Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990SСGС/10/25 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2025.
Дата набрання законної сили: 05.06.2025
Номер судового провадження: 11-105сап25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА                                              
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                   
		05 червня 2025 року
		м. Київ
		справа № 990SCGC/10/25
		провадження № 11-105сап25
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Шевцової Н. В.,
		суддівБанаська О. О.,Булейко О. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г. , Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., 
		розглянула в порядку письмового провадження 
		скаргу ОСОБА_1 
		нарішення Вищої ради правосуддя від 28 січня 2025 року № 128/0/15-25
		про скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 05 червня 2024 року № 1715/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Вступ
		1. Вища рада правосуддя (далі - ВРП, Рада) за результатами розгляду скарги судді на рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності погодилася з висновком Дисциплінарної палати про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді подання про звільнення судді з посади з огляду на наявність у діях судді складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), через те, що суддя попри наявність підстав для самовідводу один рік та дев`ять місяців розглядала одноособово кримінальну справу за обвинуваченням власного співмешканця, умисно діючи в умовах реального конфлікту інтересів, що стало підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності, за вчинення корупційного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
		2. Суддя оскаржила це рішення ВРП до Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених у пунктах 3, 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), стверджуючи, що вона не була належним чином повідомлена про засідання ВРП, на якому ухвалене оскаржуване рішення, і це рішення не містить мотивів, за яких ВРП дійшла висновків про вчинення суддею дисциплінарних правопорушень, кваліфікованих за підпунктом «д» пункту 1 (порушення правил щодо відводу / самовідводу), пунктом 3 (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду), пунктом 15 (визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом) частини першої статті Закону № 1402-VІІІ. 
		3. За результатами розгляду справи Велика Палата Верховного Суду скасувала оскаржуване рішення ВРП, виснувавши, що, хоча відсутні підстави стверджувати, що суддя неналежно повідомлена відповідачем про розгляд її питання, власне кваліфікація, яку надала її діям ВРП, є частково помилковою (надмірною), оскільки вчинене нею діяння повністю охоплювалося складом правопорушення, передбаченим пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, і не потребувало додаткової кваліфікації за підпунктом «д» пункту 1 та за пунктом 3 частини першої цієї самої норми.
		Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування
		4. 03 березня 2025 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення ВРП від 28 січня 2025 року № 128/0/15-25 «Про скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 червня 2024 року № 1715/Здп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення» (далі - рішення від 28 січня 2025 року № 128/0/15-25, оскаржуване рішення), яким  ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (умисне порушення правил щодо самовідводу), пунктом 3 частини першої статті 106 цього Закону (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу), пунктом 15 частини першої статті 106 цього Закону (визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом).
		5. ОСОБА_1 не погодилася з рішенням ВРП і просить його скасувати, оскільки вважає оскаржуване рішення необ`єктивним, незаконним та несправедливим. Зокрема, зазначає, що не була належним чином повідомлена про засідання ВРП в спосіб, визначений статтею 30 Закону № 1798-VІІІ), а також що оскаржуване рішення не містить мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків щодо вчинення скаржницею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. Підставами оскарження рішення 28 січня 2025 року № 128/0/15-25 визначила пункти 3 та 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VІІІ.
		Щодо неналежного повідомлення
		6. На обґрунтування твердження про неналежне повідомлення про засідання ВРП 28 січня 2025року скаржниця зазначає,що повідомлення про це не надходило ні на адресу проживання ОСОБА_1 , ні за місцем несення нею військової служби (інформація про місцезнаходження якої міститься в матеріалах справи). 
		7. Так, за твердженням скаржниці, про дату і час проведення ВРП засідання 28 січня 2025 року ОСОБА_1 дізналася від товаришів, які повідомили про це телефонним зв`язком, і відразу 24 січня 2025 року направила до ВРП клопотання про відкладення розгляду скарги за станом здоров`я у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні. Крім того, за місцем проходження військової служби не було доступу до мережі «Інтернет». Відсутність такого зв`язку покликана специфікою військової служби в умовах воєнного стану, а відомості про місце дислокації військової частини Збройних Сил України становлять службову інформацію згідно з Переліком відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію, затвердженим наказом Генерального штабу Збройних Сил України 30 січня 2023 року № 12, і такий спосіб сповіщення про дату і час розгляду справи, як розміщення оголошення на вебсайті ВРП, для ОСОБА_1 як військовослужбовця та загалом для такої категорії осіб є неприйнятним і недоступним, а тому не може вважатися належним способом повідомлення про засідання ВРП.
		8. Скаржниця наголошує, що в жодному разі не мала можливості взяти участі в розгляді скарги в режимі відеоконференції, про що неодноразово зазначено було нею, а також командуванням військової частини, в складі якої вона перебуває на військовій службі, в клопотаннях та листах / відповідях ВРП.
		9. Крім того, скаржниця зауважує, що з 24 січня по 05 лютого 2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується належними доказами, та звертає увагу на поважності причини неявки в засідання ВРП 28 січня 2025 року, адже за загальним правилом та сталою судовою практикою у всіх видах судочинства перебування сторони у справі на стаціонарному лікуванні завжди визнається поважною причиною пропуску певного процесуального строку, вчинення будь-яких процесуальних дій, неявки в засідання тощо. Однак у цьому випадку ВРП проігнорувала факт перебування на стаціонарному лікуванні, визнала причину відсутності в засіданні 28 січня 2025 року неповажною та розглянула скаргу щодо судді ОСОБА_1 .
		10. Зазначає, що перебування у складі Збройних Сил України об`єктивно унеможливлює ефективну реалізацію права на надання пояснень дисциплінарному органу під час розгляду дисциплінарної справи безпосередньо у межах та у спосіб, які б не погіршували правового становища судді як учасника дисциплінарної справи. Ураховуючи наведене, вважає, що ВРП безпідставно відмовила в задоволенні клопотання про зупинення розгляду скарги (в межах дисциплінарної справи) на рішення своєї Третьої Дисциплінарної палати від 05 червня 2024 року № 1715/3дп/15-24 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
		Щодо відсутності мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків 
		11. Скаржниця зазначає, що ВРП дійшла помилкових висновків щодо кваліфікації дій судді ОСОБА_1 складом дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «д» пункту 1, пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону 
		№ 1402-VІІІ. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що з аналізу фактичних обставин, які покладено в основу оскаржуваного рішення ВРП, це рішення не містить належного обґрунтування обставин, які підтверджують наявність вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1, пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ. На переконання скаржниці, висновки ВРП про те, що суддя ОСОБА_1 вчинила істотний дисциплінарний проступок, є помилковими. На думку скаржниці, чітких та переконливих доказів, що її поведінка як судді порушує стандарти безсторонності суду, етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді належним чином виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, в матеріалах дисциплінарного провадження немає. 
		12. За твердженням скаржниці, ВРП безпідставно визнала обставини встановленими за відсутності належних та допустимих доказів, які б давали підстави для беззаперечного встановлення факту проживання однією сім`єю та наявності особистих стосунків між скаржницею та ОСОБА_2 .
		13. Скаржниця заперечує інформацію про обставини перебування її у стосунках без реєстрації шлюбу з обвинуваченим ОСОБА_2  та стверджує, що в поясненнях, наданих суду в межах справи № 134/1248/23 та відображених у рішенні Піщанського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2023 року та в постанові Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали свідчення, які не узгоджуються зі свідченнями, що були надані письмово.
		14. ОСОБА_1 зазначає, що порівняння показів свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 викликає сумніви щодо їх свідчень та взагалі наявності таких фактів. Однак при таких розбіжностях Третя Дисциплінарна палата ВРП не зробила належного аналізу тим обставинам, про які вони свідчили і які були «ніби» встановлені.
		15. Також скаржниця стверджує, що в рішенні не конкретизовано, в чому саме полягає порушення нею дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, звертаючи увагу на докази, які були покладені в основу такого рішення, а саме факт спільного проживання із ОСОБА_2 та прийняття рішень у справі з його участю, будучи упередженою.
		16. ОСОБА_1 вважає, що в цій ситуації має місце помста осіб, які не задоволені рішеннями, прийнятими нею під час здійснення судочинства відносно таких осіб, зокрема щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в цій справі визнані свідками, на суперечливих свідченнях яких і побудовано обвинувачення ОСОБА_1 в неетичній поведінці, що стало підставою для встановлення факту наявності конфлікту інтересів під час здійснення судочинства.
		17. ОСОБА_1 також указує, що Третя Дисциплінарна палата ВРП при прийнятті рішення як докази обставин грубого істотного порушення поведінки, правил та норм, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки взяла до уваги пояснення адвоката Новак Д. М. щодо тривалого провадження у справі та ненадання йому як представнику потерпілого для ознайомлення матеріалів кримінального провадження, не взявши до уваги пояснення судді, з яких слідує, що, перебуваючи в нарадчій кімнаті в іншій справі, вона [суддя] не могла розглянути його клопотання про надання на ознайомлення матеріалів кримінального провадження саме в той день та час перебування його в приміщенні Піщанського районного суду Вінницького області. Однак представник потерпілого не позбавлений права був звернутися наступного дня, чи в будь який інший час та отримати матеріали кримінального провадження для ознайомлення, але цього не зробив. 
		18. На переконання ОСОБА_1 , скарга на неї як на суддю від представника потерпілого є тиском на суддю з боку особи, яка є скаржником, тим паче вважає, що її [ ОСОБА_1 ] поясненням з цього приводу не дано належної правової оцінки, не враховано процесуальних норм та правил ведення судового процесу.
		19. Крім того, на думку скаржниці, заслуговує на увагу і той факт, що всі процесуальні рішення та рішення по суті у справах, які були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 134/1248/23 (в межах якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП, за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів), а це справи № 142/1147/18, № 142/123/19, № 142/400/19, № 142/365/19, № 142/366/19, № 142/364/19, № 142/505/19, № 142/134/20, 142/138/20, і були предметом дослідження Третьої Дисциплінарної палати ВРП, набули законної сили, не змінені, не скасовані і взагалі не оскаржувалися.
		20. Також ОСОБА_1 у скарзі зазначає, що дисциплінарне стягнення застосовано до неї без урахування принципу пропорційності.
		21. З огляду на викладене скаржниця просить скасувати рішення ВРП про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади судді, а дисциплінарне провадження закрити.
		Короткий зміст доводів ВРП щодо скарги
		22. У відзиві на скаргу ВРП зазначає, що немає підстав для скасування рішення ВРП від 28 січня 2025 року № 128/0/15-25, визначених пунктами 1-4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
		Щодо неналежного повідомлення
		23. ВРП зазначає, що 18 червня 2024 року до неї надійшла скарга судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 05 червня 2024 року № 1715/3дп/15-24, доповідачем за якою, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 18 червня 2024 року визначено члена ВРП Квашу О. О.
		24. Так, ВРП повідомляє, що питання розгляду скарги судді ОСОБА_1 було включено до порядку денного засідання ВРП на 11 липня 2024 року, про час і місце розгляду, а також можливість участі в засіданні ВРП в режимі відеоконференції було повідомлено учасників дисциплінарного провадження.
		25. ВРП зазначає про надходження на її електронну пошту 10 липня 2024 року клопотання судді ОСОБА_1 про зупинення розгляду поданої нею скарги у зв`язку з врученням їй ІНФОРМАЦІЯ_1 повістки на відправку 10 липня 2024 року до військової частини. 
		26. З огляду на відсутність кворуму 11 липня 2024 року питання про розгляд скарги ОСОБА_1 не було включено до порядку денного, у зв`язку із чим розгляд зазначеного питання було включено до проєктів порядків денних засідань ВРП, запланованих на 12 листопада та 10 грудня 2024 року, про що було повідомлено учасників дисциплінарного провадження.
		27. Як указує ВРП, 12 листопада та 10 грудня 2024 року розгляд скарги судді ОСОБА_1 не відбувся у зв`язку з відсутністю кворуму.
		28. Питання щодо розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 05 червня 2024 року № 1715/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності було включено до проєкту порядку денного засідання ВРП, запланованого на 14 січня 2025 року, про час і місце розгляду, а також можливість участі в засіданні ВРП в режимі відеоконференції було повідомлено учасників дисциплінарного провадження.
		29. У засіданні 14 січня 2025 року, в якому взяли участь представники Вінницької обласної прокуратури та НАЗК, ВРП розглянула клопотання судді ОСОБА_1, яка була відсутня в судовому засіданні, про зупинення розгляду поданої нею скарги. 
		30. За результатами розгляду зазначеного клопотання, ВРП прийняла рішення відмовити в його задоволенні та з метою забезпечення права судді ОСОБА_1 на підготовку до розгляду поданої нею скарги 14 січня 2025 року ВРП відклала розгляд скарги на 28 січня 2025 року. 
		31. ВРП з посиланням на статтю 48 Закону № 1798-VІІІ наголошує, що про засідання 28 січня 2025 року, учасники дисциплінарного провадження були повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги та про можливість участі в засіданні ВРП в режимі відеоконференції. Вказане повідомлення розміщено на офіційному вебсайті ВРП. 
		32. 27 січня 2025 року до ВРП надійшло клопотання судді ОСОБА_1 про відкладення розгляду поданої нею скарги у зв`язку з її перебуванням на стаціонарному лікуванні.
		33. 28 січня 2025 року у засіданні ВРП за участі в режимі відеоконференції представника Вінницької обласної прокуратури та за відсутності судді ОСОБА_1 було прийнято рішення про відмову в задоволенні її клопотання про відкладення розгляду скарги.
		Щодо мотивів прийнятого рішення
		34. ВРП зазначає, що, розглянувши матеріали дисциплінарного провадження щодо судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , встановила, що в її діях наявні ознаки істотного дисциплінарного проступку. Основним мотивом притягнення судді до відповідальності стала наявність у неї позаслужбових відносин з обвинуваченим у кримінальному провадженні № 142/748/20, що створило реальний конфлікт інтересів, передбачений пунктом 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції». Це підтверджується численними доказами, зокрема свідченнями свідків, ухваленими судовими рішеннями, а також матеріалами Державної прикордонної служби України, які свідчать про спільну подорож судді та обвинуваченого.
		35. Згідно з вимогами статей 75 та 80 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суддя зобов`язана була заявити самовідвід, оскільки існували обставини, які викликали сумнів у її неупередженості. Незважаючи на це, вона продовжувала розгляд справи, ухвалювала рішення, що сприяли інтересам обвинуваченого, у тому числі скасування арешту на майно. Такі дії суперечать основоположним засадам правосуддя, передбаченим Конституцією України, Законом № 1402-VІІІ та Бангалорським принципам поведінки суддів.
		36. ВРП зазначає, що судовими рішеннями Крижопільського районного суду Вінницької області та Вінницького апеляційного суду встановлено, що суддя ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 1727 КУпАП, що додатково підтверджує факт ухвалення нею рішень в умовах конфлікту інтересів, оскільки суд дійшов висновку, що дії судді вплинули на об`єктивність та неупередженість ухвалюваних нею рішень, що в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» є реальним конфліктом інтересів. Висновки ВРП базуються на ґрунтовному аналізі доказів, правових норм та судових рішень, які є преюдиційними та не підлягають перегляду в дисциплінарному провадженні.
		37. ВРП наголошує, що її Третя Дисциплінарна палата обґрунтовано встановила наявність у діях судді складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону 
		№ 1402-VІІІ. 
		38. На переконання ВРП, застосоване її Третьою Дисциплінарною палатою дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненим суддею ОСОБА_1 дисциплінарним проступкам, що передбачені підпунктом «д» пункту 1, пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, які мають характер істотних дисциплінарних проступків у розумінні пунктів 1, 4, 7 частини дев`ятої статті 109 цього Закону.
		39. За твердженням ВРП, доводи скарги ОСОБА_1 фактично зводяться до незгоди з показаннями свідків, що були належним чином досліджені та оцінені під час розгляду її дисциплінарної справи. ВРП вже надала правову оцінку цим аргументам при розгляді скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати, підтвердивши їх безпідставність. Повторне наголошення на цих доводах не спростовує встановлених порушень і не може бути підставою для перегляду прийнятого рішення.
		40. ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення ВРП від 28 січня 2025 року № 128/0/15-25 - без змін.
		Установлені обставини справи
		41. Указом Президента України від 29 вересня 2010 року № 922/2010 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Піщанського районного суду Вінницької області строком на п`ять років, Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 442/2017 призначена на посаду судді цього суду.
		42. З 25 квітня 2014 року до 14 квітня 2017 року суддя ОСОБА_1 перебувала на посаді голови Піщанського районного суду Вінницької області.
		43. Рішенням ВРП від 05 вересня 2023 року № 867/0/15-23 відряджено суддю ОСОБА_1 до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 11 вересня 2023 року.
		44. 14 вересня 2023 року на суддю ОСОБА_1 покладено виконання адміністративних повноважень голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.
		45. 12 жовтня 2023 року суддю ОСОБА_1 обрано на посаду голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області строком на три роки з 13 жовтня 2023 року, але не більш ніж на строк відрядження судді.
		46. До ВРП 9 листопада 2023 року(вх. № 434/0/13-23) надійшла дисциплінарна скарга Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), у якій зазначено, що ОСОБА_1 як суддя Піщанського районного суду Вінницької області вчинила дії та ухвалила рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме з 08 грудня 2020 року до 8 вересня 2022 року одноособово розглядала справу № 142/748/20 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України (далі - КК України), чим порушила вимоги пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», а також вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 1727 КУпАП. НАЗК просило притягнути суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки її у встановленому законом порядку визнано винною у вчиненні корупційного правопорушення.
		47. До ВРП 23 листопада 2023 року (вх. № 463/0/13-23) надійшла дисциплінарна скарга керівника Вінницької обласної прокуратури Химченка О. С. , у якій скаржник зазначив про неправомірні дії судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 під час розгляду справи № 142/748/20 у період із 08 грудня 2020 року до 08 вересня 2022 року, пов`язані з наявністю у судді реального конфлікту інтересів під час здійснення правосуддя, оскільки вона перебувала з обвинуваченим у цій справі ОСОБА_2 у позапроцесуальних відносинах, отже, була упередженою.
		48. У дисциплінарній скарзі скаржник зазначив, що НАЗК склало стосовно судді ОСОБА_1 протокол про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2023 року у справі № 134/1248/23, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року, суддю ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.
		49. На переконання скаржника, поведінка та вчинки судді ОСОБА_1 , її ставлення до такої поведінки свідчать не лише про нехтування високими стандартами поведінки, яких повинен дотримуватись суддя, а й викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді неупереджено виконувати свої функції, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.
		50. Ухвалою від 10 січня 2024 року № 16/3дп/15-24 ТретяДисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 (відряджена до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області) з підстав можливої наявності в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
		51. До ВРП 16 січня 2024 року (вх. № 10/9/13-24) надійшла дисциплінарна скарга Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України за підписом заступника начальника А. Лисюка щодо дій судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 142/748/20.
		52. Головне управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України в дисциплінарній скарзі зазначило про вчинення суддею ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією, що підтверджується постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2023 року у справі № 134/1248/23 (залишена без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року), якою суддю ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП. З огляду на зазначене скаржник просив притягнути суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
		53. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 05 лютого 2024 року 
		№ 320/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 з підстав можливої наявності у її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
		54. ВРП ухвалою від 20 лютого 2024 року № 495/0/15-24 об`єднала дисциплінарну справу стосовно судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 (відряджена до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області), відкриту за дисциплінарною скаргою Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, із дисциплінарною справою, відкритою стосовно цієї судді за дисциплінарними скаргами НАЗК та керівника Вінницької обласної прокуратури Химченка О. С . Об`єднану дисциплінарну справу передано на розгляд Третьої Дисциплінарної палати ВРП.
		Фактичні дані та обставини, встановлені під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи 
		55. До Піщанського районного суду Вінницької області 16 жовтня 2020 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 червня 2020 року за № 12020020000000225 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України (хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї для нанесення тілесних ушкоджень). Потерпілі у вказаному кримінальному провадженні - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , справа № 142/748/20.
		56. На той час у суді здійснювали правосуддя два судді - Гринишина А. А. та ОСОБА_1, оскільки суддя Нестерук В. В., призначений на посаду судді Піщанського районного суду Вінницької області Указом Президента України від 05 серпня 2020 року № 311/2020, почав виконувати суддівські повноваження 17 грудня 2020 року (після складення ним присяги судді 15 грудня 2020 року).
		57. Зазначена справа надійшла до провадження судді Гринишиної А. А., яка ухвалою від 20 жовтня 2020 року відкрила у цій справі підготовче засідання, призначивши його на 23 листопада 2020 року.
		58. 23 листопада 2020 року захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Близнюк В. В. подав заяву про відвід судді Гринишиної А. А. від розгляду вказаного кримінального провадження.
		59. Зазначена заява про відвід надійшла до провадження судді ОСОБА_1
		60. Ухвалою від 07 грудня 2020 року суддя ОСОБА_1 задовольнила вказану заяву про відвід з тих підстав, що хоча й відсутні дані, які свідчили б про наявність підстав для відводу, проте наявна суб`єктивна оцінка з боку учасника процесу дій головуючого, до того ж, як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), «заява про відвід судді має бути задоволена, якщо сторона має сумнів у безсторонності останнього, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд».
		61. 08 грудня 2020 року згідно з повторним автоматизованим розподілом справи кримінальне провадження № 12020020000000225 за обвинуваченням ОСОБА_2 надійшло до провадження судді ОСОБА_1
		62. Ухвалою від 08 грудня 2020 року суддя ОСОБА_1 призначила підготовче судове засідання у справі на 21 грудня 2020 року.
		63. Ухвалою від 21 грудня 2020 року суддя ОСОБА_1 частково задовольнила клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Коваля Є. Є., скасувавши арешт на належний ОСОБА_2 автомобіль марки «Toyota Land Cruiser Prado» та свідоцтво на вказаний автомобіль, які було вилучено під час огляду місця події 18 червня 2020 року. Вказані автомобіль та свідоцтво було повернуто ОСОБА_2 .
		64. 21 грудня 2020 року та 28 квітня 2022 року потерпілий у кримінальному провадженні № 12020020000000225 ОСОБА_6 подавав до Піщанського районного суду Вінницької області заяви про відвід судді ОСОБА_1 з тієї підстави, що суддя є співмешканкою обвинуваченого ОСОБА_2 .
		65. Піщанський районний суд Вінницької області ухвалами від 02 лютого 2021 року та від 23 травня 2022 року (суддя Нестерук В. В.) відмовив у задоволенні вказаних заяв за відсутності доказів, які свідчили б про наявність підстав для відводу та обґрунтованих доводів щодо упередженості судді та її заінтересованості в результатах справи.
		66. У підготовчому судовому засіданні 23 червня 2022 року прокурор заявив клопотання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суддя ОСОБА_1, не розглядаючи по суті заявлене клопотання, відклала судове засідання на 08 вересня 2022 року.
		67. 06 вересня 2022 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла заява представника потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - адвоката Новака Д. М. про відвід судді ОСОБА_1 від розгляду справи № 142/748/20. Вказану заяву було передано до провадження судді Піщанського районного суду Вінницької області Гринишиної А. А.
		68. Обґрунтовуючи заяву, представник потерпілого зазначив, що підготовче провадження у зазначеній справі, всупереч вимогам розумності строків, триває більш ніж півтора року, що, відповідно, може призвести до уникнення обвинуваченим покарання за вчинення кримінального правопорушення, а отже, до порушення прав потерпілого в цьому кримінальному провадженні. Згідно із заявою про відвід у день укладення з потерпілим договору про надання правової допомоги (29 липня 2022 року) адвокат Новак Д. М. подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами судової справи № 142/748/20. Разом із тим матеріали вказаної справи станом на дату звернення із цією заявою про відвід до суду надані для ознайомлення не були, хоч адвокат неодноразово відвідував Піщанський районний суд Вінницької області та звертав увагу на цю обставину. Така бездіяльність, на переконання адвоката, свідчить про перешкоджання правомірній діяльності представника потерпілого у кримінальному провадженні та умисне затягування строків розгляду справи № 142/748/20.
		69. У судовому засіданні адвокат Новак Д. М., підтримавши заяву про відвід судді ОСОБА_1, вказав на тривале провадження у справі, незаконне зняття арешту з автомобіля та повернення його обвинуваченому, ненадання йому як представнику потерпілого для ознайомлення матеріалів кримінального провадження, неповідомлення його про час та місце розгляду кримінального провадження 08 вересня 2022 року. Крім того, наголосив, що йому стали відомі інші обставини, що унеможливлюють участь судді ОСОБА_1 у кримінальному провадженні.
		70. Адвокат Новак Д. М. зазначив, що головуюча у справі № 142/748/20 суддя ОСОБА_1 та обвинувачений   ОСОБА_2 упродовж 4-5 років проживають спільно як чоловік і дружина, у них склалися стійкі тривалі стосунки, притаманні подружжю, вони ведуть спільне господарство, разом проводять дозвілля, придбали будинок. Такі відомості дають йому змогу зрозуміти наявність перелічених процесуальних порушень у кримінальному провадженні.
		71. Представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат Кальніченко В. А. підтримав заявлений адвокатом Новаком Д. М. відвід судді ОСОБА_1 та пояснив, що права та інтереси потерпілого ОСОБА_7 зазнали істотного порушення під час розгляду кримінального провадження під головуванням судді ОСОБА_1, яка порушила правила поведінки судді, діяла у кримінальному провадженні не тільки в умовах конфлікту інтересів, оскільки спільно проживала з обвинуваченим ОСОБА_2 , а й брала активну участь у захисті прав та інтересів ОСОБА_2 під час досудового розслідування, укладала угоди із захисниками в інтересах ОСОБА_2 , що підтверджується поясненнями свідків, оплачувала правничу допомогу, зверталась до сторонніх осіб з різними проханнями в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 .
		72. Прокурор Карнаух О. П. у судовому засіданні повідомив, що у зв`язку з дослідженими в судовому засіданні обставинами існують достатні підстави для задоволення заяви адвоката Новака Д. М. про відвід судді ОСОБА_1 від розгляду справи № 142/748/20. Крім того, представники потерпілого випередили своїм відводом подання прокурором заяви про відвід судді ОСОБА_1, оскільки сторона обвинувачення має сумніви в її безсторонності через скасування арешту на автомобіль у кримінальному провадженні, надмірні строки підготовчого провадження, нерозглянуте клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та інші процесуальні порушення.
		73. Заслухавши учасників процесу, допитавши свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , дослідивши заяву адвоката Новака Д. М. про відвід судді ОСОБА_1, суд установив, що 29 липня 2022 року адвокат Новак Д. М. через канцелярію суду подав письмове клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 142/748/20. Водночас матеріали кримінального провадження не містять письмових відомостей про те, що адвокат Новак Д. М. ознайомився з ними. Матеріали кримінального провадження не містять також відомостей про виклик адвоката Новака Д. М. у підготовче засідання, призначене на 08 вересня 2022 року.
		74. Суд дійшов висновку, що між суддею ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 склались близькі стосунки та вони, можливо, є особами, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, але не перебувають у шлюбі, що свідчить про можливу особисту заінтересованість як судді, так і обвинуваченого в результатах розгляду кримінального провадження № 142/748/20.
		75. Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А. А. ухвалою від 08 вересня 2022 року заяву адвоката Новака Д. М. задовольнила. Суддю Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 було відведено від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням   ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України.
		76. Справу № 142/748/20 передано на розгляд судді Піщанського районного суду Вінницької області Нестерука В. В., який заявив самовідвід від участі у розгляді вказаного кримінального провадження.
		77. Суддя Гринишина А. А. ухвалою від 12 вересня 2022 року задовольнила заяву судді Нестерука В.В. про самовідвід.
		78. Вінницький апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2022 року задовольнив подання Піщанського районного суду Вінницької області про скерування справи № 142/748/20 у зв`язку з неможливістю визначити склад суду в цьому суді до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції. Матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 скеровано для розгляду до Крижопільського районного суду Вінницької області.
		79. Як убачається з відомостей на офіційному вебпорталі «Судова влада України» наразі розгляд справи № 142/748/20 не завершено.
		80. Третя Дисциплінарна палата ВРП також установила, що обставини, які стали підставою для відводу судді ОСОБА_1, були предметом оцінки під час розгляду в судовому порядку протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 .
		81. Так, 01 червня 2023 року НАЗК склало адміністративний протокол щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП.
		82. Суть адміністративного правопорушення полягала в тому, що ОСОБА_1 як суддя Піщанського районного суду Вінницької області вчинила дії та ухвалила рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме з 08 грудня 2020 року до 08 вересня 2022 року одноособово брала участь у розгляді справи № 142/748/20 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України, з яким має позаслужбові відносини, чим порушила вимоги пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».
		83. Адміністративний протокол разом з іншими матеріалами, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, надіслано на розгляд до Крижопільського районного суду Вінницької області.
		84. Під час судового розгляду суддя ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, зазначила, що справу сфабриковано, «відсутній реальний конфлікт інтересів та відсутній склад адміністративного правопорушення».
		85. Суддя ОСОБА_1 наголосила, що рішення про скасування арешту та повернення обвинуваченому ОСОБА_2 вилученого автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado» та свідоцтва про реєстрацію автомобіля ухвалено, оскільки вони не були знаряддям злочину. Пояснення свідків, що начебто вона із ОСОБА_2 є подружжям, - надумані. Це може бути пов`язано з тим, що суддя ОСОБА_1 розглядала справу щодо потерпілого та засудила його до арешту, стосовно свідка ОСОБА_3 також розглядала справи про вчинення ним адміністративних правопорушень. Щодо заяви про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження суддя пояснила, що того дня перебувала в нарадчій кімнаті, потерпілому було повідомлено, що ознайомитись із матеріалами справи він може в інший день, однак він так і не прийшов. Про наявність адміністративного протоколу стосовно неї не знала, оскільки під час отримання листа виявила, що конверт пошкоджений, мокрий, брудний, із запахом диму, тому відмовилася від його отримання. Пояснила також, що вона і ОСОБА_2 не проживали як чоловік і дружина, оскільки в нього є сім`я. Просила закрити справу за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
		86. У судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , які підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають разом як чоловік і дружина близько чотирьох років.
		87. Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_1 розглядала його кримінальну справу. Клопотання про скасування арешту на автомобіль подав його адвокат. Із ОСОБА_1 не проживав, оскільки 10 років проживає зі своєю сім`єю.
		88. Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що із ОСОБА_2 одружилась у 1997 році, однак у серпні 2019 року вони розлучились «для формальності», проте проживають разом. ОСОБА_1 знає як «суддю Піщанського районного суду».
		89. Заслухавши пояснення судді ОСОБА_1 , її захисника, прокурора, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши досліджені докази в сукупності, Крижопільський районний суд Вінницької області постановою від 20 вересня 2023 року (справа № 134/1248/23) визнав суддю ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП, наклав на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.
		90. На переконання суду першої інстанції, дії судді ОСОБА_1 містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП, оскільки під час розгляду нею справи № 142/748/20 та ухвалення рішень існувала суперечність між приватним інтересом та її службовими повноваженнями, що реально вплинуло на об`єктивність і неупередженість ухвалення рішень, що в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» є реальним конфліктом інтересів та підтверджується письмовими матеріалами справи, показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 суд до уваги не взяв, оскільки вони не узгоджуються з дослідженими судом доказами в сукупності.
		91. Вінницький апеляційний суд постановою від 30 жовтня 2023 року залишив без змін постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2023 року, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Спірідонова В. В. - без задоволення, виснувавши про те, що докази, які містяться у справі, свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення та про неспростування зібраних у справі доказів.
		92. Згідно з позицією Вінницького апеляційного суду, викладеною в постанові від 30 жовтня 2023 року, посилання апелянта на те, що рішення про скасування арешту було ухвалено в межах правових норм, не є свідченням відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, ураховуючи, що ухвалення цього рішення відбулось в умовах реального конфлікту інтересів.
		93. Третя Дисциплінарна палата ВРП також самостійно встановила й інші обставини у дисциплінарному провадженні, а саме факт реєстрації 16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рейс Київ - Анталія з різницею в одну хвилину та факт практично одночасної реєстрації вказаних осіб 26 жовтня 2019 року на рейс Анталія - Київ.
		94. Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що видається малоймовірним, що наведена обставина в цьому конкретному випадку є простою випадковістю. При цьому той факт, що зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одним рейсом подорожувала також і мати ОСОБА_1 - ОСОБА_12 , не спростовує встановлених Третьою Дисциплінарною палатою ВРП обставин.
		95. Отже, Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що суддя Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , здійснюючи правосуддя у справі № 142/748/20, маючи позапроцесуальні відносини з обвинуваченим у цій справі ОСОБА_2 , допустила порушення приписів статей 75, 80 КПК України, оскільки за наявності обставин, які викликають сумніви у її неупередженості, не заявила самовідвід та продовжила розгляд зазначеного кримінального провадження, тим самим порушила правила самовідводу.
		96. Підставою для висновків дисциплінарного органу про наявність у судді ОСОБА_1 з обвинуваченим у справі, яку вона розглядала, позапроцесуальних відносин, а отже, підставою для її самовідводу у справі № 142/748/20 стали встановлені НАЗК та судом у межах наданих їм повноважень обставини.
		97. Ці обставини ґрунтувалися на наданих до НАЗК поясненнях ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , показаннях свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у справах № 134/1248/23, № 142/748/20, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у справі № 142/748/20, свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 у справі № 134/1248/23.
		98. При цьому свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 свідчили про наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 близьких стосунків (з фактажем щодо спільного проживання, побуту, взаємних прав та обов`язків).
		99. За вказаних обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП констатувала, що факт наявності між суддею ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 позаслужбових відносин установив суд. Під час розгляду ОСОБА_1 судової справи № 142/748/20 та ухвалення рішень у вказаній справі була наявна суперечність між приватним інтересом та її службовими повноваженнями, яка вплинула на об`єктивність та неупередженість ухвалення нею рішень, що в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» є реальним конфліктом інтересів. Вплив приватного інтересу судді ОСОБА_1 на об`єктивний і неупереджений розгляд справи полягав у тому, що вона, ігноруючи принципи судочинства та суддівської етики, вчинила дії, які сприяли задоволенню її приватного інтересу - уникненню негативних наслідків для особи, з якою має позаслужбові стосунки, - обвинуваченого ОСОБА_2 .
		Короткий зміст рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП
		100. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 05 червня 2024 року № 1715/Здп/15-24 суддю Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
		101. За змістом указаного рішення, оцінивши в сукупності встановлені під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи обставини, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
		102. На переконання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, суддя ОСОБА_1 , діючи умисно, з наслідками, які полягали в підриві авторитету правосуддя та суспільної довіри до суду, вчинила істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ.
		103. Третя Дисциплінарна палата ВРП визнала пропорційним вчиненому істотному дисциплінарному проступку застосування до судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
		Короткий зміст рішення ВРП
		104. 28 січня 2025 року ВРП, розглянувши скаргу судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 5 червня 2024 року № 1715/Здп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, погодилась із висновком свого дисциплінарного органу щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (порушення правил щодо відводу (самовідводу); допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом). 
		105. ВРП повністю погодилася з обставинами дисциплінарного провадження, встановленими її Третьою Дисциплінарною палатою, а також із юридичною кваліфікацією цих діянь. 
		106. При цьому ВРП звернула увагу, що її Третя Дисциплінарна палата у рішенні, обґрунтовуючи вид дисциплінарного стягнення, помилково виснувала, що відповідно до частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VІІІ до судді  ОСОБА_1 можна застосувати лише два види стягнення, визначені пунктами 5, 6 частини першої статті 109 цього Закону, а саме подання про переведення судді до суду нижчого рівня або подання про звільнення судді з посади.
		107. За висновком ВРП, згідно із приписами частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VІІІ у редакції, що діяла під час розгляду суддею ОСОБА_1 справи № 142/748/20 (перебувала на розгляді у судді ОСОБА_1 з 08 грудня 2020 року до 8 вересня 2022 року) та на день набуття чинності рішенням суду про визнання судді ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП (постанова Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2023 року залишена без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року),була передбачена можливість застосування дисциплінарних стягнень, визначених пунктами 4-6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, у виді: подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; подання про переведення судді до суду нижчого рівня; подання про звільнення судді з посади.
		108. Відповідно до статті 109 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті (попередження; догана з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; сувора догана з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.
		109. Абзацом третім частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону. 
		110. Водночас до цього абзацу було внесено зміни відповідно до Закону України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри».
		111. ВРП, ураховуючи приписи статті 58 Конституції України, виснувала, що абзац третій частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VІІІ не можна застосовувати під час визначення виду дисциплінарного стягнення судді ОСОБА_1 . 
		112. З огляду на викладене ВРП дійшла висновку, що рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 05 червня 2024 року № 1715/3дп/15-24 у частині можливості застосування до судді  ОСОБА_1 лише двох видів стягнення, визначених пунктами 5 та 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, а саме подання про переведення судді до суду нижчого рівня або подання про звільнення судді з посади, підлягає скасуванню.
		113. Разом з тим ВРП констатувала, що її Третя Дисциплінарна палата правильно кваліфікувала дії судді  ОСОБА_1 як істотний дисциплінарний проступок з огляду на положення пунктів 1, 4, 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ. Суддя ОСОБА_1 своєю поведінкою з ознаками умисних дій порушує стандарти безсторонності суду, етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді належним чином виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.
		114. ВРП також погодилася з висновком Третьої Дисциплінарної палати ВРП, що порушення закону, допущені суддею  ОСОБА_1 , зокрема вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, є очевидними та грубими, негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади та авторитет правосуддя в цілому. Дії судді ОСОБА_1 , які розглядалися в дисциплінарному провадженні, набули розголосу в медіа, що, своєю чергою, викликало негативну оцінку у громадськості та зумовило негативний вплив на авторитет судової системи загалом. 
		115. ВРП виснувала, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади відповідає вимогам частини другої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VІІІ,і застосоване до судді з урахуванням принципу пропорційності та відповідає вчиненим суддею дисциплінарним проступкам з урахуванням спричинених діями судді негативних наслідків для авторитету судової влади, ступеня вини судді, її характеристики, стажу роботи, інших обставин, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. 
		Рух скарги
		116. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 березня 2025 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення від 28 січня 2025 року 
		№ 128/0/15-25та витребувала від ВРП матеріали дисциплінарної справи, на підставі яких було ухвалено це рішення.
		117. Від ВРП 04 квітня 2025 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли копії матеріалів дисциплінарної справи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення від 28 січня 2025 року № 128/0/15-25.
		118. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2025 року справу за скаргою ОСОБА_1 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Позиція Великої Палати Верховного Суду 
		Щодо меж та підстав перегляду оскаржуваного рішення ВРП
		119. Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
		120. Згідно зі статтею 1 Закону № 1798-VІІІ ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		121. Відповідно до частини другої статті 42, частини другої статті 50 Закону 
		№ 1798-VІІІ дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють дисциплінарні палати ВРП. За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
		122. За частиною першою статті 51 Закону № 1798-VІІІ право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
		123. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
		124. Згідно із частиною першою статті 52 Закону № 1798-VІІІ рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		125. У своїй скарзі ОСОБА_1 зазначає про незаконність оскаржуваного рішення ВРП з підстав, визначених у пунктах 3, 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, у зв`язку із чим наголошує, що вона не була належним чином повідомлена про засідання ВРП, призначене на 28 січня 2025 року, та вважає, що оскаржуване рішення не містить мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків щодо вчинення скаржницею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісними зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
		126. ВРП в оскаржуваному рішенні погодилась із висновками її Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарних проступків, передбачених: 
		- підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ [порушення правил щодо відводу (самовідводу)];
		- пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу);
		- пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом). 
		127. Тож ВРП фактично дійшла висновку про наявність підстав для кваліфікації дій судді ОСОБА_1 як сукупності дисциплінарних порушень за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ та пунктами 3, 15 частини першої цієї норми Закону.
		128. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду розглядає доводи скарг, перевіряючи дотримання ВРП під час ухвалення оскаржуваного рішення положень пунктів 3, 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VІІІ, а саме дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення в частині повідомлення судді про засідання ВРП та наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності одночасно за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ та пунктами 3, 15 частини першої цієї норми Закону.
		Щодо належності повідомлення судді про засідання ВРП
		129. Предметом оскарження у цій справі є рішення, яким до судді Піщанського районного суду Вінницької області   ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади, що ухвалене ВРП за результатами розгляду скарги судді на рішення дисциплінарної палати.
		130. Скаржниця стверджує, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд її скарги на засіданні ВРП 28 січня 2025 року, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
		131. Відповідно до частини дев`ятої статті 51 Закону № 1798-VІІІ розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
		132. За частиною першою статті 49 Закону № 1798-VІІІ розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
		133. Таким чином, розгляд скарги на рішення дисциплінарної палати здійснюється на засіданні ВРП у пленарному складі за правилами розгляду дисциплінарної справи, зокрема щодо участі у такому засіданні її учасників.
		134. За загальним правилом, встановленим у частині п`ятій статті 30 Закону 
		№ 1798-VIII, особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участі такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.
		135. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП (частина шоста статті 30 Закону № 1798-VIII).
		136. Цим приписам кореспондує зміст частини п`ятої статті 48 Закону № 1798-VIII, за якою суддя та скаржник мають бути повідомлені про засідання Дисциплінарної палати не пізніше ніж за десять днів до дня його проведення в порядку, визначеному регламентом ВРП, та шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті ВРП. Суддя вважається належним чином повідомленим, якщо повідомлення направлено на адресу його місця проживання чи перебування або на адресу суду, в якому такий суддя обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщено на офіційному вебсайті ВРП.
		137. Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що таким чином Закон № 1798-VIIIне тільки унормовує інформування щодо розгляду питання на засіданнях ВРП, але й встановлює чітке правило, за яким слід визначати належність такого повідомлення - його своєчасне направлення не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, зокрема, на адресу місця проживання / перебування судді або суду, та передбачає додатковий спосіб інформування - розміщення повідомлення на офіційному вебсайті ВРП без обумовлення належності повідомлення датою його отримання адресатом.
		138. Отже, законодавець фактично закріпив спростовну презумпцію (praesumptio juris tantum) належності повідомлення адресата, яка зводиться до того, що направлення особі чи розміщення на вебсайті ВРП відповідного повідомлення не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання за загальним правилом забезпечує завчасне інформування про засідання ВРП особи, якій адресується таке повідомлення, але остання вправі заперечити такий факт та довести протилежне.
		139. Подібний підхід усталений у практиці Великої Палати Верховного Суду, яка мотивувала свої висновки стосовно належності повідомлення судді про розгляд питання щодо нього на засіданні ВРП та про відсутність передбачених пунктом 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування рішення ВРП з посиланням саме на направлення відповідних повідомлень судді та розміщення їх на вебсайті ВРП згідно з вимогами частин п`ятої, шостої статті 30 цього Закону (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року, справа № 990SCGC/2/24, від 09 червня 2022 року, провадження № 11-84сап21, від 17 лютого 2022 року, провадження № 11- 97сап21).
		140. У рішенні ЄСПЛ у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» (Ciricosta and Viola v. Italy, заява № 19753/92) зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.
		141. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України»).
		142. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ «Богонос проти Росії» від 05 лютого 2004 року).
		143. Право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження [рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain від 07.07.1989)].
		144. Зазначені висновки підлягають врахуванню при вирішенні процедурних питань щодо розгляду скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, адже за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду дисциплінарні палати ВРП у провадженні щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є квазісудом першої інстанції в розумінні стандартів за статтею 6 Конвенції. При розгляді ВРП скарги на рішення її дисциплінарних палат по суті відбувається апеляційний перегляд. Отже, вирішення питання щодо поновлення процедурних строків звернення до ВРП як квазісудового органу в дисциплінарному провадженні має узгоджуватись із виробленими ЄСПЛ відповідними стандартами за пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 11-274сап21, від 27 лютого 2025 року у справі № 990SCGC/24/24).
		145. У цій справі самескаржниця ініціювала перегляд ВРП рішення у дисциплінарній справі, подавши скаргу на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 5 червня 2024 року № 1715/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, ухвалене за результатами розгляду об`єднаної дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді ОСОБА_1 за скаргами НАЗК, керівника Вінницької обласної прокуратури Химченка О.С. , ГУ «Д» ДЗНД СБУ за підписом заступника начальника ГУ «Д» ДЗНД СБУ А. Лисюка.
		146. Вперше питання щодо розгляду цієї скарги було включено до проєкту порядку денного ВРП 11 липня 2024 року.
		147. Проте за день до цього засідання 10 липня 2024 року суддя ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу ВРП клопотання про зупинення розгляду її скарги через те, що вона отримала повістку на відправку на 10 липня 2024 року до військової частини НОМЕР_1 .
		148. Ураховуючи відсутність кворуму, ВРП не включила до порядку денного 11 липня 2024 року питання про розгляд поданої суддею ОСОБА_1 скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 5 червня 2024 року 
		№ 1715/3дп/15-24.
		149. Також розгляд цієї скарги 12 листопада та 10 грудня 2024 року не відбувся у зв`язку з відсутністю кворуму щодо розгляду ВРП зазначеного питання. 
		150. Водночас, як убачається з матеріалів дисциплінарного провадження, скаржниця додаткових пояснень щодо скарги чи клопотань про участь у цих засіданнях у режимі відеоконфенції не подавала, її розглядом не цікавилася та про будь-які інші, окрім відомих ВРП раніше, засоби / способи зв`язку з нею не повідомляла. 
		151. З огляду на приписи пункту 18 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», керуючись частинами першою - третьою статті 31 Закону № 1798-VІІІ, доповідач за скаргою - член ВРП Кваша О. О. звернулася до судді ОСОБА_1, до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3), військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), військової частини НОМЕР_2 (далі - в/ч НОМЕР_2 ) із запитом щодо підстав вручення судді ОСОБА_1 повістки на відправку та обставин її перебування на військовій службі.
		152. У запиті до в/ч НОМЕР_2 також було порушено питання про сприяння участі ОСОБА_1 в засіданні ВРП в режимі відеоконференції.
		153. Відповіді на надіслані їй запити (від 16 вересня та 18 жовтня 2024 року) суддя ОСОБА_1 не надала. 
		154. За інформацією, наданою ІНФОРМАЦІЯ_3, в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , суддя ОСОБА_1 10 липня 2024 року призвана до лав Збройних Сил України за її ініціативою, а саме на підставі наданого їй в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) рекомендаційного листа, який ОСОБА_1 пред`явила до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У в/ч НОМЕР_1 (   АДРЕСА_2 ) суддя ОСОБА_1 проходила навчання.
		155. Листом від 18 жовтня 2024 року в/ч НОМЕР_1 повідомила ВРП про неможливість вручення ОСОБА_1 листа члена ВРП від 18 жовтня 2024 року через вибуття ОСОБА_1 26 вересня 2024 року до нового місця проходження служби - в/ч НОМЕР_2 .
		156. Листами від 14 листопада та 27 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , в/ч НОМЕР_2 повідомили ВРП, що: 
		- після проходження навчання у в/ч НОМЕР_1 наказом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26 вересня 2024 року № 76-РС солдата ОСОБА_1 призначено на посаду діловода служби озброєння, військової техніки та майна спеціальних військ. ОСОБА_1 приступила до виконання службових обов`язків з  27  вересня 2024 року відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 27 вересня 2024 року № 244;
		- в /ч НОМЕР_2 не заперечує щодо участі ОСОБА_1 у засіданні ВРП в режимі відеоконференції з урахуванням «можливості забезпечення в/ч технічної можливості участі у відеоконференції», розосередження підрозділів в/ч НОМЕР_2 по різних регіонах України, встановлення ненормованого робочого тижня;
		- місцезнаходження військовослужбовця є інформацією з обмеженим доступом, розголошення якої може нанести шкоду діяльності військової частини.
		157. Отже, після призову ОСОБА_1 до лав Збройних Сил України її місцезнаходження та місце проходження служби змінювалися кілька разів, про що скаржниця не повідомляла ВРП, та могли змінюватися в майбутньому, проте доступ до такої інформації обмежений.
		158. Водночас ВРП правильно ураховувала, що в /ч НОМЕР_2 , в якій проходила службу ОСОБА_1 , не заперечила можливості доступу до мережі «Інтернет» для її участі у засіданні ВРП в режимі відеоконференції з урахуванням технічних можливостей, місця знаходження підрозділу та розпорядку військової служби, що є одним із визначених Регламентом ВРП, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 зі змінами (далі - Регламент ВРП), способів участі особи у засіданнях ВРП.
		159. Надалі розгляд скарги судді ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 5 червня 2024 року № 1715/3дп/15-24 було включено до проєкту порядку денного ВРП 14 січня 2025 року.
		160. Як убачається з матеріалів справи, про призначений на 14 січня 2025 року розгляд скарги ОСОБА_1 повідомляли листами ВРП від 03 січня 2025 року № 142/0/9-25, які направлено судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 на адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 . Лист аналогічного змісту від 03 січня 2025 року № 149/0/9/25 надіслано також в/ч НОМЕР_2 (для вручення ОСОБА_1 ) за адресою: АДРЕСА_3 .
		161. Крім того, інформація про розгляд скарги ОСОБА_1 14 січня 2025 року було розміщено на офіційному вебсайті ВРП.
		162. Проте у призначене на 14 січня 2025 року засідання ОСОБА_1 не з`явилася та не повідомила ВРП про бажання брати участь у розгляді своєї скарги в режимі відеоконференції або через свого представника.
		163. У засіданні 14 січня 2025 року ухвалою за № 41/0/15-25 ВРП відмовила у задоволенні клопотання судді ОСОБА_1 від 10 липня 2024 року про зупинення розгляду скарги та призначила її розгляд у засіданні на 28 січня 2025 року. 
		164. Повідомлення ОСОБА_1 про призначення на 28 січня 2025 року засідання ВРП з розгляду її скарги ВРП підтверджується доданими до матеріалів справи листом від 17 січня 2025 року № 978/0/9/25, який направлено судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 на адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 . Лист аналогічного змісту з реквізитами, проставленими прописом, від 17 січня 2025 року № 961/0/9/25 надіслано також в в/ч НОМЕР_2 (для вручення ОСОБА_1 ) за адресою:   АДРЕСА_3 .
		165. Як і раніше, ВРП надсилала повідомлення ОСОБА_1 на адресу її особистої електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_5 , якою, власне, користувалася скаржниця для листування з ВРП, зокрема подавши із зазначеної електронної пошти клопотання про зупинення розгляду її скарги.
		166. До того ж Піщанський районний суд Вінницької області підтвердив листом від 20 січня 2025 року, що надіслане на електронну адресу суду ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлення судді ОСОБА_1 про призначення розгляду скарги на 28 січня 2025 року переслано їй на особисту електронну адресу та у месенджері Viber за номером телефону НОМЕР_3 , який скаржниця зазначала як контактний у всіх заявах, адресованих ВРП та Верховному Суду.
		167. Також інформація про розгляд скарги ОСОБА_1 28 січня 2025 року була розміщена на офіційному вебсайті ВРП.
		168. Оцінивши зазначені обставини у сукупності, Велика Палата Верховного Суду вважає, що повідомлення ОСОБА_1 про розгляд її скарги, призначений ВРП на  14  та 28 січня 2025 року, відповідає вимогами частин п`ятої, шостої статті 30 Закону № 1798-VIII, адже здійснені належним чином з урахуванням змін місцезнаходження / місця проходження служби скаржниці та обмеження доступу до такої інформації, а також невчинення ОСОБА_1 жодних дій задля участі у розгляді скарги особисто, в режимі відеоконференції або через представника, подання додаткових письмових пояснень, повідомлення актуальних контактних даних з огляду на обставини проходження військової служби тощо.
		169. До того ж обізнаність ОСОБА_1 щодо призначення розгляду її скарги на  28  січня 2025 року засвідчує подане нею 24 січня 2025 року клопотання про відкладення розгляду, яке надійшло до ВРП поштою 27 січня 2025 року.
		170. За таких обставин або в інших випадках, коли особа, щодо якої питання розглядається ВРП, ухиляється від отримання інформації щодо справи (скарги, заяви), основним способом її належного повідомлення про розгляд слід вважати саме розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті ВРП, що не виключає інших способів інформування, визначених Законом № 1798-VIII.
		171. Як убачається зі змісту рішення ВРП від 28 січня 2025 року № 128/0/15-25, у засідання на 28 січня 2025 року суддя ОСОБА_1 не з`явилася, проте  24  січня  2025  року надіслала поштою клопотання про відкладення розгляду її скарги, у задоволенні якого було відмовлено ВРП, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.
		172. Відповідно до пункту 14.12 Регламенту ВРП, що врегульовує процедурні питання розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Ради суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду скарги за його відсутності, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням пункту 5.10 Регламенту ВРП.
		173. Аналогічний підхід щодо наслідків повторної неявки судді встановлений у статті  47 Закону № 1798-VIII та пункті 13.23 Регламенту ВРП, що врегульовує розгляд дисциплінарної справи.
		174. У пункті 5.10 Регламенту ВРП визначено, зокрема, що особа, питання щодо якої має розглядатися Радою, Дисциплінарною палатою, повідомляється відповідним структурним підрозділом секретаріату Ради про такий розгляд згідно із частинами п`ятою, шостою статті 30, частиною п`ятою статті 48 Закону.
		175. Як встановлено вище, повідомлення ОСОБА_1 про призначення до розгляду її скарги на засіданнях ВРП 14 та 28 січня 2025 року є таким, що відповідає вимогами частин п`ятої, шостої статті 30 Закону № 1798-VIII з урахуванням обставин цієї справи.
		176. Відхиляючи доводи скаржниці про наявність підстав для відкладення розгляду скарги, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що оцінка поважності причин неможливості участі судді у засіданні ВРП здійснюється в межах дискреційних повноважень останньої. 
		177. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вдруге не з`явилася на засідання ВРП, а тому відповідач обґрунтовано здійснив розгляд скарги за її відсутності.
		178. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржниці щодо її неналежного повідомлення про засідання ВРП 28 січня 2025 року, як такі, що за обставин цієї справи не спростовують належності її завчасного інформування про засідання ВРП у зазначену вище дату та можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
		179. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначеної пунктом 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
		Щодо розмежування конфлікту інтересів у процесуальній та позапроцесуальній діяльності судді
		180. Для цілей дисциплінарного провадження важливим є питання визначення як характеру конфлікту інтересів, який мав (має) місце в тій чи іншій ситуації, так і сфери відносин (діяльності), у зв`язку з якою постає питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за порушення правил його вирішення (врегулювання).
		181. За антикорупційним законодавством конфлікти інтересів залежно від того, чи вони вже виникли чи можуть з великою долею вірогідності виникнути в майбутньому, прийнято поділяти на реальні та потенційні.
		182. Важливо розрізняти за сферами виникнення дві основні групи конфліктів інтересів судді: 1) ті, що виникають під час здійснення правосуддя та можуть бути врегульовані у спосіб, визначений процесуальним законодавством, а також 2) ті, що виникають у позасудовій діяльності судді та не підлягають врегулюванню у спосіб, передбачений процесуальним законом.
		183. Тобто залежно від того, у якій сфері діяльності судді (процесуальній- при здійсненні правосуддя чи, позапроцесуальній) виникає конфлікт інтересів, залежить процедура та порядок його врегулювання.
		184. Основними способами врегулювання конфлікту інтересів, які виникають у процесуальній діяльності, є або заявлення суддею самовідводу, або розкриття суддею учасникам справи інформації, і якщо після такого розкриття учасники процесу не заявили відводу судді, то конфлікт інтересів вважається врегульованим. Якщо ж після розкриття інформації учасники справи заявили відвід судді, то заява про відвід вирішується у порядку, визначеному процесуальним законом.
		185. Натомість основними способами врегулювання конфлікту інтересів у позапроцесуальній діяльності судді є, зокрема: повідомлення кожної сторони конфлікту про конфлікт інтересів не пізніше наступного дня з моменту його виникнення (призначення особи на посаду); невчинення дій та неприйняття рішень по суті в межах виконання службових повноважень; вжиття заходів щодо самостійного врегулювання конфлікту інтересів шляхом перерозподілення повноважень осіб з метою виключення ситуації, за якої особи - сторони конфлікту будуть прямо чи опосередковано підпорядковані за своїми функціональними обов`язками.
		186. Наведене вище розмежування за сферами виникнення конфлікту інтересів у діяльності судді, що визначає і порядок врегулювання такого конфлікту, зумовлює підстави і види юридичної відповідальності за  його неврегулювання.
		187. Так, порушенння суддею правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів під час відправлення правосуддя (конфлікту, який врегульовується у спосіб, визначений процесуальним законом) зумовлює дисциплінарну відповідальність, встановлену Законом № 1402-VІІІ, зокрема передбачену підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 цього Закону. 
		188. Натомість за порушення правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, який виникає у позапроцесуальній діяльності судді і який не можна врегулювати у спосіб, визначений процесуальним законом, настає, з-поміж іншого, адміністративна відповідальність відповідно до норм КУпАП, зокрема статті 1727 цього Кодексу.
		189. Велика Палата Верховного Суду виходячи із системного аналізу положень законів № 1700-VII та № 1402-VІІІ висновує про відсутність повноважень як у НАЗК так і в Ради суддів України щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності суддів у разі, якщо його можна врегулювати в порядку, визначеному процесуальним законом.
		190. Таким законом, що регламентує порядок врегулювання конфлікту інтересів у суддів під час здійснення правосуддя, є відповідні процесуальні кодекси, які хоч і не містять визначення поняття конфлікту інтересів, однак визначають коло випадків, які свідчать про упередженість і заінтересованість суддів у розгляді конкретної справи та відповідно містять підстави для їх відводу (самовідводу) [частини перша, третя статті 36, стаття 37 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); частини перша, третя статті 35, стаття 36 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); частини перша, третя статті 36, стаття 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); статті 75, 76 КПК України].
		191. Слід наголосити, що процесуальними кодексами передбачено, що порушення норм  процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, в ухваленні якого брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної / касаційної інстанції обґрунтованими (пункт 2 частини третьої статті 376, пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України; пункт 2 частини третьої статті 277, пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України; пункт 2 частини третьої статті 317, пункт 2 частини третьої статті 353 КАС України; пункт 2 частини першої статті 415 КПК України) (аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 990SGC/27/24).
		192. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду звертає також увагу на рішення Ради суддів України від 07 вересня 2017 № 46 року, у якому наголошено, що порушення правил відводу або самовідводу може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 106 Закону № 1402-VІІІ. Складання уповноваженими державними органами протоколів про притягнення судді до адміністративної відповідальності за порушення правил відводу або самовідводу у зв`язку з конфліктом інтересів у розгляді певних справ містить ознаки втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
		193. Окрім того, Рада суддів України у рішенні від 28 січня 2022 року № 7 «Щодо складення НАЗК протоколів на суддів», з-поміж іншого, звертала увагу НАЗК на необхідності утриматися від розміщення інформації про вчинення суддями адміністративних правопорушень у сфері запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів як встановленого факту до рішення суду; надсилати відповідні матеріали у повному обсязі на адресу Ради суддів України для їх розгляду в порядку, визначеному чинним законодавством, перед прийняттям рішення щодо складання протоколу за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відносно суддів.
		Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом)
		194. ВРП установила, що за результатами розгляду складеного НАЗК протоколу про адміністративне правопорушення постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2023 року у справі № 134/1248/23, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року, суддю ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП. 
		195. Також ВРП, посилаючись на правильність кваліфікації дисциплінарного проступку судді за пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, зауважила, що обставини у справі № 142/748/20 дійсно дають підстави для висновку, що суддя ОСОБА_1 діяла в умовах реального конфлікту інтересів, за наявності таких складників: приватний інтерес, службові повноваження, суперечність між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність та неупередженість прийняття рішень, вчинення або невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. При цьому доводи судді ОСОБА_1 щодо недоведеності її подружніх відносин та обставин спільного проживання із ОСОБА_2 не спростовують зазначених фактів.
		196. З огляду на викладене ВРП зазначила про правомірність висновку її Третьої Дисциплінарної палати про вчинення суддею Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
		197. Відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом.
		198. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що за цією нормою підставою для дисциплінарної відповідальності судді є факт визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією. Такий факт може бути встановлений у судовому провадженні (кримінальному чи провадженні про адміністративне правопорушення). 
		199. Дисциплінарний орган не наділений повноваженнями здійснювати діяльність, спрямовану на встановлення фактичних обставин вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, шляхом збирання та процесуального закріплення відповідних доказів, що можуть свідчити про вчинення особою такого правопорушення. Таку діяльність відповідно до Закону № 1700-VII здійснюють спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, НАЗК.
		200. Під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді дисциплінарний орган повинен установити, що рішення суду про визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, набрало законної сили і що не сплив строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		201. Суддя  ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією, постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2023 року у справі № 134/1248/23, яка набрала законної сили 30 жовтня 2023 року. 
		202. Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
		203. Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
		204. Факт визнання судді ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією, судовим рішенням, яке набрало законної сили, давав ВРП правові підстави для притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. 
		Щодо кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (порушення правил щодо відводу / самовідводу) 
		205. ВРП, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ як дисциплінарний проступок, урахувала встановлення її Третьою Дисциплінарною палатою того, що суддя Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , здійснюючи правосуддя у справі № 142/748/20, маючи позапроцесуальні відносини з обвинуваченим у цій справі ОСОБА_2 , допустила порушення приписів статей 75, 80 КПК України, оскільки за наявності обставин, які викликають сумніви у її неупередженості, не заявила самовідвід та продовжила розгляд зазначеного кримінального провадження, тим самим порушила правила самовідводу. 
		206. Як зазначила ВРП, підставою для висновків дисциплінарного органу про наявність у судді ОСОБА_1 з обвинуваченим у справі, яку вона розглядала, позапроцесуальних відносин, а отже, підставою для її самовідводу у справі № 142/748/20 стали встановлені НАЗК та судом під час розгляду адміністративної справи у межах наданих їм повноважень обставини, які ґрунтувались на наданих до НАЗК поясненнях та показаннях свідків.
		207. З посиланням на позицію Верховного Суду щодо поняття «преюдиційні обставини», викладену в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21 та від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, ВРП вважала обґрунтованими підстави взяття до уваги обставин, встановлених та констатованих судом щодо наявності в судді ОСОБА_1 з обвинуваченим у справі № 142/748/20 позапроцесуальних відносин.
		208. З огляду на наведене ВРП погодилась із висновком її Третьої Дисциплінарної палати про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону 
		№ 1402-VIII, та про наявність умислу в діях судді ОСОБА_1 , оскільки, зважаючи на тривалий досвід роботи суддею, діючи в умовах реального конфлікту інтересів, вона не могла не усвідомлювати протиправності своїх дій.
		209. Однак Велика Палата Верховного Суду, враховуючи конкретні обставини цієї справи, а також беручи до уваги набрання чинності судовим рішенням, яким суддю ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією, вважає, що дії судді в цій частині не можна додатково кваліфікувати за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки їх уже кваліфіковано за пунктом 15 частини першої цієї статті Закону.
		210. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кваліфікація діяння - це правова оцінка конкретного вчинку, яка полягає у встановленні відповідності між ознаками вчиненого діяння та визначеними законом ознаками правопорушення. 
		211. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Склад дисциплінарного проступку судді - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку повинні бути встановлені і можуть бути поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками є причинний зв`язок (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 990SСGС/12/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 990SСGС/25/24).
		212. Слід наголосити, що кваліфікація ВРП дій судді за сукупністю дисциплінарних проступків здійснюється в разі вчинення суддею двох або більше проступків, передбачених різними пунктами частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Тобто суддя має вчинити два і більше дисциплінарних проступків, кожен з яких містить окремий склад правопорушення. 
		213. Усі проступки кваліфікуються за різними пунктами частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що передусім означає, що сукупність утворюють дисциплінарні проступки, які мають різні ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторін.
		214. Тож, вирішуючи питання щодо кваліфікації дій судді за статтею 106 Закону № 1402-VIII, слід враховувати зміст дій (їх зовнішній прояв), які складають об`єктивну сторону конкретного дисциплінарного проступку.
		215. До того ж ідеальна сукупність дисциплінарних проступків можлива лише тоді, якщо діяння особи не охоплюється повністю одним із конкуруючих складів дисциплінарних правопорушень (наприклад, за правилами кваліфікації частини і цілого, загальної і спеціальної норм). 
		216. Порушення цього правила призводитиме до надмірної кваліфікації, що матиме наслідком необґрунтоване подвійне притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. 
		217. Це також може нести ризик колізії повноважень суду і ВРП щодо оцінки одних і тих самих обставин (зокрема, у цій справі ВРП мала повноваження надавати оцінку діям судді в контексті підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, але в силу принципу остаточності й обов`язковості судового рішення не мала права оцінювати висновок суду щодо тих самих діянь, кваліфікованих як адміністративне правопорушення, а отже, в такій ситуації існує ризик ухвалення судом і ВРП протилежних за змістом рішень).
		218. У цій справі передумовою для кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII слугував факт набрання законної сили судовим рішенням у справі № 134/1248/23 про визнання винною судді у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП, оскільки під час розгляду нею справи № 142/748/20 та ухвалення рішень існувала суперечність між приватним інтересом та її службовими повноваженнями, що реально вплинуло на об`єктивність і неупередженість ухвалення нею рішень, що в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» є реальним конфліктом інтересів.
		219. Тобто об`єктивну сторону дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, складали дії судді ОСОБА_1 щодо розгляду справи № 142/748/20, як зазначено в рішенні суду, в умовах реального конфлікту інтересів. 
		220. Іншими словами, дії судді, які ВРП кваліфікувала за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, повністю охоплювалися складом адміністративного правопорушення, за яке суддю вже було притягнуто до відповідальності судом, що своєю чергою стало підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом 15 частини першої цієї статті.
		221. Таким чином, з урахуванням специфічних обставин цього дисциплінарного провадження кваліфікація дій судді одночасно за підпунктом «д» пункту 1 і за пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є надмірною та зайвою, оскільки вона призведе до подвійного притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що прямо заборонено статтею 61 Конституції України. 
		222. Подібні підходи неодноразово було  застосовано у практиці ВРП та її дисциплінарних палат (див. зокрема, рішення Третьої дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року у справі № 1463/3дп/15-18, рішення Першої дисциплінарної палати ВРП від 07 вересня 2020 року у справі № 2571/2дп/15-20, рішення ВРП від 20 вересня 2018 року у справі № 2944/0/15-18, від 28 березня 2019 року у справі № 987/0/15-19, від 02 квітня 2019 року у справі № 1029/0/15-19, від 16 липня 2020 року у справі № 2161/0/15-20, від 29 жовтня 2020 року у справі № 2991/0/15-20, від 10 листопада 2020 року у справі № 3071/0/15-20 тощо).
		223. Такі підходи підтримує також Велика Палата Верховного Суду в постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 11-450сап19, від 25 березня 2021 року у справі 
		№ 11-410сап20, від 20 травня 2021 року у справі № 11-420сап20, від 17 квітня 2025 року у справі № 11-283сап24.
		224. Проте ВРП наведене залишила поза увагою та замість зіставлення й аналізу об`єктивної сторони дисциплінарних проступків вдалась до додаткової кваліфікації дій судді ОСОБА_1 щодо незаявлення нею самовідводу за наявності реального конфлікту інтересів, які були кваліфіковані за пунктом 15 та за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. 
		225. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає помилковою здійснену ВРП додаткову кваліфікацію дій судді ОСОБА_1 за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		Щодо кваліфікації дій судді ОСОБА_14 за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду)
		226. Щодо кваліфікації дій судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ ВРП погодилась з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про наявність ознак дисциплінарного проступку, вказавши про суспільний резонанс, викликаний діями судді щодо допущення нею позапроцесуальних відносин з обвинуваченим у справі, у якій вона мала статус головуючого судді, умисність дій судді в умовах реального конфлікту інтересів, недотримання суддею високих стандартів поведінки судді та факт наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, відомостей про вчинення суддею ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП, що в сукупності призвело до настання наслідків у вигляді негативного впливу на авторитет судової влади загалом.
		227. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність підстав для кваліфікації дій судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ визначається в кожному окремому випадку залежно від характеру та способу дій судді. 
		228. За обставинами цієї справи, дії судді ОСОБА_1 щодо допущення нею позапроцесуальних відносин з обвинуваченим по справі та розгляду справи № 142/748/20 в умовах реального конфлікту інтересів, які охоплювалися складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП, за яке суддю було притягнуто до адміністративної відповідальності судом та у свою чергу стало підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом 15 частини першої цієї статті, також були кваліфіковані ВРП за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		229. Водночас передбачена в пункті 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII дисциплінарна відповідальність з підстав визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом, є спеціальним складом по відношенню до дисциплінарної відповідальності з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а тому відсутня необхідність додатково кваліфікувати дії судді за пунктом 3 частини першої цього Закону (подібний підхід застосовано в рішенні ВРП від 02 квітня 2019 року у справі № 1029/0/15-19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі 
		№ 11-450сап19).
		230. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає помилковою здійснену ВРП додаткову кваліфікацію дій судді ОСОБА_1 за пунктом  3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		Щодо пропорційності застосування дисциплінарного стягнення
		231. Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 109 Закону 
		№ 1402-VIII дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.
		232. Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» частину четверту статті  109 доповнено абзацом третім такого змісту: «Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону».
		233. Тобто зазначена норма абзацу третього частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VIII не була чинною на момент вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. 
		234. Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
		235. Тож абзац третій частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VIII із змінами, внесеними Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» не може бути застосований під час визначення виду дисциплінарного стягнення судді   ОСОБА_1 .
		236. З огляду на викладене ВРП дійшла правильного висновку, що за вчинений скаржницею дисциплінарний проступок, зокрема за пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, на момент його вчинення була передбачена можливість застосування дисциплінарних стягнень, визначених пунктами 4-6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, у виді: подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; подання про переведення судді до суду нижчого рівня; подання про звільнення судді з посади.
		237. Водночас ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1 своєю поведінкою з ознаками умисних дій порушує стандарти безсторонності суду, етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у її здатності належним чином виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для висновку про вчинення суддею ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев`ятої статті  109 Закону № 1402-VIII.
		238. ВРП зауважила, що Третя Дисциплінарна палата правильно встановила, що дії судді ОСОБА_1 , які розглядалися в дисциплінарному провадженні, набули розголосу в медіа, що, своєю чергою, викликало негативну оцінку у громадськості та зумовило негативний вплив на авторитет судової системи загалом.
		239. З урахуванням наведеного ВРП дійшла висновку, що Третя Дисциплінарна палата правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 як істотний дисциплінарний проступок, а доводи скарги судді не спростовують правильності встановлених дисциплінарним органом обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків у цій частині.
		240. Тому, на переконання ВРП, застосоване її Третьою Дисциплінарною палатою дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненим суддею ОСОБА_1 дисциплінарним проступкам, що передбачені підпунктом «д» пункту 1, пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, які мають характер істотних дисциплінарних проступків у розумінні пунктів 1, 4, 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII. 
		241. Велика Палата Верховного Суду не може повною мірою погодитися з викладеними в оскаржуваному рішенні висновками ВРП щодо пропорційності застосованого до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади виходячи з таких міркувань.
		242. Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VІІІ під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
		243. Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
		244. Вичерпний перелік діянь, які можуть бути визнані істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісними зі статусом судді або виявляють його невідповідність займаній посаді, визначені в частині дев`ятій статті 109 Закону № 1402-VІІІ.
		245. Згідно з пунктами 4, 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
		246. Застосоване законодавцем у вказаній нормі словосполучення «може бути визнаний» свідчить про те, що поняття істотності дисциплінарного проступку є оціночним та підлягає встановленню дисциплінарним органом з урахуванням конкретних обставин справи. 
		247. ЄСПЛ у рішенні від 06 листопада 2018 року у справі «Рамос Нунеш де Карвальо е Са проти Португалії» (Ramos Nunes de Carvalho e Sa v. Portugal) зазначав, що судовий орган не може стверджувати про наявність у нього повної юрисдикції, якщо він не має повноважень оцінювати пропорційність застосованої санкції вчиненому проступку.
		248. Положеннями пункту 5.1 статті 5 Європейської хартії про статус суддів від 10 липня 1998 року, на яку, зокрема, посилався ЄСПЛ у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», встановлено, що шкала санкцій, яка може застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.
		249. У пункті 40 Висновку від 06 грудня 2024 року № 27(2024) Консультативна рада європейських судів (далі - КРЄС) повторює, що дисциплінарні санкції повинні бути чітко визначені в законі, легкодоступні та перераховані у вичерпному переліку. При прийнятті рішення слід керуватися принципом пропорційності. Він вимагає дотримання балансу між серйозністю правопорушення та його наслідками, з одного боку, і якістю та розміром стягнення, з іншого. Звільнення судді повинно застосовуватися лише як крайній захід у винятково серйозних випадках. 
		250. Усі пом`якшувальні та обтяжуючі обставини конкретної справи мають бути враховані для того, щоб чітко визначити відповідальність судді з урахуванням конкретних обставин, за яких було вчинено дисциплінарний проступок. У всіх випадках при оцінці адекватності санкції необхідно враховувати потенційний «охолоджуючий ефект», який певна санкція може мати на окремого суддю та на інших суддів. КРЄС підкреслює, що певні заходи, які мають або можуть мати той самий ефект, що і дисциплінарні санкції, повинні розглядатися як такі, із застосуванням усіх суддівських прав і процесуальних гарантій. Це також стосується будь-яких заходів, незалежно від їхньої форми, які мають на меті покарання судді [пункти 41-43 Висновку КРЄС від 06 грудня 2024 року № 27(2024)].
		251. Будь-яке дисциплінарне стягнення, що накладається на суддю, має бути пропорційним [підпункт «g» пункту 13 Висновку КРЄС від 06 грудня 2024 року № 27 (2024)].
		252. У пункті 24 Рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства та підзвітності суддів (Варшавські рекомендації) зазначено, що для сприяння дотриманню принципу передбачуваності та зменшення ризику зловживань і перевищення повноважень при встановленні підстав для дисциплінарного провадження, дії чи бездіяльність, що становлять дисциплінарні проступки, мають бути чітко визначені законом. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними відповідному дисциплінарному проступку. 
		253. Рішення у дисциплінарних провадженнях мають бути добре обґрунтованими та містити найважливіші висновки, докази та правову аргументацію. Вони можуть бути оскаржені у компетентному суді, рішення якого має бути обов`язковим для рад суддів та органів, які ухвалюють рішення у справах про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності (пункт 23 зазначених Рекомендацій ОБСЄ).
		254. Спираючись на принцип пропорційності, дисциплінарний орган ВРП має обґрунтувати обрання того чи іншого виду стягнення, зважаючи на його співмірність зі складом і наслідками вчиненого дисциплінарного проступку. Більш суворий вид дисциплінарного стягнення застосовується тільки тоді, коли менш суворого виду такого стягнення недостатньо для досягнення мети його застосування.
		255. Утім рішення ВРП не містить належного обґрунтування того, що під час застосування до судді ОСОБА_1 найсуворішого виду дисциплінарного стягнення був урахований принцип пропорційності. 
		256. Так, ВРП у контексті дотримання принципу пропорційності за наявності можливості обрання із трьох видів дисциплінарних стягнень не навела достатніх мотивів на підтвердження висновку про те, що з урахуванням усіх обставин справи до судді ОСОБА_1 , яка є суддею з багаторічним стажем, що раніше не притягувалася до дисциплінарної відповідальності, не може бути застосований більш м`який вид дисциплінарного стягнення, передбачений частиною першою статті 109 Закону № 1402-VІІІ, а не найсуворіший із трьох можливих видів дисциплінарних стягнень.
		257. До того ж Велика Палата Верховного Суду зважає на здійснену ВРП помилкову кваліфікацію діянь судді ОСОБА_1 за сукупністю дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 та пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що в контексті обставин конкретної справи також може істотно вплинути на оцінку пропорційності накладеного дисциплінарного стягнення.
		Висновок за результатами розгляду скарги
		258. Відповідно до частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
		259. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржуване рішення ВРП про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «д» пункту 1, пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, не може вважатися вмотивованим, а тому підлягає скасуванню згідно з пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
		Щодо розподілу судових витрат
		260. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		261. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
		262. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		263. Частиною першою згаданої статті визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. 
		264. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025  рік» установлено, що з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3 028,00 грн.
		265. Ураховуючи наведене, розмір судового збору, що належало сплатити за звернення із цією скаргою, складає 1 211,20 грн (3 028,00 грн * 0,4), однак позивачка сплатила судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
		266. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання скарги в розмірі 1 211,20 грн.
		267. При цьому зайво сплачений ОСОБА_1 за подання скарги судовий збір згідно з квитанцією від 26 лютого 2025 року в сумі 1 211,20 грн підлягає поверненню в порядку, передбаченому статтею 7 Закону України «Про судовий збір», за клопотанням особи, яка його сплатила.
		Керуючись статтями 139, 266, 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Рішення Вищої ради правосуддя від 28 січня 2025 року № 128/0/15-25 «Про скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 05 червня 2024 року № 1715/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Піщанського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення» скасувати.
		3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь  ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 )1 211 грн 20 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач   Н. В. Шевцова Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур  О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв  І. А. Воробйова С. О. Погрібний  Ж. М. Єленіна Т. Г. Стрелець  А. А. Ємець О. В. Ступак  Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач  В. В. Король В. Ю. Уркевич  О. В. Кривенда Є. А. УсенкоВідповідно до частини третьої статті 321 КАС України постанову оформив суддя Банасько О. О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...