Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 504/2097/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 02.07.2025. Зареєстровано: 02.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/504/270/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020160330000427

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №504/2097/20
		Провадження №1-кп/504/270/25
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		02.07.2025с-ще Доброслав
		 
		Доброславський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , 
		прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,
		представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 ,
		потерпілого ОСОБА_5 ,
		захисників-адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Доброслав Одеського району Одеської області матеріали кримінального провадження, за обвинуваченням:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Степове Комінтернівського району Одеської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні двох н/л дітей 2009, 2013 р.н., працюючого на посаді слюсаря трамвайного депо №2 в м.Одесі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		- у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		   01.05.2020 року біля 21 години, у ОСОБА_8 , під час перебування на території свого подвір`я домогосподарства, яке розташоване на земельній ділянці АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході конфлікту, виник злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень 
		Реалізуючи свій злочинний намір, у ході конфлікту, 01 травня 2020 року приблизно о 21 годині, перебуваючи за вказаною адресою, усвідомлючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, використовуючи наявну у нього в руках алюмінієву милицю, яку він утримував у своїй правій руці, умисно наніс нею один удар по голові, а саме обличчю, тобто в область, де розташовані життєво важливі органи людини, внаслідок чого ОСОБА_5 було завдано тілесні ушкодження у вигляді забитих ран верхньої та нижньої повік правого ока, забитої рани правої надбрівної дуги, проникаюче склеральне поранення правого очного яблука з випадінням внутрішньоочних оболонок, тотальний гемофтальм та які, призвели до повної втрати зору на праве око і за цим критерієм, згідно п.п.4.6., 2.1.4 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995р., відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
		Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що у травні, точної дати не пам`ятає, він зі своєю родиною приїхав до АДРЕСА_1 (його домоволодіння). Вони покликали сусідів в гості, щоб разом провести час, відпочити. Сусіди та його матір вживали алкоголь, він же не пив. Біля 18 год. до його сусіда ОСОБА_9 приїхав ОСОБА_10 , з ним було на вигляд дві дорослі дівчини, він сказав, що це племінниці. Вони запросили ОСОБА_11 із дівчатами до святкового столу. Скільки часу ОСОБА_10 із дівчатами були у дворі він не пам`ятає. Під час відпочинку він із чоловіками вийшов покурити цигарки біля хвіртки. Він був на милицях, бо в нього була зламана нога. В цей час до двору приїхав раніше не знайомий йому ОСОБА_5 , і не кажучи ні слова увірвався на подвір`я, у нього при собі нічого не було. ОСОБА_5 підійшов до відпочиваючих, кричав. Поки він на милицях дійшов, сусід ОСОБА_12 почав відтягувати ОСОБА_5 від гаражу. Він був на двох милицях та йшов до кухні, в цей час була штовханина. Він не наносив ударів потерпілому, чи хтось брав його милиці він не знає. Він впав разом із матір`ю, а чи падав ОСОБА_5 не пам`ятає, крові на ньому не було. Він не пам`ятає, чи були в присутніх тілесні ушкодження, безпосередньо в нього тілесних ушкоджень не було. Він відійшов у бік, було багато людей, чи обливали ОСОБА_5 водою йому не відомо. Як він покинув його двір не пам`ятає. Бачив в автомобілі ОСОБА_5 двох жінок, чи заходили вони у двір він не знає, бо в цей час його завели на кухню. Зауважив, що ОСОБА_5 не запитував в нього дозволу зайти на двір.
		Незважаючи на вищевказану позицію ОСОБА_8 , його винуватість у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і підтверджується доказами, дослідженими судом, а саме:
		-показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 , який пояснив, що 01.05.2020р. він на протязі дня разом зі своєю сім`єю перебували в с.Шаманівка Іванівського району Одеської області, де за місцем проживання його тещі відзначали свято 1 травня. Проводячи дозвілля, його падчерка ОСОБА_13 , 2004 р.н. та ОСОБА_14 вирішили попити кави. Надалі родич його тещі ОСОБА_10 повіз дівчат в с.Степове Лиманського (Одеського) району Одеської області, так як в с.Шаманівка не працювали магазини. В подальшому приблизно через годину він став намагатися зателефонувати своїй падчерці ОСОБА_15 , однак остання не брала слухавку. Тому він із дружиною ОСОБА_16 , немовлям (сином) та подругою його падчерки ОСОБА_17 поїхали до вказаного села шукати ОСОБА_18 . Проїжджаючи повз один із будинків він побачив автомобіль ОСОБА_11 і зупинився біля двору. Він побачив через відкриті ворота у дворі ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Хто був господарем домоволодіння він не знав. Як раз біля воріт стояв ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_20 (раніше не знайомі йому), які палили. ОСОБА_21 - подруга його падчерки, вийшла з машини, підійшла до ОСОБА_11 та попросила покликати ОСОБА_22 . Однак ОСОБА_17 одразу повернулася і сказала, що її не впускають на двір. Сам ОСОБА_10 бачив, що вони приїхали, однак при цьому не покликав дівчат. Після чого він вийшов з автомобіля і пішов до двору, пройшов повз ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_23 , він сказав, що йде за донькою, хтось схопив його за руку, однак він її вирвав, зайшов до двору (чи запитував дозвіл не пам`ятає), де взяв падчерку ОСОБА_18 за руку і за плече ОСОБА_19 , щоб забрати їх додому. При цьому він ні з ким не знайомився, не спілкувався, в руках у нього ніяких предметів не було, він зайшов лише забрати дитину та ОСОБА_24 і хотів вже виходити, проте його не випустили, до нього на разборки підійшов ОСОБА_12 (напівоголений) та ОСОБА_20 , який був на милицях (в нього була зламана нога), поки він на підвищених тонах спілкувався з ОСОБА_12 , відповідаючи на його питання, ОСОБА_20 цілеспрямовано вдарив його по голові нижньою частиною милиці. Він пам`ятає, що ОСОБА_20 стояв зліва, а потім обійшов його ззаду, замахнувся та вдарив його в голову, від чого він втратив свідомість та впав. При цьому з ОСОБА_25 він взагалі не розмовляв, а сварився із ОСОБА_12 . ОСОБА_26 з ОСОБА_27 в цей час були біля гаражу. Прийшовши до тями, він лежав у дворі на землі, в нього із правого ока йшла кров. Від удару в нього була розбита брова, зламані два зуба. Йому стали надавати допомогу (воду). Дружина забрала його та повезла в с.Шаманівка, після чого її брат відвіз його до ООКЛ. Внаслідок цього удару йому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, він втратив око та став інвалідом безстроково. Цивільний позов підтримує в повному обсязі, він тривалий час лікувався, зазнав моральних страждань, внаслідок отриманої травми не може належним чином працевлаштуватися.
		-показаннями допитаної в судовому засіданні в присутності законного представника н/л свідка ОСОБА_28 , яка пояснила, що потерпілий ОСОБА_5 є її вітчимом. Так, 01.05.2020р. вона із батьками поїхала у гості до бабусі в с.Шаманівка. Знаходячись там їй та ОСОБА_14 захотілося випити каву, на той час магазини були зачинені, тому ОСОБА_10 повіз їх в сусіднє село до своїх знайомих. Коли вони приїхали до домоволодіння, вийшов якийсь чоловік та запросив до столу. В гаражі був накритий стіл, грала музика, було 5 дорослих осіб та діти, компанія їй була незнайома, гості вживали алкоголь, але вона не вживала. Її мобільний телефон розрядився, тому був вимкнений, чи телефонували батьки ОСОБА_29 та тітці ОСОБА_19 вона не знає. Через деякий час за нею приїхали батьки. Вітчим ОСОБА_30 зайшов до двору, взяв її за руку та спокійно сказав, що час їхати додому. Вона не заперечувала. В цей час чоловік на ім`я ОСОБА_31 підійшов до ОСОБА_30 та почав розмовляти, пред`являючи претензії. Потім зліва підійшов, ОСОБА_20 (обвинувачений), він був на милицях та, тримаючи милицю, двома руками вдарив нею ОСОБА_30 в область правого ока, від чого ОСОБА_30 впав на бік та втратив свідомість. В цей час вони із ОСОБА_19 стояли біля гаражу, та все бачили. На них почали кричати, виражатися нецензурною лайкою. Вони стали просити води, щоб надати допомогу ОСОБА_30 , оскільки з ока текла кров. Їх з ОСОБА_19 почали штовхати та тягнути за речі, хтось приніс воду в чайнику. Після чого вони підняли ОСОБА_30 , надали йому води та пішли. Куди дівся ОСОБА_20 вона не бачила, де під час інциденту був ОСОБА_10 вона не знає. Мати зустріла їх на виході із двору, можливо вона заходила у двір під час того, коли вони намагалася надати допомогу ОСОБА_30 , однак вона не звертала на це увагу.
		-показаннями н\л свідка ОСОБА_32 , допитаної в присутності свого законного представника, яка пояснила, що перебуваючи в с.Шаманівка, ОСОБА_10 забрав її подругу ОСОБА_18 та ОСОБА_14 пити каву. Вона ж залишилася із батьками ОСОБА_33 . Приблизно через час батьки ОСОБА_33 почали їй телефонувати, однак вона не відповідала. Тому вони усі разом присіли в автомобіль та поїхали шукати ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , в ході чого побачили автомобіль ОСОБА_11 біля одного подвір`я. Коли вона вийшла з автомобіля, то побачила ОСОБА_11 та чоловіка на милицях, як пізніше взнала ОСОБА_8 , які стояли біля двору. Вона підійшла до ОСОБА_11 та попросила покликати дівчат ОСОБА_22 та ОСОБА_24 . На що він відповів їй «Хто ти така?». Ворота у двір були відчинені. Вона повернулася до автомобілю та розповіла про цю розмову вітчиму ОСОБА_34 . Тоді ОСОБА_30 вийшов з машини, спокійно увійшов у двір та хотів забрати дівчат. Вона ж стояла біля паркану. ОСОБА_20 пішов у двір, а ОСОБА_10 кудись зник. Бачила як ОСОБА_30 тримає ОСОБА_24 за плече, та вони почали йти у бік виходу. Якийсь чоловік спитав ОСОБА_30 хто він, а він відповів, що приїхав за своєю дочкою. В цей час до ОСОБА_30 підійшов ОСОБА_35 , який спочатку стояв зліва, а потім обійшов справа, взяв двома руками милицю та вдарив ОСОБА_30 по голові, попавши в око. Вона побігла до тітки ОСОБА_36 (матері ОСОБА_33 ), котра була в машині з дитиною, та сказала, що сталося. Вони з ОСОБА_37 , у якої на руках була дитина, зайшли на двір, щоб забрати ОСОБА_30 , їх стали виганяти.
		-показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_38 , яка надала покази, аналогічні показам потерпілого ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_32 , а саме підтвердила, що вона бачила, як ОСОБА_20 , обійшовши ОСОБА_39 , (який перебував у подвір`ї та приїхав забрати їх із ОСОБА_40 ), двома руками підняв костиль і ударив ним у обличчя ОСОБА_41 , ніяких розмов, сварок між ними не було, від удару ОСОБА_30 упав на землю, стала текти кров, потерпілий втратив свідомість, його облили водою, потім він прийшов до тями, вони поїхали до лікарні.
		-показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_42 , яка пояснила, що 01.05.2020 вона з сім`єю приїхали до мами в село, де вони відпочивали, ввечері її донька ОСОБА_13 з родичкою ОСОБА_14 спільно з її дядькою ОСОБА_43 поїхали в сусіднє село пити каву. Через деякий час, оскільки донька не брала слухавку, вони поїхали її шукати. Вони побачили автомобіль ОСОБА_11 , що був припаркований біля подвір`я. З автомобіля вийшла подружка її доньки ОСОБА_17 та підійшла до ОСОБА_11 , щоб той покликав ОСОБА_22 . Він як раз курив біля воріт з іншими чоловіками, Однак ОСОБА_17 повернулася до них, сказала, що коли підійшла до ОСОБА_11 той відповів їй «хто ти така» і її не впустили. Тоді її чоловік ОСОБА_5 пішов до двору, щоб забрати доньку. За ним у двір увійшли чоловіки, з якими палив ОСОБА_10 , куди подівся сам ОСОБА_10 вона не знає. ОСОБА_17 стояла біля воріт та чекала. Через 3-5 хвилин до неї підбігла ОСОБА_17 і сказала, що ОСОБА_30 вдарили та він впав. Потім ОСОБА_19 і ОСОБА_17 їй сказали, що бачили, що удар наніс ОСОБА_20 милицею. Вона вийшла та побачила, що ОСОБА_30 лежить на землі, намагалася підійти до нього, щоб надати допомогу, але її стали виштовхувати, хоча вона у неї на руках було немовля. Після цього її брат відвіз їх у лікарню. Внаслідок кримінального правопорушення її чоловік став інвалідом, втратив око.
		-протоколом прийняття заяви ОСОБА_5 від 01.05.2020р., згідно якого він просить прийняти міри до невідомого громадянина, який 01.05.2020р. приблизно о 21:00 год., перебуваючи в с.Степове, наніс йому удари костилем по обличчю, чим спричинив травму правого ока. Зі слів це був ОСОБА_20 ;
		-висновком судово-медичної експертизи №80 від 01.07.2020р., згідно якого у ОСОБА_5 за даними медичної документації малися тілесні ушкодження у вигляді забитих ран верхньої та нижньої повік правого ока, забитої рани правої надбрівної дуги, проникаюче склеральне поранення правого очного яблука з випадінням внутрішньоочних оболонок, тотальний гемофтальм. Вказані ушкодження могли бути спричинені дією тупого (тупих) твердого травмую чого предмета (предметів), індивідуальні ознаки контактуючої поверхні якого в ушкодженнях не відобразилися, не виключно 01.05.2020р. Не виключено, що такими предметами могли бути руки, ноги та інші тупі предмети. Вказані ушкодження призвели до повної втрати зору на праве око і за цим критерієм згідно п.п. 4.6., 2.1.4 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995р. відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
		Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_44 підтвердив висновок експертизи та пояснив, що експертиза проводилась за участі потерпілого ОСОБА_5 та на підставі медичної документації. В своєму висновку експерт може лише вказати чи не виключається та чи інша версія отримання тілесних ушкоджень. При цьому на численні питання захисника-адвоката ОСОБА_6 зауважив, що експерт не є слідчим у кримінальному провадженні та самостійно не вишукує версії тих чи інших подій. 
		В судових дебатах захисник-адвокат ОСОБА_6 висловив свою незгоду із тим, що втрата зору на одне око не є тяжким тілесним ушкодженням, а тому не утворює обов`язкового складу злочину за ч.1 ст.121 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_8 . Слід зауважити, що виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження визначені експертним шляхом як тяжкі тілесні ушкодження, водночас в компетенцію суду не відносяться питання медицини, а тому суд керується безпосередньо висновками судово-медичної експертизи та надає йому юридичну оцінку з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку, не даючи медичної оцінки ти чи іншим діагнозам.
		Твердження захисника-адвоката ОСОБА_6 про те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні не тільки оригінали медичної картки, але навіть належним чином засвідчені копії такої медичної картки, на підставі якої було виконано судово-медичну експертизу, не відповідають дійсності.
		Суд надає критичну оцінку показанням свідка ОСОБА_45 - дружини обвинуваченого та ОСОБА_46 , - матері обвинуваченого, яка пояснила, що потерпілий ОСОБА_30 , який увірвався на їх подвір`я, самостійно напоровся на милицю, коли нагнувся, в той час коли ОСОБА_8 впавши, захищався від нього, оскільки вказані особи є родичами обвинуваченого, а отже зацікавленими особами. Крім того, їх покази спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_32 , ОСОБА_42 , ОСОБА_38 , які узгоджуються між собою та підтверджують, що саме обвинувачений ОСОБА_20 наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 цілеспрямовано вдаривши милицею в обличчя. З цих же обставин суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_47 , яка вважає, що потерпілий сам наткнувся на костил та твердження захисника-адвоката ОСОБА_6 висловленого в судових дебатах про про те, випадковий удар у обличчя не утворює склад кримінального правопорушення, який викладений у обвинувальному акті.
		   Аналізуючи показання свідка ОСОБА_48 , суд зазначає, що вони не мають суттєвого значення по справі. Так свідок пояснив, що ОСОБА_20 є його сусідом. Вони вирішили зібратися компанією на 1 травня, щоб посмажити м`ясо, їх було приблизно 6 чоловік. Він пив пиво, однак ОСОБА_20 алкогольні напої не вживав, бо приймав ліки. Десь приблизно о 20 год. під`їхав ОСОБА_10 , з ним була ОСОБА_19 та ще одна дівчина. ОСОБА_10 спитав чи можна з ними посидіти, на що ОСОБА_20 дав свій дозвіл. Вони втрьох зайшли у двір, діти грали, дорослі їли м`ясо. Коли він, ОСОБА_20 та ОСОБА_10 стояли біля воріт, то під`їхав автомобіль, з якого вискочив чоловік, як пізніше взнав ОСОБА_30 , який штовхнув його та, нічого не кажучи, пішов в сторону двору. Він сказав ОСОБА_49 , що піде подивитись, що коїться. ОСОБА_30 штовхнув т. Люсю, він зробив йому зауваження, діти перелякалися. В цей час ОСОБА_20 на милицях підійшов до ОСОБА_30 ззаду. ОСОБА_30 був на емоціях, він намагався його заспокоїти та він його штовхнув і він впав. ОСОБА_20 сказав, що він господар, тоді ОСОБА_30 вдарив ОСОБА_8 і той також впав. Потім він побачив, що вже і ОСОБА_30 впав. Всі почали кричати, хтось просив води. Таким чином, свідок ОСОБА_48 під час допиту не зміг пояснити яким чином на його думку ОСОБА_5 , отримав тілесні ушкодження та не надав конкретної версії подій. При цьому на питання учасників процесу повідомив, що він сам тілесні ушкодження не отримав, з заявами до поліції не звертався. Таким чином, свідок ОСОБА_48 підтверджує виникнення конфліктної ситуації загалом, разом із тим чітко не надає свідчення стосовно того чи наносив, чи не наносив ОСОБА_20 тілесні ушкодження ОСОБА_30 , водночас не спростовуючи наслідки у виді наявності тілесних ушкоджень потерпілого. 
		   Крім того, суд акцентує увагу на тому, що покази самого ОСОБА_8 (повідомив, що не наносив жодних ушкоджень потерпілому та не знає хто наніс тілесні ушкодження) не узгоджуються, а ні зі стратегією захисту його захисника, а ні з показами свідків, які надали покази нібито на його захист, повідомивши, що потерпілий сам наткнувся оком на костиль, коли ОСОБА_8 виставив його, захищаючись.
		Суд не погоджується зі твердженнями захисника-адвоката ОСОБА_6 , що зводяться до його незгоди із висновком судово-медичної експертизи, про те, що нібито не встановлено предмет від якого виникли тілесні ушкодження (милицю експерт прямо не вказує), не доведено механізм утворення тілесних ушкоджень тощо. Суд приходить до висновку, що покази потерпілого ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_32 , ОСОБА_42 , ОСОБА_38 , які узгоджуються між собою, з врахуванням висновків судово-медичної експертизи цілком відповідають версії обвинувачення, тобто суд оцінює докази у своїй сукупності.
		Досліджений судом висновок судово-медичної експертизи не виключає можливість утворення тілесних ушкоджень при механізмі, указаному потерпілим ОСОБА_5 , тобто не виключається, що ушкодження могли бути спричинені дією тупого (тупих) твердого травмую чого предмета (предметів), індивідуальні ознаки контактуючої поверхні якого в ушкодженнях не відобразилися, не виключно 01.05.2020р.
		Водночас обвинуваченим ОСОБА_8 та його захисниками не було надано жодних доказів, на підтвердження іншої версії подій. 
		Доводи захисника-адвоката ОСОБА_6 про те, що ймовірно удар милицею влучив потерпілому тільки у надбрівну дугу, не зачіпаючи око, або взагалі не влучив у голову, а травма ока вже відбулась у наслідок падіння чи від удару кастетом або від інших ударів невстановлених осіб є його особистими припущеннями.
		Дійсно, як стверджує захисник-адвокат ОСОБА_6 слідчим не було, у порядку визначеному КПК України, вилучено знаряддя, яким, на думку сторони обвинувачення, начебто було завдано тілесні ушкодження потерпілому, а саме  милицю ОСОБА_8 , разом із тим докази по справі надаються сторонам кримінального провадження, а суд лише оцінює докази у своїй сукупності. Оскільки свідки та потерпілий стверджують, що обвинувачений наніс удар саме милицями, при цьому та обставина, що обвинувачений на той час пересувався на милицях не оспорюється жодними учасниками процесу, суд визнає доведеним те, що знаряддям злочину були саме милиці. При цьому факт їх невилучення слідчим не впливає на ступніть доведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		В судових дебатах захисник-адвокат ОСОБА_6 стверджував про недоведеність умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень та те, що ОСОБА_8 , знаходячись у цілком безпорадному стані, з однією поломаною ногою, рефлекторно, виключно з метою захисту від особи яка різко здійснила агресивний рух у його напрямку підняв йому на зустріч милицю, воля обвинуваченого, була скерована не на завдання тяжких тілесних ушкоджень, а на захист його порушених прав від ОСОБА_30 , який увірвався у його житло та вчинив сварку і бійку з гостями. Однак суд не погоджується із твердженнямм сторони захисту, оскільки вони не узгоджуються з обставинами події, показаннями свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_32 , ОСОБА_38 , при цьому суд враховує, що в судовому засіданні встановлено те, що, потерпілий не мав при собі жодних предметів, не представляв загрози для оточуючих, зокрема і для обвинуваченого, водночас обвинувачений, використовуючи милицю наніс йому удари у життєво важливий орган, спричинивши втрату ока.
		Крім того, адвокат ОСОБА_6 зауважив на тому , що ОСОБА_8 звернувся з заявою про кримінальне правопорушення, яке сталося 1 травня 2020 року, а саме незаконне вторгнення на подвір`я ОСОБА_5 , але при ознайомленні зі справами, як в суді, так і у прокурора, було встановлено, що органи досудового розслідування, в порушення вимог закону, не вчинили жодної слідчої дії, для встановлення фактів, які виправдовують ОСОБА_8 - немає витягу з ЄРДР, щодо внесення інформації про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 ,, а саме насильницьке вторгнення у приватну власність, в порядку передбаченому ст. 214 КПК та не має жодного рішення прокурора з цього питання в порядку ч.5 ст 217 КПК. Разом із тим, згідно зі ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Твердження захисника-адвоката ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_8 на момент кримінального правопорушення виявляв психічні порушення, тому не міг передбачати наслідки свого діяння спростовуються наступним.
		Так, під час судового розгляду було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебував під наглядом у лікаря-психіатра з 24.05.1996р., тому оскільки під час досудового розслідування у обвинуваченого не була проведена судово-психіатрична експертиза, суд за клопотанням захисника-адвоката ОСОБА_6 призначив по справі амбулаторну судово-психіатричну експертизу.
		Згідно Висновку судово-психіатричної експертизи №291 від 15.04.2024р., ОСОБА_8 на період часу, на який відноситься до вчинення кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, на будь-який психічний розлад не страждав, у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не знаходився. Виявляв психічні порушення, які за глибиною інтелектуального недорозвинення, впливу на його вольові та критичні функції не настільки виражені, тому не позбавляли його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_8 також не страждає на хронічний психічний розлад, не перебуває у тимчасовому та іншому хворобливому стані, виявляє психічні порушення, які за глибиною інтелектуального недорозвинення, впливу на його вольові та критичні функції не настільки виражені, що не позбавляють його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом може приймати участь у проведенні з ним процесуальних дій, самостійно реалізовувати право на захист. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		Вказаний висновок спростовує доводи захисника-адвоката ОСОБА_6 про порушення права на захист під час досудового розслідування обумовленого нібито його психічним розладом.
		Захисник-адвокат ОСОБА_6 висловив свою незгоду із висновком вказаної експертизи, разом із тим, суд не вбачає жодних підстав не довіряти результатам проведеного експертного дослідження, а доводи сторони захисту щодо необ`єктивності та неповноти дослідження засновані фактично лише на незгоді із висновком експерта. Твердження захисника-адвоката ОСОБА_6 про невідповідність назви, що провела експертизу назві установи, вказаній в ухвалі про її проведення, не спростовують висновок експертизи.
		Також під час судового розгляду судом було відмовлено у задоволенні клопотань захисника-адвоката ОСОБА_6 про проведення огляду на місці, проведення слідчого експерименту, оскільки в компетенцію суду не входить збір доказів у кримінальному провадженні. Суд звертає увагу, що принцип змагальності передбачає таку побудову процесу, при якій функції обвинувачення, захисту чітко розмежовані між собою, відокремлені від функції вирішення провадження і виконуються суб`єктами (сторонами), що користуються рівними правами для відстоювання своїх інтересів (сторона захисту, сторона обвинувачення). Суд при цьому займає керівне становище у процесі, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи і вирішує її по суті. Суд не може перебирати на себе ні функцію захисту, ні функцію обвинувачення.
		З врахуванням викладеного, суд розцінює позицію обвинуваченого ОСОБА_8 як спосіб захисту, обумовлений прагненням уникнути від відповідальності.
		Решта доводів та заперечень висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справіСерявін та інші проти Українивід 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспаніївід 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
		Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України, за ознакамиумисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій.
		Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання, особу винуватого, в тому числі матеріали наданої досудової доповіді, згідно якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення є середнім, а ризик небезпеки для суспільства є високим.
		Суд, зокрема, враховує особу ОСОБА_8 , те, що він раніше не судимий, має на утриманні двох н/л дітей 2009, 2013 р.н., перебував під наглядом психіатра, на обліку у лікаря-нарколога не знаходиться, посередньо характеризується за місцем роботи, скоїв умисне кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких.
		Суд враховує, що син обвинуваченого загибнув у 2022 році, захищаючи Батьківщину, разом із тим не вважає, вказану обставину, як таку, що безпосередньо характеризує особу обвинуваченого.
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до положень ст.66 КК України, не встановлено.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.
		Прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 в судових дебатах просила призначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
		Представник потерпілого-адвокат ОСОБА_4 підтримала думку прокурора щодо призначення реальної міри покарання, а також просила задовольнити цивільний позов в повному обсязі.
		Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник-адвокат ОСОБА_6 просили суд постановити виправдувальний вирок.
		Разом із тим, з урахуванням конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідків, що настали., відношення обвинуваченого до вчиненого, суд дійшов висновку, про необхідність обрання ОСОБА_8 міри покарання у виді позбавлення волі. Суд вважає, що така міра покарання сприятиме вихованню особи в дусі додержання законів України, тобто формування у нього звички законослухняної поведінки і не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.
		При винесенні вироку суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Підстав для застосування більш суворого запобіжного заходу, не встановлено.
		Стосовно цивільного позову, заявленого потерпілим ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.2ст.127 КПК України,шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Згідно зіст. 128 КПК України,особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленимиКПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом вКПК Українине врегульовані, до них застосовуються нормиЦПК Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема, недоторканості права власності та розумності строків (ч. 5ст. 128 КПК України).
		Так, 10.11.2020 року до початку розгляду справи по суті потерпілий склав та скерував до суду цивільний позов.
		У судовому засіданні, яке відбулось у грудні 2024 року, представник потерпілого подала до суду позовну заяву в новій редакції, що фактично є заявою про збільшення позовних вимог, в додатку до якої були надані докази, які не були надані раніше.
		Оскільки КПК України не регулює питання зміни цивільного позову, застосуванню підлягають відповідні норми ЦПК України
		Так, відповідно до пункту 2 частини другоїстатті 49 ЦПК Українипозивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно із частиною третьоюстатті 49 ЦПК Українидо закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
		Відповідно до п.6 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
		Під час звернення до суду з позовною заявою в новій редакції, представником позивача не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог, тому суд не приймає позов в новій редакції, поданий в судовому засіданні 12.12.2024р. та додатки, долучені до нього. Відтак, суд розглядає цивільний позов в межах позовних вимог, заявлений в рамках цивільного позову, поданого до початку судового розгляду (т.1 а.с.44-46).
		Так, позивач ОСОБА_5 просив стягнути із ОСОБА_8 в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 9348.16 грн. та моральної шкоди 200000 тис. грн.
		Вирішуючи позов, суд насамперед керується принципом змагальності сторін, який регламентує те, що доказування є юридичним обов`язком сторін. Так, Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
		За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
		Відповідно дост. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Цивільним позивачем надано ксерокопії чеків, які підтверджують його витрати на лікування. Разом із тим, суд погоджується із доводами представника відповідача-адвоката ОСОБА_6 про те, що в матеріалах справи відсутні докази зв`язку між цими витратами та лікуванням потерпілого, а рукописні примітки, які містяться на деяких чеках не є доказом того, що витрати поніс саме потерпілий. При цьому усі чеки та квитанції є ксерокопіями, з дописами, тому суд позбавлений встановити дійсний зміст цих документів, відтак вони є недопустимими доказами.
		Таким чином, суд не вбачає підстав для відшкодування матеріальної шкоди.
		Вирішуючи цивільний позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди в сумі 200 000 грн., який обвинувачений не визнав, суд виходить з такого.
		Відповідно дост. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно з ч.1ст.1167 ЦК України,моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Щодо визначення розміру відшкодування потерпілій моральної шкоди, то в цьому випадку суд бере до уваги роз`яснення п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 лютого 1995 року № 4, який зазначає, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
		Розмір відшкодування моральної шкоди, на думку суду, не повинен призводити до збагачення особи.
		Потерпілий, заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди вказав на те, що через отримані тілесні ушкодження зробили його безпорадним, він не має змоги працювати, підтримувати зв`язки із друзями та родиною. Він переніс значний фізичний біль, емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє життя. До отриманих травм він працював водієм-далекобійником, що дозволяло йому утримувати сім`ю та дітей, на даний час у зв`язку із втратою ока, він займатися цією діяльністю не може. Видима на його обличчі фізична вада  відсутність ока, негативно впливає на роботодавців, ніхто не хоча брати його на роботу, він відчуває себе людиною, яка нікому не потрібна. 
		При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує ступінь вини обвинуваченого, наслідки, що настали, понесені потерпілим моральні страждання, які полягали в порушенні нормальних життєвих умов, суть позовних вимог, характер діяння особи, що заподіяла шкоду, суд вважає справедливим задовольнити заявлені вимоги про відшкодування спричиненої потерпілому моральної шкоди, в повному обсязі в розмірі 200 000 гривень. На думку суду, саме ця сума є справедливою і співрозмірною з понесеними потерпілим моральними стражданнями.
		Речові докази по справі відсутні. Процесуальних витрат по справі немає.
		Керуючись ст.ст.127, 128, 371-373, 374 КПК України, суд - 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_8  визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
		 
		 
		 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання цього вироку.
		 
		До набрання вироком законної сили застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з обов`язком передбаченим ч. 5ст. 194 КПК України:
		1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
		2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
		 
		Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на співробітників ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області.
		 
		Цивільний позов, заявлений ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення  задовольнити частково.
		 
		Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 26.03.1997р. Комінтернівським РВ УМВС України в Одеській області, на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 (двісті тисяч) грн.
		В задоволенні іншої частини позову  відмовити.
		 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...