Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/10389/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2025.
Дата набрання законної сили: 02.07.2025
Номер судового провадження: 61-2842ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 липня 2025 року
		м. Київ
		справа № 641/10389/20
		провадження № 61-2842св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивачка -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Арт Кепітал Сістемс», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги  ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «АСД ГРУПП» на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Кузнєцової О. Ю., Одринської Т. В., і ухвалив таку постанову.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1.           У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , ТОВ «Арт Кепітал Сістемс», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г. І. про скасування рішення про державну реєстрацію речового права та про визнання правочину недійсним.
		2.           На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 28 березня 2009 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано відповідно рішенням Київського районного суду м. Харкова 
		від 29 вересня 2020 року (справа № 953/7920/20). Крім того, на розгляді Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа про поділ їх спільного сумісного майна (справа № 641/6240/20), в процесі розгляду якої вона дізналась, що ОСОБА_2 відчужив належні їм на праві спільної сумісної власності нежитлові приміщення шляхом внесення їх до статутного капіталу ТОВ «Арт Кепітал Сістемс».
		3.           Посилалася на те, що передача таких приміщень до статутного капіталу ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» була здійснена без її відома та згоди, як співвласниці майна. Вважала дії відповідачів недобросовісними, оскільки вони вчинені всупереч її інтересам, з метою уникнення поділу спільної сумісної власності.
		4.           Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним правочин, вчинений за актом від 22 липня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 21092110 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І., щодо приймання-передачі в статутний капітал ТОВ «АРТ Кепітал Сістемс» нерухомого майна: нежитлових приміщень І-го поверху №№ 28, 28а, 29, 33, 34, 35, 37, 38, 39 загальною площею 91,3 кв. м 
		літ. «А-4-5-7-8»; № 147-15 площею 105,4 кв. м; № 147-15б площею 31,2 кв.м 
		літ. «3А-1»; № 147-15г  літ. «3А-1» площею 221,0 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати незаконними й скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г. І. про  державну реєстрацію від 22 липня 2020 року, індексні номери: 53254531, 53254502, 53254486.
		Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
		5.           Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 
		2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		6.           Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела належними, достатніми та допустимими доказами, що внаслідок укладення оспорюваного акту були порушені її права, а також того, що вона не надавала відповідачу ОСОБА_2 згоди на розпорядження спільним майном, а              ОСОБА_2 і директор ОСОБА_3 при створенні ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» та підписанні акту діяли недобросовісно. Крім того, зазначено, що обраний позивачкою спосіб захисту є неефективним.
		7.           Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року скасовано. Провадження у справі закрито, повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом віднесений до юрисдикції господарського суду та роз`яснено їй право протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до Полтавського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Харківської області.
		8.           Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскарженим актом приймання-передачі від 22 липня 2020 року не регулюються сімейні права та обов`язки подружжя чи між батьками та дітьми, а тому цей правочин не є правочином у сімейних правовідносинах, у зв'язку з чим відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
		9.           Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		10.        Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що висновок апеляційного суду про віднесення розгляду цієї справи до правил господарської юрисдикції є помилковим. Спір у справі не пов`язаний з розпорядженням часткою в  статутному капіталі юридичної особи, оскільки спірне нерухоме майно до  моменту його відчуження не було об`єктом корпоративних прав. 
		ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом порушеного, на  її  думку, права власності на частку в спільному майні подружжя, тобто спір виник із сімейних правовідносин, і такий спір відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		11.        Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року у частині відмови у визнанні правочину недійсним скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким визнано недійсним правочин, вчинений за актом 
		від 22 липня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 21092110 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 
		Малаховою Г. І., щодо приймання-передачі до статутного капіталу ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» нерухомого майна: нежитлове приміщення 1-го поверху № 28, 28а, 29, 33, 34, 35, 37, 38, 39, загальною площею 91,3 кв. м в літ. «А-4-5-7-8» за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15, площею 105,4 кв. м, № 147-15б, площею 31,2 кв. м, загальною площею 
		136,60 кв. м, в літ. «3А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15г в літ. «3А-1», загальною площею 221,0 кв. м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .                   В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова                                від 25 серпня 2021 року залишено без змін. 
		12.        Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що  ОСОБА_2 не було доведено, що внесення до статутного капіталу юридичної особи спірного нерухомого майна відбулося в інтересах сім`ї, що за відсутності згоди                              ОСОБА_1 свідчить про порушення відповідачем права власності позивачки, як співвласника такого майна. Кінцевий набувач за спірним правочином -                   ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» є недобросовісним набувачем, оскільки проявивши мінімальну обачність (зокрема, ознайомившись зі змістом договорів купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі яких ОСОБА_2 є їх власником), міг дізнатися про те, що нежитлові приміщення, які вносилися до статутного капіталу юридичної особи, належать подружжю на праві спільної сумісної власності і що ОСОБА_2 не отримував згоди на їх відчуження від позивачки, оскільки відповідна нотаріально засвідчена заява при укладенні спірного правочину була відсутня. Більш того, відчуження спірних об`єктів нерухомого майна було здійснено ОСОБА_2 під час розгляду в судовому порядку позовної заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Зазначене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання правочину недійсним.
		13.        Водночас, вимога про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію не підлягає задоволенню, з огляду на наявність іншої судової справи про поділ спільного сумісного майна.Державний реєстратор здійснює відповідну реєстраційну дію на підставі рішення суду про поділ майна подружжя та визнання за ними ідеальних часток на майно.
		Узагальнені доводи касаційних скарг
		14.        05 березня 2025 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватипостанову Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року в частині задоволених позовних вимог. Рішення Комінтернівського районного суду                         м. Харкова залишити в силі.
		15.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
		апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши,
		що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі
		№ 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц,                             від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18,                               від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі
		№ 522/1528/15-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20,  від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 01 березня 2023 року у справі
		№ 522/22473/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 906/1061/20, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 914/1191/20, від 21 червня 2023 року у справі № 912/318/22, від 19 липня 2023 року у справі № 912/3751/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		16.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що майно, яке стало предметом оспорюваного правочину, оформленого актом приймання-передачі від 22 липня 2020 року, на момент  розгляду справи в суді першої інстанції належало третій особі ТОВ «АСД ГРУПП», яке не є стороною у справі. Більш того,з огляду на те, що позивачка не заявляла вимог про встановлення правових наслідків недійсності правочину, обраний нею спосіб захисту є неефективним.
		17.        07 березня 2025 рокуТОВ «АСД ГРУПП», яке не брало участі у розгляді справи, через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року в частині задоволених позовних вимог. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова залишити в силі.
		18.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі
		№ 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц,                             від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18,                              від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі
		№ 522/1528/15-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20,  від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 01 березня 2023 року у справі
		№ 522/22473/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 906/1061/20, у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 914/1643/19, від 22 вересня 2020 року
		у справі № 910/3009/18, від 05 листопада 2020 року у справі № 912/837/19,                       від 23 листопада 2020 року у справі № 914/1643/19, від 19 січня 2021 року у справі
		№ 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 20 вересня 2021 року у справі № 910/6681/20, від 08 лютого 2022 року у справі
		№ 209/3085/20, від 18 травня 2022 року у справі № 914/1191/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 19 січня 2023 року у справі № 914/1334/20, від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц, від 21 червня 2023 року
		у справі № 912/318/22, від 19 липня 2023 року у справі № 912/3751/19,                              від 18 вересня 2023 року у справі № 914/1334/20, від 04 жовтня 2023 року у справі
		№ 910/1005/23, від 16 жовтня 2023 року у справі № 914/794/21, від 12 березня 2024 року у справі № 910/6180/20, від 17 травня 2024 року у справі № 910/5094/23, від 22 травня 2024 року у справі № 910/4552/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		19.        На обґрунтування касаційної скарги ТОВ «АСД ГРУПП» зазначає, що воно є реальним власником спірного майна, а позивачка, оспорюючи правомірність набуття права власності ТОВ «Арт Кепітал Сістемс», фактично поставила під сумнів правомірність передачі такого майна товариству. Заявлений позов та прийнята за результатами його розгляду постанова апеляційного суду може стати підставою для подання наступного позову - про  витребування майна від ТОВ «АСД ГРУПП».
		20.        ТОВ «АСД ГРУПП» зауважує, що окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивачки.
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
		21.        Ухвалами Верховного Суду від 18 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 641/10389/20, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. 
		22.        04 червня 2025 року матеріали цивільної справи № 641/10389/20 надійшли на адресу Верховного Суду.
		23.        Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено до 18 квітня 2025 року ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду         від 27 лютого 2025 року.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		24.        У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Зінов'єва А. Ю., посилається на те, що суд апеляційної інстанції правильно визначив, що вона обрала ефективний спосіб захисту прав, оскільки задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним правочину, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності, є також відновленням становища, яке існувало до порушення права. Відповідні права чи обтяження, у тому числі право володіння майном, повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. Посилання заявника на відчуження спірного майна третій особі, як на підставу визнання оскаржуваного судового рішення незаконним, вважає безпідставним, оскільки зазначені обставини не були предметом дослідження судів та не заявлялися відповідачем у встановленому законом порядку.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		25.        28 березня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб.
		26.        Згідно з договором купівлі-продажу від 31 січня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 111, ТОВ «Нова Цитадель» (продавець) передає у власність, а ОСОБА_2 (покупець) приймає у власність нежитлові приміщення 1-го поверху № 28, 28а, 29, 33, 34, 35, 37, 38, 39, заг. пл. 91,3 кв.м. в літ. «А-4-5-7-8» за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 2.2. зазначеного договору передбачено, що покупець придбаває нежитлові приміщення в спільну сумісну власність, дружина покупця - 
		ОСОБА_1 надала свою згоду на купівлю цих приміщень, про що нею подана відповідна заява.
		27.        З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що запис про право власності                ОСОБА_2 на вищевказане майно було здійснено 09 лютого 2017 року.
		28.        Згідно з договором купівлі-продажу від 10 липня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 412, ОСОБА_4 (продавець) передає у власність, а ОСОБА_2 (покупець) приймає у власність нежитлові приміщення 1-го поверху № 147-15, площею 105,4 кв. м, № 147-15б площею 31,2 кв. м, загальною площею 136,60 кв. м, в літ. «3А-1», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 4 зазначеного передбачено, що покупець придбаває нежитлові приміщення в спільну сумісну власність, дружина покупця - ОСОБА_1 надала свою згоду на купівлю цих приміщень, про що нею подана відповідна заява.
		29.        З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що запис про право власності                ОСОБА_2 на вищевказане майно було здійснено 10 липня 2019 року.
		30.        Згідно з договором купівлі-продажу від 25 грудня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Алдакимовою М. Б. та зареєстрованим в реєстрі за № 1957, ТОВ «Нова Цитадель» (продавець) передає у власність, а ОСОБА_2 (покупець) приймає у власність нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15г в літ. «3А-1», загальною площею 221,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 2.2 зазначеного договору передбачено, що покупець придбаває нежитлові приміщення в спільну сумісну власність, дружина покупця - 
		ОСОБА_1 надала свою згоду на купівлю цих приміщень, про що нею подана відповідна заява.
		31.        Відповідно до відомостей з витягу з Державного реєстру правочинів, запис про право власності ОСОБА_2 на вищевказане майно було здійснено 
		25 грудня 2012 року.
		32.        20 липня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписали рішення № 1 установчих зборів засновників ТОВ «Арт Кепітал Сістемс», відповідно до якого домовились про наступне: створити ТОВ «Арт Кепітал Сістемс»; сформувати статутний капітал ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» за рахунок внесків засновників; ОСОБА_2 внести до статутного капіталу нерухоме майно: а) нежитлове приміщення 1-го поверху №№ 28, 28а, 29, 33, 34, 35, 37, 38, 39, заг. пл. 91,3 кв. м 
		в літ. «А-4-5-7-8» за адресою: АДРЕСА_1 ; б) нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15, площею 105,4 кв. м, № 147-15б, площею 
		31,2 кв. м, загальною площею 136,60 кв. м, в літ. «3А-1», за адресою:                                        АДРЕСА_1 ; в) нежитлове приміщення 1-го поверху 
		№ 147-15г в літ. «3А-1», загальною площею 221,0 кв. м, за адресою:                                        АДРЕСА_1 ; визначити вартість внеску ОСОБА_2 в сумі                762 000,00 грн; засновнику ОСОБА_3 внести до статутного капіталу грошові кошти в розмірі 508 000,00 грн протягом одного року.
		33.        На виконання зазначеного рішення було створено ТОВ «Арт Кепітал Сістемс», дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: дата запису - 20 липня 2020 року, номер запису - 14801020000085389.
		34.        Після проведення державної реєстрації ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» між товариством та ОСОБА_2 був складений акт від 22 липня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. та зареєстрований в реєстрі за № 21092110, щодо приймання-передачі до статутного капіталу ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» вказаного вище нерухомого майна.
		35.        Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 22 липня 2020 року право власності на об`єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення 1-го поверху №№ 28, 28а, 29, 33, 34, 35, 37, 38, 39, заг. пл. 91,3 кв. м в літ. «А-4-5-7-8» за адресою:                                           АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15, площею 105,4 кв. м, № 147-15б, площею 31,2 кв. м, загальною площею                          136,60 кв. м, в літ. «3А-1», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15г в літ. «3А-1», загальною площею 221,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «Арт Кепітал Сістемс».
		36.        Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 року у справі № 953/7920/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
		37.        Крім того, ОСОБА_1 подано позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (справа № 641/6240/20).
		Позиція Верховного Суду
		38.        Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		39.        Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		40.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		41.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		42.        Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		43.        Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		44.        Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
		45.        Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду 
		від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).
		46.        Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		47.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження 
		№ 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі 
		№ 569/17272/15-ц (провадження №  14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження №  14-364цс19, пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19, підпункт 7.23) та від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 (провадження 12-10гс22, підпункт 8.47)).
		48.        Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається, ОСОБА_1 посилалася на порушення ОСОБА_2 її прав при відчуженні спірного нерухомого майна, яке є їх спільною сумісною власністю, передачі майна без її згоди в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Арт Кепітал Сістемс».
		49.        Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
		50.        Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		51.        Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		52.        Отже, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.
		53.        В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 викладено правовий висновок, що вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами. Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.
		54.        Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поширюється як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності.
		55.        Крім того, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зазначеній постанові зауважено, що у разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.
		56.        Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		57.        Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19).
		58.        Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику. Якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники (подружжя), на вчинення правочину.
		59.        Водночас пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
		60.        Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої          статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
		61.        Наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.
		62.        З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно.
		63.        Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).
		64.        У постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частина третя та четверта статті 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
		65.        Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.
		66.        Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду 
		від 05 вересня 2024 року у справі № 908/1339/23 (908/1600/23).
		67.        Судами встановлено, що спірні нежитлові приміщення були набуті сторонами під час зареєстрованого шлюбу на підставі договорів купівлі-продажу, умовами яких було передбачено набуття майна за спільні кошти у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та за наявності відповідної згоди дружини на їх придбання. Зазначене не спростовувалося відповідачем в процесі розгляду цієї справи.
		68.        22 липня 2020 року ОСОБА_2 , без нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 , відчужив шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» спірні нежитлові приміщення, що не відповідає вимогам частин першої - третьої статті 65 СК України.
		69.        Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що залежно від установлених судами обставин конкретної справи документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		70.        Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як його змісту, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок із цього приводу в разі його необхідності для вирішення справи повинен робити суд у межах кожної окремої справи.
		71.        Таким чином, суд досліджує акт у кожному конкретному випадку та надає йому оцінку залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи створює він юридичні наслідки.
		72.        У пункті 103 постанови від 18 грудня 2024 року у справі № 916/379/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що може бути оскаржений та визнаний недійсним кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу товариства - правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна.
		73.        У спірних правовідносинах акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» підписано двома сторонами - ОСОБА_2 та ТОВ «Арт Кепітал Сістемс», від імені якого діяв його директор ОСОБА_3 Підписанню зазначеного акта передувало рішення установчих зборів засновників ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» № 1 від 20 липня 2020 року (учасники ОСОБА_2 - 60 % та ОСОБА_3 - 40 %).
		74.        Згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 липня 2020 року підставою для реєстрації права власності ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» на спірне нерухоме майно є саме акт приймання-передачі майна у статутний капітал ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» 
		від 22 липня 2020 року.
		75.        Прийняття рішення та складання акта приймання-передачі нерухомого майна від 22 липня 2020 року є комплексом дій, вчинених з метою передачі ОСОБА_2 майна до складу статутного капіталу ТОВ «Арт Кепітал Сістемс», тому такий акт може бути оскаржений та визнаний недійсним, як кінцевий результат комплексу дій з передачі нерухомого майна до складу статутного капіталу товариства.
		76.        Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 916/379/23 (пункти 93-103).
		77.        В контексті перевірки добросовісності дій відчужувача та набувача спірного майна судом апеляційної інстанції правильно враховано поведінку сторін оспорюваного правочину, зокрема чітке визначення у правовстановлюючих документах ОСОБА_2 на спірне майно про його придбання у спільну сумісну власність, а також наявність у провадженні суду спору, ініційованого                     ОСОБА_1 , про поділ майна подружжя.
		78.        З урахуванням наведеного, законним та обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсним правочину з відчуження нерухомого майна, оформленого актом приймання-передачі майна від 22 липня 2020 року, з огляду на порушення вимог частин першої - третьої статті 65 СК України.
		79.             Оцінюючи доводи касаційних скарг про не залучення до участі у справі нового власника спірного нерухомого майна - ТОВ «АСД ГРУПП», колегія суддів зауважує, що у цій справі заявлені вимоги лише про визнання недійсним акта приймання-передачі до статутного капіталу ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» нерухомого майна від 22 липня 2020 року, який був підписаний між                        ОСОБА_2 та ТОВ «Арт Кепітал Сістемс». Питання поділу такого нерухомого майна, як спільної сумісної власності подружжя, чи його витребування з володіння інших осіб не є предметом справи, що переглядається в касаційному порядку. Більш того, такий спір про поділ майна подружжя перебуває на розгляді суду (справа № 641/6240/20), у вказаній справі кожним з подружжя заявлено відповідні вимоги щодо поділу їхнього спільного сумісного майна.
		80.             Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).
		81.             Тлумачення змісту статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
		82.             Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
		83.             Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
		84.             З урахуванням вказаного визначення позивачем складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
		85.             Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі № 670/23/18, 
		від 23 вересня 2020 року в справі № 175/1753/17, від 20 травня 2020 року в справі № 591/4618/16-ц, від 27 серпня 2020 року в справі № 371/986/16-ц). 
		86.             З урахуванням наведеного, суб'єктний склад справи, що переглядається в касаційному порядку, відповідає змісту заявлених позовних вимог. Більш того, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками ТОВ «АСД ГРУПП» є                    ТОВ «Арт Кепітал Сістемс», яке є відповідачем у цій справі, та ОСОБА_3 , який є керівником і засновником ТОВ «Арт Кепітал Сістемс». ОСОБА_2 є одним з кінцевих бенефіціарних власників як ТОВ «Арт Кепітал Сістемс», так і ТОВ «АСД ГРУПП». Частка ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» у статутному капіталі ТОВ «АСД ГРУПП» складає близько 98 %. Водночас ні ОСОБА_2 , ні ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» під час тривалого розгляду цієї справи по суті у судах першої чи апеляційної інстанції не зазначали про передачу спірного майна на користь іншої контрольованої ними юридичної особи. В апеляційному суді, посилаючись про відчуження майна на користь третьої особи (без зазначення її найменування) не надавали відповідних доказів на підтвердження цього.
		87.             Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		88.             Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		89.             Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
		90.        У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		91.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
		92.        Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої оцінки заявленому позивачкою способу захисту її прав і наданим доказам на обґрунтування позовних вимог, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.
		93.        Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі 
		№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі 
		№ 910/8115/19(910/13492/21)).
		94.        Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		95.        Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		96.        З урахуванням доводів касаційних скарг  ОСОБА_2 та ТОВ «АСД ГРУПП», які стали підставою для відкриття касаційних проваджень у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції. 
		Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_2 та касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АСД ГРУПП» залишити без задоволення.
		2.           Постанову Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...