Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 285/1332/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2025.
Дата набрання законної сили: 25.06.2025
Номер судового провадження: 61-4704ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		25 червня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 285/1332/24
		провадження № 61-4704св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,                            Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - Виконавчий комітет Звягельської міської ради Житомирської області, як орган опіки та піклування,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кривицька Валерія Сергіївна, на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 листопада 2024 року у складі судді Михайловської А. В.,                присяжних: Фаренюк Ю. І., Дюбо О. С., та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М.,                      Павицької Т. М., Шевчук А. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст заяви
		У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання особи недієздатною та встановлення опіки.
		 
		В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказав, що до кінця березня 2022 року він зі своєю сім`єю проживав у м. Маріуполі. У зв`язку із активними військовими діями на цій території, вони були змушені виїхати до м. Звягель Житомирської області, де отримали статус внутрішньо переміщених осіб. Разом із ними переїхали батьки його дружини та її рідна сестра ОСОБА_2 .
		Заявник зазначав, що ОСОБА_2 з 01 вересня 2014 року є особою з інвалідністю першої групи, через захворювання з дитинства, їй рекомендоване лікування у невропатолога та психіатра, у зв`язку з чим остання потребує постійного стороннього нагляду.  ОСОБА_2 не усвідомлює значення своїх дій, не може керувати ними, потребує стороннього догляду, а тому вважав, що її необхідно визнати недієздатною.
		Вказував, що батько його дружини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07 жовтня 2015 року є особою з інвалідністю третьої групи за загальним захворюванням, а мати його дружини - ОСОБА_4 ,                            ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання в силу її віку. Батьки ОСОБА_2 не мають змоги доглядати, утримувати та належним чином піклуватися їхньою дочкою. Його дружина також не може опікуватися сестрою, так як офіційно займається підприємницькою діяльністю та вихованням сина.
		Зазначав, що він офіційно не працює, має можливість дбати про ОСОБА_2 , створювати їй необхідні побутові умови, забезпечувати її доглядом та лікуванням, оскільки він є здоровою людиною, може допомагати їй переміщатися, підіймати та переносити її, коли в цьому є потреба. Його дружина та батьки ОСОБА_2 не заперечують проти призначення його опікуном над ОСОБА_2 .
		 
		За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , недієздатною та призначити його опікуном                                 ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
		 
		Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області               від 20 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 13 березня 2025 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , недієздатною.
		У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щовисновком судово-психіатричної експертизи підтверджено, що ОСОБА_2 внаслідок стійкого хронічного психічного розладу не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, а отже, її необхідно визнати недієздатною. 
		Разом із тим заява в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки подане органом опіки та піклування подання про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 не містить належної мотивації, чому саме ОСОБА_1 необхідно призначити опікуном, а не іншу особу, чи є у недієздатної ОСОБА_2 батьки чи інші близькі родичі, які могли б виконувати обов`язки опікуна, а у разі неможливості виконання таких обов`язків, причини та підстави неможливості. Наявність у недієздатної ОСОБА_2 батьків та інших близьких родичів органом опіки та піклування не досліджувалася та не врахована, що суперечить якнайкращим інтересам особи, над якою встановлюється опіка. Також у поданні не зазначено, чи врахував орган опіки та піклування доброзичливість взаємин між опікуном і підопічним, що забезпечило б нормальне життєзабезпечення підопічного. 
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 , оскільки зі змісту подання Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області від 28 жовтня 2024 року № 04/2167 неможливо встановити наявність дотримання вимог, передбачених статтею 63 ЦК України, крім відомостей про те, що ОСОБА_1 створив необхідні умови для проживання ОСОБА_2 , забезпечує її постійним доглядом і факт згоди заявника бути її опікуном. Подання є формальним, поверхневим, без належної мотивації та обґрунтування і не відповідає вимогам закону, встановленим для вирішення подібних питань.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кривицька В. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог заяви та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви або направити справу в оскаржуваній частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині судові рішення залишити без змін.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доказам, наданим на підтвердження вимог про призначення опікуном недієздатної ОСОБА_2 саме ОСОБА_1 . Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не врахував відмови інших родичів ОСОБА_2 , які проживають разом із нею, від призначення їх опікунами та нове подання органу опіки та піклування                                    від 18 грудня 2024 року, яке додано до апеляційної скарги, і не надав цим доказам правової оцінки.
		 
		У поданнях органу опіки та піклування від 28 жовтня 2024 року та від 18 грудня            2024 року досліджено та підтверджено, що саме ОСОБА_1 піклується про ОСОБА_2 , а не інші члени родини, є його письмова заява - згода на призначення його опікуном, а також згоди членів родини на призначення саме ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 та відмови від призначення їх опікунами над ОСОБА_2 . Для ОСОБА_2 створені належні умови проживання, виділена окрема кімната. Стосунки та родинні відносини між заявником та ОСОБА_2 доброзичливі. ОСОБА_1 має можливість дбати про                   ОСОБА_2 , створювати необхідні побутові умови, забезпечувати її доглядом та лікуванням, оскільки є здоровою людиною, несудимим.
		 
		Незважаючи на подання нового подання органу опіки та піклування, апеляційний суд вказав, що подання органу опіки та піклування є формальним, поверхневим, без належної мотивації та обґрунтування та не відповідає вимогам закону для вирішення подібних питань. У поданні органу опіки та піклування від 18 грудня           2024 року досліджено всі обставини, на які посилався суд першої інстанції як на підставу відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки над  ОСОБА_2 . У вказаному поданні усунуті усі недоліки, а саме, наявні відмови інших членів родини, досліджено та перевірено зв`язок ОСОБА_1 та                 ОСОБА_2 , як майбутнього опікуна та підопічного, складений повторний акт обстеження матеріально-побутових умов. Апеляційний суд не дослідив нові докази, подані до апеляційного суду.
		 
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/15444/17, від 17 травня 2023 року у справі                                         № 522/13458/21, від 02 жовтня 2019 року у справі № 755/6104/17, від 22 вересня 2021 року у справі № 554/3703/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Судові рішення в частині визнання ОСОБА_2 недієздатною не оскаржуються, а тому в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
		Аргументи інших учасників справи
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 14 березня                     1981 року ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Лисівка Красноармійського району Донецької області. ЇЇ батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
		 
		Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 01 вересня 2011 року                     ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства першої групи «А», безстроково, потребує постійного догляду.
		 
		Згідно з довідкою від 20 квітня 2022 року № 1823-5001234562 ОСОБА_2 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа.
		 
		Відповідно до висновку КНП Центру первинної медичної санітарної допомоги Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області                                від 18 березня 2024 року № 103, у ОСОБА_2 наявне порушення функцій організму, через яку невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
		 
		Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 03 липня 2024 року                      № 66-2024, ОСОБА_2 виявляє клінічні ознаки стійкого, хронічного психічного розладу - важкої розумової відсталості в ступені різко вираженої імбецильності з системним недорозвитком мовлення тяжкого ступеню у вигляді загального недорозвитку мови тяжкого ступеню, процесів мислення, емоційно-вольової сфери, порушення інтелекту. Ступінь наявної у ОСОБА_2 розумової відсталості настільки виражена, що позбавляє здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
		 
		Дружина заявника - ОСОБА_5 є рідною сестрою ОСОБА_2 . 
		 
		Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_5 зареєстрована як фізична         особа-підприємець.
		 
		Відповідно до подання Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області від 28 жовтня 2024 року                            № 04/2167 орган опіки та піклування просить призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .
		 
		Батьки ОСОБА_2 : ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , а також її сестра -          ОСОБА_5 подали до суду письмові заяви про те, що вони не заперечують проти призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 .
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи  у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
		 
		Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
		 
		Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
		 
		Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
		 
		Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
		 
		Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи              (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті                     300 ЦПК України).
		 
		Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
		 
		Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня       2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18),                                            від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження  № 61-3053св21), від 28 лютого  2024 року у справі №372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження                  № 61-6358св24), від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження                   № 61-9837св24),   від 21 травня 2025 року у справі № 686/12820/24 (провадження № 61-17541св24).
		 
		Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
		 
		Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
		 
		Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
		 
		При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
		 
		Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).
		 
		Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно зі статтею статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Відповідно до подання Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області від 28 жовтня 2024 року                                                   № 04/2167 орган опіки та піклування просить призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .
		 
		У вказаному поданні зазначено, що ОСОБА_1 створив необхідні умови для проживання ОСОБА_2 , забезпечує її постійним доглядом та опікою.
		 
		Суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що таке подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у поданні Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області від 28 жовтня 2024 року № 04/2167 не обґрунтовано необхідність призначення саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатною            ОСОБА_2 . Фактично вказане подання органу опіки та піклування ґрунтується на виявленій ініціативі заявника про призначення його опікуном, не містить обґрунтування відповідності призначення його опікуном інтересам недієздатної.
		 
		У цьому поданні зазначено лише про те, що ОСОБА_1 створив необхідні умови для проживання ОСОБА_2 , забезпечує її постійним доглядом та опікою.        Обставина про наявність уОСОБА_2 батьків та інших близьких родичів органом опіки та піклування не досліджувалась, у поданні не зазначено, чому мати, батько або сестра ОСОБА_2 не можуть виконувати обов`язки опікунів недієздатної ОСОБА_2 .
		 
		Водночас відповідно до пункту 3.1. Правил для безпосереднього  здійснення  опіки  та  піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При  призначенні  опікуна  (піклувальника)  беруться до уваги його  можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою  і,  як  правило,  з  числа родичів чи близьких підопічному осіб.
		 
		Згідно із відомостями, відображеними у висновку судово-психіатричного експерта № 66 - 2024, під час огляду 20 червня 2024 року лікарем психіатром ОСОБА_2 остання перебувала у візку поряд із батьками, «…в присутності лікаря метушлива, намагається щось говорити, але мова майже незрозуміла («перекладачі - батьки»), … батьки в більшості розуміють, що говорить чи просить хвора».
		 
		Таким чином, матеріали справи не містять відомостей щодо безальтернативної можливості саме ОСОБА_1 , який не є родичем недієздатної, а є чоловіком її рідної сестри, а не батьків чи інших родичів недієздатної, які її розуміють та перебувають з нею у тривалих стосунках, забезпечують їй побут, догляд та лікування, бути опікуном ОСОБА_2 , обґрунтування відповідності призначення заявника опікуном інтересам недієздатної, а також відомостей щодо особистих приязних взаємин між можливим опікуном і підопічною, що забезпечить нормальне життєзабезпечення останньої.
		 
		Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно застосувавши частину четверту статті 63 ЦК України, яка приписує ураховувати можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника, частину першу статті 67 ЦК України, яка зобов`язує опікуна дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , керуючись насамперед інтересами недієздатної ОСОБА_2 .
		 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі статтею 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника над ОСОБА_2 опіку або піклування над нею здійснює відповідний орган опіки та піклування.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених                у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх  у сукупності.
		 
		Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки  у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
		 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не взяв до уваги подання Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області від 18 грудня 2024 року № 04/2406 про призначення опікуном ОСОБА_1 , не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зазначений доказ не подавався до суду першої інстанції, а згідно з частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не врахували подання Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області від 28 жовтня 2024 року № 04/2167про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка. Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,                       від 10 лютого 2010 року).
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі                        № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів  є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника. 
		 
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кривицька Валерія Сергіївна, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області                    від 20 листопада 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду                    від 13 березня 2025 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                           Є. В. Синельников
		 
		 
		Судді:                                                                            О. В. Білоконь
		 
		 
		О. М. Осіян
		 
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...