Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1986/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них; оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано судом: 03.07.2025. Зареєстровано: 03.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2025.
Дата набрання законної сили: 01.07.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №916/1986/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,
		 
		представників учасників справи:
		від позивача: не з`явився,
		від відповідача: Бакулін О.Ю.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Громадської організації "Садівничий масив "Магістраль"
		 
		на рішення Господарського суду Одеської області (Літвінов С.В.)
		від 02.12.2024,
		 
		додаткове рішення Господарського суду Одеської області (Літвінов С.В.)
		від 16.12.2024,
		 
		постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Таран С.В., Богатир К.В., Поліщук Л.В.)
		від 12.03.2025 (повний текст складений 13.03.2025)
		 
		та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Таран С.В., Богатир К.В., Поліщук Л.В.)
		від 09.04.2025 (повний текст складений 10.04.2025)
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 
		до Громадської організації "Садівничого масиву "Магістраль"
		 
		про визнання недійсним рішення,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.  ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом, у якому просив визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів Громадської організації "Садівничого масиву "Магістраль" (далі - Відповідач, Скаржник), оформлене протоколом від 05.11.2023 №5 (далі - Рішення №5).
		2. Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю Рішення №5 у зв`язку з відсутністю кворуму. У голосуванні взяло участь 82 особи, тоді як зареєстрована кількість учасників Відповідача становить 399 осіб. Позивач не попереджався про проведення загальних зборів. Крім того, підставою виключення Позивача стала несплата членських внесків, тоді як він регулярно сплачував їх, що підтверджується відмітками у книжці садовода, журналі обліку надходження грошових коштів. Рішення №5 прийняте на підставі нікчемного рішення Ради Відповідача, яке було прийнято без належних повноважень і не доведене до відома учасників.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 у справі №916/1986/24 позов задоволено частково. Визнано недійсним Рішення №5 у частині виключення Позивача з членів Відповідача. В іншій частині позову відмовлено.
		Стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
		4.          Суд першої інстанції, зокрема, дійшов таких висновків:
		- Рішення №5 безпосередньо впливає на права та обов`язки Позивача, оскільки його виключили з членів громадської організації. Відповідно, Позивач має право на оскарження Рішення №5 у суді. Позов стосується захисту права Позивача на участь у діяльності органу управління садівничого масиву, членства у ньому, порядку скликання загальних зборів та правомочності їх рішення. Крім того, Рішення  №5 передбачає обрання виконувача обов`язків голови Ради Відповідача, стосується сплати членських внесків, наявності заборгованостей, підготовки змін до статуту, проблемної ситуації зі свердловиною на території садівничого масиву;
		- Відповідач не спростував твердження Позивача про відсутність його належного повідомлення щодо проведення загальних зборів;
		-     при прийнятті Рішення №5 був відсутній кворум, необхідний для визнання загальних зборів повноважними;
		- посилання Відповідача, що в Рішенні №5 лише констатується факт вибуття Позивача зі складу його членів, не відповідає дійсності, оскільки третє питання порядку денного стосується саме вирішення питання про виключення;
		- сплата членських внесків фіксується, у тому числі журналом обліку надходження грошових коштів, що містить перелік членів Відповідача, які сплачували внески готівкою. Сплата внесків у журналі фіксувалася щодо 140 членів. Вказане свідчить про систематичну та послідовну оплату внесків багатьма особами шляхом фіксації саме в цьому журналі. У відповідному журналі та у членській книжці садовода наявні відомості про сплату членських внесків Позивачем за 2011-2022 роки. Рішення Ради Відповідача від 27.01.2022, оформлене протоколом №2, не тягне юридичних наслідків для членів громадської організації, оскільки прийняте всупереч вимогам її статуту;
		- належність підпису на сторінках книжки садовода голові    Відповідача не було належним чином спростовано. Відсутні підстави вважати, що підпис та печатка використовувалася проти волі Відповідача;
		- Позивач заперечує проти виключення його з числа членів Відповідача. Жодних аргументів щодо інших пунктів порядку денного відповідного протоколу не наведено, доказів щодо порушення іншими пунктами протоколу прав Позивача не надано. Таким чином, позов підлягає задоволенню у частині щодо виключення Позивача з числа учасників Відповідача.
		5.          Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 з Відповідача на користь Позивача стягнуто 18 500 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті заяви відмовлено.
		6.          Додаткове рішення мотивоване тим, що:
		- Позивач дотримався вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при зверненні до суду із заявою про розподіл судових витрат;
		- Відповідач не навів фактів невідповідності та / або неспівмірності витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення Позивачем. Втім, позовні вимоги задоволені судом частково, що враховується при розподілі судових витрат. Крім того, пункт "ознайомлення з матеріалами, наданими клієнтом, вивчення справи, підготовка до участі в судових засіданнях - вартість 3 500,00 (три тисячі п`ятсот) гривень" у детальному описі виконаних робіт від 01.12.2024 вже був зазначений у детальному описі адвоката Племениченко Г.В. Отже, суд не бере його до уваги.
		7.          Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 та додаткове рішення цього суду від 16.12.2024 залишені без змін.
		8.          Суд апеляційної інстанції погодився з висновками, яких дійшов суд першої інстанції.
		9.          Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 з Відповідача на користь Позивача стягнуто 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти заяви Позивача відмовлено
		10. Додаткова постанова ґрунтується на таких мотивах:
		- наведена в акті наданих послуг від 12.03.2025 та в описі робіт від 12.03.2025 до договору від 15.05.2024 №69/4-1 послуга щодо ознайомлення з апеляційною скаргою та вивчення аргументів апелянта фактично охоплюється послугою з підготовки відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, кваліфікація спірних правовідносин та джерела їх правового регулювання вже були зазначені безпосередньо у рішеннях суду першої інстанції, на законності та обґрунтованості яких наголошував Позивач;
		- адвокат Племениченко А.В. брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, відтак її обізнаність щодо предмета спору, специфіки спірних правовідносин, судової практики у подібних правовідносинах, сталої правової позиції Відповідача та ходу розгляду справи презюмується, у зв`язку з чим підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу не вимагали великого обсягу аналітичної та технічної роботи. Крім того, справа об`єктивно не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики, адже сфера регулювання спірних правовідносин не є широкою та фактично обмежується спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України "Про громадські об`єднання" (далі - Закон №4572-VI);
		- зміст відзиву на апеляційну скаргу фактично зводиться до повторного відображення позовної заяви та поданих до суду першої інстанції письмових пояснень Позивача, а також підтримки висновків суду першої інстанції, викладених у його рішеннях. Доводи Позивача не зумовили збільшення джерел правого регулювання спірних правовідносин, збільшення доказової бази та обставин, які входять до предмета доказування, тим більше, що правова позиція Відповідача також залишилася незмінною.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги, та стислий виклад позиції інших учасників справи
		11. 20 березня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2024, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025, у якій просить скасувати їх та закрити провадження у справі №916/1986/24, оскільки справа підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, а також стягнути з Позивача судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
		12. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - суди першої та апеляційної інстанцій порушили норму процесуального права - статтю 20 ГПК України, не врахувавши висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17 (набуття та втрата членства у громадській організації є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішній статутній діяльності). Сторонами спору є фізична особа (Позивач) та громадська організація (Скаржник) - юридична особа, спір між якими не належить до корпоративних, тому підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства. Така позиція підтверджується висновками, викладеними у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №301/1637/16-ц. Суди попередніх інстанцій допустили порушення правил юрисдикції, визначених статтями 20-23 ГПК України.
		13. 16 квітня 2025 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні та задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №916/1986/24, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
		Позивач повідомив, що докази понесення судових витрат будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення.
		14. 21 квітня 2025 року Скаржник подав відповідь на відзив, підтримавши вимоги касаційної скарги.
		15. 29 квітня 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" також подав касаційну скаргу на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025, у якій просить скасувати її та відмовити повністю в задоволенні клопотання Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		16. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме пункту 1 частини другої статті 126 та частини восьмої статті 129 ГПК України, не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено). На думку Скаржника, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що згідно з додатковою угодою від 20.01.2025 №3 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.05.2024 №69/4-1 оплата послуг адвоката здійснюється протягом 10 банківських днів з дня ухвалення рішення суду.
		17. Протягом строку, встановленого Верховним Судом, відзив на зазначену касаційну скаргу не надійшов.
		Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		18. 10 лютого 1992 року проведено державну реєстрацію Скаржника, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР ЮО) внесено відповідний запис.
		19. Позивач є членом громадської організації Скаржника, що підтверджується членською книжкою садовода №384.
		20. Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 1.5 статуту Скаржника, що затверджений рішенням конференції уповноважених та оформлений протоколом від 29.11.2016 №8 (далі - Статут), садівничий масив є громадським об`єднанням, яке об`єднує членів-садівників для здійснення заходів щодо задоволення та захисту законних, соціальних, економічних та інших спільних інтересів членів Скаржника для спільної реалізації цілей та задач, які проголошені у цьому Статуті; не відноситься до господарчих госпрозрахункових організацій і від своєї діяльності прибутку не має та утримується за рахунок членських внесків Скаржника. Садівничий масив створений і діє на основі Закону №4572-VI і у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом №4572-VI, іншими законодавчими актами України, міжнародними договорами України та цим Статутом. Скаржник є юридичною особою з дня її державної реєстрації, здійсненої у порядку, встановленому чинним законодавством України.
		21. Згідно з підпунктом 3.4.4 пункту 3.4 Статуту підставою для виключення з членів садівничого масиву є грубе порушення Статуту та несплата членських внесків.
		22. Із членів масиву можуть бути виключені за: систематичне порушення Статуту; невиконання рішень загальних зборів (конференції уповноважених) та ради масиву; самовільне захоплення земель без оформлення належним чином загальновстановлених документів; несплату більше одного року членських та інших внесків, встановлених загальними зборами (конференції уповноважених), і вважаються автоматично вибулими з членів масиву (підпункт 3.4.6 пункту 3.4 Статуту).
		23. Положеннями пункту 3.5 Статуту передбачено, що рішення про виключення розглядається радою садівничого масиву і приймається простою більшістю голосів членів масиву.
		24. За змістом пункту 3.7 Статуту члени організації, зокрема, мають право брати участь в управлінні справами садівничого масиву згідно зі Статутом.
		25. У підпунктах 3.7.2, 3.7.5 пункту 3.7 Статуту визначені обов`язки членів садівничого масиву: виконувати положення Статуту, рішення загальних зборів (конференції уповноважених), ради масиву, дбайливо ставитися до власного масиву; сплачувати членські та цільові внески, які регулюються Положенням про внески.
		26. Відповідно до пункту 4.1 Статуту для забезпечення діяльності садівничого масиву створюються такі органи управління: загальні збори або конференція уповноважених; рада садівничого масиву; ревізійна комісія; контрольно-наглядова рада.
		27. Вищим органом управління садівничого масиву є загальні збори або конференція уповноважених членів Скаржника (пункт 4.2 Статуту).
		28. Згідно з підпунктами 4.2.1, 4.2.2 пункту 4.2, пунктом 4.3 Статуту загальні збори можуть бути як черговими, так і позачерговими. Чергові загальні збори (конференція уповноважених) скликаються головою садівничого масиву не рідше одного разу на рік. Про місце і час проведення, порядок денний чергових загальних зборів (конференції уповноважених) всі члени садівничого масиву мають бути повідомлені не пізніше ніж за 30 днів до дня проведення загальних зборів (конференції уповноважених). Члени садівничого масиву мають право не пізніше ніж за 10 днів до проведення чергових зборів (конференції уповноважених) внести пропозиції до порядку денного загальних зборів, повідомивши про це голову ради садівничого масиву у письмовому вигляді.
		29. Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 Статуту передбачено, що позачергові загальні збори (конференція уповноважених) можуть бути скликані на вимогу голови ради садівничого масиву, ради садівничого масиву, ревізійної комісії або членів Скаржника, що в сукупності володіють не менш ніж 1/3 голосів.
		30. У підпунктах 4.3.4-4.3.10 пункту 4.3 Статуту зазначено, що засідання загальних зборів (конференції уповноважених) вважаються повноважними за умови присутності більше половини зареєстрованого складу членів масиву або уповноважених. Норма представництва уповноважених - 1:8. Рішення на загальних зборів (конференції уповноважених) приймаються простою більшістю від числа присутніх членів садівничого масиву. Рішення щодо внесення змін до Статуту, реорганізацію або ліквідацію ухвалюються відкритим голосуванням не менше як 3/4 голосів присутніх на загальних зборах. Кожний член садівничого масиву має один голос на загальних зборах. Рішення загальних зборів (конференції уповноважених) обов`язкові до виконання усіма членами. Рішення набувають чинності з моменту їх схвалення. Рішення загальних зборів (конференції уповноважених) оформлюються протоколом, який підписується головою та секретарем загальних зборів (конференції уповноважених). До виключної компетенції загальних зборів (конференції уповноважених) належать, зокрема, доведення розміру членських внесків та інших внесків з їх обґрунтуванням; вирішення будь-яких інших питань діяльності садівничого масиву.
		31. З огляду на підпункти 4.5.1, 4.5.2, 4.5.3, 4.5.5, 4.5.11 пункту 4.5 Статуту рада садівничого масиву виконує рішення загальних зборів (конференції уповноважених) і контролює дотримання членами масиву його Статуту; веде поточну роботу масиву; розглядає та приймає рішення щодо прийому і виключення членів садівничого масиву; приймає членські внески від членів садівничого масиву, реєструє їх; розроблює та затверджує на загальних зборах положення про внески, установлює порядок визначення розмірів вступних, членських та цільових внесків, термін та порядок їх оплати.
		32. 05 листопада 2023 року Рішенням №5 одноголосно вирішено:
		- обрати головою зборів ОСОБА_2 , секретарем зборів - ОСОБА_3 ;
		- прибрати з членів масиву осіб, які більше року не сплачують членські внески та інші платежі на банківський рахунок масиву, і подати відповідні зміни щодо кількості членів масиву до державного реєстру;
		- для проведення легітимних загальних зборів, прийняття на них законних рішень на підставі вимог Статуту, законодавства та витягу з банківського рахунку про рух коштів за минулі два роки привести кількість членів масиву у відповідність до фактичної, в першу чергу виключивши тих, хто не сплачує членські внески та інші платежі на розрахунковий рахунок масиву згідно зі списком, який включає користувачів 55 земельних ділянок масиву, у тому числі ОСОБА_1 ;
		- до проведення загальних зборів щодо обрання голови ради призначити в.о. голови ради - ОСОБА_2 ;
		- провести підготовку до проведення позачергових загальних зборів з виборів голови ради, підготувати зміни до Статуту та прийняти їх на загальних зборах у новій редакції;
		- для об`єднання та мирного співіснування садоводів на масиві зареєструвати нову неприбуткову організацію; відокремити від Скаржника системи водо- та електропостачання; надати новій зареєстрованій неприбутковій організації рівних прав щодо користування та використання разом із Скаржником спільного майна та земель загального користування для систем подачі води та електроенергії; підготувати до наступних зборів інформацію та пропозиції щодо початку відновлення свердловини; представити бюджет витрат.
		33. У протоколі від 05.11.2023 №5 вказано, що всього на обліку перебувають 160 членів організації, на цих зборах присутні 82 члени Скаржника.
		34. У матеріалах справи також містяться копії:
		- списку членів Скаржника, що взяли участь у позачергових загальних зборах 01.11.2023 (додаток до протоколу від 01.11.2023 №5);
		- додатку від 14.05.2024 №1/1 до протоколу №5, відповідно до якого секретарем зборів у списку членів Скаржника, що взяли участь у позачергових загальних зборах, була допущена описка у даті, внаслідок чого помилково зазначено "01.11.2023" замість правильної дати "05.11.2023";
		- журналу обліку надходження грошових коштів по садівничому масиву, починаючи з жовтня 2018 року;
		- наданого у відповідь на запит представника Скаржника листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.04.2024 №24171/06.5-08, у якому зазначено, що відповідно до ЄДР ЮО щодо Скаржника у блок засновників було внесено відомості про 399 членів садівничого масиву, але натепер відомості про членів (учасників) громадського об`єднання не підлягають внесенню до реєстру внаслідок законодавчих змін;
		- оголошення про втрату печатки-штампа з написом "Садівничий масив "МАГІСТРАЛЬ", опублікованого у газеті "Слава хлібороба", разом з квитанцією до прибуткового касового ордера від 05.06.2018 №12 про сплату Скаржником на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Слава хлібороба" вартості послуг з друкування оголошення;
		- замовлення Скаржника від 08.06.2018 на виготовлення штампу;
		- талону-повідомлення від 05.06.2018 №044984 про прийняття заяви Лиманським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		35.          Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Скаржника, перевірив у межах доводів та вимог касаційних скарг, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
		Щодо оскарження судових рішень, ухвалених за наслідками розгляду справи по суті
		36.          Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначені Законом №4572-VI.
		37.          Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 1 Закону №4572-VI громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та / або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
		38.          У статті 3 Закону №4572-VI передбачені принципи утворення і діяльності громадського об`єднання. Так, громадські об`єднання утворюються і діють на принципах: добровільності; самоврядності; вільного вибору території діяльності; рівності перед законом; відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); прозорості, відкритості та публічності. Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому. Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом (частини перша-третя статті 3 Закону №4572-VI).
		39.          За змістом частин першої, другої статті 11 Закону №4572-VI статут громадського об`єднання має містити відомості про: 1) найменування громадського об`єднання та за наявності - скорочене найменування; 2) мету (цілі) та напрями його діяльності; 3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об`єднанні, права та обов`язки його членів (учасників); 4) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі - керівні органи) громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи); 5) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об`єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв`язку; 6) порядок звітування керівних органів громадського об`єднання перед його членами (учасниками); 7) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг; 8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об`єднання; 9) порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання (у разі їх створення громадським об`єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи); 10) порядок внесення змін до статуту; 11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об`єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.
		У статуті громадського об`єднання можуть бути передбачені додаткові положення щодо утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об`єднання, що не суперечать закону.
		Статут громадського об`єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов`язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об`єднання.
		40.          У цій справі спірні правовідносини виникли між фізичною особою - Позивачем, з одного боку, який є членом юридичної особи - Скаржника, що має статус громадської організації, з іншого боку.
		41.          Оскаржуваними судовими рішеннями визнано недійсним Рішення №5 у частині виключення Позивача з членів Скаржника.
		42.          Аргументи касаційної скарги змістовно зводяться до того, що спір у справі №916/1986/24 не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки:
		- набуття та втрата членства у громадській організації є реалізацією нею своїх повноважень у внутрішній статутній діяльності (з посиланням на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17);
		- сторонами спору є фізична особа та юридична особа, спір між якими не належить до корпоративних, тому підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства (з посиланням на висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №301/1637/16-ц).
		43.          У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на таке.
		44.          Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		45.          Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		46.          Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		47.          За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, "встановлений законом", має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.
		48.          У рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) ЄСПЛ вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		49.          Спори за участю громадського об`єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах за правилами як Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), так і ГПК України, залежно від змісту позовних вимог і сторін спору.
		Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/4998/20, постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №906/248/20, постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №809/56/18, від 11.08.2021 у справі №813/19/17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №295/7653/20, від 09.02.2022 у справі №295/1503/20.
		50.          У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, на яку посилається Скаржник, досліджувалося питання можливості розгляду спорів щодо дострокового звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, які їх обрали, у судовому порядку.
		Касаційна скарга обґрунтовувалася перебуванням позивача на виборній посаді голови правління громадської організації на платній основі. Скаржник вважав, що спір належить до виключної компетенції внутрішньоорганізаційної діяльності громадської організації, при цьому за частиною третьою статті 221 Кодексу законів про працю України установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань за рішенням органів, що їх обрали.
		51.          Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 у справі №6-рп/2001, який у пункті 4.3 вказаного рішення зауважив:
		"Відповідно до пункту 11 частини першої статті 92 Конституції України законами України визначаються, зокрема, засади утворення і діяльності політичних партій, інших об`єднань громадян.
		Частиною другою статті 8 Закону України "Про об`єднання громадян" визначено, що втручання державних органів та службових осіб у діяльність об`єднань громадян не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. Заборона втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків, крім випадків, передбачених зазначеним Законом, міститься також в нормативних приписах частини третьої статті 4 Закону України "Про політичні партії в Україні". Об`єднання громадян діє на основі закону, статуту, положення (стаття 13 Закону України "Про об`єднання громадян"). Тобто внутрішня організація, взаємовідносини членів об`єднань громадян, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об`єднань регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об`єднаннями громадян, які базуються на законі; визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об`єднань громадян не допускається.
		У разі виникнення спору щодо порушення об`єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутріорганізаційної діяльності або виключної компетенції об`єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд в разі оскарження громадянином актів і дій таких об`єднань".
		52.          Відтак, зважаючи на вимоги Закону України "Про об`єднання громадян", у справі №127/21764/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що юрисдикція суду не поширюється на правовідносини щодо створення громадського об`єднання чи громадської організації, визначення напряму її діяльності, здійснення управління діяльністю (окрім звільнення керівника), порядку та підстав набуття та припинення членства у громадській організації (громадському об`єднанні), участі у роботі громадської організації; делегування своїх представників на загальні збори громадської організації, у керівні органи, участі у розробці рішень та їх реалізації, можливості вносити пропозиції, рекомендації та проекти документів на розгляд органів громадської організації; користування послугами громадської організації, а також усіма видами методичної, консультативної та іншої допомоги, яку може надати громадська організація, на умовах, затверджених правлінням; обговорення питання роботи громадської організації та виборних органів, внесення пропозиції про вдосконалення їх діяльності; вимоги розгляду на засіданнях правління будь-яких питань, що стосуються діяльності громадської організації; отримання інформацію про роботу органів громадської організації, участі у заходах, які проводяться громадською організацією або організовані за її участю; користування підтримкою громадської організації для вдосконалення, розширення та підвищення ефективності своєї роботи, вільно обговорювати питання роботи громадської організації та виборних органів, внесення пропозиції про вдосконалення їх діяльності; установлення і розвитку через громадську організацію двосторонніх та багатосторонніх зв`язків з іншими членами громадської організації; отримання інформаційних, методичних та інших матеріалів, практичної допомоги у створенні професійних творчих центрів, майстерень, лабораторій та інше.
		Внутрішньостатутною діяльністю громадського об`єднання (громадської організації) є питання її створення, визначення напряму діяльності, реалізація прав її членів на участь у такій діяльності у правовідносинах, що не є за своїм змістом цивільно-правовими та не впливають на повноваження громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, які урегульовані нормами цивільного, господарського чи трудового права та стосуються цивільних прав та інтересів третіх осіб.
		53.          Разом із тим Велика Палата Верховного Суду наголосила (та додатково підтвердила у своїй ухвалі від    28.08.2024 у справі    №301/1637/16-ц), що в разі виникнення спору щодо порушення об`єднаннями громадян, їх посадовими і  службовими особами прав і свобод громадянина, останній має право на  підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутрішньоорганізаційної діяльності або виключної компетенції об`єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд у разі оскарження громадянином актів і дій таких об`єднань.
		54.          При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за обставинами справи №127/21764/17 позов поданий з метою захисту права позивача на участь у діяльності органу управління Громадської організації товариства садоводів "Малинівка", порядку скликання загальних зборів та правомочності їх рішення. Вказане рішення зборів зачіпає як права позивача щодо здійснення діяльності з управління юридичною особою як членом та керівником такої юридичної особи, так і процедуру прийняття такого рішення, що не можна вважати внутрішньостатутною діяльністю товариства.
		55.          Більш того,  у справі №№127/21764/17 Велика Палата Верховного Суду окремо не висловлювалася щодо юрисдикції спорів у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів громадської організації в частині виключення її членів; вказала, що у значній кількості постанов Велика Палата Верховного Суду послідовно випрацювала критерії розмежування справ між цивільною та господарською        юрисдикцією, визнавши юрисдикцію господарського суду у справах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності        такої юридичної особи. При цьому трудові спори зазначених осіб підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
		56.          Натомість у справі, що переглядається (№916/1986/24), спір не пов`язаний із призначенням / перебуванням / Позивача на певній посаді в складі громадської організації та / або звільненням з неї.
		57.          Верховний Суд звертає увагу, що принцип самоврядності громадської організації, передбачений статтею 3 Закону №4572-VI, не має абсолютного характеру та передбачає можливість втручання у її організаційну діяльність, якщо це відповідає чинному законодавству і переслідує легітимну мету.
		Закон №4572-VI передбачає право громадської організації визначати порядок набуття та припинення членства у громадській організації, але це не означає, що вирішення порушення прав конкретної особи при реалізації цих повноважень громадською організацією має бути віднесене до виключної компетенції цієї ж організації. Зокрема, наприклад, якщо всупереч статті 24 Конституції України громадська організація передбачить обмеження прийняття її членів за кольором шкіри, це не може бути підставою для виключення дії Конституції України через відповідне бачення цією громадською організацією своєї внутрішньостатутної діяльності. Подібне порушення не може бути віднесене на розсуд виключно самої організації через гарантії Закону №4572-VI щодо невтручання держави у діяльність громадських організацій, оскільки це зачіпає питання відповідності статутних документів та їх реалізації законодавству України.
		Саме тому Конституційний Суд України уникнув узагальненого визначення того, до чиєї компетенції (суду чи самої громадської організації) можуть бути віднесені спори щодо порушення об`єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина, вказавши, що саме суд має встановити характер порушення та відповідно до цього вирішити питання своєї компетенції при розгляді відповідного спору.
		58.          Суди попередніх інстанцій, зокрема, встановили, що (1) при прийнятті Рішення №5 був відсутній кворум; (2) докази належного повідомлення Позивача щодо проведення загальних зборів відсутні; (3) підставою виключення Позивача зі складу членів Скаржника стала несплата членських внесків та інших платежів на розрахунковий рахунок масиву, що, однак, спростовується матеріалами справи.
		59.          Оскаржуючи рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, Скаржник не навів заперечень проти вказаних висновків та не обґрунтовує ними обрану підставу касаційного оскарження.
		60.          Верховний Суд зауважує, що прийняття загальними зборами юридичної особи рішення, зокрема, за відсутності кворуму визнається безумовним порушенням, що тягне обов`язкове визнання прийнятих на цих зборах рішень недійсними.
		61.          В оскаржуваних судових рішеннях не здійснювалося визначення чи зміна затвердженого Скаржником порядку щодо виключення його членів зі складу громадської організації, а лише вказано на потребу дотримання цього порядку, що, у свою чергу, гарантує забезпечення прав членів Скаржника.
		62.          Виключення з об`єднання може становити порушення свободи об`єднань відповідного члена, якщо воно порушує правила об`єднання, є свавільним або тягне окремі труднощі для особи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lovriс v. Croatia" від 04.04.2017, заява №38458/15).
		63.          Таким чином, визнання Рішення №5 недійсним у частині виключення Позивача зі складу членів Скаржника не є втручанням у внутрішньостатутну діяльність громадського об`єднання, натомість спрямоване на відновлення порушеного права Позивача, захист якого гарантується Конституцією та законами України.
		64.          Посилання Скаржника постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №301/1637/16-ц відхиляється Судом з огляду на таке.
		65.          Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 25.10.2016, що залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13.02.2017, провадження у справі №301/1637/16-ц закрито.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вказаний спір відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виник спір щодо внутрішньої статутної діяльності громадської організації, а компетенція суду згідно з вимогами статті 16 ЦК України не поширюється на такі правовідносини.
		Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою від 19.06.2019 скасував зазначені судові рішення та передав справу №301/1637/16-ц для продовження розгляду до суду першої інстанції; дійшов висновку, що предметом спору є оскарження рішень щодо виключення позивачів із членів Українського товариства мисливців і рибалок, які позивачі вважають незаконними й такими, що порушують їх права, передбачені статтею 36 Конституції України, на свободу об`єднання у громадські організації, і не стосуються внутріорганізаційної діяльності або виключної компетенції об`єднання.  
		66.          У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №301/1637/16-ц, на яку посилається Скаржник, відсутні висновки щодо розмежування цивільної та господарської юрисдикцій у справах за позовом про оскарження рішення громадської організації щодо виключення особи з її членів.
		67.          При цьому, оскільки попередньо справа №301/1637/16-ц направлялася для продовження розгляду до суду першої інстанції, її розгляд обґрунтовано мав закінчитися за правилами цивільного (а не будь-якого іншого) судочинства, інакше це здатне було поставити під загрозу сутність права на доступ до суду, гарантованого Конвенцією.
		68.          Водночас у справі, що переглядається (№916/1986/24), таких обставин не встановлено.
		69.          У свою чергу, в справі №301/1637/16-ц відповідач посилався на вже згадану вище постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, вказуючи про непоширення юрисдикції судів на спірні правовідносини, однак Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відхилив зазначені доводи.
		70.          Згідно з частинами першою-другою статті 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
		71.          Відповідно до частини шостої статті 96-1 ЦК України корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
		72.          У корпоративних відносинах об`єктом захисту є корпоративні права учасника товариства.
		73.          Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом.
		74.          У порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Втім, з 28 березня 2014 року процесуальний закон передбачив юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством, та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №478/2192/13-ц).
		75.          За обставинами справи, що переглядається, Рішенням №5 Позивача виключено зі складу членів Скаржника. Крім того, предметом судового оскарження є рішення Скаржника з низки інших питань: обрання виконувача обов`язків голови Ради Відповідача, сплати членських внесків, наявності заборгованостей, підготовки змін до статуту, проблемної ситуації зі свердловиною на території садівничого масиву.
		76.          За таких умов виключення Позивача, здійснене з порушенням законодавства та вимог Статуту (що встановили суди та на стадії касаційного перегляду не спростовує Скаржник), порушує його право на участь в управлінні справами громадської організації.
		77.          Попри те, що за наслідками розгляду справи суди дійшли висновку, що Позивач не навів аргументів щодо інших пунктів порядку денного протоколу, та визнали недійсним Рішення №5 у частині виключення Позивача з членів Відповідача, вказане не змінює правової природи спірних правовідносин.
		78.          У постанові від 08.11.2023 у справі №201/1077/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду наголосив, що спір між членом (учасником) юридичної особи та цією ж юридичною особою, пов`язаний з діяльністю та управлінням останньої, є корпоративним, тому відповідно до статті 20 ГПК України підлягає розгляду господарським судом.
		Позивачі посилалися на порушення своїх прав як членів громадської організації (а також члена обласної ради цієї організації), тобто виник спір між юридичною особою та її учасником (членом), пов`язаний із діяльністю та управлінням цією юридичною особою. Підставою для звернення з позовом було недотримання вимог законодавства та установчих документів щодо порядку скликання, проведення позачергових конференцій (засідань обласної ради) та правомочності рішень, прийнятих за результатами їх проведення, а тому спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і, відповідно, має розглядатися в порядку господарського судочинства.
		79.          У справі №295/1503/20 суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач виключений з членів громадської організації, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Водночас постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.02.2022 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
		80.          З урахуванням викладеного у цій постанові, зважаючи на доводи касаційної скарги, розгляд справи №916/1986/24 у порядку господарського судочинства не суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17 та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №301/1637/16-ц.
		81.          Підстав для закриття провадження у справі №916/1986/24 на стадії касаційного перегляду Суд не встановив.
		 
		Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції
		82. У суді першої інстанції Позивач просив стягнути на свою користь зі Скаржника витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28    500 грн.
		83. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 до стягнення присуджено 18 500 грн (на 10    000 грн менше від заявленої суми). Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 вказане додаткове рішення залишено без змін.
		84. За змістом частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		85. Разом із тим Скаржник не навів доводів, які б обґрунтовували неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні додаткового рішення судом першої інстанції, з урахуванням вимог частини другої статті 287 ГПК України.
		86. Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з        порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в        судовому засіданні. Отже, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21).
		87. Скасування первісних судових рішень за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткових судових рішень (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20).
		88. Водночас, оскільки рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалені за наслідками розгляду справи №916/1986/24 по суті, залишаються без змін, з огляду на відсутність самостійних доводів Скаржника, у чому полягає незаконність оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, Верховний Суд не має підстав для його скасування.
		89. Порушень норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310 та / або частиною другою статті 313 ГПК України, які допускають вихід за межі доводів і вимог касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України), Суд не встановив.
		Щодо оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції
		90. У суді апеляційної інстанції Позивач просив стягнути на свою користь зі Скаржника витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
		91. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 до стягнення присуджено 7 000 грн (на 3  000 грн менше від заявленої суми).
		92. Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції пункту 1 частини другої статті 126 та частини восьмої статті 129 ГПК України, неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
		93. У касаційній скарзі зазначається, що згідно з додатковою угодою від 20.01.2025 №3 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.05.2024 №69/4-1 оплата послуг адвоката здійснюється протягом 10 банківських днів з дня ухвалення рішення суду. До прийняття 09 квітня 2025 року Південно-західним апеляційним господарським судом додаткової постанови минуло 20 банківських днів, натомість докази оплати послуг адвоката відсутні в матеріалах справи, що свідчить про штучний характер витрат.
		94. Верховний Суд відхиляє доводи Скаржника, виходячи з таких мотивів.
		95.          Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		96.          Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (стаття 131-2 Конституції України).
		97.          Стаття 16 ГПК України закріплює право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		98.          Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
		99.          Пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		100. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону №5076-VI).
		101. Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		102. Адвокатський гонорар може існувати у двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката, залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
		103. Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
		- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
		- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
		- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
		104. Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, який вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та / або апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в неї, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, які передбачені статтею 300 ГПК України.
		105. Доводи Скаржника, згідно з якими до ухвалення додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 минуло 20 банківських днів, при цьому в матеріалах справи були відсутні докази оплати Позивачем послуг адвоката, відхиляються.
		106. Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 вказав, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За загальним правилом такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі.
		107. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 221 ГПК України).
		108. За змістом абзацу 2 частини восьмої статті 129 ГПК України такі докази можуть бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		109. Постанова Південно-західного апеляційного господарського суду (основна) ухвалена 12 березня 2025 року. Того ж дня, в межах встановленого законом строку, Скаржник подав заяву про ухвалення додаткового рішення. Отже, на той час строк для оплати, встановлений додатковою угодою від 20.01.2025 №3, ще не сплив. Відтак докази оплати послуг адвоката могли бути неподані Скаржником з об`єктивних, незалежних від нього причин.
		110. Крім того, навіть нездійснення платежу, строк якого настав (на момент ухвалення оскаржуваної додаткової постанови), не спростовує висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, - витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
		111. Відносини щодо оплати між адвокатом та клієнтом, у тому числі фактичне виконання обов`язку зі здійснення платежу / порушення вказаного обов`язку, не повинні впливати на питання розподілу судових витрат.
		112. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		113. Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18).
		114. Оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному окремому випадку з урахуванням обставин конкретної справи.
		115. Суд звертає увагу, що заява Позивача про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, була задоволена частково зі зменшенням їхнього розміру. Замість 10    000 грн Південно-західний апеляційний господарський суд присудив до стягнення 7 000 грн.
		116. 04 квітня 2025 року Скаржник подав заяву, висловивши заперечення щодо заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення. Втім, оскільки Скаржник пропустив строк, встановлений судом апеляційної інстанції в ухвалі від 13.03.2025, при цьому не ставив питання щодо його поновлення з наведенням відповідних доводів, вказана заява обґрунтовано залишена без розгляду протокольною ухвалою від 09.04.2025.
		117. За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		118. Попри це, суд апеляційної інстанції з власної ініціативи зменшив розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу, спираючись на фактичні обставини, встановлені на підставі поданих доказів (пункт 10 цієї постанови).
		119. Зважаючи на складність справи, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, їх обсяг, Суд зазначає, що часткове стягнення на користь Позивача 7 000 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції узгоджується з вимогами реальності, розумності, обґрунтованості, пропорційності та необхідності.
		120. Ухвалюючи додаткову постанову від 09.04.2025, Південно-західний апеляційний господарський суд не допустив порушень норм процесуального права, про які вказує Скаржник.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		121. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		122. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		123. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
		Судові витрати
		124. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.
		Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		1.          Касаційні скарги Громадської організації "Садівничий масив "Магістраль" залишити без задоволення.
		2.          Рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2024, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №916/1986/24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуюча          Г. Вронська
		 
		 
		Судді          С. Бакуліна
		 
		 
		                                                                                                       В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...