Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 168/607/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 03.07.2025. Зареєстровано: 03.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/168/76/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025035570000071

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   
		Справа № 168/607/25
		Провадження № 1-кп/168/76/25 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У КР А Ї Н И 
		 
		03 липня 2025 року             сел. Стара Вижівка
		Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
		   головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		   секретаря с/з  ОСОБА_2 ,
		   за участю: прокурора  ОСОБА_3 ,
		   обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		   потерпілого - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025035570000071 від 17 червня 2025 року відносно:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Стара Вижівка Старовижівського району Волинської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з вищою освітою, непрацюючого, вдівця, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1статті 125 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Обставини вчинення кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.
		16 червня 2025 року, близько 17.30 год. обвинувачений ОСОБА_4 перебував на території власного подвір`я за адресою: АДРЕСА_2 . Тоді ж під час словесного конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин з його сусідом ОСОБА_5 , знаходився на межі їх земельних ділянок, де в той час знаходився і останній. При цьому обвинувачений ОСОБА_4 наніс потерпілому один удар дерев`яною палицею в ділянку правої верхньої кінцівки. Чим заподіяв ОСОБА_5 тілесні ушкодження.
		Згідно висновку експерта № 79 від 17.06.2025 виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляду синця в ділянці правої верхньої кінцівки, по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
		 
		Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.
		Відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту.
		 
		Досліджені під час судового розгляду докази винуватості.
		Позиція прокурора.
		Прокурор в судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Вина обвинуваченого доводиться матеріалами справи.
		Позиція обвинуваченого
		Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального проступку визнав повністю. Ствердив, що вину визнає у повному обсязі обвинувального акту. Щиро розкаявся. Попросив вибачення у потерпілого.
		Позиція потерпілого
		Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю підтвердив обставини справи. Підтримав позицію прокурора. Вважає, що не має потреби викликати у судове засідання свідків сторони обвинувачення. Про що не заперечили інші учасники судового засідання.
		Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, у відповідності до вимог частини 3 статті 349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого та з`ясуванням даних про його особу. При цьому судом обвинуваченому та іншим учасникам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		 
		Докази, які дослідженні в судовому засіданні
		З`ясувавши думку прокурора, потерпілого, які не заперечували проти застосування у справі положень частини 3статті 349 КПК України, роз`яснивши додатково обвинуваченому сутність висунутого обвинувачення, правові наслідки застосування вказаної норми закону, з якими останній погодився, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та застосував при розгляді даної справи положення частини 3статті 349 КПК України. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції. Тому суд, у відповідності до вимог частини3статті 349КПКУкраїни, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого і потерпілого та з`ясуванням даних про їх особу. При цьому судом обвинуваченому та іншим учасникам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		На підставі вищезазначеного, оцінюючи обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12025035570000071 від 17 червня 2025 року,відомостей наданих сторонами у судовому засіданні, суд погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення органом досудового слідства та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 125КК України, тобтоспричинення умисного легкого тілесного ушкодження,є доведеною в повному обсязі.
		 
		Нормативно-правове регулювання.
		Відповідно достатті 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно вимогстатті 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до вимогстатті 337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		Згідно з пунктом 1 частини 1статті 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.
		Обов`язок доказування, обставин зазначених устатті 91 КПК України, покладається на прокурора.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Окрім цього, відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у пункті 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Статтею 94 КПК Українипередбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно з частиною 3статті 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.
		Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого, потерпілої, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв`язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 125КК України.
		 
		Щодо призначення міри покарання.
		Прокурор ОСОБА_3  у судовому засіданні зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доводиться матеріалами справи. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання у видіштрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати. Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України: дерев`яну палицю знищити, кухонний ніж повернути власнику ОСОБА_4 . Витрати на залучення експертів відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
		Потерпілий ОСОБА_5 просив суд призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу мінімального розміру.
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд призначити йому штраф мінімального розміру.
		Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1статті 125 КК України, повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є об`єктивними, допустимим та належними, що узгоджуються між собою.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, та суд кваліфікує їх за ознаками: умисного легкого тілесного ушкодження.
		Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудний у розумінністатті 19 КК України.
		При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року„Про практику призначення судами кримінального покарання", за якими суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
		Крім того, суд враховує положеннястатті 9 Конституції України, частини 2статті 8 КПК України,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких суди при розгляді справ зобов`язанні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерела права.
		Відповідно до частини 2статті 8 КПКУкраїни, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		   Відповідно до положень статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий суд.
		Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів. Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
		Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, виходячи з положень частини 2 статті 12 КК України, віднесено законом до категорії кримінального проступку.
		Відповідно до вимогстатті 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей66та67 КК України.
		Згідно частиною 2статті 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		 
		Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання
		Суд висновує, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є вдівцем та сам утримує малолітню дитину. Обставин, що обтяжують покарання, згідностатті 67КК Українисудом не встановлено.
		   За вчинення кримінального правопорушення за частиною 1 статті 125КК України передбачено покарання у виді штрафу доп`ятдесятинеоподатковуваних мінімумівдоходів громадянабо громадськіроботами настрок додвохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.
		Так, відповідно достатті 12ККУкраїни злочин, передбачений частиною 1 статті 125 КК України є кримінальним проступком .
		Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 є громадянином України, вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до кримінальних проступків, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обвинувачений має постійне місце проживання, позитивнохарактеризується за місцем проживання, пост кримінальну законослухняну поведінку, а також позицію потерпілого  ОСОБА_5 та прокурора, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 не є особою суспільно небезпечною, яка підлягає ізоляції від суспільства.
		Призначаючи покарання, суд керується положеннямистатті 65 КК України, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, у сукупності із даними, що характеризують особу ОСОБА_4 , його відношення до скоєного кримінального правопорушення та вважає, що покарання треба визначити в межах санкції частини 1 статті 125 КК Українимінімального розміру у виді штрафу на користь держави в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 грн.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
		Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
		При цьому підстав для застосуваннястатті 69 КК Українипри призначенні покарання суд не вбачає.
		 
		Щодо запобіжного заходу.
		   Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_4 не застосовувався, клопотань про його застосування не надходило, враховуючи вимоги статтей131,132,177,178КПК Україниі дані про його особу, суд не вбачає підстав для його застосування.
		Тому, суд висновує, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирати.
		 
		Вирішення питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
		Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимогглави 8 Розділу І КПК України.
		Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням збитків не було завдано,шкоди державі не завдано.
		Судові витрати відсутні. 
		Питання щодо речових доказів судом вирішити в порядку вимогстатті 100 КПК України.
		 
		Керуючись статтями50, 53,65,125 КК України,
		статтями 7,100, 349,367-371,373,374,376, 392-395 КПК України,
		суд
		УХВАЛИВ:
		 
		    ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 (п`ятсот десять) гривень.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирати.
		Кримінальним правопорушенням шкоди державі не завдано, витрати на залучення експертів відсутні.
		Речові докази: 
		- дерев`яну палицю, що знаходиться на зберіганні в кімнаті речових доказів ВП №2 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області (сел.Ратне, вул.Каштанова,15, Ковельського району Волинської області)  знищити;
		- кухонний ніж, поміщений в пецпакет № WAR1600526, що знаходиться на зберіганні в кімнаті речових доказів ВП №2 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області (сел.Ратне, вул.Каштанова,15, Ковельського району Волинської області)  повернути власнику ОСОБА_4 .
		Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		   Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Старовижівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей передбаченихстаттею 394 КПК України.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		   Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349КПК Українине допускається.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.
		 
		 
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...