Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 351/1958/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 03.07.2025. Зареєстровано: 03.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2025.

Номер судового провадження: 22-ц/822/553/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 червня 2025 року
		м. Чернівці
		cправа № 351/1958/23
		провадження 22-ц/822/553/25
		Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючогоПоловінкіноїН.Ю.
		суддів Височанської Н.К., Лисака І.Н.
		секретаря Мостолюк А.І.
		учасники справи
		позивач ОСОБА_1 
		відповідач ОСОБА_2 
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 квітня 2025 року, головуючий у першій інстанції Слободян Г.М.
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 у серпні 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
		Зазначав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики від 04 березня 2020 року, за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 12100 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язалася повернути грошові кошти до 01 вересня 2020 року.
		ОСОБА_2 надано розписку від 04 березня 2020 року.
		Посилався на не виконання ОСОБА_2 зобов`язання з повернення грошових коштів.
		Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою в сумі 12100 доларів США, що еквівалентно 447579 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 квітня 2025 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
		Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		Зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, взято до уваги покази свідка ОСОБА_3 про власноручне написання ОСОБА_2 розписки, яку підписано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без передачі грошових коштів.
		Зазначає, що свідком ОСОБА_3 не повідомлено суду першої інстанції, що є адвокатом і можливо заінтересований у розгляді справи.
		За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, засвідчуючи отримання боржником грошової суми.
		Судом першої інстанції не зазначено які саме пояснення ОСОБА_1 є суперечливими, які помилки та неточності щодо обставин складання розписки виявлено.
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.
		Мотивувальна частина
		Позиція апеляційного суду
		Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відмовляючи у позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за розпискою грошових коштів в сумі 12100 доларів США.
		На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що критично оцінює розписку  ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_1 .
		Водночас суд першої інстанції вказав, що розписка втрачає ознаки належного боргового документа через відсутність фактичної передачі грошових коштів.
		ОСОБА_1 не надано достатніх та належних доказів передачі грошових коштів, а покази свідка ОСОБА_3 свідчать про відсутність фактичної передачі грошових коштів.
		Разом з тим суд першої інстанції вважав, що пояснення ОСОБА_1 є суперечливими, містять помилки та неточності щодо обставин складання розписки, що ставить під сумнів їх достовірність.
		Відповідно до частин 1, 2, 5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Судове рішення наведеним нормам не відповідає.
		Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		До матеріалів справи приєднано розписку ОСОБА_2 від 04 березня 2020 року, за змістом якої ОСОБА_2 04 березня 2020 року без примусу у присутності ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 10000 доларів США, які зобов`язується повернути 01 вересня 2020 року або раніше, крім цього 2100 доларів США, які зобов`язується повернути 01 вересня 2020 року, тобто разом 12100 доларів США.
		Розписка містить підписи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
		Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
		Частиною першою статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		На підставі ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		 
		Згідно із ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		 
		Частина 2 ст.1047 ЦК України допускає пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		 
		Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
		 
		За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
		 
		Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми (постанови Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі
		№ 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц, від10 травня 2022 року у справі № 153/943/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 130/82/2015, від28 лютого 2024 року у справі № 369/5625/16-ц).
		 
		Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц).
		З матеріалів справи вбачається надання ОСОБА_2 розписки від 04 березня 2020 року, за змістом якої ОСОБА_2 04 березня 2020 року без примусу у присутності ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 10000 доларів США, які зобов`язується повернути 01 вересня 2020 року або раніше, крім цього 2100 доларів США, які зобов`язується повернути 01 вересня 2020 року, тобто разом 12100 доларів США.
		Розписка містить підписи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
		ОСОБА_2 факт власноручного написання тексту розписки і підписання не заперечується.
		За змістом розписки ОСОБА_2 від 04 березня 2020 року, вона складена з метою підтвердження боргових зобов`язань, які виникли у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , містить інформацію про отримання ОСОБА_2 коштів у сумі 12100 доларів США та зобов`язання їх повернення до 01 вересня 2020 року.
		Отже наведена розписка ОСОБА_2 від 04 березня 2020 року підтверджує як факт укладення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики та зміст умов договору, так і факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 12100 доларів США.
		Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність передачі ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_2 .
		 
		На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на пояснення  ОСОБА_2 та покази свідка ОСОБА_4 .
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
		 
		У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
		 
		Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передання грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).
		За змістом частини 1, 2 статті 1051 ЦК Українипозичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. 
		Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
		У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 559/2587/19 (провадження № 61-1059св22) викладений висновок, за яким з метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця згідно зістаттею 1051 ЦК Українипозичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передання, чи навпаки, непередання грошових коштів або речей доводить та сторона, яка посилається на таку обставину. При встановленні судом факту неотримання позичальником від позикодавця грошей або речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається неукладеним. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
		 
		Отже, судом першої інстанції обгрунтовано висновок, що ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 12100 доларів США не були одержані від ОСОБА_1 показами свідка ОСОБА_3 на порушення норми матеріального права.
		У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження обставин, якими  ОСОБА_2  обґрунтовувалися відсутність підстав для виконання зобов`язання. 
		З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання  ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12100 доларів США за договором позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 04 березня 2020 року на порушення норм матеріального права.
		Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першоїстатті 1046 ЦК України, а також частини першоїстатті 1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
		 
		До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19).
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		Згідно із п.4 ч.1ст.376ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Тому рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 квітня 2025 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України.
		Судові витрати
		Згідно частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі частини 13статті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання позову в сумі 4475 грн 79 коп. за платіжним дорученням від 11 серпня 2023 року № 32528798800007512759, за подання апеляційної скарги в сумі 6713 грн 70 коп. за квитанцією про сплату від 19 травня 2025 року № AST1-2F7M-66SKE.
		З огляду на задоволення позову ОСОБА_1 підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 4475 грн 79 коп., за подання апеляційної скарги в сумі 6713 грн 70 коп.
		Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 квітня 2025 року скасувати.
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою в сумі 12100 доларів США.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 4475 грн 79 коп., за подання апеляційної скарги в сумі 6713 грн 70 коп.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Дата складання повного судового рішення 30 червня 2025 року.
		Головуючий Н. Ю. Половінкіна
		Судді Н. К. Височанська
		І. Н. Лисак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...