Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2001/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, з них; щодо торговельної марки (знака для товарів і послуг), з них.
Надіслано судом: 03.07.2025. Зареєстровано: 03.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2025.
Дата набрання законної сили: 01.07.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  916/2001/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М.,  Булгакової І.В., 
		за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
		 
		 
		представників учасників справи:
		позивача - фізичної особи - підприємця  Зарічанського Андрія Андрійовича - Гелеверя Р.В., адвокат (ордер від 01.07.2025), 
		відповідача-1 - фізичної особи - підприємця Кривенка Сергія Олександровича  - Чумаченко Д.О., адвокат (ордер від 11.06.2025),           Огулькова А.М., адвокат (ордер від 11.06.2025), 
		відповідача-2 - державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»  - Поліщук Н.В., в порядку самопредставництва, 
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -  ОСОБА_1 - не з`явився, 
		 
		 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Кривенка Сергія Олександровича  
		на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2024 (суддя                              Картавцева Ю.В.)
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 (головуючий суддя: Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.)
		у справі № 916/2001/23
		за позовом фізичної особи - підприємця   Зарічанського Андрія Андрійовича (далі - ФОП Зарічанський А.А.)
		до фізичної особи - підприємця Кривенка Сергія Олександровича (далі - ФОП Кривенко С.О.) та державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»  (далі - Організація), 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ),
		про визнання заявки про реєстрацію знака для товарів і послуг такою, що не відповідає умовам надання правової охорони, визнання недійсним та скасування рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг (торговельної марки).
		1.   ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Короткий зміст позовних вимог
		ФОП Зарічанський А.А. звернувся до суду з позовом до ФОП Кривенка С.О. та Організації, в якому просив суд:
		- визнати комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», заявлене у заявці № m202113302 від 02.06.2021 про реєстрацію знака для товарів і послуг (торговельної марки) таким, що не відповідає умовам надання правової охорони;
		- визнати незаконним та скасувати рішення Організації від 07.04.2023                                      № 66295/ЗМ/23 про реєстрацію знака для товарів і послуг (торговельної марки) за заявкою № m202113302 від 02.06.2021.
		Звертаючись з позовом до суду, позивач вказував на те, що рішення відповідача-2 про реєстрацію торговельної марки («ІНФОРМАЦІЯ_1») за заявкою                       № m202113302 порушує права позивача та є незаконним, оскільки при проведенні кваліфікаційної експертизи заявки були наявні підстави для відмови в наданні правової охорони. Так, за доводами позивача, комбіноване позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке заявляє до реєстрації Кривенко С.О. , складається із словесного позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке є комерційним (фірмовим) найменуванням ресторану, пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» (майнові права на яке належать позивачу), що набуте позивачем до дати подання заявки Кривенком С.О. (відповідачем-1), та повністю відтворює первинний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1», похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі (виключні майнові права на який належать позивачу).
		За доводами позивача, заявка № m202113302 від 02.06.2021 (подана                       Кривенком С.О. ),  не відповідає умовам надання правової охорони та комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № m202113302 від 02.06.2021 не може бути зареєстроване як торговельна марка, оскільки:
		- реєстрація комбінованого означення «ІНФОРМАЦІЯ_1» для послуг 43 класу Міжнародної класифікації класів товарів і послуг (далі - МКТП) призведе до введення в оману щодо особи, яка надає послугу ресторанну, пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» (пункт 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»);
		- на дату подання  Кривенком С.О.  заявки комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» для 43 класу МКТП, складовою частиною якого є словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», є тотожним з комерційним (фірмовим) найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_1», майнове право інтелектуальної власності на яке належить Зарічанському А.А. , який, у свою чергу, набув майнове право інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування «ІНФОРМАЦІЯ_1» до дати подання Кривенком С.О. заявки № m202113302 від 02.06.2021 (пункт 3 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»);
		- комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» для 43 класу МКТП у заявці № m202113302 від 02.06.2021, яка подана  Кривенком С.О. , повністю відтворює похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі, виключні майнові права на який належать Зарічанському А.А. , а  Кривенком С.О.  у заявці повністю відтворений похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній цифровій формі без згоди Зарічанського А.А. (пункт 4 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»);
		- комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» для 43 класу МКТП у заявці, поданій                   Кривенком С.О. , є похідним графічним твором - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1», виключні майнові права на який належали Зарічанському А.А. та ОСОБА_1 (на дату подання заявки), а  Кривенком С.О.  відтворений похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі без згоди Зарічанського А.А. та ОСОБА_1 (пункт 4 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»);
		- комбіноване позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для 43 класу МКТП у заявці, поданій                   Кривенком С.О. , порушує майнові права інтелектуальної власності                     Зарічанського А.А. на комерційне (фірмове) найменування «ІНФОРМАЦІЯ_1», порушує виключні майнові права інтелектуальної власності Зарічанського А.А. на графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також порушує виключні майнові права Зарічанського А.А. та ОСОБА_1 на первинний графічний твір  - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1», та зі сторони  Кривенка С.О.  подання заявки на реєстрацію торговельної марки з порушенням прав інтелектуальної власності Зарічанського А.А. та ОСОБА_1 є очевидним зловживанням правом, з очевидними ознаками наміру неправомірного обмеження конкуренції та заподіяння шкоди Зарічанському А.А. (статті 41, 54 Конституції України, пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, частини перша - третя, частини п`ята - шоста статті 13 Цивільного кодексу України, частини перша - третя статті 418 Цивільного кодексу України).
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2024 зі справи                                         № 916/2001/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, позов задоволено частково: визнано недійсним рішення Організації, яким затверджено висновок експертизи від 07.04.2023 № 66295/ЗМ/23 за заявкою № m202113302 від 02.06.2021, про реєстрацію торговельної марки від 10.04.2023 № 67145/ЗМ/23. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. 
		Судові рішення попередніх інстанцій обґрунтовані, з посиланням на висновок експертів № 50/02/12-2024, який складений 29.03.2024 за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності судовими експертами Дорошенком О.Ф. та Мінченко Н.В., з урахуванням якого суди дійшли висновку про те, що позначення за заявкою № m202113302 від 02.06.2021 є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка надає послугу, зокрема щодо особи позивача, оскільки: зображення позначень за заявкою № m202113302 та логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивача, за виключенням двох композицій, повністю збігаються за складом композиційних елементів, їх взаємним розташуванням, характером виконання елементів, характером виконання всієї композиції разом - елементи знаходяться у певній пропорції та мають фіксоване розташування відносно один одного, кольоровою гамою, та за всіма характерними рисами зображень, зокрема використання зображень крапель води та штрихах літер; комбіноване позначення за заявкою № m202113302 повторює логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» (за виключенням зображень двох частин твору), а, отже, відтворює його; логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» асоціюється з певними особами - Зарічанським А.А. та ОСОБА_1 (родиною ОСОБА_5), та відкритим ними ресторанним комплексом «ІНФОРМАЦІЯ_1»; поява на ринку таких самих або споріднених послуг (ресторанного комплексу), при наданні яких використовується позначення, яке копіює, відтворює логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1», може породжувати у свідомості споживачів асоціації з певною особою, яка надає послуги, що насправді не відповідають дійсності. Стосовно наявності у позивача права на відоме комерційне (фірмове) найменування «ІНФОРМАЦІЯ_1», то суди дійшли висновку про те, що позивачем не надано суду доказів, які б були спроможними підтвердити наявність у позивача відомого в Україні комерційного найменування «ІНФОРМАЦІЯ_1» станом на 02.06.2021, як-от: відповідних результатів соціального опитування у різних областях України, відповідних значних в контексті території України охоплень (переглядів сторінок в Інтернет мережі тощо), висновків судових експертів та інше. За наведених обставин, суди дійшли висновку про необґрунтованість твердження позивача стосовно тотожності позначення за заявкою № m202113302 з комерційним найменуванням позивача «ІНФОРМАЦІЯ_1», що є відомим в Україні. Що ж до посилання позивача на те, що комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» повністю відтворює похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі, виключні майнові права на який належать позивачу, що є відомим в Україні, то суди дійшли висновку, що позивачем не доведено обставин стосовно відомості графічного твору, в тому числі, обставин щодо відтворення у спірному позначенні відомого в України графічного твору, належного позивачу.
		Що ж до обраного позивачем способу захисту, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.2023 у справі № 916/1817/23 частково задоволено заяву ФОП Зарічанського А.А. про забезпечення позову до подання позову та заборонено Організації здійснювати державну реєстрацію торговельної марки та публікацію за заявкою № m202113302    від 02.06.2021. Зважаючи на те, що відповідач-2 не видав відповідне свідоцтво з урахуванням вказаної ухвали суду, враховуючи, що позивач довів наявність у нього порушеного права, суд вважав за можливе у даному випадку з метою відновлення порушеного права позивача застосувати ефективний спосіб захисту, тобто такий що відповідає змісту відповідного права та характеру його порушення, у господарських правовідносинах, шляхом визнання недійсним рішення Організації, яким затверджено висновок експертизи від 07.04.2023  № 66295/ЗМ/23 за заявкою № m202113302 від 02.06.2021, про реєстрацію торговельної марки від 10.04.2023 № 67145/ЗМ/23. При цьому вимога про визнання позначення таким, що не відповідає умовам надання правової охорони, за висновком суду, є декларативною та, відповідно, неефективним способом захисту з огляду на те, що вказаний факт, по суті, є обставиною, якою обґрунтована інша вимога, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі ФОП Кривенко С.О., з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позову позивача про визнання недійсним рішення Організації, яким затверджено висновок експертизи від 07.04.2023 № 66295/ЗМ/23 за заявкою № m202113302 від 02.06.2021, про реєстрацію торговельної марки від 10.04.2023 № 67145/ЗМ/23 з підстав, що позначення за вказаною заявкою є таким, що підпадає під критерії відмови в наданні правової охорони, оскільки може ввести в оману щодо особи, яка надає послугу, зокрема щодо особи позивача; ухвалити нове рішення про відмову в позові у повному обсязі.
		2.   АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права (зокрема приписи статті 489 Цивільного кодексу України, статей 73, 79, 86, 96 ГПК України) у подібних правовідносинах без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду:
		від 30.05.2024 зі справи № 914/2380/21,  від 26.11.2020 зі справи                             № 910/11005/16 щодо застосування статті 489 Цивільного кодексу України, а саме, за доводами скаржника, судами невірно застосовано вказану норму щодо обсягу прав, які випливають із комерційного (фірмового) найменування, а саме обсяг правової охорони поставлений в залежність від того, чи може використання спірного комерційного (фірмового) найменування вводити в оману споживача, тобто можливість співвідношення (ототожнення) потенційним споживачем діяльності товариства, яке використовує знайоме споживачу комерційне (фірмове) найменування, із діяльністю підприємця, який використовує знайоме споживачу комерційне (фірмове) найменування; з посиланням на висновок у вказаній справі скаржник також зазначає, що питання визначення комерційного найменування, як і питання його відомості, є питанням права, а не факту, а тому мають вирішуватись судом, а не судовим експертом; 
		від 15.07.2022 зі справи № 914/1003/21, від 13.10.2021 зі справи                              № 923/1379/20, від 29.01.2021 зі справи № 922/51/20, від 23.09.2021 зі справи № 910/17662/19 щодо врахування листів електронної пошти як доказу у справі.
		Також скаржник зазначає про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (зазначене відповідає пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
		При цьому, скаржник у своїх доводах стверджує, що саме ним, як фізичною особою - підприємцем, згідно з державною реєстрацією за основним КВЕД 56.10 (діяльність ресторанів та надання послуг мобільного харчування) з 2019 року здійснювалась господарська діяльність в ресторанно-пляжному комплексі «ІНФОРМАЦІЯ_1», а з 10.06.2020 на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у ресторанно-пляжному комплексі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: бульвар Променад, 1/3 в селі Фонтанка Лиманського району Одеської області здійснювалася відповідна підприємницька діяльність, докази чого були ним надані до матеріалів справи. Водночас звертає увагу, що позивач - ФОП Зарічанський А.А. був зареєстрований як фізична особа - підприємець за КВЕД 56.10 лише 07.02.2020 (через рік після створення ресторанно-пляжного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1»).
		Скаржник, з посиланням, зокрема на правові позиції Верховного Суду, які викладені у постановах від 30.05.2024 зі справи № 914/2380/21, від 26.11.2020 зі справи  № 910/11005/16, вказує на те, що судами попередніх інстанцій у цій справі взагалі не досліджувалося питання надання/ненадання позивачем як фізичною особою - підприємцем споживачам послуг у сфері ресторанної діяльності під комерційним найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_1». Зокрема зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги ФОП Зарічанського А.А., з огляду на те, що відповідно до абзацу 5 частини другої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» поданий ФОП Кривенком С.О. на реєстрацію знак для товарів і послуг може вводити в оману споживачів щодо дійсної особи - ФОП  Зарічанського А.А., який надає послуги, не зазначили у рішеннях посилання на жодний доказ, який підтверджував би факт надання ФОП Зарічанським А.А. послуг (крім експертного висновку, який у даному випадку вважає неналежним, недопустимим та недостатнім доказом, з огляду на те, що питання використання комерційного найменування згідно зі статтею 489 Цивільного кодексу України є питаннями права, а не факту, а тому має вирішуватись судом, а не судовим експертом). При цьому, доказам, наданим відповідачем-1 щодо здійснення підприємницької діяльності безпосередньо ФОП Кривенком С.А. (зокрема ліцензії на торгівлю алкогольними напоями, квитанціям про сплату платежів та податків ФОП Кривенком С.О.), суди оцінки не надали.
		ФОП Кривенко С.О. вважає, що суди, задовольняючи позов у цій справі, повинні були встановити, що саме ФОП Зарічанський А.А. дійсно надає відповідну послугу або виробляє товар.
		Скаржник також вказує на те, що автором спірного логотипу є графічний дизайнер ОСОБА_6 та 04.06.2019 оригінал спірного твору у форматі аі, eps, crd, pdf було передано відповідачу-1 у власність автором засобами мобільного додатку Viber (додаток 7 до відзиву) та звертає увагу, що суди в цій частині дійшли висновку про недоведеність позивачем заявленої ним підстави позову щодо відтворення у спірному позначенні за заявкою № m202113302 від 02.06.2021 відомого в Україні графічного твору-логотипу «ІНФОРМАЦІЯ_1», належного позивачу.
		Відповідно відповідач-1 стверджує, що подане ним на реєстрацію комбіноване позначення є таким, що підлягає правовій охороні, а рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову на цій підставі вважає необґрунтованими та просить їх скасувати, і ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.
		Доводи інших учасників справи, розгляд заяв, клопотань учасників справи
		Організація у відзиві на касаційну скаргу просила Суд касаційну скаргу задовольнити; судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Відзив мотивовано з посиланням, зокрема на обґрунтованість доводів касаційної скарги ФОП Кривенка С.О. Також Організація зазначає, що у даному випадку мова йде про питання захисту прав на позначення, яке використовується позивачем без реєстрації, проте позивач не звертався до закладу експертизи із запереченнями проти заявки відповідача-1 в порядку, встановленому пунктом 8 статті 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Водночас експерт кваліфікаційної експертизи не може володіти знаннями про всі права, що були набуті в Україні третіми особами, а може враховувати лише випадки, коли протиставлене позначення відоме широкому колу осіб. Отже, Організація діяла у межах повноважень із застосуванням порядку розгляду заявок, передбаченого, зокрема названим Законом. При цьому, Організація також зазначила про те, що для недопустимості отримання монопольних прав на позначення недобросовісними особами, свідоцтво на торговельну марку, що схожа з позначенням, яке раніше використовувалося без реєстрації, може бути визнано недійсним на підставі порушення прав інших осіб при поданні заявки, а не на підставі невідповідності умовам надання правової охорони. 
		Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.06.2025 № 32.2-01/1083      проведено повторний автоматизований розподіл справи  № 916/2001/23, у зв`язку з тим, що згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2025   № 10 суддю Ємця А.А. обрано до Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвалою Суду від 11.06.2025 задоволено заяву представника ФОП Кривенка С.О. про участь у судових засіданнях зі справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 
		Від ФОП Зарічанського А.А. 11.06.2025 на електронну пошту Верховного Суду з використанням кваліфікаційного електронного підпису надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 916/2001/23, з огляду на те, що касаційну скаргу від імені ФОП Кривенка С.О. подали невстановлені особи.
		Судом встановлено, що ФОП Зарічанський А.А. має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІКС.
		Водночас можливість подавати документи до суду в електронній формі з використанням кваліфікаційного електронного підпису передбачена лише для тих осіб, які не зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЕСІКС в силу приписів статті 6 ГПК України і не мають таких зареєстрованих кабінетів. Такий правовий висновок міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 20.03.2024 зі справи № 400/14570/23, від 23.09.2024 зі справи № 759/14335/20.
		У судовому засіданні 12.06.2025 Суд протокольною ухвалою постановив залишити даний документ без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, оскільки клопотання подане в непередбачений ГПК України спосіб (не в електронній формі через підсистему «Електронний кабінет» ЕСІКС, як це передбачає стаття 42 ГПК України, або в паперовій формі).
		Розгляд касаційної скарги 12.06.2025 відкладався до 01.07.2025.
		У судовому засіданні 01.07.2025 ФОП Кривенко С.О. брав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 
		Від ФОП Зарічанського А.А. надійшли письмові заперечення проти участі адвоката Чумаченка Д.О. як представника Кривенка С.О. у справі. У запереченнях міститься клопотання про витребування в адвоката Чумаченка Д.О. та у Кривенка С.О. оригіналу договору про правову допомогу від 25.01.2024 № 3-01/24, який укладений між адвокатом Чумаченком Д.О. та Кривенком С.О. в електронній формі за допомогою електронно-цифрового підпису Чумаченка Д.О. та  Кривенка Д.О.; за відсутності оригіналу договору, позивач просить Суд відмовити адвокату Чумаченку Д.О. в участі у Верховному Суді, як представнику Кривенка С.О., та відмовити у можливості здійснювати будь-які процесуальні дії в інтересах Кривенка С.О. ; залишити без розгляду всі заяви, клопотання та інші процесуальні документи, які подані за підписом адвоката Чумаченка Д.О.; всі клопотання, заяви, пояснення адвоката Чумаченка Д.О., як у письмовій формі, так і в усній, до увагу та розгляду не приймати.
		У судовому засіданні 01.07.2025 Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні зазначеного клопотання ФОП Зарічанського А.А., оскільки в силу приписів статті 60 ГПК України ордер від 11.06.2025 серії ВН № 1527517, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката Чумаченка Д.О. представляти інтереси ФОП Кривенка С.О. у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду. За наявності ордеру надавати договір про правову допомогу, його копії або витяг разом з ордером не потрібно (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2018 у справі № П/9901/736/18 та у постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 264/6635/18). 
		Від ФОП Зарічанського А.А. через систему «Електронний суд» 11.06.2025 надійшло клопотання (у зв`язку з технічним збоєм клопотання зареєстроване відділом опрацювання документів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду після закінчення судового засідання 12.06.2025 о 13:35 год) про постановлення окремої ухвали щодо Кривенка С.О. стосовно наявності ознак кримінального правопорушення за ознаками частин другої-четвертої статті 358, частини другої статті 384 КК України та зловживання процесуальними правами.
		Клопотання мотивоване з посиланням на підробку доказу - угоди від 09.04.2019, начебто укладеної між Зарічанським А.А. та Кривенком С.О., у зв`язку з чим заявник просить Суд постановити окрему ухвалу, яку направити до Київської обласної прокуратури; визнати подання Кривенком С.О. до суду завідомо недостовірного (підробленого) доказу повторним зловживанням процесуальними правами та застосувати до Кривенка С.О. заходи процесуального примусу шляхом стягнення штрафу в дохід державного бюджету.
		Суд зазначає, що окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені ним порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі/ особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.
		Права учасників справи визначені у статті 42 зазначеного Кодексу, серед яких такого права як вимагати від суду постановити окрему ухвалу відносно суддів, не передбачено. Не передбачено такого права і статтею 246 ГПК України, якою унормовано порядок постановлення окремої ухвали. Отже, суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями учасників справи.
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що право суду касаційної інстанції постановити окрему ухвалу є самостійним і не залежить від волевиявлення про це учасника судового процесу, а результатом розгляду касаційної скарги має бути прийняття відповідного рішення, передбаченого пунктами 1-7 частини першої статті 308 ГПК України (аналогічний висновок міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі                                      № 916/1206/18, від 01.04.2022 у справі № 905/1926/18).
		Крім того, Суд звернув увагу на межі касаційного перегляду справи, зокрема на те що Верховний Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково їх перевіряти. Водночас з огляду на подання касаційної скарги з підстав,  передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом  1 частини третьої статті 310 ГПК України, Суд взяв до уваги наведену вище інформацію, з урахуванням здійснення оцінки доводів клопотання під час ухвалення рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
		Від ФОП Зарічанського А.А. поза межами строку, встановленого Судом, через систему «Електронний суд» 11.06.2025 надійшов відзив на касаційну скаргу (у зв`язку з технічним збоєм відзив зареєстрований відділом опрацювання документів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.06.2025), в якому позивач просить Суд, зокрема у задоволенні касаційної скарги відмовити. Водночас позивач просить Суд «поновити строк на подання касаційної скарги».
		Суд зазначає, що «поновлення строку на подання касаційної скарги» не є тотожним «поновленню строку на подання відзиву на касаційну скаргу», з яким (відзивом) ФОП Зарічанський А.А. звернувся до Суду.
		При цьому, за змістом частин першої та другої статті 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
		Згідно із частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
		В ухвалі Суду від 08.05.2025 строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу був визначений до 26.05.2025.
		З огляду на те, що відповідної заяви про продовження строку на подання відзиву ФОП Зарічанський А.А. у строки, визначені в ухвалі Суду від 08.05.2025 не подавав, у відзиві не наведені обґрунтування причин пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу, з урахуванням приписів частини другої статті 118 ГПК України Суд протокольною ухвалою від 01.07.2025 залишив без розгляду поданий позивачем відзив на касаційну скаргу та не надає оцінку викладеним у ньому доводам.
		Від Організації 19.06.2025 надійшли письмові пояснення по справі, в яких Організація просить Суд касаційну скаргу ФОП Кривенка С.О. задовольнити, судові рішення у справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.06.2025 № 32.2-01/1251      проведено повторний автоматизований розподіл справи № 916/2001/23, у зв`язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці. 
		Згідно з ухвалою Суду від 27.06.2025 зі справи, зокрема задоволено частково клопотання представника ФОП Кривенка С.О.  - адвоката Огулькової Анни Миколаївни про участь у судовому засіданні у справі № 916/2001/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку «EasyCon» та задоволено заяву ФОП Кривенка С.О. про участь у судових засіданнях у справі № 916/2001/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (з урахуванням заперечень ФОП Зарічанського А.А. проти задоволення вказаних клопотання та заяви).
		Від ФОП Кривенка С.О. 27.06.2025 надійшли письмові пояснення по справі, які долучені Судом до матеріалів справи та враховуються Судом з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, а також з урахуванням того, що строк на доповнення та зміну касаційної скарги, визначений приписами статті 298 ГПК України, закінчився.
		Від представника ФОП Кривенка С.О. на виконання вимоги ухвали Суду від 27.06.2025 зі справи надійшли докази направлення копії клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів Зарічанській І.Л. (третій особі у справі), які (докази направлення) долучені Судом до матеріалів справи.
		Від ФОП Зарічанського А.А. 30.06.2025 надійшло клопотання про залишення касаційної скарги ФОП Кривенка С.О. без руху та про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/2001/23 за касаційною скаргою Кривенка С.О.
		Клопотання мотивоване, зокрема тим, що Суд на підставі підроблених квитанцій кур`єрської служби KisExpres помилково відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, яка від імені ФОП Кривенка С.О. подана невідомими особами з пропуском строку на касаційне оскарження та за відсутності повноважень на звернення до Верховного Суду. Крім того, у клопотанні ФОП Зарічанський А.А. просить Суд витребувати у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби інформацію про перетин Кривенком С.О. державного кордону України за період з 14.05.2023 (остання відома дата перетину державного кордону України) по 08.05.2025 (відкриття касаційного провадження); призначити судову почеркознавчу експертизу підписів, виконаних від імені Кривенка С.О. на касаційній скарзі Кривенка С.О. від 13.04.2025 (зареєстрованій в Верховному Суді 22.05.2025) та виконаних від імені Кривенка С.О. та KisExpres на квитанціях кур`єрської служби KisExpres від 13.04.2025 (*39316*, *39317*, *39318*, *39319*), доданих до касаційної скарги; у відповідності до частини одинадцятої  статті 246 ГПК України - у відношенні до Кривенка С.О. та Кісової Людмили Дмитрівни постановити окрему ухвалу, з підстав подання до Верховного Суду квитанцій кур`єрської служби KisExpres від 13.04.2025, доданих до касаційної скарги Кривенка С.О. від 13.04.205, з порядковими номерами *39316*, *39317*, *39318*, *39319*, стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення за ознаками статті 384 КК України (Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу). Окрему ухвалу разом з відповідними копіями матеріалів справи надіслати до прокуратури м. Києва. Зобов`язати прокурора, слідчого, дізнавача надати Верховному Суду відповідь про вжиті ними заходи у 15 денний строк; визнати подання Кривенком С.О. недостовірних квитанцій кур`єрської служби KisExpres від 13.04.2025, з порядковими номерами *39316*, *39317*, *39318*, *39319*, як завідомо недостовірного доказу дати подання касаційної скарги до Верховного Суду, та як завідомо недостовірного доказу відправлення касаційної скарги учасникам справи - зловживанням процесуальним правом. У відповідності до частин першої - другої статті 131, пункту 4 частини першої статті 132, пункту 2 частини першої статті 135 ГПК України - застосувати до Кривенка С.О. заходи процесуального примусу, а саме постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з Кривенка С.О. штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Також від ФОП Зарічанського А.А. 30.06.2025 надійшло окремо оформлене клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підписів, виконаних від імені Кривенка С.О. на касаційній скарзі Кривенка С.О. від 13.04.205 (зареєстрованій в Верховному Суді 22.05.2025) та виконаних від імені  Кривенка С.О. та KisExpres на квитанціях кур`єрської служби KisExpres від 13.04.2025 (*39316*, *39317*, *39318*, *39319*), доданих до касаційної скарги.
		Крім того, 30.06.2025 від ФОП Зарічанського А.А. надійшло окремо оформлене клопотання про витребування інформації з Державної прикордонної служби України щодо перетину Кривенком С.О. державного кордону у період з 14.05.2023 по 08.05.2025 включно. 
		01.07.2025 від ФОП Зарічанського А.А. також надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 916/2001/23 з аналогічних підстав, які наведені у клопотанні про залишення касаційної скарги ФОП Кривенка С.О. без руху та про відмову у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Кривенка С.О.
		Так, за доводами заявника, після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу підписано та подано особою, яка не має процесуальної дієздатності у тому числі не мала повноважень її підписувати та подавати, що є підставою для закриття касаційного провадження.
		У клопотанні про закриття касаційного провадження у справі № 916/2001/23 ФОП Зарічанський А.А. також просить Суд, зокрема витребувати у Кривенка С.О. документи, які доводять підстави та строк перебування за межами України та реальне місцезнаходження за межами України, у томі числі, станом на 13.04.2025.
		У судовому засіданні 01.07.2025, розглянувши подані ФОП                      Зарічанським А.А. клопотання з викладених у них мотивів, Суд протокольною ухвалою відмовив у їх задоволенні, з огляду на те, що: докази визнані Судом належними на стадії прийняття касаційної скарги до розгляду, заявником не надано доказів, які б обґрунтовували доводи заявлених клопотань. Крім того, у зазначеній справі Суд виходить з необхідності забезпечити право на справедливий суд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке (право) необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Також заявником не надано доказів, які давали б обґрунтовані підстави ставити під сумнів роботу кур`єрської служби KisExpres. Крім того, Суд врахував повноваження суду касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, відповідно до яких до повноважень Верховного Суду в межах касаційного перегляду судових рішень попередніх інстанцій у цій справі не входить: з`ясування питання щодо законності перетину особою кордону, як і організаційних питань з підписання такою особою касаційної скарги, а також дослідження і збирання доказів. Саме по собі перебування особи за кордоном не позбавляє її права на суд. При цьому, можливі недоліки у роботі кур`єрської служби не є доказом того, що касаційна скарга ФОП  Кривенка С.О. у справі не була направлена до Суду в межах строку на касаційне оскарження. 
		Суд також врахував особисті пояснення ФОП Кривенка С.О., надані в судовому засіданні 01.07.2025, згідно з якими скаржник підтвердив власноручне підписання ним касаційної скарги, а також подання касаційної скарги його представником через кур`єрську службу KisExpres.
		3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Кривенко С.О. (відповідач-1) 02.06.2021 звернувся до державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» із заявкою № m202113302 про державну реєстрацію торговельної марки (комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1»), для послуг 43 класу МКТП: послуги готелів, послуги барів, послуги кафе, послуги ресторанів, послуги туристичних баз.
		Відповідно до висновку експертизи заявка № m202113302 відповідає умовам надання правової охорони відносно усього переліку товарів і послуг.
		Рішенням Організації (відповідач-2) від 10.04.2023 № 67145/ЗМ/23 затверджено висновок експертизи від 07.04.2023 № 66295/ЗМ/23 за заявкою на торговельну марку № m202113302 , а також вирішено зареєструвати торговельну марку для всіх зазначених у заявці товарів і послуг.
		Зарічанський А.А. (позивач) 29.06.2021 звернувся до державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» із заявкою             № m202115612 про державну реєстрацію торговельної марки (словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1»), для послуг 43 класу МКТП.
		Щодо заявки Зарічанського А.А. (позивача) відповідно до попереднього висновку експертизи від 17.04.2023 № 72367/ЗМ/23, за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної згідно зі статтею 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та відповідно до пункту 4.5.1 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» є підстави вважати, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони (пункт 1 статті 5, стаття 6 названого Закону) відносно усього переліку товарів і/або послуг, оскільки заявлене словесне позначення є схожим настільки, що його можна сплутати з комбінованим позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_1» (заявка № m202113302 від 02.06.2021), раніше поданим на реєстрацію Кривенком С.О. щодо таких самих і споріднених послуг.
		Позивач зазначає, що він як відомий ресторатор та ОСОБА_1 (третя особа у справі) у співавторстві створили первинний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» для позначення та індивідуалізації майбутнього ресторану, пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», який було виражено у формі графічного твору на папері, та у подальшому, на підставі договору від 19.03.2014 з ОСОБА_4 , останнім було створено за замовленням похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі, всі виключні майнові права на який набув позивач.
		Позивач також зазначає, що 06.06.2019 анонсовано відкриття пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом публікації на сторінці ресторану в соціальній мережі Instagram ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), де в подальшому також було зазначено, що даний пляжний комплекс, прибережний парк створений сім`єю ОСОБА_5 . Відтак, позивач вважає, що словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» ресторану, пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» є об`єктом інтелектуальної власності - комерційним найменуванням, що належить позивачу.
		Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що рішення відповідача-2 про реєстрацію за відповідачем-1 торговельної марки («ІНФОРМАЦІЯ_1») за заявкою № m202113302 порушує права позивача та є незаконним, оскільки при проведенні кваліфікаційної експертизи заявки були наявні підстави для відмови в наданні правової охорони, зокрема:
		- заявлене позначення може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги ресторану, пляжно-розважального комплексу;
		- комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке заявляє до реєстрації  Кривенко С.О. ,  складається із словесного позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке є комерційним (фірмовим) найменуванням ресторану, пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» (майнові права на яке належать позивачу), що набуте позивачем до дати подання заявки відповідачем-1, та повністю відтворює первинний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1», похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі (виключні майнові права на який належать позивачу).
		За наведених обставин, позивач просив суд:
		- визнати комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», заявлене у заявці № m202113302 від 02.06.2021 про реєстрацію знака для товарів і послуг (торговельної марки) таким, що не відповідає умовам надання правової охорони;
		- визнати незаконним та скасувати рішення Організації від 07.04.2023                                       № 66295/ЗМ/23 про реєстрацію знака для товарів і послуг (торговельної марки) за заявкою № m202113302 від 02.06.2021.
		Позивач подав суду висновок експертів, складений 29.03.2024 за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності № 50/02/12-2024 судовими експертами Дорошенком О.Ф. та Мінченко Н.В.
		Відповідно до зазначеного висновку експерти виснували, зокрема, що комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № m202113302 від 02.06.2021 може ввести в оману щодо особи, яка надає послугу, а саме здійснює діяльність ресторану, пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Досліджуючи можливість спірного позначення ввести в оману щодо особи, яка надає послуги, судові експерти зазначили, що «введення в оману споживачів стосовно виробника товарів» є у тому числі наслідком сплутування споживачем товарів різних виробників, зокрема через    використання ними тотожних або схожих настільки, що їх можна сплутати, позначень. Небезпека введення споживача в оману щодо позначення не містить у собі прямих неправдивих вказівок на певного виробника (оманливе позначення), однак, може побічно вказувати на певну особу, внаслідок того, що воно є тотожним чи схожим настільки, що його можна сплутати, з комерційними позначеннями, пов?язаними з іншими виробниками (надавачами), вже відомими споживачу як виробники (надавачі) таких самих або споріднених товарів (послуг). Таким чином, здатність позначення вводити в оману споживачів визначається на основі дослідження як елементів самого позначення, так і внаслідок використання тотожних чи схожих позначень різними особами для споріднених товарів чи послуг.
		Згідно з проведеним дослідженням експерти зазначили, що зображення позначень за заявкою № m202113302 та логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивача, за виключенням двох композицій, повністю збігаються за складом композиційних елементів, їх взаємним розташуванням, характером виконання елементів, характером виконання всієї композиції разом - елементи знаходяться у певній пропорції та мають фіксоване розташування відносно один одного, кольоровою гамою, та за всіма характерними рисами зображень, зокрема використання зображень крапель води та штрихах літер.
		Отже, комбіноване позначення за заявкою № m202113302, за висновками експертів, повторює логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» (за виключенням зображень двох частин твору), а, отже, відтворює його.
		При цьому, експертами зазначено також те, що логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» асоціюється з певними особами - Зарічанським А.А. та ОСОБА_1 (родиною ОСОБА_5 ), та відкритим ними ресторанним комплексом «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Таким чином, експерти зазначили, що поява на ринку таких самих або споріднених послуг (ресторанного комплексу), при наданні яких використовується позначення, яке копіює, відтворює логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1», може породжувати у свідомості споживачів асоціації з певною особою, яка надає послуги, що насправді не відповідають дійсності.
		Відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог, вказував на те, що у 2019 році відповідач-1, позивач та третя особа були партнерами та разом створили ресторанно-розважальний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований в с. Фонтанка Одеської області; посилання позивача на те, що назва проекту «ІНФОРМАЦІЯ_1» була придумана ним у 2014 році, ґрунтується на підроблених ним документах; спірний логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» передано засобами мобільного додатку Viber у власність відповідача-1 його автором - ОСОБА_6 ; Зарічанський А.А. був зареєстрований як ФОП з КВЕД 56.10 з 07.02.2020; відповідач-1 фактично створив ресторанно-розважальний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» та здійснював безпосередню господарську діяльність у зазначеному комплексі.
		Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-2 зазначає про законність висновку щодо реєстрації торговельної марки за заявкою № m202113302 та про відсутність підстав для застосування до вказаної заявки умов для відмови в наданні правової охорони; також відповідач-2 зазначає про те, що вимога визнати позначення таким, що не відповідає умовам правової охорони, є формою втручання в дискреційні повноваження; позивач не є особою, що має право оскаржити рішення за заявкою, оскільки такою особою є заявник, щодо якого Організацією прийнято відповідне рішення.
		Судами також встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.2023 у справі № 916/1817/23 частково задоволено заяву ФОП Зарічанського А.А. про забезпечення позову до подання позову та заборонено Організації здійснювати державну реєстрацію торговельної марки та публікацію за заявкою № m202113302    від 02.06.2021. 
		Відповідач-2 не видавав відповідачу-1 свідоцтво на знак для товарів і послуг з урахуванням вказаної ухвали суду про заборону Організації здійснювати державну реєстрацію торговельної марки та публікацію за заявкою                  № m202113302    від 02.06.2021. 
		4.   ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		Спір у справі виник з приводу наявності/відсутності підстав для визнання недійсним та скасування рішення про реєстрацію торговельної марки (комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1») за заявкою № m202113302 від 02.06.2021 для послуг 43 класу МКТП.
		Суд зазначає про те, що судові рішення попередніх інстанцій оскаржуються відповідачем-1 в частині задоволених позовних вимог, тобто тих, які визнані судами обґрунтованими та доведеними позивачем. У тій частині, в якій судами позовні вимоги визнані необґрунтованими з відмовою в їх задоволенні, судові рішення попередніх інстанцій жодною із сторін спору не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
		Таким чином, касаційному перегляду підлягають судові рішення попередніх інстанцій про задоволення вимоги про визнання недійсним рішення Організації, яким затверджено висновок експертизи від 07.04.2023 № 66295/ЗМ/23 за заявкою № m202113302 від 02.06.2021, про реєстрацію торговельної марки від 10.04.2023 № 67145/ЗМ/23, з підстав можливості введення в оману щодо особи (позивача), яка надає послугу, а саме здійснює діяльність ресторану, пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарських судів, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 
		У силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом  матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених оспорюваних прав, інтересів та вплив на правопорушника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 зі справи № 925/1265/16.
		Іншими словами це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 зі справи № 310/11024/15-ц.
		Виходячи з приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
		Отже, у кожному конкретному випадку суд насамперед зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №   902/377/19).
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
		Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
		Суд згідно з приписами статті 14 ГПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи.
		У цій справі, звертаючись з позовом до суду, зокрема про визнання незаконним та скасування рішення Організації від 07.04.2023 № 66295/ЗМ/23 про реєстрацію знака для товарів і послуг (торговельної марки) за заявкою     № m202113302 від 02.06.2021, позивач вказував на те, що рішення відповідача-2 про реєстрацію за Кривенком С.О. (відповідачем-1) торговельної марки («ІНФОРМАЦІЯ_1») за заявкою № m202113302 порушує права позивача та є незаконним, оскільки при проведенні кваліфікаційної експертизи заявки були наявні підстави для відмови в наданні правової охорони. Так, за доводами позивача, комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке заявляє до реєстрації Кривенко С.О., складається із словесного позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке є комерційним (фірмовим) найменуванням ресторану, пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» (майнові права на яке належать позивачу), що набуте позивачем до дати подання заявки відповідачем-1, та повністю відтворює первинний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1», похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі (виключні майнові права на який належать позивачу).
		У цій частині задоволених судом позовних вимог (які є предметом касаційного оскарження) позивач посилався, зокрема  на частину першу статті 420 Цивільного кодексу України (щодо віднесення комерційного [фірмового] найменування  до об`єктів права інтелектуальної власності); частину першу статті 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності (щодо віднесення фірмового найменування до об`єктів охорони промислової власності); статтю 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності (щодо охорони фірмового найменування  без обов`язкового подання заявки чи реєстрації); частини першу, другу статті 489 Цивільного кодексу України (стосовно того, що правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої їх діяльності; право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов`язкового  подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки); частину першу статті 490 Цивільного кодексу України (стосовно того, що майновими правами інтелектуальної власності є право на використання комерційного найменування; право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання, інші права інтелектуальної власності, встановлені законом); пункт 1 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»; пункти  2-3 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (стосовно того, що не можуть одержати правову охорону позначення, які можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу; не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема асоціювати з комерційними найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до НОІВ заявки щодо таких же або споріднених з ними послуг).
		Стосовно наявності у позивача права на відоме комерційне (фірмове) найменування (яке за доводами позивача, складається із словесного позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1»), суди дійшли висновку про те, що позивачем не надано суду доказів, які були б спроможними підтвердити наявність у позивача відомого в Україні комерційного найменування «ІНФОРМАЦІЯ_1» станом на 02.06.2021, як-от: відповідних результатів соціального опитування у різних областях України, відповідних значних в контексті території України охоплень (переглядів сторінок в Інтернет мережі тощо), висновків судових експертів та інше. За наведених обставин, суди дійшли висновку про необґрунтованість твердження позивача стосовно тотожності позначення за заявкою № m202113302 з комерційним найменуванням позивача «ІНФОРМАЦІЯ_1», що є відомим в Україні. 
		Що ж до посилання позивача на те, що комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке заявляє до реєстрації Кривенком С.О., повністю відтворює первинний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1», похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі (виключні майнові права на який належать позивачу), то суди дійшли висновку, що позивачем не доведено обставин стосовно відомості графічного твору, в тому числі, обставин щодо відтворення у спірному позначенні відомого в України графічного твору, належного позивачу.
		Проте, встановивши відсутність у позивача права на відоме комерційне (фірмове) найменування, суди одночасно частково задовольнили позов, зазначивши про можливість введення в оману щодо особи (позивача), яка надає послугу, а саме здійснює діяльність ресторану, пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Верховний Суд зазначає, що суди залишили поза увагою те, що така підстава для відмови в наданні правової охорони, як можливість введення в оману щодо особи, яка надає послугу, безпосередньо пов`язується з певними обставинами, на які і посилався позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, а саме, за доводами позивача, комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке заявляє до реєстрації ФОП Кривенко С.О., складається із словесного позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке є комерційним (фірмовим) найменуванням ресторану, пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» (майнові права на яке належать позивачу), що набуте позивачем до дати подання заявки відповідачем-1, та повністю відтворює первинний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1», похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі (виключні майнові права на який належать позивачу).
		Отже, зазначаючи про недоведеність позивачем наявності у нього відомого в Україні комерційного найменування станом на 02.06.2021, як і недоведеність обставин стосовно відомості графічного твору, в тому числі, обставин щодо відтворення у спірному позначенні відомого в України графічного твору, належного позивачу, суди фактично не обґрунтували правових підстав для задоволення позову, а саме не з`ясували ані підстав виникнення у позивача (ФОП Зарічанського А.А.) того права (прав), за захистом якого (яких) він звернувся до суду, ані обсягу охорони такого права (прав) - за його (їх) наявності.
		Суди попередніх інстанцій, спираючись на висновок експерта встановили, що  спірний логотип асоціюється з певними особами - Зарічанським А.А. та ОСОБА_1 (родиною ОСОБА_5), та відкритим ними ресторанним комплексом «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Водночас суди не звернули увагу на те, що до предмета доказування у цій справі входять обставини не діяльності фізичних осіб (родини ОСОБА_5), зокрема їх участі у будівництві чи відкритті об`єкта, а виключно здійснення комерційної діяльність безпосередньо позивачем, як суб`єктом підприємницької діяльності (зокрема, ФОП),  з надання ним послуг 43 класу МКТП з використанням спірного позначення, з необхідністю доведення вказаних обставин станом на момент виникнення спірних правовідносин (прийняття Організацією оскаржуваного рішення) належними та допустимими доказами. 
		У зазначеному аспекті знайшли своє часткове підтвердження доводи касаційної скарги, обґрунтовані з посиланням на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2024 зі справи № 914/2380/21,  від 26.11.2020 зі справи  № 910/11005/16 про те, що суди у вирішенні спору повинні були встановити, що саме ФОП  Зарічанський А.А. дійсно надає відповідну послугу, яка охоплюється 43 класом МКТП.
		При цьому, є таким, що знайшов своє підтвердження й довід скаржника про те, що питання визначення комерційного (фірмового) найменування, як і питання його відомості, є питанням права, а не факту, а тому мають вирішуватись судом з наданням оцінки всім належним та допустимим доказам поданим учасниками процесу, а не судовим експертом, що не враховано у вирішенні спору судами попередніх інстанцій.
		Що ж до посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 15.07.2022 зі справи № 914/1003/21, від 13.10.2021 зі справи № 923/1379/20, від 29.01.2021 зі справи № 922/51/20, від 23.09.2021 зі справи № 910/17662/19 з посиланням на необхідність врахування листів електронної пошти як доказу у справі, то Суд зазначає, що у справі № 916/2001/23 суди не визнавали роздруківки месенджера неналежним доказом та не відхиляли їх саме з цієї підстави. Водночас доводи касаційної скарги у цій частині фактично спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.
		Водночас Суд вважає за необхідне додатково акцентувати увагу на тому, що добросовісне використання особою торговельної марки в Україні або здійснення нею значної та серйозної підготовки для такого використання до дати подання іншою особою заявки на торговельну марку  в силу приписів статті 500 Цивільного кодексу України надає право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача    означає, що суб`єкт господарювання, який використовував у своїй діяльності торговельну марку, не зареєстровану в установленому законодавством порядку, має право на безоплатне продовження такого використання, яке він здійснював до того часу чи планував здійснювати відповідно до проведеної серйозної та значної підготовки щодо цього, навіть не зважаючи на те, що інший суб`єкт господарювання зареєстрував у встановленому законом порядку тотожне чи схоже до ступеня змішування позначення як знак для товарів і послуг.
		Отже, право попереднього користувача є важливим механізмом захисту інтересів осіб, які добросовісно використовували в інтересах своєї діяльності торговельну марку до її реєстрації    (або якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки) іншою особою. Це право дозволяє таким особам продовжувати використання торговельної марки без згоди власника свідоцтва, за умови дотримання встановлених законодавством критеріїв виникнення такого права.
		Суд звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/166/20, де зазначено, що право попереднього користувача надає лише право безоплатно використовувати торговельну марку та обмежене право розпорядження нею у зв`язку з тим, що право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою. Крім того, право попереднього користувача не дає таких важливих правомочностей, як право надавати дозвіл на використання торговельної марки іншим особам та право забороняти іншим особам використання цієї торговельної марки.
		Таким чином, з метою ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі, з огляду на обставини, які входять до предмета доказування у вирішенні цього спору, судам належало встановити: на захист якого саме права (прав) інтелектуальної власності позивача спрямований позов у цій  справі; підстави виникнення у позивача того права (прав), за захистом якого (яких) він звернувся до суду; обсяг охорони такого права (прав) - за його (їх) наявності, зокрема, обставини комерційного використання спірного позначення позивачем  (ФОП Зарічанським А.А ) для надання послуг 43 класу МКТП  у справі та наявності належних та допустимих доказів, поданих останнім, на підтвердження вказаної обставини з огляду на приписи статті 14 ГПК України (диспозитивність господарського судочинства).
		Проте встановлення наведених обставин залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.
		З огляду на викладене, доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.
		Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		Однак, оскаржувані судові рішення таким вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки не з`ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, не дослідивши пов`язані з ними докази та без належного мотивування, суди попередніх інстанцій припустилися порушення вимог статей 86, 236, 269 ГПК України щодо повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, а також аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення даної справи. 
		З огляду на необхідність встановлення ключових фактичних обставин справи, пов`язаних, зокрема з наявністю/відсутністю у позивача (ФОП           Зарічанського А.А.) права (прав) інтелектуальної власності, яке (які) б потребували судового захисту в обраний позивачем спосіб, розгляд інших доводів касаційної скарги Суд вважає передчасним. 
		Враховуючи те, що у цій справі Верховним Судом під час розгляду касаційної скарги не встановлено підстав для постановлення окремої ухвали, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ФОП Зарічанського А.А. про постановлення окремої ухвали, про визнання зловживанням процесуальними правами з боку ФОП Кривенка С.О. та про застосування до останнього заходів процесуального примусу.
		Доводи Організації, викладені у відзиві на касаційну скаргу та у письмових поясненнях, Суд вважає прийнятними у тій частині, в якій вони не суперечать викладеному у цій постанові. 
		Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ФОП Кривенка С.О. слід задовольнити частково, а судові рішення попередніх інстанцій в частині вирішення спору про визнання незаконним та скасування рішення Організації від 07.04.2023 № 66295/ЗМ/23 про реєстрацію знака для товарів і послуг (торговельної марки) за заявкою № m202113302 від 02.06.2021 та в частині розподілу судових витрат скасувати, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Судові витрати
		За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо судових витрат у ній.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Кривенка Сергія Олександровича   задовольнити частково.
		2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі                      № 916/2001/23 скасувати в частині вирішення спору про визнання незаконним та скасування рішення державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» від 07.04.2023             № 66295/ЗМ/23 про реєстрацію знака для товарів і послуг (торговельної марки) за заявкою  № m202113302 від 02.06.2021 та в частині розподілу судових витрат.
		3. Справу № 916/2001/23 у скасованій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                             І.   Колос
		 
		 
		Суддя                                                                                               І. Бенедисюк
		 
		 
		Суддя                                                                                             І. Булгакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...