Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/2383/25 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.
Надіслано судом: 02.07.2025. Зареєстровано: 03.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2025.
Дата набрання законної сили: 25.06.2025
Номер судового провадження: 33/818/953/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа №953/2383/25                        Головуючий суддя І інстанції Шаренко С.Л.
		Апеляційне провадження № 33/818/953/25                 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
		Категорія: ч.3ст.173-2 КУпАП
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 червня 2025 року                             м.Харків
		Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., 
		за участю секретаря - Вакули Н.С., 
		особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст.173-2 КУпАП, -
		в с т а н о в и в:
		Цією постановою
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 1020 грн. 00 коп.
		Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
		 
		Постановою встановлено, що 23.02.2025 о 20.50 год. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме ображав, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував, внаслідок чого наніс моральну шкоду її здоров`ю.
		 
		В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 16.04.2025 скасувати та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		Свої апеляційні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що судовий розгляд в суді першої інстанції фактично не провадився 16.04.2025, справу розглянуто в інший день та за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і його захисника, чим було порушено його право на захист. Зазначає, що судом також не було розглянуто його клопотання про долучення до справи відеоматеріалів та про виклик і допит в суді ОСОБА_2 та свідків у справі.
		Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №033420 від 03.03.2025 не розкрито об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст.173-2 КУпАП, оскільки в ньому не конкретизовано, в чому саме полягало психологічне насильство, вчинене ОСОБА_1 , та чи завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, але суд вийшов за межі фактичних обставин, що містяться в протоколі, перебравши на себе функцію сторони обвинувачення. Також апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складено поза межами строків, передбачених ч.2 ст.254 КУпАП, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення. 
		Апелянт також вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №033420 від 03.03.2025 складений з порушенням вимог ст.ст.254, 256 КУпАП та фактичні обставини, що зазначені у ньому, не доведені відповідними і належними доказами у справі, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП, а в оскаржуваній постанові судом не усунуті суперечності, що містяться в письмових доказів, та його вина не доведена «поза розумним сумнівом».
		 
		Окрім цього, захисник Тимохін Ю.А. просить поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 16.04.2025, посилаючись на те, що судовий розгляд в суді першої інстанції було проведено за його відсутності, копія постанови йому не була вручена, а постаний текст оскаржуваної постанови з`явився в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 21.04.2025, у зв`язку з чим він був позбавлений процесуальної можливості оскаржити зазначене судове рішення в установленому законом строки.
		Твердження апелянта щодо відсутності його під час судового розгляду в суді першої інстанції та отримання ним копії оскаржуваної постанови лише 29.04.2025 матеріалами справи не спростовуються, а тому, враховуючи, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 до суду 30.04.2025, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
		За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
		 
		В судове засідання, яке призначалося судом апеляційної інстанції, потерпіла ОСОБА_2 не з`явилась, але вона повідомлялась про дату, місце та час судового розгляду, про що об`єктивно свідчать відомості рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 17.06.2025.
		Крім того, потерпіла ОСОБА_2 отримувала судові повістки в електронному вигляді, що підтверджується відомостями довідок отримання судової повістки у вигляді СМС-повідомлення на номер мобільного телефону, який міститься в матеріалах справи, що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 №28. 
		При цьому, ОСОБА_1 до початку апеляційного розгляду не заперечував щодо проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілої ОСОБА_2 .
		Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
		У цьому контексті суд також звертає увагу , що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи , яка її подала , а неявка інших осіб в судове засідання, не є перешкоджає судовому розгляду.
		Отже, враховуючи зазначені обставини та думку сторони захисту, суд вирішив провадити апеляційний розгляд за відсутності потерпілої ОСОБА_2 , враховуючи наявні відомості у матеріалах справи та доводів апеляційної скарги.
		 
		Вислухавши доводи ОСОБА_1 , який повністю підтримав свою апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення поданої апеляційної скарги, з наступних підстав.
		 
		Частиною 8статті 294 КУпАПпередбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
		Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно з вимогамист. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
		З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
		Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід`ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного проступку.
		Отже, на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушенняст. 278 КУпАПпокладено обов`язок вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи.
		Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання наявності/відсутності події та складу адміністративного правопорушення. 
		В своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП. 
		При цьому належить врахувати те, що, оспорюючи висновки суду першої інстанції, до початку апеляційного розгляду правопорушник не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту потерпілої.
		Диспозиція частини 1статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
		Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
		Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
		Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
		Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
		Відповідальність за ч.3 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення повторне протягом року порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
		Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, встановлені в Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
		З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
		Самі по собі, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		Для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
		Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.
		Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак.
		В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 стверджував, що не вчиняв домашнього насильство відносно своєї матері - потерпілої ОСОБА_2 , між ними мало місце сімейні конфлікти з підстав того, що він почав фільмувати сварку матері з його сестрою, однак апеляційний суд ставиться критично до такий доводів апелянта, оскільки такі твердження повністю спростовуються відомостями доказів, що долучені до матеріалів справи.
		Зокрема, з відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 033420 від 03.03.2025 вбачається, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме ображав, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував, внаслідок чого наніс шкоду її здоров`ю (а.с.1).
		Згідно відомостей рапорту інспектора-чергового ХРУП №1 ГУНП в Харківській області Ребрищева Є.С. від 24.02.2025, 23.02.2025 отримано заяву та зареєстровано ЄО за №6713 від 23.02.2025 як домашнє насильство. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено: 23.02.2025 о 20 год. 52 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 23.02.2025 о 20 год. 52 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , дядько вчиняє психологічне насилля (лається, кидається битись) до заявниці та своєї матері, 103 відмова, раніше засуджений за ДН. ТЗП діючого немає. З приводу ДН за рік викликала 4 рази. Заявник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.2-3).
		В своїй письмової заяві від 23.02.2025 потерпіла ОСОБА_2 просила органи Національної поліції прийняти міри відносно її сина ОСОБА_1 , який 23.02.2025 приблизно о 20 год. 50 хв. вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, яке він вчиняє регулярно та систематично протягом року (а.с.4).
		З письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 від 23.02.2025 вбачається, що остання проживає разом із своєю онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та своїм сином ОСОБА_1 , який вчинив відносно неї домашнє насильство внаслідок того, що вона заступилася за онуку, а саме він почав ображати її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, кидався в бійку. Зазначила, що це відбувається постійно, останній раз 02.04.2025, фізичної сили до неї не застосовував, від проходження СМЕ відмовляється (а.с.5). 
		Крім цього, ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях від 23.02.2025 зазначила, що ОСОБА_1 , який є її дядьком, почав сваритися з її бабусею - ОСОБА_2 , яка заступилася за неї. Після чого ОСОБА_1 почав ображати її бабусю нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та кидався в бійку. На її зауваження ОСОБА_1 не реагував, у зв`язку з чим вона викликала поліцію. Зазначила, що ОСОБА_1 постійної вчиняє домашнє насильство відносно її бабусі (а.с.6).
		В своїх письмових поясненнях від 23.02.2025 ОСОБА_1 зазначив, що він проживає в одній квартирі разом зі своєю племінницею ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_2 , з якою 23.02.2025 о 20 год. 50 хв. стався конфлікт з приводу того, що він помилково набрав води в чужий кухоль (а.с.7). 
		При цьому, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 спочатку стверджував, що матір з сестрою намагається вижити його з квартири, ввечері 23.02.2025 він вже спав, потім зазначав, що прокинувся від гучної сварки матері з його сестрою та почав їх знімати на власний мобільний телефон, після чого зателефонував на «102» і викликав поліцію, але такі твердження повністю спростовуються відомостями вищезазначених письмових доказів та розцінюється судом як обраний спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення.
		Крім того, постановами суддів Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2024 та від 23.04.2024 ОСОБА_1 вже притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, з накладенням стягнень у виді штрафу. При цьому, з фактичних обставин справи, які встановлені судом у вищезазначених постановах, ОСОБА_1 також вчинив домашнє насильства по відношенню до своєї матері (а.с.10, 11-12).
		Зазначені постанови суддів Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2024 (справа №953/2111/24) та від 23.04.2024 (справа №953/1704/24) щодо ОСОБА_1 не були оскаржені в установленому законом, а тому набрали законної сили. Стороною захисту не надано суду відомостей на спростування цих обставин.
		Тобто, наявність нескасованих постанов суддів Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2024 у справі №953/2111/24 та від 23.04.2024 у справі №953/1704/24 про накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень за ч.1 ст.173-2 КУпАПсвідчить про те, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив повторно протягом року правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП, тобто визнав останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст.173-2 КУпАП. 
		Апеляційним судом також враховується наявність термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №249575 від 23.02.2025, згідно якого до ОСОБА_4 , у зв`язку із скоєнням домашнього насильства, застосовано заходи термінового заборонного припису відносно постраждалої особи ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_1 на одну добу з 23 год. 00 хв. 23.02.2025 до 23 год. 00 хв. 24.02.2025 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, заборонено на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, зобов`язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи (а.с.9).
		Терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
		Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
		Наведене вказує на те, що у працівника поліції були достатні підстави вважати, що на час його винесення 23.02.2025 існує безпосередня та реальна загроза для потерпілої внаслідок вчинення щодо неї ОСОБА_1 домашнього насильства.
		Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (п. 16 ч. 1 ст. 1, ч.9 ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
		Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 оскаржував терміновий заборонний припис, хоча не був позбавлений такого права.
		При цьому, згідно відомостей форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 23.02.2025, інспектором СПДН ВП ХРУП №1 ГУНП в Харківській області Лямцевим Д.Г. встановлено, що рівень небезпеки, пов`язаної із повторним вчиненням ОСОБА_1 домашнього насильства, оцінюється як високий (а.с.8).
		Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а саме в тому, що він вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї матері ОСОБА_2 , що виразилося в погрозах фізичною розправою, кидався в бійку, а також виражався в її бік нецензурною лайкою. 
		Щодо тверджень ОСОБА_1 відносно того,що протоколпро адміністративнеправопорушення серії ВАВ № 033420 від 03.03.2025 є недопустимим доказом, оскільки був оформлений з порушенням порядку, встановленим ч. 2 ст. 254 КУпАП, а саме складений пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, слід зазначити наступне.
		Так, ст. 254 КУпАП встановлено, щопро вчинення адміністративного правопорушення складаєтьсяпротоколуповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
		Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		Отже, за змістом положень ст. 254 КУпАП, строк для складання адміністративного протоколу починає свій відлік після того, як в посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях чи бездіяльності особи винуватості у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій та отримання доказів.
		З матеріалів цієї справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №033420 щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП складено 03.03.2025.
		Крім того, під час судового розгляду встановлено, що 23.02.2025 о 20 год. 52 хв. ОСОБА_3 викликала поліції у зв`язку із тим, що її дядько ОСОБА_1 вчиняє домашнє насильство стосовно своєї матері ОСОБА_2 . При цьому, по приїзду на місце події працівниками поліції було відібрано заяву від ОСОБА_2 про вжиття заходів щодо ОСОБА_1 , який вчинив домашнє насильство, а також письмові пояснення від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Внаслідок отримання заяви зареєстровано ЄО за №6713 від 23.02.2025.
		При цьому, апеляційний суд зазначає, що після отримання заяви про вчинення домашнього насильства органу поліції належить перевірити в діях кривдника наявність/ відсутність як складу адміністративного правопорушення за ст.173-2 КУпАП, так і складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, після чого прийняти відповідне рішення щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення або внесення відомостей в ЄРДР за правилами КПК України.
		Отже, зазначені процесуальні дії об`єктивно вимагають від органу поліції певного часу, пов`язаного зі встановлення усіх фактичних обставин у справі, в тому числі, щодо наявності або відсутності в діях ознак складу адміністративного правопорушення.
		Згідно вимог ч. 1 та ч.2 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення, окрім іншого зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
		Тобто, 24-годинний строк для складання протоколу про адміністративне правопорушення розпочинається з моменту встановлення усіх відомостей, необхідних для вирішення справи, та про особу яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 1ст. 256 КУпАП.
		З огляду на особливості апеляційних доводів у цій конкретній справі, суд апеляційної інстанції вважає, що відкладення питання щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення було пов`язано зі встановленням усіх фактичних обставин у цій справі шляхом збирання відповідних доказів, які свідчать про наявність в діях особи конкретного складу адміністративного правопорушення. 
		Належить також зазначити, що до матеріалів цієї справи долучено копії постанов суддів Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2024 у справі №953/2111/24 та від 23.04.2024 у справі №953/1704/24 про накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень за ч.1 ст.173-2 КУпАП, отримання яких об`єктивно вимагало певного часу. 
		Як вбачається з відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 033420 від 03.03.2024, ОСОБА_1 безпосередньо приймав участь при складанні цього протоколу та йому надавалась можливість надати свої пояснення про фактичні обставини у цій справі (а.с.1).
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст.ст. 254,256,268 КУпАП, складення протоколу про адміністративне правопорушення було правомірно призначено на 03.03.2024, у зв`язку з чим було викликано ОСОБА_1 , в тому числі для встановлення всіх фактичних обставин у цій справі, а також шляхом відібрання пояснень від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які могли істотне вплинути на рішення відповідної уповноваженої посадової особи. 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає в діях інспектора СПДН ВП ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 порушень вимог чинного законодавства, оскільки уповноважені особи органу Національної поліції, дотримуючись вимог ст.ст. 254,256,268 КУпАП, спочатку отримали заяву потерпілої ОСОБА_2 від 23.02.2025 про вчинення стосовно неї домашнього насильства, перевірили викладені в ній обставини шляхом збирання відповідних письмових доказів, після чого ОСОБА_1 було викликано для складання протоколу та встановлення усіх відомостей, необхідних для вирішення справи, та відомостей про особу яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 1ст. 256 КУпАП, а також надання останнім своїх письмових пояснень та дотримання інших його процесуальних прав, передбачених ст.268 КУпАП. 
		Отже, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та розцінюються судом, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
		За таких обставин, відсутні процесуальні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, а також вважати незаконними дії працівника поліції під час складання цього протоколу.
		Апеляційний суд також критично ставиться до доводів ОСОБА_1 про те, що наданий ним до початку апеляційного розгляду відеозаписи підтверджують його невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки з наданого USB-флеш-накопичувача вбачається, що він містить дві папки без відеозаписів та п`ять відеофайлів: «VID_20231012_095247»; «VID_20240320_160005»; «VID_20240929_134813»; «VID_20241001_164922»; «VID_20241115_172225», дата створення та змін яких є 15.03.2025, тобто ці відеозаписи не стосуються події, що мала місце у цій справі 23.02.2025, а тому суд не бере їх до уваги. 
		Інших доказів, які б могли підтвердити твердження апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_1 не надано суду. Цих обставин не встановлено і під час апеляційного розгляду.
		Доводи ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції порушено його право на захист, оскільки судовий розгляд проведено за його відсутності, а також за відсутності захисника, потерпілої та свідків, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими та неспроможними, адже суд першої двічі відкладав судовий розгляд у цій справі за заявами ОСОБА_1 від 17.03.2025 та від 19.03.2025 (а.с.19, 26). При цьому, 16.04.2025 до Київського районного суду м.Харкова в черговий раз надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення, але в ній не було зазначено будь-яких поважних причин про неможливість прибуття останнього в судове засідання в суд першої інстанції (а.с.29).
		Належить також врахувати, що суд першої інстанції неодноразово викликав в судове засідання потерпілу ОСОБА_2 шляхом направлення їй на номер мобільного телефону судових повісток у вигляді СМС-повідомлення, які вона отримала 14.03.2025 та 01.04.2025, але так і не з`явилася в судове засідання у цій справі (а.с.18, 28). При цьому, в умовах дії воєнного стану такий спосіб повідомлення осіб про місце, дату та час судового розгляду судового розгляду є найбільш прийнятним, що також повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 №28
		Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений процесуальної можливості самостійно забезпечити явку потерпілої та свідків, про яких зазначав в своїй заяві, що міститься на аркуші №21 у цій справі, враховуючи, що він проживає разом з ними в одній квартирі, що також не було ним зроблено.
		Твердження апелянта про те, що в день розгляду цієї справи він був присутнім в суді першої інстанції, але його не допустили до участі в судовому засіданні, не підтверджується будь-якими відомостями цієї справи. Цих відомостей не було надано і апеляційному суду.
		Більш того, судом апеляційної інстанції прийнято до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 16.04.2025 та судом неодноразово відкладався апеляційний розгляд, в тому числі для надання ОСОБА_1 достатнього часу для подання нових доказів у справі на підтвердження його версії щодо незаконності і необґрунтованості оскаржуваної постанови, але ОСОБА_1 цією процесуальною можливістю не скористався, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині також є необґрунтованою та безпідставною.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
		Апеляційний суд бере до уваги те, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1ст. 173-2 КУпАП,виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад).
		За таких обставин, апеляційний суд не погоджується з апеляційними доводами ОСОБА_1 про те, що він не вчинював стосовно своєї матері ОСОБА_2 домашнього насильства, оскільки ОСОБА_1 висловлювався на адресу потерпілої нецензурною лайкою та погрожував їй фізичною розправою, кидався в бійку, чим було завдано ОСОБА_2 шкоду її психічному здоров`ю, що було встановлено під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанції.
		Відповідно дост. 251 КУпАП,доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.
		Згідно зістаттею 252 КУпАПорган, (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
		Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
		Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
		Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3ст. 173-2 КУпАП, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, є необґрунтованими, констатуються з формальних підстав, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції надав належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
		Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст. 173-2 КУпАП,а саме вчинення ОСОБА_1 , якого протягом року вже було піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст.173-2 КУпАП, дій психологічного характеру відносно своєї матері (висловлювання на адресу потерпілої нецензурної лайки та погрози застосування фізичного насильства) за місцем їх спільного проживання, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.
		Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень нормКУпАПпід час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
		Дослідивши зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає їх та такими, що відповідають вимогамстатті 251 КУпАП.
		Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч.3ст.173-2 КУпАП.
		З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
		Керуючись ст. 294 КУпАП, -
		п о с т а н о в и в :
		Клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2025 року - задовольнити, поновивши йому цей строк.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст.173-2КУпАП  залишити без змін.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                С.К. Шабельніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...