Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2153/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; що виникають з договорів оренди.
Надіслано судом: 03.07.2025. Зареєстровано: 03.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2025.
Дата набрання законної сили: 01.07.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  908/2153/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., 
		розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Цвєлих Тетяни Миколаївни
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 (судді:Парусніков Ю. Б. - головуючий, Верхогляд Т. А., Іванов О. Г.) у справі 
		за позовом Запорізької міської ради  
		до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Цвєлих Тетяни Миколаївни, 2) Фізичної особи-підприємця Цвєлих Леоніда Євгеновича 
		про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,
		В С Т А Н О В И В:
		1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову
		1.1. У серпні 2024 року Запорізька міська рада звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до фізичних особі-підприємців (далі - ФОП) Цвєлих Т. М. та Цвєлих Л. Є. про розірвання договору оренди землі від 29.12.2016 та повернення земельної ділянки.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за договором оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, що має наслідком розірвання договору та повернення земельної ділянки.
		1.2. У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, відповідачі вказували на необґрунтованість та безпідставність доводів позивача, а також на те, що власниками об`єкта нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці та землекористувачами є саме фізичні особи, а справа відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.    
		2. Короткий зміст судових рішень
		2.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2024 закрито провадження у справі № 908/2053/24 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
		Суд першої інстанції дійшов висновку про належність даного спору до цивільної юрисдикції оскільки орендарями за спірним правочином є фізичні особи без статусу суб`єктів підприємницької діяльності, а тому за суб`єктним складом сторін спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.10.2024 скасовано, справу передано для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.
		Суд апеляційної інстанції установив, що земельна ділянка за спірним правочином передавалася фізичним особам для обслуговування належних відповідачам будівель комерційного призначення, а отже для використання у підприємницькій діяльності, тому правовідносини між сторонами цього правочину за своїм змістом притаманні господарській діяльності. Сам по собі факт того, що орендарями за оспорюваним правочином є фізичні особи, не може бути єдиним та визначальним критерієм для віднесення цієї справи до юрисдикції загальних судів.
		3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень
		3.1. Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, ФОП Цвєлих Т. М. у касаційній скарзі просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.10.2024 залишити в силі, вказуючи на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у наведених скаржником постановах, щодо предметної юрисдикції, акцентуючи увагу на тому, що даний спір не підвідомчий господарському суду, оскільки в спорі не приймає участь суб`єкт господарювання; між сторонами відсутні господарські правовідносини, врегульовані актами господарського і цивільного законодавства; відсутній спір про право; відсутня у законі норма, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.
		3.2. У відзиві на касаційну скаргу Запорізька міська рада просить відмовити в її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, вказуючи на те, що позивачем були надані докази того, що відповідачам на праві приватної власності належать об`єкти нерухомого майна (будівля кафе-бару, топочна, шашлична), які віднесені до категорії комерційних об`єктів, а спірна земельна ділянка використовується відповідачами для розташування та обслуговування кафе.
		Отже, встановлені фактичні обставини свідчать про те, що відповідачі використовують нежитлові приміщення (будівля кафе-бару, топочна, шашлична) в господарській діяльності, натомість, відповідачами до матеріалів справи належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування факту використання ними в господарській діяльності нежитлових приміщень, розміщених на земельній ділянці комунальної форми власності, надано не було, тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачі використовують належне їм нерухоме майно у підприємницькій діяльності, земельна ділянка, якою користуються відповідачі, має категорію земель комерційного призначення, а тому, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
		4.1. Переглянувши оскаржене у справі судове рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. 
		4.2. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а відносить до цивільної юрисдикції.
		4.3. У пунктах 20-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.08.2019 у справі                       №  904/5896/18 зазначено таке:
		"20.    Визначення юрисдикції спору має важливе значення для практичної реалізації принципу доступу до правосуддя.
		21.    Як зазначалося вище, у пункті 21 вказаного договору сторони домовилися про те, що неповернення земельної ділянки у визначений термін не звільняє орендаря від сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Нарахування орендної плати припиняється з дати оформлення акта приймання - передачі (повернення) земельної ділянки.
		22.    З урахуванням цієї домовленості апеляційний господарський суд встановив, що земельна ділянка за актом приймання-передачі не повернута, а факт закінчення дії договору не свідчить про припинення у відповідача обов`язку сплати орендної плати. Указав, що використання чи невикористання її для господарської діяльності також не свідчить про припинення між сторонами господарських зобов`язань за договором, так як земельна ділянка надавалася суб`єкту господарювання саме для здійснення підприємницької діяльності. Крім того, Міськрада рішенням та договором надавала Штефану В.О. в оренду земельну ділянку саме як ФОП і для здійснення господарської діяльності з розміщення автостоянки, тому у цих правовідносинах відповідач виступав як суб`єкт господарювання, а не як фізична особа.
		23.    Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
		24.    У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
		25.    Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		26.    Пунктом 1 частини першої статті 20 цього ж Кодексу визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
		27.    Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		28.    Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		29.    Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
		30.    Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
		31.    Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських".
		4.4. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Цвєлих Л. Є. зареєстрований як ФОП 12.06.2008, а Цвєлих Т. М. має статус ФОП з 2000 року.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
		Згідно зі статтями 173, 179 зазначеного Кодексу господарським зобов`язанням визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
		4.5. У справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли внаслідок невиконання відповідачами умов укладеного договору оренди земельної ділянки від 29.12.2016 щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору та повернення земельної ділянки.
		Суд апеляційної інстанції установив, що за умовами укладеного між сторонами договору оренди землі від 29.12.2016 в оренду передавалася земельна ділянка комерційного призначення для розташування кафе, що підтверджується умовами договору.
		Суд також установив, що земельна ділянка за спірним правочином передавалася фізичним особам для обслуговування належних відповідачам будівель комерційного призначення, а отже для використання у підприємницькій діяльності, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами цього правочину за своїм змістом притаманні господарській діяльності.
		При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що положення Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" не передбачають передачу земельних ділянок саме фізичним особам-підприємцям.
		4.6. Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, зокрема щодо реєстрації відповідачів як ФОП у 2000 році та 2008 році, надання за умовами договору оренди земельної ділянки комерційного призначення для розташування кафе, належного відповідачам та здійснення ними комерційної діяльності на спірній земельній ділянці, Верховний Суд за результатами перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку не встановив порушення ним норм процесуального права чи неврахування сформованої практики Верховного Суду у цій категорії справ, вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначився із суб`єктною юрисдикцією цього спору, вказавши про те, що він підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
		5. Висновки Верховного Суду
		5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		5.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).
		5.4. Таким чином, перевіривши постанову суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної у справі постанові не знайшли підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення та вважає доводи скаржника такими, що зводяться до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням. 
		6. Судові витрати
		6.1. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Цвєлих Тетяни Миколаївни залишити без задоволення.
		2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 у справі                         № 908/2153/24 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                                                                                                                                          Т. Б. Дроботова
		Судді                                                                                                                                                                                                                                             Н. О. Багай
		                                                                                                                                                                                                                                              Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...