		Позивач покликається на Правила розміщення та обладнання зупинок міського електро та автомобільного транспорту, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 травня 1995 року № 21, за змістом яких розміщення та обладнання зупинок повинно здійснюватись за проектом, узгодженим з Державтоінспекцією (функціональним правонаступником, якої є Управління патрульної поліції) і затвердженим виконкомом місцевої Ради народних депутатів. Водночас зауважує, що з відповіді на адвокатський запит Департаменту патрульної поліції Управління та поліції у Львівській області від 12 березня 2019 року до Департаменту патрульної поліції не надходило звернень щодо погодження влаштування зупинки для шкільних автобусів та легкового транспорту.
		У відзиві на позов відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що в останнє, рішенням Виконавчого комітет Кам`янка-Бузької міської ради від 21 грудня 2017 року № 202 «Про продовження терміну дії дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на території Кам`янка-Бузька», продовжено термін дії дозволу, наданого позивачеві на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (продаж продовольчих товарів) по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-Ш ст. №1 до 01 січня 2019 року. Відповідно, укладено додаткову угоду до договору про встановлення особистого сервітуту від 16 грудня 2013 року, якою продовжено договір до 01 січня 2019 року. 
		Відповідач стверджує, що зазначений кіоск мав право розміщувати на земельній ділянці комунальної власності по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. №1) до 01 січня 2019 року. 
		Водночас вказує, що спірне рішення Виконавчого комітет Кам`янка-Бузької міської ради від 29 січня 2019 року № 30 прийняте у зв`язку із необхідністю облаштування належної схеми руху автотранспорту, оскільки, як зазначено у паспорті прив`язки, дана тимчасова споруда знаходиться на АДРЕСА_1, поблизу входу в загальноосвітню школу № 1 та дошкільний навчальний заклад. 
		Відповідач зауважує, що у зв`язку із значним збільшення транспортних засобів, власники яких привозять дітей до школи та садочку і забирають їх, а також, зважаючи, що по вул. П. Мирного мешканці сусіднього села Забужжя в`їжджають в місто Кам`янка-Бузька, у пікові години на даному перехресті накопичується велика кількість автотранспортних засобів, які затримують дорожній рух та можуть спровокувати аварійну ситуацію. Окрім цього, виникає необхідність облаштування належним чином зупинки та стоянки шкільного автобуса. 
		З огляду на зазначене, суб`єктом владних повноважень і було прийнято рішенням від 29 січня 2019 року № 31 про облаштування зупинки для шкільних автобусів та легкового автотранспорту за вказаною адресою та демонтаж споруди. 
		Відповідач стверджує, що правовою основою для прийняття рішення № 31 є підпункт 71 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Також вказує, що статтею 6 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами.
		 
		ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Виконавчий комітет Кам`янка-Бузької міської ради 28 листопада 2013 прийняв рішення № 229 «Про надання дозволу на встановлення малої архітектурної форми», яким надав дозвіл позивачеві на розміщення малої архітектурної форми - кіоску по продажу продовольчих товарів на земельній ділянці розміром 20 кв. м. по                                 АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1) терміном на 1 рік.
		Між Кам`янка-Бузькою міською радою та позивачем 16 грудня 2013 року укладено договір про встановлення особистого сервітуту строком до 28 листопада 2014 року.
		Відповідно до п.1.1. вказаного договору, особистий сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 20 кв. м в м. Кам`янка-Бузька по                         АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1), яка належить Кам`янка-Бузькій міській раді в інтересах сервітурія, на право розміщення малої архітектурної форми - кіоску про продажу продовольчих товарів, згідно із рішенням  виконкому міської ради від 28 листопада 2013 року № 229 та схемою розміщення та благоустрою тимчасової споруди (додаток, який є невід`ємною частиною цього Договору).
		Рішенням Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 06 березня 2014 року № 29 «Про внесення змін і доповнень до рішення виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради № 229 під 28 листопада 2013 року» надано дозвіл   гр. ОСОБА_1 на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці розміром 20 кв. м. по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. №1) терміном на 1 рік. Зобов`язано гр. ОСОБА_1 :
		в місячний термін з дня прийняття даного рішення укласти договір особистого строкового сервітуту,
		встановити плату за встановлення особистого сервітуту у грошовій формі в розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
		звернутись у відділ регіонального розвитку та містобудування Кам`янка-Бузької РДА для виготовлення паспорту прив`язки тимчасової споруди та оформлення фасаду тимчасової споруди.
		08 травня 2014 року позивачу видано паспорт прив`язки, в якому наявні записи «паспорт прив`язки дійсний до 08 травня 2019 року», а також «паспорт прив`язки продовжено до 08 травня 2024 року».
		Рішенням Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 28 жовтня 2014 року № 182 «Про продовження терміну дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» позивачеві продовжено термін дозволу на розміщення малої архітектурної форми - кіоску по продажу продовольчих товарів на земельній ділянці розміром 20 кв.м. по                АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1) до 01 листопада 2015 року. 
		Водночас цим же рішенням зобов`язано позивача в місячний термін з дня прийняття даного рішення укласти договір особистого строкового сервітуту.
		26 листопада 2014 року між позивачем та Кам`янка-Бузькою міською радою укладено додаткову угоду до договору про встановлення особистого сервітуту від 16 грудня 2013 року, якою продовжено договір до 01 листопада 2015 року.
		Рішенням Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 22 грудня 2015 року № 166 «Про продовження терміну дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» позивачеві продовжено термін дозволу на розміщення малої архітектурної форми - кіоску по продажу продовольчих товарів на земельній ділянці розміром 20 кв.м. по                АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1) до 01 січня 2017 року.
		Водночас цим же рішенням зобов`язано позивача в місячний термін з дня прийняття даного рішення укласти договір особистого строкового сервітуту.
		21 січня 2016 року між позивачем та Кам`янка-Бузькою міською радою укладено додаткову угоду до договору про встановлення особистого сервітуту від 16 грудня 2013 року, якою продовжено договір до 01 січня 2017 року.
		Рішенням Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 31 жовтня 2016 року № 157 «Про продовження терміну дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» позивачеві продовжено термін дозволу на розміщення малої архітектурної форми - кіоску по продажу продовольчих товарів на земельній ділянці розміром 20 кв.м. по                АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1) до 01 січня 2018 року.
		Водночас цим же рішенням зобов`язано позивача в місячний термін з дня прийняття даного рішення укласти договір особистого строкового сервітуту.
		04 січня 2017 року між позивачем та Кам`янка-Бузькою міською радою укладено додаткову угоду до договору про встановлення особистого сервітуту від 16 грудня 2013 року, якою продовжено договір до 01 січня 2018 року.
		Рішенням Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 21 грудня 2017 року № 202 «Про продовження терміну дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» позивачеві продовжено термін дозволу на розміщення малої архітектурної форми - кіоску по продажу продовольчих товарів на земельній ділянці розміром 20 кв. м. по               АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1) до 01 січня 2019 року.
		Водночас цим же рішенням зобов`язано позивача в місячний термін з дня прийняття даного рішення укласти договір особистого строкового сервітуту.
		17 січня 2018 року між позивачем та Кам`янка-Бузькою міською радою укладено додаткову угоду до договору про встановлення особистого сервітуту від 16 грудня 2013 року, якою продовжено договір до 01 січня 2019 року.
		16 листопада 2018 року позивач звернувся до міського голови м. Кам`янка-Бузька з заявами (за вх. Х-1900/02-12, Х -1901/02-12), в яких просив:
		керуючись пунктом 2.2. Договору про встановлення особистого сервітуту від 16 грудня 2013 року, продовжити термін дії дозволу на розміщення тимчасової споруди для продовження підприємницької діяльності …;
		керуючись пунктом 5.1 зазначеного договору розглянути можливість внесення змін до п.1.1. договору в частині зміни площі земельної ділянки, а саме збільшити її на 10 кв. м. (з метою продажу канцелярських товарів) та встановити загальну площу 30 кв. м.;
		надати дозвіл на влаштування власним коштом критої зупинки для школярів, які очікують на шкільний автобус за адресою АДРЕСА_1 з метою забезпечення безпеки дорожнього руху та створення комфортних умов.
		Рішенням Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 29 січня 2019 року № 30 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » відмовлено позивачеві у продовженні терміну дії дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (продаж продовольчих товарів) біля будівлі Кам`янка-Бузької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 ім. І. Франка (АДРЕСА_1), у зв`язку з проведенням робіт по облаштуванню зупинки для шкільних автобусів та легкового автотранспорту.
		Зобов`язано ОСОБА_1 в термін до 01 квітня 2019 року забрати тимчасову споруду, яка розміщена біля будівлі Кам`янка-Бузької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 ім. І. Франка (АДРЕСА_1) (пункт 2).
		Зобов`язано КП «Кам`янкаводоканал» ( нач. Ю. В. Лютий) у разі невиконання пункту 2 даного рішення провести демонтаж тимчасової споруди, розміщеної біля будівлі Кам`янка-Бузької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 ім. І. Франка (АДРЕСА_1,                       м. Кам`янка-Бузька) (пункт 3).
		Рішення Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 29 січня 2019 року № 30 є предметом спору у справі.
		Рішенням Виконавчого комітет Кам`янка-Бузької міської ради від 29.01.2019            № 31 «Про влаштування зупинки автотранспорту біля ЗОШ І-ІІІ ст.№ 1 по                   АДРЕСА_1», із покликанням на  підпункт 1 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено:
		влаштувати зупинку шкільних автобусів та легкового автомобільного транспорту з метою висадки та посадки учнів по АДРЕСА_1 (біля будівлі ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І. Франка) (пункт 1); 
		виконавчому комітету міської ради замовити в ліцензованій організації схему руху автотранспорту на вищевказаній ділянці дороги на якій передбачити зупинки шкільних автобусів та легкових автомобілів для посадки та висадки дітей ( пункт 2);
		ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 демонтувати тимчасові споруди, призначені для провадження підприємницької діяльності, які встановлені по                                АДРЕСА_1 ( пункт 3).
		Рішення Виконавчого комітет Кам`янка-Бузької міської ради від 29 січня 2019 року № 31 є предметом спору у справі.
		 
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі                          № 918/633/16, згідно якої отримання позивачем паспорта прив`язки тимчасової споруди для підприємницької діяльності, виданого відділом містобудування, архітектури та будівництва райдержадміністрації, не свідчить про виникнення у позивача права користування земельною ділянкою комунальної власності, оскільки право розпорядження нею належить до компетенції Ради.
		Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем обґрунтовано та правомірно прийнято рішення № 30, яким відмовлено позивачеві у продовженні терміну дії дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (продаж продовольчих товарів) біля будівлі Кам`янка-Бузької ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І. Франка (АДРЕСА_1) та зобов`язано позивача забрати тимчасову споруду, оскільки у позивача відсутні належним чином оформлене право на земельну ділянку.
		Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що у зв`язку з необхідністю облаштування зупинки та стоянки шкільного автобуса, керуючись підпунктом 1 пункту «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідач правомірно прийняв рішення від 29.01.2019 № 31 «Про влаштування зупинки автотранспорту біля ЗОШ І-ІІІ ст.№1 по АДРЕСА_1».
		На думку судів попередніх інстанцій, підстави для скасування спірних рішень відсутні.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про порушення процесуальних норм судами попередніх інстанцій.
		Скаржник зазначає, що під час ухвалення судового рішення від 17 липня 2019 року суд першої інстанції безпідставно закрив провадження в частині позовних вимог. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 вересня 2019 року зазначену ухвалу скасував, проте справу для продовження розгляду до суду першої інстанції не направив. 
		Також вважає, що суд апеляційної інстанції при новому розгляді спору по суті в іншій частині позовних вимог в порушення вимог статей 300, 306 КАС України та постанови суду апеляційної інстанції від 02 вересня 2019 року, не направив справу до суду першої інстанції, що призвело до необ`єктивного розгляду справи, оскільки частина позовних вимог на цей час залишається нерозглянутою.
		Скаржник наполягає на неврахуванні судом преюдиційних обставин, оскільки у постанові суду апеляційної інстанції від 02 вересня 2019 року у цій же справі суд дійшов протилежних висновків, зазначивши, що надавши можливість позивачу оформити паспорт прив`язки, дійсний до 08 травня 2024 року, відповідач зобов`язаний вирішити питання щодо землекористування під тимчасовою спорудою.
		Вважає, що безпідставні закриття провадження та безпідставний розгляд частини справи, відмова направити справу для продовження розгляду унеможливили об`єктивний та всебічний розгляд та встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи.
		Щодо невірного застосування судами норм матеріального права скаржник зазначає таке.
		З покликанням на правові висновки Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 405/1317/15-а, від 10 жовтня 2018 року у справі № 373/2346/16-а, від 29 серпня 2019 року у справі № 826/14560/18 скаржник стверджує, що компетенція виконавчих органів місцевих рад у питаннях розміщення тимчасових споруд обмежена Порядком № 244.
		Водночас зазначає, що судами не встановлено законних підстав демонтажу тимчасової споруди.
		Також вважає, що відсутність у позивача з 01 січня 2019 року договору особистого сервітуту під тимчасовою спорудою суди помилково кваліфікували «самовільним зайняттям земельної ділянки» (стаття 212 ЗК України).
		З покликанням на правові висновки Верховного Суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 908/394/19, від 04 квітня 2019 року у справі № 910/2655/18 вважає, що на земельну ділянку під його тимчасовою спорудою не поширюється поняття «самовільно зайнятої земельної ділянки».
		Водночас скаржник покликався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 905/1552/16, Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 2040/6175/18 щодо оформлення права власності під тимчасовою спорудою.
		Щодо спірного рішення № 31 від 29 січня 2019 року скаржник зазначає, що місце влаштування зупинки автотранспорту, як елементу дорожнього руху, може бути визначено лише схемою дорожнього руху, складеною та затвердженою з дотриманням вимог Закону України «Про дорожній рух», «Про автомобільний автотранспорт», Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18 лютого 1997 року № 176.
		Стверджує, що відповідач не довів, а суди не встановили передбачених законом правових підстав голосування виконкому 29 січня 2019 року не за схему дорожнього руху по АДРЕСА_1, а лише за один, окремий елемент (зупинку) ще не розробленої схеми.
		 
		VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
		За змістом статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		При прийнятті спірних рішень від 29 січня 2019 року № 30 та № 31 відповідач в загальному контексті покликався на Закон України від 21 травня 1997 року                 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також Закон № 280/97-ВР) та окремо на підпункт 1 пункту «а» статті 30 цього Закону.
		Колегія суддів враховує, що Закон № 280/97-ВР визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає.
		Статтею 2 цього Закону визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		Стаття 30 Закону № 280/97-ВР визначає повноваження відповідача в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.
		Згідно із підпунктом 1 пункту «а» статі 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, серед іншого, управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
		Отже, підпункт 1 пункту «а» статі 30 Закону № 280/97-ВР визначає повноваження відповідача в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку щодо об`єктів комунальної власності відповідних територіальних громад. 
		Частинами шостою-восьмою статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
		За приписами частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		В контексті предмету спору колегія суддів звертає увагу, що пунктом 1 рішення від 29 січня 2019 року № 30 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » відмовлено позивачеві у продовженні терміну дії дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (продаж продовольчих товарів) біля будівлі Кам`янка-Бузької ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І. Франка (АДРЕСА_1), у зв`язку з проведенням робіт по облаштуванню зупинки для шкільних автобусів та легкового автотранспорту.
		Пунктом 2 цього рішення зобов`язано ОСОБА_1 в термін до 01 квітня 2019 року забрати тимчасову споруду, яка розміщена біля будівлі Кам`янка-Бузької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 ім. І. Франка (АДРЕСА_1). 
		Отже, таке рішення відповідач обумовив облаштуванням зупинки для шкільних автобусів та легкового автотранспорту. 
		Своєю чергою позивач звернувся із захистом прав щодо збереження та подальшого використання вже існуючої та встановленої на цьому місті тимчасової споруди. 
		Колегія суддів наголошує, що Закон № 280/97-ВР не регламентує умови та підстави прийняття уповноваженим органом рішення щодо продовження дії дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди, лише в контексті предмету спору визначає загальні повноваження відповідача. 
		Закон України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV) визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
		Згідно зі статтею 10 Закону № 2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.
		У силу статті 12 Закону № 2807-IV суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
		Частиною першою статті 40 Закону № 2807-IV визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
		Отже, Закон № 2807-IV наділяє відповідача повноваженнями здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою міста Кам`янка-Бузька.
		У розумінні Закону № 2807-IV дії з демонтажу є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою).
		Водночас Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до положень статті 28 Закону № 3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
		Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
		Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
		На виконання вимог частини 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 затверджений Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі також Порядок № 244).
		Згідно із пунктом 1.1. Порядок № 244 визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, в тому числі й отримання паспорта прив`язки тимчасових споруд та умови анулювання дії паспорту прив`язки тимчасових споруд.
		За змістом пункту 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
		Відповідно до пункту 1.4 Порядку № 244 комплексна схема розміщення ТС - схема розміщення ТС на території населеного пункту або його частині; паспорт прив`язки ТС - паспорт - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М1:500, схему благоустрою прилеглої території.
		Згідно із пунктом 1.6 Порядку № 244 комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб`єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. 
		Для розміщення групи ТС (але не більше п`яти) розробляється єдиний паспорт прив`язки ТС з прив`язкою кожної окремої ТС з відображенням благоустрою прилеглої території та інженерного забезпечення (на топографо-геодезичній основі М 1:500) (пункт 1.10 Порядку № 244).
		Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Порядку № 244 замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
		До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.
		Відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункт 2.4 Порядку № 244).
		Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС (пункт 2.5 Порядку № 244).
		Для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів України"; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно (пункт 2.6 Порядку № 244).
		Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункт 2.7 Порядку № 244).
		Отже, повноваження щодо затвердження комплексної схеми розміщення ТС та щодо оформлення та видачі паспорта прив`язки ТС належать до компетенції різних органів. Комплексна схема розміщення ТС розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради та затверджується рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації, а паспорт прив`язки ТС оформляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури.
		Своєю чергою процедура оформлення паспорту прив`язки здійснюється у кілька етапів. 
		Так, особа, яка має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою та доданим до неї пакетом документів. Така заява передається до відповідного органу з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації. 
		Вказаний орган визначає відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС та письмово повідомляє заявника про таку відповідність або йому надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС. У разі підтвердження відповідності намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС та відповідними додатками до неї, яка і є підставою для оформлення та видачі паспорта прив`язки ТС. Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
		Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 420/3408/19.
		У межах цієї справи рішенням ВК Кам`янка-Бузької міської ради від 28 листопада 2013 року № 229 «Про надання дозволу на встановлення малої архітектурної форми» вирішено зобов`язати позивача:
		в місячний термін з дня прийняття даного рішення укласти договір особистого строкового сервітуту ( п.2.1);
		Звернутись у відділ регіонального розвитку та містобудування Кам`янка-Бузької РДА для виготовлення паспорту прив`язки тимчасової споруди та оформлення фасаду малої архітектурної форми ( п.2.3).
		Підстави видачі паспорту прив`язки сторонами не оскаржуються.
		08 травня 2014 року позивачу видано паспорт прив`язки, в якому наявні записи «паспорт прив`язки дійсний до 08 травня 2019 року», а також «паспорт прив`язки продовжено до 08 травня 2024 року».
		Рішеннями про продовження терміну дозволу, наданого для розміщення тимчасової споруди для продовження підприємницької діяльності від 28 жовтня 2014 року № 182, від 31 жовтня 2016 року № 157, від 21 грудня 2017 року № 202, відповідач зобов`язував позивача, серед іншого, в місячний термін з дня прийняття даного рішення укласти договір особистого строкового сервітуту.
		Отже, позивачу було надано права на розміщення тимчасової споруди за наявності діючого паспорту прив`язки та документа про право користування земельною ділянкою (договір особистого строкового сервітуту). 
		Водночас згідно зі статтею 395 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у сукупності із положеннями частини першої статті 401 ЦК України сервітут є речовим правом на чуже майно, у тому числі щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
		Відповідно до частини першої статті 98 Земельного кодексу України (далі також ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
		У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 440/7208/21 колегія суддів дійшла таких висновків
		« 90… за приписами частини першої статті 83, пункту «б» статті 80 та пункту «в» статті 12 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		91. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (частина перша статті 10, пункт 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		92. Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновків, що відповідні ради, здійснюючи від імені та в інтересах територіальної громади повноваження власника земельних ділянок комунальної власності, мають право вимагати встановлення земельних сервітутів щодо права на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) й це не суперечить встановленому законом порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.».
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк дії дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, та договору про встановлення особистого сервітуту від 16 грудня 2013 року, закінчився 01 січня 2019 року. 
		За змістом пункту 2.18 Порядку № 244 продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.
		Так, строк дії паспорту прив`язки, який був дійсний до 08 травня 2019 року, було продовжено до 08 травня 2024 року.
		Проте позивачу не було продовжено дію договору про встановлення особистого сервітуту, а відтак у позивача відсутній документ на підтвердження права користування земельною ділянкою.
		З метою визначення порядку звільнення земельних ділянок, що зайняті без правових підстав та належать до комунальної власності територіальної громади м. Кам`янка-Бузька, Рішенням виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 06.12.2016 № 177 затверджено Положення про порядок звільнення земельних ділянок, що зайняті без правових підстав та належать до комунальної власності територіальної громади м. Кам`янка-Бузька,
		Відповідно до пункту 2.1 Положення про порядок звільнення земельних ділянок, що зайняті без правових підстав та належать до комунальної власності територіальної громади м. Кам`янка-Бузька, демонтажу підлягають незаконно встановленні ТС, МАФ, а відповідна земельна ділянка підлягає приведенню у попередній стан та поверненню власнику у випадках: відсутність паспорта прив`язки ТС, МАФ, інших дозвільних документів; анулювання паспорта прив`язки ТС, МАФ, закінчення терміну його дії; самочинного розміщення ТС, МАФ; у разі невідповідності розташування ТС, МАФ, паспорту прив`язки, будівельним нормам; відсутність документа, що посвідчує право на земельну ділянку; за рішенням судових органів або поданням інших органів державної влади; в інших випадках, передбачених нормативно-правовими актами міської ради, її Виконавчого комітету, чинним законодавством України.
		Отже, однією із підстав демонтажу тимчасової споруди є відсутність документа, що посвідчує право на земельну ділянку.
		У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 918/633/16 Касаційний господарський суд Верховного Суду зробив висновок, що за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення тимчасової споруди за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції Ради, не можна визнати законним.
		Зазначена позиція підтримана КАС ВС у постанові від 06 квітня 2020 року у справі № 492/84/16-а.
		Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 905/1552/16, Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 2040/6175/18, оскільки в межах спірних правовідносин позивач використовував земельну ділянку для розміщення малої архітектурної форми - кіоску на підставі договору з Кам`янка-Бузькою міською радою про встановлення особистого сервітуту, дію якого не було продовжено.
		Водночас акцентує увагу, що продовження дії земельних сервітутів щодо права на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) належить до повноважень відповідної ради, яка здійснює від імені та в інтересах територіальної громади повноваження власника земельних ділянок комунальної власності.
		З покликанням на правові висновки Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 405/1317/15-а, від 10 жовтня 2018 року у справі № 373/2346/16-а, від 29 серпня 2019 року у справі № 826/14560/18 скаржник стверджує, що компетенція виконавчих органів місцевих рад у питаннях розміщення тимчасових споруд обмежена Порядком № 244.
		Колегія суддів не спростовує зазначені доводи скаржника та зазначає, що у відповідача не було правових підстав та повноважень приймати рішення на користь позивача щодо продовження дії дозволу, який не передбачено нормами чинного законодавства.
		Також у спірному рішенні № 30 міститься покликання на протокол №16 від 18.12.2018 постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, архітектури та містобудування, охорони навколишнього середовища, за змістом якого на засіданні комісії виступала директор школи №1 Бабій Г.В., яка зачитала лист-прохання від дирекції школи про те, що батьки учнів школи неодноразово зверталися з проханням про демонтаж або перенесення вуличних кіосків біля школи і що це все ускладнює рух автомобілів та створює затори біля школи, і що така ситуація може призвести до загрози життю людей. 
		Відповідно до підпункт 7-1 пункту «а» частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.
		Статтею 6 Закону України 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі Закон № 3353-XII) визначено, що до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами.
		У справі, яка розглядається суди встановили, що у відповідача виникла необхідність з облаштування зупинки для шкільних автобусів та легкового автотранспорту.
		Отже, приймаючи оскаржувані рішення щодо демонтажу ТС, а також рішення про влаштування зупинки автотранспорту, відповідач діяв правомірно на виконання покладених на нього владних управлінських функцій, визначених Законами                 № 280/97-ВР, № 2807-IV, № 3353-XII.
		Верховний Суд критично оцінює покликання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, з огляду на таке.
		Статтею 315 КАС України передбачені повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення.
		З огляду на зміст зазначеної статті, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, який ухвалив рішення по суті спору. 
		Щодо доводів скаржника про неврахування судом преюдиційних обставин, колегія суддів зазначає таке.
		Зі змісту статті 78 КАС України вбачається, що преюдиційними можуть бути, за визначених у КАС України умов, саме обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набуло законної сили.
		Проте преюдиція не поширюється на тлумачення норм права.
		Водночас в межах предмету касаційного перегляду не вирішується питання продовження права землекористування під тимчасовою спорудою.
		Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява              № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
		Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для скасування рішень № 30 та № 31, проте помилково покликалися на статтю 212 ЗК, оскільки в межах предмету спору вирішувалося питання щодо наявності підстав демонтажу тимчасової споруди.
		З огляду на зазначене, судові рішення необхідно змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
		 
		VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно із положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, третьої - четвертої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		 
		VІІІ. СУДОВИЙ ЗБІР
		Оскільки колегія суддів не ухвалює нового рішення, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати, понесені сторонами у судах першої та апеляційної інстанціях, не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		 
		У Х В А Л И В:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.001145 змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
		У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.001145 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду:                                                            С. М. Чиркін
		                                                                                          В.М. Кравчук
		                                                                                          В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...